Постанова

від 23.01.2024 по справі 440/3146/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 р.Справа № 440/3146/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 р. (ухвалене суддею Бойко С.С., повний текст якого складено 03.11.2023 р.) по справі № 440/3146/22

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (в подальшому ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області № 5 «Про розірвання договору № 2 про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування по м. Лубни від 02.04.2019 р.» від 26.01.2022 р.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 р. позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 р. та прийняти рішення, яким у задоволенні позов відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закон України Про автомобільний транспорт, Закону України Про місцеві державні адміністрації, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що 02.04.2019 р. між виконкомом Лубенської міської ради (організатор) та ФОП ОСОБА_1 (перевізник) укладено договір №2 про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування по м. Лубни, предметом якого на підставі рішення виконкому Лубенської міської ради від 27.03.2019 р. № 63 визначено перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Лубни: № 2 " АДРЕСА_1 " АДРЕСА_2 " АДРЕСА_3 .

На підставі направлень на перевірку посадовим особам відділу економічного розвитку і торгівлі виконкому Лубенської міської ради із залученням інспектора громадського формування "Муніципальна служба правопорядку м. Лубни" проведено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 з питання виконання умов договору від 02.04.2019 р. № 2 та складено акти та приписи.

Рішенням Виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області № 318 від 29.11.2021 р. «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Лубенської міської ради від 22.11.2017 р. № 286 "Про затвердження мережі автобусних маршрутів загального користування в м. Лубни у новій редакції", пунктом 2 якого, зокрема, вирішено, у зв`язку з систематичним порушенням умов договору про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування по м. Лубни розпочати процедуру розірвання договору від 02.04.2019 р. № 2, укладеного з перевізником ФОП ОСОБА_1 .

Рішенням Виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області № 5 від 26.01.2022 р. «Про розірвання договору № 2 про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування по м. Лубни від 02.04.2019 р.», вирішено розірвати договір № 2 про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування по м. Лубни від 02.0420019 р., укладеного між виконавчим комітетом Лубенської міської ради та ФОП ОСОБА_1

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення відповідача, необґрунтоване, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zаndv. Аustria" від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно із п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пунктом 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Аналіз вищезазначених норм законодавства вказує, що до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи зі сторони суб`єкту владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин.

Крім того, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад і участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Відповідно до п. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Судовим розглядом встановлено, що позивач не погоджується з розірванням договору про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування по м. Лубни № 2 від 02.04.2019 р., укладеного між Виконавчим комітетом Лубенської міської ради та ФОП ОСОБА_1 .

Тобто, предметом розгляду в цій справі є наявність або відсутність підстав вважати такий договір розірваним, у зв`язку з чим вирішення спору у договірних відносинах, які існують між замовником та перевізником, та виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, оскільки стосуються майнових інтересів перевізника як контрагента договору, підтверджують приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в порядку адміністративного судочинства підлягають справи, предметом розгляду яких є рішення конкурсного комітету з визначення переможця конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування з підстав порушення проведення процедури конкурсу, а справи, предметом розгляду яких є розірвання договору про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, наявність або відсутність підстав вважати вказані договори укладеними та поновленими, вирішення питання щодо терміну дії цих договорів, належного їх виконання підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в ухвалі Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/1203/23 від 16.01.2024 р.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки не є публічно-правовим, та має вирішуватися в порядку господарського судочинства, так як спірні правовідносини стосуються розірвання договору про організацію перевезень та не стосуються рішення/дій суб`єкта владних повноважень щодо проведення конкурсу з визначення переможця на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах та перевірки результату дій такого суб`єкта з реалізації покладених на нього управлінських функцій під час проведення конкурсу, а також відповідності приписам чинного законодавства таких дій і укладеного сторонами за результатами цих дій договору.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки спірні правовідносини не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно із ч. 1 ст. 319 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки ця справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, у зв`язку з чим рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 р. необхідно скасувати та закрити провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 238, 240, 315, 319, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 р. по справі № 440/3146/22 скасувати.

Закрити провадження по справі за позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області визнання протиправним та скасування рішення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. ПрисяжнюкСудді О.А. Спаскін Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 31.01.2024 року