Постанова

від 01.02.2024 по справі 467/1036/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

01.02.24

22-ц/812/75/24

Провадження № 22-ц/812/75/24

П О С Т А Н О В А

іменем України

29 січня 2024 року м. Миколаїв

справа № 467/1036/21

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищук Н.О.,

суддів: Крамаренко Т.В., Темнікової В.І.,

із секретарем Голощаповою А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

відповідача приватного підприємства

«Аграрне підприємство «Благодатненський птахопром»

на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, ухвалене 20 жовтня 2023 року суддею Савіним О.І. в приміщенні цього ж суду, (повний текст рішення складено 30 жовтня 2023 року), у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1 до приватного підприємства

«Аграрне підприємство «Благодатненський птахопром»,

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (малолітня, інтереси якої представляє мати позивачка ОСОБА_1 ) про захист земельних прав,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ПП «АП «Благодатненський птахопром» про стягнення заборгованості за договором оренди землі та розірвання цього договору.

Позивачка зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . Вона є спадкоємицею 1/3 частини земельної ділянки з кадастровим номером 4820383800:08:000:0159, площею 8,4762 га., за цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Садівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області, що належала ОСОБА_1 за життя.

Ще по 1/3 частині цієї земельної ділянки належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

У серпні 2019 року вона довідалася про те, що нібито 25 грудня 2015 року ОСОБА_4 підписав з ПП «АП «Благодатненський птахопром» договір оренди земельної ділянки строком на 25 років, з розміром орендної плати

6 467,17 грн на рік.

З відповідей Новоодеської та Арбузинської районних державних адміністрацій Миколаївської області вбачається, що примірник цього договору та документи реєстраційної справи, на підставі яких було зареєстровано договір, у відділах з питань державної реєстрації відсутні.

Грошей за договором оренди спадкодавець ОСОБА_4 не отримував.

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зверталися з позовом до відповідача про визнання договору оренди землі недійсним, проте рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 18 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 25 травня 2021 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Посилаючись на те, що відповідачу були надані Свідоцтва про право на спадщину за законом, в яких зазначені прізвище, ім`я та по батькові спадкоємців, їхні адреси та номери карток платників податків, з яких відповідач знав про зміну власника земельної ділянки, проте орендної плати не платив, позивачка просила стягнути з ПП «Аграрне підприємство «Благодатненський птахопром» 49549, 98 грн заборгованості з орендної плати за період з 2016 року по 07 листопада 2021 року, 3 % річних, пені та інфляційних втрат, а також, у зв`язку з невиконанням істотних умов договору, розірвати договір оренди.

У жовтні 2023 року представник позивача зменшив розмір позовних вимог у зв`язку з виплатою відповідачем орендної плати за 2016 2020 роки, та просив стягнути 3 % річних, пеню та інфляційні втрати у загальній сумі 22064, 53 грн.

До участі в справі як треті особи залучені ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

Представник відповідача ОСОБА_5 позов не визнав, пославшись на те, що ПП «АП «Благодатнеський птахопром» не мав можливості сплачувати позивачці орендну плату, оскільки вона не надала реквізитів для перерахування коштів та особисто за отриманням орендної плати не зверталася.

Третя особа ОСОБА_2 позов підтримала, просила розглядати справу без її участі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Южноукраїнськогоміського судуМиколаївської областівід 20жовтня 2023року позовзадоволено,з ПП«АП «Благодатненськийптахопром» накористь ОСОБА_1 стягнуто:

- за період 01.02.2017 року по 07.11.2021 рік 8044,65 грн, з яких інфляційні витрати - 2472,82 грн, 3% річних - 786,61 грн, пеня - 4785,22 грн;

- за період 01.02.2018 року по 07.11.2021 рік 5890,50 грн, з яких інфляційні витрати - 1486,8 грн, 3% річних - 621,70 грн, пеня - 3782,00 грн;

- за період 01.02.2019 року по 07.11.2021 рік 4131,86 грн, з яких інфляційні витрати - 896,29 грн, 3% річних - 456,79 грн, пеня - 2778,78 грн;

- за період 01.02.2020 року по 07.11.2021 рік 2763,70 грн, з яких інфляційні витрати - 696,27 грн, 3% річних - 291,87 грн, пеня - 1775,56 грн;

- за період 01.02.2021 року по 07.11.2021 рік 1233,82 грн, з яких інфляційні витрати - 337,72 грн, 3% річних - 126,51 грн, пеня - 769,59 грн.

