Постанова

від 31.01.2024 по справі 910/11371/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/11371/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Студенець В.І.

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

на ухвалу Господарського суду міста Києва

(суддя - Андреїшина І.О.)

від 31.05.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Шапран В.В., судді - Корсак В.А., Андрієнко В.В.)

від 10.10.2023

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до: 1. ОСОБА_4 ,

2. ОСОБА_5 ,

3. ОСОБА_6 ,

4. ОСОБА_7 ,

5. ОСОБА_8 ,

6. ОСОБА_9 ,

7. ОСОБА_1 ,

8. ОСОБА_10 ,

9. ОСОБА_11 ,

10. ОСОБА_12 ,

11. ОСОБА_13 ,

12. ОСОБА_14 ,

13-1. ОСОБА_2 ,

13-2. ОСОБА_3 ,

14. ОСОБА_15 ,

15. ОСОБА_16

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Легбанк"

про відшкодування шкоди,

Короткий зміст позовних вимог, заяви про заміну сторони та рух справи

1. У серпні 2018 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 про солідарне стягнення шкоди у розмірі 412 216 797, 53 грн, заподіяної Публічному акціонерному товариству "Легбанк" (далі - Банк) та його кредиторам.

2. Позов обґрунтований тим, що під час здійснення процедури ліквідації Банку встановлено недостатність майна для покриття вимог кредиторів, що спричинено діями, рішеннями кредитного комітету, до якого входили відповідачі, щодо надання кредитів без належного забезпечення та придбання неліквідних цінних паперів, які суперечили інтересам Банку та його кредиторів.

3. 28.02.2019 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про відмову в позові, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2019.

4. Верховний Суд постановою від 14.09.2021 скасував указані судові рішення, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. 15.02.2023 Фонд звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про заміну померлих відповідачів у справі.

6. Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_17 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а його правонаступником, спадкоємцем, є ОСОБА_1 . Також ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_18 , а його правонаступниками, спадкоємцями, є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Наведене є підставою для заміни вказаних відповідачів у порядку статей 1216, 1218, 1231 ЦК України та статті 52 ГПК України.

Фактичні обставини справи, установлені судами

7. Фонд у серпні 2018 року заявив позов про відшкодування шкоди, заподіяної Банку та його кредиторам, зокрема, до ОСОБА_17 та ОСОБА_18 .

8. 03.03.2020 Банк, як юридичну особу, припинено, що підтверджується записом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером: 10681110031004202.

9. ОСОБА_17 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

10. 22.01.2022 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ємельянова К.В. завела спадкову справу за № 69020496. Після смерті ОСОБА_17 спадкоємцем є його дружина - ОСОБА_1 . До складу спадкового майна належить: земельна ділянка, площею - 2, 080 гектара, кадастровий номер 5320883200:00:001:0373. Свідоцтво про право на спадщину на вказане майно не видавалось (відповідь приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ємельянової К.В.).

11. ОСОБА_18 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

12. 16.08.2021 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Снігова К.В. завела спадкову справу за № 68151369. Спадкоємцями померлого ОСОБА_18 (за законом), які подали заяви про прийняття спадщини та отримали у спадок майно померлого, є: син спадкодавця - ОСОБА_3 , який 26.08.2022 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом та оформив свої спадкові права на автомобіль HONDA марки CR-V, 2008 року випуску та дружина спадкодавця - ОСОБА_2 , яка 26.08.2022 також отримала свідоцтво про право на спадщину за законом та оформила свої спадкові права на 1/3 частки в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 (відповідь приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Снігової К.В.).

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

13. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2023, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023, задоволено клопотання Фонду про заміну сторін правонаступниками та здійснено заміну:

- ОСОБА_17 на його правонаступника (спадкоємицю) - ОСОБА_1 ;

- ОСОБА_18 на його правонаступників (спадкоємців) - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

14. Судові рішення мотивовані таким:

- заміна відповідача у справі його правонаступником в порядку статті 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового провадження;

- тлумачення частини першої статті 1231 ЦК України свідчить, що законодавець не деталізує того, обов`язки в яких зобов`язаннях переходять в порядку спадкування - договірних чи недоговірних. Відсутні будь-які передумови для обмеження законодавцем переходу в порядку спадкового правонаступництва обов`язку відшкодувати майнову шкоду (збитки) в договірних чи недоговірних зобов`язаннях;

- суд залучає до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує;

- аргументи спадкоємців щодо не доведення Фондом статусу кредитора спадкодавців на момент їх смерті виходять за межі існуючої стадії розгляду справи, оскільки наявність чи відсутність шкоди, її розмір та, відповідно, наявність або відсутність у відповідачів, як заподіювачів шкоди, обов`язків з її відшкодування, можуть бути встановлені лише за результатами розгляду спору по суті зі встановленням всіх обставин справи;

- припинення банку як юридичної особи, не припинило зобов`язань відповідачів з відшкодування майнової шкоди і Фонд є спеціальним суб`єктом на звернення до суду з таким позовом, право на подання якого встановлено як матеріальним законодавством (частина п`ята статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон), так і процесуальним законом (частина шоста статті 53 ГПК України);

- Фонд дотримався присічного строку звернення з вимогами до спадкоємців, передбаченого статтею 1281 ЦК України. Першу вимогу про заміну померлих відповідачів було заявлено шляхом подання відповідного клопотання від 11.02.2022 до суду першої інстанції. У вказаному клопотанні позивач зазначив, що довідався про вказані обставини 15.12.2021 з повідомлення представника відповідачів. Докази того, що позивач був обізнаний про вказаний факт раніше, а бо ж доказів повідомлення Фонду спадкоємцями відповідачів про відкриття спадщини відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та викладені у відзиві на касаційну скаргу

15. 20.11.2023 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просять ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати щодо заміни відповідачів ОСОБА_17 та ОСОБА_18 на їх правонаступників (спадкоємців) та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.

16. Касаційна скарга обґрунтована таким:

- Фонд не має свого права або інтересу у цій справі, який підлягає захисту в обраний ним спосіб, оскільки не був учасником деліктних відносин, які виникли у 2011 - 2014 роках;

- з припиненням Банку усі зобов`язання перед ним, як кредитором, припинилися в силу статті 609 ЦК України. На момент смерті спадкодавців (28.03.2021 та 25.07.2021) не існувало зобов`язання, оскільки воно було припинено через ліквідацію 03.03.2020 кредитора (Банку). Фонд, як ліквідатор Банку, не довів, що до нього перейшло право кредитора (за зобов`язаннями перед Банком), і, відповідно, право вимоги до спадкодавців;

- відсутність відповіді на вказані аргументи відповідачів є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (неналежне мотивування);

- суди порушили частину першу статті 52 ГПК України і не врахували висновок про її застосування, викладений у постанові Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 910/18526/21 (пункти 32, 38, 39, 42 - 44) та неправильно застосували до спірних відносин абзаци 13, 14 частини першої вказаної статті та частину шосту статті 53 ГПК України (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків" № 1588-ІХ від 30.06.2021 (далі - Закон № 1588-ІХ), що набрав чинності 05.08.2021, після припинення Банку);

- Фонд у цій справі звернувся з позовом в інтересах Банку про відшкодування шкоди, завданої йому, а не в інтересах кредиторів Банку. Тому висновок суду апеляційної інстанції, що спадкоємці успадкували обов`язок перед кредиторами Банку, є безпідставним;

- суди застосували частини другу - четверту статті 1281, статтю 1282 ЦК України без врахування висновків, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №495/1933/15-ц, від 10.03.2021 у справі № 522/5924/17, що стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів. Пред`являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса; Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №522/407/15-ц (пункт 58), що поняття "строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців" не тотожне поняттю "позовна давність". Частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті.

17. 05.01.2024 ОСОБА_19 , як представник ОСОБА_12 , подав відзив на касаційну скаргу, в якому підтримав вимоги касаційної скарги. Представник у відзиві зазначив, що відзив поданий в інтересах усіх відповідачів, окрім тих, які звернулись з касаційною скаргою.

18. Відзив на касаційну скаргу мотивовано таким:

- Фонд не є стороною деліктних правовідносин, які могли виникнути виключно між Банком і його посадовими особами, а тому Фонд не є кредитором і ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не успадкували грошових обов`язків перед ліквідатором свого ймовірного кредитора. Дії Фонду після припинення Банку не зумовлюють правових наслідків, передбачених статтями 1281, 1282 ЦК України;

- в силу статті 609 ЦК України зобов`язання з відшкодування шкоди припинилося в момент ліквідації Банку;

- Фонд був зобов`язаний пред`явити свої вимоги кредитора безпосередньо спадкоємцям або нотаріусу, який відкрив спадкову справу. Процесуальна заява у цій справі про заміну сторони не може кваліфікуватися, як вимога кредитора до спадкоємців, а тому висновок судів про дотримання присічного строку для звернення з такою вимогою є помилковим;

- матеріальне законодавство не передбачає правонаступництва у спірних правовідносинах, а тому відсутні підстави для застосування процесуального правонаступництва.

19. 05.01.2024 Фонд подав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечував проти вимог касаційної скарги.

20. Відзив на касаційну скаргу обґрунтовано таким:

- у позові не вказано, що його подано виключно в інтересах Банку. Фонд в порядку частини п`ятої статті 52 Закону (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) звернувся до пов`язаних з банком осіб, дії або бездіяльність яких призвела до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди;

- у прохальній частині позову вказано, що заборгованість має стягуватись саме на користь Фонду в силу приписів частини п`ятої статті 52 Закону. Фонд має особливий процесуальний статус, що надає йому право вимагати стягнення шкоди незалежно від прямої участі в генеральному делікті при наявності порушених прав кредиторів, а тому припинення Банку жодним чином не впливає на припинення відповідальності винних у заподіянні шкоди осіб;

- скаржники безпідставно ототожнюють припинення Банку з припиненням права Фонду вимагати відшкодування шкоди, оскільки таке право прямо передбачено нормами Закону, які мають перевагу по відношенню до загальних норм частини четвертої статті 91 та статті 609 ЦК України;

- в силу спеціальних норм Закону, змінених та доповнених Законом №1588-ІХ, який в силу прикінцевих та перехідних його положень, а також приписів частини третьої статті З ГПК України має застосовуватись до правовідносин сторін, вимоги, які становлять предмет спору в даній справі, як і повноваження Фонду щодо їх реалізації, у зв`язку із припиненням Банку, як юридичної особи, не припинились. Відповідно не припинився і обов`язок відповідачів здійснити відшкодування заподіяної ними шкоди (збитків), що кореспондується закріпленому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" праву позивача вимагати її відшкодування;

- правовідносини у справі допускають правонаступництво (статті 1231 ЦК України), що є підставою для заміни відповідачів у порядку статті 52 ГПК України;

- положення статті 52 ГПК України не передбачають необхідності попереднього звернення до спадкоємців з вимогою для здійснення процесуального правонаступництва у справі;

- Фонд звернувся в межах присічного строку, встановленого частиною третьою статті 1281 ЦК України, оскільки довідався про смерть відповідачів 7, 13 тільки 15.12.2021 і вперше звернувся з клопотанням про заміну 11.02.2022, тобто менше ніж через два місяці, з моменту, коли стало відомо про смерть сторін.

21. 11.01.2024 ОСОБА_19 подав пояснення, в яких заперечує проти доводів, наведених у відзиві на касаційну скаргу Фонду. Представник зазначає, що вказані пояснення подані від імені усіх відповідачів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

22. Розглянувши подану касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Щодо предмету дослідження під час вирішення питання про процесуальне правонаступництво

23. Відповідно до частини першої статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

24. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

25. Великою Палатою Верховного Суду сформульовано усталений правовий висновок, згідно з яким суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу (постанови від 30.06.2020 в справі № 264/5957/17, від 08.02.2022 у справі №761/13017/16-ц).

26. Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва господарському суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 ГПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №34/425.

27. Таким чином, під час вирішення питання щодо наявності підстав для процесуального правонаступництва суд має з`ясувати, чи допускають правовідносини правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи і чи існує правонаступник. Тобто необхідно дослідити наявність матеріально-правового зв`язку між попереднім учасником справи та його правонаступником щодо переходу прав та обов`язків від першого до другого.

28. Інші обставини, які стосуються суті спору, не підлягають встановленню під час вирішення питання про наявність підстав для процесуального правонаступництва.

29. Обставини щодо протиправної поведінки, пов`язаних з банком осіб, наявність або ж відсутність збитків, завданих Банку, у разі їх наявності встановлення їхнього розміру та, відповідно, наявності у пов`язаних із банком осіб зобов`язання з відшкодування таких збитків вирішується під час розгляду справи по суті і не підлягає встановленню під час вирішення процесуальної дії щодо заміни учасника справи.

30. Отже, правильним є висновок суду апеляційної інстанції, що питання наявності шкоди на вказаній стадії судового розгляду не вирішується, а лише встановлюється коло осіб, які мають бути учасниками у цій справі і з`ясування наявності підстав для здійснення заміни відповідачів у справі, оскільки питання щодо наявності шкоди та її розміру підлягає встановленню під час розгляду позовних вимог по суті. А тому доводи скаржників щодо неправильного застосування статті 609 ЦК України, необхідності встановлення дійсності зобов`язання на момент смерті ОСОБА_17 та ОСОБА_18 і неналежної мотивації судових рішень є необґрунтованими.

31. З наведених підстав відхиляються аргументи скаржників щодо порушення судами частини першої статті 52 ГПК України щодо з`ясування особи, в інтересах якої звернувся Фонд у цій справі. Такі обставини не підлягають дослідженню під час вирішення процесуального питання щодо заміни учасника у справі, а саме відповідачів, які були пов`язаними із банком особами, оскільки з`ясовується тільки наявність матеріально-правового зв`язку між останніми і правонаступниками.

Щодо спадкування обов`язку та дотримання порядку звернення з вимогою

32. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

33. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

34. Згідно з частинами першою - третьою статті 1281 спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

35. У постановах Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №495/1933/15-ц, від 10.03.2021 у справі № 522/5924/17, на які посилаються скаржники, сформовано висновок, що стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів. Пред`являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса.

36. У пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 522/407/15-ц, на яку посилаються скаржнику, зазначено, що поняття "строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців" не тотожне поняттю "позовна давність". Так, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

37. Скаржники вважають, що Фонд не дотримався порядку пред`явлення вимоги до спадкоємців (не звертався безпосередньо до спадкоємців, ні до нотаріуса), чим порушив положення частини другої статті 1281 ЦК України і пропустив присічний строк на заявлення вимоги, у зв`язку з чим втратив право вимоги до спадкоємців.

38. У пункті 117 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 №916/617/17 сформовано висновок, що звернення кредитора безпосередньо до суду, зокрема, із заявами про процесуальне правонаступництво та (або) про заміну сторони виконавчого провадження слід розглядати як пред`явлення кредитором вимог до спадкоємця боржника в порядку статті 1281 ЦК України.

39. Суди попередніх інстанцій встановили, що Фонд про смерть ОСОБА_17 та ОСОБА_18 довідався 15.12.2021 (повідомив представник відповідачів). Докази того, що позивач був обізнаний про вказаний факт раніше, а бо ж доказів повідомлення Фонду спадкоємцями відповідачів про відкриття спадщини, відсутні. Скаржники не спростовують вказаного факту.

40. 11.02.2022 Фонд звернувся до суду першої інстанції з вимогою про заміну ОСОБА_17 та ОСОБА_18 на ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , відповідно, що згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду (постанова від 03.11.2020 №916/617/17) вважається пред`явленням кредитором вимог до спадкоємця боржника в порядку статті 1281 ЦК України.

41. Наведене свідчить про дотримання Фондом шестимісячного строку звернення з вимогою з дня, коли він довідався про смерть вказаних відповідачів. А тому доводи скаржників у вказаній частині визнаються необґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що судові рішення ухвалено із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Розподіл судових витрат

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі статтею 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 304 пунктом 2 частини першої статті 308, статтями 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 у справі №910/11371/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Н. Губенко

В. Студенець