Вирок

від 22.01.2024 по справі 756/8126/21

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22.01.2024 Справа № 756/8126/21

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/8126/21

1-кп/756/446/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.01.2024 місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючий суддя ОСОБА_3.,

секретар судового засідання ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7.,

ОСОБА_8.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020100000000419 від 28.04.2020, на підставі обвинувального акта за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Берегово Закарпатської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1), такого, що має вищу освіту, раніше несудимого,

та

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця м. Переяслав-Хмельницького Київської області, зареєстрованого у АДРЕСА_2, жителя АДРЕСА_3, такого, що має вищу освіту, раніше несудимого,

кожного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурори ОСОБА_9., ОСОБА_10.,

потерпіла ОСОБА_11 (в режимі відеоконференції),

обвинувачені ОСОБА_2., ОСОБА_1.,

захисник ОСОБА_12.,

в с т а н о в и в:

Наказом від 28.05.2019 №К-9/2019 ОСОБА_1. призначено на посаду заступника директора ТОВ «БК «АРМАКОМБУД» (ЄДРПОУ 42769429) та наказом від 29.05.2019 №1-ОП на нього покладено обов'язки інженера охорони праці, який мав виконувати функції служби охорони праці.

Наказом директора ТОВ «БК «АРМАКОМБУД» від 28.05.2019 №К-8/2019 ОСОБА_2. призначено на посаду виконавця робіт ТОВ «БК «АРМАКОМБУД» (ЄДРПОУ 42769429).

Відповідно до вимог ст. 5 Закону України від 14.10.1992 №2694-XII «Про охорону праці» (далі - Закон №2694-XII) під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору. Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.

Статтею 8 Закону №2694-XII передбачено, що на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби. Працівники, які залучаються до разових робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, повинні бути забезпечені зазначеними засобами. Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору. У разі передчасного зношення цих засобів не з вини працівника роботодавець зобов'язаний замінити їх за свій рахунок. У разі придбання працівником спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів за свої кошти роботодавець зобов'язаний компенсувати всі витрати на умовах, передбачених колективним договором. Згідно з колективним договором роботодавець може додатково, понад встановлені норми, видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування.

Крім того, статтею 13 Закону №2694-XII передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

- створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання; - розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці; - забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються; - впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо; - забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом; - забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин; - організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів; - розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці; - здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці; - організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці; - вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Згідно ст. 14 Закону №2694-XII працівник зобов'язаний: - дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; - знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту.

Статтею 18 Закону №2694-XII визначено, що працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії. Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці. Перелік робіт з підвищеною небезпекою затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці. Посадові особи, діяльність яких пов'язана з організацією безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок. Порядок проведення навчання та перевірки знань посадових осіб з питань охорони праці визначається типовим положенням, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці. Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці. У разі виявлення у працівників, у тому числі посадових осіб, незадовільних знань з питань охорони праці, вони повинні у місячний строк пройти повторне навчання і перевірку знань. Вивчення основ охорони праці, а також підготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів з охорони праці з урахуванням особливостей виробництва відповідних об'єктів економіки забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти і науки, в усіх навчальних закладах за програмами, погодженими із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Відповідно до вимог ст. 24 КЗпПУ трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, ОСОБА_1., будучи заступником директора ТОВ «БК «АРМОКОМБУД», являється службовою особою та такою, що зобов'язувалась дотримуватися правил техніки безпеки під час виконання робіт із підвищеною небезпекою, а ОСОБА_2., будучи виконробом ТОВ «БК «АРМОКОМБУД», являється особою, яка зобов'язувалась дотримуватися правил техніки безпеки під час виконання робіт із підвищеною небезпекою.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 №207 «Про внесення змін до порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки», а саме до пункту 22 додатку 6 до переліку видів робіт підвищеної небезпеки, які виконуються на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці входить зведення, монтаж і демонтаж будинків, споруд, зміцнення їх аварійних частин.

Згідно пункту 94 наказу Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 №15 «Про затвердження типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та переліку робіт з підвищеною небезпекою», до робіт з підвищеною небезпекою відносяться роботи верхолазні та на висоті.

Крім того, згідно наказу Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 №15 «Про затвердження типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та Переліку робіт з підвищеною небезпекою», а саме до пункту 4.1 посадові особи та інші працівники, безпосередньо зайняті на роботах, зазначених у переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 № 15 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.02.2005 №232/10512, та переліку робіт, де є потреба в професійному доборі, затвердженого наказом МОЗ та Держнаглядохоронпраці України від 23.09.1994 №263/121 і зареєстрованого Міністерством юстиції України 25.01.1995 за №18/554, проходять спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці.

Також, згідно з пунктом 2.1 розділу 2 наказу Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27.03.2007 №62 «Про затвердження правил охорони праці під час виконання робіт на висоті» роботи на висоті - роботи, що виконуються на висоті 1,3 м і більше від поверхні ґрунту, перекриття або робочого настилу, у тому числі з робочих платформ підйомників і механізмів, а також на відстані менше 2 м від неогороджених перепадів на висоті 1,3 м і більше; основним засобом індивідуального захисту під час виконання робіт є пояс запобіжний лямковий або пояс запобіжний безлямковий.

Крім того, пунктом 4.1.12 наказу Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27.03.2007 №62 «Про затвердження правил охорони праці під час виконання робіт на висоті» встановлено, що до засобів захисту від падіння з висоти належать: пояси запобіжні, каски, страхувальні канати, запобіжні верхолазні пристрої, уловлювачі з вертикальним канатом, огородження, захисні сітки, знаки безпеки тощо; верхолазне спорядження, яке використовується разом із вищезазначеними засобами захисту.

Відповідно до пункту 4.2 Державних будівельних норм України «Охорона праці і промислова безпека у будівництві» (ДБН А.3.2-2-2009) під час зведення будівельних об'єктів повинні бути вжиті заходи для запобігання впливу на працівників та населення виробничих факторів. За можливості впливу таких факторів необхідно розробити та реалізувати заходи відповідно до вимог цих норм, інших нормативних документів, нормативно-правових актів.

Пунктом 6.2.2 Державних будівельних норм України «Охорона праці і промислова безпека у будівництві» (ДБН А.3.2-2-2009) зазначено, що робочі місця і проходи до них, розташовані на висоті більше ніж 1,3 м і на відстані менше ніж 2,0 м від межі перепаду по висоті, повинні бути огороджені захисними огорожами, конструкції яких визначаються у проекті виконання робіт (далі - ПВР). Огорожі слід доставити на об'єкт будівництва до початку виконання робіт та негайно установити після утворення зазначеного перепаду по висоті, а демонтувати безпосередньо перед улаштуванням проектних огороджувальних конструкцій. Якщо неможливо установити огорожу, у випадках, визначених у ПВР, для виконання певних видів робіт (наприклад, верхолазні, монтаж конструкцій, обладнання, опалубки; мурування стін тощо) відповідно до ПВР їх необхідно виконувати із застосуванням запобіжних поясів, страхувальних канатів. Місця кріплення запобіжних канатів повинні бути визначені у ПВР. Відповідальність за наявність і своєчасність установлення огорож у місцях загального користування несе генпідрядник, за його відсутності - субпідрядник (підрядник). Генпідрядник разом із субпідрядником (підрядником) несуть відповідальність за наявність огорож на дільниці субпідрядника (підрядника), якщо інше не визначено договором між ними. Виконання робіт без додержання вимог цього пункту не допускається.

Також, пунктом 6.2.19 Державних будівельних норм України «Охорона праці і промислова безпека у будівництві» (ДБН А.3.2-2-2009) передбачено, що технологічні, ліфтові та інші отвори в перекриттях та покриттях для запобігання доступу до них працюючих необхідно закрити суцільними настилами або огородити вздовж периметра згідно з ГОСТ 23407, ГОСТ 12.4.059. На кожному поверсі в ліфтовій шахті повинні бути змонтовані захисні настили конструкції елементів настилів закриття отворів, методи їх монтажу повинні бути зазначені в ПВР.

Згідно пункту 2.6 наказу Міністерства надзвичайних ситуацій України від 25.01.2012 №67 «Про затвердження загальних вимог стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників» у випадках, коли діяльність кількох суб'єктів господарювання здійснюється одночасно на одній території або в одній робочій зоні, має бути налагоджено співробітництво між ними, взаємне інформування, координація дій та осіб, які відповідають за невиконання вимог охорони праці, з урахуванням характеру діяльності щодо захисту від небезпек та запобігання їм відповідно до чинного законодавства. Залучені працівники інших підприємств повинні пройти медичний огляд та інструктаж з охорони праці з урахуванням специфіки умов праці на підприємстві, що приймає залучених працівників. Таким працівникам повинні бути надані необхідні засоби індивідуального захисту.

Крім того, відповідно до пункту 110 розділу 2 наказу Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 17.05.2004 №126 «Про затвердження норм безоплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам, зайнятим у будівельному виробництві» монтажник з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій повинен забезпечуватися: костюмом бавовняним, черевиками шкіряними на неслизькій підошві, рукавицями з налодонниками та каскою.

Разом з цим, пунктом 4.1.1 наказу Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27.03.2007 №62 «Про затвердження правил охорони праці під час виконання робіт на висоті» зазначено, що працівники, зайняті на роботах зі шкідливими та/або небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням, або тих, що здійснюються в несприятливих метеорологічних умовах, залежно від умов праці і прийнятої технології виробництва забезпечуються відповідно до встановлених норм спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту згідно з Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженим наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 29.10.1996 №170 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.11.1996 за №667/1692 ГОСТ 12.4.011-89, а також мийними та знешкоджувальними засобами.

Пунктом 8 розділу 3 наказу Міністерства соціальної політики України від 29.11.2018 №1804 «Про затвердження Мінімальних вимог безпеки і охорони здоров'я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці» визначено, що роботодавець зобов'язаний організувати на підприємстві належний облік і контроль за видачею у встановлені строки засобів індивідуального захисту працівникам.

Також, у пункті 9 розділу наказу Міністерства соціальної політики України від 29.11.2018 №1804 «Про затвердження Мінімальних вимог безпеки і охорони здоров'я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці» зазначено, що видача працівникам і повернення ними засобів індивідуального захисту має обліковуватися в особистій картці обліку спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, форма якої наведена у додатку 1 до цих Мінімальних вимог.

Крім того, згідно пункту 1.3 наказу Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27.03.2007 №62 «Про затвердження правил охорони праці під час виконання робіт на висоті» до виконання робіт на висоті допускаються особи, не молодше 18 років та які пройшли:

- професійний добір відповідно до Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі, затвердженого спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України та Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 23.09.1994 №263/121, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.01.1995 за №18/554;

- медичний огляд відповідно до вимог Положення про медичний огляд працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.1994 №45, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1994 за №136/345;

- спеціальне навчання та перевірку знань з охорони праці відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 №15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за №231/10511 (далі - НПАОП 0.00-4.36-05);

- навчання та перевірку знань з протипожежної безпеки осіб, які виконують вогневі роботи, відповідно до вимог Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 №126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за №1410/10009 (далі - НАПБ А.01.001-04).

Так, згідно посадової інструкції заступника директора ТОВ «БК «АРМАКОМБУД» (код ЄДРПОУ 42769429), затвердженої 29.05.2019 директором ТОВ «БК АРМАКОМБУД» ОСОБА_13., встановлено, що відповідно до пункту 1.2 розділу 1 заступник директора у своїй діяльності керується чинним законодавством України, наказами та інструкціями відповідних галузевих міністерств, цією посадовою інструкцією та іншими нормативними документами, затвердженими у встановленому порядку.

Крім того, відповідно до пункту 2.9 розділу 2 посадової інструкції заступник директора забезпечує підготовку та своєчасне подання оперативної звітності, замовлень на машини, механізми, транспорт, матеріали, конструкції, деталі, інструмент, інвентар, спецодяг, індивідуальні засоби захисту тощо.

Пунктом 2.10 розділу 2 посадової інструкції передбачено, що заступник директора здійснює заходи щодо створення безпечних умов виконання робіт, удосконалення організації виробництва та праці, механізм та автоматизації виробничих процесів, раціоналізації робочих місць.

Згідно з пунктом 2.12 розділу 2 посадової інструкції заступник директора контролює стан і правильну експлуатацію риштування, помостів, кріплення та огорож, ведення документації з обліку виконаних робіт, робочого часу, виконавчої технічної документації.

Також, пунктом 2.15 розділу 2 посадової інструкції зазначено, що заступник директора організовує виконання розпоряджень контролюючих органів з питань охорони праці.

Разом з цим, пунктом 2.16 розділу 2 посадової інструкції визначено, що заступник директора своєчасно повідомляє керівництво організації про випадки виробничого травматизму.

Відповідно до пункту 2.17 розділу 2 посадової інструкції заступник директора розслідує нещасні випадки, пов'язані з виробництвом, і складає відповідні акти.

Пунктом 2.18 розділу 2 посадової інструкції визначено, що заступник директора бере участь у розробленні та запровадженні щодо запобігання виробничому травматизму й виконання заходів пожежної безпеки.

Крім того, пунктом 2.22 розділу 2 посадової інструкції передбачено, що заступник директора контролює додержання працівниками правил і норм охорони праці, виробничої та трудової дисципліни, правил внутрішнього розпорядку.

Одночасно, відповідно до пункту 2.23 розділу 2 посадової інструкції заступник директора керує виконавцями робіт, видає розпорядження та контролює їх виконання.

Згідно з пунктом 4.1 розділу 4 посадової інструкції заступник директора несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх обов'язків, а також за невикористання або неповне використання своїх функціональних прав, що передбачені цією посадовою інструкцією,- в межах, визначених чинним законодавством України про працю.

Відповідно до пункту 4.2 розділу 4 посадової інструкції заступник директора несе відповідальність за правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності - в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України.

Пунктом 4.2 розділу 4 посадової інструкції встановлено, що заступник директора несе відповідальність за порушення законодавчих і нормативних актів з охорони праці, створення перешкод для органів держнагляду за охороною праці, невиконання своїх функціональних і службових обов'язків начальник відділу притягується до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно діючому законодавству.

Крім того, відповідно до пункту 5.10 розділу 5 посадової інструкції заступник директора повинен знати законодавство про охорону праці, норми та правила охорони навколишнього середовища.

Разом з цим, згідно пункту 5.12 розділу 5 посадової інструкції заступник директора повинен знати НПАОП 45.2.-7.02.12 ДБН А.3.2-2-2009 «Системи стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека у будівництві». Систему стандартів безпеки праці (ДСТУ, ГОСТ, НПАОП, тощо), «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Основні положення.» (ДБН А 3.1.-3-93) та інші нормативні акти з організації будівельного виробництва (ДБН), а також методи господарювання і управління товариством, порядок укладання і виконання господарських договорів;

Відповідно до пункту 5.14 розділу 5 посадової інструкції заступник директора повинен знати правила внутрішнього трудового розпорядку товариства, вміти надавати першу медичну допомогу потерпілим від нещасних випадків.

Згідно до наказу від 29.05.2019 №1-ОП «Про покладення обов'язків інженера з охорони праці», затвердженим директором ТОВ «БК «АРМАКОМБУД» (код ЄДРПОУ 42769429) ОСОБА_13., встановлено, що:

- пункт 1 - обов'язки інженера з охорони праці покладено на заступника директора ОСОБА_1, який виконує функції служби охорони праці; - пункт 2 - забезпечення створення та організацію Служби з охорони праці на підприємстві доручено заступнику директору/інженеру з охорони праці ОСОБА_1; - пункт 3 - в роботі служби охорони праці керуватися законодавством про працю, нормативними документами і актами, «Положенням про службу охорони праці».

Згідно посадової інструкції інженера з охорони праці ТОВ «БК «АРМАКОМБУД» (ЄРДПОУ 42769429), затвердженої 13.04.2019 директором ТОВ «БК АРМАКОМБУД» ОСОБА_13., встановлено наступне.

Відповідно до пункту 4 розділу 1 посадової інструкції, інженер з охорони праці у своїй роботи керується Конституцією України, нормативно-правовими і законодавчими актами України, керівними матеріалами з охорони праці, протипожежної безпеки і виробничої санітарії, Положенням про службу з охорони праці і цією посадовою інструкцією.

Разом з цим, відповідно до пункту 1 розділу 2 посадової інструкції інженер з охорони праці здійснює контроль за додержанням у підрозділах підприємства чинного законодавства, правил, стандартів, норм, положень, інструкцій з охорони праці, виробничої санітарії, протипожежного захисту і охорони навколишнього середовища, за наданням працівникам встановлених пільг і компенсацій за умови праці.

Пунктом 2 розділу 2 посадової інструкції визначено, що інженер з охорони праці розроблює проекти планів щодо поліпшення умов і охорони праці, зміцнення здоров'я працівників.

Також, пунктом 3 розділу 2 посадової інструкції передбачено, що інженер з охорони праці вивчає умови праці на робочих місцях, бере участь у впровадженні більш досконалих конструкцій огороджувальної техніки, запобіжних пристроїв та інших засобів захисту, заходів щодо створення безпечних і здорових умов праці, раціональних режимів праці та відпочинку з урахуванням специфіки виробництва, динаміки працездатності, періодичності фізіологічних функцій людини, а також рекомендацій науково-дослідних установ з організації праці з метою збереження здоров'я і працездатності людей, підвищення змістовності та привабливості праці.

Згідно з пунктом 4 розділу 2 посадової інструкції інженер з охорони праці бере участь у перевірці технічного стану устаткування, визначенні його відповідності вимогам безпечного ведення робіт, у разі потреби за встановленим порядком вживає заходів щодо припинення його експлуатації.

Відповідно до пункту 5 розділу 2 посадової інструкції інженер з охорони праці здійснює контроль за роботою аспірацій них і вентиляційних систем, станом запобіжних пристосувань і захисних пристроїв.

Разом з цим, відповідно до пункту 7 розділу 2 посадової інструкції інженер з охорони праці розробляє інструкції з охорони праці, програми навчання робітників, організовує пропаганду і вивчення працівникам підприємства правил безпечних методів роботи, виробничої санітарії, протипожежного захисту і охорони навколишнього середовища.

Крім того, пунктом 9 розділу 2 посадової інструкції встановлено, що інженер з охорони праці проводить інструктаж (навчання) з питань охорони праці працівників підприємств, а також студентів, учнів професійно-технічних училищ і учнів у період проходження ними практики та трудового навчання, організує перевірку їх знань.

Одночасно відповідно до пункту 10 розділу 2 посадової інструкції інженер з охорони праці здійснює постійний контроль за додержанням працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту відповідно до вимог щодо охорони праці.

Також, пунктом 13 розділу 2 посадової інструкції встановлено, що інженер з охорони праці контролює правильність складання заявок на спецодяг, спецхарчування, захисні пристрої тощо, своєчасність забезпечення робітників засобами індивідуального захисту, а також витрати підрозділами підприємства силувань на охорону праці.

Відповідно до пункту 1 розділу 4 посадової інструкції інженер з охорони праці несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, що передбачені цією посадовою інструкцією, - в межах, визначених чинним законодавством України про працю.

Пунктом 2 розділу 4 посадової інструкції передбачено, що інженер з охорони праці несе відповідальність за порушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності, в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України.

Крім того, відповідно до пункту 1 розділу 5 посадової інструкції інженер з охорони праці повинен знати і застосовувати на практиці Закон України «Про охорону праці», постанови, розпорядження, накази, правила, стандарти, норми, положення та інші документи з охорони праці, виробничої санітарії, протипожежного захисту і охорони навколишнього середовища, яким надано чинність правових норм, обов'язкових для виконання.

Також, згідно з пунктом 5 розділу 5 посадової інструкції інженер з охорони праці повинен знати і застосовувати на практиці систему стандартів безпеки праці.

Відповідно до пункту 7 розділу 5 посадової інструкції інженер з охорони праці повинен знати і застосовувати на практиці особливості експлуатації устаткування, яке застосовується на підприємстві, правила і засоби контролю відповідності технічного стану устаткування вимогам безпечного ведення робіт.

Згідно з пунктом 9 розділу 5 посадової інструкції інженер з охорони праці повинен знати і застосовувати на практиці методи і форми пропагування та інформації з охорони праці, техніки безпеки.

Наказом від 08.01.2020 №12-ОП «Про призначення відповідальних за роботи підвищеної безпеки, затвердження переліку видів робіт підвищеної небезпеки», затвердженим директором ТОВ «БК «АРМАКОМБУД» (код ЄДРПОУ 42769429) ОСОБА_13., встановлено, що:

- до робіт з підвищеною небезпекою відносяться: перелік газонебезпечних робіт, перелік робіт на висоті, що виконуються за нарядами-допусками, що виконуються на підприємстві (пункт 1); - відповідальним за виконання робіт підвищеної безпеки є заступник директора ОСОБА_1 (пункт 2), зокрема:

- за безпечне виконання робіт зі зведення, монтажу та демонтажу будівель і споруд, зміцнення їх аварійних систем з правом видачі наряд-допусків; - за безпечне виконання робіт, що виконуються за допомогою механічних підіймачів та будівельних підйомників з правом видачі наряд-допусків; - за роботи, що виконуються на висоті понад 1,3 метра; - за роботи верхолазні; - за зварювальні роботи.

Відповідно до «Спільні заходи з охорони праці» по безпечному виконанню робіт генпідрядника ТОВ «ДБК-МОНОЛІТ» із субпідрядником ТОВ «Будівельна компанія «АРМАКОМБУД» при влаштуванні монолітного залізобетонного каркасу на об'єкті: «Будівництво багатофункціонального житлового кварталу 1 по провулку Балтійському, 23 в Оболонському районі м. Києва. Житловий будинок №3, (секція 3,4) відповідно до договору від 15.04.2019 №15/0419 встановлено, що субпідрядник ТОВ «БК «АРМАКОМБУД»:

- забезпечує умови праці при проведенні робіт на виділеній ділянці, дотримання протипожежних заходів і законодавства з охорони праці (пункт 3 «Заходів субпідрядної організації»); - здійснює контроль за виконанням своїми та посадовими особами законодавства з охорони праці, несе відповідальність за порушення ними законодавства з охорони праці, та можливі в зв'язку з цим наслідки (пункт 4 «Заходів субпідрядної організації»); - несе відповідальність за допуск до робіт працівників що не пройшли навчання та медогляд в встановленому законодавством порядку (пункт 9 «Заходів субпідрядної організації»); - несе відповідальність за забезпечення та використання працівниками засобів індивідуального захисту та спецодягу (пункт 10 «Заходів субпідрядної організації»); - несе відповідальність за використання працівниками справного інструменту та технологічної оснастки (пункт 11 «Заходів субпідрядної організації»).

Згідно правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Будівельна компанія «АРМАКОМБУД» від 13.03.2019, затверджених загальними зборами трудового колективу, в особі Голови загальних зборів трудового колективу ОСОБА_1. та директора ОСОБА_13., встановлено, що метою правил внутрішнього трудового розпорядку є:

- забезпечення належної організації праці (пункт 1.2.1. розділу 1); - створення належних, безпечних та здорових умов праці (пункт 1.2.3. розділу 1).

Також, відповідно до пункту 3.9 розділу 3 основними обов'язками працівників є дотримання вимог, що стосується охорони праці, техніки безпеки та правил протипожежної безпеки.

Одночасно пунктом 4.3 розділу 4 визначено, що основними обов'язками роботодавця є забезпечити здорові і безпечні умови праці, робочий стан обладнання та устаткування, а також те, що необхідно для безперебійної і продуктивної роботи.

Згідно з пунктом 4.4 розділу 4 основними обов'язками роботодавця є видати працівникам, які працюють безпосередньо на будівельних майданчиках, безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби.

Відповідно до пункту 8.8 розділу у сфері охорони праці роботодавець здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог охорони праці.

Положенням «Про службу охорони праці», затвердженим наказом директора ТОВ «БК «АРМАКОМБУД» від 13.04.2019 №9-ОП, передбачено, що:

- основним завданням служби охорони праці є контроль за дотриманням працівниками вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці, положень (у разі наявності) галузевої угоди, розділу «Охорона праці», колективного договору та актів з охорони праці, що діють в межах підприємства (пункт 2.4. розділу 2); - основним завданням служби охорони праці є інформування та надання роз'яснень працівникам підприємства з питань охорони праці (пункт 2.5. розділу 2);

- функціями служби охорони праці є проведення з працівниками вступного інструктажу з охорони праці (пункт 3.5. розділу 3) також функціями служби охорони праці є (пункт 3.14. розділу 3) є: - контроль за своєчасним проведенням необхідних випробувань і технічних оглядів устаткування; - контроль за станом запобіжних і захисних пристроїв, вентиляційних систем; - контроль за своєчасним проведенням навчання з питань охорони праці, всіх видів інструктажу з охорони праці; - контроль за забезпечення працівників відповідно до законодавства спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту, мийними та знешкоджуючими засобами; - контроль за організацію робочих місць у відповідності нормативно-правовим актам з охорони праці.

Відповідно до положення «Про систему управління охороною праці», затвердженого наказом від 13.04.2019 №9-ОП директором ТОВ «БК «АРМАКОМБУД», встановлено, що:

- згідно пункту 1.3. розділу 1 управління охороною праці направлено на: - п.п. 1.3.1 формування безпечних умов праці; - п.п. 1.3.2 підвищення безпечності створених умов праці; - п.п. 1.3.3 забезпечення виконання всіма працівниками свої обов'язків з хорони праці;

- відповідно до пункту 1.7. розділу 1 метою управління охороною праці є збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці, поліпшення виробничого побуту, попередження травматизму і профзахворювання;

- відповідно до пункту 1.8. розділу 1 об'єктом управління охороною праці є діяльність працівників підприємства по забезпеченню здорових і безпечних умов праці на робочих місцях, виробничих ділянках та підприємства в цілому.

Відповідно до пункту 2.2. розділу 2 заступник директора: - забезпечує виконання правил, норм, інструкцій, що складають нормативну базу товариства; - забезпечує ведення технологічного процесу і організацію виробництва з застосуванням безпечних прийомів виконання робіт; - своєчасно вживає заходи з усунення порушень правил безпеки;

Відповідно до пункту 2.3. розділу 2 інженер охорони праці: - організовує роботу з охорони праці; - організовує і бере участь в роботі комісії по атестації працівників з питань охорони праці; - здійснює контроль стану охорони праці на робочих місцях, об'єктах, в товаристві; - приймає участь в роботі комісій по атестації працівників з питань охорони праці; - вживає заходи для своєчасного забезпечення працюючих спецодягом, взуттям, засобами індивідуального і колективного захисту.

Положенням «Про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», затвердженого наказом директора ТОВ «БК «АРМАКОМБУД» від 13.04.2019 №9-ОП, встановлено, що:

- працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи проходять на підприємстві за рахунок роботодавця інструктажі, навчання та перевірку знань з питань охорони праці, надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також правил поведінки у разі виникнення аварії (пункт 2.1. розділу 2);

- організацію навчання та перевірки знань з питань охорони праці працівників, у тому числі під час професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації на підприємстві здійснює керівник служби охорони праці (пункт 2.7. розділу 2);

- не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці (пункт 2.17. розділу 2).

Водночас, 28.04.2020 приблизно о 16:10 ОСОБА_1., обіймаючи посаду заступника директора та будучи особою, яка зобов'язана дотримуватися правил техніки безпеки під час виконання робіт із підвищеною небезпекою, та виконувати функції служби охорони праці ТОВ «БК АРМАКОМБУД», неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, за адресою: м. Київ, провул. Балтійський, 23, всупереч вимогам: статей 5, 13, 14, 18 Закону №2694-XII; ст. 24 КЗпПУ; пункту 4.1 наказу Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 №15 Про затвердження типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та Переліку робіт з підвищеною небезпекою»; п.п. 6.2.2, 6.2.19, Державних будівельних норм України «Охорона праці і промислова безпека у будівництві» (ДБН А.3.2-2-2009); п. 2.6. наказу Міністерства надзвичайних ситуацій України від 25.01.2012 №67 «Про затвердження загальних вимог стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників»; п. 110 розділу 2 наказу Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 17.05.2004 №126 «Про затвердження норм безоплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам, зайнятим у будівельному виробництві»; п.п. 1.3., 4.1.1 наказу Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27.03.2007 №62 «Про затвердження правил охорони праці під час виконання робіт на висоті»; п.п. 8, 9 розділу 3 наказу Міністерства соціальної політики України від 29.11.2018 №1804 «Про затвердження Мінімальних вимог безпеки і охорони здоров'я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці»; п.п. 1.2., 2.9., 2.10., 2.12., 2.15., 2.16., 2.17., 2.18., 2.22., 2.23., 4.1., 4.2., 5.10., 5.12., 5.14. посадової інструкції заступника директора ТОВ «БК «АРМАКОМБУД»; п.п. 4 розділу 1, п.п. 1, 2, 3, 4, 5, 7, 9, 10, 13 розділу 2, п.п. 1, 2 розділу 4, п.п. 1, 5, 7, 9 розділу 5 посадової інструкції інженера з охорони праці ТОВ «БК «АРМАКОМБУД»; п.п. 3, 4, 9, 10, 11 «Спільних заходів з охорони праці» по безпечному виконанню робіт генпідрядника ТОВ «ДБКМОНОЛІТ» із субпідрядником ТОВ «Будівельна компанія «АРМАКОМБУД» при влаштуванні монолітного залізобетонного каркасу на об'єкті: «Будівництво багатофункціонального житлового кварталу 1 по провулку Балтійському, 23 в Оболонському районі м. Києва. Житловий будинок №3, (секція 3,4) відповідно до договору від 15.04.2019 №15/0419; п.п. 1.2.1., 1.2.3., 3.9., 4.3., 4.4., 8.8. правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Будівельна компанія «АРМАКОМБУД»; п.п. 2.4., 2.5., 3.5., 3.14. положення «Про службу охорони праці» ТОВ «БК «АРМАКОМБУД»; п.п. 1.3., 1.3.1., 1.3.2., 1.3.3., 1.7., 1.8., 2.2., 2.3. положення «Про систему управління охороною праці» ТОВ «БК «АРМАКОМБУД»; п.п. 2.1., 2.7., 2.17 положення «Про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці» ТОВ «БК «АРМАКОМБУД», не бажаючи та не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своєї діяльності, хоча повинен був і міг їх передбачити, не виконав покладені на нього обов'язки по дотриманню правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, які зобов'язаний був виконувати, та залучив до робіт з підвищеною небезпекою ОСОБА_14 на підставі договору про виконання робіт від 02.04.2020, відповідно до якого останній мав виконувати роботи по влаштуванню залізобетонного каркасу на об'єкті: Будівництво багатофункціонального житлового кварталу 1 по провул. Балтійському, 23 в Оболонському районі м. Києва. Житловий будинок №3, (секція 3,4).

Внаслідок вказаних недбалих дій ОСОБА_1., 28.04.2020 приблизно о 16:10 потерпілий ОСОБА_14. під час виконання робіт по монтажу горизонтальної опалубки плити перекриття та армування будинку №3 за адресою: м. Київ, провул. Балтійський, 23, на 19-му поверсі 4-ї секції через розлом горизонтальної опалубки впав у шахту повітря відводу, яка знаходилася під ним на 18-му поверсі, яка була відчиненою, та отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці.

Крім того, згідно посадової інструкції виконавця робіт ТОВ «БК АРМАКОМБУД» ОСОБА_2., затвердженої 28.05.2019 директором ТОВ «БК АРМАКОМБУД» ОСОБА_13., встановлено, що виконавець робіт:

- здійснює безпосереднє керівництво будівництвом (пункт 1 розділу 2); - забезпечує виконання виробничих завдань відповідно до графіків і проектів виконання будівельних, монтажних, ремонтно-будівельних, введення об'єктів у дію у встановлені строки (пункт 2 розділу 2); - організовує виконання будівельно-монтажних робіт згідно з проектною та технологічною документацією, будівельними нормами та правилами, технічними умовами й іншими нормативними документами (пункт 4 розділу 2); - здійснює заходи щодо удосконалення організації виробництва та праці, механізації й автоматизації виробничих процесів, раціоналізації робочих місць(пункт 6 розділу 2); - затверджує наряди та іншу документацію на оплату праці робітників (пункт 8 розділу 2); - встановлює виробничі завдання майстрам та контролює їх виконання (пункт 14 розділу 2); - координує діяльність майстрів та дільничих служб (пункт 15 розділу 2); - навчає робітників безпечним методам виконання робіт, проводить виробничий інструктаж безпосередньо на робочому місці, про що робить запис у спеціальному журналі обліку інструктажів (пункт 19 розділу 2); - забезпечує ефективне застосування технологічної оснастки, будівельних машин, енергетичних установок, транспортних засобів і захисту робітників (пункт 20 розділу 2); - контролює додержання робітниками норм при перенесенні ваги, правил і норм охорони праці, виробничої і трудової дисципліни, правил внутрішнього розпорядку (пункт 21 розділу 2); - бере участь у розгляді причини аварії, розробляє заходи для їх усунення та запобігання їм (пункт 22 розділу 2); - несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, а також за невикористання або неповне використання своїх функціональних прав, що передбачені цією інструкцією, - в межах, визначених чинним законодавством України про працю (пункт 1 розділу 3); - несе відповідальність за порушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності, - в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України (пункт 2 розділу 3); - несе відповідальність за завдання матеріальної шкоди, - в межах, визначених чинним цивільним законодавством та законодавством про працю України (пункт 3 розділу 3); - має знати: постанови, розпорядження, накази, методичні, нормативні та інші матеріали, що є визначальними для забезпечення діяльності будівництва (пункт 1 розділу 4); - має знати організацію та технологію будівельного виробництва (пункт 2 розділу 4); - має знати будівельні норми та правила (пункт 4 розділу 4); - має знати технічні умови виконання й приймання будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт (пункт 6 розділу 6); - має знати основи економіки, організації праці й управління будівництвом (пункт 11 розділу 6); - має знати основи трудового законодавства (пункт 13 розділу 6); - має знати правила та норми охорони праці, виробничої санітарії, протипожежного захисту й охорони навколишнього середовища (пункт 14 розділу 6); - за відсутності виконавця робіт його обов'язки виконує заступник (за відсутності останнього - особа призначена у встановленому порядку), який набуває відповідних прав та несе відповідальність та належне виконання покладених на нього обов'язків (пункт 1 розділу 7).

Згідно посадової інструкції заступника директора ТОВ «БК «АРМАКОМБУД» (код ЄДРПОУ 42769429), затвердженої 29.05.2019 директором ТОВ «БК АРМАКОМБУД» ОСОБА_13., за відсутності заступника директора його обов'язки виконує виконавець робіт, який набуває відповідних прав та несе відповідальність за належне виконання покладених на нього обов'язків ( пункт 1.4 розділу 1 посадової інструкції).

Згідно пункту 3 наказу від 08.01.2020 №12-ОП «Про призначення відповідальних за роботи підвищеної безпеки» затвердження переліку видів робіт підвищеної небезпеки, затвердженого директором ТОВ «БК «АРМАКОМБУД» (код ЄДРПОУ 42769429) ОСОБА_13., у разі відсутності заступника директора ОСОБА_1. обов'язки та відповідальність за виконання вищевказаних робіт підвищеної небезпеки покладаються на виконроба ОСОБА_2.

Водночас, 28.04.2020 приблизно о 16:10 ОСОБА_2., обіймаючи посаду виконавця робіт ТОВ «БК АРМАКОМБУД», неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, за адресою: м. Київ, провул. Балтійський, 23, будучи особою, яка зобов'язана дотримуватися правил техніки безпеки під час виконання робіт із підвищеною небезпекою та особою, на яку в разі відсутності заступника директора ОСОБА_1. покладено обов'язки та відповідальність за виконання робіт з підвищеної небезпеки, всупереч вимогам статей 8, 14, 18 Закону №2694-XII; пункту 4.1 наказу Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 №15 «Про затвердження типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та Переліку робіт з підвищеною небезпекою»; пунктів 1.3., 2.1., 4.1.1., 4.1.12 наказу Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27.03.2007 №62 «Про затвердження правил охорони праці під час виконання робіт на висоті»; п.п. 4.2., 6.2.2., 6.2.19 Державних будівельних норм України «Охорона праці і промислова безпека у будівництві» (ДБН А.3.2-2-2009); п. 2.6 наказу Міністерства надзвичайних ситуацій України від 25.01.2012 №67 «Про затвердження загальних вимог стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників»; п. 110 розділу 2 наказу Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 17.05.2004 №126 «Про затвердження норм безоплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам, зайнятим у будівельному виробництві»; п.п. 1, 2, 4, 6, 8, 14, 15, 19, 20, 21, 22 розділу 2., п.п. 1, 2, розділу 3, п.п. 1, 2, 4 розділу 4, п.п. 6, 11, 13, 14 розділу 6, п. 1 розділу 7 посадової інструкції виконавця робіт ТОВ «БК «АРМАКОМБУД»; п.п. 3, 4, 9, 10, 11 «Спільних заходів з охорони праці» по безпечному виконанню робіт генпідрядника ТОВ «ДБКМОНОЛІТ» із субпідрядником ТОВ «Будівельна компанія «АРМАКОМБУД» при влаштуванні монолітного залізобетонного каркасу на об'єкті: «Будівництво багатофункціонального житлового кварталу 1 по провулку Балтійському, 23 в Оболонському районі м. Києва. Житловий будинок №3, (секція 3,4) відповідно до договору від 15.04.2019 №15/0419; п.п. 1.2.1, 1.2.3 правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Будівельна компанія «АРМАКОМБУД»; п.п. 2.4, 2.5, 3.5, 3.14 положення «Про службу охорони праці» ТОВ «БК «АРМАКОМБУД»; п.п. 1.3, 1.3.1, 1.3.2, 1.3.3, 1.7, 1.8 положення «Про систему управління охороною праці» ТОВ «БК «АРМАКОМБУД»; п.п. 2.1, 2.7, 2.17 положення «Про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці» ТОВ «БК «АРМАКОМБУД», не бажаючи та не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своєї діяльності, хоча повинен був і міг їх передбачити, не виконав покладені на нього обов'язки по дотриманню правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, які зобов'язаний був виконувати, та залучив до робіт з підвищеною небезпекою ОСОБА_14, який діяв на підставі договору про виконання робіт від 02.04.2020, відповідно до якого ОСОБА_14. мав виконувати роботи по влаштуванню залізобетонного каркасу на об'єкті: Будівництво багатофункціонального житлового кварталу 1 по провул. Балтійському, 23 в Оболонському районі м. Києва. Житловий будинок №3, (секція 3,4).

Внаслідок вказаних недбалих дій ОСОБА_2., 28.04.2020 приблизно о 16:10 потерпілий ОСОБА_14. під час виконання робіт по монтажу горизонтальної опалубки плити перекриття та армування будинку №3 за адресою: м. Київ, провул. Балтійський, 23, на 19-му поверсі 4-ї секції, через розлом горизонтальної опалубки впав у шахту повітря відводу, яка знаходилася під ним на 18-му поверсі та була відчиненою, отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці.

26.07.2021 у судовому засіданні після оголошення прокурором викладу обвинувального акта під час роз'яснення судом обвинуваченим ОСОБА_1. та ОСОБА_2. суті обвинувачення, останні, кожен окремо, повідомили суду, що їм зрозуміло в чому їх обвинувачує сторона обвинувачення та про те, що винуватість у вчиненому вони не визнають та погодилися давати показання в судовому засіданні.

У зв'язку з цим, з'ясувавши позиції сторін щодо обсягу доказів, які підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, судом було постановлено рішення про повний порядок дослідження доказів у кримінальному провадженні, а саме про дослідження письмових документів, допит свідків, потерпілої та допит обвинувачених.

Під час судового провадження судом було досліджено письмові документи сторони обвинувачення.

14.09.2022 у судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_1. та ОСОБА_2., кожен окремо, повідомили суду про те, що в них змінилася позиція щодо висунутого обвинувачення. При цьому обвинувачені пояснили, що вони щиро розкаюються у вчиненому, винуватість визнають в повному обсязі висунутого обвинувачення, висловили жаль з приводу загибелі потерпілого ОСОБА_14

Захисник ОСОБА_12. зазначив, що йому відомо, що в його підзахисних змінилася позиція стосовно висунутого обвинувачення. Він мав конфіденційну розмову з ОСОБА_1. та ОСОБА_2., під час якої кожен підтвердив йому, що повністю визнає свою винуватість у повному обсязі обвинувачення, на що він роз'яснив кожному з них юридичні наслідки щодо порядку оскарження вироку суду першої інстанції до апеляційного суду.

Після цього прокурор заявила клопотання про зміну порядку дослідження доказів у кримінальному провадженні та здійснення розгляду кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Захисник не заперечував проти зміни порядку дослідження доказів й розгляду провадження у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Обвинувачені ОСОБА_1. та ОСОБА_2., кожен окремо, також висловили згоду з таким порядком дослідження доказів, повідомили, що зміна позиції щодо висунутого обвинувачення є добровільною, жодного тиску на них не здійснювалося.

Відповідно до ч. 2 ст. 349 КПК України, враховуючи, що учасники судового провадження не оспорюють обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, й судом було встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, за відсутністю будь-яких сумнівів у добровільності та істинності позиції останніх, за згодою учасників судового провадження, суд дійшов висновку про зміну порядку дослідження доказів у кримінальному провадженні та про можливість проведення судового розгляду кримінального провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинувачених, дослідженням процесуальних рішень, що стосуються долі речових доказів і таких, що стосуються заходів забезпечення кримінального провадження, матеріалів, що характеризують особу кожного з обвинувачених, а також допитом потерпілої в частині заявленого у кримінальному провадженні цивільного позову, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, судом було роз'яснено сторонам кримінального провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1. показав, що він працює заступником директора будівельної компанії. На початку квітня 2020 року до нього звернувся ОСОБА_14 з приводу допомоги йому з працевлаштуванням, на що він (ОСОБА_1.) прийняв його на роботу за цивільно-правовим договором, відповідно до якого ОСОБА_14. мав працювати арматурником внизу на будівельному майданчику. Його робочим місцем було визначено арматурну зону на будівельному майданчику внизу під баштою крану. У день події будівельні роботи проводились на 18 поверсі і завданням ОСОБА_14 було виготовляти армокаркаси на будівельному майданчику і подавати їх краном на верх. 28.04.2020 він (ОСОБА_1.) був вихідний і про загибель ОСОБА_14 дізнався від ОСОБА_2. під час телефонної розмови, після чого він відразу приїхав з Черкаської області до міста Києва на місце події. При цьому, ОСОБА_1. зазначив, що в подальшому буде більше приділяти уваги дотриманню техніки безпеки працівниками на виробництві і підбору працівників, а також уважніше ставитись до техніки безпеки на виробництві, шкодує про те, що сталась подія, яка призвела до загибелі ОСОБА_14, щиро покаявся та просив суд суворо не карати. Зазначив, що матеріально допомагав матері загиблого, на підтвердження чого просив долучити відповідні фіскальні документи.

Показання обвинуваченого ОСОБА_1. є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння останнім змісту обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2. показав, що 28.04.2020 він знаходився на будівельному майданчику за адресою: м. Київ, пров. Балтійський, 23, де працював виконробом. Цього дня до обіду ОСОБА_14. знаходився внизу, ставив каркас на верх. Приблизно о 15 годині він (ОСОБА_2.) піднявся нагору, а ОСОБА_14. продовжував залишатись внизу. Приблизно о 16 годині він (ОСОБА_2.) з іншим виконробом ходили по території і почули звук, наче щось впало, але не звернули уваги. Потім побачили, що хлопці з бригади бігають навколо однієї з ділянок будівництва, після чого він (ОСОБА_2.) підійшов і спитав, що сталось, на що хлопці з бригади сказали, що ОСОБА_14. зірвався і впав у шахту димовідведення на перший поверх, після чого приїхала слідчо-оперативна група та була викликана швидка, що констатувала смерть. Винуватість визнав повністю, зазначив, що шкодує про те, що сталась трагічна подія, яка призвела до загибелі ОСОБА_14, щиро покаявся та просив суд суворо не карати.

Показання обвинуваченого ОСОБА_2. є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння останнім змісту обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження стосовно обвинувачених ОСОБА_1. та ОСОБА_2. в межах висунутого обвинувачення, допитавши кожного з них, дослідивши долучені сторонами матеріали провадження, відомості, що характеризують особу кожного з обвинувачених, інші документи, які мають істотне значення для прийняття рішення по суті обвинувачення, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1. та ОСОБА_2., кожного окремо, у порушенні правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві особою, яка зобов'язана їх дотримуватись, що спричинило загибель людини, доведено повністю та кваліфікує дії кожного за ч. 2 ст. 272 КК України.

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання кожному з обвинувачених, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до усталеної судової практики, при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Оцінюючи особу обвинуваченого, судам слід повно та всебічно досліджувати дані про особу підсудного, зокрема, слід з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Із системного аналізу положень ст. 23 КПК України та ст. 65 КК України слідує, що питання про наявність чи відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання, вирішується судом у нарадчій кімнаті на підставі безпосередньо досліджених доказів.

Приймаючи рішення щодо виду та розміру покарання ОСОБА_1., суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_1. має вищу освіту, одружений (т. 1 а.к.п. 103), має на утриманні двох власних дітей: повнолітнього сина ОСОБА_13., ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а.к.п. 105), який має вади здоров'я з дитинства (т. 1 а.к.п. 106-107), та ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 1 а.к.п. 108), а також двох малолітніх дітей дружини: ОСОБА_15., ІНФОРМАЦІЯ_5 (т. 1 а.к.п. 109), котра має незадовільний стан здоров'я (т. 1 а.к.п. 110), та ОСОБА_16., ІНФОРМАЦІЯ_5 (т. 1 а.к.п. 111), за місцем проживання характеризується позитивно (т. 1 а.к.п. 102), до кримінальної відповідальності притягається вперше, на спеціальних обліках у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, що свідчить про його осудність.

Вирішуючи питання про наявність у кримінальному провадженні обставин, що пом'якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд зважує на роз'яснення, що містяться у пункті 4 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до яких встановлення пом'якшуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення та судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку таких обставин.

Обставиною, ща пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1. згідно ст. 66 КК України суд визнає «щире каяття», що обґрунтовується наступним.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим. Повне визнання особою своєї вини у вчиненні злочину обґрунтовується тим, що така особа заслуговує поблажливого ставлення до себе, оскільки вона щиро каючись у вчиненні злочину, викладає всі обставини вчиненого, що сприяє встановленню істини по справі, тобто розкриттю злочину.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1., висловивши самозасудження своєї кримінально караної поведінки та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність, винуватість у вчиненні злочину визнав повністю та під час допиту в суді зазначив, що дуже шкодує про настання нещасного випадку і розкаюється, під час судового провадження приніс свої вибачення, а також зазначив, що вживав дії щодо компенсації завданої шкоди матері загиблого ОСОБА_14. - ОСОБА_17, що підтверджується копією квитанції про здійснення поштового переказу, що свідчить про наявність у кримінальному провадженні обставини, що пом'якшує покарання, - «щире каяття».

Вказаний висновок суду узгоджується з позицією, викладеною у постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06.09.2022 справа №397/92/15-к, від 02.11.2021 справа №643/13256/17 та ін., які беруться судом до уваги в силу вимог ст. 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII), відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1. згідно ст. 67 КК України суд не встановив.

З огляду на викладене, враховуючи принципи законності, справедливості та обґрунтованості покарання, відомості про особу ОСОБА_1., характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, обсяг порушень правил безпеки, які призвели до нещасного випадку, зваживши на ставлення обвинуваченого до вчиненого, суд приходить до висновку про призначення останньому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції норми закону, яка передбачає відповідальність за вчинене, оскільки, на переконання суду, саме такий вид основного покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1. та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Також, враховуючи зазначені обставини та наслідки допущених обвинуваченим порушень правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1. додаткове покарання, що передбачено санкцією ч. 2 ст. 272 КК України, у виді позбавлення права обіймати посади чи займатися діяльністю, що пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями по забезпеченню безпечних умов виконання робіт з підвищеною небезпекою в установах, підприємствах та організаціях усіх форм власності на строк 1 рік.

Водночас, умови, підстави та порядок звільнення особи від покарання та його відбування визначені розділом ХІІ Загальної частини КК України. Одним із таких випадків є звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 75 КК України в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з ч. 3 ст. 75 КК України у випадках, передбачених частинами 1, 2 цієї статті, суд ухвалює рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. При цьому, статтею 76 цього Кодексу визначено коло обов'язків, які суд покладає на особу в разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Враховуючи вищевказані обставини кримінального провадження в сукупності з відомостями про особу обвинуваченого, зваживши на позиції сторін кримінального провадження в судових дебатах про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_1. від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, оскільки вважає, що виправлення останнього та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливо без реального відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою протягом іспитового строку з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Так само, приймаючи рішення щодо виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_2., суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_2. має вищу освіту, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей ОСОБА_18., ІНФОРМАЦІЯ_6 (т. 1 а.к.п. 91), та ОСОБА_19., ІНФОРМАЦІЯ_7 (т. 1 а.к.п. 92), котра має незадовільний стан здоров'я та потребує лікування (т. 1 а.к.п. 93-94), за місцем проживання характеризується позитивно (т. 1 а.к.п. 88), до кримінальної відповідальності притягається вперше, на спеціальних обліках у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, що свідчить про його осудність.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2. згідно ст. 66 КК України суд визнає «щире каяття», оскільки під час судового провадження обвинувачений ОСОБА_2., висловивши самозасудження своєї кримінально караної поведінки та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність, винуватість у вчиненні злочину визнав повністю та під час допиту в суді зазначив, що шкодує про настання нещасного випадку і розкаюється, під час судового провадження приніс свої вибачення, що свідчить про наявність у кримінальному провадженні обставини, що пом'якшує покарання, - «щире каяття».

Вказаний висновок суду узгоджується з позицією, викладеною у постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06.09.2022 справа №397/92/15-к, від 02.11.2021 справа №643/13256/17 та ін., які беруться судом до уваги в силу вимог ст. 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII Закону №1402-VIII.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2. згідно ст. 67 КК України суд не встановив.

З огляду на викладене, враховуючи принципи законності, справедливості та обґрунтованості покарання, особу обвинуваченого ОСОБА_2., характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, обсяг порушень правил безпеки, які призвели до нещасного випадку, зваживши на ставлення обвинуваченого до вчиненого, суд приходить до висновку про призначення останньому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції норми закону, яка передбачає відповідальність за вчинене, оскільки, на переконання суду, саме такий вид основного покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2. та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Також, враховуючи зазначені обставини та наслідки допущених обвинуваченим порушень правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2. додаткове покарання, що передбачено санкцією ч. 2 ст. 272 КК України, у виді позбавлення права обіймати посади чи займатися діяльністю, що пов'язані з організаційно-розпорядчиими функціями по забезпеченню безпечних умов виконання робіт з підвищеною небезпекою в установах, підприємствах та організаціях усіх форм власності на строк 1 рік.

Водночас, враховуючи вищевказані обставини кримінального провадження в сукупності з відомостями про особу обвинуваченого, зваживши на позиції сторін кримінального провадження в судових дебатах про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_2. від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, оскільки вважає, що виправлення останнього та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливо без реального відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою протягом іспитового строку з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Приймаючи рішення щодо цивільного позову потерпілої ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_8, поданого в порядку, передбаченому статтями 127, 128 КПК України, до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення у солідарному порядку матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, в сумі 30 000 грн та 300 000 грн відповідно, суд приходить до такого висновку.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що на стадії досудового розслідування до кримінального провадження в якості потерпілого було залучено ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_8.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №439/397/17 (провадження №13-66кс18) зазначає, що поняття «потерпілий» є міжгалузевим, оскільки використовується як у кримінальному праві, так і в кримінальному процесі.

Поняття «потерпілий» у матеріальному кримінальному праві та в кримінальному процесі за змістом не є тотожними. У кримінально-правовому розумінні потерпілий це особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або матеріальна шкода (або існує безпосередня загроза її заподіяння). Поняття «потерпілий» у кримінальному праві не має законодавчої дефініції.

Натомість законодавством визначено кримінально-процесуальне розуміння поняття «потерпілий». Так, у ч. 1 ст. 55 КПК України встановлено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Поняття «потерпілий» в кримінально-правовому значенні є первинним щодо його розуміння в кримінальному процесі, оскільки в кримінальному праві потерпілий з'являється об'єктивно, в результаті вчинення проти нього кримінального правопорушення.

Процесуальними умовами появи потерпілого як учасника кримінального провадження є необхідність подання заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, надання згоди на визнання потерпілим (у разі, якщо така заява ним не подавалась) або подання заяви про залучення до провадження як потерпілого.

У ч. 2 ст. 55 КПК України визначається момент виникнення в особи статусу потерпілого як учасника кримінального провадження: права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Особа у кримінально-правовому розумінні є потерпілим з моменту вчинення щодо неї кримінального правопорушення, а не з моменту подання нею відповідної заяви, як це передбачено у ч. 2 ст. 55 КПК України.

Таким чином, потерпілий в кримінально-правовому розумінні як жертва посягання з'являється вже з моменту вчинення цього посягання, незалежно від того, чи закріплений (юридично легалізований) такий статус процесуально.

Кримінальний процесуальний закон (статті 55-59 КПК України) юридично закріплює статус потерпілого учасника кримінального провадження, наділяючи його певними процесуальними правами та обов'язками саме як учасника процесу.

Водночас у ч. 6 ст. 55 КПК України передбачено так зване правонаступництво у кримінальному провадженні. Згідно з положеннями цієї норми, якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин 1-3 цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім'ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім'ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням потерпілими може бути визнано кілька осіб.

Таким чином, чинний КПК України передбачає юридичну фікцію, відповідно до якої інша особа визнається власне потерпілим, хоча їй безпосередньо не заподіяна шкода в результаті вчинення кримінального правопорушення. Водночас КПК України закріплює перехід до такої особи не тільки прав потерпілого, а й перехід самого процесуального статусу потерпілого.

Відтак зміст, значення і обсяг поняття потерпілого в кримінальному праві не збігається з поняттям потерпілого в кримінальному процесуальному аспекті, де вони мають різне правове значення. У кримінальному процесуальному аспекті особа визнається потерпілим відповідно до приписів кримінального процесуального закону, внаслідок чого набуває процесуальні права задля реалізації власних інтересів у кримінальному провадженні, з моменту, визначеного приписами частинами 2, 3 ст. 55 КПК. При цьому, жодна з норм КПК не виключає здійснення досудового розслідування, судового провадження за інкримінованим особі правопорушенням, за відсутності зазначених вище підстав брати участь фізичній чи юридичній особі в кримінальному проваджені як потерпілий.

Поняття «члени сім'ї» та «близькі родичі» закріплені в КПК, СК та ЦК України.

Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК України до близьких родичів та членів сім'ї належать: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Однак, чинний кримінальний процесуальний закон, зокрема, стаття 56 КПК України, не передбачає процесуального механізму, який би дозволив потерпілому позбутись свого правового статусу потерпілого, при цьому питання наділення певної особи таким процесуальним статусом належить до дискреційних повноважень органу досудового розслідування та/або прокурора. При цьому, як зазначає Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 03.12.2019 у справі №398/1179/17 (провадження № 51-4335км19), на суди не покладено обов'язку з'ясування правонаступників потерпілого для проведення розгляду кримінальному провадження.

Частиною 5 ст. 128 КПК України визначено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що вона подана в порядку статей 1166, 1167 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, предметом цивільного позову потерпілої ОСОБА_11 є матеріальна та моральна шкода, завдана смертю ОСОБА_14, а тому доказуванню підлягає не лише розмір шкоди, а й факт родинних стосунків між ОСОБА_11 і загиблим, тобто належність ОСОБА_11 до кола близьких родичів чи членів сім'ї загиблого та, як наслідок, обставин за яких вона та її діти перебували на утриманні в померлого.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками є витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.

З метою з'ясування існування обставин, на які ОСОБА_11 посилається у цивільному позові, судом було допитано останню задля підтвердження та/або спростування наявності таких обставин, зокрема, понесення нею матеріальних витрат, а також спільного проживання із загиблим однією сім'єю та, як наслідок, перебування ОСОБА_11 та її дітей на утриманні в загиблого ОСОБА_14, на що остання посилається у цивільному позові.

Однак, за результатами судового розгляду ОСОБА_11 не було доведено відповідними доказами як факту понесення нею матеріальних збитків по встановленню надгробка (договор купівлі-продажу, накладних, товарних чеків тощо), так і того, що вона проживала з померлим ОСОБА_14 однією сім'єю.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_11 долучила до цивільного позову лише копію паспорта громадянина України на її ім'я, довідку від 23.06.2021 № 4118, виданої виконавчим комітетом Свеської селищної ради Шосткинського району Сумської області, про те, що ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_8, проживає за адресою: АДРЕСА_4 разом із своїми дітьми: син ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_9; донька ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_10; син ОСОБА_23, ІНФОРМАЦІЯ_11, та копію посвідчення багатодітної матері. Жодних інших документів до цивільного позову не долучено та додатково протягом усього судового провадження суду не надано.

Вирішуючи цивільний позов суд вразовує, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частини 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Цивільне процесуальне законодавство закріплює положення щодо того, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому жодні докази для суду не мають заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1, 2 ст. 89 ЦПК України).

Суд звертає увагу, що у даному кримінальному провадженні потерпілою від цього злочину (ч. 2 ст. 272 КК України) є лише та фізична особа, якій внаслідок порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві особою, яка зобов'язана їх дотримувати, заподіяно, за обставин цієї справи, смерть, а відтак відповідно до ч. 6 ст. 55 КПК України потерпілими в кримінальному провадженні можуть бути лише близькі родичі чи члени сім'ї такої особи.

За таких обставин, самого факту визнання ОСОБА_11 потерпілою в кримінально-процесуальному розумінні не звільняє її від обов'язку доказування фактів, які повинні бути встановлені відповідними доказами, наявності правомочності для реалізації нею своїх прав цивільно-правового характеру (факту того, що остання є близькою родичкою чи членом сім'ї померлого з огляду на п. 1 ч. 1 ст. 3, ч. 6 ст. 55 КПК України, що, враховуючи обгрунтування цивільного позову, відноситься до юрисдикційних повноважень цивільного судочинства), а відтак за відсутності доказів фактів і обставин, на які посилається ОСОБА_11 в обґрунтування позовних вимог, остання, на переконання суду, не має правових підстав для відшкодування шкоди внаслідок загибелі потерпілого в порядку правонаступництва, передбаченому ч. 6 ст. 55 КПК України, а тому цивільний позов задоволенню не підлягає.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадках виправдування обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04.05.2020 (справа №761/12538/20) на майно, тимчасово вилучене 28.04.2020, в ході проведення оглядів місця події на об'єкті незавершеного будівництва за адресою: м. Київ, провулок Балтійський, 23 а саме з: дерев'яної балки розміром близько 120 см з пошкодженням у вигляді зламу на кінці; дерев'яної балки розміром близько 150 см з пошкодженням у вигляді зламу на кінці; журналу оперативного контролю за станом охорони праці ТОВ «ДБК-МОНОЛІТ» на 42 аркушах; загального журналу робіт №2 ТОВ «ДБК-МОНОЛІТ» на 28 аркушах; журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці будівництва багатофункціонального житлового кварталу №1 по провулку Балтійському, 23, в Оболонському районі міста Києва, перша черга, житловий будинок №3 «ДБК-МОНОЛІТ» на 46 аркушах; журналу авторського нагляду під час будівництва на 24 аркушах ТОВ «ДБК-МОНОЛІТ»; журналу видачі запобіжних пристроїв та індивідуальних засобів захисту на 46 аркушах ТОВ «ДБК-МОНОЛІТ».

Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Питання процесуальних витрат суд вирішує з урахуванням приписів Глави 8 КПК України.

Керуючись статтями 100, 369-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю, що пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями по забезпеченню безпечних умов виконання робіт з підвищеною небезпекою в установах, підприємствах та організаціях усіх форм власності на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 (два) роки.

На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю, що пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями по забезпеченню безпечних умов виконання робіт з підвищеною небезпекою в установах, підприємствах та організаціях усіх форм власності на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 (два) роки.

На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

У задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_20 до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення з останніх солідарно матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04.05.2020 (справа №761/12538/20) на майно, тимчасово вилучене 28.04.2020, в ході проведення оглядів місця події на об'єкті незавершеного будівництва за адресою: м. Київ, провулок Балтійський, 23 а саме з: дерев'яної балки розміром близько 120 см з пошкодженням у вигляді зламу на кінці; дерев'яної балки розміром близько 150 см з пошкодженням у вигляді зламу на кінці; журналу оперативного контролю за станом охорони праці ТОВ «ДБК-МОНОЛІТ» на 42 аркушах; загального журналу робіт №2 ТОВ «ДБК-МОНОЛІТ» на 28 аркушах; журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці будівництва багатофункціонального житлового кварталу №1 по провулку Балтійському, 23, в Оболонському районі міста Києва, перша черга, житловий будинок №3 «ДБК-МОНОЛІТ» на 46 аркушах; журналу авторського нагляду під час будівництва на 24 аркушах ТОВ «ДБК-МОНОЛІТ»; журналу видачі запобіжних пристроїв та індивідуальних засобів захисту на 46 аркушах ТОВ «ДБК-МОНОЛІТ».

Речові докази у кримінальному провадженні:

- дерев'яну балку розміром близько 120 см з пошкодженням у вигляді зламу на кінці; дерев'яну балку розміром близько 150 см з пошкодженням у вигляді зламу на кінці (постанова від 29.04.2020), які було передано до камери речових доказів ГУНП у м. Києві (квитанція №002250), - після набрання вироком законної сили знищити;

- журнал оперативного контролю за станом охорони праці ТОВ «ДБК-МОНОЛІТ» на 42 аркушах; загальний журналу робіт №2 ТОВ «ДБК-МОНОЛІТ» на 28 аркушах; журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці будівництва багатофункціонального житлового кварталу №1 по провулку Балтійському, 23, в Оболонському районі міста Києва, перша черга, житловий будинок №3 «ДБК-МОНОЛІТ» на 46 аркушах; журнал авторського нагляду під час будівництва на 24 аркушах ТОВ «ДБК-МОНОЛІТ»; журнал видачі запобіжних пристроїв та індивідуальних засобів захисту на 46 аркушах ТОВ «ДБК-МОНОЛІТ» - після набрання вироком законної сили залишити при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути солідарно в рівних частинах з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави у рахунок відшкодування витрат на залучення експерта (Отримувач: ГУК у м. Києві/Оболонський р-н 24060300; Код отримувача ЄДРПОУ: 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.); Номер рахунку (IBAN): UA098999980313040115000026006; Код класифікації доходів бюджету: 24060300; Найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження):

- висновок експерта від 11.09.2020 №14-226: 9 153 (дев'ять тисяч сто п'ятдесят три) грн 20 коп.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.

Суддя ОСОБА_3