Також судовим рішенням розірвано спірний договір оренди та стягнуто на користь позивачки 1816 грн судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю порушення відповідачем істотних умов договору, а саме несплату орендної плати орендодавцю за період 2016 2021 років, та наявністю у зв`язку з цим підстав для стягнення 3 % річних, пені та інфляційних втрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалите нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом норм процесуального права, а саме долученням до матеріалів справи заяви представника позивача про уточнення позовних вимог без доказів направлення її відповідачу та на стадії розгляду справи по суті.

Крім цього апелянт посилався на відсутність у відповідача обов`язку сплачувати позивачці орендну плату, оскільки після успадкування земельної ділянки ОСОБА_1 не виконала вимог статті 148-1 Земельного кодексу України та не надала орендарю відомостей про кадастровий номер успадкованої нею земельної ділянки, місця її розташування та площі, свого прізвища, ім`я та по батькові, місця проживання, поштової адреси та реквізитів, на які можливо було б сплачувати орендну плату.

Зазначав, що суд не перевірив розрахунків 3 % річних, інфляційних втрат та пені, які були надані представником позивача та, задовольняючи ці позовні вимоги, у своєму рішенні не навів такого розрахунку.

Також апелянт посилався на наявність неприязних стосунків між ним та суддею Савіним О.І. та вважав, що саме цей факт став причиною для ухвалення незаконного рішення у справі, спрямованого на порушення прав відповідача, саме тому, що його інтереси представляє адвокат Сорочан В.О.

Узагальнені доводи інших учасників

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що ухвалою Южноукраїнського міського суду від 05 липня 2023 року представнику відповідача було відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді Савіна О.І.; не направлення відповідачу заяви про уточнення позовних вимог не вплинуло на рішення суду, оскільки навіть без подання цієї заяви суд мав можливість перевірити розмір заборгованості по орендній платі; 01 серпня 2019 року відповідач отримав копії свідоцтв про прийняття ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 спадщини та мав можливість сплачувати орендну плату шляхом направлення за місцем проживання спадкоємців грошового переказу.

Треті особи правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

2.Мотивувальна частина

Представник позивачки ОСОБА_1 , адвокат Прутян О.А. подав до апеляційного суду клопотання про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивачки. Таке ж клопотання подав і представник відповідача. Треті особи, будучи належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, участі у судових засіданнях не приймали, своєї думки стосовно апеляційної скарги не висловили.

У частинах першій, другій та п`ятійстатті 263 ЦПК Українивстановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Судом встановлено, що ОСОБА_4 на праві власності належала земельна ділянка загальною площею 8,48 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Садівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області, кадастровий № 4820383800:03:000:0159.

25 грудня 2015 року між ОСОБА_4 та ПП «АП «Благодатненський птахопром» укладено договір оренди землі на 25 років зі сплатою орендної плати у розмірі 3,71 % від індексованої грошової оцінки земельної ділянки. Вказаний договір зареєстрований Новоодеським районним управлінням юстиції Миколаївської області 25 квітня 2016 року за №14351440.

Згідно спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 № 45/2017, позивачка ОСОБА_1 та їхні доньки ОСОБА_6 та ОСОБА_3 успадкували належну померлому земельну ділянку по 1/3 частині кожна.

27 липня 2019 року представник позивачки, адвокат Прутян О.А. звернувся до відповідача з адвокатським запитом, у якому зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, 17 квітня 2019 року державним нотаріусом Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області посвідчено Свідоцтва про право на спадщину за законом. Згідно цих свідоцтв до дружини померлого - ОСОБА_1 та доньок ОСОБА_6 та ОСОБА_3 перейшло право власності на орендовану відповідачем земельну ділянку, по 1/3 частині кожній. На підставі цього представник просив надіслати йому усі наявні договори оренди, додаткові договори, що були укладені між померлим та ПП «Аграрне підприємство «Благодатненський птахопром» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4820383800:08:000:0159. Також просив надіслати докази отрмання ОСОБА_4 орендної плати (а.с. 13 том І).

До казаного вище запиту представник позивачки додав копії свідоцтв про право на спадщину за законом.

У відповідь на адвокатський запит 05 серпня 2019 року ПП «Аграрне підприємство «Благодатненський птахопром» направило адвокату Прутян О.А. копію договору оренди № 256118 від 25 грудня 2015 року та витяг з особового рахунку ОСОБА_4 про нарахування орендної плати за 2015-2019 роки (а.с. 17-19 том І).

20 серпня 2021 року ПП «Аграрне підприємство «Благодатненський птахопром» направило представнику Прутяну О.А. повідомлення про те, що станом на серпень 2021 року на особовому рахунку ОСОБА_4 знаходиться залишок орендної плати в сумі 55619, 20 грн. За отриманням орендної плати ніхто не звертався. Для подальшого розподілу орендної плати між спадкоємцями ПП «Аграрне підприємство» Благодатненський птахопром» просило направити банківські реквізити для її виплати (а.с. 20 том І).

