Постанова

від 16.05.2024 по справі 904/6153/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2024 року м. Дніпро Справа № 904/6153/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) - Чередка А.Є. (доповідача),

суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Крижний О.М.) від 01.02.2024р. у справі № 904/6153/23

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Експерт М", м. Дніпро

про стягнення штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2024 справу № 904/6153/23 передано за виключною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд Господарському суду Запорізької області (69001, м. Запоріжжя, вул. Гетьманська, 4).

Не погодившись із зазначеною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2024р. у справі № 904/6153/23, справу направити до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- предметом позову у даному спорі визначено стягнення сум штрафних санкцій у зв`язку із порушенням або неналежним виконанням відповідачем умов договору;

- згідно зі ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, у даному випадку місцезнаходженням позивача є м. Дніпро;

- за переконанням скаржника, спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання умов договору не віднесений ГПК України до справ, для яких визначена виключна підсудність;

- предметом даного спору є стягнення коштів (пені), а не спір про фактичне виконання зобов`язань за договором, тобто зобов`язання про порушення яких заявив позивач, не є такими, що належать, через їх особливість, виконувати тільки у певному місці, тому, на думку скаржника, у даному випадку відсутні підстави для застосування положень ст. 30 ГПК України.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді-доповідача Чередка А.Є., суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2024, після надходження справи на запит суду, відкрито провадження за апеляційною скаргою та постановлено розглянути її без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Експерт М" штрафні санкції за договором № ПР/П-21701/НЮ від 26.11.2021, а саме пеню у розмірі 50 014,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасного виконання робіт.

Як зазначено вище, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2024 справу № 904/6153/23 передано за виключною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд Господарському суду Запорізької області (69001, м. Запоріжжя, вул. Гетьманська, 4).

Постановляючи оскаржувану ухвалу місцевий господарський суд послався на те, що у даному випадку спір виник з приводу стягнення штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт (надання послуг) за договором, які пов`язані з нерухомим майном позивача, а саме землевпорядних робіт з оформлення/переоформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яка знаходиться у Запорізькій області. Отже, за висновками суду, на даний спір поширюються правила виключної підсудності, а враховуючи, що нерухоме майно знаходиться у Запорізькій області, то даний спір підлягає розгляду Господарським судом Запорізької області.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, оскільки вважає їх здійсненими при неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права.

Так, відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За змістом ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Положеннями Господарського процесуального кодексу України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів (статті 20-23 ГПК України), інстанційна юрисдикція (статті 24-26 ГПК України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (статті 27-31 ГПК України).

Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів з огляду на пряму вказівку закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.

Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Подання позовної заяви за правилами ГПК України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до ст. 20 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Згідно ч. 1 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 29 ГПК України передбачено, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої ст. 30 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

За правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном, що неодноразово відмічалося Верховний Судом.

При цьому виключна підсудність встановлена з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Експерт М" штрафні санкції за договором № ПР/П-21701/НЮ від 26.11.2021, а саме пеню у розмірі 50 014,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасного виконання робіт.

У позовній заяві місцезнаходженням відповідача позивач зазначає адресу: м. Дніпро, пр. Яворницького Дмитра, буд. 93, кімната 320, а відтак, за доводами позивача, дана справа підсудна Господарському суду Дніпропетровської області.

Відповідно до ч. 5 ст. 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Отже, правила цієї статті застосовуються до зобов`язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.

Згідно ч. 1 ст.532 ЦК України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: 1) за зобов`язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна; 2) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; 3) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання; 4) за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання; 5) за іншим зобов`язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.

Проаналізувавши зміст позовної заяви, судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом даного позову є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача грошових коштів (стягнення пені) за неналежне виконання умов договору про виконання робіт, при цьому умовами спірного договору питання щодо місця виконання такого грошового зобов`язання не врегульовано. Також, даний спір не стосується ні безпосередньо, ні опосередковано об`єкта нерухомого майна, не стосується майнових прав на вказане майно (п. 3 ст. 30 ГПК України), а відтак до даного позову мають застосовуються загальні правила підсудності.

Враховуючи, що зобов`язання зі сплати грошових коштів не є такими, що можуть виконуватись лише у певному місці, а також, даний спір не стосується безпосередньо об`єкта нерухомого майна (земельної ділянки), то враховуючи місцезнаходження юридичної особи відповідача, яким є м. Дніпро, пр. Яворницького Дмитра, буд. 93, кімната 320, колегія суддів вважає, що даний спір підсудний Господарському суду Дніпропетровської області.

При постановленні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд наведеного не врахував та допустив неправильне тлумачення вказаних норм матеріального та процесуального права, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для передачі даної справи за виключною підсудністю на підставі п. 3 ст. 30 ГПК України до Господарського суду Запорізької області.

Одночасно, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає помилковими посилання місцевого господарського суду на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, оскільки предмет, підстави та норми права в останній не є подібними до правовідносин у даній справі.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 спір виник з приводу стягнення заборгованості за користування нерухомим майном за договором оренди, тому суд касаційної інстанції констатував, що такий спір є спором «з приводу» нерухомого майна та застосував норми виключної підсудності, відповідно до ч. 3 ст. 30 ГПК України.

Однак, у справі, що розглядається спір виник з договору, предметом якого є надання послуг з оформлення правоустановчих документів на земельні ділянки, розроблення документації із землеустрою тощо. На переконання колегії суддів, такий спір виник з приводу договору про надання послуг, крім того, у даній конкретній справі, предметом спору є стягнення пені за неналежне виконання цього договору, що за своєю суттю є відмінним від безпосереднього виконання робіт, місце виконання яких визначено договором.

Колегія суддів звертає увагу, що спір не стосується правовідносин оренди, правовідносин будь-якого іншого користування нерухомим майном або стягнення заборгованості за користування нерухомим майном, спір стосується стягнення штрафної санкції і, оскільки договір породжує виключно обов`язки з виконання робіт (надання послуг) лише з оформлення документів та оплати таких послуг, то жодним чином не стосується прав та інтересів щодо об`єкту як нерухомого майна.

Частинами 1, 2 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У цій справі, неправильне застосування місцевим господарським судом матеріального права та порушення норм процесуального права призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування ухвали місцевого суду на підставі ст. 280 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги при перевірці в апеляційному порядку, знайшли своє підтвердження, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню. Матеріали справи слід повернути до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.

Оскільки предметом апеляційного перегляду була ухвала суду першої інстанції щодо передачі справи за територіальною підсудністю, а розгляд даної справи по суті ще не завершено, то розподіл судових витрат апеляційною інстанцією не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 277, 282- 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Анеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2024р. у справі № 904/6153/23 - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2024р. у справі № 904/6153/23 - скасувати.

Справу № 904/6153/23 передати на розгляд Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз