Постанова

від 25.01.2024 по справі 447/3947/13-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНи

25 січня 2024 року

м. Київ

справа № 447/3947/13к

провадження № 51-2342км23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

засудженого ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

прокурора ОСОБА_9 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засуджених ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_7 на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 26 жовтня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 27 березня 2023 року у кримінальному провадженні № 12013150010000462 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мужи Шуришкарського району Тюменської області російської федерації, жителя АДРЕСА_1 ,

та

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

обох у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК), а також

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 368 КК.

1. Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1.1. За вироком Сихівського районного суду м. Львова від 26 жовтня 2018 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 27 березня 2023 року, визнано винуватими та засуджено:

за ч. 5 ст. 368 КК (у редакції від 18.04.2013):

- ОСОБА_5 до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративних функцій в органах місцевого самоврядування на строк 2 роки з конфіскацією майна. На підставі ст. 54 КК позбавлено ОСОБА_5 4 категорії 8 рангу посадової особи органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» (далі - Закон № 838-VIII) зараховано в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 06.06.2013 по 04.12.2013 та з 30.12.2013 по 31.12.2013 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

- ОСОБА_10 до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування на строк 2 роки з конфіскацією майна.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 838-VIII зараховано в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 07.06.2013 по 11.06.2013 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

- ОСОБА_11 за ч. 5 ст. 27 - ч. 5 ст. 368 КК (у редакції від 18.04.2013) до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування на строк 2 роки з конфіскацією майна.

1.2. Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_5 будучи Миколаївським міським головою Миколаївського району Львівської області, виконуючи свої повноваження на підставі Закону України від 27 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» та посадовою особою, маючи 8 ранг 4 категорії посадової особи органів місцевого самоврядування, тобто керівником органу місцевого самоврядування, що відноситься до посадових осіб які займають відповідальне становище, усвідомлюючи можливість законного надання ОСОБА_12 земельної ділянки площею 3,42 га на АДРЕСА_1 і отримання при цьому неправомірної вигоди, за попередньою змовою з іншою особою (матеріали щодо якої виділено в окреме провадження) розробили план, згідно з яким розподілили між собою функції учасників групи, залучили спеціаліста з енергозбереження та комунальної власності Миколаївської міської ради (далі - ММР) ОСОБА_10 , спеціаліста -контролера Миколаївського КП ЖКУ ОСОБА_13 та іншу особу, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження.

У відповідності до розробленого плану сума неправомірної вигоди за організацію придбання ОСОБА_12 земельної ділянки становила 1 000 000 грн, а сума неправомірної вигоди за тимчасове зниження інвестиційного зобов`язання 1 250 000 грн, загальна сума неправомірної вигоди становила 2 250 000 грн.

На виконання спільного плану ОСОБА_5 разом з іншими членами групи, здійснюючи загальне керівництво їх незаконними діями, упродовж березня-червня 2013 року висловив вимогу ОСОБА_12 щодо необхідності надання неправомірної вигоди за підготовку, лобіювання, прийняття та підписання технічної та дозвільної документації, а також організацію перемоги під час проведення аукціону та купівлю даної земельної ділянки за заниженою вартістю, а також висловив вимогу про надання неправомірної вигоди за забезпечення прийняття ММР Львівської області рішення про тимчасове зниження з 10% до 5% розміру інвестиційного зобов`язання.

24 квітня 2013 року близько 11:10 ОСОБА_10 в службовому кабінеті заступника Миколаївського міського голови на вул. Шептицького, 82 у м. Миколаєві діючи згідно розподілу ролей, безпосередньо забезпечуючи одержання неправомірної вигоди, з відома та за погодженням з ОСОБА_5 , одержав від ОСОБА_12 частину неправомірної вигоди в сумі 5000 доларів США (що згідно курсу НБУ становило 39950 грн), обумовивши необхідність передачі ОСОБА_12 другої частини неправомірної вимоги в червні 2013 року, після завершення виготовлення відповідної технічної документації, прийняття рішень сесією ММР та підготовки аукціону з продажу земельної ділянки.

06 червня 2013 року о 08:00 в приміщенні ММР інша особа (матеріали щодо якої виділено в окреме провадження), в присутності ОСОБА_5 та ОСОБА_10 повідомила ОСОБА_12 про необхідність передачі їм упродовж місяця неправомірної вигоди в розмірі 1 250 000 грн за підготовку, лобіювання, прийняття та підписання відповідних рішень ММР Львівської області за тимчасове зниження розміру інвестиційного зобов`язання з 10% до 5%.

Того ж дня, близько 09:00 ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , інша особа (матеріали щодо якої виділено в окреме провадження) та ОСОБА_12 досягнули домовленості щодо способу передачі неправомірної вигоди за придбання земельної ділянки.

Виконуючи відведену роль ОСОБА_14 06 червня 2013 року о 09:01 у подвір`ї ММР з відома ОСОБА_5 та іншої особи (матеріали щодо якої виділено в окреме провадження), у присутності ОСОБА_10 отримав з рук ОСОБА_12 сумку з імітаційними коштами у вигляді банкнот Національного банку України у загальній сумі 1000000 грн, які він приховав у невстановленому досудовим слідством місці, після чого діяльність вказаної групи була припинена працівниками правоохоронного органу.

2. Вимоги касаційних скарг та викладені в них узагальнені доводи

У поданих касаційних скаргах :

2.1. Засуджений ОСОБА_10 ,посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані вирок та ухвалу і закрити кримінальне провадження щодо нього на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що стороною обвинувачення не надано суду доказів, які доводять його вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Стверджує, що його вину не доведено поза розумним сумнівом, а висновки суду у вироку про зворотнє ґрунтуються на недопустимих доказах.

Вказує, що негласні слідчі (розшукові) дії (далі - НСРД) щодо нього, результати яких покладено в основу вироку, проводились до внесення відомостей до ЄРДР, а отже здобута інформація у ході їх проведення не може бути належним доказом. Акцентує увагу на тому, що стороною обвинувачення у порядку ст. 290 КПК не було відкрито стороні захисту клопотання слідчого та ухвали слідчого судді апеляційного суду про надання дозволу на проведення НСРД у цьому провадженні. На думку засудженого, у судових рішеннях не наведено жодного доказу, що він отримав вказані кошти у ОСОБА_12 чи домовлявся з ним про це, оскільки згідно з посадовими обов`язками він немає жодного стосунку (чи впливу) до виділення земельної ділянки під інвестиційні проекти, що є виключно повноваженнями депутатів міської ради і приймається колегіально на сесії.

Також вказує, що рішення суду апеляційної інстанції у будь якому разі підлягає скасуванню, оскільки 27 березня 2023 року ним було подано клопотання про відкладення розгляду справи через погіршення стану здоров`я, однак цей суд в порушення вимог закону ухвалив рішення за його відсутності.

2.2. Засуджений ОСОБА_15 посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження щодо нього на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.

На обґрунтування цих вимог вказує, що у матеріалах кримінального провадження відсутня постанова прокурора про визначення органу досудового розслідування. На думку засудженого, повідомлення підозру було йому вручено не повноважним прокурором. Адже, на його думку, згідно з вимогами ст. 481 КПК такі повноваження мав лише Генеральний прокурор, його заступник або керівник регіональної прокуратури у межах своїх повноважень. Оскільки підозру йому вручив прокурор ОСОБА_16 , то він не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.

Акцентує увагу на тому, що стороною обвинувачення в порядку ст. 290 КПК не було відкрито клопотання слідчого та ухвали слідчого судді апеляційного суду про надання дозволу на проведення НСРД у справі. Крім того зазначає, що ряд НСРД, результати яких покладено в основу вироку, проводились до внесення відомостей до ЄРДР.

Стверджує, що матеріали кримінального провадження не містять жодних належних доказів, за винятком показань свідка ОСОБА_12 , які він вважає неправдивими, про існування коштів 1 000 000 грн, які він нібито отримав від останнього.

Зазначає, що всупереч вимогам ст. 29 КПК під час допиту свідка ОСОБА_12 , який давав показання російською мовою, судом не було залучено перекладача.

На думку засудженого, розгляд провадження судом апеляційної інстанції здійснено незаконним складом суду, що є самостійною підставою для скасування судового рішення. В обґрунтування зазначає, що суддя апеляційного суду ОСОБА_17 підлягав самовідводу, оскільки суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_18 , який є його рідним братом, під час досудового розслідування застосовував (продовжував) запобіжний захід щодо нього.

2.3. Захисник ОСОБА_19 в інтересах ОСОБА_11 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону,просить скасувати оскаржувані вирок та ухвалу і закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_11 .

На обґрунтування своїх вимог вказує, що стороною обвинувачення не доведено достатніми, допустимими й достовірними доказами участь ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення. Вказує, що у вироку суду не наведено жодного доказу того, що останній брав участь у встановлених судом подіях до 06 червня 2013 року, а також одержав чи переховав 1 000 000 грн, які у ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 чи інших осіб або в іншому місці виявлено не було. Наголошує, що в матеріалах кримінального провадження крім показань свідка ОСОБА_12 немає інших доказів, які би підтверджували, що останній передав, а ОСОБА_11 одержав від нього 1 000 000 грн., адже показання ОСОБА_12 в цій частині не підтверджені жодними іншими доказами, у тому числі і матеріалами НСРД.

Вважає незаконним посилання у вироку на протокол пред`явлення особи для впізнання від 04 вересня 2013 року зі свідком ОСОБА_12 . Хід даної слідчої дії фіксувався відеозйомкою, однак під час судового розгляду цей відеозапис не було відтворено через його відсутність. Крім цього, місцевий суд незаконно послався у вироку на протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08 червня 2013 року за участю свідка ОСОБА_20 , оскільки останній не був допитаний місцевим судом, а відтак не встановлено достовірність впізнання ним ОСОБА_11 як особи, якій ОСОБА_12 06 червня 2013 року передав сумку чорного кольору.

2.4. З урахуванням наведених доводів засуджені та захисник вважають, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання вимог статей 370, 374 та 419 КПК і є незаконними.

3. Позиція учасників в суді касаційної інстанції

3.1. У судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 та захисники вимоги касаційних скарг підтримали.

3.2. Прокурор заперечив проти задоволення касаційних скарг і просив залишити оскаржувані рішення без зміни.

4. Мотиви Суду

4.1. Колегія суддів (далі - Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційних скаргах, дійшла висновку про таке.

4.2. Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

4.3. Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

4.4. Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

4.5. Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

4.6. Висновок місцевого суду у вироку про доведеність винуватості ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого правопорушення ґрунтується на ретельно досліджених у судовому засіданні доказах, яким цей суд дав належну правову оцінку.

4.7. Такого висновку суд першої інстанції дійшов на підставі: показань засуджених ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , а також свідків: ОСОБА_12 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 та ОСОБА_31 ; протоколів: пред`явлення особи до впізнання від 04.09.2013 ( де зазначено, що ОСОБА_12 впізнав ОСОБА_11 ), від 08.06.2013 (де зазначено, що ОСОБА_20 впізнав ОСОБА_10 ), від 08.06.2013 (де зазначено, що ОСОБА_20 впізнав ОСОБА_11 ), виготовлення несправжніх (імітаційних) засобів від 04.06.2013 № 5/1415т (виготовлено грошові кошти 1 000 000 грн номіналом по 500 грн), ідентифікації та помітки грошових коштів від 05.06.2013 (1 000 000 грн оброблено спецхімпрепаратом «Світлячок», поміщено в сумку чорного кольору та передано ОСОБА_12 ), про результати проведення аудіо-, відеоконтролю особи від 25.04.2013 № 5/986т, від 25.04.2013 № 5/985т, від 17.05.2013 № 5/1172т, від 07.06.2013 № 5/1441т, про результати спостереження за особою від 22.05.2013, про результати зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 22.05.2013 № 5/1189т, від 07.06.2013 № 5/1439т, від 07.06.2013 № 5/1440т, про результати спостереження за особою від 07.06.2013 № 5/1467, № 5/1468 та від 27.06.2013 № 5/1731, та інших письмових доказах у своїй сукупності.

4.8. Дослідивши всі докази надані стороною обвинувачення місцевий суд дійшов умотивованого висновку про те, що вони були зібрані у встановленому законом порядку, є послідовними, співпадають між собою в деталях, не містять істотних відмінностей та узгоджуються з встановленими обставинами у справі, тож підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність цих доказів у суду не було.

4.9. Вирок місцевого суду засуджені та захисники оскаржили в апеляційному порядку.

4.10. В апеляційних скаргах сторона захисту посилалася на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та просила скасувати вирок і закрити провадження щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

4.11. За приписами статей 404 та 405 КПК суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, а у разі необхідності і шляхом повторного дослідження доказів.

4.12. Зважаючи на законодавчі приписи, а також положення ст. 419 КПК цей суд зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення, в ухвалі має бути зазначено підстави за яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

4.13. З матеріалів провадження вбачається, що в судовому засіданні 27 березня 2023 року суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів у справі, оскільки ці докази були предметом ретельного дослідження в суді першої інстанції, а незгода сторони захисту з їх оцінкою не є підставою для їх повторного дослідження (т. 9, а. к. п. 107-112).

4.14. Під час перегляду вироку апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційних скарг сторін, які є аналогічними тим, що наведені засудженими та захисником у касаційних скаргах, встановив, що висновки суду про винуватість ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого злочину за наведених у вироку обставин підтверджуються сукупністю належних та допустимих доказів зібраних у кримінальному провадженні.

5. Щодо розгляду провадження без участі засудженого ОСОБА_10 .

5.1. Кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 надійшло до Апеляційного суду Львівської області 03 грудня 2018 року та з того часу протягом чотирьох років неодноразово призначалось до апеляційного розгляду, однак через постійну неявку засуджених та/чи їхніх захисників його розгляд неодноразово переносився.

5.2. Суд погоджується із думкою апеляційного суду про можливість розгляду провадження без участі ОСОБА_10 , який у черговий раз не з`явився в судове засідання, зважаючи на присутність у судовому засіданні захисника ОСОБА_32 , який представляв його інтереси, та з урахуванням вимог апеляційних скарг сторони захисту в яких питання про погіршення становища засуджених не ставилось, а тому не вважає, що право на захист ОСОБА_10 у цьому випадку було порушено (т. 9, а.к.п. 107-112).

6. Щодо доводів про недопустимість усіх доказів здобутих у результаті проведених НСРД.

6.1. Згідно з ч. 12 ст. 290 КПК, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів іншій стороні відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

6.2. Великою Палатою Верховного Суду (далі - Велика Палата) були сформульовані висновки щодо застосування норм права, передбачених ст. 290 КПК.

6.3. Зокрема, Велика Палата у своїй постанові від 16 жовтня 2019 року (справа № 640/6847/15-к, провадження № 13-43кс19) зробила правовий висновок про те, що сторона обвинувачення повинна вживати необхідних і достатніх заходів для розсекречення матеріалів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД, з метою їх надання стороні захисту, і виконувати в такий спосіб вимоги щодо відкриття матеріалів іншій стороні відповідно до ст. 290 КПК.

6.4. Велика Палата констатувала, що, якщо сторона обвинувачення не вживала необхідних і своєчасних заходів, спрямованих на розсекречення матеріалів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД і яких немає в її розпорядженні, то в такому випадку має місце порушення норм ст. 290 КПК. У разі, коли відповідні процесуальні документи були отримані стороною обвинувачення після передачі обвинувального акта до суду, то вона зобов`язана здійснити їх відкриття згідно з ч. 11 ст. 290 КПК. Якщо процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (в тому числі ухвала слідчого судді) були надані суду під час судового розгляду і стороні захисту у змагальному процесі була забезпечена можливість довести перед судом свої аргументи щодо допустимості відомостей, отриманих у результаті НСРД, в сукупності із оцінкою правової підстави для проведення НСРД, то суд повинен оцінити отримані докази та вирішити питання про їх допустимість.

6.5. Якщо сторона обвинувачення під час досудового розслідування вжила всіх необхідних та залежних від неї заходів, спрямованих на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД у кримінальному провадженні, однак вони не були розсекречені до моменту звернення прокурора до суду з обвинувальним актом з причин, що не залежали від волі або процесуальної поведінки прокурора, то в такому разі порушень вимог ст. 290 КПК з боку сторони обвинувачення немає. Суд має оцінити докази, отримані в результаті НСРД в комплексі із розсекреченими процесуальними документами, які стали підставою для їх проведення, та не повинен автоматично визнавати такі докази недопустимими.

6.6. Як убачається з матеріалів провадження, частина НСРД проводились до внесення відомостей у ЄРДР і їх результати було зафіксовано в протоколах про результати аудіо-, відео контролю особи від 25.04.2013 №5/986т, від 17.05.2013 №5/1172т, від 25.04.2013 №5/985т, у протоколі про результати зняття інформації з мереж від 22.05.2013 №5/1189т, у протоколі про результати спостереження за особою від 22.05.2013 №5/1188т (т. 4, а. к. п. 187-196, 206-222, 223-251, 253-259, т. 6 а. к. п. 59).

6.7. З цих протоколів убачається, що зазначені НСРД проведено у межах оперативно-розшукової справи категорії «Захист» № 07321037 від 08.04.2013 заведеної за ознаками готування до злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, на підставі ухвал слідчого судді Апеляційного суду Львівської області від 12.04.2013.

6.8. Відповідно до вимог Закону України від 18 лютого 1992 року № 2135-XII «Про оперативно-розшукову діяльність» (далі - Закону № 2135-XII) оперативно-розшукова діяльність це система гласних і негласних пошукових та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів, є самостійним видом державної правової діяльності, завданням якої є пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави.

6.9. При цьому матеріали оперативно-розшукової діяльності використовуються: як приводи та підстави для початку досудового розслідування; для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальному провадженні; для попередження, виявлення, припинення і розслідування кримінальних правопорушень, а матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог цього Закону. За умов відповідності цих матеріалів вимогам статті 99 КПК вони є документами і можуть бути використані в кримінальному провадженні як докази.

6.10. 27 травня 2013 року за наслідками розгляду матеріалів оперативно-розшукової діяльності було внесено відомості до ЄРДР за № 12013150010000462 і розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 368 КК (в редакції від 18.04.2013), до конфіденційної співпраці було залучено ОСОБА_12 (т. 1 а. к. п. 151, т. 4 а. к. п. 176).

6.11. Згідно з постановою прокурора прокуратури Львівської області від 28 травня 2013 року ВРОВС ЗУОГ і ЗО СУ ГУ МВС України у Львівській області та УДСБЕЗ ГУ МВС України у Львівській області доручено здійснити контроль за вчиненням злочину шляхом проведення спеціального слідчого експерименту без зміни обстановки та з використання заздалегідь виготовлених, ідентифікованих та помічених несправжніх (імітаційних) засобів в сумі 1 000 000 грн (т. 4, а. к. п. 179-182).

6.12. З протоколів про результати спостереження за особою від 07.06.2013 № 5/1467, 5/1468 та від 27.06.2013 № 5/1731, та про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 07.06.2013 № 5/1441т убачається, що ці НСРД були проведені на підставі ухвал слідчого судді Апеляційного суду Львівської області від 28.05.2013.

6.13. З реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що слідчим в ОВС ВРОВС ЗУОГ і ЗО СУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_33 на виконання вимог ст. 290 КПК сторонам було надано для ознайомлення матеріали досудового розслідування, в тому числі і клопотання органу досудового розслідування, які стали підставами для проведення НСРД у цьому провадженні (т. 1, а. к. п. 25), однак не було надано ухвал слідчого судді про дозвіл на їх проведення, і клопотання про надання цих ухвал для ознайомлення сторона захисту не заявляла.

6.14. З метою перевірки доводів сторони захисту про незаконність проведення НСРД у кримінальному провадженні суд першої інстанції надіслав запит до апеляційного суду і просив підтвердити надання дозволів слідчим суддею на проведення негласних слідчих (розшукових) дій у справі. У відповідь на запит голова Апеляційного суду Львівської області листом від 29 квітня 2016 року за № 73-33 підтвердив факт ухвалення слідчим суддею апеляційного суду рішень про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні (т. 6, а. к. п. 1).

6.15. Крім того, у відповіді в.о. голови Апеляційного суду Львівської області від 21 липня 2016 року за № 73-62/2016 було вказано про неможливість надати інформацію щодо переліку негласних слідчих (розшукових) дій, дозвіл на проведення яких надано слідчим суддею цього апеляційного суду у кримінальному провадженні, оскільки у зв`язку з масовими заворушеннями та захопленнями адмінбудівель правоохоронних органів у 2014 році з метою недопущення несанкціонованого витоку інформації вказані матеріали були знищені у встановленому законом порядку (т. 6, а. к. п. 3).

6.16. З урахуванням викладеного Суд погоджується з висновками судів обох інстанцій про те, що підстав визнавати усі зібрані під час проведення НСРД докази у кримінальному провадженні недопустимими немає.

7. Щодо доводів касаційної скарги про оголошення підозри неуповноваженим прокурором.

7.1. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 481 КПК (в редакції станом на 07.06.2013) письмове повідомлення про підозру міському голові здійснюється прокурором області.

7.2. Як убачається з матеріалів провадження, 07 червня 2013 року прокурор Львівської області ОСОБА_34 повідомив ОСОБА_5 про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 368 КК і виконання вимог ст. 278 КПК в частині вручення підозри доручив прокурору групи прокурорів ОСОБА_16 (т. 3, а. к. п. 194-196).

7.3. Наведене узгоджується з правовим висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (справа № 536/2475/14-к, провадження № 13-34кс19), згідно з яким вручення повідомлення про підозру іншою уповноваженою особою за умови, що рішення було прийняте та підписане визначеним на це статтею 481 КПК суб`єктом, не є порушенням вимог закону.

8. Щодо відсутності постанови про призначення групи слідчих

8.1. Як зазначалось вище, після внесення відомостей до ЄРДР було розпочато досудове розслідування.

8.2. Згідно з постановою начальника відділу РОВС ЗУОГ і ЗО СУ ГУ МВСУ у Львівській області ОСОБА_35 від 28 травня 2013 року у кримінальному провадженні № 12013150010000462 було створено групу слідчих у складі: старшого слідчого в ОВС СУ ГУ МВСУ у Львівській області ОСОБА_36 , слідчого СУ ГУ МВСУ у Львівській області ОСОБА_37 , слідчого СУ ГУ МВСУ у Львівській області ОСОБА_38 , заступника начальника відділу СУ ГУ МВСУ у Львівській області ОСОБА_39 та старшого слідчого СУ ГУ МВСУ у Львівській області ОСОБА_40 , старшим групи призначено слідчого ОСОБА_41 .

9. Щодо показань свідка ОСОБА_12 .

9.1. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час розгляду справи судом першої інстанції у судовому засіданні 21 травня 2018 року було допитано свідка ОСОБА_12 , який надавав показання російською мовою. Сторони провадження не заперечували проти цього, оскільки її розуміли, та ставили питання українською мовою, оскільки той її теж розумів, а тому передбачених статтями 29 та 68 КПК підстав для залучення перекладача в судовому засіданні у суду не було (т. 7, а. к. п. 234).

9.2. Під час допиту в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 надав послідовні показання щодо обставин кримінального провадження, розповів обставини знайомства з ОСОБА_5 та іншими засудженими. Зазначив, що звернувся до правоохоронних органів, оскільки йому висловили вимогу про надання неправомірної вимоги. Пояснив, що зі ОСОБА_11 до 06 червня 2013 року знайомий не був і з ним не зустрічався, але саме він у цей день у дворі Миколаївської міської ради забрав з його рук чорну сумку в якій були кошти в сумі 1 000 000 грн.

9.3. Ці обставини також підтверджуються протоколами пред`явлення особи до впізнання від 04 вересня 2013 року за участю свідка ОСОБА_12 та від 08 червня 2013 року за участю свідка ОСОБА_20 , які впізнали ОСОБА_11 як особу, яка 06 червня 2013 року забрала сумку з коштами (т. 4, а. к. п. 98-100, 104-106).

10. Щодо незаконного складу суду у суді апеляційної інстанції

10.1. Склад суду в суді апеляційної інстанції у кримінальному провадженні був визначений автоматизованою системою з дотриманням вимог ст. 35 КПК 03 грудня 2018 року (т. 8, а. к. п. 119) і в подальшому неодноразово змінювався з підстав, визначених статтями 75, 76 КПК.

10.2. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року, було визначено склад колегії: ОСОБА_42 (головуючий) та судді ОСОБА_17 і ОСОБА_43 (т. 9, а. к. п. 4).

10.3. З матеріалів провадження вбачається, що сторони провадження не скористалися своїм правом заявити відвід як колегії суддів, так і конкретному судді з підстав, передбачених законом. А отже, підстав вважати, що це провадження було розглянуто апеляційним судом у незаконному складі суду колегія суддів не вбачає.

11. При перевірці оскаржуваних рішень судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень вимог кримінального процесуального закону чи закону України про кримінальну відповідальність, які би були підставами для їх зміни чи скасування з огляду на положення статей 412, 413і 438 КПК.

Ухвалені у справі вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду є належним чином обґрунтованими та вмотивованими і за змістом відповідають вимогам статей 370, 374 та 419 КПК.

З урахуванням наведеного підстав для задоволення касаційних скарг колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційні скарги засуджених ОСОБА_5 , ОСОБА_10 і захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Сихівського районного суду м. Львова від 26 жовтня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 27 березня 2023 року стосовно ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді :

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3