Постанова

від 07.05.2024 по справі 367/3925/14-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №367/3925/14-ц Головуючий у суді І інстанції: Шестопалова Я.В.

провадження №22-ц/824/8331/2024 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Гаращенка Д.Р., Олійника В.І.,

секретар судового засідання: Дуб С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області на рішення Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, Центральної випробувальної державної лабораторії Держпродспоживслужби в Київській області, Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини (правонаступник - Бучанська районна державна лікарня ветеринарної медицини), третя особа: ОСОБА_2 про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

01.07.2014 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до відповідача Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини, третя особа ОСОБА_2 з вказаним позовом, в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ Ірпінської державної лікарні ветеринарної медицини «Про звільнення ОСОБА_1 » № 34 від 26.06.2014 року. Поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря-радіолога 1 категорії Ірпінської державної лікарні ветеринарної медицини з 26.06.2014 року. Стягнути з Ірпінської державної лікарні ветеринарної медицини на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 5000 грн (а.с.1-6 Том 1).

31.01.2018 року позивачка подала уточнену позовну заяву, де збільшила свої позовні вимоги та просила скасувати наказ, поновити на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.06.2014 року по 30.01.2018 року в розмірі 122 193,96 грн та 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди. (а.с.208-211 Том 1)

В подальшому позивачка уточнила коло відповідачів та просила залучити в якості таких: Києво-Святошинську районну державну лікарню ветеринарної медицини як правонаступника Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини (а.с.7,14,29 Том 2); Центральну державну випробувальну лабораторію, в підпорядкування якої віднесені лабораторії на ринках; Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області, яке займалось реорганізацією юридичних осіб - відповідачів.

20.08.2023 року позовні вимоги були збільшені в частині стягнення розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу до 320 573,08 грн (а.с. 14-15 том 4).

Позовні вимоги позивачка обгрунтовує тим, що відповідно до наказу №9 від 01.03.2000 року вона була прийнята на роботу в Ірпінську міську державну лікарню ветеринарної медицини на посаду лікаря-радіолога 1 категорії по переведенню з Києво- Святошинського районного підприємства ветеринарної медицини, що відповідає запису в трудовій книжці.( а.с.7 Том 1).

Безпосереднє робоче місце лікаря-радіолога знаходилось в Ірпінській лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи, яка була структурним підрозділом Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини, та розташована на Ірпінському міському ринку «ВЕКТОР-2002».

26 червня 2014 року наказом №34 позивачку було звільнено з займаної посади згідно п.3 ст.40 КЗпП України. Позивачка вважає звільнення незаконним.

ОСОБА_1 вказує, що в п.1 резолютивної частини наказу зазначено «за невиконання нею без поважних причин обов`язків покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку» (а.с. 21 том 1) та лікар-радіолог лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи у м. Ірпінь « ОСОБА_1 систематично не виконує без поважних причин обов`язки покладені на неї трудовим договором, посадовою інструкцією».

Посилалась на лист Головного управління ветеринарної медицини в Київській області від 02.06.2014 № 10-01-15/1035, де зазначено, що посадові інструкції спеціалістів державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи не в повній мірі відповідають вимогам Довідника (по тексту листа - Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 .12.2004 року №336) та потребують доопрацювання. (а.с. 222 Том 1).

Позивачка зазначає, що оскільки, посадових інструкцій декілька: від 20.05.2013 року, від 15.01.14 року, від 26.04.2014 року, то не зрозуміло що мав на увазі відповідач.

В той час як позивачка була звільнена 26.06.2014 року, посадова інструкція, яку нібито вона порушила, була доведена до працівників 28.06.2014 року, тобто після звільнення ОСОБА_1 ..

Звертає увагу на те, що згідно останньої посадової інструкції від 24 квітня 2014 року позивачка взагалі була усунута від лабораторних досліджень - радіологічного контролю м`ясної продукції на ринку (а.с.19-20 Том 1). На посадовій інструкції від 20.05.2013 року (а.с.17-18 Том 1) взагалі відсутній підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з даною посадовою інструкцією. Крім того позивачка зазначила, що була звільнена без згоди профспілкового комітету.

Також, вважала, що її звільнення з посади лікаря-радіолога 1 категорії відбулося після 14 років роботи в Ірпінській міській державній лікарні ветеринарної медицини (та майже 21 рік в системі держветмедицини). Жодного стягнення чи порушення трудової дисципліни раніше не мала.

ОСОБА_1 має відповідну освіту: у 1989 році закінчила Немішаєвський радгосп-технікум по спеціальності «ветеринарія», а в 1997 році - Національний аграрний університет за спеціальністю «Ветеринарна медицина». Позивачці присвоєно кваліфікацію спеціаліста - лікар ветеринарної медицини, що підтверджується копіями відповідних дипломів, в тому числі з відзнакою (а.с.8,9 Том 1). В 1993 році пройшла стажування по роботі з радіометричними приладами та отримала допуск до робіт з ними (а с. 10 Том 1). В жовтні 1993 року пройшла відповідну атестацію спеціальних знань як спеціаліст - лікар, виконуючий роботи з радіаційного обстеження та контролю та отримала Атестат НОМЕР_2 від 20.10.1993 року (а.с.11 Том 1). У 1997 році пройшла атестацію як спеціаліст - радіолог та отримала Атестат № НОМЕР_3 від 25.09.1997 року (а.с.11 Том 1). У 2007 році отримала Свідоцтво про підвищення кваліфікації по своїй спеціальності № НОМЕР_1 від 17.02.2007 року (а.с.13 Том 1). В лютому 2013 року пройшла 153 годинний курс підвищення кваліфікації з оцінкою «Відмінно» по курсу «Сучасні методи ветеринарно - санітарного контролю сировини та продуктів тваринного і рослинного походження», про що отримала Свідоцтво № 12СПК 476547 від 05.02.2013 року (а.с.14 том 1). Після укладання шлюбу позивачка змінила прізвище на ОСОБА_1 (а.с.224 Том 1).

Позивачка вказує, що в мотивувальній частині оскаржуваного наказу «Про звільнення ОСОБА_1 » зазначено «без поважних причин не виконує обов`язки, покладені на неї трудовим договором та посадовою інструкцією, за що двічі до неї застосовувались заходи дисциплінарного стягнення - догани: накази від 17.06.2014 року № 32 та від 20.06.2014 року № 33 » (а.с.22-23 Том 1).

Вважає, що вищезазначені дисциплінарні стягнення були застосовані до ОСОБА_1 протягом триденного терміну є незаконними, а притягнення її до дисциплінарної відповідальності та, як результат, звільнення з ветлікарні, розправою з боку керівника Ірпінської державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_2 - третьої особи по справі, та в.о. завідувача Ірпінською лабораторією ветеринарного-санітарної експертизи ОСОБА_3 за її принципову позицію щодо лабораторних досліджень продуктів та сировини тваринного та рослинного походження, а також з метою звільнення її робочого місця для родича завідувача лікарні - ОСОБА_2 , про що їй було заявлено з приходом в.о. завідувача лабораторії ОСОБА_3 ..

Будучи єдиним спеціалістом в цій галузі, виходячи з того, що місто Ірпінь відносилось до 4-ї зони посиленого радіологічного контролю після аварії на ЧАЕС, та розуміючи, що м`ясна продукція потрапляє в продаж на ринок без відповідної перевірки, звернулась спочатку до завідувача лабораторією ОСОБА_3 та керівника ветлікарні ОСОБА_2 - вважала що відсутність радіологічного контролю м`ясної продукції на ринку загрожує здоров`ю та життю громадян. Однак, ця принципова позиція на думку позивачки також відіграла важливу роль в її звільнені. Вказує, що через негативне відношення до себе ОСОБА_1 серйозно захворіла та неодноразово зверталась до лікаря.

Під час перебування на лікарняному їй було призначено позачергову атестацію, на яку вона відповідно потрапити не змогла з поважних причин, оскільки про таку перебуваючи на лікарняному, не повідомлялась. А після виходу на роботу 12.06.2014 року після хвороби на наступний день була знову направлена на позачергову атестацію, на яку відповідно поїхати не змогла та з наказом не була належно ознайомлена. Тому в її діях був відсутній склад дисциплінарного проступку (Листок непрацездатності виданий 02 червня 2014 року; стати до роботи - 12 червня 2014 року) (а.с. 24 Том 1); виписка із медичної карти за період з 12.05.2015 року по 22.05.2015 року (а.с. 219 Том 1).

Однак, не зважаючи на це, третьою особою ОСОБА_2 , був підписаний наказ №32 від 17.06.2014 року про оголошення їй догани за неявку 13.06.2014 року на позачергову атестацію до Головного управління ветеринарної медицини в Київській області.

Через три дні після цього, ОСОБА_2 видано ще один наказ №33 від 20.06.2014 року, яким оголошується догана з посиланням на те, що ОСОБА_1 з 15.05.2014 року відмовляється ставити підпис в робочому журналі.

Зазначала, що ведення такого журналу не передбачено жодним нормативно-правовим актом та не входить до її посадових обов`язків, про що свідчать як посадові інструкції та і рішення Ірпінського міського суду від 22.11.2017 року.

Оскаржувані позивачкою до суду вищевказані накази відповідача про оголошення їй доган, на які є посилання і оскаржуваному наказі №34 від 26.06.2014 року, розглянуті Ірпінським міським судом з ухваленням рішень.

Так, згідно рішення Ірпінського міського суду від 21.08.2014 року у цивільній справі №367/3833/14-ц задоволено її позов, скасовано наказ № 33 від 20.06.2014 року за підписом начальника Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини (а.с.60-63 Том 1).

Рішення після оскаржень набрало чинності (а.с.58,59 Том 1).

Згідно рішення Ірпінського міського суду від 22.11.2017 року у цивільній справі №367/3973/14-ц задоволено позов, скасовано наказ №32, від 17.06.2014 року, однак в подальшому рішення було скасовано (а.с. 215-216 Том 1).

Вважає, що відсутня ознака систематичності невиконання працівником без поважних причин обов`язків, що передбачено п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України, а отже - відсутні підстави, відповідно до яких була звільнена.

Окрім відсутності підстав для звільнення зазначала, що порушено також порядок та процедура притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Вважає, що при обранні виду стягнення у вигляді догани адміністрацією відповідача не були дотримані вимоги трудового законодавства, не було враховано, що її дії не спричинили жодних шкідливих наслідків для підприємства; нагальної виробничої необхідності в позачерговій атестації не існувало, що підтверджується кваліфікаційними документами позивачки; прибути на переатестацію вона не мала об`єктивної можливості.

Викладене свідчить про відсутність складу дисциплінарного порушення.

Крім того, в рішенні Ірпінського міського суду від 21 серпня 2014 року по справі №67/3833/14-ц було не тільки скасовано наказ № 33 від 20.06.2014 року Ірпінської міької державної лікарні ветеринарної медицини про притягнення до дисциплінарної відповідальності лікаря- радіолога ОСОБА_1 (а.с.69-70 том 1), але і встановлено, що «суд не вбачає в діях позивачки ОСОБА_1 порушення трудової дисципліни, а саме в тому, що вона відмовлялася ставити підпис в робочому журналі , який не передбачено ніякими діючими нормами, тому відповідно скасовує наказ № 33 від 20.06.2014 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності лікаря - радіолога ОСОБА_1 ».

На підставі зазначеного, позивачка просила задовольнити вимоги в повному обсязі.

Рішенням Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини № 34 від 26.06.2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-радіолога 1 категорії «Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини».

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаду лікаря-радіолога 1 категорії «Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини», а в разі її ліквідації - на підприємстві правонаступника, з 26.06.2014 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживчслужби в Київській області, Центральної випробувальної державної лабораторії Держпродспоживчслужби в Київській області залишено без задоволення.

Стягнуто з Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.06.2014 року по 20 серпня 2023 року в розмірі 320 573,08 грн.

Стягнуто з Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини 10 000 грн моральної шкоди.

Стягнуто з Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини на користь держави судовий збір у розмірі 4 141,20 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, представник Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області - Бадаєва Анастасія Романівна подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що у червні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до Державної лікарні ветеринарної медицини м. Ірпінь Києво-Святошинська районна державна лікарня ветеринарної медицини Київської області, третя особа: начальник державної лікарні ветеринарної медицини м. Ірпінь ОСОБА_2 про скасування наказу №28 від 06.06.2014 року за підписом начальника Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_2 про проведення до позачергової атестації лікаря радіолога ОСОБА_1 (справа № 367/3677/14).

В подальшому, рішенням Апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2016 року, яке ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 12 липня 2017 року залишено без змін, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 16 травня 2016 року скасовано, ухвалено по справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Представник апелянта вказує, що з ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 12 липня 2017 року вбачається, що позивачка втретє не з`явилася на атестацію 13 червня 2014 року без поважних причин. Надавати пояснення, щодо причин нез`явлення відмовилася, про що був складений акт від 13 червня 2014 року.

Також вказувала, що у червні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до Державної лікарні ветеринарної медицини м. Ірпеня третя особа: начальник державної лікарні ветеринарної медицини м. Ірпінь ОСОБА_2 про скасування наказу Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини від 17 червня 2014 року № 32, за підписом начальника лікарні ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляд догани (справа № 367/3973/18).

Постановою Апеляційного суду Київської області від 25 квітня 2018 року, яке постановою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року залишено без змін, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Представник апелянта вказувала, що з постанови Верховного Суду від 04.12.2019 року вбачається, що оспорюваний наказ, виданий Ірпінською міською державною лікарнею ветеринарної медицини Київської області у межах своїх повноважень і з дотриманням Положення №321.

Таким чином, оскільки позивач ухилилася від проведення атестації щодо неї, без поважних причин, то у відповідача були підстави для притягнення її до дисциплінарної відповідальності з накладенням на неї дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани. При притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності відповідачем було дотримано вимоги трудового законодавства щодо строків накладення дисциплінарного стягнення та порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані також тим, що ОСОБА_1 не була членом профспілкового комітету, а тому згода профспілкового комітету на її звільнення не потрібна.

