Ухвала

від 23.01.2024 по справі 914/3159/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

УХВАЛА

23.01.2024 Справа № 914/3159/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши матеріали скарги (вх.№ 67/24 від 05.01.2024)

Товариства з обмеженою відповідальністю "В.К.Натхнення"

на дії державного виконавця

у справі №914/3159/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії в місті Кривий Ріг

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "В.К.Натхнення"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК"

про стягнення 55139912,76 грн

за участю представників:

від скаржника (від відповідача) не з`явився

від стягувача (позивача) Шандарівський Т.Г.

від третьої особи Носенко Т.С.

від органу ДВС не з`явився

ВСТАНОВИВ

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.02.2017 у справі 914/3159/16 позов задоволено повністю, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В.К.Натхнення, як поручителя Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК", на користь Публічного акціонерного товариства Державний експорно-імпортний банк України 15439218,58 грн заборгованості по кредиту, 9491744,56 грн заборгованості по процентах, 770512,50 грн заборгованості по комісії за управління кредитом, 19807558,52 грн пені, 9630878,60 грн інфляційних втрат та 206700,00 грн судового збору.

Рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2017 у справі 914/3159/16 набрало законної сили 17.03.2017.

17.03.2017 на виконання вказаного рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2017 у справі №914/3159/16 видано наказ про стягнення вищезазначених сум з Товариства з обмеженою відповідальністю "В.К.Натхнення" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії в місті Кривий Ріг.

05.01.2024 на адресу суду надійшла скарга (вх.№67/24) Товариства з обмеженою відповідальністю "В.К.Натхнення" на дії державного виконавця у справі №914/3159/16. Зокрема скаржник у поданій скарзі (вх.№67/24 від 05.01.2024) просить:

- визнати протиправною і скасувати постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни про відкриття виконавчого провадження №73595706 від 14.12.2023;

- визнати протиправною і скасувати постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №73595706 від 14.12.2023;

- визнати протиправною і скасувати постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №73595706 від 14.12.2023;

- визнати протиправною і скасувати постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №73595706 від 01.01.2024.

Хід розгляду скарги викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

В судове засідання 23.01.2024 з`явилися представники стягувача (позивача) та третьої особи.

Представник стягувача (позивача) подав заперечення (вх.№1266/24 від 15.01.2024) на скаргу на дії ДВС та клопотання (вх.№1629/24 від 17.01.2024) про долучення доказів до матеріалів справи.

Представник стягувача (позивача) в судовому засіданні 23.01.2024 проти задоволення скарги заперечив, просив відмовити у її задоволенні з підстав, що наведені у запереченні (вх.№1266/24 від 15.01.2024) на скаргу на дії ДВС.

Представник органу ДВС подав заперечення (вх.№2000/24 від 22.01.2024) на скаргу на дії ДВС.

Орган ДВС та скаржник (відповідач) явку представників в судове засідання 23.01.2024 не забезпечили.

Відповідно до частини 2 статті 342 Господарського процесуального кодексу України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши подану скаргу (вх.№67/24 від 05.01.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "В.К.Натхнення" на дії державного виконавця у справі №914/3159/16, суд зазначає таке.

Як вказано у скарзі на дії ДВС, 02.01.2024 скаржник отримав поштове відправлення №0600070353226, з вмісту якого він дізнався про відкриття 14.12.2023 виконавчого провадження №73595706 та винесені у ньому постанови.

Так, постановою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни від 14.12.2023 було відкрито виконавче провадження №73595706.

Також постановами заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни від 14.12.2023 було стягнуто з боржника виконавчий збір у виконавчому провадженні №73595706 в сумі 5534661,28 грн та визначено для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №73595706 в сумі 401,85 грн.

Крім того як вказано у скарзі на дії ДВС, 02.01.2024 з Автоматизованої системи виконавчих проваджень (АСВП) скаржник дізнався про винесення заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяною Ігорівною постанови про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №73595706 від 01.01.2024. При цьому як вказано у скарзі, вказана постанова скаржнику не вручена.

Як стверджує скаржник, вищезазначені постанови прийняті за відсутності законних підстав та всупереч імперативним нормам Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про виконавче провадження" та з порушенням прав та законних інтересів скаржника на мирне володіння майном.

Обґрунтовуючи скаргу на дії ДВС, боржник зазначив, що вимоги банку за наказом не підлягають задоволенню у порядку виконавчого провадження №73595706 за межами провадження у справі про банкрутство №904/11028/15.

Так, необхідно зазначити, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2016 у справі №904/11028/15 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, запроваджено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядника майном.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2017 за результатами попереднього засідання у справі №904/11028/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" визнано грошові вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» у загальному розмірі 43861883,07 грн, в тому числі:

1) конкурсні вимоги на суму 15954983,10 грн (2756,00 грн витрат зі сплати судового збору (1 черга задоволення) + 3030130,16 грн інфляційних втрат (4 черга задоволення) та 12922096,91 грн пені (6 черга задоволення);

2) забезпечені заставою вимоги на суму 27906900,00 грн.

Як вказано у скарзі на дії ДВС, вимоги Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" за Генеральною угодою та кредитними договорами, що виникли до дати відкриття провадження у справі №904/11028/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК", тобто до 21.01.2016, повністю забезпечені заставою (іпотекою) майна Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" відповідно до умов іпотечного договору №5711Z1 від 02.02.2011, договору застави №5711Z2 від 02.02.2011, договору застави №5711Z25 від 27.05.2011, договору застави № 5711Z49 від 25.10.2011, договору застави №5712Z13 від 12.04.2012, договору застави №5712Z30 від 18.06.2012.

Тобто, як вказано у скарзі, Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» є тільки забезпеченим кредитором, оскільки вимоги Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» повністю забезпечені заставою майна Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК".

Скаржник у скарзі на дії ДВС посилається на абзац 2 частини 14 статті 39 та абзац 1 частини 6 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до абзацу 2 частини 14 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, з моменту відкриття провадження у справі пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.

Абзацом 1 частини 6 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що під час процедури розпорядження майном боржник має право задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п`ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.

Тобто як зазначив скаржник, мораторій на задоволення вимог кредиторів унеможливлює індивідуальне задоволення боржником вимог кредиторів після порушення справи про банкрутство та визначає спеціальні процедури, які забезпечують пропорційність задоволення вимог кредиторів однієї черги в ході такого провадження (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.01.2019 у справі №15/250-б).

У скарзі на дії ДВС також зазначено, що реалізація майна й задоволення забезпечених вимог кредиторів після відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються лише в межах провадження у справі про банкрутство, з дотриманням принципів судового контролю і конкурсного імунітету та мають бути санкціоновані ухвалою суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №905/1923/15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (914/608/20)).

Отже на переконання скаржника, задоволення вимог Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» шляхом відкриття виконавчого провадження №73595706 щодо скаржника та звернення стягнення (арешту) на кошти скаржника в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" перед Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» за Генеральною угодою і кредитними договорами відбувається за межами справи №904/11028/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК", що свідчить про незаконний характер задоволення вимог Акціонерного товариства "Укрексімбанк" шляхом відкриття виконавчого провадження №73595706 щодо скаржника та арешту коштів скаржника у межах суми звернення стягнення, чому потрібно запобігти у судовому порядку.

Як зазначив скаржник, з дати відкриття провадження у справі №904/11028/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" задоволення вимог конкурсних та забезпечених кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК", в тому числі і вимог Акціонерного товариства "Укрексімбанк", може здійснюватися лише у порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства та в межах провадження у справі №904/11028/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК".

Як також вказано у скарзі на дії ДВС, Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» не має права самовільно використовувати кошти та інше майно товариства (поручителя Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК") для задоволення тільки своїх вимог, включених до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК", за наявності відкритого провадження у справі №904/11028/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК".

Відповідно на думку скаржника, заступник начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяна Ігорівна не мала права виносити оскаржувані постанови, оскільки вони спрямовані на задоволення вимог Акціонерного товариства "Укрексімбанк", включених до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК", всупереч порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства та за межами провадження у справі №904/11028/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК".

Отже скаржник вважає, що задоволення вимог Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», внесених ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2017 у справі №904/11028/15 до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК", у порядку виконавчого провадження №73595706 шляхом звернення стягнення на майно скаржника (поручителя Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК") за межами справи №904/11028/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" є незаконне, несправедливе та має бути негайно припинене скасуванням оскаржуваних постанов, з метою захисту прав та законних інтересів скаржника, який має право на справедливий і публічний розгляд питання про звернення стягнення на його майно для задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" у межах справи №904/11028/15.

Підсумовуючи вищенаведене, у скарзі на дії ДВС вказано, що оскільки вимоги банку за наказом підлягають задоволенню виключно у межах провадження у справі про банкрутство №904/11028/15 в порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства, тому задоволення вимог Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" шляхом відкриття виконавчого провадження №73595706 щодо скаржника та арешту коштів скаржника в межах суми звернення стягнення є незаконним, а оскаржувані постанови підлягають скасуванню.

Обґрунтовуючи скаргу на дії ДВС, скаржник також посилається на те, що строк пред`явлення наказу до виконання та для відкриття виконавчого провадження №73595706 є пропущений.

Зокрема, як зазначив скаржник, за даними публічної (відкритої) частини АСВП щодо скаржника завершено три виконавчі провадження за заявами Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», а саме: №57857575 від 06.12.2018, №61411127 від 06.03.2020 та №62660506 від 28.07.2020.

Як вказано у скарзі на дії ДВС, скаржнику не вручені постанови, винесені державними виконавцями у вказаних виконавчих провадженнях, у скаржника відсутні ідентифікатори доступу до матеріалів цих виконавчих проваджень в електронній формі в АСВП, скаржник не володіє інформацію про підстави завершення цих виконавчих проваджень, а тому виходячи з наявної у нього інформації, скаржник вважає пропущеним строк пред`явлення банком наказу до виконання, який на його думку сплив 17.03.2020.

Отже враховуючи вищезазначене, скаржник вважає, що оскаржувані постанови підлягають скасуванню, оскільки винесені у виконавчому провадженні №73595706, яке протиправно відкрите після закінчення строку пред`явлення наказу до виконання, за відсутності поважних причин його пропущення банком.

Таким чином враховуючи вищевказані обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю "В.К.Натхнення" звернулося до Господарського суду Львівської області із скаргою (вх.№ 67/24 від 05.01.2024) на дії державного виконавця у справі №914/3159/16, в якій скаржник просить:

- визнати протиправною і скасувати постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни про відкриття виконавчого провадження №73595706 від 14.12.2023;

- визнати протиправною і скасувати постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №73595706 від 14.12.2023;

- визнати протиправною і скасувати постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №73595706 від 14.12.2023;

- визнати протиправною і скасувати постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №73595706 від 01.01.2024.

Стягувач (позивач) та орган ДВС проти задоволення скарги заперечили, подавши заперечення (вх.№1266/24 від 15.01.2024 та вх.№2000/24 від 22.01.2024) на скаргу на дії ДВС, в яких просили відмовити у задоволенні скарги.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частин 5, 7 та 8 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти / електронні гроші боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

У разі якщо при відкритті виконавчого провадження виконавцем накладено арешт на майно боржника, боржник за погодженням із стягувачем має право передати йому таке майно або реалізувати його та передати кошти від його реалізації стягувачу в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Після передачі майна стягувачу або внесення покупцем коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця арешт з проданого майна боржника знімається за постановою виконавця.

Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802) (надалі - Інструкція).

Пунктами 4 та 5 Інструкції передбачено, зокрема, що виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа. У разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;

11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

Як вбачається із матеріалів справи, виконавчий документ неодноразово перебував на виконанні в органах виконавчої служби і остання постанова про повернення виконавчого документа на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" винесена 01.03.2021 (ВП № 62660506).

Частинами 1 та 2 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Згідно із частиною 4 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:

1) пред`явлення виконавчого документа до виконання;

2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

При цьому відповідно до частини 5 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Таким чином враховуючи вищезазначене, твердження скаржника про те, що стягувачем пропущено строк пред`явлення наказу до виконання є безпідставним.

Необхідно зазначити, що виконавцем, з метою забезпечення виконання рішень, з урахуванням вимог викладених у заяві про відкриття виконавчого провадження та положень статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", одночасно з відкриттям виконавчого провадження накладено арешт на все майно боржника, про що винесена відповідна постанова.

Частиною 3 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Також вимогами статті 56 Закону України "Про виконавче провадження» визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до частини 2 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Положення статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" визначають, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Разом з тим, відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Щодо посилання скаржника на те, що вимоги банку за наказом підлягають задоволенню виключно у межах провадження у справі про банкрутство №904/11028/15 в порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства, з огляду на що задоволення вимог Акціонерного товариства "Укрексімбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" шляхом відкриття виконавчого провадження №73595706 щодо скаржника та арешту коштів скаржника в межах суми звернення стягнення на думку скаржника є незаконним, а оскаржувані постанови підлягають скасуванню, суд зазначає таке.

Так, згідно з частинами 1 та 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Однак необхідно зазначити, що Товариство з обмеженою відповідальністю "В.К.Натхнення" не є боржником у справі про банкрутство №904/11028/15, відповідно дана справа №914/3159/16 не мала та не має розглядатися у межах справи про банкрутство №904/11028/15 за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених Кодексом України з процедур банкрутства.

Як встановлено рішенням суду у справі №914/3159/16, юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю "В.К.Натхнення" є поручителем за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" і не може ототожнюватися із Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" у процедурі банкрутства.

Частинами 1 та 2 статті 96 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

В даному випадку зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "В.К.Натхнення" перед стягувачем виникло на підставі договору поруки №5714Р8 від 18.04.2014, що укладений між Акціонерним товариством "Укрексімбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "В.К. Натхнення", відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "В.К. Натхнення" зобов`язалося перед банком відповідати солідарно з позичальником Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" за своєчасне та повне виконання останнім основного зобов`язання, передбаченого Генеральною угодою №5711N1 від 02.02.2011, щодо відшкодування суми кредиту, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, пов`язаних з наданням та обслуговуванням кредиту.

При цьому частиною 1 та абзацом 2 частини 2 статті 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Разом з тим необхідно зазначити, що законодавчо передбачені способи захисту цивільних прав не повинні використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення виконання певних зобов`язань або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили (Постанова Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №757/33392/16).

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13 грудня 2012р. №18-рп/2012, відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб`єкти права власності рівні перед законом; захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

У вказаному рішенні Конституційного суду України від 13 грудня 2012р. №18-рп/2012 зазначено також, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Відповідно до статті 343 Господарського процесуального Кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд зазначає, що оскаржувані постанови державного виконавця вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і право скаржника не було порушено, з огляду на що суд дійшов висновку постановити ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись статтями 234, 235, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

1. Відмовити у задоволенні скарги (вх.№67/24 від 05.01.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "В.К.Натхнення" на дії державного виконавця у справі №914/3159/16.

Ухвала господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу може бути оскаржено відповідно до розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали виготовлено 29.01.2024.

Суддя Петрашко М.М.