Ухвала

від 31.01.2024 по справі 140/8189/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

31 січня 2024 року

м. Київ

справа №140/8189/23

адміністративне провадження №К/990/1547/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Смоковича М.І., Мацедонської В.Е.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року у справі №140/8189/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Луганській області, за участю третьої особи - Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, про стягнення заробітної плати,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Луганській області, за участю третьої особи - Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, в якому просила стягнути з Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Луганській області на її користь заробітну плату за період з 19 липня 2022 року по 01 грудня 2022 року у розмірі 17299,57 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року вперше подану касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року у справі №140/8189/23 було повернуто особі, яка їх подала.

11 січня 2024 року до Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року у справі №140/8189/23.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється із дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

З оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції встановлено, що зазначене судове рішення було прийнято у порядку письмового провадження 09 листопада 2023 року та повний текст виготовлено у той же день.

За таких обставин останнім днем строку на її касаційне оскарження є 11 грудня 2023 року (09 - 10 грудня 2023 року вихідні дні).

Касаційну скаргу направлено скаржником до Суду 08 січня 2024 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.

У касаційній скарзі скаржниця порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження, обґрунтовуючи його тим, що в строк установлений законом, вона вже зверталася до Суду з касаційною скаргою, яку було повернуто Судом, та при цьому роз`яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Також вона просить Суд урахувати, що повторно касаційну скаргу подано в найкоротші строки, без суттєвих затримок та зайвих зволікань після отримання копії ухвали про повернення касаційної скарги.

Судом установлено, що вперше касаційна скарга була направлена позивачкою до Суду засобами поштового зв`язку 11 грудня 2023 року, що підтверджується інформацією з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», а саме: даними поштового конверту зі штриховим ідентифікатором 4300507222640. Водночас ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року зазначена касаційна скарга була повернута на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України та отримана останньою 26 грудня 2023 року (що підтверджується даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штриховим ідентифікатором 0600239536562). У вказаній ухвалі Судом було роз`яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Скориставшись правом на повторне звернення, 08 січня 2024 року ОСОБА_1 повторно направлено до Суду касаційну скаргу на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року у справі №140/8189/23.

Отже, з огляду на встановлені обставини та норми чинного законодавства, враховуючи, що первинна касаційна скарга була подана у межах строку касаційного оскарження і скаржниця повторно звернулася до касаційного суду без зайвих зволікань, Суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення.

Разом із касаційною скаргою скаржницею подано клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке мотивовано її скрутним матеріальним станом. На підтвердження зазначених у клопотанні обставин позивачкою надано: відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з І кварталу 2022 року по IV квартал 2022 року; копію дубліката довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 23 жовтня 2014 року №764-240; копію довідки про отримання (неотримання) допомоги від 23 лютого 2021 року №11.5-10/2316/2021.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати.

Отже, ОСОБА_1 є особою, яка звільнена від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються з ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. При цьому, перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

У цій справі суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Необхідність відкриття касаційного провадження у справі розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження скаржниця обґрунтовує тим, що ця справа має виняткове значення для неї, оскільки вона має статус внутрішньо переміщеної особи з Луганської до Волинської області у зв`язку з окупацією м. Рубіжного. Зазначає, що сума стягнення у розмірі 17299,57 грн для неї є дуже суттєвою, оскільки наразі не може працевлаштуватися у м. Луцьку по своїй спеціальності і через це змушена регулярно отримувати гуманітарну допомогу, а також є одинокою матір`ю, яка самостійно виховує неповнолітнього сина.

Також скаржниця зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки наразі відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме щодо того, чи вважається працівник, відпустка якого закінчилася в силу закону під час перебування підприємства та решти персоналу у простої таким, що також автоматично перебуває у простої незалежно від місця проживання цього працівника та незалежно від включення його до наказу роботодавця про запровадження простою окремим працівником і чи на такого працівника також поширюються гарантії з оплати праці.

Крім того, скаржниця посилається на те, що суд першої інстанції помилково відніс цю справу до категорії справ незначної складності, оскільки, всупереч приписів частини третьої статті 257 КАС України не з`ясував її думки щодо необхідності розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного та не з`ясував яке значення розгляд цієї справи має для неї, як для сторони у справі.

Суд відхиляє доводи скаржниці про те, що суд першої інстанції помилково розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження та відніс її до категорії справ незначної складності та зазначає, що у цій справі суд першої інстанції не відносив її до категорії малозначних справ, а урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження. При цьому, вказана категорія справ, не належить до справ, які мають бути розглянуті виключно за правилами загального позовного провадження, відповідно до положень статей 12 та 257 КАС України.

Водночас Суд бере до уваги доводи позивачки про те, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки наразі відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування положень статей 34, 113 Кодексу законів про працю України (стосовно особливостей оплати праці осіб, які працюють в органі, в якому оголошено простій, у разі, коли таку особу не було включено до наказу про простій у зв`язку з відпусткою).

Також Суд вважає достатньо обґрунтованим посилання скаржниці на те, що ця справа має виняткове значення для неї, оскільки вона є внутрішньо переміщеною особою з Луганської до Волинської області у зв`язку з окупацією м. Рубіжного, перебуває у скрутному матеріальному становищі та самостійно виховує та забезпечує неповнолітнього сина.

Підставами касаційного оскарження у цій справі позивачка зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права з посиланням на пункти 1, 3 ,4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Так, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржниця зазначає, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано положення статей 34, 113 Кодексу законів про працю України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі №335/837/22 (провадження №61-743св23).

Суд критично оцінює такі доводи скаржника та зазначає, що в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Водночас скаржницею указаних вимог не дотримано, оскільки не обґрунтовано, що правові висновки Верховного Суду, викладені у зазначених ним постановах, є релевантними до спірних правовідносин.

Суд зауважує, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їхнього застосування.

З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що скаржницею не обґрунтовано наявності правових підстав для оскарження судового рішення на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Також у касаційній скарзі міститься посилання на статтю 353 КАС України, водночас скаржниця не конкретизує пункту та частини другої чи третьої вказаної статті, що є обов`язковим при оскарженні судових рішень на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень, позивачка указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статей 34, 113 Кодексу законів про працю України з урахуванням обставин, установлених в цій справі - стосовно особливостей оплати праці осіб, які працюють в органі, в якому оголошено простій, у разі, коли таку особу не було включено до наказу про простій у зв`язку з відпусткою.

Проаналізувавши зміст та доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга містить достатні підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі з підстави, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Касаційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 248, 328, 329, 330, 334 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження та поновити цей строк.

2. Відкрити касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 липня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2023 року у справі №140/8189/23.

3. Витребувати з Волинського окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи №140/8189/23.

4. Особі, що подала касаційну скаргу, надіслати копію ухвали про відкриття касаційного провадження у справі, а іншим учасникам справи Ї копію ухвали про відкриття касаційного провадження у справі разом із копіями касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.

5. Установити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

6. Роз`яснити, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. У разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи, інакше суд не враховує такі доповнення чи зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: В.Е. Мацедонська

М.І. Смокович