Рішення
від 17.01.2024 по справі 160/23818/23
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року Справа № 160/23818/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБухтіярової М.М.

за участі секретаря судового засідання Поліщук О.О.

за участі:

представника позивачаЧікіньова Д.М.

представника відповідачаПанчошок О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/23818/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп» звернулось Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Одеської митниці, в якій позивач, з урахуванням уточнень щодо найменування відповідача від 29.09.2023, просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA500370/2023/000040/1 від 24.07.2023 року;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2023/000141 від 24.07.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 01.08.2022 між ТОВ «АВ метал груп» та Eregli Demirve Celik Fabrikalari T.A.S. (Туреччина) було укладено договір №OMM.22.043. З метою митного оформлення товарів (дві позиції), ввезеного згідно з договором №OMM.22.043, декларантом 24.07.2023 подано до Одеської митниці митну декларацію №23UA500370006021U0 та документи, встановлені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Митна вартість заявлених до митного оформлення товарів була визначена за ціною контракту щодо товарів, що імпортуються. Однак, відповідачем не визнано заявлену митну вартість, пояснюючи тим, що надані документи на підтвердження митної вартості містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. 24.07.2023 митницею було відмовлено у митному оформленні товарів та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500370/2023/000040/1. Позивач не погоджується з такими рішеннями відповідача та вважає, що відповідачем безпідставно визначено іншу митну вартість імпортованого товару, оскільки до митного оформлення були надано всі документи, які підтверджують складові декларованої митної вартості, надані документи відповідають встановленим законодавством вимогам та не містять жодних неточностей та розбіжностей, або наявних ознак підробки. Зауваження митного органу щодо поданих документів цілком безпідставні. Підстав для витребування додаткових документів та для коригування заявленої митної вартості у відповідача не було. Крім того, в оспорюваному рішенні про коригування митної вартості взагалі не зазначено про надання декларантом додаткових документів на вимогу митного органу. Висновки митного органу про не підтвердження заявленої митної вартості необґрунтовані. Більш того, в рішенні про коригування відсутні порівняння характеристик оцінюваного товару з товару, ціна якого була взята за основу. Обставини наявності в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта. За вказаних обставин, позивач вважає, що оскаржувані рішення прийняті всупереч вимогам чинного законодавства України, тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду належним чином оформленої позовної заяви, в якій зазначити найменування відповідача, а також копію цієї уточненої позовної заяви відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі, або докази надсилання до Електронного кабінету відповідача поданих до суду документів; докази сплати судового збору за подання до суду цього позову в сумі 5432,22грн.

29.09.2023 позивачем усунено недоліки позову, подано уточнену позовну заяву.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 позовну заяву (уточнену) прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/23818/23; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

18.10.2023 від Одеської митниці надійшов відзив, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. Для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана МД №23UA500370006021U0 від 24.07.2023, відповідно до якої за умовами поставки FOB на

митну територію України надійшов товар (дві позиції) на адресу позивача. Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, які обґрунтовано у графі 33 рішення № UA500370/2023/000040/1 від 24.07.2023, а саме: 1) у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойс) від 15.07.2023 № DZ-5222-5223 міститься посилання на інший номер контракту; 2) у поданому до митного оформлення фрахт.рахунку № 8078/Т від 17.07.2023 містяться сліди виготовлення на фото-редакторі, що може вказувати на підробку документу; 3) загальна сума банківських платіжних документів щодо попередньої оплати за товар не відповідає сумам, що містить інвойс від 15.07.2023 № DZ-5222-5223, проформа від 18.05.2023 23060082761, копія декларації країни відправлення від 13.07.2023 № 23411500EX00000978 та копія декларації країни відправлення від 13.07.2023 № 23411500EX00000979. В усіх зазначених документах міститься різне числове значення вартості товару; 4) сертифікат про походження від 14.07.2023 № Y 0444216 та сертифікат про походження від 14.07.2023 № Y 0444217 не містить посилання на інвойс або

контракт чи інші товаросупровідні документи, а також розбивки по товарам, не можливо виокремити окрему позицію товару, що не дає змоги однозначно ідентифікувати партію товару; 5) копія декларації країни відправлення від 13.07.2023 № 23411500EX00000978 та копія декларації країни відправлення від 13.07.2023 № 23411500EX00000979 містять посилання на інші номери комерційних документів. За таких обставин, оскільки надані позивачем документи містили розбіжності, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості та обумовлювали необхідність запиту у декларанта додаткових відомостей на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості. Однак, декларантом ФОП ОСОБА_1 листом від 24.07.2023 № 1 повідомлено, що більше документи подаватись не будуть. Зазначеним листом не спростовано усіх виявлених розбіжностей та не надано усіх запитуваних додаткових документів, тому прийнято рішення про коригування митної вартості. За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить: по товару № 1 0,8469 дол. США/кг. (МД від 19.06.2023 UA500370/2023/004966); по товару № 2 0,8584 дол. США/кг. (МД від 19.06.2023 № UA500370/2023/004966). З урахуванням зазначеного, митна вартість товарів скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості (резервний метод), у зв`язку із чим прийняте рішення про коригування є цілком обґрунтованим. Крім того, в оскаржуваному рішення про коригування наведене достатнє обґрунтування його прийняття. Таким чином, посадові особи митниці під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийнятті рішення про коригування митної вартості та картки відмов діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Разом із відзивом відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи в загальному провадженні.

20.10.2023 позивачем надано відповідь на відзив, в якій позицію відповідача не визнає, вважає її хибною та такою, що не спростовує доводів позовної заяви. У відповіді позивач акцентує, що рішення про коригування митної вартості необґрунтоване. Відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару, повних характеристик та умов поставки товару, ціну якого було взято за основу для коригування митної вартості за резервним методом, не зазначено докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом під час визначення митної вартості товару позивача. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів. Крім того, відповідачем не було досліджено додатково надані документи, а лише зазначено останній абзац листа про те, що більше документів подаватись не будуть. З огляду на викладене, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 клопотання Одеської митниці про розгляд справи в загальному провадженні задоволено, постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.11.2023.

30.10.2023 представником відповідача заявлено клопотання про участь у справі в режимі відеоконференції.

31.10.2023 позивачем подано заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

31.10.2023 позивачем подано заяву виправлення описки у заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

31.10.2023 відповідачем подано додаткові пояснення у справі, де зазначає, що під час митного оформлення було виявлено п`ять розбіжностей в наданих позивачем документах, про що зазначено в рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500370/2023/000040/1 від 24.07.2023, які виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості та обумовили необхідність запиту від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. При цьому, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. Доводи позивача про необґрунтованість рішення про коригування митної вартості безпідставні. Наявність в ЄАІС ДФС інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості. Оскаржуване рішення повністю відповідає наказу № 598 від 24.05.2012 Міністерства фінансів України «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», в графі 33 рішення детально розписані фактичні обставини справи, наведено належні пояснення щодо розбіжностей в наданих до митного оформлення документах, наведено повну інформацію щодо джерел, які використовувалися при визначені митної вартості оцінюваних товарів, а також обґрунтовано позицію митного органу, посилаючись на відповідні норми митного законодавства України. З урахуванням наведеного, просить відмовити у задоволенні позову.

31.10.2023 відповідачем подано заяву про виклик свідка.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 заяву представника Одеської митниці про участь у справі в режимі відеоконференції задоволено.

07.11.2023 позивачем подано заперечення на клопотання (заяву) відповідача про виклик свідка.

14.11.2023 представником позивача заявлено клопотання про участь у засіданні поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «EasyСon».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 заяву представника позивача про участь у справі в режимі відеоконференції задоволено.

20.11.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 19.11.2023) надійшла заява представника позивача про виконання ухвали суду, до якої долучено копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордеру серії АЕ №1219332, договору №26/07/23.

Підготовче засідання, призначене на 20.11.2023, не відбулось у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці, наступне підготовче засідання призначено на 04.12.2023.

У підготовчому засіданні 04.12.2023 представники сторін взяли участь у засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Протокольною ухвалою засідання відкладено до 05.12.2023 у зв`язку з неможливістю встановлення анкетних даних представників сторін, витребувано від представників копії документів, що посвідчують особу.

05.12.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 04.12.2023) надійшло клопотання представника відповідача (вх.№30372 від 05.12.2023, вх.№30381 від 05.12.2023), до яких додані документи щодо представника.

05.12.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 04.12.2023) надійшло клопотання представника позивача щодо надання засвідченої копії посвідчення адвоката.

У підготовчому засіданні 05.12.2023 представники сторін надали пояснення щодо поданих заяв по суті. Протокольною ухвалою суду задоволено клопотання відповідача про виклик свідка.

У підготовчому засіданні судом поставлено на розгляд питання щодо можливості закінчення підготовчого провадження. Проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті та вирішення цього питання у письмовому провадженні сторони не заперечували.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 05.01.2024.

У судовому засіданні 05.01.2024 представники сторін надали свої пояснення щодо обставин, зазначених у поданих заявах по суті. У судовому засіданні оголошено перерву до 17.01.2024.

В судовому засіданні 17.01.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

У судовому засіданні 17.01.2024 було оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп» зареєстроване 14.04.2009, про що вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію юридичної особи за ідентифікаційним кодом 36441934; основний вид діяльності за КВЕД: 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами.

01.08.2022 між компанією Eregli Demirve Celik Fabrikalari T.A.S. (Туреччина) (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп» (покупець) було укладено зовнішньоекономічний контракт рамковий договір купівлі-продажу № ОММ.22.043 (далі Договір), відповідно до преамбули якого покупець бажає придбати, а продавець бажає продати товари (далі товари) на умовах, викладених у цьому Договорі, у додатках до нього та в окремих рахунках-проформах, які будуть підписані сторонами протягом строку дії цього Договору.

Згідно з п. 1.1 Договору предметом цього його є визначення загальних умов купівлі-продажу Товару. Умови поставки, умови навантаження/вивантаження та відпускна ціна Товару, а також умови та порядок розрахунків - здійснюються відповідно до додатків до цього Договору, які також підписуються Продавцем, так і Покупцем і є невід`ємною частиною цього Договору.

«Технічні специфікації» (документ, в якому зазначаються технічні характеристики Товару, такі як опис товару, якість, кількість, розмір, сорт, тип упаковки тощо), складається та підписується разом з відповідним рахунком-проформою або після нього (п.1.2 Договору).

Пунктом 2.1 Договору відпускна ціна товару вказана в кожному рахунку-проформі. Ціна дійсна протягом періоду, зазначеного в такому рахунку-проформі.

Згідно з п.2.2 Договору всі ціни на Товари, що поставляються за цим Договорам, вказані у валюті, зазначеніу відповідному Розрахунку-проформі; ці ціни за умови, Товари повинні бути поставлені, відповідно до «Умов поставки». Викладених у Додатку 1.

Пунктом 2.4 Договору погоджено умови оплати: покупець зобов`язаний сплатити загальну відпускну ціну, зазначену у відповідному рахунку-проформі. Час має вирішальне значення для оплати відпускної ціни. Якщо Покупець не виконав будь-які зі вказаних умов або спосіб оплати, тоді Продавець має право вимагати негайної оплативсіх належних на даний момент (а такожналежних в майбутньому) платежів; або вимагати забезпечення достатнього для Продавця для оплати відпускної ціни. У разі невиконання обох, альтернатив, Продавець має право анулювати Договір, без необхідності направлення офіційного повідомлення та без шкоди для своїх законних та договірних вимог щодо відшкодування збитків та втрат.

Відповідно до п. 2.8 Договору додаткові умови оплати, за письмовою згодою Сторін, будуть детально викладені в кожному відповідному Рахунку-проформі.

Технічні специфікації: відповідно до «технічних специфікацій», складених та підписаних разом з відповідним рахунком-проформою або після нього (п.3.4. Договору).

На виконання умов Договору та досягнутих сторонами домовленостей компанією Eregli Demirve Celik Fabrikalari T.A.S. було виставлено рахунок-проформу №23060082761 від 18.05.2023, який підписаний сторонами, а також технічна специфікацію на товар до рахунку-проформи №23060082761 від 18.05.2023, за якими погоджено поставку товару (холоднокатаного плоского прокату в рулонах марки DC01/EN 10130-2006, обсяг 3000,00т. (+10%/-10%); умови поставки FОВ StowedL.S.DKDZEREGLI, Erdemirport, порядок оплати: платіж здійснюється двома частинами: 20% від загальної суми сплачується протягом п`яти робочих днів після отримання підписаного рахунку-проформи, решта 80% сплачується не пізніше, чим протягом десяти робочих днів перед кожним навантаженням; та платіжними інструкціями №559 від 31.05.2023, №631 від 14.07.2023,№612 від 22.06.2023 здійснено передплату за товар.

В подальшому, компанією продавцем відповідно до умов Договору №ОММ.22.043 від 01.08.2022 було здійснено поставку на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп» прокату плоского з вуглецевої сталі.

24.07.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп» подано до Одеської митниці митну декларацію форми ІМ 40 №23UA500370006021U0 для здійснення митного оформлення наступного товару:

1. «прокат плоский з вуглецевої сталі, загально-цивільного призначення, не для військового використання, завширшки 600мм або більше, холоднокатаний (обтиснений у холодному стані), неплакований, без гальванічного чи іншого покриття, DIN EN 10130: 2006, марка сталі DC01/Erdemir 6112, розміром: 1,2х1000 мм - 601,22 т; 1,2х1250 мм -193,54 т; 1,4х1250 мм - 297,58 т; 1,5х1000 мм - 379,47 т; 1,5х1250 мм - 193,57 т; 2,0х1250 мм - 296,32 т; Виробник: Eregli Demirve Celik Fabrikalar T.A.S.; Торговельна марка: нема даних; Країна виробництва: TR»; та

2. «плоский прокат з вуглецевої сталі загально-цивільного призначення, не для військового використання, завширшки 600 мм або більше, холоднокатаний (обтиснений у холодному стані), неплакований, без гальванічного або іншого покриття, DIN EN 10130: 2006, марка сталі DC01/Erdemir 6112, розміром: 0,7х1000 мм - 99,97 т; 0,8х1000 мм -274,67 т; 0,8х1250 мм - 399,29 т; 1,0х1000 мм - 106,72 т; 1,0х1250 мм -99,23 т; Виробник: Eregli Demirve Celik Fabrikalar T.A.S.; Торговельна марка: нема даних; Країна виробництва: TR.

Митна вартість товару була визначена позивачем за основним методом визначення вартості товару за ціною договору.

За митною декларацією ІМ 40 №23UA500370006021U0 від 24.07.2023 товар імпортований Товариству з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп» від відправника/експортера компанії Eregli Demirve Celik Fabrikalar T.A.S. на підставі наступних товаросупровідних документів: сертифікат якості №23Y000095879 від 17.07.2023; сертифікат якості № 23Y000095880 від 17.07.2023;сертифікат якості № 23Y000095881 від 17.07.2023;сертифікат якості №23Y000095882 від 17.07.2023;сертифікат якості №23Y000095883 від 17.07.2023;сертифікат якості № 23Y000095884 від 17.07.2023; сертифікат якості № 23Y000095885 від 17.07.2023;сертифікат якості №23Y000095886 від 17.07.2023;сертифікат якості № 23Y000095887 від 17.07.2023;сертифікат якості № 23Y000095888 від 17.07.2023;сертифікат якості № 23Y000095889 від 17.07.2023;пакувальний лист б/н від 15.07.2023; рахунок-проформа (Proformainvoice) № 23060082761 від 18.05.2023; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercialinvoice) №DZ-5222-5223 від 15.07.2023; коносамент (Billoflading) № 1 від 15.07.2023; вантажна відомість (CargoManifest) б/н від 15.07.2023; сертифікат про походження товару (Certificateoforigin) № Y0444216 від 14.07.2023; сертифікат про походження товару (Certificateoforigin) №Y0444217 від 14.07.2023; запит на оплату балансу від 11.07.2023; платіжне доручення № 559 від 31.05.2023; платіжне доручення № 612 від 22.06.2023; платіжне доручення № 631 від 14.07.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 8078/Т від 17.07.2023; рахунок за страх. № 40-2809-23-00022 від 17.07.2023; страховий поліс № 40-2809-23-00022 від 17.07.2023; Додаток 1до договору №ОММ.22 від 01.08.2022, Додаток 2 до договору №ОММ.22 від 01.08.2022, Додаток 3 до договору №ОММ.22 від 01.08.2022, Договір №ОММ.22 від 01.08.2022, фрахтовий договір від 06.07.2023; акт-повідомлення № 60 від 21.07.2023; генеральний акт №124 від 21.07.2023; копія митної декларації країни відправлення № 23411500EX00000978 від 13.07.2023; копія митної декларації країни відправлення № 23411500EX00000979 від 13.07.2023.

За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення форматологічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками), митним органом встановлено, що подані до митного оформлення документи на підтвердження митної вартості містять розбіжності.

Декларанту сформовано електронне повідомлення, відповідно до якого встановлено наступне.

1. у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойс) від 15.07.2023 № DZ-5222-5223 міститься посилання на інший номер контракту;

2. у поданому до митного оформлення фрахт.рахунку №8078/Т від 17.07.2023 містяться сліди виготовлення на фото-редакторі, що може вказувати на підробку документу;

3. загальна сума банківських платіжних документів щодо попередньої оплати за товар не відповідає сумам, що містить інвойс від 15.07.2023 № DZ-5222-5223, проформа від 18.05.2023 №23060082761, копія декларації країни відправлення від 13.07.2023 № 23411500EX00000978 та копія декларації країни відправлення від 13.07.2023 № 23411500EX00000979; в усіх зазначених документах міститься різне числове значення вартості товару;

4. сертифікат про походження від 14.07.2023 №Y0444216 та сертифікат про походження від 14.07.2023 №Y 0444217 не містить посилання на інвойс або контракт чи інші товаросупровідні документи, а також розбивки по товарам, не можливо виокремити окрему позицію товару, що не дає змоги однозначно ідентифікувати партію товару;

5. копія декларації країни відправлення від 13.07.2023 № 23411500EX00000978 та копія декларації країни відправлення від 13.07.2023 № 23411500EX00000979 містять посилання на інші номери комерційних документів.

З огляду на викладене та на підставі частини 3 статті 53 Митного кодексу України декларанту повідомлено вимогу протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;6) каталоги, специфікації.

Додатково декларанту повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним

особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для

підтвердження заявленою ним митної вартості товарів.

У відповідь на повідомлення митного органу ТОВ «АВ метал груп» листом від 24.07.2023 № 1 були надані наступні документи: підтвердження здійснення часткової оплати за поставлений товар (SWIFT платіж) від 18.07.2023; виписка з бухгалтерської документації №20/07/01 від 20.07.2023; відповідь від Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків №123/311 від 24.07.2023; договір добровільного страхування вантажів від 17.07.2023; викопіювання котирування ціни на товар з сайту станом на 21.07.2023; платіжна інструкція №2000674435 від 18.07.2023, а також повідомлено, що товариство надало всі наявні документи та протягом 10 робочих днів додаткові документи надані не будуть.

Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а листом декларанта від 24.07.2023 №1 не спростовано усіх виявлених розбіжностей та не надано усіх запитуваних документів, митним органом зроблено висновок, що основний метод визначення митної вартості неможливо застосувати, тому відповідно до пп.2, 3 статті 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ.

З метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості та забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів, митного оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить: по товару №1 0,8469дол.США/кг (МД від 19.06.2023 №UA500370/2023/004966), по товару №2 0,8584дол.США/кг (МД від 19.06.2023 №№UA500370/2023/004966, у зв`язку із чим було здійснено коригування митної вартості товару заявленої декларантом до рівня митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Одеською митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA500370/2023/000040/1 від 24.07.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500370/2023/000141, якою відмовлено у митному оформлені товару за МД №23UA500370006021U0 від 24.07.2023

Вказаним рішенням до товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-г (резервний метод).

В графі 33 зазначеного рішення митний орган навів наступні підстави його прийняття:

2. у поданому до митного оформлення фрахт.рахунку № 8078/Т від 17.07.2023 містяться сліди виготовлення на фото-редакторі, що може вказувати на підробку документу;

3. загальна сума банківських платіжних документів щодо попередньої оплати за товар не відповідає сумам, що містить інвойс від 15.07.2023 № DZ-5222-5223, проформа від 18.05.2023 23060082761, копія декларації країни відправлення від 13.07.2023 № 23411500EX00000978 та копія декларації країни відправлення від 13.07.2023 № 23411500EX00000979; в усіх зазначених документах міститься різне числове значення вартостітовару;

Товар випущений у вільний обіг.

Не погодившись із вказаними рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).

Згідно із частиною першою статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 Митного кодексу України).

Згідно з частинами першою, другою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За змістом частини четвертої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 Митного кодексу України).

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 Митного кодексу України).

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до положень частини другої, третьої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Приписами частини першої статті 337 Митного кодексу України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно пунктом 1 частини четвертої статті 54 цього Кодексу митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до положень частин другої восьмої статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 в адміністративній справі №803/667/17.

За таких обставин, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15, яке враховується судом відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

У ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачем 24.07.2023 прийнято рішення №UA500370/2023/000040/1 про коригування митної вартості товарів за МД №23UA500370006021U0 від 24.07.2023, заявлених позивачем за ціною договору.

Підставою для здійснення коригування митної вартості в сторону збільшення ціни товару із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості стали висновки митного органу про те, що у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах виявлені розбіжності, а також не надано документів на вимогу митного органу та на їх спростування, про що зазначено у гр.33 рішення та у відзиві.

Однак, викладені у графі 33 вказаного рішення зауваження є безпідставними та їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для витребування додаткових документів.

Суд звертає увагу, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з цим, відповідачем не доведено ані у рішенні, що оскаржується, ані у відзиві, що подані позивачем до митного оформлення документи на підтвердження вартості товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зауваження митного органу про те, що у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойс) від 15.07.2023 № DZ-5222-5223 міститься посилання на інший номер контракту, безпідставні та не свідчать про наявність розбіжностей, які стверджує відповідач.

При цьому, такі посилання не є помилкою документа та відповідає загальним вимогам до оформлення рахунку-фактури.

Відповідачем не доведено, що зазначення у комерційному інвойсі іншого номеру контракту впливає або може впливати на правильність визначення ціни товару, що поставляється, зважаючи також на те, що умовами Договору передбачено, що поставка товару здійснюється партіями, відпускна ціна товару вказана в кожному рахунку-проформі. Поряд з цим, що звертає увагу, що поставка оцінюваного товару здійснена на підставі рахунку-проформі від 18.05.2023 №23060082761, в якому міститься посилання на Договір №ОММ.22.043.

Щодо доводів відповідача про те, що у поданому до митного оформлення фрахт.рахунку № 8078/Т від 17.07.2023 містяться сліди виготовлення на фото-редакторі, що може вказувати на підробку документу, суд зазначає, що вказані доводи, в межах спірних правовідносин, мають характер припущення та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, в розумінні приписів ст.ст. 73-76 КАС України, що свідчить про безпідставність їх врахування відповідачем, як обґрунтованої підстави для витребування додаткових документів.

Щодо зауважень митного органу про те, що загальна сума банківських платіжних документів щодо попередньої оплати за товар не відповідає сумам, що містить інвойс від 15.07.2023 № DZ-5222-5223, проформа від 18.05.2023 23060082761, копія декларації країни відправлення від 13.07.2023 № 23411500EX00000978 та копія декларації країни відправлення від 13.07.2023 № 23411500EX00000979 та в усіх зазначених документах міститься різне числове значення вартості товару, суд вказує на наступне.

За умовами Договору №ОММ.22.043 купівля товару відбувається на умовах, викладених у цьому Договорі та в окремих рахунках-проформах. Відпускна ціна товару вказана в кожному рахунку-проформі. Всі ціни на товари, що поставляються за цим Договором, вказані у валюті, зазначені у відповідному розрахунку-проформі. Покупець зобов`язаний сплатити загальну відпускну ціну, зазначену у відповідному рахунку-проформі.

На виконання умов Договору та досягнутих сторонами домовленостей компанією Eregli Demirve Celik Fabrikalari T.A.S. було виставлено рахунок-проформу №23060082761 від 18.05.2023, згідно з яким встановлений такий порядок оплати за товар: платіж здійснюється двома частинами: 20% від загальної суми сплачується протягом п`яти робочих днів після отримання підписання рахунку-проформи, решта 80% сплачується не пізніше, чим протягом десяти робочих днів перед кожним навантаженням.

Матеріалами справи підтверджено, що не заперечено під судового розгляду відповідачем, що декларантом до митного оформлення товарів було надано, окрім іншого, Договір №ОММ.22.043, рахунок-проформу №23060082761 від 18.05.2023, платіжні документи №559 від 31.05.2023, №631 від 14.07.2023, №612 від 22.06.2023 на підтвердження передплати за товар, а також SWIFT (платіж) від 18.07.2023 на підтвердження оплати по фрахт.рахунку № 8078/Т від 17.07.2023.

Платіжні інструкції в іноземній валюті в іноземній валюті АТ «Державний експортно-імпортний банк України» про сплату коштів в іноземній валюті компанії Eregli Demirve Celik Fabrikalari Т.А.S. по своїй суті є банківським платіжним документом та містить реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (у гр. 70 «Призначення платежу» платіжного доручення зазначено, що здійснена переплата згідно із контрактом №ОММ.22.043 від 01.08.2022 по наступному інвойсу-проформі: №23060082761 від 18.05.2023).

Враховуючи умови оплати за товар визначається у відповідному рахунку-проформі і до митного оформлення були надані докази попередньої оплати за товар, що цілком відповідає умовам Договору №ОММ.22.043 від 01.08.2022 та рахунку-проформі №23060082761 від 18.05.2023, зауваження митного органу про невідповідність суми оплати сумі, зазначеній у комерційному інвойсі та деклараціях країн відправлення безпідставні.

В свою чергу, митним органом не було спростовано факт поставки позивачем товару саме за наведеним рахунком-проформою та/або зміни його контрактної вартості.

Щодо зауважень митного органу про те, що сертифікат про походження від 14.07.2023 №Y0444216 та сертифікат про походження від 14.07.2023 №Y 0444217 не містить посилання на інвойс або контракт чи інші товаросупровідні документи, що не дає змоги однозначно ідентифікувати партію товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої та третьої статті 41 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом цієї країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

При цьому, сертифікат про походження товару не є тим документом, який впливає на визначення митної вартості товару, тому зауваження до сертифікатів про походження товарів цілком безпідставні.

Поряд з цим, у разі сумніву щодо дійсності сертифікатів про походження та/або правильності відомостей, що в них містяться, митний орган може перевірити факт видачі сертифіката та/або його зміст у розумінні частини другої статті 41 МК України, однак таке право не реалізував, оскільки відповідних доказів матеріали справи не містять.

Щодо посилань відповідача на те, що копії декларації країни відправлення від 13.07.2023 № ї23411500EX00000978 та від 13.07.2023 № 23411500EX00000979 містять посилання на інші номери комерційних документів, суд зазначає, що декларації країни відправлення є внутрішніми документами постачальника та мають свої особливості у оформлені, що обумовлені законодавством країни відправлення.

Крім того, згідно з положенням статті 53 МК України декларація країни відправлення товару не входить до переліку документів, що надаються декларантом для підтвердження митної вартості, а передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проте, відповідачем не доведено, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за заявленою ціною договору.

По суті вказані митним органом у повідомленні декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товарів, тому не можуть бути визнані судом об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості, що безумовно свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Крім цього, в оспорюваному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (резервний метод), відсутні пояснення щодо зроблених коригувань.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно із пунктом 2.1. Наказу Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 598 Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Однак, як вбачається з рішення про коригування митної вартості, яке оскаржується, воно містять лише посилання на раніше оформлені митні декларації, їх реєстраційний номер, ціну товару, за якою здійснено митне оформлення, однак не містить назву товару, умови поставки, не зазначено загальну кількість партій раніше оформленого товару, не наведені повні технічні характеристики товару, що має значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлювалась, виходячи не з ваги товару, а з його характеристик, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару на підставі лише зазначених відомостей про дату раніше оформленої ЕМД, її реєстраційного номеру та ціни товару неможлива.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominenv. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення про коригування митної вартості товару від 24.07.2023 № UA500370/2023/000040/1 прийняте не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку прийняттю відповідачем картки відмови у митному оформленні № UA500370/2023/000141 від 24.07.2023, яка є предметом спору у цій справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Як зазначено у пунктів 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30 травня 2012 року наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

У картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA500370/2023/000141 від 24.07.2023 зазначено такі причини для відмови у митному оформлені (випуску) товарів: у зв`язку з прийняттям на підставі вимог ч. 6 ст.54 та ст. 55 МКУ від 13.03.2012 № 4495-VІ рішення про коригування, митної вартості товарів від 24.07.2023 року №UА500370/2023/000040/1.

Оскільки судом скасовано рішення про коригування митної вартості №UA500370/2023/000040/1 від 24.07.2023 через його протиправність, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA500370/2023/000141 від 24.07.2023 також підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, відповідачем не доведено належними доказами правомірність своїх рішень у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою, підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд вказує таке.

Позивачем заявлено щодо стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у сумі 5000,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із частиною першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Відповідно до частини п`ятої статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частини дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виключно адвокатам; заявлена до стягнення сума витрат має бути співмірною з наданими послугами, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, ці витрати мають бути пов`язаними з розглядом справи та підтверджені відповідними доказами.

Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 року у справі № 816/416/18.

Приписами пункту 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до пунктів 6, 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та витрачений час.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у цій справі позивачем надано до суду договір про надання правової допомоги №26/07/23 від 26.07.2023, ордер серії АЕ №1219332 від 26.07.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2596, протокол № 1 узгодження договірної ціни за Договором надання професійної правничої допомоги № 26/07/23 від 26.07.2023, рахунок №06/10/2023 від 06.10.2023, платіжну інструкцію №2000700793, акт №2 приймання передачі виконаних робіт від 06.10.2023.

Судом досліджено надані докази та встановлено наступне.

Так, за умовами договору про надання правової допомоги №26/07/23 від 26.07.2023, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Консул» в особі керуючого партнера Чікіньова Дмитра Михайловича та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп», предметом договору є (п.1.1 Договору): Замовник в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надає доручення, а Виконавець зобов`язується відповідно до доручення замовника надати йому за плату адвокатські послуги (професійну правничу допомогу) в обсязі і на умовах. Визначених цим Договором.

Пунктом 1.2 сторонами погоджено, що на підтвердження факту надання Виконавцем Замовнику адвокатських послуг відповідно до умов цього Договору складається акт приймання передачі виконаних робіт ( наданих послуг).

Згідно з п.2.2 строк надання послуг починається з моменту укладання договору та діє протягом 3 ( трьох) календарних років від дати укладення цього договору.

Пунктом 4.2 визначено, що обсяг фактично наданих послуг та вартість послуг з надання професійної правничої допомоги зазначаються сторонами у Актах приймання передачі виконаних робіт ( наданих послуг).

Пунктом 4.3 зазначено, що за надані адвокатські послуги (професійну правничу допомогу) замовник сплачує виконавцю суми протягом п`яти календарних днів з дати підписання Актів приймання передачі виконаних робіт ( наданих послуг).

26.07.2023 сторонами Договору складено Протокол №1 узгодження договірної ціни, відповідно до якого погодили, що складання процесуальних документів 5000,00грн. за кожну інстанцію за одну судову справу, представлення інтересів замовника у судових засіданнях 1500,00грн. за кожне судове засідання.

Актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №2 від « 06» жовтня 2023 за договором про надання професійної правничої допомоги №26/07/23 від 26.07.2023 встановлено, що у відповідності до п. 1.1 та 2.1 договору про надання професійної правничої допомоги №26/07/23 від 26.07.2023 виконавець надав наступний комплекс послуг з метою захисту інтересів замовника: складання та подання позовної заяви до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (рішення та картка відмови UA500370/2023/000040/1 від 24.07.2023, № UA500370/2023/000141 від 24.07.2023); відкрито провадження № 160/23818/23) - 5000,00 грн.

В акті №2 від « 06» жовтня 2023 сторонами погоджено, що робота виконана (послуги надані) в повному обсязі, належним чином і в строки, що обумовлені Договором.

Адвокатським об`єднанням «Консул» 06.10.2023 виставлено рахунок №06/10/2023 від 06.10.2023 на оплату послуг ТОВ «АВ метал груп» згідно із актами №1-7 приймання-передачі послуг від 06.10.2023.

Згідно із платіжною інструкцією №2000700793 від 11.10.2023 позивачем здійснено оплату послуг по рахунку №06/10/2023 від 06.10.2023.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх обґрунтованість, розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам адвокатських послуг, визначеним статтями 19 та 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суті виконаних послуг, а також враховуючи конкретні обставини справи, яка розглядалася в загальному позовному провадження, обсяг та характер доказів у справі, суд доходить висновку, що розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим, співмірним наданим у справі правничим послугам.

За таких обставин, клопотання про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що з 22.01.2024 по 30.01.2024 включно суддя Бухтіярова М.М. перебувала у відпустці, повний текст рішення суду складено першого робочого дня.

Керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп» (код ЄДРПОУ 36441934; місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Шолом-Алейхема, буд. 5) до Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці №UA500370/2023/000040/1 від 24.07.2023.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500370/2023/000141 від 24.07.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ метал груп» (код ЄДРПОУ 36441934; місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Шолом-Алейхема, буд. 5) судові витрати, що складаються із витрат з оплати судового збору в розмірі 21728,88грн. (двадцять одна тисяча сімсот двадцять вісім гривень 88 копійок) та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 31.01.2024.

Суддя М.М. Бухтіярова


Суд	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	17.01.2024
Оприлюднено	05.02.2024
Номер документу	116705713
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо

Бухтіярова Марина Миколаївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 17.01.2024 по справі 160/23818/23ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —160/23818/23

Рішення від 17.01.2024

Рішення
від 17.01.2024 по справі 160/23818/23
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД