Рішення

від 19.01.2024 по справі 544/2667/23

ПИРЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 544/2667/23

2/544/122/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

19 січня 2024 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Сайко О.О.,

за участю секретаря судових засідань Костенко Т.В.,

прокурора Звягольського О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду по вул. Соборній, 41 в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Дігтяря Антона в інтересах держави в особі Головногоуправління Держгеокадастру у Полтавській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЯДТ АГРО», про конфіскацію земельної ділянки,

УСТАНОВИВ:

Заступник керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Дігтярь Антон в інтересах держави в особі Головногоуправління Держгеокадастру у Полтавській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки, в обґрунтування якого вказав, що ОСОБА_1 , будучи громадянином російської федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ВСА № 600432 від 06.04.2005 року, успадкував належну йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №104665, виданого 12.08.2005 Пирятинською РДА, земельну ділянку, площею 3,5817 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території на території Пирятинської територіальної громади Лубенського району Полтавської області. В подальшому,13.03.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 5323882200:00:007:0025, площею 3,5817 га. Також 18.02.2008 року передав за договором оренди вищевказану земельну ділянку ТОВ «Давидівський дар», строком на 10 років. У подальшому, 26.12.2022 між ТОВ «Давидівський дар» та ТОВ «ГЯДТ АГРО» було укладено договір про продаж права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Враховуючи, що ОСОБА_1 є іноземним громадянином, впродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення її не відчужив, тому прокурор просить конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області належну відповідачеві земельну ділянку.

Ухвалою суду від 06 листопада 2023 року задоволено заяву прокурора про забезпечення цього позову шляхом накладення арешту на спірне майно.

При відкритті провадження 08 листопада 2023 року судом вирішено розглядати справу в загальному позовному провадженні.

Прокурор Звягольський О.О. в судовому засіданні позов підтримав посилаючись на обставини викладені в ньому, просив його задовольнити в повному обсязі.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, в судове засідання не з`явився, просив розглянути справу без їх участі. Позовну заяву прокурора підтримують в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом публікації оголошення про виклик на вебсайті суду, оскільки можливість надання доручення про вручення документів та виклик відповідача в судове засідання в порядку міжнародної правової допомоги відсутня внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України. Відзив на позов не подав.

Представник третьої особи ТОВ «ГЯДТ АГРО» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. ст.223, 280 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

19 січня 2024 року згідно зі ст. 281 ЦПК Українипостановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Вислухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Приписи ст.131-1 Конституції України,ст.56 ЦПК України,ст.23 Закону України «Про прокуратуру», наділяють прокурора повноваженнями на представництво в суді інтересів держави у виключних випадках, а саме: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Оскільки Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, у відповідності до положеньст. 145 ЗК України,Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Положення про Головне управління Держгеокадастру в області» здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, то воно наділене правом на подання такого роду позовів.

На запит прокурора від 15.03.2023 № 10-16-0.14-893/2-23 в листі Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області зазначило, що не планує звертатись у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору (а.с.9 на звороті).

Станом на 03.11.2023 (день надходження даного позову прокурора до суду) ГУ Держгеокадастру у Полтавській області самостійно не реалізувало своє процесуальне право, тому у відповідності до положеньст.23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 56 ЦПК України, існують всі підстави для підтвердження представництва прокурором інтересів держави в суді, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 року в справі №912/2385/18 за схожих обставин.

З матеріалів справи вбачається, що 12.08.2005 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ВСА №600432 від 06.04.2005, за громадянином російської федерації ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5323882200:00:007:0025, площею 3,5817 га, за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Пирятинської територіальної громади Лубенського району (а.с.19-20, 21).

Державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ПЛ №104655 був виданий 18.08.2005 на ім`я ОСОБА_1 (а.с.22).

Дана земельна ділянка перебувала в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю «Давидівський дар» на підставі договору оренди землі №209 від 18.02.2008 (а.с.23-25,26-30).

Згідно договору №26/12-1 від 26.12.2022 про продаж права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення ТОВ «Давидівський дар» (продавець) передало право оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення (права оренди земельних ділянок) у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЯДТ АГРО» (покупцеві)(а.с.30-32). В акті приймання-передачі об`єкта оренди від 23.02.2018 зазначена земельна ділянка для ведення товарного селянського господарства, розміром 3,5816 га в адміністративних межах Давидівської сільської ради (нині Пирятинської територіальної громади Лубенського району), яку орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування (оренду)(а.с.33).

Із копії заяви на розробку технічної документації від 17.05.2005 заповненої ОСОБА_1 вбачається, що останній мешкає в АДРЕСА_1 та згідно паспортних даних серії 1502 №551500, виданого відділом внутрішніх справ советского району, є громадянином росії (а.с.40).

Положення статей13,14 Конституції Українивизначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зістаттею 80 Земельного кодексу Українивизначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших нормЗемельного кодексу Українисуб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Відповідно дост.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного та надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другоїстатті 81 Земельного кодексу Україниможуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Згідно із ч. 3ст. 81 Земельного кодексу Україниіноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 22 Земельного кодексу Українинабуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимогстатті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення. Одночасно за змістом частини четвертоїстатті 81 Земельного кодексу Україниземлі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідност. 145 ЗК України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Пунктом 10 ч. 1ст. 346 Цивільного кодексу Українивизначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Згідно ізст. 356 Цивільного кодексу Українидо особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Відповідно до частини 2статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до пункту 3 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 1302 від 09.12.2021, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 3ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Частиною 3статті 56 ЦПК Українипередбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

В даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що ОСОБА_1 порушив визначену ст. ст.13,14,41 Конституції України, ст. ст.80,81,145 Земельного кодексу Українипроцедуру використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення та як іноземний громадянин не відчужив її упродовж року після набуття права власності. На даний час він без перешкод використовує спірну земельну ділянку на території України.

Наразі продовольча безпека України потребує величезної уваги, що тягне за собою невідкладне вжиття вичерпних заходів щодо повернення земельних ділянок у власність держави та їх подальше використання з метою забезпечення потреб у першу чергу громадян України.

Окрім цього, воєнні дії, які ведуться на території України вкрай негативно впливають на продовольчі процеси у нашій державі, зокрема багато земель сільськогосподарського призначення на територіях, де ведуться активні бойові дії, на даний час забруднені та не можуть використовуватись за призначенням, сотні гектарів залишаються окупованими. Це в сукупності призведе до зниження врожайності, тому у цих умовах важливим є те, щоб кожна земельна ділянка, яка використовується з порушенням вимог законодавства була безумовно повернута у власність держави.

Підставою представництва прокурором інтересів держави в даних спірних правовідносинах є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (ч. 3ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Правовий висновок щодо застосування ч. 3ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Так, за п. 76-77 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно із п. 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогостаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 81 вказаної вище постанови).

У зв`язку із вищезазначеним, в даному випадку представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними.

Зазначене повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини та узгоджується із правовими позиціями Верховного суду.

Щодо правомірності та пропорційності втручання прокурора у право власності відповідача необхідно враховувати наступне.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів».

У практиці ЄСПЛ (зокрема рішення у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі Перший протокол), а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

По-перше, звернення прокурора з вказаним позовом є законним, оскількист.131-1 Конституції України,ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»наділено прокурора правом на звернення до суду за захистом інтересів держави у випадку коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

По-друге, звернення прокурора з вказаним позовом до суду беззаперечно переслідує «суспільний», «публічний» інтерес, оскільки реагування прокурора у даному разі спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання іноземним громадянином земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яке відбувається з грубим порушенням вимог чинного законодавства.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).

По-третє, втручання держави шляхом пред`явлення прокурором цього позову відповідає принципу «пропорційності», який передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Новоселицький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 01.06.2006).

Підставою для представництва в суді інтересів держави стали факти порушення законодавства при використанні іноземною громадянкою ОСОБА_2 земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яка не відчужила їх упродовж року після набуття права власності. Дана процедура безумовно передбачена чинним земельним законодавством (ч. 4ст. 81 Земельного кодексу України). Ця норма є імперативною та не передбачає винятків.

З огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яку ОСОБА_1 незаконно використовує, є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо конфіскації у власність держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які незаконно використовуються іноземними громадянами. Зазначений спосіб захисту чітко визначений ч.4ст.81 Земельного кодексу України.

Відповідно дост.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) встановлені нормамирозділу V Закону України "Про міжнародне приватне право", положеннямиЦивільного кодексу України,Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з ч. 1 ст. 39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Згідност. 148 ЗК Україниземельна ділянка може бути конфіскована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та на умовах, встановлених законом.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

На підставі викладеного, судом встановлено, що ОСОБА_1 , будучи громадянином російської федерації, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 06.04.2005 по 19.01.2024 року) не відчужив її, в зв`язку з чим вона підлягає конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Відповідно дост.141ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 4026 грн.

Керуючись ст. ст.259,268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області Дігтяря Антона в інтересах держави в особі Головногоуправління Держгеокадастру у Полтавській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЯДТ АГРО», про конфіскацію земельної ділянки - задовольнити.

Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна,23 м.Полтава, 36014 код ЄДРПОУ 39767930) земельну ділянку з кадастровим номером 5323882200:00:007:0025, площею 3,5817 га, за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Пирятинської територіальної громади Лубенського району Полтавської області, яка належать на праві власності громадянину російської федерації ОСОБА_1 , паспорт іноземця НОМЕР_1 , виданий відділом уфмс росії по брянській області в м. брянськ 07.04.2015, податковий номер 1826928676.

Стягнути з ОСОБА_1 , паспорт іноземця НОМЕР_1 , виданий відділом уфмс росії по брянській області в м. брянськ 07.04.2015, податковий номер 1826928676, місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Полтавської обласної прокуратури (м.Полтава вул.1100 річчя Полтави,7, р/р UA118201720343130001000006160 в банку - Державна Казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач Полтавська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910060) витрати по сплаті судового збору у сумі 4026 (чотири тисячі двадцять шість) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 29.01.2024.

Суддя О.О. Сайко