Доказів надання орендодавцю банківських реквізитів матеріали справи не містять.

Крім справи, яка переглядається, ОСОБА_1 , діючи від свого імені та в інтересах неповнолітніх доньок ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зверталася до ПП «Аграрне підприємство «Благодатненський птахопром» з позовом про визнання договору оренди землі № 256118 від 25 грудня 2015 року недійсним. Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 18 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 25 травня 2021 року, у задоволенні цього позову відмовлено (а.с. 25-37 том І).

Позиція апеляційного суду

Згідно із статтею 2ЗаконуУкраїни«Проорендуземлі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексомУкраїни (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України(далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У частині першій статті 526ЦКУкраїни передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У частинах першій та другій статті 651ЦКУкраїни передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно із статтею 610ЦКУкраїни порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 1ЗаконуУкраїни«Проорендуземлі» (далі - Закон) визначає оренду землі як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону).

У статті 32Закону передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і25цьогоЗаконута умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У статті 141ЗКУкраїни серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (касаційне провадження № 61-41932сво18) дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична (два та більше випадки) несплата орендної плати.

Згідно із частиною четвертою статті 263ЦПКУкраїни при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимо, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У частині першій статті 612ЦКУкраїни визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Відповідно до частин першої, третьоїстатті 148-1 ЗК Українидо особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Отже, законом встановлено обов`язок особи у разі набуття права власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді на підставі чинного договору оренди землі, повідомити орендаря про факт переходу права власності на земельну ділянку, а також надати інформацію, що дозволить орендарю виконувати обов`язок зі сплати орендної плати, а також інші умови договору.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 545/262/18 (провадження № 61-47367св18), та від 16 лютого 2022 року у справі № 146/350/20 (провадження № 61-6262св21).

У справі, яка переглядається, позивачкою не доведено виконання нею вимог частини третьої статті 148-1 ЗК України та направлення орендарю інформації про нових власників орендованої земельної ділянки, зокрема: місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

У направлених ПП «Аграрне підприємство «Благодатненський птахопром» свідоцтвах про право власності в порядку спадкування за законом хоч і наявна інформація (частково) про нових власників, але за відсутності звернення нових орендодавців за виплатою орендної плати, з зазначенням поштової адреси, за якою вони бажали б її отримати, у орендаря не виникло обов`язку її надіслати навіть поштовим переказом, як про це зазначає представник позивачки у відзиві на апеляційну скаргу.

Отже, судом апеляційної інстанції установлено відсутність доказів, які підтверджували б факт виконання позивачкою передбаченого частиною третьою статті 148-1ЗК України законодавчо визначеного обов`язку повідомити орендаря про зміну власника земельної ділянки з зазначенням певних даних, які давали б можливість орендарю виплатити новим власникам орендну плату.

За таких обставин вина відповідача у простроченні зобов`язання є недоведеною.

На підставі викладеного позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

На викладене вище суд першої інстанції уваги не звернув, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Крім цього, колегія суддів вважає помилковим стягнення орендної плати у повному обсязі на користь однієї позивачки ОСОБА_1 , у той час, як інші співвласники земельної ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є третіми особами у справі.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81ЦПКУкраїни кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Останнім є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78ЦПКУкраїни передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80ЦПКУкраїни достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 8КонституціїУкраїни в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6статті 3 ЦК України).

Тлумачення якстатті 3 ЦК Українизагалом, так і пункту 6статті 3ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Схожий по суті висновок зроблений в пункті 8.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), в якій вказано, що «водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Отже, на підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ПП «Аграрне підприємство «Благодатненський птахопром» задовольнити, рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Усі інші доводи апеляційної скарги не впливають на встановлені колегією суддів обставини справи, та застосовані до них норми матеріального права.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, витрати відповідача зі сплати судового збору при поданні апеляційної скарги у розмірі 2684 грн підлягають стягненню з позивачки ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача приватного підприємства «Аграрне підприємство «Благодатненський птахопром» задовольнити.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 20 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного підприємства «Аграрне підприємство «Благодатненський птахопром», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про захист земельних прав.

Стягнути з ОСОБА_1 (проживає по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства «Аграрне підприємство «Благодатненський птахопром» (юридична адреса вул. Ювілейна, 1 с. Благодатне, Первомайського району, Миколаївської області, код ЄДРПОУ 24797859) 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: Т.В.Крамаренко

В.І.Темнікова

---------------------------------

Повну постанову складено 01 лютого 2023 року