Представник апелянта вважає, що позовні вимоги щодо поновлення на посаді лікаря-радіолога 1 категорії з 26.06.2014 року задоволенню не підлягають, оскільки не підтверджені позивачем жодними належними та допустимими доказами, а звільнення позивача є цілком законним та обґрунтованим.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги вказувала також на те, що відповідно до наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 11.05.2018 № 223 «Про створення комісії», вимог наказів Державної служби з питань безпечності якості харчових продуктів та тахін є споживачів від 19.04.2017 № 265 «Про впровадження Планів-графіків оптимізації мережі державних лабораторій» та від 07.05.2018 № 381 «Про припинення діяльності Регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби в м. Києві та Київськії області», діяльність Регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби в м. Києві та Київській області припинена шляхом її ліквідації згідно з чинним законодавством.

Після ліквідації Регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби в м. Києві та Київській області, згідно рішення власника (засновника) установи правонаступництво не передбачено.

Вказувала, що на теперішній час співвідповідач по даній справі Києво-Святошинська районна державна лікарня ветеринарна медицини Київської області (код ЄДРПОУ 00718884), не має жодного відношення до лабораторій; ветеринарно - санітарних експертиз на ринках у зв`язку з їх повною ліквідацією з 31.12.2017 року, та підпорядкуванням лабораторій ветеринарно-санітарних експертиз на ринках Центральній випробувальній державній лабораторії Держпродспоживслужби в Київській області і м. Києві (код ЄДРПОУ 050453717).

Тому у Києво-Святошинській районній державній лікарні ветеринарної медицини Київської області відсутні будь-які правові підстави, стосовно поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаду лікаря -радіолога 1 категорії з 26.06.2014 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги стосовно заявлених позовних вимог щодо моральної шкоди, вказувала на те, що в оскаржуваному рішенні не наведено жодних правових підстав якими діями Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини позивачці завдана моральна шкода та в чому вона полягає.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що при обранні виду стягнення у вигляді догани адміністрацією відповідача не були дотримані вимоги трудового законодавства, не було враховано, що її дії не спричинили жодних шкідливих наслідків для підприємства; нагальної виробничої необхідності в позачерговій атестації не існувало, що підтверджується кваліфікаційними документами позивачки; прибути на переатестацію вона не мала об`єктивної можливості.

Суд першої інстанції вважав, що при звільненні ОСОБА_1 була також порушена процедура: від працівника не було отримано письмового пояснення; не було згоди профспілкового комітету, ради трудового колективу.

Суд першої інстанції відхилив заперечення відповідача щодо порушення позивачкою правил внутрішнього трудового розпорядку, оскільки відповідачем не надані будь-які правила внутрішнього трудового розпорядку Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини, які були запроваджені з метою забезпечення дотримання трудової дисципліни, підвищення якості та продуктивності праці, а також використання робочого часу працівниками Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини та з якими працівники були ознайомлені. Тому суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність в діях позивачки системи дисциплінарних порушень та законності роботодавця при вирішенні питання про її звільнення.

Щодо позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та поновлення на роботі, суд першої інстанції керувався ч. 2 ст. 235 КЗпП України та Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100, та обгрунтовував свої висновки тим, що відповідач не надав до суду належних та допустимих доказів законності звільнення позивачки, тому суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині поновлення позивачки на роботі та вважав, що середня заробітна плата, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за період з 26.06.2014 року по 20.08.2023 року складає суму у розмірі 320 573,08 грн.

Задовольняючи частково позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що неправомірними діями відповідача, порушено, гарантоване ст. 43 Конституції України, право ОСОБА_1 на працю та своєчасне одержання винагороди за працю, що призвело до моральних та душевних страждань позивачки. Тому, суд першої інстанції, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, розглядаючи справу не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, прийшов до висновку, що з відповідача Києво-Святошинської районної лікарні ветеринарної медицини на користь ОСОБА_1 в порядку відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню 10000,00 гривень.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного Управління Держпродспоживслужби в Київській області, Центральної випробувальної державної лабораторії Держпродспоживслужби в Київській області, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що позивач не перебував в трудових відносинах з вказаними відповідачами та вони не можуть нести цивільно-правову відповідальність за позовом згідно статутних документів, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а тому позовні вимоги до цих відповідачів необхідно залишити без задоволення.

Однак такі висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що позивачка у 1989 році закінчила Немішаєвський радгосп-технікум по спеціальності «Ветеринарія», а в 1997 році - Національний аграрний університет за спеціальністю «Ветеринарна медицина» та ОСОБА_1 було присвоєно кваліфікацію спеціаліста - лікаря ветеринарної медицини, що підтверджується копіями відповідних дипломів (а.с. 8, 9 том 1).

В 1993 році ОСОБА_1 пройшла стажування по роботі за радіометричними приборами та отримала допуск до робіт з ними (а.с. 10 том 1).

У жовтні 1993 року позивачка пройшла відповідну атестацію спеціальних знань як спеціаліст - лікар, виконуючий роботи з радіаційного обстеження та контролю та отримала Атестат № 872 від 20.10.1993 року (а.с. 11 том 1).

У 1997 році позивачка пройшла відповідну атестацію як спеціаліст-радіолог та отримала Атестат № НОМЕР_3 від 25.09.1997 року (а.с. 12 том 1).

У 2007 році позивачка отримала свідоцтво про підвищення кваліфікації по своїй спеціальності № НОМЕР_1 від 17.02.2007 року (а.с. 13 том 1).

У лютому 2013 року позивачка пройшла 153 годинний курс підвищення кваліфікації з оцінкою «Відмінно» по курсу «Сучасні методи ветеринарно-санітарного контролю сировини та продуктів тваринного і рослинного походження» та про що видано свідоцтво № НОМЕР_4 від 05.02.2013 року (а.с. 14 том 1).

Відповідно наказу №9 від 01.03.2000 року ОСОБА_1 прийнята на роботу в Ірпінську міську державну лікарню ветеринарної медицини на посаду лікаря- радіолога 1 категорії по переведенню з Києво- Святошинського районного підприємства ветеринарної медицини, що відповідає запису в трудовій книжці.(а.с.7 Том 1).

Робоче місце лікаря- радіолога ОСОБА_1 знаходилось в Ірпінській лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи (ЛВСЕ), яка була структурним підрозділом Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини, та розташована на Ірпінському міському ринку «ВЕКТОР-2002».

В матеріалах справи містяться три посадові інструкції лікаря-радіолога Ірпінської Державної лабораторії ветеринарно санітарної експертизи: посадова інструкція від 15.01.2014 року; ( ОСОБА_1 не ознайомлена) ( а.с.15-16 Том 1); посадова інструкція від 20.05.2013 року (Підпис ОСОБА_1 з інструкцією ознайомлена) (а.с.17-18 Том 1); посадова інструкція від 24.04.2014 року (підпис ОСОБА_1 з інструкцією ознайомлена) (а.с.19-20 Том 1).

Відповідно до Наказу Головного управління ветеринарної медицини в Київській області від 23.04.2014 року № 84 з метою проведення позачергової атестації було створено комісію, призначено проведення атестацію фахівців державної лабораторії ветеринарної-санітарної експертизи на ринках «Столичний» Києво-Святошинського району, ТОВ «Вектор-2002» м. Ірпінь та смт. Рокитне. З наказом позивачка була ознайомлена 24.04.2014 року.

Відповідно до протоколу № 1 засідання атестаційної комісії Головного управління ветеринарної медицини в Київській області від 23 травня 2014 року ОСОБА_1 у цей день не з'явилась на атестацію з поважних причин. Рекомендовано керівнику установи повідомити спеціалістові про перенесення її атестації.

Відповідно до протоколу № 2 від 30 травня 2014 року засідання тієї ж атестаційної комісії позивачка повторно не з`явилася на атестацію з поважних причин, термін проведення атестації щодо неї було перенесено, а керівнику установи рекомендовано повідомити ОСОБА_1 про перенесення її атестації.

Проведення атестації позивача було призначено на 13 червня 2014 року.

Відповідно до п. 1 Наказу начальника Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини № 28 від 06 червня 2014 року на т.в.о. завідуючого Ірпінського лабораторією ветеринарної санітарної експертизи на ринку ТОВ «Вектор-2002» ОСОБА_3 покладено обов`язок зобов`язати лікаря-радіолога ОСОБА_1 з`явитися на 9 годину 13 червня 2014 року до зали засідань Регіональній державній лабораторії ветеринарної медицини в Київській області для участі у проходженні позачергової атестації.

Встановлено, що позивачка перебувала на лікарняному з 02.06.2014 року по 06.06.2014 року та з 07.06.2014 року по 11.06.2014 року (а.с. 24 том 1).

В протоколі атестаційної комісії Головного управління ветеринарної медицини в Київській області №4 від 13.06.2014 року викладено - лікар ветеринарної медицини- радіолог не з`явилась на повторну позачергову атестацію без поважної причини.

Скоєний проступок став можливим внаслідок порушення трудової дисципліни лікарем- радіологом ЛВСЕ у м. Ірпінь ОСОБА_1 »

Відповідно до наказу Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини № 32 від 17.06.2014 року ОСОБА_1 лікарю-радіологу, оголошено догану за порушення трудової дисципліни. Відповідно до ст. 147 КЗпП України про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Зобов`язано ОСОБА_1 пройти повторну позачергову атестацію, та попередньо узгодити час проведення атестації з атестаційною комісією Головного управління ветеринарної медицини в Київській області (а.с. 23 том 1).

Відповідно до наказу Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини № 33 від 20.06.2014 року ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни, відповідно до ст. 147 КЗпП України (а.с. 22 том 1).

26 червня 2014 року наказом №34 ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади згідно п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором, посадовою інструкцією, за що відповідно до наказів Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини № 32 від 17.06.2014, № 33 від 20.06.2014 до неї застосовували захід дисциплінарного стягнення - догану (а.с. 21 том 1).

В п.1 наказу зазначено: « ОСОБА_1 лікаря-радіолога, звільнити за не виконання нею без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку» ( а.с.21 Том 1).

Встановлено, що у цивільній справі № 367/3833/14-ц рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 21.08.2014 року задоволено позов ОСОБА_1 , скасовано наказ № 33 від 20.06.2014 року за підписом начальника Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_2 про притягнення до дисциплінарної відповідальності лікаря-радіолога ОСОБА_1 (а.с. 60-63 том 1).

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 15 жовтня 2014 року рішення суду першої інстанції у справі № 367/3833/14-ц залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 05.03.2015 року касаційну скаргу Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини відхилено. Рішення Ірпінського міського суду від 21 серпня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 15 жовтня 2014 року залишено без змін (а.с. 58-59 том 1).

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області у цивільній справі № 367/3973/14-ц задоволено позов ОСОБА_1 , скасовано наказ № 32 від 17.06.2014 року за підписом начальника Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_2 про притягнення до дисциплінарної відповідальності лікаря-радіолога ОСОБА_1 ..

В подальшому, постановою Апеляційного суду Київської області від 25 квітня 2018 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено (а.с. 46-49 том 2).

Встановлено, що відповідно до наказу Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України від 10.03.2015 року № 600 та до наказу від 11.03.2015 року № 40 Головного управління ветеринарної медицини в Київські області припинено діяльність Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини (код ЄДРПОУ 25800871) шляхом її приєднання до Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини (код ЄДРПОУ 00718884) згідно з чинним законодавством (а.с. 64, 65 том 1).

Ухвалою суду першої інстанції від 15.08.2023 року було залучено співвідповідача Києво-Святошинську районну державну лікарню ветеринарної медицини, код ЄРДПОУ 00718884, юридична адреса: 08133, вул. Балукова, буд.№28, м. Вишневе, Києво- Святошинський район, Київської області (а.с. 165-166 том 3).

В суді апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Києво-Святошинська районна державна лікарня ветеринарної медицини припинено діяльність 01.01.2024 року, правонаступником є Бучанська районна державна лікарня ветеринарної медицини (а.с. 16, 17 том 5).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року замінено Києво-Святошинську районну державну лікарню ветеринарної медицини в порядку процесуального правонаступництва на Бучанську районну державну лікарню ветеринарної медицини. (а.с. 32-33 том 5).

В суді апеляційної інстанції представник позивачки подав заяву про зменшення позовних вимог, в якому просила стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 90 255 грн 16 коп. (а.с. 2 том 5).

Заява обгрунтована тим, що відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 після звільнення 26 червня 2014 року з посади лікаря-радіолога 1 категорії Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини позивачка не працювала.

Лише 05 січня 2017 року позивачка влаштувалась на роботу у ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» та з 16 червня 2017 року прийнята на роботу Державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Барвінок» МОЗ України, де пропрацювала до 01.07.2023 року (а.с. 3 зв. том 5).

Тому представник позивачки вважала, що ОСОБА_1 не працювала після звільнення відповідачем з 26.06.2014 року по 05.01.2017 року - 30 місяців 9 днів, та з 01.07.2023 року по даний час - 8 місяців 20 днів. Разом не працювала 38 місяців 29 днів.

Відповідно до раніше наданих розрахунків, середньоденна заробітна плата позивачки складає 135,23 грн, середньомісячний заробіток складає 2977,04 грн.

Відповідно до наведеного представником позивача розрахунку, за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 не отримала заробітної плати на суму:

(2977,04 грн х 38 місяців) = 86 334,16 грн + (135,23 грн х 29 днів) = 3921 грн. Загальна сума 90 255 грн 16 коп., яку відповідно і просила стягнути представник позивача з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Щодо визнання незаконним та скасування наказу Ірпінської державної лікарні ветеринарної медицини «Про звільнення ОСОБА_1 » № 34 від 26.04.2014 року з посади лікаря-радіолога за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків покладених трудовим договором за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення до працівника, власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

У справах про поновлення на роботі особи, звільненої за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором, судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше.

Під час розгляду справи роботодавець зобов`язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов`язків, якими він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/743/18 (провадження № 11-914заі19).

В постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 705/539/21 (провадження № 61-18737св21), розглядаючи справу з подібними правовідносинами, Верховним Судом зроблено висновок про те, що «Оскільки підставою для звільнення позивача з роботи 21 січня 2021 року стало систематичне невиконання нею своїх посадових обов`язків, за які її вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, зокрема, 16 березня, 11 вересня та 24 грудня 2020 року, після чого вона не вчинила нового проступку, у відповідача не було підстав для її звільнення, адже за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із заходів стягнення догана чи звільнення».

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

У випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч.2 ст.235 КЗпП (322-08). Одночасно суд визначає працівника звільненим за п.1 ст.40 КЗпП (322-08) у зв`язку з ліквідацією підприємства, установи, організації.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для видачі Наказу № 34 від 26.06.2014 року про звільнення ОСОБА_1 за п. 3 ст. 40 КЗпП України стали накази відповідача Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини № 32 від 17.06.2014 року та № 33 від 20.06.2014 року про застосування до неї дисциплінарних стягнень у виді доган.

Жодного нового дисциплінарного правопорушення після накладення на ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень останньою скоєно не було.

Наказ № 33 від 20.06.2014 року за підписом начальника Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_2 про притягнення до дисциплінарної відповідальності лікаря-радіолога ОСОБА_1 був скасований рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 21.08.2014 року. Рішення набрало законної сили.

Отже судом апеляційної інстанції встановлено відсутність систематичного невиконання трудового обов'язку позивачем.

Крім того, не містять матеріали справи і доказів на підтвердження того, що відповідачем, як роботодавцем, відповідно до вимог ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення вживались всі необхідні заходи для отримання від позивачки письмових пояснень щодо вчинених нею порушень.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності згоди профспілки на звільнення позивача, адже суду не було надано доказів, що позивач була її членом.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що наказ Ірпінської державної лікарні ветеринарної медицини «Про звільнення ОСОБА_1 » № 34 від 26.04.2014 року за . 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є незаконним та підлягає скасуванню.

Також суд апеляційної інстанції не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи з наступного.

У відповідності до абз. 3 п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», враховуючи те, що Ірпінська міська державна лікарня ветеринарної медицини припинила свою діяльність відповідно до наказу Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України «Про припинення діяльності Ірпінська міська державна лікарня ветеринарної медицини» від 10.03.2015 року (данні про зупинення діяльності внесені в державний реєстр у 2018 року) (а.с. 64 том 1), суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ОСОБА_1 слід визнати звільнену за п.1 ст. 40 КЗпП України з 04 січня 2017 року у зв`язку з ліквідацією Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини (оскільки 05 січня 2017 року позивач влаштувалась на роботу в ТОВ «Пологовий будинок «Лелека»).

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію.

Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року в справі №755/12623/19 сформувала висновок про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Тобто в разі визнання звільнення незаконним і поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

У постанові Верховного Суду від 10 листопада 2022 року в справі №607/2071/17 (провадження №61-2752св19) зазначено, що середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» і Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100. Згідно з Порядком №100 середня заробітна плата за час вимушеного прогулу й в усіх інших випадках (крім оплати відпусток, призначення пенсії, відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я) обчислюється виходячи з виплати за останні два місяці, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, в даному разі незаконному звільненню, або за фактично відпрацьований час, якщо працівник пропрацював менше двох місяців (якщо ж він протягом останніх місяців не працював - виходячи з виплат за попередні два місяці роботи). Для працівників з відрядною оплатою праці за відсутності оперативних даних для розрахунку заробітку за останній місяць розрахункового періоду він може змінюватися іншим місяцем, що безпосередньо передує розрахунковому періоду. З розрахункового періоду виключається лише час, протягом якого працівник не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково. Відповідно до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період».

Відповідно до пункту 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав у цей час. У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Як вбачається з листа відповіді Голови комісії з припинення Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини від 15.01.2018 року № 10-02-29/339, а також довідки відповідача № 78 від 24.11.2016 року, ОСОБА_1 нараховано в квітні 2014 року (22 робочих дні) - 2974,27 грн та в травні 2014 року (23 робочих дні) - 3114,91 грн (а.с. 225, 226 том 1).

Середньомісячна заробітна плата позивача обчислюється наступним чином: (заробітна плата за квітень 2014 року 2974,27 грн + заробітна плата за травень 2014 року 3114,91 грн) : 45(робочі дні за травень 2014 року) = 6089,18 грн : 45 = 135,23 грн (середньоденна заробітна плата).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але помилково визначив період за який підлягає стягненню середній заробіток, не повно дослідив та з'ясував обставини справи, та не встановив, що позивач з 2017 року по 2023 року працювала. Суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки позивачка не працювала з моменту звільнення відповідачем, а саме з 26.06.2014 року по 05.01.2017 року (до моменту влаштування на нову роботу у ТОВ «Пологовий будинок «Лелека»), отже стягненню середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу слід проводити за період 26.06.2014 року по 04.01.2017 року включно.

Як встановлено та не заперечується сторонами середньоденна заробітна плата позивача становила 135 грн 23 коп.

Кількість робочих днів з 26.06.2014 року по 04.01.2017 року становило 636 днів, а отже середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 86 006 грн 28 коп (636 робочих днів х 135,23 грн).

Тому середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 26.06.2014 року по 04.01.2017 року включно становитиме 86 006 грн 28 коп., який підлягає стягненню з залученого судом апеляційної інстанції правонаступника Бучанської районної державної лікарні ветеринарної медицини на користь позивача.

Що стосується заявлених позовних вимог до Головного Управління Держпродспоживслужби в Київській області, Центральної випробувальної державної лабораторії Держпродспоживслужби в Київській області, суд апеляційної інстанції вважає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки позивачка не перебувала в трудових відносинах та вони не можуть нести цивільно-правову відповідальність за позовом згідно статутних документів, позовні вимоги в цій частині не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства (а.с. 62, 65 том 2).

Що стосується позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

Відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у: фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом встановлено, що роботодавцем були порушені законні права позивача. Зазначені обставини призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагали від позивача додаткових зусиль для організації свого життя. Суд апеляційної інстанції також враховує тривалий проміжок часу розгляду даної справи, оскільки позивачка звернулась до суду з даним позовом у 2014 році.

Позивачка в позовній заяві не навела обгрунтування розміру відшкодування моральної шкоди, яку він просив стягнути в сумі 100 000 грн.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачці внаслідок порушення її трудових прав незаконним звільненням, колегія суддів враховує обставини, які мають суттєве значення, глибину та тривалість душевних страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, втрати нормальних життєвих зв`язків, які вимагали від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, тривалість розгляду справи, а також з дотриманням засад розумності і справедливості вважає, що відшкодуванню підлягає моральна шкода в розмірі 10 000 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що діяльність Регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби в м. Києві та Київській області припинена шляхом її ліквідації, разом з тим після ліквідації останньої, згідно рішення власника (засновника) установи правонаступництво не передбачено. Тому ані Києво-Святошинська районна державна лікарня ветеринарної медицини, ані Регіональна державна лабораторія Держпродспоживслужби в м. Києві та Київській області не є юридичними особами, відносно яких у Центральної випробувальної державної лабораторії Держпродспоживслужби в Київській області та м. Києві виникають права та обов`язки як правонаступника. Однак такі доводи суд апеляційної інстанції відхиляє, з враховуючи наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України від 10.03.2015 року № 600 та до наказу від 11.03.2015 року №40 Головного управління ветеринарної медицини в Київські області припинено діяльність Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини (код ЄДРПОУ 25800871) шляхом її приєднання до Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини (код ЄДРПОУ 00718884) згідно з чинним законодавством (а.с. 64, 65 том 1).

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Києво-Святошинська районна державна лікарня ветеринарної медицини припинено діяльність, правонаступником є Бучанська районна державна лікарня ветеринарної медицини (а.с. 16, 17 том 5).

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9, у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (частина 2 статті 235 КЗпП). Одночасно суд визначає працівника звільненим за пунктом 1 статті 40 КЗпП у зв`язку з ліквідацією підприємства, установи, організації.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що кінцевим правонаступником Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини на час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції є Бучанська районна державна лікарня ветеринарної медицини. Тому доводи апеляційної інстанції стосовно неможливості правонаступництва колегія суддів вважає безпідставними.

Доводи апеляційної скарги щодо додержання роботодавцем норм законодавства про працю при звільненні ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції відхиляє як безпідставні, оскільки роботодавець не відібрав пояснення у позивача при звільненні, чим порушив порядок, а також відсутні докази систематичного невиконання трудових обов`язків.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що трудове та майнове право позивача було порушено відповідачем.

Тобто при вирішенні даного спору, суд першої інстанції мав керуватись положеннями п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів».

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, проте, неправильно визначив розмір, що підлягає стягненню, а також підстави поновлення позивача на роботі, тому рішення Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2023 року підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог у відповідності до ст. 376 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини № 34 від 26.04.2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-радіолога 1 категорії «Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини».

Визнати ОСОБА_1 звільнену за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України з 04 січня 2017 року у зв`язку з ліквідацією Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини.

Стягнути з Бучанської районної державної лікарні ветеринарної медицини на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 червня 2014 року по 04 січня 2017 року у розмірі 86 006 грн 28 коп.

Стягнути з Бучанської районної державної лікарні ветеринарної медицини на користь ОСОБА_1 10 000 грн моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Бучанська районна державна лікарня ветеринарної медицини, код ЄДРПОУ: 00718909, адреса: 08001, Київська обл., Бучанський район, смт. Макарів, вул. Димитрія Ростовського, буд. 152.

Повний текст постанови складено «13» травня 2024 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді Д.Р. Гаращенко

В.І. Олійник