Постанова

від 03.04.2024 по справі 914/3159/16

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2024 р. Справа №914/3159/16

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

явка учасників справи:

від стягувача: Васюта К.С. адвокат довіреність за № ДП24701/23-0389 від 11.12.2023

від боржника: не з`явилися

від третьої особи: Носенко Т.С. витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

від органу ДВС: не з`явилися

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "В.К.Натхнення" б/н від 08.02.2024,

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.01.2024, суддя Петрашко М.М., м. Львів, повний текст ухвали складено 29.01.2024,

за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "В.К.Натхнення" на дії державного виконавця

в межах справи № 914/3159/16

за позовом (стягувач) публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії в місті Кривий Ріг

до відповідача (боржник) товариства з обмеженою відповідальністю "В.К.Натхнення"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "МІК"

про стягнення 55 139 912,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

05.01.2024 до Господарського суду Львівської області звернулось ТОВ "В.К.Натхнення" (боржник) зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просить:

1) визнати протиправною і скасувати постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни про відкриття виконавчого провадження №73595706 від 14.12.2023;

2) визнати протиправною і скасувати постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №73595706 від 14.12.2023;

3) визнати протиправною і скасувати постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №73595706 від 14.12.2023;

4) визнати протиправною і скасувати постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №73595706 від 01.01.2024.

Вказану скаргу боржник обґрунтовує тим, що вимоги банку за наказом не підлягають задоволенню у порядку виконавчого провадження №73595706 за межами провадження у справі №904/11028/15 про банкрутство ТОВ "МІК", який є боржником перед АТ «Державний експортно-імпортний банк України» (кредитором) за генеральною угодою та кредитними договорами.

Обґрунтовуючи скаргу на дії ДВС, заявник також посилається на те, що строк пред`явлення наказу до виконання та для відкриття виконавчого провадження №73595706 є пропущений.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.01.2024 відмовлено в задоволенні скарги ТОВ "В.К.Натхнення" на дії державного виконавця в справі №914/3159/16.

Ухвала суду мотивована тим, що юридична особа ТОВ "В.К.Натхнення" (боржник) є поручителем перед АТ «Державний експортно-імпортний банк України» (кредитором) за зобов`язаннями ТОВ "МІК" і не може ототожнюватися із ТОВ "МІК" у процедурі банкрутства.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Апелянт (боржник) просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.01.2024 та ухвалити постанову, якою задоволити скаргу ТОВ "В.К.Натхнення" на дії державного виконавця, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:

-суд помилково визначив правову природу спірних правовідносин і проігнорував обставини того, що вимоги Банку за наказом є кредиторськими вимогами Банку до ТОВ "МІК", внесеними до реєстру вимог кредиторів ТОВ "МІК" у справі про банкрутство № 904/11028/15;

-посилається на правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 902/492/17 та зазначає, що відкриття провадження у справі про банкрутство щодо боржника за основним зобов`язанням (ТОВ «МІК») не змінює суті заставного (іпотечного) зобов`язання;

-задоволення вимог АТ "Укрексімбанк" шляхом відкриття виконавчого провадження № 73595706 щодо скаржника є незаконними;

-вимога АТ "Укрексімбанк" за наказом про примусове виконання рішення в цій справі № 914/3159/16 є вимогою АТ "Укрексімбанк" саме до ТОВ "МІК" (боржника у справі про банкрутство № 904/11028/15), а тому повинна розглядатися в межах справи про банкрутство ТОВ "МІК", у справі № 904/11028/15;

-суд першої інстанції залишив без уваги відсутність допустимих доказів щодо своєчасного пред`явлення АТ "Укрексімбанк" наказу до виконання, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повторного пред`явлення АТ "Укрексімбанк" наказу до виконання й відкриття виконавчого провадження № 73595706;

-зазначає про незаконний характер вимог АТ "Укрексімбанк" щодо накладення арешту на кошти скаржника у межах суми звернення стягнення.

Узагальнені заперечення стягувача

У відзиві на апеляційну скаргу стягувач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу місцевого господарського суду без змін.

В обгрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу посилається на те, що ТОВ «В.К. Натхнення» є юридичною особою, яка поручилася виконувати зобов`язання боржника ТОВ «МІК» і в ТОВ «В.К. Натхнення» виникає перед кредитором відповідальність як поручителя за зобов`язаннями.

ТОВ «В.К. Натхнення» не перебуває в процедурі банкрутства, а отже на правовідносини між ним та АТ "Укрексімбанк" не поширюються норми Кодексу України з процедур банкрутства. З цих підстав вважає, що питання примусового стягнення з поручителя (ТОВ «В.К. Натхнення») боржника (ТОВ «МІК») заборгованості на користь кредитора (АТ "Укрексімбанк"), не підлягає розгляду в межах справи про банкрутство ТОВ «МІК».

Узагальнені заперечення органу ДВС (Міністерства юстиції України)

У відзиві на апеляційну скаргу орган ДВС заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу місцевого господарського суду без змін.

В обгрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу посилається на те, що державним виконавцем виконавчі дії вчинено відповідно до закону.

У судове засідання 03.04.2024 з`явився представник стягувача та третьої особи, представники боржника та органу ДВС в судове засідання не з?явилися, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції та довідками Західного апеляційного господарського суду про доставку ухвали суду до електронного кабінету.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.03.2024 задоволено заяву боржника про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням системи "Easy Con".

Секретарем судового засідання на початку конференції запрошено особу, яка подавала клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції з використанням системи "Easy Con" та якому клопотання було задоволено, а саме представника боржника Качановського Р.Є.

Секретар судового засідання доповів, що представник боржника Качановський Р.Є. відсутній у підсистемі відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, беручи до уваги позицію представників стягувача та третьої особи про можливість розгляду справи за відсутності представників боржника та органу ДВС, а також зважаючи на те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась та враховуючи положення п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників боржника та органу ДВС, що не з`явилися за наявними в справі доказами.

В судовому засіданні представник стягувача заявив клопотання, за змістом якого просив винести окрему ухвалу щодо директора ТОВ «В.К. Натхнення» - Меркулової О.А.

За приписами ст. 246 ГПК України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу (ч. 1). Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором (ч. 2). В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення (ч. 5). Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню (ч. 6).

Отже, окрема ухвала суду в розумінні положень ст. 246 ГПК України є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду.

Розглянувши подане клопотання, апеляційний господарський суд відмовляє в його задоволенні, оскільки при вирішенні цього спору судом не виявлено порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, які б слугували підставами для її прийняття.

Представники стягувача та третьої особи в судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення представників стягувача та третьої особи, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.02.2017 в справі № 914/3159/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «В.К.Натхнення», як поручителя ТОВ "МІК", на користь ПАТ «Державний експорно-імпортний банк України» 15 439 218,58 грн. заборгованості за кредитом, 9 491 744,56 грн. заборгованості за процентами, 770 512,50 грн. заборгованості за управління кредитом, 19 807 558,52 грн. пені, 9 630 878,60 грн. інфляційних втрат та 206 700,00 грн. судового збору (т. 2 а.с. 157-163).

Рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2017 у справі 914/3159/16 набрало законної сили 17.03.2017.

17.03.2017 Господарським судом Львівської області від 28.02.2017, в порядку ст. 147-151 ГПК України, видано судовий наказ про стягнення заборгованості з боржника (ТОВ "В.К.Натхнення") на користь стягувача (ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України") (т. 2 а.с. 168).

Наказ Господарського суду Львівської області перебуває на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП № 73595706.

Постановою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Т.І. (надалі орган ДВС) від 14.12.2023 відкрито виконавче провадження №73595706.

Постановами органу ДВС від 14.12.2023 стягнуто з боржника виконавчий збір у виконавчому провадженні №73595706 в сумі 5534661,28 грн. та визначено для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №73595706 в сумі 401,85 грн.

Постановою органу ДВС від 01.01.2024 накладено арешт на кошти боржника у виконавчому провадженні №73595706.

Зазначене стало підставою для звернення стягувача до суду зі скаргою на дії органу державної виконавчої служби.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державних виконавців, інших посадових осіб органів державної виконавчої служби та приватних виконавців під час виконання судових рішень врегульовано розділом VІ "Судовий контроль за виконанням судових рішень" Господарського процесуального кодексу України ( статті 339-345).

Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

В силу норм ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання рішення в цій справі 17.03.2017 Господарським судом Львівської області від 28.02.2017, в порядку ст. 147-151 ГПК України, видано судовий наказ про стягнення заборгованості з боржника (ТОВ "В.К.Натхнення") на користь стягувача (ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України") (т. 2 а.с. 168).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Згідно з постановою органу ДВС від 14.12.2023 про відкриття виконавчого провадження ВП №73595706 з примусового виконання рішення Господарського суду Львівської області від 17.03.2017 в справі № 914/3159/16 визначено, що сторонами виконавчого провадження є боржник ТОВ «В.К.Натхнення» та стягувач АТ "Державний експортно-імпортний банк України".

Судом з`ясовано, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.12.2015 в справі № 904/11028/15 відкрито провадження в справі про банкрутство ТОВ «МІК», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, запроваджено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядника майном.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2017 за результатами попереднього засідання у справі №904/11028/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" визнано грошові вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» у загальному розмірі 43861883,07 грн., в тому числі:

1) конкурсні вимоги на суму 15 954 983,10 грн. (2756,00 грн. витрат зі сплати судового збору (1 черга задоволення) + 3 030 130,16 грн. інфляційних втрат (4 черга задоволення) та 12 922 096,91 грн. пені (6 черга задоволення);

2) забезпечені заставою вимоги на суму 27 906 900,00 грн.

Судами встановлено, що Заявник у скарзі на дії ДВС посилається на абзац 2 частини 14 статті 39 та абзац 1 частини 6 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства. Відповідно до абзацу 2 частини 14 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, з моменту відкриття провадження у справі пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.

Абзацом 1 частини 6 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що під час процедури розпорядження майном боржник має право задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п`ятою цієї статті не поширюється дія мораторію. Тобто як зазначив заявник, мораторій на задоволення вимог кредиторів унеможливлює індивідуальне задоволення боржником вимог кредиторів після порушення справи про банкрутство та визначає спеціальні процедури, які забезпечують пропорційність задоволення вимог кредиторів однієї черги в ході такого провадження (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.01.2019 у справі №15/250-б).

Як також вказано у скарзі на дії ДВС, Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» не має права самовільно використовувати кошти та інше майно товариства (поручителя Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК") для задоволення тільки своїх вимог, включених до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК", за наявності відкритого провадження у справі №904/11028/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК".

Відповідно на думку заявника, заступник начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяна Ігорівна не мала права виносити оскаржувані постанови, оскільки вони спрямовані на задоволення вимог Акціонерного товариства "Укрексімбанк", включених до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК", всупереч порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства та за межами провадження у справі №904/11028/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК".

Отже заявник вважає, що задоволення вимог Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», внесених ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2017 у справі №904/11028/15 до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК", у порядку виконавчого провадження №73595706 шляхом звернення стягнення на майно скаржника (поручителя Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК") за межами справи №904/11028/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" є незаконним.

У скарзі на дії ДВС також зазначено, що реалізація майна й задоволення забезпечених вимог кредиторів після відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються лише в межах провадження у справі про банкрутство, з дотриманням принципів судового контролю і конкурсного імунітету та мають бути санкціоновані ухвалою суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №905/1923/15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (914/608/20)).

Отже на переконання заявника, задоволення вимог Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» шляхом відкриття виконавчого провадження №73595706 щодо скаржника та звернення стягнення (арешту) на кошти скаржника в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" перед Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» за Генеральною угодою і кредитними договорами відбувається за межами справи №904/11028/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК", а тому є незаконним.

Відповідно до частин 5, 7 та 8 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти / електронні гроші боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

У разі якщо при відкритті виконавчого провадження виконавцем накладено арешт на майно боржника, боржник за погодженням із стягувачем має право передати йому таке майно або реалізувати його та передати кошти від його реалізації стягувачу в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Після передачі майна стягувачу або внесення покупцем коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця арешт з проданого майна боржника знімається за постановою виконавця.

Виконавцем, з метою забезпечення виконання рішень, з урахуванням вимог викладених у заяві про відкриття виконавчого провадження та положень статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", одночасно з відкриттям виконавчого провадження накладено арешт на все майно боржника, про що винесена відповідна постанова.

Частиною 3 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Також вимогами статті 56 Закону України "Про виконавче провадження» визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до частини 2 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Положення статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" визначають, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Разом з тим, відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Проте, ТОВ "В.К.Натхнення" (боржник у виконавчому провадженні) не є стороною у справі про банкрутство №904/11028/15.

Отже, із встановлених обставин судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що боржник не є стороною справи про банкрутство, а тому на нього не поширюються норми Кодексу України з процедур банкрутства.

Таким чином, спростовуються доводи апелянта про те, що вимога АТ "Укрексімбанк" за наказом про примусове виконання рішення в справі № 914/3159/16 є вимогою АТ "Укрексімбанк" саме до ТОВ "МІК", боржника у справі про банкрутство № 904/11028/15, де вирішуються всі майнові спори.

Обговорюючи доводи апеляційної скарги в частині посилання апелянта на те, що суд першої інстанції залишив без уваги відсутність доказів щодо своєчасного пред`явлення АТ "Укрексімбанк" наказу до виконання, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. від 28.07.2020 відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Львівської області за № 914/3159/16 від 17.03.2017 ВП № 62660506 (т. 3 а.с. 109-110).

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. від 01.03.2021 виконавчий документ (наказ Господарського суду Львівської області за № 914/3159/16 від 17.03.2017) повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв`язку з відсутністю у боржника майна). Та зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання в строк до 01.03.2024 (т. 3 а.с. 110-111).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:

1) пред`явлення виконавчого документа до виконання;

2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (ч. 5 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження").

Таким чином, АТ "Укрексімбанк" повторно пред`явив наказ до виконання в строк до 01.03.2024 (оскільки повторне виконавче провадження відкрито 01.03.2024 постанова ВП №73595706).

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для повторного пред`явлення АТ "Укрексімбанк" наказу до виконання, а доводи апелянта про те, що стягувачем пропущено строк пред`явлення наказу до виконання спростовуються вищенаведеним.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні скарги ТОВ "В.К.Натхнення" на дії державного виконавця.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга боржника підлягає залишенню без задоволення, а ухвала місцевого господарського суду - без змін.

Заперечення стягувача та органу ДВС, викладені у відзивах на апеляційну скаргу відповідають фактичним обставинам по справі, а тому апеляційний суд враховує їх як обґрунтовані.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до вимог ст.344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Оскільки за результатами розгляду скарги відмовлено в її задоволенні, то сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 271, 343, 344, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "В.К.Натхнення" б/н від 08.02.2024 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.01.2024 у справі №914/3159/16 залишити без змін.

Судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя С.М. Бойко

Судді Т.Б. Бонк

Г.Г. Якімець

Повний текст постанови складено 05.04.2024