Рішення

від 31.01.2024 по справі 716/2152/23

ЗАСТАВНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 716/2152/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2024 м. Заставна

Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Стрільця Я.С.,

з участю секретаря судових засідань Якимик К.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Кулінковича С.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Заставна цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради Чернівецької області, Комунального закладу «Заставнівська міська дитячо-юнацька спортивна школа» Заставнівської міської ради Чернівецького району Чернівецької області про визнання протиправним та скасування наказу про припинення виплати середнього заробітку на період проходження військової служби, стягнення заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Заставнівського районного суду Чернівецької області із позовною заявою до відповідачів Відділу освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради Чернівецької області, Комунального закладу «Заставнівська міська дитячо-юнацька спортивна школа» Заставнівської міської ради Чернівецького району Чернівецької області про визнання протиправним та скасування наказу №01-1/22-к-п/з від 19.07.2022 про припинення виплати середнього заробітку на період проходження військової служби з 19.07.2022, зобов`язання відповідачів нарахувати та виплатити заробітну плату за період проходження військової служби з 19.07.2022 по 24.02.2023. Крім того, просить стягнути з відповідачів судові витрати..

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 1986 року призначений на посаду тренера-викладача з вільної боротьби в Заставнівській ДЮСШ. Вказаний заклад перейменовувався та наразі йменується Комунальний заклад «Заставнівська міська дитячо-юнацька спортивна школа» Заставнівської міської ради Чернівецького району Чернівецької області. З 24.02.2022 по всій території України введено воєнний стан, який триває і на даний час. З 01.03.2022 він був мобілізований до лав ЗСУ.

У зв`язку з цим його, як працівника Комунального закладу «Заставнівська міська дитячо-юнацька спортивна школа» Заставнівської міської ради Чернівецького району Чернівецької області увільнено від роботи з 01.03.2022 року у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації.

В період з березня 2022 року по липень 2022 року йому нараховувалася заробітна плата. Згодом, наказом від 19.07.2022 року № 01-1/22-к-п/з в.о. директора Комунального закладу «Заставнівська міська дитячо-юнацька спортивна школа» Заставнівської міської ради Чернівецького району Чернівецької області на виконання Закону України Про внесення змін до деяких законів, України щодо оптимізації трудових відносин йому припинено виплату середнього заробітку на період проходження військової служби, як тренеру-викладачу відділення вільної боротьби.

Підставою для прийняття вказаного наказу послужила норма ст. 119 Кодексу законів про працю України та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».

Про існування наказу його повідомлено в кінці липня 2022 року в телефонному режимі адміністрацією даного навчального закладу.

Вважає, що даний наказ від 19.07.2022 є протиправним виходячи з того, що відповідно до ч.2 ст.57 Закону України «Про освіту» у разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов`язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Також посилається на роз`яснення Міністерства юстиції України від 26.12.2008 «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії», відповідно до якого при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

В період з 19.07.2022 по 24.02.2023 він не звільнявся з військової служби, а тому не втрачав право на виплату середнього заробітку.

Вважає, що оскільки він є педагогічним працівником, був мобілізований на військову службу до Збройних Сил України в зв`язку з введенням воєнного стану, що діє і на даний час, тому йому протиправно припинено нарахування і виплату середнього заробітку. У зв`язку з чим наказ № 01-1/22-к-п/з від 19 липня 2022 року про припинення виплати середнього заробітку, на його думку, є незаконним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позові та просив їх задовольнити. Додатково вказав, що позивач ОСОБА_2 на даний момент демобілізований та продовжує працювати в Комунальному закладі «Заставнівська міська дитячо-юнацька спортивна школа» Заставнівської міської ради Чернівецького району Чернівецької області.

Представник відповідача Комунального закладу «Заставнівська міська дитячо-юнацька спортивна школа» Заставнівської міської ради Чернівецького району Чернівецької області в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

Від відповідача Відділу освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради Чернівецької області надійшов відзив на позовну заяву з якого вбачається, що останні позовні вимоги не визнають. Також представником надано клопотання про проведення розгляду справи без їх участі.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено,що01 січня 2019 року видано наказ по Комунальному закладу «Заставнівська міська дитячо-юнацька спортивна школа» Заставнівської міської ради за № 09/19-к-п/з від 01 січня 2019 року «Про призначення ОСОБА_2 на посаду тренера-викладача з боротьби вільної Комунального закладу «Заставнівська міська дитячо-юнацька спортивна школа» Заставнівської міської ради з 01 січня 2019 року в порядку переведення із Комунального закладу «Дитячо-юнацька спортивна школа Заставнівського району» Заставнівської районної ради Чернівецької області». Даний факт вбачається з копії трудової книжки позивача (а. с. 8-10).

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

На підставі витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 3 від 02 березня 2022 року, директором Комунального закладу «Заставнівська міська дитячо-юнацька спортивна школа» Заставнівської міської ради видано наказ № 01/22-к-п/з від 02 березня 2022 року «Про увільнення від роботи з 02 березня 2022 року тренера-викладача відділення боротьби вільної ОСОБА_2 у зв`язку із призовом на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження військової служби». Дана обставина визнана сторонами по справі, а тому доведенню не підлягає.

У зв`язку із набранням чинності Закону України № 2352- IX від 01 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» та внесенням змін до ч. 3 ст. 119 КЗпП України, заступником директора з адміністративно-господарської роботи Комунального закладу «Заставнівська міська дитячо-юнацька спортивна школа» Заставнівської міської ради Кулінковичем С.В., був виданий наказ № 01-1/22-к-п/з від 19 липня 2022 року «Про припинення виплати середнього заробітку ОСОБА_2 » (а.с. 14) відповідно до якого позивачу ОСОБА_2 , тренеру-викладачу відділення боротьби вільної комунального закладу «Заставнівська міська дитячо-юнацька спортивна школа», припинено виплату середнього заробітку на період проходження військової служби у зв`язку з 19.07.2022.

Як вбачається з довідки про доходи №36 від 30.10.2023 (а.с. 13) позивачу за період з березня 2022 року по липень 2022 року нараховувалася заробітна плата. Загальна сума доходу за даний період 88825,03 грн.

Згідно Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №55 від 24.02.2023 (а.с. 15) позивач ОСОБА_2 звільнений з військової служби у запас з 24.02.2023 та виключений із списків особового складу військової частини.

Крім того,згідно наказуКомунального закладу «Заставнівська міська дитячо-юнацька спортивна школа» Заставнівської міської ради Чернівецького району Чернівецької області від 25.02.2023 №01/23-к-п/з (а.с. 16) позивач ОСОБА_2 приступив до виконання своїх обов`язків тренера-викладача відділення боротьби вільної з 25.02.2023, у зв`язку з чим йому поновили нарахування та виплату заробітної плати.

Відповідно до Положення про відділ освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради Чернівецької області (у новій редакції), яке затверджене рішенням сесії Заставнівської міської ради від 25.10.2022 року №454/30-2022 (а. с. 32-37). вказаний відділ є юридичною особою, його засновником є Заставнівська міська рада. Вказаний відділ має самостійний баланс, рахунки у територіальних представництвах Державного казначейства України та інші ознаки. Згідно п. 2.2 Положення, відділ здійснює управління загальноосвітніми, дошкільними та позашкільними закладами освіти громади, організовує нормативно-правове забезпечення загальної середньої, дошкільної та позашкільної освіти в громаді, організовує фінансове забезпечення підпорядкованих відділу закладів.

Комунальний заклад «Заставнівська міська дитячо-юнацька спортивна школа» Заставнівської міської ради Чернівецького району Чернівецької області є позашкільним закладом освіти, який підпорядковується Відділу освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради Чернівецької області. Всі нарахування заробітної плати проводяться централізованою бухгалтерію вказаного закладу, що також підтверджується і довідкою про доходи позивача, яка вже була предметом аналізу та дослідження.

Вирішуючи спір в межах предмету доказування, а саме перевірки законності винесення оскаржуваного наказу про припинення виплати позивачу середнього заробітку на період проходження військової служби, суд застосовує такі норми матеріального права.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частинами першою, другою статті 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статті 59 Закону № 280/97-ВР).

Статтею 139 КЗпП України визначено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ст. 141 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Згідно із частиною другою статті 39 вказаного закону, громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту», частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», частиною другою статті 46 Закону України «Про вищу освіту».

У листі Міністерства оборони України № 322/2/8417 від 01 жовтня 2015 року «Щодо особливого періоду» зазначено, що особливий період в Україні настав з 17 березня 2014 року на підставі Указу № 303/2014 та триває, а його скасування буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації на Сході України.

Саме з періоду оголошення Президентом України часткової мобілізації (17 березня 2014) відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» пов`язано настання особливого періоду, який закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17.

Частиною 3 ст. 119 КЗпП України в редакції, що діяла до 19 липня 2022 року, було передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» внесено зміни та у ч. 3 ст. 119 КЗпП України слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», прийнятий Верховною Радою України 01 липня 2022 року (далі Закон № 2352-ІХ), набрав чинності 19 липня 2022 року, а отже з 19 липня 2022 року ч. 3 ст. 119 КЗпП України діє в наступній редакції: за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Отже, компенсація середнього заробітку на підприємстві (в установі/організації), де працювали працівники на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності здійснювалась по 18 липня 2022 року включно, тобто до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року.

Водночас, з 19 липня 2022 року правові підстави для збереження середнього заробітку за працівником, призваним на військову службу, відсутні.

Разом з тим, Урядом прийнято постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Таким чином, законодавець компенсував скасування збереження середньомісячної заробітної плати одночасним збільшенням грошового забезпечення військовослужбовцям за місцем проходження служби.

Враховуючи, що Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №2352-ІХ не визначено особливостей застосування норм ч. 3 ст. 119 КЗпП України, то з дня набрання чинності Законом № 2352 за працівниками, призваними (прийнятими) на військову службу до дня набрання чинності Законом № 2352-ІХ, слід зберігати лише місце роботи (посаду).

На цей час Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року №2352-ІХ є чинним та обов`язковим до виконання.

Мінекономіки у листі від 28 липня 2022 року № 2498/4/4.1-ЗВ-22а з посиланням на Закон № 2352-ІХ та оновлену редакцію ч. 3 ст. 119 КЗпП України вказувало про те, що за працівниками, призваними (прийнятими) на військову службу як до 19 липня 2022 року, так і після цієї дати, передбачено обов`язок збереження лише місця роботи і посади. Водночас, Мінекономіки зазначило, що за мобілізованими працівниками може зберігатися заробіток, але за власним рішенням роботодавця.

Таким чином, з моменту набрання чинності Законом № 2352-ІХ не вбачається правових підстав для продовження виплати роботодавцем середньої заробітної плати працівникам, які були призвані на військову службу, з дня набрання чинності Законом.

Разом зтим,відповідно дозмісту вимогст.57ч.2Закону України«Про освіту»(вредакції,яка діялана моментвинесення оспорюваногонаказу), у разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов`язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 12 Закону України «Про позашкільну освіту» від 22 червня 2000 року № 1841-III (далі Закон України № 1841), позашкільні учбові заклади за своїми організаційно-правовими формами можуть бути державної, комунальної або приватної форми власності.

Згідно з ч. 4 ст. 21 Закону України № 1841, права, обов`язки та соціальні гарантії для педагогічних працівників позашкільного навчального закладу визначаються Конституцією України, Законом України "Про освіту", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 3 ст. 12 цього ж закону передбачено, що позашкільні навчальні заклади можуть функціонувати, зокрема, у формі спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів інвалідів, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 433 "Про затвердження переліку типів позашкільних навчальних закладів і Положення про позашкільний навчальний заклад" затверджено такі типи позашкільних навчальних закладів, як дитячо-юнацькі спортивні школи: комплексні дитячо-юнацькі спортивні школи, дитячо-юнацькі спортивні школи з видів спорту, клуби фізичної підготовки.

Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 (з наступними змінами), викладачі всіх спеціальностей віднесені до педагогічних працівників.

Положенням про дитячо-юнацьку спортивну школу, що затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 993 від 05.11.2008, прямо передбачено такі посади працівників освіти вказаного виду позашкільного навчального закладу, як зокрема, тренер-викладач.

Відповідно до п. 2 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 № 78, діяльність на посаді тренера-викладача у спортивних школах всіх типів зараховується до стажу педагогічної роботи.

Тобто, згідно з вищевказаними нормативними актами тренер-викладач дитячо-юнацької спортивної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу і має право, в тому числі, на пенсію за вислугу років при наявності відповідного педагогічного стажу роботи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, в якому посада тренера-викладача дитячо-юнацької спортивної школи не була передбачена.

Листом від 16.02.1994 № 01-3/96-02 Міністерство соціального захисту населення України повідомило, що назви посад працівників установ освіти у даному переліку не відповідають їх назвам, передбачених діючими нормативними документами по штатах та оплаті праці, що викликає труднощі при визначенні права на пенсію за вислугу років працівникам установ освіти. Зокрема, діючим законодавством у дитячо-юнацьких спортивних школах передбачаються посади тренерів-викладачів, а не тренерів, викладачів.

Виходячи з системного аналізу наведених законодавчих та нормативно-правових актів суд робить висновок, що посада тренера викладача відділення боротьби вільної, на якій позивач працює станом і на момент розгляду даного спору, відноситься до педагогічних.

Правова позиція у подібних правовідносинах відображена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 (справа №876/5312/17), Верховного Суду від 13.02.2019 (справа № 233/4308/17).

Крім того, згідно з Переліком закладів та установ освіти, охорони здоров`я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року за № 909, зокрема, в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах передбачені посади: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №963 затверджений Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким передбачено, що посади вчителів, викладачів всіх спеціальностей, інструкторів фізкультури, методистів належать до категорії педагогічних працівників.

Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 13.02.2019 р. у справі №233/4308/17, викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що викладач позашкільного навчального закладу є педагогічним працівником цього позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти.

Таким чином, враховуючи викладе тренер-викладач є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 працював до проходження військової служби за призовом під час мобілізації тренером-викладачем відділення боротьби вільної Комунального закладу «Заставнівська міська дитячо-юнацька спортивна школа» Заставнівської міської ради Чернівецького району Чернівецької області, а отже є педагогічним працівником, у зв`язку з чим мав право на збереження попереднього середнього заробітку на період проходження військової служби за призовом під час мобілізації.

Саме тому, наказ в. о. директора Комунального закладу «Заставнівська міська дитячо-юнацька спортивна школа» Заставнівської міської ради Чернівецького району Чернівецької області Кулінковича С.В. № 01-1/22-к-п/з від 19 липня 2022 року є незаконним та підлягає скасуванню, а Відділ освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради Чернівецької області необхідно зобов`язати нарахувати та виплатити середній заробіток позивачу ОСОБА_2 , який проходив військову службу за призовом, за період з 19 липня 2022 року по час закінчення проходження ним військової служби 24 лютого 2023 року.

Згідно вимогст.141ч.ч.1, 2ЦПК України,судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разізадоволення позову-на відповідача.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. ч. 2-4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ст. 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до норм статті 10 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, визначених законом, держава забезпечує надання професійної правничої допомоги безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу. Витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом.

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як встановлено у справі, перед зверненням до суду позивач ОСОБА_2 30.10.2023 уклав із адвокатом Павчуком С.І. договір про надання правничої (правової) допомоги (далі по тексту - Договір) (а. с. 19).

У відповідності до п. п. 1.1, 1.2 Договору, адвокат Павчук С.І. взяв на себе зобов`язання надати Замовнику ОСОБА_2 та іншим особам, послуги зазначені в п. 1.1 в справі «про визнання протиправним та скасування наказу про припинення виплат середнього заробітку на період проходження військової служби, стягнення заробітної плати». Зазначені послуги складаються з консультацій, адвокатських та інших юридичних послуг щодо захисту інтересів, а також здійснення представництва в органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в судах України.

Згідно п. 3.2 Договору, Замовник зобов`язується розрахуватись за надані Виконавцем послуги в розмірі визначеному в Додатку № 1 до цього Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору, за послуги передбачені в п. 1.1 цього Договору Замовник сплачує Виконавцю гонорар в розмірі якого зазначається в п.3 даного Договору та акту виконаних робіт.

Для підтвердження своїх повноважень в судовому процесі представник позивача адвокат Павчук С.І. надав суду ордер на надання правничої (правової) допомоги серії СЕ №1072058 від 31.10.2023 (а. с. 18).

Відповідно до змісту Додатку № 1 до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 30.10.2023 (а. с. 20), за послуги передбачені п. 1 цього додатку Замовник сплачує Виконавцю гонорар у розмірі 2000 грн за кожну годину витраченого Виконавцем часу для виконання послуг відповідно до Договору.

У поданому представником позивача акті виконаних робіт від 08.11.2023 (а. с. 21) відображено склад і обсяг правової допомоги, а саме: первинна консультація, опрацювання законодавства, формування правової позиції, консультування, оформлення договору (2 години), вартістю 2000 грн, а всього 4000 грн; підготовка та формування позовної заяви, знімання ксерокопій додатків (документів) до позовної заяви (3 години), вартістю 2000 грн, а всього 6000 грн; представництво інтересів в суді ( одне судове засідання), вартістю 2000 грн. Загальна вартість послуг склала 12 000 гривень.

Квитанція про отримання коштів за послуги підтверджує сплату Замовником ОСОБА_2 на користь адвоката Павчука С.І. гонорару за надані послуги правничої (правової) допомоги в розмірі 12 000 грн (а. с. 22).

Як встановлено судом за змістом поданих документів усі надані послуги представником позивача в частині надання професійної правової допомоги стосувались розгляду однієї справи № 716/2152/23.

На думку суду, вид та характер правничої допомоги, що відображений в акті виконаних робіт від 08.11.2023, дає підстави суду стверджувати, що правнича допомога у такому виді стосується та пов`язана з даною справою, була необхідною для здійснення у ній провадження, а тому є обґрунтованою.

Надані стороною позивача докази відповідають вимогам частини 2, 3 статті 137 ЦПК та є достатньою підставою для розподілу цих витрат за правилами частини 2 статті 141 ЦПК.

З аргументованими запереченнями щодо співмірності судових витрат, або клопотаннями про їх зменшення (частини 5, 6 статті 137 ЦПК) відповідачі (їх представники) до суду не зверталися.

Поряд з цим встановлено, що при зверненні до суду із вимогою про стягнення додаткових витрат на неповнолітню дитину позивачка суовий збір не сплачувала, оскільки відповідно до п. 12, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» є таким, що звільнений від його сплати.

Частиною 6 ст. 141 ЦПК України визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приписами п. 2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено ставку судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2684 грн.

Отже, розмір суми судового збору за вимогу про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, який підлягає до сплати, становить 2 684 грн х 0,4 = 1073,6 грн.

Стороною позивача заявлено дві вимоги немайнового характеру, за кожну з яких необхідно було сплатити судовий збір у вказаному розмірі.

За таких обставин, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 2147,2 гривень (1073,6 грн х 2).

Оскільки Комунальний заклад «Заставнівська міська дитячо-юнацька спортивна школа» Заставнівської міської ради Чернівецького району Чернівецької області не є юридичною особою, а є закладом позашкільної освіти Відділу освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради Чернівецької області, то всі судові витрати необхідно стягнути саме з останньої юридичної особи, яка є розпорядником бюджетних коштів та буде належним платником.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 10, 81, 235, 259, 263 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_2 до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради Чернівецької області, Комунального закладу «Заставнівська міська дитячо-юнацька спортивна школа» Заставнівської міської ради Чернівецького району Чернівецької області про визнання протиправним та скасування наказу про припинення виплати середнього заробітку на період проходження військової служби, стягнення заробітної плати задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ № 01-1/22-к-п/з від 19.07.2022 виданий в. о. директора Комунального закладу Заставнівська міська дитячо-юнацька спортивна школа Заставнівської міської ради Чернівецької області Сергієм Кулінковичем, яким тренеру-викладачу відділення боротьби вільної ОСОБА_2 з 19 липня 2022 року припинено виплату середнього заробітку на період проходження військової служби.

Зобов`язати Відділ освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради Чернівецької області нарахувати і виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за період з 19 липня 2022 року по 24 лютого 2023 року (час закінчення проходження військової служби).

Стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради Чернівецької області на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради Чернівецької області на користь держави судові витрати в виді судового збору в розмірі 2147,2 гривень.

Рішення підлягає негайному виконанню у межах суми платежу заробітної плати за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду.

Повне найменування та ім`я сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Заставнівським РВ УМВС України в Чернівецькій області 10.01.1997, зареєстрований та проживає на АДРЕСА_1 ;

Представник позивача: адвокат Павчук Святослав Іванович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №000114 від 23 лютого 2017 року, діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 31.10.2023 виданого на підставі договору про надання правової допомоги від 30.10.2023;

Відповідач: Відділ освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради Чернівецької області, місцезнаходження на вул. Самоврядування, 9 в м. Заставна Чернівецького району Чернівецької області, код ЄДРПОУ 43065925;

Комунальний заклад Заставнівська міська дитячо-юнацька спортивна школа Заставнівської міської ради Чернівецької області, місцезнаходження на вул. Незалежності, 93-А Чернівецького району Чернівецької області, код ЄДРПОУ 42645542.

Суддя Ярослав СТРІЛЕЦЬ