Ухвала

від 01.02.2024 по справі 904/6153/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про передачу справи до іншого суду

01.02.2024м. ДніпроСправа № 904/6153/23

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Експерт М", м. Дніпро

про стягнення штрафних санкцій

Суддя Крижний О.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Експерт М" штрафні санкції за договором №ПР/П-21701/НЮ від 26.11.2021, а саме пеню у розмірі 50 014,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасного виконання робіт.

Відповідач проти позову заперечує, вказує про те, що прострочення виконання робіт сталося з вини позивача. Так, відповідач зауважує, що умовами договору передбачено, що відповідач має право розпочати виконання робіт за договором з моменту отримання письмової рознарядки позивача, яку отримав лише 10.12.2021, тобто за 5 днів до кінцевої дати надання послуг і через 15 днів від дати укладення договору. Таким чином, відповідач посилаючись на ст. 613 Цивільного кодексу України вважає, що строк надання виконавцем послуг має бути відстрочений на 15 днів до 31.12.2021. Відповідач вказує, що 31.12.2021 сторонами підписаний акт приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг) та вважає, що виконавцем не було порушено строку надання послуг за договором. Крім того, відповідач зауважує про те, що станом на 15.12.2021 (кінцева дата виконання робіт за договором) не було дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки. Таким чином, відповідач наголошує на тому, що недотримання строків надання послуг сталося з незалежних від виконавця обставин, зокрема, внаслідок прострочення кредитора, який своєчасно не вчинив дії, до вчинення яких відповідач не міг надати послуги за договором.

У відповіді на відзив позивач не погоджується із запереченнями відповідача, зазначає, що умовами договору визначений граничний строк виконання робіт - 15.12.2021. Однак, жодних строків щодо направлення замовником письмової рознарядки виконавцю вищезазначеним договором не встановлено. Позивач звертає увагу, що відповідач не звертався до позивача з проханням укласти саме додаткову угоду до договору щодо внесення змін щодо строку виконання послуг та дії визначеного договору з урахуванням вимог чинного законодавства. Також позивач зауважує, що відповідач не скористався своїм правом в порядку п. 5.4.3 договору на його розірвання в зв`язку з невиконанням зобов`язань замовником, завідомо знаючи що в строк встановлений у договорі не зможе виконати роботи, що виключає застосування ст. 613 Цивільного кодексу України. До того ж позивач вказує, що відповідач у своєму відзиві не вказує в який термін могли бути виконані роботи, оскільки з актів приймання-передачі вбачається, що частково договір був виконаний у строк до 15.12.2021, що, на думку позивача, свідчить про те, що відповідачеві ніщо не заважало виконати умови договору. Позивач допускаю, що навіть якщо рознарядку відповідач отримав би раніше чим 09.12.2021 з боку відповідача все рівно було б прострочення виконання умов договору, зовсім не з вини кредитора.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач наполягає на тому, що за умовами договору відповідач міг приступити до виконання робіт лише після отримання письмової рознарядки позивача. Відповідач наголошує на тому, що вчиняв відповідні дії щодо отримання рознарядки шляхом направляння листів позивачу. Також відповідач заперечує проти посилання на п. 5.4.3 договору, оскільки спірний договір не містить даного пункту та права саме виконавця на розірвання договору. Наявний у справі договір містить право лише замовника на розірвання договору у разі невиконання зобов`язань виконавцем (п.5.2.1).

Розглянувши матеріали справи, господарський суд вважає їх такими, що підлягають направленню за підсудністю до Господарського суду Запорізької області з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Частиною 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Як вбачається із позовної заяви сторонами 26.11.2021 укладено договір №ПР/П-21701/НЮ, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги землевпорядних робіт з оформлення/переоформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, розроблення документації із землеустрою, необхідної для формування земельної ділянки та забезпечення реєстрації ділянки в Державному земельному кадастрі та реєстрації права постійного користування за АТ "Укрзалізниця" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в установленому законом порядку, а замовник - прийняти такі послуги та оплатити їх відповідно до розрахунку вартості послуг. Згідно з п 1.2 договору результатом надання послуг є - витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, який підтверджує право постійного користування земельною ділянкою АТ "Укрзалізниця", та який виконавцем передається замовнику разом із документами, зазначеними в п. 7 додатку 1.1 до договору.

Тобто, за умовами даного договору відповідач має надати позивачеві послуги землевпорядних робіт з оформлення/переоформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Згідно з ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч.1 ст. 181 Цивільного кодексу України).

Отже, відповідач зобов`язався надати позивачеві послуги, які пов`язані з нерухомим майном.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що послуги надаються структурному підрозділу "Запорізька дистанція захисних лісонасаджень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця", за адресою: Запорізька область, Токмацький район, Остриківська сільрада, Лінія Комиш-Зоря-Каховка (в межах дистанції колії Великий Токмак-ПЧ-17).

Отже, нерухоме майно з приводу якого відповідач зобов`язався надати позивачеві послуги (землевпорядних робіт з оформлення/переоформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, розроблення документації із землеустрою, необхідної для формування земельної ділянки та забезпечення реєстрації ділянки в Державному земельному кадастрі та реєстрації права постійного користування за АТ "Укрзалізниця" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в установленому законом порядку), за порушення строку виконання яких позивач просить стягнути пеню знаходиться у Запорізькій області.

У параграфі 3 глави 2 розділу І Господарського процесуального кодексу України сформульовані правила територіальної юрисдикції. У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Правила ж виключної територіальної підсудності передбачені у статті 30 Господарського процесуального кодексу України.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 Господарського процесуального кодексу України.

У положеннях частини третьої статті 16 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, йшлося про виключну підсудність господарським судам справ у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном.

Щодо інших спорів, які виникали в межах зобов`язальних відносин стосовно нерухомого майна, діяли такі ж правила визначення територіальної підсудності справ господарському суду як і у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні господарських договорів чи визнання їх недійсними, або у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів, наведені в частині першій та другій статті 15 ГПК України в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року.

В подальшому Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України щодо визначення підсудності справ з питань земельних відносин від 18 лютого 2010 року" № 1914-VI вносились зміни до статей 12 та 16 Господарського процесуального кодексу України, визначивши виключну підсудність справ у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів, господарським судам за місцезнаходженням об`єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті.

За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука "з приводу" означає "у зв`язку з чим-небудь", тому словосполучення "з приводу нерухомого майна" треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном.

Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 зазначила, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" у частині третій статті 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

У даній справі спір виник з приводу стягнення штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт (надання послуг) за договором, які пов`язані з нерухомим майном позивача, а саме землевпорядних робіт з оформлення/переоформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яка знаходиться у Запорізькій області.

Тобто, спір виник з приводу виконання робіт щодо певного нерухомого майна (земельної ділянки), що знаходиться у Запорізькій області. Отже на даний спір поширюються правила виключної підсудності.

Оскільки нерухоме майно знаходиться у Запорізькій області, то даний спір підлягає розгляду Господарським судом Запорізької області.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

За частиною третьою статті 31 цього Кодексу передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 30, 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Передати за виключною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд Господарському суду Запорізької області (69001, м. Запоріжжя, вул. Гетьманська, 4) справу №904/6153/23 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Експерт М" про стягнення штрафних санкцій.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.М. Крижний