Рішення

від 25.01.2024 по справі 202/3885/23

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/3885/23

Провадження № 2/202/115/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Михальченко А.О.

секретар судового засідання Пономаренко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі

цивільну справу № 202/3885/23

за позовом

ОСОБА_1

до

Департаменту освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації

Головного управління Державної казначейської служби в Донецькій області

про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, -

за участю:

позивача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції)

представника позивача адвоката Ромась (Проніної) А.І. (в режимі відеоконференції)

представника відповідача ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.02.2023 ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, який мотивувала тим, що 28.11.2018 вона була звільнена з посади спеціаліста відділу професійної освіти управління фахової освіти, національного виховання та європейської інтеграції Департаменту освіта ти науки Донецької обласної державної адміністрації за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п.1 ч.2 ст.65 ЗУ «Про державну службу», у вигляді порушення присяги державного службовця.

Вона оскаржила наказ про звільнення та постановою Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі № 200/14916/18-а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року скасовано в частині визнання протиправними та скасування наказів відповідача № 234/165-18к від 28 листопада 2018 року та № 230/165-18к від 26 листопада 2018 року, поновлення на посаді і ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано протиправним та скасовано наказ № 234/165-18к від 28 листопада 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу професійної освіти управління фахової освіти, національного виховання та європейської інтеграції Департаменту освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» у вигляді порушення Присяги державного службовця.

Визнано протиправним та скасовано наказ № 230/165-18к від 26 листопада 2018 року про скасування надбавки ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу професійної освіти управління фахової освіти, національного виховання та європейської інтеграції Департаменту освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації з 29 листопада 2018 року.

Зазначила, що незаконним звільненням їй було завдано моральної та матеріальної шкоди.

Так, з моменту звільнення і до моменту ухвалення рішення Верховним судом, вона була позбавлена можливості працевлаштуватися в іншому місці, оскільки Департамент освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації не повертав їй трудову книжку, відносно неї вчиняється булінг, а з березня 2022 її відправили в простій, що також завдає їй шкоди.

Відповідач, незаконно звільнивши її з департаменту, зробив усе щоб знищити її особистість, що призвело до порушення її прав, оскільки завдало їй великих моральних страждань, та призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків оскільки їй довелось прикладати величезні зусилля для організації свого подальшого життя та життя дитини, яка навчається на двох факультетах Донбаського державного педагогічного університету. Вона є переміщеною особою, не маю власного житла. Їй доводилось всі ці два роки фактично жебракувати та займати в своїх знайомих гроші на придбання продуктів. Також вона була позбавлена можливості матеріально допомагати своєму батькові, який після смерті мами живе один та має інвалідність. Окрім того її незаконне звільнення потягло за собою приниження її честі, гідності, престижу та ділової репутації. Маючи три дипломи з відзнакою про набуття вищої освіти, протягом двох років, вона не могла знайти собі гідної роботи, оскільки роботодавці з підозрою та сумнівом відносяться до людини, яку звільнили з роботи за статтею, а дехто відкрито говорив про рекомендації, які поступили з департаменту, стосовно відмови у її працевлаштуванні.

Також зазначила, що її незаконне звільнення призвело до того, що серед працівників закладів професійної, професійно-технічної освіти Донецької області ходять непристойні плітки щодо її особистості, що реально підірвало її репутацію і стало ще одним чинником у безробітті. Усе це суттєво порушило її нормальні життєві зв`язки через неможливість продовження активного громадського життя, унеможливило її звичайне спілкування з колегами та оточуючими людьми, підтримання з ними дружніх стосунків, та призвело до інших негативних наслідків. Багато людей говорять про те, що їх відкрито попереджають про те, що спілкування з нею може негативно вплинути на їх подальшу роботу.

Вважає, що моральна шкода, яка тривала майже два роки, поки касаційний суд не поновив її на посаді триває і на теперішній час, оскільки порушуються її трудові права, які вона оцінює як булінг з боку керівництва Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації, та яку вона оцінює в сумі 324 000 грн. (54 розміри мінімальної заробітної плати, мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2021 року становить 6 000 грн.).

Визначаючи розмір моральної шкоди зазначила, що вона була: ...позбавлена права на повагу до своєї особистості, честі та гідності, справедливого та шанобливого ставлення з боку керівників, колег та інших осіб, душевні хвилювання через незаконні дії Відповідача, ...через знущання з боку працівників Відповідача та хвилювання через тривалий час розгляду справи та знаходження в скрутному матеріальному становищі, майже 2 роки ...позбавлена права на захист від будь-яких форм насильства, у тому числі булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, від пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров`ю ...позбавлена права на справедливе та об`єктивне оцінювання своєї професійної діяльності (зокрема, втрачена вигода у вигляді заробітної плати за час вимушеного прогулу). ...позбавлена права на безперешкодне ознайомлення з документами про проходження нею державної служби, у тому числі висновками щодо результатів оцінювання її службової діяльності та з результатами службового розслідування ...».

Розмір моральної шкоди також підтверджується висновком про результати психологічного дослідження від 10.10.2021, за яке вона сплатила 15150,00 грн.

Щодо матеріальної шкоди зазначила, що вона полягала в наступному.

Вона була позбавлена права на якісне лікування тому, що за нестачею грошей змушена була купувати дешеві і не зовсім ефективні ліки, не мала змоги пройти повне (поглиблене) медичне обстеження (втрачена вигода) - 60 000 грн. Була позбавлена права на індивідуальну освітню (наукову, творчу, мистецьку та іншу) діяльність за межами департаменту освіти (втрачена вигода) - 2*25 000 = 50 000 грн. Була позбавлена права на купівлю якісних продуктів (втрачена вигода) - 20*10 000 = 200 000 грн. Була позбавлена права на купівлю якісного теплого зимового одягу та взуття (втрачена вигода) - 20 000 грн. Була позбавлена права на літній відпочинок та оздоровлення (втрачена вигода) - 2*20 000 = 40 000 грн. Була змушена займати гроші на оплату квартири, яку знімала - 20*2 500 = 50 000 грн. .

Завдану матеріальну шкоду оцінює в 533000 грн. 00 коп.

Враховуючи викладене, просила суд стягнути солідарно з Департаменту освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації та Головного управління Державної казначейської служби в Донецькій області на її користь 892 150 грн. 00 коп., а саме: матеріальну шкоду в сумі 533 000 грн. 00 коп., моральну шкоду в сумі 324 000 грн. 00 коп. та судові витрати в розмірі 35 150 грн. 00 коп.

03.03.2023 позовну заяву залишено без руху.

17.03.2023 ОСОБА_1 подала заяву про звільнення її від сплати судового збору.

Ухвалою від 22.03.2023 ОСОБА_1 розстрочена сплата суми судового збору.

05.04.2023 ОСОБА_1 , на виконання ухвали від 22.03.2023, сплачена частина судового збору.

10.04.2023 по справі відкрите загальне позовне провадження та відповідачам визначено строк для подання відзивів на позов.

25.04.2023 від відповідача Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації, через підсистему «Електронний суд», надійшов відзив на позов з якого випливає, що Департамент позовні вимоги не визнає у повному обсязі з таких підстав.

У якості доказів завдання діями департаменту моральної шкоди ОСОБА_1 представником позивача надано постанову Верховного Судом від 16.07.2020 у справі № 200/14916/18-а та висновок ТОВ «Судова незалежна експертиза України» від 10.10.2021 № ED-1734-4-1848.21.

Надана представником позивача постанова Верховного Судом не підтверджує завдання діями департаменту моральної шкоду з огляду на таке.

Так, доводи представника позивача про те, що саме внаслідок звільнення ОСОБА_1 серед працівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти Донецької області ходять непристойні чутки щодо її особистості, знищено її особистість, є надуманими та безпідставними, оскільки видання департаментом наказу про звільнення ОСОБА_1 було наслідком неправомірної поведінки позивача.

У постанові Верховного Судом від 16.07.2020 у справі № 200/14916/18-а, на яку посилається представник позивача як обґрунтування нанесення діями департаменту їй моральної та матеріальної шкоди, не спростовано вчинення позивачем дій, які полягали у сварці з колегою, нанесення їй тілесних ушкоджень, словесних образ, нецензурних виразів (пункт 42 постанови).

Такі дії позивача Верховний Суд перекваліфікував з дисциплінарного проступку у вигляді порушення присяги державного службовця на порушення правил етичної поведінки, за яке чинним законодавством не передбачено звільнення (пункти 43 44 постанови).

Крім цього, за фактом подій, які призвели до звільнення ОСОБА_1 розглядається кримінальна справа.

Відносно ОСОБА_1 02.11.2018 відкрито кримінальне провадження № 12018050510002332 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження).

Обвинувачуваний акт у цьому кримінальному провадженні передано до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області (справа № 243/10802/19). За інформацією щодо стану розгляду справ на сайті «Судова влада України» наступне судове засідання призначено на 04.04.2023.

Отже, саме ОСОБА_1 вчинивши дії, які полягали у сварці з колегою, нанесення їй тілесних ушкоджень, словесних образ, нецензурних виразів призвели або могли призвести до підриву репутації позивача серед освітян та державних службовців Донеччини.

Крім цього, непристойну поведінку позивач допустила ще задовго до видання департаментом наказу про її звільнення, про що свідчать скарги заступника директора з навчально-виховної роботи Державного навчального закладу «Міжрегіональне вище професійне училище м. Краматорська» від 15.06.2017 та від в.о. директора Дебальцевського професійно-технічного училища від 17.05.2018 № 01-628, в яких йшлося про систематичне приниження працівників цих закладів з боку ОСОБА_1 .

Таким чином, департаментом спростовано твердження представника позивача про те, що саме через дії департаменту могла бути підірвана репутація позивача.

Щодо повідомлення ОСОБА_1 про те, що вона нібито не може знайти будь-яку роботу за фахом, оскільки «роботодавці з підозрою та сумнівом відносяться до людини, яку звільнили з роботи за статтею» пояснили, що трудова книжка ОСОБА_1 з моменту звільнення до поновлення на посаді знаходилася в департаменті і позивач відмовлялася її забирати, що свідчить про відсутність намірів та спроб позивача дев`ятнадцять місяців поспіль після свого звільнення та поновлення за рішенням суду (з грудня 2018 року по липень 2020 року) працевлаштуватися за фахом та покращити скрутне, за інформацією позивача, матеріальне становище як власне, так і своєї родини.

29.11.2018 та 29.12.2018 Департамент направляв на адресу ОСОБА_1 листи з пропозицією забрати трудову книжку. Зазначені листи департаменту позивачем були проігноровані.

Крім цього, повідомлення представником позивача про скрутне становище ОСОБА_1 , жебракування та позичання у знайомих грошей на придбання продуктів не узгоджується з тим, що позивач вже після свого звільнення відпочивала у країнах європейського союзу (королівство Нідерландів, Республіка Польща).

Особа, яка перебуває у скрутному фінансовому становищі, жебракує та позичає гроші на придбання продуктів харчування об`єктивно не може собі дозволити відпочивати за кордоном. Звинувачення представником позивача департаменту та його працівників у булінгу відносно позивача та систематичному порушенні її прав також є надуманим та безпідставним, оскільки зазначені вище усі обставини та обставини, встановлені адміністративними судами у справі № 200/14916/18-а, навпаки, підтверджують не етичну поведінку саме з боку позивача. Департамент заперечує всі ці твердження представника позивача та зазначає, що представником позивачем, окрім безпідставних звинувачень, не надано жодного доказу на підтвердження цих доводів.

Також зазначили, що наданий представником позивача висновок ТОВ «Судова незалежна експертиза України» від 10.10.2021 № ED-1734-4-1848.21 є неналежним доказом.

Так, відомості про експерта ОСОБА_3 , що склав висновок, в державному Реєстрі атестованих судових експертів Міністерства юстиції України на момент розгляду аналогічної справи Краматорським міським судом Донецької області не містилися. На сьогоднішній день відкритий доступ до реєстру закрито.

Крім цього, у висновку експерта не зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Обов`язковість зазначення у ступній частині висновку інформації про таку обізнаність експерта передбачена Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень Наказ Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (далі - Інструкція).

Пунктом 2.2. Інструкції на експерта покладається обов`язки дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені питання. На думку департаменту наданий представником позивача висновок експерта є необґрунтованим та необ`єктивним.

Висновок експерта містить неправдиву інформацію про нібито вчинення департаментом дій, спрямованих на погрози, залякування, психологічний тиск, цькування та приниження позивача, що жодним чином не підтверджено.

Не зрозумілим є висновок експерта про позбавлення якихось гарантій, передбачених законом для членів сімей державних службовців, спричинене звільненням позивача, адже Закон України «Про державну службу» ніяких гарантій для членів сімей державних службовців не містить.

Крім цього, по всьому тексту висновку експерт називає ОСОБА_1 потерпілою, при тому що департаменту не відомо про жоден факт набуття позивачем такого процесуального статусу, у тому числі через дії департаменту. Навпаки, як зазначалося раніше, позивач перебуває у статусі обвинувачуваної за фактом вчинення нею дій, які стали підставою для її звільнення.

Враховуючи що висновок є необґрунтованим та необ`єктивним, складений з процесуальними порушенням особою, яка ймовірно не мала повноважень на його складання, він є неналежним доказом в розумінні глави 5 «Докази та доказування» ЦПК України.

Щодо матеріальної шкоди, яку просить стягнути ОСОБА_1 , зазначили, що нею не надано суду жодного доказу на підтвердження завдання такої шкоди.

Враховуючи викладене просили суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Також заявили про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Так, при вирішенні справи слід врахувати, що відповідно до вимог частини першої статті 233 КЗпП України (в редакції на момент виникнення правовідносин), працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 у справі № 1- 5/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався. Установлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються. Отже, строк звернення до суду у справах щодо трудових правовідносин врегульовано положеннями КЗпП України.

У даній справі позивача було звільнено із займаної посади 04.12.2018, того ж місяця вона звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою про поновлення на посаді.

Отже, про порушення власних трудових прав ОСОБА_1 дізналася в грудні 2018 року.

Цей же факт встановлено адміністративними судами під час розгляду справи № 200/14916/18-а.

З позовом про відшкодування моральної шкоди, обумовленою порушенням її трудових прав, ОСОБА_1 звернулася вперше до Краматорського міського суду Донецької області 01 березня 2021 року.

До Індустріального районного суду м. Дніпропетровська 28 лютого 2023 року.

Тобто, в обох випадках позивач звернулася до суду про стягнення з департаменту моральної шкоди після збігу тримісячного строку з дня, коли вона дізналася про порушення свого права (починаючи з грудня 2018 року).

Питання про поновлення строку звернення до суду позивач не ставила. Департамент вважає що ОСОБА_1 необхідне відмовити у поновленні строку у зв`язку з відсутністю поважних причин для цього. Позивачем не надано жодного належного доказу на підтвердження неможливості звернення до суду за захистом своїх трудових прав у період з дати коли вона дізналася про власне звільнення, а саме з грудня 2018 року до березня 2019 року включно.

11.05.2023 представником позивача надана відповідь на відзив у якій зазначено, що наданий суду висновок про результати психологічного дослідження від 10.10.2021є належним доказом по справі, оскільки його проводив спеціаліст психолог-судовий експерт, який мав на це право.

Факт незаконного звільнення встановлений постановою Верховного суду, а тому не підлягає доказуванню у даній справі.

Факт щодо вини позивачки у вчиненні кримінального правопорушення не є доведеним, оскільки вироку суду відносно ОСОБА_1 не має.

Позивачка не притягувалась до дисциплінарної відповідальності.

Щодо того, що позивачка не забрала трудову книжку зазначила, що ОСОБА_1 проходила співбесіди з наявною на руках засвідченою копією трудової книжки, і їй відмовляли у працевлаштуванні саме через звільнення за статтею, то і оригінал і не був їй потрібен, оскільки вона чекала рішення суду про поновлення на роботі.

Відповідач ГУ Державної казначейської служби в Донецькій області своїм процесуальним правом не скористався, відзив на позов не подав.

07.08.2023 підготовче провадження про справі закрите. Справа призначена до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , яка, за клопотанням представника позивача, допита судом у якості свідка, позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні.

Показала суду, що у зв`язку з незаконним звільненням зазнала дуже сильних душевних хвилювань та моральних страждань, які вплинули на звичайний уклад її життя, що відчула на собі вся сім`я. У зв`язку зі звільненням вона опинилася у скрутному матеріальному становищі.

В період звільнення вона - була у пригніченому стані; відчувала сором перед донькою; втратила сон; у неї з`явились думки про самогубство; відчувала булінг з боку співробітників Департаменту; відчувала утиск; отримувала погрози; з нею ніхто не вітався, тощо.

У зв`язку зі звільненням вона була позбавлена можливості реалізувати себе та зростати кар`єрою.

Представник позивача адвокат Проніна (Ромась) А.І. у судовому засіданні доводи позову підтримала та наполягала на його задоволенні.

Представник відповідача (Департаменту) Таболін О.С. заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві. Просив у задоволенні позову відмовити по суті, а якщо суд прийде до переконання, що позовні вимоги є обгрунтованими, відмовити у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Представник ГУ Державної казначейської служби в Донецькій області, повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду справи, до суду не з`явився.

Відповіднодо ч. 1 ст. 223 ЦПК України,неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши учасників судового розгляду, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.12.2018 року позивач звернулась до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила визнати протиправним та скасувати наказ № 234/165-18к від 28.11.2018 року в.о. директора департаменту освіти і науки Донецької обласної адміністрації про звільнення її з посади головного спеціаліста відділу професійної освіти управління фахової освіти, національного виховання та європейської інтеграції департаменту освіти і науки Донецької обласної адміністрації 28 листопада 2018 року за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» у вигляді порушення Присяги державного службовця; визнати протиправним та скасувати наказ № 230/165-18 к від 26.11.2018 року «Про скасування надбавки ОСОБА_1 »; поновити її на посаді головного спеціаліста відділу професійної освіти управління фахової освіти, національного виховання та європейської інтеграції департаменту освіти і науки Донецької обласної адміністрації з 29.11.2019 року; стягнути з відповідача середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу до постановлення рішення у справі; вирішити питання судових витрат.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року у справі 200/14916/18-а адміністративний позов було задоволено частково.

Скасовано наказ Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації № 230/165-18 к від 26.11.2018 року «Про скасування надбавки ОСОБА_1 ».

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивачем подавалась апеляційна скарга, в якій апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року апеляційну скаргу було залишено без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року у справі № 200/14916/18-а залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі № 200/14916/18-а касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року скасовано в частині визнання протиправними та скасування наказів відповідача № 234/165-18к від 28 листопада 2018 року та № 230/165-18к від 26 листопада 2018 року, поновлення на посаді і ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано протиправним та скасовано наказ № 234/165-18к від 28 листопада 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу професійної освіти управління фахової освіти, національного виховання та європейської інтеграції Департаменту освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» у вигляді порушення Присяги державного службовця.

Визнано протиправним та скасовано наказ № 230/165-18к від 26 листопада 2018 року про скасування надбавки ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу професійної освіти управління фахової освіти, національного виховання та європейської інтеграції Департаменту освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації з 29 листопада 2018 року.

Отже, у даній справі, відповідно до ст.82 ЦПК України, не підлягає доказуванню той факт, що 16.07.2020 наказ № 234/165-18к від 28 листопада 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу професійної освіти управління фахової освіти, національного виховання та європейської інтеграції Департаменту освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» у вигляді порушення Присяги державного службовця визнано протиправним та скасовано, а відтак не підлягає доказуванню і той факт, що право ОСОБА_1 на працю, яке закріплене у ст.43 Конституції України, порушене Департаментом освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації шляхом незаконного звільнення.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В контексті завдань цивільного судочинства (ст. 2 ЦПК України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.

ЩОДО СТЯГНЕННЯ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ.

Згідно з статтею 237-1 КЗпП України (у редакції чинній на момент подання позову) відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Приписами ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає ,окрім іншого,у душевнихстражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуз протиправноюповедінкою щодонеї самої,членів їїсім`їчи близькихродичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. (ч.2 ст.23 ЦК України)

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 324 000 грн. 00 коп. позивачка зазначила, що внаслідок незаконного звільнення порушені її нормальні життєві зв`язки, оскільки їй довелось прикладати величезні зусилля для організації свого подальшого життя та життя дитини, яка навчається на двох факультетах Донбаського державного педагогічного університету. Вона є переміщеною особою, не має власного житла. Їй доводилось всі ці два роки фактично жебракувати та займати в своїх знайомих гроші на придбання продуктів. Також вона була позбавлена можливості матеріально допомагати своєму батькові, який після смерті мами живе один та має інвалідність. Окрім того її незаконне звільнення потягло за собою приниження її честі, гідності, престижу та ділової репутації. Маючи три дипломи з відзнакою про набуття вищої освіти, протягом двох років, вона не могла знайти собі гідної роботи, оскільки роботодавці з підозрою та сумнівом відносяться до людини, яку звільнили з роботи за статтею, а дехто відкрито говорив про рекомендації, які поступили з департаменту, стосовно відмови у її працевлаштуванні.

Також зазначила, що її незаконне звільнення призвело до того, що серед працівників закладів професійної, професійно-технічної освіти Донецької області ходять непристойні плітки щодо її особистості, що реально підірвало її репутацію і стало ще одним чинником у безробітті. Усе це суттєво порушило її нормальні життєві зв`язки через неможливість продовження активного громадського життя, унеможливило її звичайне спілкування з колегами та оточуючими людьми, підтримання з ними дружніх стосунків, та призвело до інших негативних наслідків. Багато людей говорять про те, що їх відкрито попереджають про те, що спілкування з нею може негативно вплинути на їх подальшу роботу.

Оцінивши вказані доводи позивача про завдання моральної шкоди, враховуючи заперечення відповідача, а також докази по справі суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 неправомірними діями відповідача завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких ОСОБА_1 зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї (незаконне звільнення).

При цьому судом враховані такі умови:

- факт порушення роботодавцем законних прав працівника. У даній справі законним правом ОСОБА_1 судом визнано її суб`єктивне право на труд, яке порушене внаслідок її незаконного звільнення з ініціативи роботодавця;

- ОСОБА_1 завдано моральних страждань і в неї виникла потреба докладати додаткових зусиль для організації свого життя у зв`язку зі звільненням;

- причинний зв`язок між другою та першою умовами. Тобто моральні страждання ОСОБА_1 та виникнення у неї потреби докладати додаткових зусиль для організації свого життя спричинені внаслідок її незаконного звільнення.

У то же час суд відхиляє доводи відповідача про те, що постанова Верховного суду від 16.07.2020 не підтверджує завдання діями департаменту моральної шкоди ОСОБА_1 , оскільки саме цим рішенням Верховний суд встановив протиправність звільнення ОСОБА_1 та зазначив, що усі складові допущеного ОСОБА_1 порушення можуть бути самостійною підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності (пункт 2 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» - порушення правил етичної поведінки державних службовців), однак їх сукупність не утворює складу порушення Присяги державного службовця, а вчинене ОСОБА_1 діяння не відповідає критеріям порушення Присяги державного службовця та, відповідно, не передбачає звільнення її саме з цих підстав.

Вирішуючи питання про розмір завданої моральної шкоди суд виходить із того, що на цей час не існує якогось сталого алгоритму визначення розміру моральної шкоди, але виходячи з характеру правопорушення і його наслідків для ОСОБА_1 , тривалість її страждань і переживань, беззаперечної зміни укладу життя у зв`язку зі звільненням, оцінивши усі чинники завданої моральної шкоди, виходячи із морально-правових імперативів справедливості, розумності й добросовісності суд приходить до висновку, що з Департаменту освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації, як з роботодавця ОСОБА_1 , на її користь слід стягнути 32 400 грн. 00 коп. у якості відшкодування моральної шкоди.

Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд оцінює висновок спеціаліста ТОВ «Судова незалежна експертиза України» від 10.10.2021 № ED-1734-4-1848.21, який наданий позивачем як доказ розміру завданої моральної шкоди, в сукупності з іншими доказами та зазначає, що розрахунки грошової компенсації за спричинену позивачу моральну шкоду, які він містить, є лише науково-практичною рекомендацією для визначення характеру і ступеня моральних страждань, а визначений позивачу розмір моральної шкоди, який становить 32400,00 грн, відповідає засадам верховенства права, вимогам розумності, виваженості і справедливості.

Суд наголошує, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Щодо вимог про стягнення матеріальної шкоди.

Суд зазначає, що вони задоволенню не підлягають, оскільки під час судового розгляду не знайшов свого підтвердження факт завдання ОСОБА_1 матеріальної шкоди з боку відповідачів.

Суд погоджується з доводами Департаменту про те, що в порушення вимог ст.81 ЦПК України, позивач не надала доказів тих обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог про стягнення матеріальної шкоди.

Щодо строку звернення до суду.

Приписами ст. 233 КЗпП України (в редакції на день подання позову) встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбаченихчастиною другоюцієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Трудовий спір між ОСОБА_1 та Департаментом про звільнення вирішено в порядку адміністративного судочинства (справа №200/14616/18-а).

В даній справі позивач ОСОБА_1 заявила вимоги про стягнення моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконним звільненням. Спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частиною 1 ст.1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, вказані вимоги є похідними від спору про поновлення трудових прав, який вирішено у справі №200/14616/18-а, тобто вимоги за даною справою мають факультативний характер і можуть бути вирішені лише після вирішення основного позову (про звільнення).

Судом встановлено, що основний позов ОСОБА_1 до Департаменту про оскарження наказу про звільнення був остаточно вирішений судом адміністративної юрисдикції касаційної інстанції 16.07.2020.

Таким чином,право напозов простягнення моральноїта матеріальноїшкоди,завданої незаконнимзвільненням,виникло у ОСОБА_1 наступного дняпісля ухваленнярішення усправі №200/14616/19-а,тобто 17.07.2020.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

До вимог про стягнення шкоди застосовуються загальна позовна давність, яка відповідно до ст.257 ЦК України складає три роки.

Судом встановлено, що вперше з аналогічним позовом про відшкодування шкоди ОСОБА_1 звернулася 01.03.2021 до Краматорського міського суду Донецької області, але у зв`язку з зупиненням роботи суду, розгляд справи завершено не було, справи евакуйовані з приміщення Краматорського міського суду Донецької області, що стало підставою для подання 27.02.2023 ОСОБА_1 нового позову до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, а отже строк позовної давності нею не пропущений.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на висновок Конституційного суду України, викладений в Рішенні від 22.02.2012 у справі № 1- 4/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1, оскільки у вказаному рішенні Конституційний суд дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої йому несвоєчасною виплатою з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум, встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли такий працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Тобто, висновок Конституційного суду у справі № 1- 4/2012 стосується відносин, які не є подібними відносинам у даній справі.

ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

Частиною 1 ст.133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами ч.8ст.141ЦПК Українивстановлено,що розмірвитрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів (договорів,рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем ОСОБА_1 , до закінчення судових дебатів, зроблена заява про стягнення судових витрат (судовий збір; витрат на професійну правничу допомогу; витрат, пов`язаних із залученням спеціаліста).

У зв`язку з чим суд вважає за необхідне встановити ОСОБА_1 строк у п`ять днів після ухвалення рішення суду для подання суду доказів на підтвердження витрат, які вона сплатила у зв`язку з розглядом справи. Для вирішення питання про розподіл судових витрат призначити судове засідання, у відповідності до п.5 ч.7 ст.265 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 10,12,13, 137, 141, 158, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації (ЄДРПОУ 33913374; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Василя Стуса, буд.47) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 32 400 грн. 00 коп. (тридцять дві тисячі чотириста грн. 00 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

У відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК України позивачу ОСОБА_1 подати протягом п`яти днів після ухвалення рішення докази щодо розміру витрат, які вона сплатила у зв`язку з розглядом справи.

Згідно п. 5 ч.7 ст. 265 ЦПК України призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 16.02.2024 на 12 год. 30 хв.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено суддею 01.02.2024.

Суддя А. О. Михальченко