Рішення

від 01.02.2024 по справі 591/5586/23

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 591/5586/23

Провадження № 2/591/892/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2024 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Ніколаєнко О.О.,

за участю секретаря судового засідання Полякової А.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу №591/5586/23 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Спеціалізований комбінат» про визнання дій протиправними та зобов?язання вчинити дії ,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що 23.05.2023 звернувся в порядку Закону України «Про звернення громадян» до відповідача із заявою, у якій просив здійснити перевірку викладених у заяві фактів та вжити заходів щодо встановлення розташування фактичних могил на Василівському кладовищі померлих у 1959 році та у 1973 році осіб для усунення причин та умов, які сприяли цим порушенням шляхом зобов`язання власників перенесення намогильної споруди на фактичне місце поховання їх родичів. Просив провести перевірку викладених у заяві фактів за його участі, щоб у нього була особиста можливість викласти аргументи особі, що буде здійснювати перевірку, та надати допомогу при проведенні опитування у встановленні осіб, які користуються земельними ділянками поряд зі спірним місцем встановлення намогильної споруди та його родичів. Отримав відповідь від 08.06.2023, з якої вбачається, що жодної перевірки викладених у заяві фактів проведено не було та надано формальну відписку. Зазначено, що позивач посилається на наказ, що втратив чинність. З таким твердженням позивач не погоджується, оскільки у зверненні посилався не на наказ №126 Дежржитлокомунгоспу України від 16.12.1991, а на Інструкцію про порядок поховання, утримання кладовищ і організацію ритуального обслуговування в населених пунктах КДІ-204/12 Україна 182-91, яка є чинною.

Відповідачем не було вжито заходів щодо проведення перевірки, порушено його право на участь у такій перевірці, не надано повної та вичерпної відповіді на всі порушені питання. Встановлення намогильних споруд можливе лише на могилі чи місці родинного поховання. На численні запити відповідачем не було надано жодного доказу, на підставі яких було саме встановлене фактичне місце поховання померлих у 1959 році ОСОБА_3 та у 1973 році ОСОБА_4 . Доводи позивача, надані на спростування поховання цих осіб саме на спірній ділянці не бралися відповідачем до уваги. Біля місця поховання його родичів у період з грудня 1987 року по 2021 рік (коли можливо була встановлена спірна намогильна споруда) не було жодної могили. Його родина весь цей час доглядала за спірною земельною ділянкою, оскільки це був єдиний підхід до його родинної огорожі. Проектна документація з визначення могил на кладовищі відсутня, відсутні акти інвентаризації безгосподарних пам`ятників, хрестів та огорож, книга реєстрації поховань та перепоховань, у яких би була інформація про поховання згаданих вище осіб.

Надання відповідачем дозволу на встановлення намогильної споруди на померлих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не на місці їх фактичного поховання є грубим порушенням правил і норм поховання, за дотриманням яких відповідач зобов`язаний стежити.

Відповідач не вчинив дій, які зобов`язаний був вчинити: об`єктивно, всебічно і вчасно не перевірив наведені у заяві факти; на прохання позивача не запросив його на засідання щодо розгляду заяви; не виявив та не усунув причини та умови, які сприяли цим порушенням. Відповідач обмежився цитуванням норм законодавства, проте не навів їх зв`язку зі змістом звернення, не довів у відповіді, що з їх боку не було допущено порушень законодавства. Не організував проведення перевірки викладених у заяві порушень. Всупереч положень ч. 2,3 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» його звернення керівник не розглянув особисто.

Просить:

1) визнати протиправними дії Комунального підприємства «Спеціалізований комбінат» щодо неналежного та неповного розгляду його заяви від 22 травня 2023року щодо вжиття заходів з усунення порушень чинного законодавства в діяльності підприємства у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян».

2) зобов`язати Комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат» належним чином розглянути та провести перевірку, викладених у його заяві від 22травня 2023 року фактів порушень чинного законодавства на підставі ґрунтовного і всебічного їх вивчення, вжити заходів з усунення встановлених порушень, та надати належну та повну відповідь згідно вимог Закону України «Про звернення громадян» з урахуванням висновків суду.

Ухвалою суду від 13.07.2023 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 25.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. 14.11.2023 проведено повторний автоматизований розподіл справи та змінено склад суду.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечував. Зазначив, що відповідача утворено у 2004 році. Його діяльність здійснюється на підставі статуту. Питання підтвердження чи спростування місць поховань, у разі відсутності проектно-кошторисної документації, архівних книг реєстрації поховань з незалежних від підприємства причин та проведення щодо цього перевірок до діяльності чи повноважень відповідача не входить. Позивач із заявами аналогічного змісту звертався раніше та отримував відповіді. Позивачу у встановленому законом порядку надано вичерпну відповідь на звернення у межах повноважень відповідача. Позивачем не зазначено, внаслідок яких дій відповідача порушено його права і законні інтереси чи свободи, створено якісь перешкоди для здійснення його прав.

Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» передбачено обов`язок на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу. Розгляд звернення позивача відбувався не колегіальним органом, а одноосібно, право громадянина бути присутнім при розгляді звернення не є абсолютним і може бути реалізоване за певних умов.

Як вбачається з суті звернень позивач намагається оспорити факт поховання осіб, що зазначені у його звернення та оспорює встановлення намогильної споруди на місці поховання цих осіб. Встановлення чи оспорювання фактів захоронення певних осіб у певному місці не є компетенцією відповідача. Це неодноразово роз`яснювалось позивачу. Позивач намагається вирішити спірні питання з родичами захоронених осіб через залучення до спірних питань відповідача, що не відповідає завданням цивільного судочинства. Відповідачем права позивача не порушені, а вимоги його не направлені на захист його прав. Просить відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідач зобов`язаний здійснювати контроль при встановленні намогильних споруд. Законодавством дозволяється встановлення намогильних споруд лише на могилі померлого чи місці родинного поховання. Намогильні споруди, про які позивач зазначав у зверненні, встановлені без дозволу адміністрації та не на місці фактичного поховання осіб. Відповідач повинен був надати позивачу право викласти аргументи щодо обставин, зазначених у заяві, ознайомити з наявною інформацією та документацією, дати можливість подати додаткові документи. Однак це не було вчинено відповідачем. Заяву повинен був розглянути особисто перший керівник підприємства. Відповідач не вчинив дій щодо організації перевірки викладених у заяві фактів, розгляд звернення проведено не уповноваженою особою. Протягом двох років відповідач ухиляється від надання відповіді на поставлені позивачем питання. Його заява була розглянута неналежним чином, наведені у відзиві заперечення не спростовують ого протиправні дії та бездіяльність щодо неповного та неналежного розгляду його заяви.

У поданих запереченнях відповідач зазначив, що позивачем не надано доказів паорушення його прав, свобод, чи інтересів. Спір, про який заявляє позивач, не є порушенням норм Закону України «Про звернення громадян», а є приватним інтересом позивача до третіх осіб, що витікає з реалізації Закону України «Про поховання та похоронну справу». На всі поставлені у зверненні питання надана відповідь.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав із зазначених підстав, додатково пояснив, що позивач у зверненні просив здійснити перевірку трьох викладених у заяві фактів: про те, що жодного факту встановлення судовими рішеннями саме певних місць поховання на Василівському кладовищі померлих у 1959 році ОСОБА_3 та у 1973 році ОСОБА_4 не здійснювалось; що біля місця поховання його близьких родичів за період з грудня 1987 року по 2021 рік (коли була встановлена намогильна споруда) не було жодної могили; що саме його родина майже весь цей час доглядала за спірною земельною ділянкою. Зазначив, що відповідачем не було реалізовано його право на особисту присутність під час розгляду його звернення, під час розгляду звернення мав наміри надати відповідачу докази та привести для опитування осіб, які б підтвердили викладені у заяві факти. Звернення не було розглянуто керівником, хоча посадові особи відповідача обізнані про його інвалідність внаслідок війни.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позову. Зазначив, що позивач неодноразово звертався до відповідача з приводу встановлення намогильної споруди поряд з місцем захоронення його родичів. На всі його звернення були надані повні та вичерпні відповіді у межах повноважень, визначених законом та статутом підприємства, у тому числі і на те, яке є предметом розгляду у даній справі. Позивачем обрано неналежний спосіб захисту, що є підставою для відмови у позові.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню. Судом встановлено, що 22.05.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про вжиття заходів з усунення порушень чинного законодавства. У заяві зазначав викладав ряд обставин, пов`язаних із незаконним, на його думку, встановленням намогильних споруд не на місцях поховання померлої у 1959 році ОСОБА_3 померлої у 1973 році ОСОБА_4 . Зазначав, що єдиним способом встановити фактичні обставини цих поховань та дійсного розташування могил є проведення опитування осіб, рідних яких було поховано в межах років поховання останніх чи раніше, та осіб, що мають родинні огорожі поряд зі спірною земельною ділянкою, та його родичів.

З метою усунення порушення вимог норм і правил встановлення намогильних споруд у відповідності до положень чинного законодавства, просив здійснити перевірку викладених у заяві фактів та вжити заходів щодо встановлення розташування фактичних могил на Василівському кладовищі померлих у 1959 році ОСОБА_3 та у 1973 році ОСОБА_4 для усунення причин та умов, які сприяли цим порушенням, шляхом зобов`язання власників перенесення намогильної споруди на фактичне місце поховання родичів. Зазначав, що проведення перевірки повинно мати на меті встановлення дійсних місць поховань померлих осіб, зазначених вище. Відповідь на заяву просив направити на його адресу у строк встановлений чинним законодавством, з урахуванням його статусу. Посилаючись на положення ст. 18 Закону України «Про звернення громадян» просив провести перевірку викладених у заяві фактів за його особистої участі, щоб у нього була особиста можливість викласти аргументи особі, що буде здійснювати таку перевірку, та наданні допомоги при проведенні опитування у встановленні осіб, які користуються земельними ділянками поряд зі спірним місцем встановлення намогильної споруди.

Листом від 08.06.2023 позивачу була надана відповідь, у якій зазначено, що зареєструвати намогильну споруду або ні, це право користувача місця поховання, а не обов`язок. Намогильна споруда на місцях померлих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 встановлена родичами померлих на існуючих пагорбках з ознаками могили, що досить часто зустрічаються на територіях частково - закритих кладовищ. Оскільки Василівське кладовище функціонує з 1912 року та з моменту відкриття не було розділене на сектори, ряди та місця поховання, відповідач не може підтвердити або спростувати місця поховання померлих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Зазначено, що встановлення намогильної споруди користувачем сусіднього поховання на 2 пагорбках з ознаками могил на території частково-закритого кладовища не порушує права позивача та законні інтереси користувача іншої родинної огорожі. Відповідь підписана директором підприємства. У нижньому лівому куті зазначено виконавця: Азімов (а.с. 16).

Позивач раніше звертався до відповідача із рядом заяв, які стосувались місця поховання його родичів та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Відповідачем надавались відповіді на ці заяви (а.с. 17-25).

Позивач є особою з інвалідністю 2 групи внаслідок війни (а.с. 12)

Відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону України «Про звернення громадян України» письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про звернення громадян» заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.

Відповідно достатті 18Закону України«Про зверненнягромадян» громадянин,який звернувсяіз заявоючи скаргоюдо органівдержавної влади,місцевого самоврядування,підприємств,установ,організацій незалежновід формвласності,об`єднаньгромадян,медіа,посадових осіб,має право: особистовикласти аргументиособі,що перевірялазаяву чискаргу,та братиучасть уперевірці поданоїскарги чизаяви; знайомитисяз матеріаламиперевірки; подаватидодаткові матеріалиабо наполягатина їхзапиті органом,який розглядаєзаяву чискаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги.

Відповідно достатті 19зазначеного законуоргани державноївлади імісцевого самоврядування,підприємства,установи,організації незалежновід формвласності,об`єднаннягромадян,медіа,їх керівникита іншіпосадові особив межахсвоїх повноваженьзобов`язані: на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

Як передбачено положеннями ч.1 ст.20 Закону «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення,- невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Відповідно достатті 18Закону України«Про зверненнягромадян» громадянин,який звернувсяіз заявоючи скаргоюдо органівдержавної влади,місцевого самоврядування,підприємств,установ,організацій незалежновід формвласності,об`єднаньгромадян,медіа,посадових осіб,має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

З наведених вище норм вбачаєтеся право особи, яка звернулася зі зверненням, на особисту присутність під час розгляду її заяви та обов`язок підприємства, яке розглядає звернення, запросити особу на засідання під час розгляду звернення. З наданого звернення вбачається, що позивач висловив бажання скористатися цим правом та брати участь особисто під час розгляду його звернення. Відповідачем звернення було розглянуто без позивача, таким чином, порушене його право, передбачене статтею 18 Закону України «Про звернення громадян». З цих підстав звернення не може бути визнане судом таким, що розглянуто з дотриманням вимог законодавства.

При цьому суд вважає необгрунтованими доводи позивача, що його звернення не було розглянуто керівником підприємства особисто, хоча він є особою з інвалідністю внаслідок війни. З наданої відповіді вбачається, що відповідь підписана директором відповідача Євгеном Короткевичем. Зазначення у лівому нижньому куті виконавця не свідчить про те, що звернення не було розглянуто особисто керівником відповідача.

Безпідставними також є доводи позивача про те, що відповідач мав обов`язок опитати осіб та дослідити докази, оскільки законодавством не передбачено під час розгляду звернення проведення опитування інших осіб. Крім того, позивачем до звернення не було додано доказів та не зазначено конкретний перелік доказів, які він надав або мав намір надати в межах розгляду даного звернення та не зазначено конкретних осіб, яких він хотів опитати з метою розгляду звернення.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що фактично спір у позивача виник із особами, які встановили намогильні споруди на місці поховання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з тих підстав, що, за твердженням позивача, намогильні споруди встановлені не на місцях фактичного поховання, а поряд із ними. Разом з тим, вказане не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки даний позов подано у зв`язку із неналежним, як стверджує позивач, розглядом його звернення та порушення у зв`язку з цим відповідачем вимог Закону України «Про звернення громадян».

Суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що позивач неодноразово звертався до відповідача з письмовими та усними заявами з цих же питань та йому неодноразово надавались відповіді. Вказане не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки предметом позовних вимог є правомірність процедури розгляду та надання відповіді саме на звернення позивача від 22.05.2023. Частиною 2 статті 8 Закону України «Про звернення громадян» передбачено право не розглядати повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті. Таким правом відповідач не скористався.

Таким чином, за результатами розгляду справи судом встановлено, що порушено право позивача бути особисто присутнім під час розгляду звернення, особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої заяви, що є порушенням Закону України «Про звернення громадян». Тому суд вважає необхідним зобов?язати відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду.

У зв?язку із частковим задоволенням заявлених вимог немайнового характеру, враховуючи, що при зверненні до суду з позовом позивач був звільнений від сплати судового збору, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню половина судового збору, який підлягав сплаті при зверненні до суду, тобто 536,80 грн.

Відповідачем заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000 грн. На підтвердження понесених витрат надано копію договору на представництво у Зарічному районному суді інтересів відповідача у даній справі, відповідно до пункту 3.1. якого за цим договором замовник здійснює оплату виконавцю у розмірі 25000 грн. з яких 15000 грн. сплачується до 01.08.2023, 10000 грн. протягом 5 днів з дня прийняття судом рішення по суті спору. Також надано копію платіжної інструкції про сплату за договором 15000 грн. (а.с. 59,60)

Статтею 137 ЦПК Українивстановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу у зв?язку з їх неспівмірністю.

Заявлений розмір витрат на правничу допомогу підтверджений належними доказами, а тому вказані витрати підлягають розподілу. На переконання суду заявлені витрати не є співмірними зі складністю справи, фактично витраченим часом на представництво інтересів відповідача у суді, обсягом фактично виконаних адвокатом робіт, пов`язаних із представництвом інтересів клієнта. Враховуючи часткове задоволення позову та на підставі ст. 137 ЦПК України суд вважає необхідним зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачем до 7000 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 142, 206, 256, 264, 265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Спеціалізований комбінат» про визнання дій протиправними та зобов?язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Комунального підприємства «Спеціалізований комбінат» щодо незабезпечення особистої участі ОСОБА_1 під час розгляду його заяви від 22 травня 2023року.

Зобов`язати Комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат» повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22травня 2023 року згідно з вимогами Закону України «Про звернення громадян» та з урахуванням висновків суду.

Стягнути з Комунального підприємства «Спеціалізований комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 536.80 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Спеціалізований комбінат» судові витрати в сумі 7000 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 01.02.2024.

Суддя О.О. Ніколаєнко