Ухвала

від 27.12.2024 по справі 440/3146/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

27 грудня 2024 р.Справа № 440/3146/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву судді Присяжнюк О. В. про самовідвід у справі № 440/3146/22

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області № 5 «Про розірвання договору № 2 про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування по м. Лубни від 02.04.2019» від 26.01.2022.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Виконавчий комітет Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області подав апеляційну скаргу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя - Присяжнюк О. В., судді: Спаскін О. А., Любчич Л. В.) від 23.01.2024 апеляційну скаргу Виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 у справі № 440/3146/22 скасовано. Закрито провадження у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області визнання протиправним та скасування рішення.

Постановою Верховного Суду від 05.12.2024 у справі № 440/3146/22 касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Даценко Юлія Іванівна, задоволено. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2024 року у справі № 440/3146/22 скасовано, а справу направлено до Другого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2024 справу № 440/3146/22 розподілено до провадження судді П`яновій Я. В. (склад суду: головуючий суддя - П`янова Я. В., судді - Присяжнюк О. В., Русанова В. Б.).

До вирішення питання про прийняття до провадження справи колегією суддів встановлено, що суддя Присяжнюк О. В., будучи головуючим, брала участь у вирішенні цієї ж справи, за наслідком розгляду якої ухвалено постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2024, яка в подальшому була скасована постановою Верховного Суду від 05.12.2024.

Зазначені обставини стали підставою для заявлення самовідводу судді Присяжнюк О. В. у розгляді зазначеної справи, з метою забезпечення відсутності будь-яких сумнівів учасників справи у безсторонності та неупередженості судді.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Колегія суддів, дослідивши заяву про самовідвід, вважає за необхідне задовольнити її з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 КАС України суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24.02.1993, серія A, № 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII).

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" Європейський суд з прав людини вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено і гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є фактори, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників процесу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 у справі "Білуга проти України", від 28.10.1998 у справі "Ветштайн проти Швейцарії") важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

У преамбулі Кодексу суддівської етики, затвердженого 22.02.2013 ХІ З`їздом суддів України, зазначено, що забезпечення права кожного на судовий захист на основі принципу верховенства права, здійснення правосуддя від імені держави Україна винятково на підставі Конституції, законів України й міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, висувають високі вимоги до моральних якостей кожного судді.

В основі довіри до судової влади лежить віра кожного громадянина, суспільства в цілому в те, що об`єкт довіри (суд) добровільно бере на себе і виконує зобов`язання захистити інтереси громадянина та суспільства.

Згідно з пунктом 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Ради Європи "Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів" незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.

Враховуючи те, що суддя Присяжнюк О. В., будучи головуючим, брала участь у вирішенні цієї ж справи, за наслідком розгляду якої ухвалено постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2024, яка в подальшому була скасована постановою Верховного Суду від 05.12.2024, на підставі положень ч. 2 ст. 37 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що заява про самовідвід підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення відводу (самовідводу) одному із суддів або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

Керуючись ст. 31, 36, 37, 39, 40, 41 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити заяву судді Присяжнюк О. В. про самовідвід у справі № 440/3146/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя П`янова Я.В.Судді Присяжнюк О.В. Русанова В.Б.