Рішення

від 26.12.2023 по справі 367/3925/14-ц

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/3925/14-ц

Провадження №2/367/72/2023

РІШЕННЯ

Іменем України

26 грудня 2023 року Ірпінський міський суд Київської областів складі:

головуючого судді Шестопалової Я.В.,

при секретарі судових засідань Балинської О.С.,

за участі

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держпродспоживчслужби в Київській області, Центральної випробувальної державної лабораторії Держпродспоживчслужби в Київській області, Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини, третя особа: ОСОБА_3 про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

01.07.2014 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду із позовною заявою до відповідача Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини, третя особа ОСОБА_3 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди ( а.с.1-6 Том 1).

31.01.2018 року позивачка подала уточнену позовну заяву, де збільшила свої позовні вимоги та просила скасувати наказ, поновити на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду. (а.с.205-218 Том 1)

В подальшому позивачка уточнила коло відповідачів та просила залучити в якості таких: Києво-Святошинську районну державну лікарню ветеринарної медицини як правонаступника Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини (а.с.7,14,29 Том 2); Центральну державну випробувальну лабораторію, в підпорядкування якої віднесені лабораторії на ринках; Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області, яке займалось реорганізацією юридичних осіб - відповідачів.

20.08.2023 року позовні вимоги були збільшені в частині стягнення розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу до 320 573,08 грн.

Позовні вимоги позивачка обгрунтовує тим, що відповідно до наказу №9 від 01.03.2000 року вона була прийнята на роботу в Ірпінську міську державну лікарню ветеринарної медицини на посаду лікаря- радіолога 1 категорії по переведенню з Києво- Святошинського районного підприємства ветеринарної медицини, що відповідає запису в трудовій книжці.( а.с.7 Том 1).

Безпосереднє робоче місце лікаря - радіолога знаходилось в Ірпінській лабораторії ветеринарно- санітарної експертизи (далі - ЛВСЕ), яка біла структурним підрозділом Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини, та розташована на Ірпінському міському ринку «ВЕКТОР-2002».

26 червня 2014 року наказом №34 позивачку було звільнено з займаної посади згідно п.3 ст.40 КЗпП України. Позивачка вважає звільнення незаконним.

ОСОБА_2 вказує, що в п.1 резолютивної частини наказу зазначено «за невиконання нею без поважних причин обов`язків покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку» ( а.с.21 Том 1) та лікар-радіолог ЛВСЕ у м. Ірпінь « ОСОБА_2 систематично не виконує без поважних причин обов`язки покладені на неї трудовим договором, посадовою інструкцією».

Посилалась на лист Головного управління ветеринарної медицини в Київській області від 02.06.2014 № 10-01-15/1035, де зазначено, що посадові інструкції спеціалістів ДЛВСЕ не в повній мірі відповідають вимогам Довідника ( по тексту листа - Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 .12.2004 року №336) та потребують доопрацювання. ( а.с. 222 Том 1).

Позивачка зазначає, що оскільки, посадових інструкцій декілька: від 20.05.2013 року, від 15.01.14 року, від 26.04.2014 року, то не зрозуміло що мав на увазі відповідач.

В той час як позивачка була звільнена 26 .06.2014 року, посадова інструкція, яку нібито вона порушила, була доведена до працівників 28.06.2014 року, тобто після звільнення ОСОБА_2 .

Звертає увагу на те, що згідно останньої посадової інструкції від 24 квітня 2014 року позивачка взагалі була усунута від лабораторних досліджень - радіологічного контролю м`ясної продукції на ринку (а.с.19-20 Том 1). На посадовій інструкції від 20.05.2013 року (а.с.17-18 Том 1) взагалі відсутній підпис ОСОБА_2 про ознайомлення зданою посадовою інструкцією. Крім того позивачка зазначила, що була звільнена без згоди профспілкового комітету.

Також, вважала, щ її звільнення з посади лікаря-радіолога 1 категорії відбулося після 14 років роботи в Ірпінській міській державній лікарні ветеринарної медицини (та майже 21 рік в системі держветмедицини). Жодного стягнення чи порушення трудової дисципліни раніше не мала.

ОСОБА_2 має відповідну освіту: у 1989 році закінчила Немішаєвський радгосп-технікум по спеціальності «ветеринарія», а в 1997 році - Національний аграрний університет за спеціальністю «Ветеринарна медицина». Позивачці присвоєно кваліфікацію спеціаліста - лікар ветеринарної медицини, що підтверджується копіями відповідних дипломів, в тому числі з відзнакою (а.с.8,9 Том 1). В 1993 році пройшла стажування по роботі з радіометричними приладами та отримала допуск до робіт з ними ( а с. 10 Том 1). В жовтні 1993 року пройшла відповідну атестацію спеціальних знань як спеціаліст - лікар, виконуючий роботи з радіаційного обстеження та контролю та отримала Атестат №872 від 20.10.1993 року (а.с.11 Том 1). У 1997 році пройшла атестацію як спеціаліст радіолог та отримала Атестат № 1743 від 25.09.1997 року ( а.с.11 Том 1). У 2007 році отримала Свідоцтво про підвищення кваліфікації по своїй спеціальності № 371044 від 17.02.2007 року ( а.с.13 Том 1). В лютому 2013 року пройшла 153 годинний курс підвищення кваліфікації з оцінкою «Відмінно» по курсу «Сучасні методи ветеринарно - санітарного контролю сировини та продуктів тваринного і рослинного походження», про що отримала Свідоцтво № 12СПК 476547 від 05.02.2013 року (а.с.14 том 1). Після укладання шлюбу позивачка змінила прізвище на ОСОБА_4 (а.с.224 Том 1).

Позивачка вказує, що в мотивувальній частині оскаржуваного наказу «Про звільнення ОСОБА_2 » зазначено «без поважних причин не виконує обов`язки, покладені на неї трудовим договором та посадовою інструкцією, за що двічі до неї застосовувались заходи дисциплінарного стягнення - догани: накази- від 17.06.2014 року № 32 та від 20.06.2014 року № 33 » (а.с.22-23 Том 1).

Вважає, що вищезазначені дисциплінарні стягнення були застосовані до ОСОБА_2 протягом триденного терміну є незаконними, а притягнення її до дисциплінарної відповідальності та, як результат, звільнення з ветлікарні, розправою з боку керівника Ірпінської державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_3 , - третьої особи по справі, та в.о. завідувача Ірпінською лабораторією ветеринарного-санітарної експертизи ОСОБА_5 за її принципову позицію щодо лабораторних досліджень продуктів та сировини тваринного та рослинного походження, а також з метою звільнення її робочого місця для родича завідувача лікарні - ОСОБА_3 , про що їй було заявлено з приходом в.о. завідувача лабораторії ОСОБА_5 .

Будучи єдиним спеціалістом в цій галузі, виходячи з того, що місто Ірпінь відносилось до 4-ї зони посиленого радіологічного контролю після аварії на ЧАЕС, та розуміючи що м`ясна продукція потрапляє в продаж на ринок без відповідної перевірки , звернулась спочатку до завідувача лабораторією ОСОБА_5 та керівника ветлікарні ОСОБА_3 - вважала що відсутність радіологічного контролю м`ясної продукції на ринку загрожує здоров`ю та життю громадян. Однак, ця принципова позиція на думку позивачки також відіграла важливу роль в її звільнені. Вказує, що через негативне відношення до себе ОСОБА_2 серйозно захворіла та неодноразово зверталась до лікаря.

Під час перебування на лікарняному (лист непрацездатності надано до бухгалтерії відповідача) їй було призначено позачергову атестацію, на яку вона відповідно потрапити не змогла з поважних причин, оскілки про таку перебуваючи на лікарняному, не повідомлялась. А після виходу на роботу 12.06.2014 року після хвороби на наступний день була знову направлена на позачергову атестацію, на яку відповідно поїхати не змогла та з наказом не була належно ознайомлена. Тому в її діях був відсутній склад дисциплінарного проступку (Листок непрацездатності виданий 02 червня 2014 року; стати до роботи - 12 червня 2014 року) (а.с. 24 Том 1); виписка із медичної карти за період з 12.05.2015 по 22.05.2015 (а.с. 219 Том 1).

Однак, не зважаючи на це, третьою особою ОСОБА_3 , був підписаний наказ №32 від 17.06.2014 року про оголошення їй догани за неявку 13.06.2014 року на позачергову атестацію до Головного управління ветеринарної медицини в Київській області.

Через три дні після цього, ОСОБА_3 видано ще один наказ №33 від 20.06.2014 року , яким оголошується догана з посиланням на те, що ОСОБА_2 з 15.05.2014 відмовляється ставити підпис в робочому журналі.

Зазначає, що ведення такого журналу не передбачено жодним нормативно- правовим актом та не входить до її посадових обов`язків, про що свідчать як посадові інструкції та і рішення Ірпінського міського суду від 22.11.2017 року.

Оскаржувані позивачкою до суду вищевказані накази відповідача про оголошення їй доган, на які є посилання і оскаржуваному наказі №34 від 26.06.2014 року, розглянуті Ірпінським міським судом з ухваленням рішень.

Так, згідно рішення Ірпінського міського суду від 21.08.2014 року у цивільній справі №367/3833/14-ц задоволено її позов, скасовано наказ № 33 від 20.06.2014 року за підписом начальника Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини (а.с.60-63 Том 1).

Рішення після оскаржень набрало чинності. (а.с.58,59 Том 1)

Згідно рішення Ірпінського міського суду від 22.11.2017 року у цивільній справі №367/3973/14-ц задоволено позов, скасовано наказ №32, від 17.06.2014 року, однак в подальшому рішення було скасовано (а.с. 215-216 Том 1).

Вважає, що відсутня ознака систематичності невиконання працівником без поважних причин обов`язків, що передбачено п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України, а отже - відсутні підстави, відповідно до яких була звільнена.

Окрім відсутності підстав для звільнення зазначає , що порушено також порядок та процедура притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Вважає, що при обранні виду стягнення у вигляді догани адміністрацією відповідача не були дотримані вимоги трудового законодавства, не було враховано, що її ді не спричинили жодних шкідливих наслідків для підприємства; нагальної виробничої необхідності в позачерговій атестації не існувало, що підтверджується кваліфікаційними документами позивачки; прибути на переатестацію вона не мала об`єктивної можливості.

Викладене свідчить про відсутність складу дисциплінарного порушення.

Крім того, в рішенні Ірпінського міського суду від 21 серпня 2014 року по справі №67/3833/14-ц було не тільки скасовано наказ № 33 від 20.06.2014 року Ірпінської міької державної лікарні ветеринарної медицини про притягнення до дисциплінарної відповідальності лікаря- радіолога ОСОБА_2 ( а.с.69-70 том 1 ), але і встановлено, що «суд не вбачає і діях позивачки ОСОБА_2 порушення трудової дисципліни, а саме в тому, що вона відмовлялася ставити підпис в робочому журналі , який не передбачено ніякими діючими нормами, тому відповідно скасовує наказ № 33 від 20.06.2014 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності лікаря - радіолога ОСОБА_2 ».

На підставі зазначеного, позивачка просила задовольнити вимоги в повному обсязі.

22.10.2018 року до суду надійшов письмовий відзив від третьої особи ОСОБА_3 на позовну заяву, згідно якого третя особа позовні вимоги не визнав у повному обсязі. Зазначив, що посада лікаря-радіолога була скорочена 01.04.2016 року та ліквідовано державну лабораторію ВСЕ на ринку Ірпінь, а тому підстави для поновлення на роботі ОСОБА_2 відсутні. Посилається на те, що судами не було скасовано накази № 28 від 06.06.2014 року про проведення позачергової атестації щодо ОСОБА_2 та № 32 від 17.06.2014 року про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності за неявку на проходження позачергової атестації. ( а.с.36-38 Том 2). Вважає, що при винесенні наказів про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та в подальшому її звільненні, відповідачем були повністю дотримані вимоги трудового законодавства, звільнення проведено з дотриманням усіх гарантій працівника у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

04.11.2020 року до суду надійшла заява Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області , якою внесено роз`яснення щодо правонаступництва Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини, ліквідації лабораторії на ринку, повноважень Центральної випробувальної державної лабораторії Держпродспоживслужби в Київській області (а.с.35-37 том 3) та надано Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області (а.с.39- 52 Том 3).

02.12.2020 року до суду надійшла заява Центральної випробувальної державної лабораторії Держпродспоживслужби у Київській області , якою внесено роз,яснення щодо повноважень її юридичної особи (а.с.64-67 Том 3) та надано Положення про Центральну випробувальну державну лабораторію Держпродспоживслуби в Київській області та м. Києві. ( а.с. 68-75 Том 3). Вважає, що при винесенні наказів про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та в подальшому її звільненні , відповідачем були повністю дотримані вимоги трудового законодавства, звільнення проведено з дотриманням усіх гарантій працівника у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

26.09.2023 року до суду надійшов відзив на позов Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини , який за змістом ідентичний Відзиву Третьої особи ОСОБА_3 та в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 . Вважає, що при винесенні наказів про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та в подальшому її звільненні , відповідачем були повністю дотримані вимоги трудового законодавства, звільнення проведено з дотриманням усіх гарантій працівника у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою судді Мікуліна А.В. від 03.07.2014 року було відкрито провадження у справі.

Ухвалою судді Мікуліна А.В.від 26.08.2014 було зупинено провадження в справі до набрання законної сили рішень по цивільних справах №367/3833/14-ц та №367/3677/14-ц.

Ухвала судді ОСОБА_6 від 29.06.2016 року було відновлено провадження в справі .

Розпорядженням №47 від 20 лютого 2017 року проведено автоматичний розподіл вказаної вище судової справи у зв`язку із закінченням терміну повноважень судді ОСОБА_6 .

Протоколом повторного автоматичного розподілу справ від 20.02.2017 року справу передано на розгляд судді ОСОБА_7 .

Ухвалою судді Оладько С.І. від 23.02.2-17 року було прийнято справу до свого провадження.

Розпорядженням Ірпінського міського суду Київської області від 19.09.2017 року по вищевказаній справі призначили повторний автоматичний розподіл справи у зв`язку з тимчасовим відстороненням судді ОСОБА_7 від здійснення правосуддя на два місяці згідно рішення Вищої ради правосуддя від 01.08.2017р. №2320/0/15-17.

Протоколом повторного автоматичного розподілу справ від 19.09.2017 року справу передано на розгляд судді ОСОБА_8 .

Ухвалою судді Пархоменко О.В. від 21.09.2017 року було прийнято справу до свого провадження.

Ухвалою судді Пархоменко О.В. від 14.06.2018 року було витребувано від Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини код ЄДРПОУ 00718884, місцезнаходження м. Вишневе, вул. Балукова, 28 Києво-Святошинський район Київської області документальне підтвердження про закінчення реорганізації та виключення з держреєстру підприємств, організацій України Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини код ЄДРПОУ 25800871, місце знаходження м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 52.

Розпорядженням Ірпінського міського суду Київської області від 11.11.2019 р. справу було призначено до повторного автоматичного розподілу, у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_8 у відставку.

Протоколом повторного автоматичного розподілу справ від 13.11.2019 року справу передано на розгляд судді ОСОБА_7 .

Ухвалою судді ОСОБА_7 від 14.11.2019 року було прийнято справу до свого провадження.

Ухвалою судді ОСОБА_7 від 09.10.2020 року було витребувано у Центральної випробувальної державної лабораторії Держпродспоживслужби в Київській області та м.Києві та у Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області та м.Києві: Положення (Статути) про діяльність цих юридичних осіб; Довідки(письмові роз`яснення) щодо підпорядкування цим структурам державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринку ТОВ «Вектор 2002» м.Ірпінь та ТОВ «Ринок Гостомель» та штатний розклад вказаних лабораторій.

Розпорядженням Ірпінського міського суду Київської області № 18 від 16.02.2021 р. справу було призначено до повторного автоматичного розподілу у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_7 у відставку.

Протоколом повторного автоматичного розподілу справ від 18.02.2021 року справу передано на розгляд судді ОСОБА_9 .

Ухвалою судді ОСОБА_9 від 19.02.2021 року було прийнято справу до свого провадження.

Відповідно до Рішення Вищої Ради правосуддя від 14.09.2021 року № 1989/0/15-21 суддю Ірпінського міського суду Київської області ОСОБА_9 звільнено у відставку.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Шолкової Т.М. від 22.09.2021 року № 58 справу № 367/3925/14-ц передано на повторний автоматичний розподіл.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2021 року справу № 367/3925/14-ц передано для розгляду судді Шестопаловій Я.В.

Ухвалою судді Шестопалової Я.В. від 06.10.2021 року було прийнято справу до свого провадження.

Ухвалою судді Шестопалової Я.В. від 15.08.2023 року було залучено співвідповідача Києво-Святошинську районну державну лікарню ветеринарної медицини, код ЄРДПОУ 00718884, юридична адреса: 08133, вул. Балукова, буд.№28, м. Вишневе, Києво- Святошинський район, Київської області.

Ухвалою судді Шестопалової Я.В. від 28.09.2023 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивачки адвокат Павленко Г.М. підтримала позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві, просила суд задовольнити позов.

Відповідачі та третя особа в судове засідання не з`явились , про час дату і місце слухання справи належним чином повідомлені. Клопотань про відкладення судового розгляду не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно наказу №9 від 01.03.2000 року ОСОБА_2 прийнята на роботу в Ірпінську міську державну лікарню ветеринарної медицини на посаду лікаря- радіолога 1 категорії по переведенню з Києво- Святошинського районного підприємства ветеринарної медицини, що відповідає запису в трудовій книжці.( а.с.7 Том 1).

Робоче місце лікаря- радіолога ОСОБА_2 знаходилось в Ірпінській лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи (ЛВСЕ), яка була структурним підрозділом Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини, та розташована на Ірпінському міському ринку «ВЕКТОР-2002».

26 червня 2014 року наказом №34 ОСОБА_2 було звільнено з займаної посади згідно п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов,язків, покладених на неї трудовим договором, посадовою інструкцією, за що відповідно до наказів Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини № 32 від 17.06.2014, № 33 від 20.06.2014 до неї застосовували захід дисциплінарного стягнення догану .

В протоколі атестаційної комісії Головного управління ветеринарної медицини в Київській області №4 від 13.06. 2014 року викладено лікар ветеринарної медицини- радіолог не з`явилась на повторну позачергову атестацію без поважної причини.

Скоєний проступок став можливим унаслідок порушення трудової дисципліни лікарем- радіологом ЛСЕ у м. Ірпінь ОСОБА_2 »

В п.1 наказу зазначено: « ОСОБА_2 лікаря- радіолога, звільнити за не виконання нею без поважних причин обов,язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку» ( а.с.21 Том 1)

Суд дослідив підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2 які передували звільненню та встановив наступне.

Позивачем було надано до суду три варіанти посадових інструкцій лікаря- радіолога Ірпінської Державної лабораторії ветеринарно санітарної експертизи: посадова інструкція від 15.01.2014 року; ( Наконечна не ознайомлена) ( а.с.15-16 Том 1); посадова інструкція від 20.05.2013 року ( підпис невиразно) (а.с.17-18 Том 1); посадова інструкція від 24.04.2014 року (підпис Наконечної) ( а.с.19-20 Том 1 ).

Однак, в жодній із них не зазначено ті вимоги та обов`язки, які стали підставою звільнення ОСОБА_2 , в тому числі обов`язок ведення робочих журналів та проходження позачергових атестацій.

Крім того, із листа Головного управління ветеринарної медицини в Київській області вбачається, що посадові інструкції спеціалістів ДЛВСЕ не в повній мірі відповідають вимогам довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 .12.2004 року №336 та потребують доопрацювання.

Звільняючи позивачку з роботи, роботодавець зазначив в наказі систематичність невиконання нею обов`язків, покладених трудовим договором та посадовою інструкцією, зокрема та послався на накази № 32 від 17.06.2014 року та № 33 від 20.06.2014 року.

Досліджуючи вказані накази суд встановив.

У Наказі № 32 від 17.06.2014 року про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності, в якому зазначено, що підставою для звільнення позивачки є систематичне порушення трудової дисципліни, даний наказ є чинним та після судових розглядів скасований не був.

У Наказі № 33 від 20.06.2014 року зазначено, що підставою для звільнення позивачки є систематичне порушення трудової дисципліни, даний наказ скасовано Ірпінським міським судом Київської області від 21.08.2017 року та він є чинним. (а.с.69-70 Том 1).

Крім того, вищевказаним рішенням суду встановлено відсутність в діях позивачки ОСОБА_2 порушення трудової дисципліни , «а саме в тому, що вона відмовлялася ставити підпис в робочому журналі , який не передбачено ніякими діючими нормами».

Аналізуючи наказ про звільнення позивачки, суд дійшов висновку про те, що до ОСОБА_2 застосовано повторне дисциплінарне стягнення за одне і теж порушення, а саме. Наказом № 32 від 17.06.2014 року ОСОБА_2 притягнута до дисциплінарної відповідальності за: «Враховуючи протокол атестаційної комісії Головного управління ветеринарної медицини в Київській області №4 від 13.06.2014 року на проведення повторної позачергової атестації ОСОБА_2 не з`явилась без поважної причини до Головного управління ветеринарної медицини в Київській області» ( а.с.23 том 1).

В Наказі №34 від 26.06.2014 року про звільнення позивачки підставою також є посилання на протокол атестаційної комісії «Головного управління ветеринарної медицини в Київській області №4 від 13.06.2014 року», що суд вважає як повторне притягнення до дисциплінарної відповідальності за одне і те ж порушення.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81, 82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов`язані працювати чесно, сумлінно своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до айна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо о працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

Відповідно до частини першої статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці.

Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення до працівника, власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників і інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до п.3 ст.40 КЗпП працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Згідно зі ст.149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисцииплінарне стягнення. До таких видів стягнення згідно з ч.1 ст.147 КЗпП України належить догана та звільнення. Звільнення працівника за п.3 ст.40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення.

Стаття 43 КЗпП України встановлює, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 КЗпП, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у 15-денний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах визначених строків. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

У разі якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в 3-денний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору. Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, згоду на його звільнення дає виборний орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся власник або уповноважений ним орган.

Відповідно до роз`яснень, наданих у п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» із подальшими змінами у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилось розірвання трудового договору за пунктами 3,4,7,8 ст.40 і п.1 ст.41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1,148 , 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема , чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалось при звільнені ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини за яких вчинено проступок та попередня робота працівника».

У справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Наведене узгоджується з висновком, викладеним у Постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 705/539/21 (провадження № 61-18737св21).

Суд погоджується з тим, що при обранні виду стягнення у вигляді догани адміністрацією відповідача не були дотримані вимоги трудового законодавства, не було враховано, що її дії не спричинили жодних шкідливих наслідків для підприємства; нагальної виробничої необхідності в позачерговій атестації не існувало, що підтверджується кваліфікаційними документами позивачки; прибути на переатестацію вона не мала об`єктивної можливості.

При звільненні ОСОБА_2 була також порушена процедура: від працівника не було отримано письмового пояснення; не було згоди профспілкового комітету, ради трудового колективу.

Суду не надані відповідачами будь-які правила внутрішнього трудового розпорядку Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини які були запроваджені з метою забезпечення дотримання трудової дисципліни, підвищення якості та продуктивності праці, а також використання робочого часу працівниками Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини та з якими працівники були ознайомлені.

Тому суд критично ставиться до заперечень відповідачів щодо порушення позивачкою правил внутрішнього трудового розпорядку.

Таким чином суд приходить до висновку про відсутність в діях позивачки системи дисциплінарних порушень та законності роботодавця при вирішенні питання про її звільнення.

Разом з цим, відповідно до положень ч. 2 ст. 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Розрахунок розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати» затвердженого КМУ України від 08.02.1995 року №100 із змінами та детально викладений відповідачкою в позовній заяві та доданих Розрахунків.

Відповідно до наданих Розрахунків сума середнього заробітку позивачки час вимушеного прогулу, яка підлягає до стягнення, з 26.06.2014 року по 20.08.2023 року складає 320 573,08 гривень.

Відповідно до наданих документів Ірпінська міська державна лікарня ветеринарної медицини 11.03.2015 року припинена, а її правонаступником є Києво-Святошинська районна лікарня ветеринарної медицини. ( а.с.64- 65 Том 1).

Отже, саме на цього відповідача покладається обов`язок виконання рішення суду, а в разі його ліквідації - на його правонаступника.

При цьому, позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного Управління Держпродспоживслужби в Київській області, Центральної випробувальної державної лабораторії Держпродспоживслужби в Київській області, з якими позивач не перебував в трудових відносинах та які не можуть нести цивільно-правову відповідальність за позовом згідно статутних документів, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а тому позовні вимоги до цих відповідачів необхідно залишити без задоволення. ( а.с. 62, 65 том 2).

Оскільки Відповідач не надав до суду належних та допустимих доказів законності звільнення позивачки, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 100 000,00 гривень, суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Право на відшкодування моральної шкоди з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача, але й для відповідача, що спонукало б останнього вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства, і зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг і позовних заяв які надходять на адресу національних судів та Європейського суду з України.

Судом встановлено, що неправомірними діями відповідача, порушено, гарантоване ст. 43 Конституції України, право ОСОБА_2 на працю та своєчасне одержання винагороди за працю, що призвело до моральних та душевних страждань позивачки.

Тому, суд, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, розглядаючи справу не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, приходить до висновку, що з відповідача Києво-Святошинської районної лікарні ветеринарної медицини на користь ОСОБА_2 в порядку відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню 10 000,00 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.6 ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача підлягає також судовий збір на користь держави.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини, третя особа: ОСОБА_3 про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди, а також залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_2 до Головного управління Держпродспоживчслужби в Київській області, Центральної випробувальної державної лабораторії Держпродспоживчслужби в Київській області.

Керуючись ст.ст. 19, 43 Конституції України, ст. 23 ЦК України, ст.ст. 40, 117, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 82, 141, 247, 258, 263-265, 258, 279 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного управління Держпродспоживчслужби в Київській області, Центральної випробувальної державної лабораторії Держпродспоживчслужби в Київській області, Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини, третя особа: ОСОБА_3 про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини № 34 від 26.06.2014 року про звільнення ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з посади лікаря-радіолога 1 категорії «Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини».

Поновити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на роботі на посаду лікаря-радіолога 1 категорії «Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини», а в разі її ліквідації - на підприємстві правонаступника, з 26.06.2014 року.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного управління Держпродспоживчслужби в Київській області, Центральної випробувальної державної лабораторії Держпродспоживчслужби в Київській області - залишити без задоволення.

Стягнути з Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини (код ЄРДПОУ 00718884, юридична адреса: 08133, вул. Балукова, буд.№28, м. Вишневе, Києво- Святошинський район, Київської області) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.06.2014 року по 20 серпня 2023 року в розмірі 320 573,08 (триста двадцять тисяч п`ятсот сімдесят три гривні 08 копійок) гривень.

Стягнути з Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини (код ЄРДПОУ 00718884, юридична адреса: 08133, вул. Балукова, буд.№28, м. Вишневе, Києво- Святошинський район, Київської області) 10000,00 (десять тисяч) гривень моральної шкоди.

Стягнути з Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини на користь держави судовий збір у розмірі 4141,20 (чотири тисячі сто сорок одна гривня 20 копійок) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 2 977,04 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят сім гривень 04 копійок) гривень.

Повний текст судового рішення буде складено протягом 10 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Я.В. Шестопалова