Постанова

від 23.01.2024 по справі 910/7235/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"23" січня 2024 р. Справа№ 910/7235/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 23.01.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк Січ» Стрюкової Ірини Олександрівни

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 (повний текст рішення складено 07.11.2023)

у справі №910/7235/23 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

до Акціонерного товариства «Банк Січ»

про включення до реєстру кредиторських вимог, ціна позову 149 995,02 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства «Банк Січ» (далі по тексту - Банк) в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію (далі по тексту - відповідач) про зобов`язання останнього включити грошові кошти у розмірі 149 995,02 грн за банківською гарантією від 10.01.2022 №202708/19-108/159 до реєстру акцептованих вимог кредиторів до восьмої черги.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставну відмову відповідача у включенні заборгованості у розмірі 149 995,02 грн за Банківською гарантією від 10.01.2022 №202708/19-108/159 до реєстру акцептованих вимог кредиторів до восьмої черги.

Господарський суд міста Києва рішенням від 01.11.2023 у справі №910/7235/23 позов задовольнив; зобов`язав відповідача включити грошові вимоги позивача у розмірі 149 995,02 грн за Банківською гарантією № 202708/19-108/159 від 10.01.2022 до реєстру акцептованих вимог кредиторів у восьму чергу; стягнув з відповідача на користь позивача 2 684,00 грн витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк Січ» звернулася до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 у справі №910/7235/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги та доводи апеляційної скарги відповідач посилається на те, що станом на 10.10.2023 на рахунках Банку кредиторська заборгованість щодо позивача не обліковувалась у зв`язку із чим відсутні підстави для внесення його до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2023 апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк Січ» Стрюкової Ірини Олександрівни на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 у справі №910/7235/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 29.11.2023 витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7235/23; відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк Січ» Стрюкової Ірини Олександрівни на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 у справі №910/7235/23.

Матеріали справи №910/7235/23 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 07.12.2023.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 11.12.2023 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк Січ» Стрюкової Ірини Олександрівни на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 у справі №910/7235/23; розгляд апеляційної скарги призначив на 23.01.2024 о 12 год. 15 хв.

Згідно письмового відзиву позивача, поданого ним вчасно до суду апеляційної інстанції, позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги відповідача, посилаючись на правильний висновок суду першої інстанції про те, що зобов`язання Банку перед позивачем за Банківською гарантією від 10.01.2022 №202708/19-108/159 не є новим (додатковим), оскільки виникло до ліквідації Банку. Щодо відсутності у позивача рахунків у Банку, то зазначене не є правомірною підставою для відмови у визнанні його кредиторських вимог по відношенню до Банку.

Позивач своїх представників в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом доставки ухвали до його електронного кабінету, що відповідає частині 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України).

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.01.2024 підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 у справі №910/7235/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши вимоги та доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників відповідача, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

10.01.2022 Банк видав Банківську гарантію № 202708/19-108/159 на суму 149 995,02 грн щодо виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ВМ» (принципалом) зобов`язання перед позивачем (Бенефіціаром) за Договором №4600004690 від 12.01.2022, укладеним за результатами відкритих торгів на закупівлю «ДК 021-2015:30120000-6-Фотокопіювальне та поліграфічне обладнання для офсетного друку» (оголошення № UA-2021-11-29-003594-а, оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-11-29-003594-a) (а.с. 12).

За вказаною Банківською гарантією Банк зобов`язався протягом п`яти банківських днів після одержання ним паперового оригіналу першої письмової вимоги Бенефіціара, оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка Бенефіціара (якщо передбачена)) та/або електронного SWIFT-повідомлення через Банк Бенефіціара SWIFT, сплатити Бенефіціару повну суму Банківської гарантії, без необхідності для Бенефіціара обґрунтувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв`язку із невиконанням/неналежним виконання Принципалом зобов`язань за Договором.

Ця гарантія набирає чинності з дати видачі та діє включно до 31.10.2022.

Рішенням Правління Національного банку України «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк Січ» та делегування повноважень ліквідатора банку» № 803 від 07.10.2022 у відповідача з 10.10.2022 запроваджено процедуру ліквідації його банку.

12.10.2022 у зв`язку з настанням гарантійного випадку (неналежне виконання принципалом зобов`язань за Договором № 4600004690 від 12.01.2022) позивач пред`явив відповідачу вимогу № ТОВВИХ-11-10939 про сплату суми гарантії (а.с. 13).

10.11.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою № ТОВВИХ-22-12124 про визнання вимог кредитора (а.с. 16-18).

Листом №78-5/03-2/З-Л від 05.04.2023 відповідач повідомив позивача про відмову визнання кредиторських вимог, оскільки станом на дату запровадження процедури ліквідації заборгованість Банку перед позивачем на суму 149 995,02 грн не обліковується.

Спір виник через не включення відповідачем заборгованості за Банківською гарантією № 202708/19-108/159 від 10.01.2022 на суму 149 995,02 грн до реєстру акцептованих кредиторських вимог восьмої черги.

Згідно із частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Стаття 560 ЦК України визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частиною 1 статті 200 ГК України визначено, що гарантія (банківська гарантія) є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження банком, іншою фінансовою установою задоволення вимог управненої сторони в розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає зазначене у ньому певне зобов`язання або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень (частина 3 статті 200 ГК України).

Таким чином, у відносинах за гарантією беруть участь три суб`єкти - гарант, бенефіціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов`язку перед бенефіціаром. Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією. Тобто гарантія створює зобов`язання тільки для гаранта.

Згідно зі статтею 562 ЦК України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №639 (далі - Положення).

У пункті 9 частини 3 розділу I Положення визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку.

За змістом положень статей 561, 566 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Обов`язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов`язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.

