Рішення

від 25.01.2024 по справі 389/4466/23

ЗНАМ’ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25.01.2024

ЄУН 389/4466/23

Провадження №2/389/987/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді - Українського В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Гой І.С.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Данільченка Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду у місті Знам`янка Кіровоградської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Знам`янської міської територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила суд стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03 вересня 2021 року по 14 серпня 2023 року в сумі 293051,08 гривень.

Свої вимоги мотивувала тим, що постановою Кропивницького апеляційного суду від 01.08.2023 рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27.02.2023 скасоване та ухвалене нове судове рішення, яким: визнано протиправним та скасоване розпорядження Знам`янського міського голови Сокирка В.Ф. № 590-к від 04 08.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Знам`янської міської територіальної громади; стягнуто з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Знам`янської міської територіальної громади на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.08.2021 по 02.09.2021 в сумі 11 792,80 грн: стягнуто з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Знам`янської міської територіальної громади на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн. компенсації за завдану моральну шкоду. На виконання вказаної постанови, позивача поновлено на посаді та зобов`язано Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Знам`янської міської територіальної громади виплатити мені середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду. 15.08.2023 Знам`янський міський голова прийняв розпорядження № 557-к «Про звільнення та виплату грошової компенсації ОСОБА_1 », яким позивача звільнено з 16.08.2023 з посади директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Знам`янської міської територіальної громади за угодою сторін та виплачено грошову компенсацію за невикористані частини основної та додаткових відпусток.

На данийчас позивачвимушена звернутисьдо судуіз данимпозовом,оскільки усправі №389/2565/21на їїкористь булостягнуто середнійзаробіток зачас вимушеногопрогулу заперіод з05.08.2021по 02.09.2021(здня звільненнядо днязвернення досуду).При цьому,фактично вимушенийпрогул тривавз 05.08.2021по 14.08.2023,тобто додня поновленняна посадіна підставіпостанови Кропивницькогоапеляційного судувід 01.08.2023,тому вонамає правона стягненнясереднього заробіткуза часвимушеного прогулуза періодз 03.09.2021по 14.08.2023. Вказала, що звертаючись до суду із позовом у справі № 389/2565/21 нею була допущена технічна помилка і вона просила суд стягнути середній заробіток лише за період з дня звільнення і до дня звернення до суду, а не до дня ухвалення рішення у справі.

Відповідач надав відзив на позов, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказав, що ОСОБА_1 не зверталася до суду із заявами про уточнення позовних вимог, або виправлення описок чи помилок, тому не варто приймати до уваги її твердження про допущення технічної описки. Крім того, судом розглянуто питання про поновлення позивача на роботі та одночасно стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу, тому така вимога як стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу вже вирішена судом і за якою ухвалене рішення між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Кропивницький апеляційний суд, приймаючи постанову від 01.08.2023 про поновлення на роботі ОСОБА_1 , не вирішив питання про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу до часу ухвалення рішення, а тому це питання має вирішуватися не Знам`янським міськрайонним судом в межах окремого судового провадження, а судом апеляційної інстанції, який переглядав рішення у справі №389/2565/21.

Позивач в судовому засіданні підтримала вимоги позову та просить його задовольнити. Представник позивача також підтримав думку свого клієнта.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні.

Вислухавши пояснення сторін та представників, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Однією із найважливіших конституційних гарантій забезпечення та захисту прав та свобод особи є закріплення права на судовий захист.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (п. 2 рішення Конституційного Суду України 25 грудня 1997 року по справі № 9зп).

Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ч. 1 ст. 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя. У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці "право на суд" охоплює три основні елементи: 1) наявність "суду", який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньоїкомпетенціїдля вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст. 6 Конвенції; 3) особа повинна матидоступдо такого суду. У своєму рішенні в справі "Голдер проти Сполученого Королівства", 1975 р. Суд відзначив: "Було б неприйнятним, на думку Суду, якби ч. 1 ст. 6 детально визначала процесуальні гарантії сторонам у судовому провадженні, не забезпечивши, насамперед, того, без чого користування такими гарантіями було б неможливим, а саме: доступу до суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до рішення виконавчого комітету Знам`янської міської ради Кіровоградської області № 233 від 24.06.2010 призначена на посаду директора Територіального центру соціального обслуговування м. Знам`янка. Звільнена з посади директора відповідно до розпорядження Знам`янського міського голови від 04.08.2021 № 590-к, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Не погодившись із вказаним розпорядженням позивач звернулася до Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області із позовом про поновлення на посаді, стягнення компенсації за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27.02.2023 по справі № 389/2565/21 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 01.08.2023 рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27.02.2023 було скасоване та ухвалене нове судове рішення, яким: визнано протиправним та скасоване розпорядження Знам`янського міського голови Сокирка В.Ф. № 590-к від 04 08.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Знам`янської міської територіальної громади, стягнуто з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Знам`янської міської територіальної громади на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.08.2021 по 02.09.2021 в сумі 11 792,80 грн.; стягнуто з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Знам`янської міської територіальної громади на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн. компенсації за завдану моральну шкоду.

Розпорядженням Знам`янського міського голови від 14.08.2023 № 555-к «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 », позивача поновлено на посаді директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Знам`янської міської територіальної громади та зобов`язано виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 серпня 2021 року по 02 вересня 2021 року в сумі 11792,80 грн та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Розпорядженням Знам`янського міського голови від 15.08.2023 № 557-к «Про звільнення та виплату грошової компенсації ОСОБА_1 » позивача звільнено з 16.08.2023 з посади директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Знам`янської міської територіальної громади за угодою сторін та виплачено грошову компенсацію за невикористані частини основної та додаткових відпусток.

Згідно зі ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 3 ст.12ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із частиною першою статті3та статтею4КЗпП Українитрудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається зКЗпПУкраїнита інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Право на працю, закріплене устатті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до частини першоїстатті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першоюстатті 1 Закону № 108/95-ВР, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначенастаттею 2 Закону Українивід 24 березня 1995 року«Про оплату праці»за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 щодо тлумачення положень частини другоїстатті 233 КЗпП України, статей1,12 Закону № 108/95-ВРКонституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано в законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також вказав, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти всі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

За висновком Конституційного Суду України, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин, а саме відплатності праці, який отримав відображення у пункті 4 частини IЄвропейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованоїЗаконом України від 14 вересня2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту.

Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя, у тому числі й у разі простою - зупинення роботи, що було викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (форс-мажор) тощо. Такі зобов`язання відповідають мінімальним державним гарантіям, установленимстаттею 12ЗаконуУкраїни «Про оплату праці», зокрема щодо оплати часу простою, який мав місце не з вини працівника.

Тобто Конституційний Суд України фактично зробив висновок, що навіть у разі невиконання трудової функції не з власної вини, він вважається таким, що працює і отримує за це заробітну плату, а не компенсацію, бо саме заробітна плата є тією грошовою виплатою, яка забезпечує можливість самого існування як працівника, так і, можливо, членів його сім`ї, а також наповнення державного бюджету, бо із цієї виплати вираховуються податки і збори, у тому числі внески до Пенсійного фонду України у розмірах, який передбачений саме для заробітної плати, а період вимушеного прогулу зараховується до страхового стажу.

За змістом частини другоїстатті 233 КЗпП Україниу разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Частиною другоюстатті 235 КЗпП Українипередбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100(далі - Порядок № 100), і сама виплата, відповідно, названа середньою заробітною платою.

Таким чином, на думку суду, середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другоїстатті 235 КЗпП України,якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника.

Таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 01 серпня 2023 року визнано протиправним та скасоване розпорядження Знам`янського міського голови Сокирка В.Ф. від 04 серпня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено останню на посаді з 04 серпня 2021 року. Таким чином, позивач набула право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки була незаконно позбавлена роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від неї причин та отримувати заробітну плату.

Разом з тим, вказаною постановою суду ухвалено стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 серпня 2021 року по 02 вересня 2021 року в сумі 11792 (одинадцять тисяч сімсот дев`яносто дві) грн 80 коп. з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів. При цьому судом зазначено, що з огляду на принцип диспозитивності цивільного судочинства, колегія суддів вважає, що позивачка має право самостійно визначати менший період стягнення середнього заробітку ніж фактична тривалість вимушеного прогулу.

Разом з тим, стягнення судом середнього заробітку за час вимушеного прогулу за менший період ніж фактична тривалість вимушеного прогулу, не позбавляє позивача на стягнення середнього заробітку за весь період фактичної тривалості вимушеного прогулу, в разі відсутності сплати таких коштів в добровільному порядку. Заява про поновлення на роботі розглядалася більше одного року, не з вини працівника, тому суд має винести рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27Закону України«Про оплатупраці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100(даліПорядок).

Абзацом 3 п. 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата.

Згідно з п. 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, такожне враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) тадопомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з п. 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З довідки про доходи ОСОБА_1 вбачається, що за останні два місяці, які передували її звільненню вона отримала такі доходи: у червні 2021 року12076,58 грн, а у липні 2021 року3843,74 грн. Розмір середньомісячної заробітної плати позивача визначена поставною Кропивницького апеляційного суду, не оспорюється сторонами. Встановлено, що за цей період кількість відпрацьованих нею робочих днів становить 27 (у червні 2021 року20 робочих днів, у липні 2021 року7 робочих днів). Таким чином середньоденна заробітна плата позивачки становить: (12076,580 + 3843,74) : 27 = 589,64 грн.

Кількість робочих днів за період з 03.09.2021 по 14.08.2023 становить: у вересні 2021 року 20 робочих днів; у жовтні 2021 року - 20 робочих днів; у листопаді 2021 року - 22 робочих дні; у грудні 2021 року - 22 робочих дні; у січні 2022 року - 19 робочих днів; у лютому 2022 року - 20 робочих днів; у березні 2022 року - 22 робочих дні; у квітні 2022 року - 21 робочий день; у травні 2022 року - 20 робочих днів; у червні 2022 року - 20 робочих днів; у липні 2022 року - 21 робочий день, у серпні 2022 року - 23 робочих дні; у вересні 2022 року - 22 робочих дні; у жовтні 2022 року - 21 робочий день; у листопаді 2022 року - 22 робочих дні, у грудні 2022 року - 22 робочих дні; у січні 2023 року - 22 робочих дні; у лютому 2023 року - 20 робочих днів; у березні 2023 року - 23 робочих дні; у квітні 2023 року - 20 робочих днів; у травні 2023 року - 23 робочих дні; у червні 2023 року - 22 робочих дні; у липні 2023 року - 21 робочий день; з 01 по 14 серпня 2023 року - 9 робочих днів. Загальна кількість робочих днів за період з 03.09.2021 по 14.08.2023 становить 497 робочих дні, відповідно середній заробіток за цей час становить: 589,64 х 497 = 293051,08 грн.

Твердження позивача про те, що судом вже розглянута така вимога позивача як стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та винесене відповідне рішення суду, тому справа підлягає закриттю, не приймаються судом до уваги враховуючи наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той же самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили та тими самими вимогами.

Вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 03 вересня 2021 року по 14 серпня 2023 року не були предметом спору в цивільній справі 389/2565/21, тому за даною вимогою спір не вирішувався та рішення судом не ухвалювалося. Судом розглядалася вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за інший період. На підставі викладеного провадження по справі не може бути закритим відповідно до п.1 ч.3 ст. 255 ЦПК України, та не може бути предметом перегляду Кропивницьким апеляційним судом.

На підставі викладеного та керуючись ст. 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Знам`янської міської територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03 вересня 2021 року по 14 серпня 2023 року в розмірі 293051 (двісті дев`яносто три тисячі п`ятдесят одну) грн 08 коп.

Стягнути з територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Знам`янської міської територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області на користь держави судовий збір в розмірі 1073 (одну тисячу сімдесят три) 60 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 проживає по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача адвокат Федоров Захар Федорович місце знаходження м. Кропивницький вул. Архітектора Паученка, 69, РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Знам`янської міської територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області місце знаходження місто Знам`янка Кропивницького району Кіровоградської області вул. Варшавська, 28А, код ЄДРПОУ 35205472.

Повний текст рішення складений 31 січня 2024 року.

Суддя В.В. Український