Рішення

від 28.02.2017 по справі 914/3159/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2017р. Справа № 914/3159/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експорно-імпортний банк України» в особі філії в місті Кривий Ріг, м.Кривий Ріг

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «В.К.Натхнення» , м.Трускавець Львівської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «МІК» , с.Надеждівка, Криворізький район, Дніпропетровська область

про стягнення 55139912,76 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 - представник

від відповідача не з'явився;

від третьої особи не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Публічним акціонерним товариством «Державний експорно-імпортний банк України» в особі філії в місті Кривий Ріг до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «В.К.Натхнення» за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «МІК» про стягнення 55139912,76 грн., з яких 15439218,58 грн. - заборгованість по кредиту, 9491744,56 грн. - заборгованість по процентах, 770512,50 грн. - заборгованість по комісії за управління кредитом, 19807558,52 грн. - пеня та 9630878,60 грн. - інфляційні втрати.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, однак подав клопотання (вх.8092/17 від 28.02.2017р.) про відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю ознайомитися з матеріалами справи та підготовки до захисту прав.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні, оскільки господарський суд обмежений строками розгляду спору, що передбачені ст.69 ГПК України. При цьому суд звертає увагу відповідача, що у нього було достатньо часу для того, щоб подати до суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, однак вказаним правом відповідач не скористався. Слід зазначити, що провадження у даній справі було порушено 16.12.2016р., а ухвалою суду від 14.02.2017р. у відповідності до ст.69 ГПК України було продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 28.02.2016р.

Третя особа явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, причин неявки не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, оскільки представник третьої особи був присутній в попередньому судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд:

встановив:

02.02.2011 року між позивачем ПАТ Державний експортно-імпортний банк України зі скороченою назвою АТ Укрексімбанк та ТОВ МІК було укладено Генеральну угоду №5711N1 (далі, - Генеральна угода), відповідно до умов якої банк надав ОСОБА_3 МІК кредит шляхом встановлення кредитного ліміту заборгованості у розмірі з урахуванням змін та доповнень, що не може перевищувати 23 500 000,00 грн., з терміном користування кредитом до 25.12.2015 року.

В рамках вказаної Генеральної угоди між ТОВ МІК та позивачем АТ Укрексімбанк було укладено:

- Кредитний договір № 5711К2 від 02.02.2011 року , згідно якого банк надав Позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання, встановивши ліміт заборгованості в сумі 10645000,00 грн. для придбання імпортного обладнання. Позичальник бере на себе зобовязання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом за фіксованою процентною ставкою 19,3 % річних, а при виконанні умови спрямування та підтримання загальних щомісячних грошових надходжень на рахунки, відкриті у АТ Укрексімбанк на рівні не менше, ніж 80% від загальних грошових надходжень, за процентною ставкою, зниженою до рівня 18,5%, сплатити комісії та інші платежі, встановлені Договором у строк до 25.12.2015 року.

З 06.12.2012р. Додатковим договором №5711К2-4 від 06.12.2012 року сторонами погоджено ліміт заборгованості в сумі 11115000,00грн та фіксовану процентну ставку - 22% річних.

- Кредитний договір №5711К10 від 23.06.2011 року , згідно якого банк надав Позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії на умовах цього Договору, встановивши ліміт заборгованості в сумі 1500000,00 грн. Позичальник бере на себе зобовязання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом за процентною ставкою 18% річних, комісії та інші платежі, встановлені Договором у строк до 25.12.2015 року.

З 06.12.2012 року згідно Додаткового договору №5711К10-2 від 06.12.2012 року сторонами погоджено ліміт кредитної лінії - 915000,00 грн. та фіксовану процентну ставку - 22% річних.

- Кредитний договір №5713К10 від 18.04.2013 року , згідно якого банк надав Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на умовах цього Договору, встановивши ліміт заборгованості в сумі 8000000,00 грн. для поповнення оборотних коштів. Позичальник бере на себе зобовязання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом за процентною ставкою 22% річних, комісії та інші платежі, встановлені Договором у строк до 17.04.2014 року.

Зі змісту кредитних договорів слідує, що позичальник зобов'язався погасити кредит згідно з графіком надання та погашення кредиту за рахунок будь-яких грошових надходжень, а також сплачувати проценти та інші платежі, в тому числі і комісії за управління кредитом, в строки передбачені кредитними договорами.

Також кредитними договорами передбачена відповідальність позичальника за невиконання грошових зобов'язань за кредитними договорами у вигляді пені, яка нараховуюється на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів.

Кінцевий термін погашення кредиту за генеральною угодою минув 25.12.2015р.

Як стверджує позивач, позичальник порушив умови генеральної угоди та кредитних договорів, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед банком в розмірі 55139912,76 грн., з яких 15439218,58 грн. - заборгованість по кредиту, 9491744,56 грн. - заборгованість по процентах, 770512,50 грн. - заборгованість по комісії за управління кредитом, 19807558,52 грн. - пеня та 9630878,60 грн. - інфляційні втрати.

В забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_3 МІК за вищевказаній Генеральній угоді та кредитних договорів до неї було укладено договір поруки №5714Р8 від 18.04.2014 року між АТ Укрексімбанк та ОСОБА_3 В.К. Надхнення .

Згідно вищезазначеного Договору поруки ОСОБА_3 В.К. Натхнення зобов'язалося перед банком відповідати солідарно з Позичальником - ОСОБА_3 МІК за своєчасне та повне виконання останнім основного зобовязання, передбаченого Генеральною угодою №5711N1 від 02.02.2011 року, щодо відшкодування суми кредиту, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, повязаних з наданням та обслуговуванням кредиту.

Пунктом 4.1 Договору визначено право Кредитора вимагати від Поручителя задоволення у повному обсязі всіх своїх грошових вимог, що випливають з основного зобов'язання у випадку, якщо Позичальник не виконає грошове зобов'язання передбачене Кредитною Угодою.

У зв'язку із невиконанням ОСОБА_3 МІК взятих на себе зобовязань щодо погашення кредиту, сплати відсотків за його користування, комісій позивач звернувся до господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 55139912,76 грн., з яких 15439218,58 грн. - заборгованість по кредиту, 9491744,56 грн. - заборгованість по процентах, 770512,50 грн. - заборгованість по комісії за управління кредитом, 19807558,52 грн. - пеня та 9630878,60 грн. - інфляційні втрати.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ст.345 ГК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та третьою особою 02.02.2011 року було укладено Генеральну угоду №5711N1 від 02.02.2011 року, на основі якої між ними було укладено кредитний договір № 5711К2 від 02.02.2011 року, кредитний договір №5711К10 від 23.06.2011 року та кредитний договір №5713К10 від 18.04.2013 року.

Факт виконання банком своїх зобов'язань за генеральною угодою та кредитними договорами підтверджується банківськими виписками, які первинними документами, що підтверджують здійснення господарських операцій за вказаними за генеральною угодою та кредитними договорами.

Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав. Із поданого позивачем розрахунку позовних вимог у даній справі та поданих доказів вбачається, що у позичальника існує заборгованість в розмірі 55139912,76 грн., з яких 15439218,58 грн. - заборгованість по кредиту, 9491744,56 грн. - заборгованість по процентах, 770512,50 грн. - заборгованість по комісії за управління кредитом, 19807558,52 грн. - пеня та 9630878,60 грн. - інфляційні втрати.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно із ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

У розгляді справ за позовом кредитора до боржника та поручителя як солідарних боржників господарським судам слід враховувати, що відповідно до статті 543 ЦК України кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (п.4.1.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014р. №1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» ).

Як зазначено вище, в забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_3 МІК за Генеральною угодою та кредитних договорів до неї, було укладено договір поруки №5714Р8 від 18.04.2014 року між АТ Укрексімбанк та ОСОБА_3 В.К. Надхнення .

Згідно вищезазначеного договору поруки ОСОБА_3 В.К. Натхнення зобов'язалося перед банком відповідати солідарно з Позичальником - ОСОБА_3 МІК за своєчасне та повне виконання останнім основного зобовязання, передбаченого Генеральною угодою №5711N1 від 02.02.2011 року, щодо відшкодування суми кредиту, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, повязаних з наданням та обслуговуванням кредиту.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач 26.03.2014р. звернувся до боржника із вимогою (лист-претензія від 25.03.2014р. №057-07-05/384) про погашення заборгованості протягом 10 днів з моменту її отримання. Вказана вимога була вручена боржнику 02.04.2014р., що підтверджується повідомленням про вручення, що міститься в матеріалах справи.

Частиною 4 ст.559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові № 6-53цс14 від 17 вересня 2014 року).

Слід зазначити, що у липні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "МІК", ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «В.К.Натхнення» про стягнення заборгованості, посилаючись на неналежне виконання відповідачем ОСОБА_3 МІК , як боржником, та відповідачами: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «В.К.Натхнення» , як поручителями, зобов'язань за укладеною Генеральною кредитною угодою №5711N1 від 02.02.2011 року та за кредитними договорами до неї, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Таким чином Публічним акціонерним товариством «Державний експорно-імпортний банк України» не пропущено строк звернення до поручителя (ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «В.К.Натхнення» ) із вимогою, як це передбачено 559 ЦК України.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства та умови договорів, дослідивши наявні в справі матеріали, перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, суд вважає, що позовні про стягнення з відповідача 15439218,58 грн. - заборгованості по кредиту, 9491744,56 грн. - заборгованості по процентах, 770512,50 грн. - заборгованості по комісії за управління кредитом, 19807558,52 грн. - пені та 9630878,60 грн. - інфляційних втрат є правомірними, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №3732 від 29.11.2016р. на суму 206700,00 грн., які відповідно до ст.49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача, оскільки позов підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116, ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «В.К.Натхнення» (82200, Львівська область, м.Трускавець, вул.Стебницька, буд.73, ідентифікаційний код 38422557) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експорно-імпортний банк України» (03150, м.Київ, вул.Антоновича, буд. 127, ідентифікаційний код 00032112) 15439218,58 грн. - заборгованості по кредиту, 9491744,56 грн. - заборгованості по процентах, 770512,50 грн. - заборгованості по комісії за управління кредитом, 19807558,52 грн. - пені, 9630878,60 грн. - інфляційних втрат та 206700,00 грн. - судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

підписано 06.03.2017р.

Суддя Петрашко М.М.