12.10.2022 у зв`язку з настанням гарантійного випадку (неналежне виконання принципалом зобов`язань за Договором № 4600004690 від 12.01.2022) позивач пред`явив відповідачу вимогу № ТОВВИХ-11-10939 про сплату суми гарантії (а.с. 13).

10.11.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою № ТОВВИХ-22-12124 про визнання кредиторських вимог (а.с. 16-18).

Рішенням Правління Національного банку України № 405-рш/БТ від 09.08.2022 Банк було віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2022 №579 запроваджено тимчасову адміністрацію в АТ «Банк Січ» та делеговано повноваження тимчасової адміністрації банку.

Правління Національного банку України рішенням №495-рш від 06.10.2022 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано АТ «Банк Січ».

Рішенням Правління Національного банку України №803 від 07.10.2022 розпочато процедуру ліквідації Банку.

Крім того, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 10.10.2022 №810 вирішено сформувати на підставі балансових даних у розмірі залишків на рахунках контрагентів станом на дату запровадження процедури ліквідації АТ «Банк Січ» реєстр акцептованих вимог кредиторів Банку в умовах воєнного стану в Україні.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452-VI, в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон №4452-VI) встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до частин 1, 4, 5 статті 44 Закону №4452-VI Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність». Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку. Фонд з дня початку процедури ліквідації банку протягом трьох років (у разі ліквідації системно важливого банку - протягом п`яти років) забезпечує виконання заходів щодо управління майном (активами) банку та задоволення вимог кредиторів.

Згідно із частинами 1, 2, 5 статті 45 Закону №4452-VI Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті «Урядовий кур`єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку. Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 46 Закону №4452-VI з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав.

Частиною 3 вказаної норми визначено, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, пред`являються тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 48 Закону №4452-VI Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Отже, складання уповноваженою особою Фонду реєстру акцептованих вимог кредиторів є складовою виконання повноважень органів управління банку.

Приписами статті 49 Закону №4452-VI визначено, що Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Стаття 52 Закону №4452-VI визначає черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів.

Кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, інвестування тимчасово вільних коштів банку в державні цінні папери, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів за умови достатності коштів для забезпечення процедури ліквідації в такій черговості: 1) зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов`язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов`язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування, а також для забезпечення повернення банкнот і монет, переданих Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними; 6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов`язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім`я яких заблоковано; 7) вимоги інших вкладників, які не є пов`язаними з банком особами, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов`язаними з банком особами; 8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов`язаними особами банку; 10) вимоги за субординованим боргом; 11) вимоги за інструментами з умовами списання/конверсії.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 14.10.2022 у газеті «Урядовий кур`єр» №221 (7342) опубліковано оголошення про ліквідацію Акціонерного товариства «Банк Січ».

Таким чином, враховуючи положення частини 1 статті 49 Закону №4452-VI, строк для приймання (заявлення) вимог кредиторів до 13.11.2022.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із заявою про визнання вимог кредитора №ТОВВИХ-22-12124 про сплату суми гарантії 10.11.2022, тобто з дотриманням строку визначеного частиною 1 статті 49 Закону №4452-VI.

Доводи апелянта про те, що кредиторські вимоги відхилені на підставі частини 3 статті 46 Закону №4452-VI, за якою під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, до уваги не приймаються оскільки зобов`язання Банку за Банківською гарантією №202708/19-108/159 від 10.01.2022 виникли 12.10.2022 у зв`язку з настанням гарантійного випадку і в цей день 12.10.2022 позивач пред`явив Банку вимогу №ТОВВИХ-11-10939 про сплату суми гарантії.

Згідно з відомостями про договір про закупівлю товарів від 12.01.2022 на веб-порталі https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-11-29-003594-a строк виконання забезпеченого гарантією відповідача зобов`язання був встановлений 90 календарних днів з моменту укладення договору, тобто до 12.04.2022.

12.10.2022 у зв`язку з настанням гарантійного випадку (неналежне виконання принципалом зобов`язань за Договором №4600004690 від 12.01.2022), доказів зворотного матеріали справи не містять, позивач пред`явив відповідачу вимогу №ТОВВИХ-11-10939 про сплату суми гарантії.

Отже, обов`язок відповідача сплатити грошову суму відповідно до умов Банківської гарантії №202708/19-108/159 від 10.01.2022 у зв`язку з порушенням боржником зобов`язання виник 12.10.2022, тобто до оголошення про ліквідацію Банку, розміщеного 14.10.2022 у газеті «Урядовий кур`єр» №221 (7342), що свідчить про те, що вказане зобов`язання не є додатковим зобов`язанням в силу Закону №4452-VI.

Статтею 5 ГПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання чи оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 названої Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення. Водночас, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Обраний позивачем спосіб захисту про включення до реєстру кредиторських вимог є ефективним способом захисту, оскільки поновить його порушене право.

За таких обставин, суд першої інстанції підставно задовольнив позов у повному обсязі.

Посилання апелянта на рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 10.10.2022 №810, яким вирішено сформувати на підставі балансових даних у розмірі залишків на рахунках контрагентів станом на дату запровадження процедури ліквідації АТ «Банк Січ» реєстр акцептованих вимог кредиторів Банку в умовах воєнного стану в Україні не заслуговують на увагу, оскільки вказане рішення не звільняє відповідача від обов`язку включити кредиторські вимоги позивача до восьмої черги у відповідності до положень Закону №4452-VI, як кредитора який не має банківських рахунків у Банку.

Згідно із частинами 4, 5 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Апеляційним господарським судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 у справі №910/7235/23 прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (відповідача).

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк Січ» Стрюкової Ірини Олександрівни на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 у справі №910/7235/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 у справі №910/7235/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Банк Січ».

4. Матеріали справи №910/7235/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 01.02.2024.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська