Постанова

від 23.04.2024 по справі 202/3885/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4230/24 Справа № 202/3885/23 Суддя у 1-й інстанції - Михальченко А.О Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Барильської А.П., Демченко Е.Л.,

при секретарі Керімовій-БандюковійЛ.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Департаменту освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації, Головного управління Державної казначейської служби в Донецькій області про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Департаменту освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації, Головного управління Державної казначейської служби в Донецькій області про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що 28 листопада 2018 року вона була звільнена з посади спеціаліста відділу професійної освіти управління фахової освіти, національного виховання та європейської інтеграції Департаменту освіта ти науки Донецької обласної державної адміністрації за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 65 ЗУ «Про державну службу», у вигляді порушення присяги державного службовця.

Позивач оскаржила наказ про звільнення в судовому порядку та постановою Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі № 200/14916/18-а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року скасовано в частині визнання протиправними та скасування наказів відповідача № 234/165-18к від 28 листопада 2018 року та № 230/165-18к від 26 листопада 2018 року, поновлення на посаді і ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано протиправним та скасовано наказ № 234/165-18к від 28 листопада 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу професійної освіти управління фахової освіти, національного виховання та європейської інтеграції Департаменту освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» у вигляді порушення Присяги державного службовця. Визнано протиправним та скасовано наказ № 230/165-18к від 26 листопада 2018 року про скасування надбавки ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу професійної освіти управління фахової освіти, національного виховання та європейської інтеграції Департаменту освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації з 29 листопада 2018 року.

Позивачка зазначає, що незаконним звільненням їй було завдано моральної та матеріальної шкоди.

Так, з моменту звільнення і до моменту ухвалення рішення Верховним судом, вона була позбавлена можливості працевлаштуватися в іншому місці, оскільки Департамент освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації не повертав їй трудову книжку, відносно неї вчиняється булінг, а з березня 2022 її відправили в простій, що також завдає їй шкоди. Відповідач, незаконно звільнивши її з департаменту, зробив усе щоб знищити її особистість, що призвело до порушення її прав, оскільки завдало їй великих моральних страждань, та призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків оскільки їй довелось прикладати величезні зусилля для організації свого подальшого життя та життя дитини, яка навчається на двох факультетах Донбаського державного педагогічного університету. Вона є переміщеною особою, не маю власного житла. Їй доводилось всі ці два роки фактично жебракувати та займати в своїх знайомих гроші на придбання продуктів. Також вона була позбавлена можливості матеріально допомагати своєму батькові, який після смерті мами живе один та має інвалідність. Окрім того, її незаконне звільнення потягло за собою приниження її честі, гідності, престижу та ділової репутації. Маючи три дипломи з відзнакою про набуття вищої освіти, протягом двох років, вона не могла знайти собі гідної роботи, оскільки роботодавці з підозрою та сумнівом відносяться до людини, яку звільнили з роботи за статтею, а дехто відкрито говорив про рекомендації, які поступили з департаменту, стосовно відмови у її працевлаштуванні.

Також позивачка зазначила, що її незаконне звільнення призвело до того, що серед працівників закладів професійної, професійно-технічної освіти Донецької області ходять непристойні плітки щодо її особистості, що реально підірвало її репутацію і стало ще одним чинником у безробітті. Усе це суттєво порушило її нормальні життєві зв`язки через неможливість продовження активного громадського життя, унеможливило її звичайне спілкування з колегами та оточуючими людьми, підтримання з ними дружніх стосунків, та призвело до інших негативних наслідків. Багато людей говорять про те, що їх відкрито попереджають про те, що спілкування з нею може негативно вплинути на їх подальшу роботу.

Позивачка вважає, що моральна шкода, яка тривала майже два роки, поки касаційний суд не поновив її на посаді триває і на теперішній час, оскільки порушуються її трудові права, які вона оцінює як булінг з боку керівництва Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації, та яку вона оцінює в сумі 324 000 грн. (54 розміри мінімальної заробітної плати, мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2021 року становить 6 000 грн.).

Розмір моральної шкоди також підтверджується висновком про результати психологічного дослідження від 10 жовтня 2021 року, за яке вона сплатила 15 150,00 грн.

Щодо матеріальної шкоди, позивачка зазначила, що вона полягала в наступному. Вона була позбавлена права на якісне лікування тому, що за нестачею грошей змушена була купувати дешеві і не зовсім ефективні ліки, не мала змоги пройти повне (поглиблене) медичне обстеження (втрачена вигода) - 60 000 грн. Була позбавлена права на індивідуальну освітню (наукову, творчу, мистецьку та іншу) діяльність за межами департаменту освіти (втрачена вигода) - 2*25 000 = 50 000 грн. Була позбавлена права на купівлю якісних продуктів (втрачена вигода) - 20*10 000 = 200 000 грн. Була позбавлена права на купівлю якісного теплого зимового одягу та взуття (втрачена вигода) - 20 000 грн. Була позбавлена права на літній відпочинок та оздоровлення (втрачена вигода) - 2*20 000 = 40 000 грн. Була змушена займати гроші на оплату квартири, яку знімала - 20*2 500 = 50 000 грн.. Завдану матеріальну шкоду оцінює в 533 000,00 грн..

Враховуючи викладене, позивачка просила стягнути солідарно з Департаменту освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації та Головного управління Державної казначейської служби в Донецькій області на її користь 892 150,00 грн., а саме: матеріальну шкоду в сумі 533 000,00 грн., моральну шкоду в сумі 324 000,00 грн. та судові витрати в розмірі 35 150,00 грн..

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2024 року позовні вимоги задоволено частково, а саме, стягнуто з Департаменту освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 32 400,00 грн.. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Департамент освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позовні вимоги є непідтвердженими жодними доказами. Крім того, апелянт вказує, що сам факт визнання протиправним рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень не є безумовною підставою для стягнення з нього моральної шкоди. Також апелянт вказує на пропуск позивачем строку для звернення із вказаним позовом до суду.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 26 грудня 2018 року позивачка звернулась до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила визнати протиправним та скасувати наказ № 234/165-18к від 28 листопада 2018 року в.о. директора департаменту освіти і науки Донецької обласної адміністрації про звільнення її з посади головного спеціаліста відділу професійної освіти управління фахової освіти, національного виховання та європейської інтеграції департаменту освіти і науки Донецької обласної адміністрації 28 листопада 2018 року за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу» у вигляді порушення Присяги державного службовця; визнати протиправним та скасувати наказ № 230/165-18 к від 26 листопада 2018 року «Про скасування надбавки ОСОБА_1 »; поновити її на посаді головного спеціаліста відділу професійної освіти управління фахової освіти, національного виховання та європейської інтеграції департаменту освіти і науки Донецької обласної адміністрації з 29 листопада 2019 року; стягнути з відповідача середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу до постановлення рішення у справі; вирішити питання судових витрат.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року у справі 200/14916/18-а адміністративний позов було задоволено частково.

Скасовано наказ Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації № 230/165-18 к від 26 листопада 2018 року «Про скасування надбавки ОСОБА_1 ».

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року апеляційну скаргу було залишено без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року у справі № 200/14916/18-а залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі № 200/14916/18-а касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року скасовано в частині визнання протиправними та скасування наказів відповідача № 234/165-18к від 28 листопада 2018 року та № 230/165-18к від 26 листопада 2018 року, поновлення на посаді і ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано протиправним та скасовано наказ № 234/165-18к від 28 листопада 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу професійної освіти управління фахової освіти, національного виховання та європейської інтеграції Департаменту освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» у вигляді порушення Присяги державного службовця. Визнано протиправним та скасовано наказ № 230/165-18к від 26 листопада 2018 року про скасування надбавки ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу професійної освіти управління фахової освіти, національного виховання та європейської інтеграції Департаменту освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації з 29 листопада 2018 року.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України, не підлягає доказуванню той факт, що 16 липня 2020 року наказ № 234/165-18к від 28 листопада 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу професійної освіти управління фахової освіти, національного виховання та європейської інтеграції Департаменту освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» у вигляді порушення Присяги державного службовця визнано протиправним та скасовано, а відтак не підлягає доказуванню і той факт, що право ОСОБА_1 на працю, яке закріплене у ст.43 Конституції України, порушене Департаментом освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації шляхом незаконного звільнення.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України (у редакції чинній на момент подання позову) відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Приписами ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає , окрім іншого, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. (ч.2 ст.23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 324 000,00 грн. позивачка зазначила, що внаслідок незаконного звільнення порушені її нормальні життєві зв`язки, оскільки їй довелось прикладати величезні зусилля для організації свого подальшого життя та життя дитини, яка навчається на двох факультетах Донбаського державного педагогічного університету. Вона є переміщеною особою, не має власного житла. Їй доводилось всі ці два роки фактично жебракувати та займати в своїх знайомих гроші на придбання продуктів. Також вона була позбавлена можливості матеріально допомагати своєму батькові, який після смерті мами живе один та має інвалідність. Окрім того її незаконне звільнення потягло за собою приниження її честі, гідності, престижу та ділової репутації. Маючи три дипломи з відзнакою про набуття вищої освіти, протягом двох років, вона не могла знайти собі гідної роботи, оскільки роботодавці з підозрою та сумнівом відносяться до людини, яку звільнили з роботи за статтею, а дехто відкрито говорив про рекомендації, які поступили з департаменту, стосовно відмови у її працевлаштуванні.

Також зазначила, що її незаконне звільнення призвело до того, що серед працівників закладів професійної, професійно-технічної освіти Донецької області ходять непристойні плітки щодо її особистості, що реально підірвало її репутацію і стало ще одним чинником у безробітті. Усе це суттєво порушило її нормальні життєві зв`язки через неможливість продовження активного громадського життя, унеможливило її звичайне спілкування з колегами та оточуючими людьми, підтримання з ними дружніх стосунків, та призвело до інших негативних наслідків. Багато людей говорять про те, що їх відкрито попереджають про те, що спілкування з нею може негативно вплинути на їх подальшу роботу.

Оцінивши вказані доводи позивачки про завдання моральної шкоди, врахувавши заперечення відповідача, а також докази по справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 неправомірними діями відповідача завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з незаконним звільненням.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Керуючись принципами розумності та справедливості, колегія суддів не може погодитись із визначеним судом першої інстанції розміром стягнутої з відповідача моральної шкоди, та вважає за необхідне зменшити її розмір з 32 400,00 грн. до 2 000,00 грн..

Колегія суддів вважає, що саме такий розмір моральної шкоди є обґрунтованим та не призведе до безпідставного збагачення позивачки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині тягнення з відповідача матеріальної шкоди, суд вірно виходив з недоведеності вказаних вимог.

При цьому, суд вірно не взяв до уваги твердження відповідача про пропуск позивачкою строку для звернення із вказаним позовом до суду, з огляду на наступне.

Згідно ст. 233 КЗпП України (в редакції на день подання позову) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Трудовий спір між ОСОБА_1 та Департаментом про звільнення вирішено в порядку адміністративного судочинства (справа №200/14616/18-а).

В даній справі ОСОБА_1 заявила вимоги про стягнення моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконним звільненням. Спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частиною 1 ст.1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, вказані вимоги є похідними від спору про поновлення трудових прав, який вирішено у справі №200/14616/18-а, тобто вимоги за даною справою мають факультативний характер і можуть бути вирішені лише після вирішення основного позову (про звільнення).

Встановивши, що основний позов ОСОБА_1 до Департаменту про оскарження наказу про звільнення був остаточно вирішений судом адміністративної юрисдикції касаційної інстанції 16 липня 2020 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що право на позов про стягнення моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконним звільненням, виникло у ОСОБА_1 наступного дня після ухвалення рішення у справі №200/14616/19-а, тобто 17 липня 2020 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

До вимог про стягнення шкоди застосовуються загальна позовна давність, яка відповідно до ст.257 ЦК України складає три роки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність тверджень відповідача про пропуск позивачкою строку для звернення із вказаним позовом до суду, оскільки до вказаних правовідносин застосовується загальна позовна давність, яка складає 3 роки.

При цьому, суд вірно звернув увагу на той факт, що вперше з аналогічним позовом про відшкодування шкоди ОСОБА_1 звернулася 01 березня 2021 року до Краматорського міського суду Донецької області, але у зв`язку з зупиненням роботи суду, розгляд справи завершено не було, справи евакуйовані з приміщення Краматорського міського суду Донецької області, що стало підставою для подання 27 лютого 2023 року ОСОБА_1 нового позову до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, а отже строк позовної давності нею не пропущений.

Доводи апелянта в скарзі про недоведеність позовних вимог в частині стягнення на користь позивачки моральної шкоди, - колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на те, що факт незаконного звільнення позивачки встановлений судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Твердження апелянта про те, що позивачка пропустила строк для звернення із вказаним позовом до суду, колегія суддів також вважає безпідставними, з огляду на те, що що вони зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи та спрямовані на переоцінку доказів у справі.

Більш того, суд першої інстанції на вказані доводи відповідача дав чіткі та обґрунтовані відповіді, які відповідають нормам чинного законодавства та з яким погоджується колегія суддів.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди. При цьому, суд не вірно визначився із розміром моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивачка. Рішення в цій частині як таке, що суперечить нормам матеріального та процесуального права підлягає зміні, а саме, зменшенню розміру моральної шкоди з 32 400,00 грн. до 2 000,00 грн.

В іншій частині оскаржуване рішення, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Департаменту освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2024 року змінити, зменшивши розмір стягнутої з Департаменту освіти та науки Донецької обласної державної адміністрації моральної шкоди з 32 400,00 грн. до 2 000,00 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді А.П. Барильська

Е.Л. Демченко