Рішення
від 23.01.2024 по справі 902/1023/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" січня 2024 р. Cправа № 902/1023/19(902/1243/20)

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Міліціанова Р.В., при секретарі Московчук Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ", вул. Дальня, буд. 1, кв. 3, смт. Вороновиця, Вінницька область, 23252, код - 23104877

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВН-Центр", вул. Магістратська, буд. 60, м. Вінниця, 21004, код - 40518211

за участю третьої особи, третя яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Суханової Тетяни Олександрівни, вул. Архітектора Артинова, буд. 22, м. Вінниця, 21050

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про визнання недійсним договору та скасування запису

у межах справи № 902/1023/19

за заявою: Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ"

про банкрутство

В С Т А Н О В И В :

У провадженні суду перебуває справа № 902/1023/19 за заявою Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited) до ТОВ "Компанія "КМТ" про банкрутство.

Постановою суду від 30.06.2020 року визнано ТОВ "Компанія "КМТ" банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Сокотуна В.А..

21.12.2020 року до суду від ТОВ "Компанія "КМТ" надійшла позовна заява №01-21/902/1023/19/317 від 15.12.2020 року до ТОВ "ВН-Центр" про визнання недійсним договору та скасування запису.

Згідно Витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/1023/19(902/1243/20), вказаний позов передано на розгляд судді Тісецькому С.С.

17.11.2021 року у справі № 902/1023/19 (902/1243/20) прийнято рішення відповідно до якого в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 року апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Сокотуна Віталія Аполлінарійовича та Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited) (правонаступник, якого є ОСОБА_1 ) залишено без задоволення. Змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду Вінницької області від 17.11.2021 року у справі № 902/1023/19 (902/1243/20), виклавши її в редакції цієї постанови. В решті Рішення Господарського суду Вінницької області від 17.11.2021 року у справі № 902/1023/19 (902/1243/20) залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.07.2022 року касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Сокотуна В.А., а також ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 року та Рішення Господарського суду Вінницької області від 17.11.2021 року у справі № 902/1023/19 (902/1243/20) скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.

17.08.2022 року до Господарського суду Вінницької області повернулась справа №902/1023/19 (902/1243/20) після її перегляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 17.08.2022 року здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 902/1023/19 (902/1243/20), за результатами якого справу передано на розгляд судді Міліціанову Р.В.

Ухвалою суду від 22.08.2022 року справу № 902/1023/19 (902/1243/20) прийнято до провадження та вирішено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження.

12.09.2022 року до суду від представника відповідача надійшло доповнення до відзиву на позовну заяву (б/н від 12.09.2022 року).

13.09.2022 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання (б/н від 12.09.2022 року) про призначення у справі № 902/1023/19 (902/1243/20) оціночно-будівельної експертизи. Проведення експертизи доручити Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

13.09.2022 року на електронну адресу суду від Арбітражного керуючого Сокотуна В.А. надійшло клопотання (вих. № 02-01/902/1023/19/222 від 09.09.2022 року) про призначення у справі № 902/1023/19 (902/1243/20) оціночно-будівельної експертизи. Проведення судової експертизи доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою суду від 13.09.2022 року зупинено провадження у справі № 902/1023/19 (902/1243/20), у зв`язку з призначенням судової будівельно-оціночної експертизи.

Проведення судової будівельно-оціночної експертизи доручено Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (вул. Велика Кільцева, 4, м. Київ, 03170).

22.05.2023 року до суду від Заступника директора Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України В. Криловського надійшов лист № 19/24/4-15796-2023 від 03.05.2023 року. Додатком до якого долучено висновок судової будівельно-оціночної експертизи № СЕ-19-22/38907-ОБ від 02.05.2023 року.

Ухвалою суду від 31.05.2023 року поновлено провадження у справі № 902/1023/19 (902/1243/20) та призначено підготовче судове засідання на 20.06.2023 року.

08.08.2023 року до суду від представника відповідача надійшло доповнення до відзиву на позовну заяву (№ 8/23 від 08.08.2023 року), в яких останній просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від 10.08.2023 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

15.08.2023 року на електронну адресу суду від представника кредитора ОСОБА_1 надійшло клопотання (№ 17/6-898-23 від 15.08.2023 року) від про повторне призначення у справі судової будівельно-оціночної експертизи.

16.08.2023 року на електронну адресу суду від представника кредитора ОСОБА_1 надійшла заява (№ 17/6-909-23 від 15.08.2023 року) про виклик у судове засідання судового експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Чащина Юрія Геннадійовича для надання пояснень на висновок судової будівельно-оціночної експертизи № СЕ-19-22/38907-ОБ від 02.05.2023 року.

У судовому засіданні 16.08.2023 року постановлено ухвалу про залучення до участі у розгляді справи ОСОБА_1 , у процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

За результатами судового засідання судом здійснено виклик в судове засідання з метою роз`яснень висновку судового експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Чащина Юрія Геннадійовича.

Ухвалою суду 21.09.2023 року забезпечено участь судового експерта Чащина Юрія Геннадійовича в судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Київського апеляційного суду (зал № 1).

04.10.2023 року на електронну адресу суду від представника третьої особи надійшли додаткові письмові пояснення до клопотання про призначення повторної експертизи № 17/6-1071-23 від 02.10.2023 року.

Ухвалою суду від 04.10.2023 року відмовлено у задоволені клопотань представника третьої особи ОСОБА_1 адвоката Король І.О. (вх. №01-34/7553/23 від 15.08.2023 року) про призначення повторної судової будівельно-оціночної експертизи у справі №902/1023/19 (902/1243/20) та арбітражного керуючого (ліквідатора) Сокотуна В.А. (вх. №01-34/7564/23 від 16.08.2023 року) про призначення повторної судової будівельно-оціночної експертизи у справі № 902/1023/19 (902/1243/20).

За результатами проведеного 04.10.2023 року судового засідання, суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/1023/19(902/1243/20) до судового розгляду по суті на 01.11.2023 року.

31.10.2023 року на електронну адресу суду (вх. канц. №01-34/10254/23) та 01.11.2023 року засобами поштового зв`язку (вх. канц. №01-34/10283/23) від представника третьої особи ОСОБА_1 надійшло клопотання про призначення повторної судової будівельно-оціночної експертизи у справі № 902/1023/19 (902/1243/20).

Ухвалою суду від 01.11.2023 року відмовлено у задоволені клопотань представника третьої особи ОСОБА_1 адвоката Король І.О. (вх. №01-34/10254/23 від 31.10.2023 року) про призначення повторної судової будівельно-оціночної експертизи у справі № 902/1023/19 (902/1243/20) та усного клопотання уповноваженої особи засновників боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ" Гаврилюка Петра Володимировича про визнання зловживанням процесуальними правами подачу клопотання представника третьої особи ОСОБА_1 адвоката Король І.О. (вх. №01-34/10254/23 від 31.10.2023 року) про призначення повторної судової будівельно-оціночної експертизи у справі № 902/1023/19 (902/1243/20).

Розгляд справи по суті неодноразово відкладався, зокрема до 23.01.2024 року.

У судовому засіданні 23.01.2024 року прийняли участь арбітражний керуючий, представники відповідача та третьої особи (ОСОБА_1).

Третя особа приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Суханової Тетяни Олександрівни правом участі у судовому засіданні не скористалася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Суд нагадує, що роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (Рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (Рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Тому, судом вирішено розглянути справу за відсутності третьої особи.

Стислий виклад процесуальних позицій сторін.

За змістом поданої позовної заяви, в ході проведення інвентаризації майна банкрута ТОВ "Компанія "КМТ" та аналізу відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ліквідатору банкрута стало відомо про укладення 26.08.2016 р. договору купівлі-продажу нерухомого майна між ТОВ "Компанія "КМТ" (Продавець) та ТОВ "ВН-Центр" (Покупець), посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О., зареєстрованого в реєстрі за номером № 1314, а саме:

- земельної ділянки кадастровий номер 0510136600:02:029:0014, загальною площею 04470 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Магістратська, 60, за ціною 6 033 600,00 грн. Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в ДРРПНМ №777868305101.

- будівлі (об`єкту нежитлової нерухомості, в цілому складається з: приміщень: літ."А" - адмінбудинок з прибудовою - підвал - пр. № 1-4 площею 88,5 кв.м.; І поверх - пр. № 101-126 площею 462,9 кв.м.; II поверх - пр. № 201-225 площею 479,3 кв.м.; мансарда - пр. № 301- 323 площею 433,2 кв.м.), всього по літ. "А" загальною площею 1 463,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Магістратська, 60, за ціною 4 736 300, 00 грн, в т.ч. ПДВ. Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в ДРРПНМ № 771743705101.

При цьому, згідно отриманої виписки з банківського рахунку ТОВ "Компанія "КМТ" № НОМЕР_1 відкритого у ПАТ "ПриватБанк" про рух коштів за 2016 рік, згідно договору купівлі-продажу на рахунок Позивач за продаж майна від ТОВ "ВН-ЦЕНТР" (далі - Відповідач) було перераховано: 26.08.2016 о 16:20 год. - 4 736 300, 00 грн.

Однак, того ж дня сплачені кошти були перераховані ТОВ "Торговий Квартал" та ТОВ «ВН-ЦЕНТР».

На переконання ліквідатора ТОВ "Компанія "КМТ", боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Так, станом на дату укладення договору купівлі-продажу 26.08.2016 р. у банкрута ТОВ "Компанія "КМТ" була наявна кредиторська заборгованість, строк виконання якої настав, оскільки ТОВ "Компанія "КМТ", в порушення прийнятих на себе зобов`язань, не повернуло Велгевос Ентерпрайзес Лімітед отриману суму позики.

Згідно вказаного звіту про оцінку майна, станом на 01.06.2016, ринкова вартість: земельної ділянки кадастровий номер 0510136600:02:029:0014, загальною площею 04470 га, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Магістратська, 60, становить 11 937 000, 00 грн. без ПВД; будівлі (об`єкт нежитлової нерухомості), загальною площею 1463,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Магістратська, 60, становить 9 042 000,00 грн. без ПДВ.

Отже, вказані обставини, на думку Позивача, свідчать, що відчуження майна боржника згідно спірного договору від 26.08.2016, за цінами нижчими від ринкових по подібним об`єктам.

На підставі викладеного, Позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26.08.2016 року та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності на зазначені вище об`єкти нерухомого майна, з посиланням на ст. 42 КУзПБ та ст. ст. 6, 13 ЦК України (т. 1 а.с. 1-9).

Відповідно до відзиву ТОВ "ВН-Центр" б/н від 27.01.2021 року, на момент укладення правочину: земельна ділянка (кадастровий номер 0510136600:02:029:0014, загальною площею 0,4470 га, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Магістратська, 60, що відчужена за ціною 6 033 600,00 грн. без ПДВ. Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна № 777868305101); та будівля (об`єкт нерухомості, що в цілому складається з: приміщень: літ. "А" - адмінбудинок з прибудовою - підвал - пр.№1-№4 площею 88,5 кв.м.; І поверх - пр. № 101- № 126 площею 462,9 кв.м.; II поверх - пр. № 201-225 площею 479,3 кв.м.; мансарда - пр. № 301- 323 площею 433,2 кв.м.), всього по літ. "А" загальною площею 1 463,9 кв.м, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Магістратська, 60, що відчужений за ціною 4 736 300,00 грн. в т.ч. ПДВ), належали ТОВ "Компанія "КМТ" на праві власності, що було підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В подальшому, з попереднім власником земельної ділянки та будівлі (ТОВ "Компанія "КМТ"), після досягнення домовленості з усіх істотних обставин укладеного правочину у приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Суханової Т.О. було укладено і нотаріально посвідчено вищевказаний договір купівлі-продажу.

Також, на виконання п. 3 вищевказаного договору, ТОВ "ВН-Центр" були здійснені всі оплати на суму, яка була визначена Звітами про незалежну оцінку станом на 01.06.2016 р., які були проведені ТОВ "ВІТ-ОКС" та враховані при укладенні договорі купівлі - продажу.

Вартість проданих ТОВ "Компанія "КМТ" земельної ділянки та будівлі, яка відповідно до умов договору становить 10 769 900,00 грн та відповідає експертній (ринковій) вартості нерухомого майна, сплачено покупцем (ТОВ "ВН-Центр") продавцеві (ТОВ "Компанія "КМТ") в повному обсязі.

Крім того, відчуження майна відбувалося за цінами, які склалися на ринку на час укладення відповідного договору купівлі-продажу, що підтверджується Звітами про незалежну оцінку, складеними незалежним оцінювачем ТОВ "ВІТ-ОКС" станом на 01.06.2016 року.

Також, наданий Позивачем звіт про оцінку майна, здійснений в кінці 2020 р. суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Експертно-оціночна компанія "Дрібнич, Новосьол та Партнери" не дає обґрунтованих підстав вважати, що саме цей звіт є таким, яким достовірно визначено ринкову вартість відповідних об`єктів нерухомості станом на 01.06.2016 р. На переконання Відповідач, проводячи альтернативну оцінку на замовлення Позивача, суб`єкт оціночної діяльності допустив ряд помилок та припущень, які суттєво вплинули на отриманий результат оцінки в сторону його завищення та дають підстави сумніватися в його об`єктивності.

Оспорюваний договір було укладено 26.08.2016 року, поза межами підозрілого періоду, так як відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Компанія "КМТ" відбулось 18.12.2019 року.

Як видно з реєстру судових рішень станом на дату укладення договору купівлі-продажу від 27.08.2016 року, у ТОВ "Компанія "КМТ" вже була заборгованість, але провадження по даній справі порушено 22.09.2016 року і тільки 27.11.2017 року було прийнято рішення про стягнення коштів з ТОВ "Компанія "КМТ" та яка була затверджена постановою Верховного суду від 05.09.2019 року.

Крім того, розглядаючи позовну заяву, складається враження, що у ТОВ "Компанія "КМТ" мали місце зобов`язання виключно перед Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited), а інших зобов`язань перед іншими кредиторами просто не існувало і виконувати їх було не обов`язково. Про наведене свідчить позиція арбітражного керуючого ліквідатора ТОВ "Компанія "КМТ" Сокотуна А.В., щодо повернення грошових коштів на рахунки ТОВ "ВН-Центр" та ТОВ "Торговий Квартал".

Також, ТОВ "ВН-Центр" здійснював та здійснює ремонт, переобладнання та поліпшення приміщень будівлі, що потребує значних капітальних вкладень. Тому, звіт про оцінку майна, який надав арбітражний керуючий (ліквідатор) об`єктивно не може бути достовірним без врахуванням даних обставин.

З огляду на викладене, Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог (т. 1 а.с. 202-252).

Крім того, відповідач у поданій заяві б/н від 30.03.2021 року просить застосувати позовну давність, оскільки строк позовної давності оцінюється з моменту вчинення правочину юридичною особою. Крім того, з моменту внесення відомостей до державного реєстру, відомості про укладення оспорюваного договору стали загальновідомими (т. 2 а.с. 138-142).

За змістом заперечення уповноваженої особи учасників ТОВ "Компанія "КМТ" Гаврилюка П.В. на позовну заяву б/н від 02.02.2021 року, спірний договір між ТОВ "Компанія "КМТ" та ТОВ "ВН-Центр" купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О., укладений сторонами 26.08.2016 року та виконаний сторонами в повному обсязі до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018, № 2597-VIII.

Із урахуванням позиції, проголошеної Конституційним судом України (абзац другий, підпункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99) та пункту 39 постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.11.2020 року в справі № 911/956/17, слід прийти до висновку, що до події (факту) укладення та виконання оспорюваного договору, необхідно застосувати, саме, приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки ця подія (факт) відбулись в період його чинності, а Кодекс від 18.10.2018, № 2597-VIII, на момент виникнення цієї події (факту), не був введений в дію.

Однак, Позивач будь-яких вимог із застосування способів захисту, визначених приписами Закону від 14.05.1992, № 2343-ХІІ, не заявив.

Крім цього, на виконання ухвали слідчого судді Вишара І.Ю. Вінницького міського суду Вінницької області від 07.06.2017 р., ДФС у Вінницькій області проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "ВН-Центр" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.06.2016 р. по 31.03.2017 року.

За наслідками перевірки складена довідка від 23.06.2017 року № 748/1401/40518211 "Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ "ВН-Центр" (код ЄДРПОУ 40518211) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.06.2016 р. по 31.03.2017 року".

Окремим питанням, що досліджувалося ДФС у Вінницькій області при проведенні документальної перевірки, було визначено використання у діяльності основних фондів (п.9 довідки про загальну інформацію щодо платника податків ТОВ "ВН-Центр" (код ЄДРПОУ 40518211) та його діяльність за період з 30.06.2016 р. по 31.03.2017 р.. Зокрема, ревізором -інспектором детально проаналізовано господарську операцію з придбання в ТОВ "Компанія "КМТ" об`єктів нерухомого майна згідно договору купівлі-продажу нерухомості від 26.08.2016 року.

ДФС у Вінницькій області, при перевірці вартості придбаних ТОВ "ВН-Центр" необоротних активів, з метою дослідження питання можливого заниження бази оподаткування з постачання необоротних активів, визначених абз. 2 пункту 188.1 ст.188 Податкового кодексу України, взяв до уваги ринкову вартість об`єктів нерухомості, визначену в договорі купівлі-продажу нерухомості від 26.08.2016 року відповідно звіту про грошову оцінку земельної ділянки станом на 01.06.2016 р. та звіту про незалежну оцінку земельних поліпшень, що складаються з будівлі офісу станом на 01.06.2016 р. наданих ТОВ "ВІТ-ОКС". Порушень, при визначенні вартості спірно майна не встановлено.

Враховуючи викладене, уповноважена особа учасників ТОВ "Компанія "КМТ" просить суд відмовити у задоволенні позову (т. 2 а.с. 1-8).

Згідно письмового пояснення Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited), 22.02.2021 року представником Велгевос Ентерпрайзес Лімітед, після отримання екземпляру звіту про оцінку майна від ліквідатора боржника, було замовлено рецензію на вказаний звіт у Асоціації "Укрекспробуд".

24.02.2021 від Асоціації "Укрекспробуд", за підписом рецензіата Полякова Дмитра Олексадровича (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 999 від 07.02.1998, свідоцтво про включення інформації про оцінювача до Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності № 10112 від 26.07.2013), було отримано рецензію на "Звіт про оцінку майна нежитлової будівлі площею 1 463,9 кв.м. та земельної ділянки (кадастровий номер 0510136600:02:029:0014) площею 0,447 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, за адресою: Вінницька область, місто Вінниця, вул.Магістратська, буд. 60" (надалі - Рецензія).

Згідно рецензії, рецензіат прийшов до висновку, що звіт класифікується за ознакою абзацу 3 пункту 67 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" як такий, що у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

На переконання кредитора, рецензія на звіт про оцінку майна є належним та допустимим доказом, який підтверджує, що звіт від 27.11.2020 (виконаний ТОВ "Експертно-оцінююча компанія "Дрібнич, Новосьол та Партнери") відповідає Національному стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна та майнових прав" та містить достовірні дані щодо ринкової вартості об`єкту оцінки.

Крім того, станом на 26.08.2016 - дату укладення спірного договору купівлі-продажу майна, який оскаржується ліквідатором, у ТОВ "Компанія "КМТ" існувала значна прострочена кредиторська заборгованість перед Велгевос Ентерпрайзес Лімітед за договором позики, та майна боржника вже було недостатньо для задоволення вимог наявних кредиторів, а відчуження нерухомого майна відбулося за цінами нижчими від ринкових та отримані кошти були витрачені не для здійснення розрахунків із Велгевос Ентерпрайзес Лімітед.

Факт наявності заборгованості, підстави та період її виникнення встановлений рішеннями судів по справі № 916/2591/16 та по справі 902/1023/19 (ухвала суду від 18.12.2019), які набрали законної сили.

На підставі викладеного вище, кредитор просить суд задоволити позов повністю (т. 2 а.с. 30-34).

12.09.2023 року, на стадії нового розгляду справи відповідачем подано доповнення до відзиву, у якому зазначено, що положення КУзПБ не застосовуються до спірних відносин, оскільки передбачений трирічний строк підозрілого періоду може діяти після 21.10.2022 року.

Провадження у справі про банкрутство відкрито 18.12.2019 року, поза межами трьох років після вчинення договору купівлі - продажу.

Щодо вчинення даного договору на шкоду кредиторам, то до моменту набрання законної сили Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.11.2017 року у справі №916/2591/16 існували спори про право між ТОВ «Компанія «КМТ» та Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited).

Надані позивачем звіти про оцінку спірного майна, рецензії не є належними доказами, оскільки виготовлені без огляду будівель та земельної ділянки, мають значні недоліки, відсутній аналіз ринку подібного майна, а саме у м. Вінниці.

Договір купівлі-продажу укладено з дотриманням норм законодавства та на основі загальних принципів господарювання.

Оспорювана угода не призвела до порушення прав та інтересів позивача, строк позовної давності закінчився 26.08.2019 року.

Арбітражний керуючий звернувся до суду 17.12.2020 року, тобто після закінчення строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову (т. 5 а.с. 23-49).

14.09.2022 року до суду надійшли письмові пояснення представника третьої особи, у яких підтримано позовні вимоги та зазначено, що будучи обізнаним про наявність зобов'язань перед кредитором ТОВ «Компанія КМТ» укладено договір купівлі-продажу, відчуження майна призвело до зменшення обсягу платоспроможності боржника і нанесло шкоду кредиторам.

Позивачем повернуто відповідачу кошти в момент їх отриманння, тому боржник залишився і без майна і без коштів.

Майно відчужено по заниженій вартості, тому є доцільним проведення економічної експертизи (т. 5 а.с. 79-85).

15.03.2022 року до суду надійшли письмові пояснення арбітражного керуючого Сокотуна В.А., у яких підтримано позовні вимоги, вказано про очевидність фраудаторності договору купівлі-продажу, сума активів боржника була недостатньою для погашення всіх зобов'язань, отже даний договір правомірно ставиться під сумнів. Отримані від продажу майна кошти перераховано пов'язаним юридичним особам.

Перерахування в один день коштів ТОВ «Торговий Квартал» та ТОВ «ВН-ЦЕНТР» свідчить про ухилення позивача від виконання зобов'язань перед іншими кредиторами.

На обґрунтування причин поважності пропуску строків позовної давності арбітражний керуючий вказує, що керівник боржника Ульянов В.О. не передавав документи арбітражному керуючому всупереч надісланим запитам, навмисно приховував укладення 26.08.2016 року договору купівлі-продажу нерухомого майна та земельної ділянки.

Фактично лише з моменту переходу повноважень до ліквідатора стало можливим отримання доступу до стану рахунків боржника, провести інвентаризацію активів та оцінку майна, продаж майна за заниженою вартістю, отримано відомості про правові підстави звернення до суду та подано відповідний позов.

Наведені обставини свідчать про об`єктивні перешкоди ліквідатора звернутись за захистом порушеного права, що є поважними причинами пропуску строку позовної давності (т. 5 а.с. 109-115; т. 7 а.с. 101-104).

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

26.08.2016 року укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна між ТОВ "Компанія "КМТ" (Продавець) та ТОВ "ВН-Центр" (Покупець), посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О., зареєстрованого в реєстрі за номером № 1314 (далі - договір купівлі-продажу), а саме:

- земельної ділянки кадастровий номер 0510136600:02:029:0014, загальною площею 04470 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Магістратська, 60, за ціною 6 033 600,00 грн, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в ДРРПНМ №777868305101;

Продаж нерухомого майна, за домовленістю сторін здійснюється за 10 769 900 (десять мільйонів сімсот шістдесят дев`ять тисяч дев`ятсот) гривень, 00 копійки (з яких вартість земельної ділянки складає 6 033 600,00 гривень; будівлі 4 736 300,00 гривень) (п. 1 Договору).

Підпис представника Продавця на договорі свідчить про те, що до укладення та підписання цього договору продавцем отримано 9 700 000,00 (дев`ять мільйонів сімсот тисяч) гривень, 00 копійки. Решта суми, а саме, 1 069 900 (один мільйон шістдесят дев`ять тисяч дев`ятсот) гривень Покупець зобов`язаний сплатити Продавцю до 15 вересня 2016 року.

Сторони погоджуються, що Покупець набуває право власності за цим договором та реєстрація права власності Покупця в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відбувається одразу після посвідчення цього договору, до проведення повних розрахунків по ньому.

Проведення повних розрахунків по договору підтверджуватиметься відповідними бухгалтерськими документами.

Передача нерухомого майна, зазначеного в п. 1 цього договору, Покупцеві має відбутися одразу після укладення та посвідчення цього договору, про що має бути складений відповідний акт приймання-передачі (п. 5).

Між ТОВ "Компанія "КМТ" та ТОВ "ВН-Центр" було підписано акт приймання-передачі від 26.08.2016 року до договору купівлі-продажу нерухомого майна (т. 1 а.с. 93-96).

Проведення розрахунку за придбане нерухоме майно підтверджено наданими відповідачем платіжними дорученнями щодо здійснення оплат у період з 26.08.2016 по 27.09.2016 рр. (т. 1 а.с. 212-219).

Згідно виписки з банківського рахунку ТОВ "Компанія "КМТ" (далі - Позивач) № НОМЕР_1 відкритого у ПАТ "ПриватБанк" про рух коштів за 2016 рік, згідно договору купівлі-продажу на рахунок Позивач за продаж майна від ТОВ "ВН-ЦЕНТР" (далі - Відповідач) було перераховано:

1) 26.08.2016 о 16:20 год. - 4 736 300, 00 грн., призначення платежу - за будівлю зг.дог. купівлі-продажу б/н від 26.08.2016, в т.ч. ПДВ 789 383,33 грн.

26.08.2016 року, того ж дня, сплачені кошти були повернуті ТОВ "ВН-Центр" (о 16:20 год. - 4 736 300, 00 грн., призначення платежу - повернення фін.доп. зг. дог. № ВН-1607-01-Ф від 12.07.2016, без ПДВ);

2) 26.08.2016 о 16:40 год. - 463 700,00 грн., призначення платежу - за земельну ділянку зг.дог. купівлі-продажу б/н від 26.08.2016, без ПДВ.

26.08.2016 року, того ж дня, сплачені кошти були повернуті о 16:40 год. - 463 700,00 грн., призначення платежу - повернення фін.доп. зг. дог. № ВН-1607-01-Ф від 12.07.2016, без ПДВ (отримувач ТОВ "ВН-Центр").

3) 26.08.2016 о 16:40 год. - 4 580 400,00 грн., призначення платежу - за земельну ділянку зг.дог. купівлі-продажу б/н від 26.08.2016, без ПДВ.

26.08.2016 року, того ж дня, сплачені кошти були перераховані ТОВ "Торговий Квартал", код ЄДРПОУ 36685158 (о 16:40 год. - 4 580 400,00 грн., призначення платежу - поворотна фін.допомога зг. дог. NK-1606-02-0 від 29.06.2016, без ПДВ).

4) 30.08.2016 о 11:19 год. - 200 00,00 грн., призначення платежу - за земельну ділянку зг.дог. купівлі-продажу б/н від 26.08.2016, без ПДВ.

5) 16.09.2016 о 14:59 год. - 700 000,00 грн., призначення платежу - за земельну ділянку зг.дог. купівлі-продажу б/н від 26.08.2016, без ПДВ (т. 1 а.с. 37-46).

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18.12.2019 року у справі №902/1023/19, зокрема, відкрито провадження у справі № 902/1023/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ"; введено процедуру розпорядження майном боржника - ТОВ "Компанія "КМТ" на 170 календарних днів, до 05.06.2020 року.

Постановою Господарського суду Вінницької області від 30.06.2020 року ТОВ "Компанія "КМТ" визнано банкрутом та запроваджено ліквідаційну процедуру (т. 1 а.с. 47-54).

З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога Позивача до Відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Предметом позову у цій справі є визнання недійсним укладеного між ТОВ "Компанія "КМТ" та ТОВ "ВН-Центр" договору купівлі-продажу нерухомого майна та скасування в Державному реєстрі речових прав записів про право власності на відповідне нерухоме майно.

Підставами позовних вимог зазначено те, що на дату укладення оспорюваного договору у банкрута - ТОВ "Компанія "КМТ" вже була непогашена та прострочена кредиторська заборгованість перед Велгевос Ентерпрайзес Лімітед; Боржник здійснив відчуження нерухомого майна за спірним договором за цінами нижчими від ринкових по подібним об`єктам, що є підставою для визнання цього договору недійсним в порядку ст. 42 КУзПБ.

Отже, з огляду на зміст предмету поданого позову та аргументів арбітражного керуючого, на переконання суду, необхідним є вирішення питання правомірності визнання оспорюваного правочину недійсним з підстав передбачених нормами ЦК України, а також ст. 42 КУзПБ.

З приводу можливості застосування при вирішенні спору положень ст. 42 КУзПБ, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 42 КУзПБ, правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

Як підтверджено матеріалами справи та встановлено судом, 26.08.2016 року між ТОВ "Компанія "КМТ" (Продавець) та ТОВ "ВН-Центр" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О., зареєстрованого в реєстрі за номером №1314.

21.04.2019 року набрав чинності КУзПБ, який введено в дію з 21.10.2019 року.

Частина 1 ст. 2 КУзПБ передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.07.2021 року по справі № 923/278/17, як вбачається з Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, ним не передбачено надання зворотної дії в часі положенням статті 42 цього Кодексу, як і будь-яким іншим положенням Кодексу. З огляду на таке, до договорів, які укладені до моменту набрання чинності КУзПБ застосовуються загальні чи спеціальні норми матеріального права, які визначають підстави недійсності цих договорів та існували на момент укладення договору (вчинення правочину) .

Також, у своїй постанові від 12.10.2021 року по справі № 905/2382/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду з метою єдності та сталості судової практики щодо застосування ст. 42 КУзПБ у постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 дійшов висновку, що норми цієї статті з урахуванням приписів пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, який стосується процесуальних норм КУзПБ, застосовується до усіх заяв арбітражних керуючих та кредиторів, поданих після введення в дію КУзПБ, а темпоральним критерієм її застосування є дата відкриття провадження у справі про банкрутство. Передбачений ст. 42 КУзПБ трирічний строк у будь-якому разі відраховується від дати відкриття провадження у справі про банкрутство.

Тобто, підстава недійсності правочину (оспорюваності чи нікчемності) має існувати в момент вчинення правочину, тоді як підстави визнання правочинів боржника недійсними, що містяться в ст. 42 КУзПБ, не є повністю тотожними (ідентичними) з підставами, що містилися в ст. 20 Закону про банкрутство, чинного до 21.10.2019 року.

Тому, приписи ст. 42 КУзПБ у частині підстав для визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню до правочинів, що були вчинені боржником до дати введення в дію КУзПБ, тобто до 21.10.2019 року.

До правовідносин, що склалися до 21.10.2019, підлягають застосуванню приписи ст. 20 Закону про банкрутство.

Тобто, щодо визначення підстав, за якими оспорюваний правочин може визнаватися недійсним, враховуючи приписи частини першої статті 58 Конституції України, слід керуватися статтею 20 Закону про банкрутство, оскільки саме ця норма права була чинною на час укладення та виконання цього правочину (договору).

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 911/956/17.

За змістом постанови Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 21.07.2021 року по справі № 904/3069/18(904/903/20), аналізуючи положення статті 20 Закону про банкрутство, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, та положення статті 42 КУзПБ, яка набрала чинності на момент звернення з відповідним позовом та його розгляду судом, Верховний Суд звертає увагу, що положення цих статей щодо підстав, наслідків не є повністю тотожними.

Так, на момент виникнення спірних правовідносин Законом про банкрутство не було передбачено трирічного строку на звернення, не було встановлено таких підстав для визнання правочину недійсним як боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

Отже, висновки місцевого та апеляційного суду щодо можливості застосування положень статті 42 КУзПБ в частині встановленого законодавцем для звернення із заявою про визнання правочину недійсним трирічного строку та в частині укладення договорів заінтересованою особою є передчасними.

Колегія суддів касаційного суду зауважила на необхідності застосування в цьому випадку річного строку, передбаченого положеннями статті 20 Закону про банкрутство щодо визначення підстав, за якими оспорюваний правочин може визнаватися недійсним, оскільки саме ця норма права існувала на час укладення та виконання оспорюваного правочину (договору).

З огляду на вказане та беручи до уваги те, що оспорюваний договір купівлі-продажу нерухомого майна укладено боржником - ТОВ "Компанія "КМТ" 26.08.2016 року до дати введення в дію КУзПБ, тобто до 21.10.2019 року, суд дійшов висновку про застосування приписів ст. 20 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Поряд з цим, наведені Позивачем у позовній заяві приписи ст. 42 КУзПБ, до спірних правовідносини у справі № 902/1023/19(902/1243/20) застосуванню не підлягають.

З приводу можливості визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26.08.2016 року із застосуванням положень ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд зауважує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство (в редакції від 16.01.2016 року, чинній на момент укладення оспорюваного договору), правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Згідно постанови Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 20.03.2019 року року по справі № 910/7827/17, метою визнання недійсним правочину зі спеціальних підстав, визначених ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є встановлення факту укладення правочину у підозрілий період (після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом одного року, що передував її порушенню) та наявність обставин, прямо визначених положеннями ст. 20 цього Закону.

За змістом позову, підставами визнання недійним оспорюваного договору ліквідатор вказав здійснення боржником дій щодо відчуження або придбання майна за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів, що передбачено наведеними вище приписами ст. 20 Закону про банкрутство.

Оскільки, період часу з моменту виникнення грошового зобов`язання у боржника у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, частиною 1 ст. 20 Закону про банкрутство, встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаного у Законі строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми.

Враховуючи, що провадження у справі про банкрутство ТОВ «Компанія «КМТ» відкрито 18.12.2019 року, то підозрілий обмежується 17.12.2018 року (один рік до дати відкриття провадження у справі про банкрутство).

Відтак, оспорюваний договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26.08.2016 року укладено за межами визначеного ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» періоду, що унеможливлює застосування відповідних норм до підстав недійсності.

Таким чином, суд відхиляє підстави позову щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу з посиланням на спеціальні норми законодавства про банкрутство.

Судом також оцінено підстави позову в частині вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу, з посиланням на ст. ст. 3, 15 ЦК України.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Пунктом 3 ст. 3, ст.627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За змістом ст.655 ЦК України, передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до ч.3 ст.640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначену правову позицію викладено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17).

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз. 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відсутність підстав для застосування ст. 42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію цього Кодексу, не виключає можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів (висновки сформульовані у Постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).

КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норм ЦК України, зокрема. щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння способу захисту як визнання правочину недійсним є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі №910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 та ін.

Тому, у кожному випадку цієї категорії справ суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків (відповідні правові висновки наведені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.10.2021 року по справі №905/2382/18).

Слід звернути увагу, у контексті цього спору, на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16: "Поручитель, який став солідарним боржником у зв`язку з невиконанням позичальником свого обов`язку у кредитному зобов`язанні, що виникло первинно з його волі та згідно з його бажанням, не є абсолютно вільним в обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, в якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами. Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності), після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора".

Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)).

Слід зауважити, що цивільні й господарські відносини, у межах яких передбачається виконання обов`язку боржника в майбутньому без забезпечення такого боргу, ґрунтуються в основному на довірі учасників відносин до свого контрагента, а також на впевненості в можливості захистити свої майнові права в спосіб, передбачений законом, зокрема, через суд.

У сучасному українському законодавстві, як і в іноземних правопорядках, оспорювання так званих підозрілих угод божника є одним з найважливіших юридичних інструментів консолідації та збільшення конкурсної маси шляхом повернення до неї майна боржника, переданого іншим особам.

Таким чином, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства на підставі пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 Цивільного кодексу України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 Цивільного кодексу України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, чи вчиняючи правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Однією з підстав визнання недійсним оспорюваного договору зазначено відчуження нерухомого майна боржника за цим договором за цінами нижчими від ринкових по подібним об`єктам.

Виконуючи вказівки Верховного Суду, яким направлено справу на новий розгляд, судом оцінено наявні у справі звіти щодо визначення вартості земельної ділянки загальною площею 04470 га, кадастровий номер №0510136600:02:029:0014, за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Магістратська, 60 та будівлі, площею 1463,9 кв. м, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, пул. Магістратська, 60.

Згідно Бухгалтерської довідки ТОВ "Компанія "КМТ" станом на 01.08.2016 року, балансова вартість будівлі офісу загальною площею 1463,9 кв.м. за адресою м. Вінниця, вул. Магістратська, 60 складала 3 917 604,27 грн; балансова вартість земельної ділянки - 6 033 600,00 грн (т. 1 а.с. 115).

Відповідно до Звіту про оцінку майна, здійсненого суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "ВІТ-ОКС" станом на 01.06.2016 року, ринкова вартість земельної ділянки становить 6 033 600 (шість мільйонів тридцять три тисячі шістсот) гривень (з урахуванням ПДВ).

Відповідно до Звіту про оцінку майна, здійсненого ТОВ "ВІТ-ОКС" станом на 01.06.2016 року, ринкова вартість будівлі офісу становить 4 736 300 (чотири мільйони сімсот тридцять шість тисяч триста) гривень, 00 копійок (з урахуванням ПДВ) (т. 1 а.с. 116-151).

На підтвердження обставин продажу майна боржника за цінами нижче ринкових, позивачем надано звіт про оцінку майна.

Згідно Звіту про оцінку майна, виконаного 27.11.2020 року ТОВ "Експертно-оцінююча компанія "Дрібнич, Новосьол та Партнери" на замовлення ліквідатора ТОВ "Компанія "КМТ" Сокотуна В.А., станом на 01.06.2016 року, ринкова вартість земельної ділянки кадастровий номер 0510136600:02:029:0014, загальною площею 04470 га, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Магістратська, 60, становить 11 937 000, 00 грн без ПВД та будівлі (об`єкт нежитлової нерухомості), загальною площею 1 463,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул.Магістратська, 60, становить 9 042 000,00 грн без ПДВ (т. 1 а.с. 15-29, 69).

Відповідно до висновку рецензента Асоціації "Укрекспробуд" від 24.02.2021 на звіт ТОВ "Експертно-оцінююча компанія "Дрібнич, Новосьол та Партнери" про оцінку майна нежитлової будівлі площею 1463,9 кв.м. та земельної ділянки (кадастровий номер 0510136600:02:029:0014) площею 0,447 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, за адресою: Вінницька область, місто Вінниця, вул. Магістратська, буд. 60", відповідний звіт класифікується за ознакою абзацу 3 пункту 67 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" як такий, що у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки (т.2 а.с. 38-44).

Згідно висновку рецензії ФОП Мархоцького Олексія Миколайовича від 23.03.2021 року на звіт ТОВ "Експертно-оцінююча компанія "Дрібнич, Новосьол та Партнери" про оцінку майна, звіт класифікується за ознакою абзацу IV (четвертого) пункту 67 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року № 1440, як такий, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у Звіті, після виправлення зазначених недоліків (т. 2 а.с. 117-125).

Відповідно до висновків Вінницького відділення Київського НДІ судових експертиз Міністерства юстиції України № 1259/21-21 від 19.03.2021 р. та № 1260/21-21 від 19.03.2021 р., враховуючи наявні матеріали та вимоги нормативно-правових актів з питань оцінки, встановлено, що звіт про незалежну оцінку земельних поліпшень, що складаються з будівлі офісу загальною площею 1 463,90 кв.м., що знаходиться за адресою: Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Магістрацька (Першотравнева), 60 та звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, що належить ТОВ "Компанія "КМТ", складені суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "ВІТ-ОКС", з датою оцінки 01.06.2016, у цілому відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але мають незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки (т. 2 а.с. 126-135).

Оцінивши наведені звіти про оцінку, надані рецензії у сукупності, судом враховано наступне.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені у Законі України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Згідно із частиною шостою статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 Національний стандарт № 1, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442 (Національний стандарт № 2), також є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Отже, оцінка нерухомого майна має здійснюватись відповідно до Національного стандарту № 2 з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади процедури оцінювання.

До схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у Постановах від 19 грудня 2019 року у справі № 211/2171/15, від 01 жовтня 2020 року у справі № 2-2394/10, від 15 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17, від 07 квітня 2021 року у справі № 753/3055/18

Відповідно до ч.ч. 1-3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі - Закон), оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.

Згідно з положеннями пункту 50 Національного стандарту № 1, проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки.

Відповідно до пункту 51 Національного стандарту № 1, незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Згідно з пунктами 15, 16 Національного стандарту № 1, методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Витрати на відтворення (заміщення) повинні визначатися на дату оцінки з урахуванням ринкових цін.

Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача.

У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.

Відповідно до пунктів 48-49 Національного стандарту № 1, для визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у матеріальній формі із застосуванням порівняльного підходу інформація про подібне майно повинна відповідати таким критеріям: умови угод купівлі-продажу або умови пропонування щодо укладення таких угод не відрізняються від умов, які відповідають вимогам, що висуваються для визначення ринкової вартості; продаж подібного майна відбувся з дотриманням типових умов оплати; умови на ринку подібного майна, що визначали формування цін продажу або пропонування, на дату оцінки істотно не змінилися або зміни, які відбулися, можуть бути враховані.

Основними елементами порівняння є характеристики подібного майна за місцем його розташування, фізичними та функціональними ознаками, умовами продажу тощо. Коригування вартості подібного майна здійснюється шляхом додавання або вирахування грошової суми із застосуванням коефіцієнта (відсотка) до ціни продажу (пропонування) зазначеного майна або шляхом їх комбінування.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм, підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього.

Судом проаналізовано Звіту про оцінку майна, здійсненого суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "ВІТ-ОКС" станом на 01.06.2016 року, який покладено основу визначення ринкової ціни при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу (т. 1 а.с. 116-143).

Відповідний звіт містить фотографії досліджуваних об`єктів, відомості про ціну продажу подібних об`єктів нерухомого майна у м. Вінниці, обґрунтування підстав використання порівняльного методу дослідження.

Також, Балансова вартість будівлі становить 3 917 604,27 гривні та земельної ділянки 6 033 600,00 гривні, що підтверджується балансовою довідкою станом на 01.08.2016 року від 26.08.2016 року (т. 1 а.с. 115).

Тобто, балансова вартість проданих об`єктів складала 9 951 204,27 грн, при визначеній ринковій вартості 10 769 900,00 грн.

Отже, об`єкти нерухомого майна продано за цінами вище балансової вартості, котрі відповідали середній ринковій вартості продажу подібного нерухомого майна у м. Вінниці (т. 1 а.с. 124- 143).

Водночас, як вбачається із розділу 10 звіту ТОВ "Експертно-оцінююча компанія "Дрібнич, Новосьол та Партнери" про оцінку майна, ідентифікацію об`єкта проведено відповідно до п.56 Національного стандарту № 1 без особистого огляду на підставі наданих Замовником відомостей про об`єкт оцінки.

При цьому, у вказаному звіті зазначено, що робота виконувалась на підставі таких документів: договору на проведення оцінки майна № 13/10-02 від 13.10.2020 р.; Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 201145488 від 20.02.2020 р., №201148411 від 20.02.2020 р.; копії звіту про незалежну оцінку земельних поліпшень, складений ТОВ "ВІТ-ОКС" станом на 01.06.2016 р.; копії звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, складений ТОВ "ВІТ-ОКС" станом на 01.06.2016 р.; іншого інформаційно-довідкового матеріалу (т. 1 а.с. 15-29).

Отже, суб`єкт оціночної діяльності не здійснював особистого повного огляду нерухомого майна, зокрема, його внутрішнього стану, що могло вплинути на визначення вартості оцінюваного майна.

Також, у звіті ТОВ "Експертно-оцінююча компанія "Дрібнич, Новосьол та Партнери" про оцінку майна наведено огляд ринку комерційної нерухомості, зокрема, інформація щодо тенденцій на ринку комерційної нерухомості регіональних центрів України в перших трьох кварталах 2016 року та орендні ставки (ІІІ квартал 2016) на торгові приміщення в найбільших містах України (м. Києва, м. Львова, м. Одеси, м. Харкова, м. Дніпра).

Однак, у звіті відсутня інформація щодо огляду та аналізу регіонального ринку подібного майна, а саме, м. Вінниця, в якому розташовані об`єкти оцінки.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на описані судом недоліки, Звіт про оцінку майна від 27.11.2020 року ТОВ "Експертно-оцінююча компанія "Дрібнич, Новосьол та Партнери" не є належним доказом визначення ринкової вартості нерухомого майна, яке було об`єктом оспорюваного договору купівлі продажу.

Виконуючи вказівки Верховного Суду, на стадії нового розгляду справи Ухвалою від 13.09.2022 року зупинено провадження у справі № 902/1023/19 (902/1243/20), у зв`язку з призначенням судової будівельно-оціночної експертизи.

На розгляд судової будівельно-оціночної експертизи поставлено наступні питання:

3.1 Яка ринкова вартість нерухомого майна, що належало ТОВ "Компанія "КМТ" (код ЄДРПОУ 23104877), станом на дату укладення договору купівлі-продажу (станом на 26.08.2016 року), а саме:

- будівлі (об`єкт нежитлової нерухомості), загальною площею 1463,9 кв.м (в цілому складається з: приміщень: літ. "А" - адмінбудинок з прибудовою - підвал - пр.№1- №4 площею 88,5кв.м.; І поверх - пр.№101-№126 площею 462,9кв.м.; II поверх - пр. №201- №225 площею 479,3кв.м.; мансарда - пр. №301-323 площею 433,2кв.м. Всього по літ. "А" загальна площа 1463.9кв.м.), що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Магістратська, 60;

- земельної ділянки, кадастровий номер № 0510136600:02:029:0014, загальною площею 04470 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Магістратська, 60.

3.2 Яка ринкова вартість об`єкта нерухомого майна: нежитлової будівлі площею 1463,9 кв.м. за адресою: Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Магістратська, будинок 60, станом на 01.06.2016 року?

3.3 Яка ринкова вартість об`єкта нерухомого майна: земельної ділянки (кадастровий номер 0510136600:02:029:0014) площею 0,447 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, за адресою: Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Магістратська, будинок 60, станом на 01.06.2016 року?

Згідно висновку експерта, з урахуванням припущень та застережень, наведених у дослідницькій частині висновку, ринкова вартість нерухомого майна, що належало ТОВ "Компанія "КМТ" (код ЄДРПОУ 23104877) та знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Магістратська, 60, станом на дату укладення договору купівлі-продажу (станом на 26.08.2016 року) складала не менше 10 600 000,00 грн, з урахуванням податку на додану вартість.

З причин, наведених у дослідницькій частині висновку експерта, не вбачається за можливе визначити вартість окремих складових зазначеного нерухомого майна, а саме:

- будівлі (об`єкт нежитлової нерухомості), загальною площею 1463,9 кв.м (в цілому складається з: приміщень: літ. "А" - адмінбудинок з прибудовою - підвал - пр.№1- №4 площею 88,5кв.м.; І поверх - пр.№101-№126 площею 462,9кв.м.; II поверх - пр. №201- №225 площею 479,3кв.м.; мансарда - пр. №301-323 площею 433,2кв.м. Всього по літ. "А" загальна площа 1 463,9кв.м.), що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Магістратська, 60;

З урахуванням припущень та застережень, наведених у дослідницькій частині висновку експерта, ринкова вартість зазначеної будівлі станом на 01.06.2016 року складала не менше 10 600 000,00 грн, з урахуванням податку на додану вартість.

Значення вартості включає вартість земельної ділянки з кадастровим номером №0510136600:02:029:0014, загальною площею 04470 га.

З причин, наведених у дослідницькій частині висновку експерта, ринкову вартість нерухомого майна: земельної ділянки, кадастровий номер № 0510136600:02:029:0014, загальною площею 04470 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Магістратська, 60, станом 01.06.2016 року, визначити не вбачається за можливе (т. 6 а.с. 46-107).

З метою обґрунтування підстав для призначення повторної експертизи представником третьої особи надано Аналіз висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № СЕ-19-22/38907-ОБ від 02.05.2023 року, складений ТОВ "ЕКСПЕРТНО-ДОСЛІДНА СЛУЖБА УКРАЇНИ" (т. 6 а.с. 166, 167).

У Висновку № СЕ-19-22/38907-ОБ від 02.05.2023 року експертом наведено детальне мотивування передумов для застосування методу прямої капіталізації доходу, обґрунтовано врахування орендних платежів, здійснено посилання на надані сторонами інформаційні матеріали, що підтверджує відповідність висновку положенням Національного стандарту №1.

Згідно п. 38 Національного стандарту №1, для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний (майновий - для оцінки об`єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний; порівняльний.

Дохідний підхід базується на врахуванні принципів найбільш ефективного використання та очікування, відповідно до яких вартість об`єкта оцінки визначається як поточна вартість очікуваних доходів від найбільш ефективного використання об`єкта оцінки, включаючи дохід від його можливого перепродажу.

Основними методами дохідного підходу є пряма капіталізація доходу та непряма капіталізація доходу (дисконтування грошового потоку).

Інформаційними джерелами для застосування дохідного підходу є відомості про фактичні та (або) очікувані доходи та витрати об`єкта оцінки або подібного майна.

Оцінювач прогнозує та обґрунтовує обсяги доходів та витрат від сучасного використання об`єкта оцінки, якщо воно є найбільш ефективним, або від можливого найбільш ефективного використання, якщо воно відрізняється від існуючого використання.

Метод прямої капіталізації доходу застосовується у разі, коли прогнозується постійний за величиною та рівний у проміжках періоду прогнозування чистий операційний дохід, отримання якого не обмежується у часі (п. п. 42-46 Національного стандарту №1).

Суд констатує, що у поданих третьою особою та арбітражним керуючим клопотаннях відсутні посилання та належні докази, на основі яких можливо було б встановити наявність подібних до продажу у 2016 році об`єктів оцінки, можливість порівняння ринкових цін, а також не обґрунтовано можливості застосування інших методичних підходів оцінки (витратного, порівняльного).

Отже, заявниками не спростовано обґрунтованість оспорюваного експертного висновку в аспекті застосованих методичних підходів для визначення ринкової вартості об`єктів нерухомого майна.

З аналізу положень Національного стандарту №1 та сутності дохідного методичного підходу ринкової оцінки, а також методу прямої капіталізації доходу, як його різновиду, суд доходить висновку, що використання прогнозованих цін та визначення ймовірної ринкової вартості об`єктів оцінки є основою відповідних методів.

Таким чином, у межах обраних експертом методів (вибір яких належним чином обґрунтовано у висновку та роз`яснено у судових засіданнях) допустимо використовувати обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки (п. п. 56, 57, 60 Національного стандарту №1).

Істотне значення має наявність у висновку обґрунтувань відповідних застережень, а також долучення інформаційних джерел, які роз`яснюють і підтверджують припущення та розрахунки (п. 56 Національного стандарту №1).

У висновку № СЕ-19-22/38907-ОБ від 02.05.2023 року експертом наведено детальне мотивування передумов для застосування методу прямої капіталізації доходу, обґрунтовано врахування орендних платежів, здійснено посилання на надані сторонами інформаційні матеріали, що підтверджує відповідність висновку положенням Національного стандарту №1.

Наведене також узгоджується з нормами Національного стандарту №2, зокрема у разі застосування дохідного підходу валовий дохід, що очікується отримати від найбільш ефективного використання об`єкта оцінки, иоже розраховуватися виходячи з припущення про надання об`єкта оцінки в оренду або інформації про інше використання подібного нерухомого майна.

Припущення прогнозування валового доходу здійснюється з урахуванням необхідної інформації щодо ринку подібного нерухомого майна (п. 12).

Підсумовуючи суд доходить висновку, що наявність обґрунтованих припущень при оцінці вартості майна з використанням дохідного методу, як наслідок надання висновку у не категоричній формі, узгоджується з національними стандартами оцінки та є нормативно врегульованим.

Судом також враховано, що експертний висновок складено зі спливом більше 7 років після укладення оспорюваного договору, що об`єктивно унеможливлює точне визначення вартості об`єктів оцінки порівняльним методом.

Отже, суду не доведено, що висновок судового експерта є необґрунтованим та містить такі сумніви його у правильності, котрі істотно впливають на достовірність здійснених досліджень і отриманих результатів, існування яких є достатнім для призначення повторної експертизи у розумінні ч. 2 ст. 107 ГПК України.

Посилання у Консультативному висновку ТОВ "Експертно-дослідна служба України" від 27.10.2023 року (з рецензування Висновку судової оціночно-будівельної експертизи № СЕ-19- 22/38907-ОБ від 02.05.2023 року) на порушення норм чинного законодавства не приймаються судом до уваги, оскільки надання юридичної оцінки висновку віднесено до компетенції суду.

Допомога та консультації спеціаліста не замінюють висновок експерта (ч. 2 ст. 71 ГПК України).

Неякісна (недостовірна) оцінка - оцінка, проведена з порушенням принципів, методичних підходів, методів, оціночних процедур та (або) на основі необґрунтованих припущень, що доводиться шляхом рецензування (п. 3 Національного стандарту №1).

Отже, єдиним належним доказом недостовірності висновку експерта є рецензія, яку відносно складеного у межах даної справи експертного висновку не проведено.

Право на рецензування експертного висновку мають виключно особи, які відповідають критеріям, що визначені Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

Матеріали справи не містять доказів, що ТОВ "Експертно-дослідна служба України" або фахівець Шильцова К.М. мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, статус експертної ради, створеної саморегулівними організаціями оцінювачів, або працюють у Фонді державного майна України.

На підставі імперативних приписів ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, долучені до клопотань представника третьої особи Аналіз висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № СЕ-19-22/38907-ОБ від 02.05.2023 року, складений ТОВ "ЕКСПЕРТНО-ДОСЛІДНА СЛУЖБА УКРАЇНИ" (т. 6 а.с. 166, 167) та Консультативний висновок від 27.10.2023 року ТОВ "Експертно-дослідна служба України" з рецензування Висновку № СЕ-19- 22/38907-ОБ від 02.05.2023 року (т. 7 а.с. 56-75), є неналежними та недопустимими доказами, в обґрунтування недостовірності або неповноти висновку судової будівельно-оціночної експертизи у справі № 902/1023/19 (902/1243/20).

Відповідну оцінку наданим доказам та клопотанням про призначення повторної експертизи надано судом в Ухвалах від 04.10.2023 та від 01.11.2023 рр.

Як наслідок, належними доказами визначення ринкової вартості відчуженого на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу нерухомого майна є Звіти про незалежну оцінку ТОВ "ВІТ-ОКС" (т.1 а.с. 116-151) та Висновок судової будівельно-оціночної експертизи №СЕ-19-22/38907-ОБ від 02.05.2023 року Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (т. 6 а.с. 41-107).

Встановлена судовим експертом ринкова вартість в цілому відповідає узгодженій сторонами вартості проданого нерухомого майна у загальній сумі 10 769 900,00 грн, а також висновкам Звітів про оцінку ТОВ "ВІТ-ОКС".

Суд також зауважує, що єдиним документом щодо визначення ринкової вартості відчуженого нерухомого майна, який складено з використанням порівняльного методу оцінки, шляхом порівняння ринкових цін продажу подібних об`єктів є Звіти про незалежну оцінку ТОВ "ВІТ-ОКС" (т.1 а.с. 116-151)

Положеннями ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Саме на позивача в силу положень ст. ст. 73-81 ГПК України покладено обов`язок зі спростування відповідної презумпції.

З урахуванням наведених вище мотивів, твердження Позивача про відчуження нерухомого майна боржника за спірним договором купівлі-продажу від 26.08.2016 р., за цінами нижчими від ринкових по подібним об`єктам, не доведено достатніми та належними засобами доказування.

Водночас, суд звертає увагу, що продаж майна за цінами нижче ринкових є лише одним із можливих критеріїв кваліфікації фраудаторності оспорюваного правочину.

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Боржник, який відчужує активи (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора (аналогічний висновок викладено у Постановах Верховного Суду від 15.07.2021, у справі № 927/531/18 від 29.09.2021 у справі № 456/604/17, від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19), від 19.07.2022 у справі № 904/6251/20 (904/316/21).

Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

- особа (особи) "використовувала/використовували право на зло";

- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають);

- враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Тож учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.

Договір, який укладений з метою уникнути виконання наявного зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

Тому, судом надано сукупну оцінку наявним у справі доказами у процесі аналізу договору купівлі-продажу від 26.08.2016 року, як фраудаторного правочину.

Зокрема, 28.04.2011 між Спільним українсько-російським приватним акціонерним товариством "КМТ" та Велгевос Ентерпрайзес Лімітед укладено договір позики № 6 за яким позикодавець зобов`язувався надати позичальнику траншами позику в сумі 3 000 000,00 дол. США.

Згідно виписки від 09.09.2016 р. по рахунку Велгевос Ентерпрайзес Лімітед, за період з 01.05.2011 р. по 31.08.2011 р. на виконання умов договору позики було перераховано на рахунок ТОВ "Компанія "КМТ" суму позики траншами, на загальну суму 1 954 987,00 дол. США.

Згідно з укладеною 30.07.2012 додатковою угодою до договору позики від 28.04.2011 № 6 строк повного погашення позики - не пізніше 31.12.2015.

Станом на 31.12.2015 боржник - ТОВ "Компанія "КМТ", в порушення прийнятих на себе зобов`язань, не повернув Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (правонаступником якого є ОСОБА_1 ) отриману суму позики.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.11.2017 у справі №916/2591/16, залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 та Постановою Верховного Суду від 05.09.2019, задоволено позов Велгевос Ентерпрайзес Лімітед про стягнення заборгованості за договором позики від 28.04.2011 № 6 у розмірі 1 764 987 доларів США, що в еквіваленті на день подання позову складало 45 478 503,00 грн, відсотків за користування позикою у сумі 987 528 доларів США 91 цент, що в еквіваленті на день подання позову складало 25 445 703,80 грн, пені в сумі 514 доларів США 94 цента, що в еквіваленті на день подання позову складало 13 268, 48 грн, а також присуджено стягнути судовий збір у сумі 102 601,21 грн (т. 2 а.с. 45-58, т. 7 а.с. 140-152, 179-204).

Тобто, наявність прострочених грошових зобов`язань станом на 31.12.2015 року підтверджено Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.11.2017 у справі № 916/2591/16, залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 і постановою Верховного Суду від 05.09.2019, Велгевос Ентерпрайзес Лімітед про стягнення заборгованості за договором позики від 28.04.2011 № 6 у розмірі 1 764 987 доларів США, що в еквіваленті на день подання позову складало 45 478 503,00 грн, відсотків за користування позикою у сумі 987 528 доларів США 91 цент, що в еквіваленті на день подання позову складало 25 445 703,80 грн, пені в сумі 514 доларів США 94 цента, що в еквіваленті на день подання позову складало 13 268, 48 грн, а також присуджено стягнути судовий збір у сумі 102 601,21 грн.

З рішення суду зобов`язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що зазначено в статті 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність (Постанова ВП ВС у справі № 686/21962/15-ц від 16.05.2018).

Тому, суд відхиляє доводи відповідача відносно виникнення заборгованості лише 29.05.2019 року (з дати набрання рішенням у справі № 916/2591/16 законної сили), оскільки грошові зобов`язання виникли на підставі укладеного сторонами кредитного договору зі строком виконання до 31.12.2015 року, що лише підтверджено господарським судом під час розгляду судової справи.

Суд також враховує, що подібну оцінку даним правовідносинам надано Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду при винесенні постанови від 06.10.2022 року у справі №902/1023/19(902/163/22), у межах якої визнано недійсним, укладений між ТОВ "Компанія "КМТ" (позикодавець) та ТОВ "Торговий квартал" (позичальник) договір поворотної фінансової допомоги від 26.08.2016 № К-1608-03-Ф.

У період червня-серпня 2016 року, за наявності простроченої кредиторської заборгованості перед Велгевос Ентерпрайзес Лімітед за Договором позики від 28.04.2011 року № 6, строк виконання яких настав 31.12.2015 року, ТОВ "Компанія "КМТ" вчинило правочини, спрямовані на зменшення активів та унеможливлення звернення стягнення на них.

Зокрема, між ТОВ "Компанія "КМТ" і ТОВ "Торговий Квартал" було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № К-1608-02-Ф від 29.06.2016 р.

Згідно із пунктом 1.1. договору 1 позивач (Позикодавець) зобов`язався надати відповідачу (Позичальнику) тимчасову поворотну фінансову допомогу в сумі, що не повинна перевищувати 650 000 (шістсот п`ятдесят тисяч) гривень, а відповідач (Позичальник) прийняв на себе зобов`язання повернути надану йому тимчасову поворотну фінансову допомогу в повному обсязі та в строк, передбачений пунктом 2.2. договору.

У відповідності до пункту 2.2. договору відповідач прийняв на себе зобов`язання повернути надану йому тимчасову поворотну фінансову допомогу не пізніше 31.10.2016 р.

Відповідні обставини встановлено судом зі змісту Рішення Господарського суду Вінницької області від 13 листопада 2019 року у справі № 902/808/19 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/85713890) та Рішення Господарського суду Вінницької області від 11січня 2022 року у справі № 902/1023/19(902/682/21) (https://reyestr.court.gov.ua/Review/102724333).

12.07.2016 року між ТОВ "Компанія "КМТ" (позичальник) та ТОВ "ВН-ЦЕНТР" (позикодавець) укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги № ВН-1607-01-Ф, предметом якого є перерахування 5 200 000,00 грн, які мають бути повернуті не пізніше 31.08.2016 року (т. 1 а.с. 246).

Перерахування поворотної фінансової допомоги здійснено ТОВ "ВН-Центр" платежами від 12.07.2016 року в сумі 1 134 500,00 грн; 13.07.2016 року в сумі 1 350 000,00 грн;14.07.2016 року в сумі 503 000,00 грн; 14.07.2016 року в сумі 1 340 000,00 грн; 15.07.2016 року в сумі 500 000,00 грн та 372 500,00 грн, що підтверджено випискою по рахунку ТОВ "Компанія "КМТ" (т. 1 а.с. 45, 46), а також наданими відповідачем платіжними дорученнями (т. 2 а.с. 61-66).

26.08.2016 між ТОВ "Компанія "КМТ" (позикодавець) та ТОВ "Торговий квартал" (позичальник) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №К-1608-03-Ф.

Згідно із пунктом 1.1. договору 2 позивач (Позикодавець) надав відповідачу (Позичальнику) тимчасову поворотну фінансову допомогу в сумі 4 000 000 (чотири мільйони) гривень, а відповідач прийняв на себе зобов`язання повернути надану йому тимчасову поворотну фінансову допомогу в повному обсязі та в строк, передбачений пунктом 2.2. договору).

У відповідності до пункту 2.2. договору-2 відповідач (Позичальник) прийняв на себе зобов`язання повернути надану йому тимчасову поворотну фінансову допомогу не пізніше 10.09.2016 р.

З метою впорядкування фінансових взаєморозрахунків, 26.08.2016 р. укладено угоду №26/08. Керуючись листом Національного банку України від 26.09.2005 р. №25-113/1506-9580 сторони прийшли до згоди та вирішили надалі в платіжному дорученні № 9 від 26.08.2016 року на загальну суму 4 580 400,00 грн. читати графу "Призначення платежу" наступним чином: "Поворотна фін. допомога зг. дог.№К-1606- 02-Ф від 29.06.2016 р. в розмірі 580 400,00 грн., Поворотна фін. допомога зг. дог.№К-1608-03- Ф від 26.08.2016 року в розмірі 4 000 000,00 грн., без ПДВ" (пункт 3 угоди №26/08 від 26.08.2016 року).

Після перерахування коштів у сумі 4 000 000,00 грн, грошові кошти за договором № К-1608-03-Ф не повернуто.

Відповідні обставини встановлено судом зі змісту Рішення Господарського суду Вінницької області від 19.05.2022 року у справі №902/1023/19(902/163/22) про визнання недійсним Договору про надання поворотної фінансової допомоги №К-1608-03-Ф від 26.08.2016 року, яке залишено в силу Постановою Касаційного господарського суду від 06.10.2022 року (т. 7 а.с. 153-163).

Отже, у наближений до вчинення договору купівлі-продажу період, а також у один день з підписання оспорюваного договору купівлі-продажу ТОВ "Компанія "КМТ" укладено три договори поворотної фінансової допомоги на загальну суму 9 850 000,00 грн, в тому числі з відповідачем ТОВ "ВН-ЦЕНТР" на суму 5 200 000,00 грн.

При цьому, після отримання розрахунку за договором купівлі-продажу грошові кошти у той же день перераховано ТОВ «Компанія «КМТ» на користь контрагентів ТОВ «ВН-ЦЕНТР» та ТОВ "Торговий Квартал", що підтверджено випискою з банківського рахунку ТОВ "Компанія "КМТ" відкритого у ПАТ "ПриватБанк" про рух коштів за 2016 рік, згідно договору купівлі-продажу на рахунок Позивач за продаж майна від ТОВ "ВН-ЦЕНТР" (відповідач) було перераховано:

26.08.2016р. - о 16:20год. - 4 736 300,00грн., призначення платежу - повернення фін.доп. зг.дог № ВН-1607-01-Ф від 12.07.2016р., без ПДВ.

26.08.2016р. о 16:40год. - 463 700,00грн., призначення платежу - повернення фін.доп. зг. дог. № ВН-1607-01-Ф від 12.07.2016р., без ПДВ (отримувач ТОВ "ВН-Центр").

26.08.2016р. о 16:40год. - 4 580 400,00грн., призначення платежу - поворотна фін.допомога зг. дог. NK-1606-02-0 від 29.06.2016р., без ПДВ (т. 1 а.с. 44).

Таким чином, у день отримання оплати за договором купівлі-продажу ТОВ "Компанія "КМТ" повернуто за перераховано за попередньо укладеними договорами поворотної фінансової допомоги 10 050 400,00 грн.

В подальшому, ТОВ "ВН-ЦЕНТР" перераховано 30.08.2016 року позивачу 200 000,00 грн за земельну ділянку згідно договору купівлі-продажу від 26.08.2016 року; 16.09.2016 року - 700 000,00 грн - за земельну ділянку згідно договору купівлі-продажу від 26.08.2016 року (т. 1 а.с. 44).

28.09.2016 року ТОВ "Компанія "КМТ" перераховано 68 650,00 грн поворотної фінансової допомоги за Договором № К-1608-02-Ф від 29.06.2016 р. (т. 1 а.с. 42).

Отже, загальна сума перерахованих ТОВ "Компанія "КМТ" коштів за попередньо укладеними договорами поворотної фінансової допомоги склала 10 119 050,00 грн, що становить 93,96% ціни договору купівлі-продажу від 26.08.2016 року.

Тому, суд погоджується з доводами арбітражного керуючого, що внаслідок укладення та виконання оспорюваного договору купівлі-продажу ТОВ «Компанія «КМТ» залишилося без нерухомого майна, так і без грошових коштів за його відчуження.

Крім того, ТОВ "Українська національна аудиторська компанія" складено Звіт про фактичні результати аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ "Компанія "КМТ" станом на 31.12.2018 року, згідно якого зроблено висновок, що протягом 3 років до порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство (2016-2018 роки) виявлено ознаки доведення до банкрутства ТОВ "Компанія "КМТ" (т. 5 а.с. 121-164).

При складенні відповідного звіту встановлено відчуження боржником іншого нерухомого майна реєстраційний номер 828998605206: будівля спального корпусу літ. "А", загальною площею, 300,6 кв.м.; вбиральня літ. "Б"; криниця №1, на користь ТОВ "Прайд Систем" (код 35057679) згідно договору купівлі-продажу від 23.08.2016 року (т. 5 а.с. 143), що судом додатково перевірено згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (копію інформаційної довідки долучено до матеріалів справи - т. 9 а.с. 194-196).

Відсутність судових рішень про визнання наведених вище договорів недійсними не позбавляє суд можливості їх оцінки в сукупності з усіма наявними у справі доказами, в аспекті аналізу добросовісності поведінки боржника та фраудаторності укладених угод.

Отже, у період наявності невиконаних грошових зобов`язань перед Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (правонаступником якого є ОСОБА_1 ) ТОВ «Компанія «КМТ» протягом короткого проміжку часу (23.08.2016 та 26.08.2016) відчужено основні майнові активи - нерухоме майно, а також вчинено дії з перерахування коштів на користь контрагентів.

При цьому, жодних дій, спрямованих на погашення пристроченої з 31.12.2015 року заборгованості перед Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (правонаступником якого є ОСОБА_1 ) здійснено не було.

Підсумовуючи встановлені обставини, суд вважає, що у даній справі ознаками фраудаторності договору купівлі-продажу від 26.08.2016 року є:

- наявність простроченого грошового зобов`язання перед Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (правонаступником якого є ОСОБА_1 ) з 31.12.2015 року;

- попереднє укладення договорів поворотної фінансової допомоги у короткий проміжок часу до моменту відчуження нерухомого майна та безпосередньо у день підписання договору;

- строки виконання зобов`язань за договорами поворотної фінансової допомоги визначено протягом серпня-жовтня 2016 року, що створило підстави для негайного перерахування отриманих від продажу нерухомості коштів на користь третіх осіб;

- сума укладених договорів поворотної фінансової допомоги на 93,96% відповідає ціні продажу нерухомого майна;

- боржником у серпні 2016 року одночасно відчужено кілька об`єктів нерухомого майна;

- отримані від продажу нерухомого майна грошові кошти негайно повернуто покупцю ТОВ «ВН-ЦЕНТР», а також перераховано на користь іншого контрагента;

- як наслідок боржником відчужено нерухоме майно та втрачено економічну вигоду від вчинення відповідного правочину;

- грошові кошти не спрямовано на погашення заборгованості (повністю чи частково) на користь Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (правонаступником якого є ОСОБА_1 ), вимоги якого підтверджено Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.11.2017 у справі № 916/2591/16 та визнано у межах справи про банкрутство №902/1023/19 (т. 8 а.с. 10-21).

Таким чином, ТОВ «Компанія «КМТ» вчинено відповідний правочин на шкоду кредитору, зловживаючи майновими правами, діючи недобросовісно, чим завдано шкоду майновим інтересам кредитора, вимоги якого визнано у справі про банкрутство, оскільки не забезпечено погашення відповідних вимог.

За встановлених судом обставини, з урахуванням наведених мотивів та висновків Верховного Суду, суд доходить висновку: оспорюваний договір купівлі-продажу від 26.08.2016 року є фраудаторним правочином, що є підставою для визнання його недійсним.

Водночас, задоволення позовних вимоги залежить від обчислення перебігу строків позовної давності, про застосування яких заявлено відповідачем у поданій заяві 30.03.2021 року (т. 2 а.с. 138-142).

За положеннями статей 256, 257, 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом статті 267 ЦК України, сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.

За змістом статті 256 ЦК України (поняття позовної давності) позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Застосування позовної давності (в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність.

До спірних відносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Суд зазначає, що і в разі пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою початок перебігу позовної давності визначається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів Боржника.

В основу конструкції частини першої статті 261 ЦК України покладено принцип єдності (одинності) суб`єкта, чиї права порушено, тобто носія права, а не іншої особи, у тому числі якій за законом надано повноваження із захисту цього права (у справах про банкрутство цією особою є арбітражний керуючий).

У разі пред`явлення позову у межах справи про банкрутство як особою, право якої порушене (боржником), так і в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою (арбітражним керуючим) перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила; оскільки в протилежному випадку має місце безпідставне наділення арбітражного керуючого як особи, що у справі про банкрутство діє від імені боржника, особливим статусом з наданням тим самим боржнику як носію права у спорі не передбаченої нормами закону переваги перед іншими учасниками цього спору у захисті своїх прав та інтересів, зокрема, обмежує протилежну сторону спору у захисті своїх прав та інтересів щодо предмета спору, і, відповідно, ставить її у нерівне становище перед суб`єктом звернення - боржником/арбітражним керуючим.

Дійшовши цього висновку та враховуючи, що ні Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником), при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство, так і дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності.

У спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме Боржник, а не арбітражний керуючий (ліквідатор), а тому, визначаючи початок перебігу позовної давності у цій справі, слід враховувати, коли про порушене право дізнався або міг дізнатись Боржник в особі уповноваженого органу (Правова позиція Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012).

Тому, визначення початку перебігу строку позовної давності з дня, коли саме арбітражний керуючий у справі про банкрутство дізнався про оспорюваний правочин, не відповідає наведеним правилам застосування норми матеріального права.

Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України, потрібно розрізняти початок перебігу позовної давності залежно від виду позовних вимог.

Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Отже, для юридичної особи як сторони правочину (договору тощо) днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину, оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права за цим правочином (правові позиції Верховного Суду, викладених у постанові від 14.03.2018 у справі № 464/5089/15, від 04.04.2019 у справі № 910/15456/17, від 28.05.2019 у справі 5015/118/11 та від 22.10.2019 у справі № 910/15453/17).

Таким чином, суд відхиляє доводи арбітражного керуючого стосовно обчислення перебігу строків позовної давності залежно від призначення у справі про банкрутство ТОВ «Компанія «КМТ» ліквідатора або визнання боржника банкрутом.

Відтак, до вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу застосовується трирічний строк позовної давності, який розпочав перебіг з 27.08.2016 року та сплинув 27.08.2019 року, тобто до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство (18.12.2019 року).

Відсутні також підстави для застосування приписів п. п. 12, 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, якими продовжено перебіг строків позовної давності на період карантину, який введено лише 12.03.2020 року, а також зупинено перебіг позовної давності на період воєнного стану, введеного 23.02.2022 року.

Тому, суд констатує, що строк позовної давності сплинув на момент звернення арбітражного керуючого з відповідним позовом до суду 21.12.2020 року.

Пропуск відповідного строку на момент подачі позову становив близько 1 року та 4 місяці.

За змістом норм в частинах третій, четвертій та п`ятій статті 267 ЦК України, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України).

Правові позиції послідовно викладалась Верховним Судом, зокрема, в постановах від 15.05.2018 у справі № 922/2058/17, від 13.11.2018 у справі № 924/127/17, від 15.01.2019 у справі № 910/2972/18, від 10.04.2019 у справі № 6/8-09, від 13.08.2019 у справі №910/11614/18, від 22.08.2019 у справі № 910/15453/17, від 03.09.2019 у справі № 920/903/17, від 19.11.2019 у справі № 910/16827/17.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача згідно за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права (Постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц та від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17).

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.

До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження всіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим".

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18(910/4866/21) дійшов висновків, що " пропуск позовної давності не є абсолютною та безумовною підставою для відмови у позові, адже відповідно до приписів частини 5 статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні за захистом порушеного права у спорі, стороною якого є боржник, що вирішується у справі про банкрутство, суди мають виходити з їх об`єктивного, а не суб`єктивного характеру, тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об`єктивної перешкоди для боржника своєчасно звернутися за захистом порушеного права.

Тому, вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах, суд, з огляду на положення статті 13 ЦК України ("Межі здійснення цивільних прав"), має враховувати добросовісність поведінки як позивача (заявника), так і відповідача протягом всього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення з позовом, зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання, надані сторонам права та покладені на них обов`язки тощо (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №14/325"б" та від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012).

Суд має право надати особі (визнати право на) судовий захист порушеного права за сукупності умов:

- по-перше, особа (позивач) наведе поважні, на її думку, причини пропуску позовної давності при зверненні до суду за захистом порушеного права, вказавши на конкретні обставини, які об`єктивно перешкоджали їй звернутися за захистом порушеного права у межах позовної давності, та надасть суду докази, що підтверджують існування цих обставин (стаття 74 ГПК України);

- по-друге, суд за результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження цих обставин, встановить їх існування та дійде висновку про їх об`єктивний характер, і, відповідно, про існування поважних причин пропуску позовної давності при зверненні позивача за захистом порушеного права.

За змістом доводів арбітражного керуючого Сокотуна В.А. щодо наявності поважних причин пропуску строку позовної давності (т. 2 а.с. 223-225; 239-243; 247-254; т. 5 а.с. 109-116; т. 7 а.с. 101-104), у матеріалах справи № 902/1023/19 про банкрутство ТОВ "Компанія "КМТ" наявний звіт № 02-21/02-48 від 24.06.2020 року арбітражного керуючого Терещука О.В. про проведену роботу в процедурі розпорядження майном боржника та протокол засідання зборів кредиторів № 1/20 від 24.06.2020 року.

Так, зокрема, в протоколі зборів кредиторів № 1/20 (питання 2 порядку денного зазначено), що:

- відомості про укладені договори за 3 роки до відкриття провадження справі про банкрутство боржника, що порушують його інтереси та кредиторів керівником боржникам не надані:

- проведено аналіз фінансово-господарської діяльності боржника за наявними документами.

Розпорядником майна боржника було проведено інвентаризацію майна боржника, за результатами якої складено відповідний протокол інвентаризації. Складено реєстр кредиторів боржника на загальну суму вимог 76 703 573,70 грн. Заборгованість із заробітної плати перед працівниками боржника відсутня. Вимоги забезпечені заставою рухомого та нерухомого майна відсутні.

До державних установ направлені запити щодо надання відомостей про наявність чи відсутність зареєстрованого майна за боржником. З отриманих відомостей вбачається, що за боржником зареєстрована інтелектуальна власність, а саме торговий знак.

Крім того, відповідно до отриманих відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у боржника наявні діючі та зареєстровані договори оренди земельних ділянок, а саме: земельна ділянка кадастровий номер 0523084600:01:001:0359, площа (га): 0,0637, для рибогосподарських потреб, адреса: Вінницька обл., Немирівський р., с/рада Кудлаївська. Договір оренди водного об`єкта, серія тд номер: 523084600-1, виданий 10.08.2016, строк дії: 20 років; земельна ділянка кадастровий номер 0523084600:01:001:0315, площа (га): 0,1104, для рибогосподарських потреб, адреса: Вінницька обл., Немирівський р., с/рада Кудлаївська. Договір оренди водного об`єкта, серія та номер: 523084600-1, виданий 10.08.2016, строк дії: 20 років: земельна ділянка кадастровий номер 0523084600:01:001:0314. площа (га): 15,1354, для рибогосподарських потреб, адреса: Вінницька обл., Немирівський р-н, с/рада Кудлаївська. Договір оренди водного об`єкта, серія та помер: 523084600-1. виданий 10.08.2016, строк дії: 20 років.

Відомості про укладені договори за 3 роки до порушення провадження у справі про банкрутство боржника, що порушують його інтереси та кредиторів керівником боржникам не надані.

Проведено аналіз фінансово-господарської діяльності боржника за наявними документами. Керівнику боржника неодноразово направлялися листи з проханням надати копії документів для проведення аналізу фінансово-господарської діяльності.

З наявної інформації, аудиторською фірмою зроблено висновок, що протягом 3 років до порушення провадження у справі про банкрутство (2016-2018) виявлено ознаки доведення до банкрутства.

Господарською діяльністю боржник не займається, активна частина основних засобів відсутня, підприємство характеризується стійкою неплатоспроможністю, інвестиційне становище боржника є незадовільним. На запит розпорядника майна фінансовий звіт боржника станом на 31.12.2019 не надано, що утруднює зробити висновок щодо фінансового стану на кінець 2019 року.

Отже, як підтверджується матеріалами справи № 902/1023/19 про банкрутство ТОВ "Компанія "КМТ" та звітом про результати проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності виконаного під процедури розпорядження майном, боржник перебуває в стані поточної неплатоспроможності останні 4 роки (починаючи із початку 2016 року), а посадовими особами та власниками (учасниками) боржника не проводилося жодних дій спрямованих на уникнення критичною фінансового стану підприємства, виявлено ознаки доведення до банкрутства ТОВ "Компанія "КМТ".

Також, окремою поважною причиною (обставиною) пропуску строку позовної давності, на думку ліквідатора, є те, що керівник боржника ТОВ "Компанія "КМТ" Ульянов В.О. будь-яких документів щодо відчуження майна боржника та договорів укладених боржником ТОВ "Компанія "КМТ" ані розпоряднику майна Терешуку О.В., ані ліквідатору Сокотуну В.А. не передавав, хоча відповідні запити керівнику про необхідність передачі документів неодноразово надсилалися.

Керівник боржника ТОВ "Компанія "КМТ" Ульянов В.О. навмисно приховував інформацію від ліквідатора Сокотуна В.А. щодо укладення 26.08.2016 договору купівлі-продажу нерухомого майна та здійснення розрахунків за ним, а зазначений договір (або його нотаріальна копія) в будь-якому випадку наявний у ТОВ "Компанія "КМТ" як сторони такого договору.

До того ж, договір підписував зі сторони продавця ТОВ "Компанія "КМТ" 26.08.2016 директор боржника Ульянов В.О. та обізнаний про його укладення, проте цю інформацію приховав.

При цьому, ані розпорядник майна Терещук О.В., ані ліквідатор боржника Сокотун В.А. не могли дізнатися про відчуження майна боржником раніше (до 30.06.2020) та існування зазначених договорів, оскільки:

- Постановою Господарського суду Вінницької області від 30.06.2020 року по справі №902/1023/19 визнано банкрутом ТОВ "Компанія "КМТ" та ліквідатором призначено арбітражною керуючого Сокотуна В.А.;

- лише після припинення повноважень керівника ТОВ "Компанія "КМТ" Ульянова В.О., ліквідатор Сокотун В.А. отримав доступ до банківських рахунків боржника ТОВ "Компанія "КМТ", в тому числі тих, які були закриті;

- змінивши картки зразків підписів у банківських установах, де у боржника були відкриті рахунку, пройшовши ідентифікацію клієнта, ліквідатор ТОВ "Компанія "КМТ" Сокотун В.Л., отримав інформацію з банківського рахунку ТОВ "Компанія "КМТ" № НОМЕР_1 відкритого у ПАТ "ПриватБанк" про рух коштів за 2016 рік, із якого стало відомо про укладення спірного договору купівлі-продажу та здійснення розрахунку (рух коштів) за продаж такого майна від ТОВ "ВН-Центр".

Доступ до рахунку про рух коштів за 2016 рік та виписка з банківського рахунку ТОВ "Компанія "КМТ" № НОМЕР_1 у ПАТ "ПриватБанк" стало відомо Позивачу 02.11.2020 року, після замовлення та формування зазначеної виписки.

Крім того, про факт укладення 26.08.2016 року договору купівлі-продажу нерухомого майна між ТОВ "Компанія "КМТ" та ТОВ "ВН-Центр", як зазначалося в позові, ліквідатору стало відомо в ході проведення інвентаризації майна банкрута ТОВ "Компанія "КМТ" та аналізу відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

Після отримання інформації з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відчуження майна, отримання інформації про рух коштів та отримання 27.11.2020 звіту про оцінку проданого майна, виконаного ТОВ "Експертно-оцінююча компанія "Дрібнич, Новосьол та Партнери", який підтверджує ринкову вартість відчужуваного майна, ТОВ "Компанією "КМТ" (в особі ліквідатора) відразу було подано даний позов.

При цьому, раніше отримання звіту про оцінку майна (27.11.2020) подати позов можливості не було, а якби був поданий такий позов - то він би був безпідставний та необґрунтований.

Також, керівництвом банкрута (директором Ульяновим В.О.) приховувалась інформація щодо наявності кредиторської заборгованості у розмірі у розмірі 1 764 987 доларів США згідно договору позики договору позики № 6 віл 28.04.2011 року (укладеного між Спільним українсько-російським підприємством у формі приватного акціонерного товариства "КМТ", правонаступником якою є Боржник - ТОВ "Компанія "КМТ" та Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Vеlgevos Enterprises Limited)), документи щодо договірних відносин, на підставі яких виникла дана заборгованість арбітражному керуючому, як і по іншим договорам поворотної фінансової допомоги наданої або отриманої боржником, передані не були, вказана інформація (щодо кредиторської заборгованості) також не відображена у поданих фінансових звітах боржника ТОВ "'Компанія "КМТ" за 2016-2018 роки, а подані звіти за підписом керівника боржника місять недостовірну інформацію про фінансовий стан підприємства.

Отже, на переконання ліквідатора боржника, викладені вище обставини є такими, що робили своєчасне пред`явлення позову про визнання недійсним договору купівлі-пролажу нерухомого майна від 26.08.2016 року та скасування записів, утрудненим та свідчать про об`єктивність перешкоди для ліквідатора звернутись за захистом порушеного права у межах позовної давності та є поважними причинами пропуску цього строку.

Оцінивши відповідні доводи арбітражного керуючого суд зазначає, що власне факт відкриття провадження у справі про банкрутство, призначення арбітражного керуючого або ліквідатора не впливає на перебіг строків позовної давності, що узгоджується з наведеними вище правовими висновками Верховного Суду.

Існування поважних причин пропуску строків позовної давності повинно носити безперервний та систематичний характер, а також підтверджуватися належними доказами протягом усього строку пропуску позовної давності.

Тобто, за матеріалами даної справи існування відповідних підстав повинно тривати у період з 27.08.2019 по 21.12.2020 року.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

При цьому, за змістом зазначеної норми (статті 261 Цивільного кодексу України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012.

Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи.

Державна реєстрація не є способом набуття права власності на незавершене будівництво, а є лише засобом підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі визначених законом документів (Постанова КГС ВС від 08.08.2019 у справі № 909/472/18).

Суд констатує, що з моменту вчинення оспорюваного правочину та внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обставини відчуження нерухомого майна ТОВ «Компанія «КМТ» стали загальновідомими.

Тобто, будь яка зацікавлена особа могла дізнатися про порушення її прав внаслідок вчинення оспорюваного договору.

З метою перевірки доводів арбітражного керуючого на предмет існування поважних причин пропуску строків позовної давності судом оглянуто матеріали справи №902/1023/19 про банкрутство ТОВ "Компанія "КМТ" (т. 8 а.с. 9-250; т. 9 а.с. 1-187).

Судом встановлено, що кредитор Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited) (правонаступник, якого є ОСОБА_1 ) був обізнаний про обставини вчинення договору купівлі-продажу з 22.09.2016 року, оскільки Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.09.2016 року в справі №916/2591/16 накладено арешт на: будівлю, загальною площею 1 463,9 кв.м, що розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Магістратська (Першотравнева), 60, земельну ділянку, площею 0,447 га, що розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Магістратська (Першотравнева), 60, кадастровий номер: 0510136600:02:029:0014. Про зміст ухвали були проінформовані учасники справи, в тому числі ТОВ "Компанія "КМТ" та Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited).

Згідно Ухвали Господарського суду Одеської області від 11.10.2016 року в справі № 916/2591/16 скасовані заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 22.09.2016р., в частині накладення арешту на нерухоме майно, про що були проінформовані учасники справи, в тому числі ТОВ "Компанія "КМТ" та Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited) (т. 2 а.с. 147-149).

Отже, при розгляді відповідної справи кредитору були відомі обставини укладення договору купівлі-продажу від 26.08.2016 року.

Будучи обізнаним про обставини укладення відповідного договру як на момент відкриття провадження у справі про банкрутство, так і на стадії затвердження реєстру вимог кредиторів, на етапі проведення інвентаризації майна, кредитор не скористався правом самостійного оспорення відповідного договору, як фраудаторного правочину.

За матеріалами справи провадження у справі про банкрутство відкрито 18.12.2019 року саме за заявою Велгевос Ентерпрайзес Лімітед, до якої було долучено докази на підтвердження виникнення заборгованості за Договором позики №6 від 28.04.2011 року (т. 8 а.с. 10-21, 40-49).

Наведене спростовує доводи арбітражного керуючого щодо неможливості подати позов внаслідок приховування обставин наявності заборгованості ТОВ "Компанія "КМТ" перед Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited), оскільки відповідні докази були наявні у справі про банкрутство з дати відкриття провадження 18.12.2019 року.

Відповідно до ч. 8 ст. 39 КУзПБ, строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника, не може перевищувати двох місяців, а в разі значного обсягу майна - трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду.

Таким чином, розпорядник майна повинен був провести інвентаризацію майна боржника до 18.03.2020 року, оскільки провадження у справі №902/1023/19 про банкрутство відкрито 18.12.2019 року.

Отже, не пізніше відповідної дати арбітражний керуючий міг та повинен був дізнатися про можливість подачі відповідного позову.

19.02.2020 року арбітражним керуючим Терещуком О.В. подано до господарського суду матеріали проведення інвентаризації майна боржника ТОВ "Компанія "КМТ" (т. 8 а.с. 56-68, 139-171).

Під час проведення інвентаризації арбітражним керуючим отримано відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто отримано достатні відомості щодо відчуження боржником нерухомого майна 26.08.2016 року на користь ТОВ «ВН-ЦЕНТР» (т. 8 а.с. 85-92).

При цьому, матеріали справи не містять відомостей про визнання неналежної роботи арбітражного керуючого або усунення його від виконання обов`язків, що також підтверджено звітами арбітражного керуючого, процесуальними документами суду про схвалення розміру винагороди, які не оскаржені учасниками справи (т. 8 а.с. 124-135, т. 9 а.с. 109-127).

Тобто, починаючи з 19.02.2020 року арбітражний керуючий повинен та міг дізнатися про можливість подачі позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26.08.2016 року.

Крім того, у червні 2020 року арбітражний керуючий отримав Звіт ТОВ "Українська національна аудиторська компанія" про фактичні результати аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ "Компанія "КМТ" станом на 31.12.2018 року, згідно якого зроблено висновок, що протягом 3 років до порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство (2016-2018 роки) виявлено ознаки доведення до банкрутства ТОВ "Компанія "КМТ" (т. 8 а.с. 236-250).

У зазначено звіті наведено обставини укладення відповідного договору купівлі-продажу 26.08.2016 року та оцінку відповідних дій щодо доведення до банкрутства.

Ліквідатор Сокотун В.А. приступив до виконання повноважень 30.06.2020 року (т. 8 а.с. 236-250), що не впливає на перебіг строків позовної давності та не може вважатись поважною причиною його пропуску, з урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду.

Відповідно до ч. 8 ст. 12 КУзПБ, під час виконання повноважень арбітражний керуючий має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, що міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.

Тому, суд відхиляє доводи ліквідатора про можливість отримання інформації щодо руху коштів по банківським рахункам ТОВ «Компанія «КМТ» лише після припинення повноважень керівника товариства та визнання боржника банкрутом, оскільки так можливість існувала починаючи з 18.12.2019 року.

Право оспорення вчинених боржником правочинів надано також у процедурі розпорядження майном боржника та не пов`язано із переходом до ліквідаційної процедури.

Матеріалами справи також спростовується приховування керівником боржника необхідної для подачі позову інформації або умисне ухилення від надання відповідних відомостей.

Дійсно арбітражним керуючим у грудні 2019 та лютому 2020 рр. направлялися вимоги до керівника боржника стосовно передачі документів ТОВ "Компанія "КМТ" (т. 8 а.с. 71-75).

Ухвалою суду від 18.05.2020 року призначено до розгляду клопотання арбітражного керуючого Терещука О.В. № 02-21/04/18 від 26.02.2020 року про припинення повноважень директора ТОВ "Компанія "КМТ" у справі №902/1023/19 (т. 8 а.с. 69, 70, 76).

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства, у процедурі розпорядження майном за клопотанням розпорядника майна, сторін або інших учасників справи про банкрутство, що містить підтверджені відомості про перешкоджання керівником або органом управління боржника виконанню повноважень розпорядника майна, невжиття заходів щодо забезпечення збереження майна боржника, а також про вчинення ними дій, що порушують права та законні інтереси боржника або кредиторів, господарський суд має право припинити повноваження керівника або органу управління боржника та покласти виконання його обов`язків на розпорядника майна.

У разі наявності обставин, що свідчать про неправомірність дій керівника боржника, наслідком яких є порушення прав та законних інтересів боржника і кредиторів, господарський суд за відповідним клопотанням має перевірити дотримання керівником боржника норм чинного законодавства, в тому числі законодавства про банкрутство. Господарський суд надає оцінку таким діям, встановлює їх наявність чи відсутність та відповідність вимогам Закону.

Відповідний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.05.2018 року по справі №906/1058/14.

При розгляді відповідного клопотання у справі №902/1023/19, судом встановлено, що арбітражний керуючий Терещук О.В. звертався із запитами № 02-19/21/01 від 31.12.2019 року, № 02-21/04/11 від 04.02.2020 року, №02-21/04/38 від 21.04.2020 року до керівника ТОВ "Компанія "КМТ" Ульянова В.О. щодо надання належним чином завірених копій документів.

Водночас, судом з`ясовано, що згідно поданого заперечення ТОВ "Компанія "КМТ" б/н від 15.05.2020 року на клопотання арбітражного керуючого про припинення повноважень директора боржника, було порушено кримінальне провадження №12016100080011251 від 10.11.2016 року відносно ТОВ "Компанія "КМТ" за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 190 КК України.

Під час відповідно кримінального провадження, правоохоронними органами були вилученні первинні документи ТОВ "Компанія "КМТ".

В подальшому, 14.06.2019 року постановою слідчого Кищука І.В., слідчого відділу Печерського управління поліції ГУ НП у м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100080011251 від 10.11.2016 року було закрите у зв`язку із встановленням відсутності у діянні складу кримінального правопорушення.

Вилучені у ТОВ "Компанія "КМТ" в ході вказаного кримінального провадження документи не були повернуті Товариству та перебувають у матеріалах кримінального № 12016100080011251 від 10.11.2016 року.

На підтвердження відповідних обставин, долучені до заперечення копії протоколу обшуку від 31.01.2018 року та постанови слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції ГУ НП у м. Києві від 14.06.2019 року про закриття кримінального провадження (т. 8 а.с. 101-108).

За цих обставин, ненадання керівником боржника запитуваних розпорядником майна документів, обумовлено відсутністю таких документів у ТОВ "Компанія "КМТ", внаслідок їх вилучення в ході кримінально провадження №12016100080011251 та які не були повернуті боржнику після закриття цього провадження.

Отже, вказане свідчить про відсутність підтверджених відомостей щодо умисного ненадання керівником ТОВ "Компанія "КМТ" Ульяновим В.О. запитуваних розпорядником майна боржника документів.

Розпорядником майна боржника не надано суду доказів, які б свідчили про перешкоджання керівником ТОВ "Компанія "КМТ" діям розпорядника майна та допущення Ульяновим В.О. порушень вимог чинного законодавства.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про відсутність підстав для припинення повноважень директора ТОВ "Компанія "КМТ" Ульянова В.О. та покладення виконання обов`язків директора ТОВ "Компанія "КМТ", тимчасово, на розпорядника майна ТОВ "Компанія "КМТ" Терещука О.В..

Відповідні обставини встановлено Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 22.06.2020 року у справі №902/1943/19, яка є остаточною та набрала законної сили (т. 8 а.с. 115-123).

Крім того, питання протиправних дій керівника боржника з`ясовано під час вирішення питання про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника.

Постановою КГС ВС від 27 липня 2022 року у cправі №902/1023/19 підтверджено правомірність висновків судів першої та апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви Велгевос Ентерпрайзес Лімітед про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника у цій справі (https://reyestr.court.gov.ua/Review/105612019) (т. 10 а.с. 8-12).

Також, Рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.10.2023 року у справі №902/1023/19(902/900/23) відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Компанія "КМТ" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Сокотуна В.А. до керівника боржника про стягнення завданої майнової шкоди в сумі 2 661 481,28 грн., в межах справи № 902/1023/19 про банкрутство ТОВ "Компанія "КМТ" (https://reyestr.court.gov.ua/Review/114387914) (т. 10 а.с. 13-28).

Відповідне рішення набрало законної сили та не оскаржено учасниками справи про банкрутство.

В силу ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі (Рішення ЄСПЛ у справах «Брумареску проти Румунії» від 28 жовтня 1999 року, «Рябих проти Росії» від 24 липня 2003 року, «Христов проти України» від 19 лютого 2009 року, «Олександр Волков проти України» від 9 січня 2013 року).

Отже, доводи арбітражного керуючого про перешкоджання керівником боржника у наданні необхідних для подачі позову документів спростовуються щонайменше трьома судовими рішеннями, котрі набрали законної сили.

Визначені ст. ст. 6, 12, 39, 42 КузПБ повноваження арбітражного керуючого, а також загальнодоступні відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які були отримані у лютому-березні 2020 року арбітражним керуючим у процесі інвентаризації майна боржника, аудиторський звіт, отриманий у червні 2020 року, надавали достатній обсяг повноважень для з`ясування обставин вчинення оспорюваного договору купівлі-продажу.

Доводи арбітражного керуючого про неможливість звернутися до суду через отримання банківських виписок лише у листопаді 2020 року стосуються не питань існування поважних причин пропуску строків позовної давності, а питань збирання доказів з метою звернення до суду.

Однак, витребування, забезпечення доказів можливо одночасно із подачею позову або у процесі проведення підготовчого судового засідання, що гарантовано ст. ст. 81, 110, 162 ГПК України.

Також, арбітражним керуючим не доведено неможливість отримання відповідної інформації у процедурі розпорядження майном або у процесі проведення інвентаризації майна боржника.

Отже, позивачем не підтверджено існування достовірними, належними та переконливими доказами поважних причин, котрі перешкоджали зверненню до суду після спливу строків позовної давності (27.08.2019 року), а також після 18.03.2020 року (граничного терміну проведення інвентаризації майна боржника у справі №902/1023/19).

З урахуванням дати відкриття провадження у справі про банкрутство та відведений КУзПБ термін на проведення інвентаризації майна боржника, суд погоджується з наявністю вірогідних доказів щодо існування поважних причин, котрі унеможливлювали своєчасне звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу з 27.08.2019 по 18.03.2020 року.

Однак, матеріали справи не містять жодних доказів, які підтверджували б продовження дії поважних обставин протягом більше дев`яти місяців до 17.12.2020 року (дати направлення позову до суду - т. 1 а.с. 59).

Суд зауважує, що усі перелічені дії щодо збирання доказів вчинялися уже після спливу трирічного строку позовної давності, зволікання із вчиненням відповідних дій, за одночасного не доведення обставин перешкоджання отримання відповідної інформації зі сторони боржника, спростовує можливість визнання поважними причин пропуску строків позовної давності.

Обов`язок своєчасного проведення інвентаризації майна боржника, аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника, встановлювати за результатами його проведення наявність або відсутність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій у разі банкрутства (ч. 3 ст. 44 КУзПБ) покладено саме на розпорядника майна.

Відповідними правами щодо оспорення фраудаторних правочинів також володіють кредитори (ст. 42 КУзПБ), реєстр вимог яких у межах справи про банкрутство затверджено Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 05.06.2020 року (т. 8 а.с. 113-114).

З урахуванням встановлених обставин щодо можливості арбітражного керуючого отримати відомості про вчинення оспорюваного договору з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, обізнаність кредитора Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited) про обставини укладення відповідного договору під час розгляду справи №916/2591/16, суд доходить висновку про не доведення позивачем обставин існування поважних причин пропуску строків позовної давності.

Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.

Враховуючи наведені обставини та відсутність доведеними належними доказами поважних причин пропуску строків позовної давності, суд відмовляє у задоволенні позову в частині вимог про визнання недійсним Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.08.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О. та зареєстровано в реєстрі за №1314, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВН-Центр".

Позовні вимоги про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: запису про право власності №16092905 від 26.08.2016 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №777686305101 про реєстрацію права власності за ТОВ «ВН-Центр» на земельну ділянку загальною площею 04470 га, кадастровий номер №0510136600:02:029:0014, за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Магістратська, 60; запису про право власності №16093106 від 26.08.2016 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №771743705101 про реєстрацію права власності за ТОВ «ВН-Центр» на будівлю, площею 1463,9 кв. м, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, пул. Магістратська, 60, є похідними від задоволення вимоги про визнання недійсними договору купівлі-продажу, тому також відхиляються судом.

З приводу вирішення питання щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 14 ст. 129 ГПК України).

Тому, у випадку направлення справи на новий розгляд розподіл судових витрат здійснює суд першої інстанції.

На підставі ст. 129 ГПК України, Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, у задоволенні позову відмовлено, то судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову в сумі в сумі 4 204,00 грн (т. 1 а.с. 10), 1 051,00 грн - за розгляд заяви про забезпечення позову (оскільки Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 23.12.2020 року у задоволенні заяви відмовлено) (т. 1 а.с. 80); за подачу апеляційної скарги на Рішення Господарського суду Вінницької області від 17.11.2021р. в сумі 6 306,00 грн (т. 3 а.с. 128); за подачу касаційної скарги на Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 року в сумі 8 408,00 грн (т. 4 а.с. 25); судові витрати за проведення експертного дослідження в сумі 10 873,73 грн слід залишити за позивачем (т. 6 а.с. 36).

При цьому, судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на Рішення Господарського суду Вінницької області від 17.11.2021р. в сумі 6 306,00 грн (т. 3 а.с. 150); за подачу касаційної скарги на Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 року в сумі 8 408,00 грн (т. 4 а.с. 62) слід залишити за третьою особою ОСОБА_1., як правонаступником Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (Velgevos Enterprises Limited) (т. 3 а.с. 191-195).

Водночас, понесені відповідачем судові витрати за проведення експертного дослідження в сумі 10 873,73 грн (т. 6 а.с. 44) слід покласти на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327, ГПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Відмовити повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ" (вул. Дальня, буд. 1, кв. 3, смт. Вороновиця, Вінницька область, 23252, код - 23104877) в особі арбітражного керуючого Сокотуна Віталія Аполллінарійовича (вул. Драгоманова, буд. 27, офіс 10, м. Рівне, 33028) про визнання недійсним Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.08.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О. та зареєстровано в реєстрі за №1314, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ" (вул. Дальня, буд. 1, кв. 3, смт. Вороновиця, Вінницька область, 23252, код - 23104877) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВН-Центр" (вул. Магістратська, буд. 60, м. Вінниця, 21004, код - 40518211).

2. Відмовити повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ" (вул. Дальня, буд. 1, кв. 3, смт. Вороновиця, Вінницька область, 23252, код - 23104877) в особі арбітражного керуючого Сокотуна Віталія Аполллінарійовича (вул. Драгоманова, буд. 27, офіс 10, м. Рівне, 33028) про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:

- запису про право власності №16092905 від 26.08.2016 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №777686305101 про реєстрацію права власності за ТОВ «ВН-Центр» на земельну ділянку загальною площею 04470 га, кадастровий номер №0510136600:02:029:0014, за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Магістратська, 60;

- запису про право власності №16093106 від 26.08.2016 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №771743705101 про реєстрацію права власності за ТОВ «ВН-Центр» на будівлю, площею 1463,9 кв. м, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, пул. Магістратська, 60.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову в сумі 4 204,00 грн; за розгляд заяви про забезпечення позову в сумі 1 051,00 грн; за подачу апеляційної скарги на Рішення Господарського суду Вінницької області від 17.11.2021р. в сумі 6 306,00 грн; за подачу касаційної скарги на Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 року в сумі 8 408,00 грн; судові витрати за проведення експертного дослідження в сумі 10 873,73 грн - залишити за позивачем.

4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на Рішення Господарського суду Вінницької області від 17.11.2021р. в сумі 6 306,00 грн; за подачу касаційної скарги на Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 року в сумі 8 408,00 грн - залишити за третьою особою.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "КМТ" (вул. Дальня, буд. 1, кв. 3, смт. Вороновиця, Вінницька область, 23252, код - 23104877) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВН-Центр" (вул. Магістратська, буд. 60, м. Вінниця, 21004, код - 40518211) судові витрати за проведення експертного дослідження в сумі 10 873,73 грн.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Примірник рішення надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС та на електронні адреси: tov.kmt@gmail.com; galinasgm@gmail.com; ІНФОРМАЦІЯ_5; ІНФОРМАЦІЯ_3; petrgvr@gmail.com; ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_4. представнику ОСОБА_1 - адвокату Король І.О. - ІНФОРМАЦІЯ_1 , арбітражному керуючому Сокотуну В.А. - ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 01 лютого 2024 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук прим.:

1 - до справи;

2 - ТОВ "Компанія "КМТ" (вул. Дальня, буд. 1, кв. 3, смт. Вороновиця, Вінницька область, 23252)

3 - ТОВ "ВН-Центр" (вул. Магістратська, буд. 60, м. Вінниця, 21004)

4 - Приватному нотаріусу Вінницького міського нотаріального округу Сухановій Т.О. (вул. Архітектора Артинова, буд. 22, м. Вінниця, 21050)

5 - Арбітражному керуючому - Сокотуну В.А. (вул. Драгоманова, буд. 27, офіс 10, м. Рівне, 33028)

6 - третій особі ОСОБА_1. ( вул. Саксаганського , 13, офіс. 18, м. Київ, 01033)


Суд	Господарський суд Вінницької області
Дата ухвалення рішення	23.01.2024
Оприлюднено	02.02.2024
Номер документу	116695787
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: майнові спори, стороною в яких є боржник, з них:

Тісецький С.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 23.01.2024 по справі 902/1023/19ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —902/1023/19

Рішення
від 23.01.2024 по справі 902/1023/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