Постанова

від 31.01.2024 по справі 361/4447/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року

м. Київ

справа № 361/4447/17

адміністративне провадження № К/9901/24749/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29.07.2019 (головуючий суддя: Дутчак І.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2020 (головуючий суддя: Черпіцька Л.Т., судді: Глущенко Я.Б., Собків Я.М.) у справі № 361/4447/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У липні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - ГУПФУ у Київській області або відповідач), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог остаточно просив:

визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо відмови у переведенні позивача з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII) на пенсію за віком з 16.10.2011 у зв`язку із досягненням ним пенсійного віку 50 років та 54 років, як інваліда війни ІІ групи та постраждалого від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії, з урахуванням часу роботи в зоні Чорнобильської АЕС;

зобов`язати відповідача перевести ОСОБА_1 з 16.10.2011 на пенсію за віком у зв`язку із досягненням ним пенсійного віку 50 років та 54 років, встановленого як інваліду війни ІІ групи та постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії, відповідно до статей 6, 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення», нараховувати йому пенсію за віком + мінімальну пенсію по інвалідності в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком або 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсії за віком + додаткову пенсію, як постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії, виходячи з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), із урахуванням норм міжнародного договору;

визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо ненадання йому даних про відмову в переведенні на іншу пенсію, ненадання результатів про розміри його пенсійних виплат, які б він міг отримувати при пенсії за віком або пенсії по інвалідності та незазначення відповідачем у відповіді згідно із якою статтею Закону № 2262-XII він отримує пенсійні нарахування у зв`язку із досягненням пенсійного віку 50 років та 54 років, встановленого як постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії для інвалідів війни, одноособовій відмові відповідача у переводі його на іншу пенсію, оскільки це виключне право особи на вибір пенсійних виплат, у тому числі, на більший чи менший розмір пенсії;

зобов`язати відповідача здійснити і надати йому результати перерахунку пенсійних виплат у разі отримання ним пенсії за віком з урахуванням статей 6, 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення» виходячи з того, що мінімальний розмір його пенсії, згідно із вимогами статті 22 Закону № 2262-XII, має становити 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсії за віком, виходячи із розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону № 1058-IV, та як постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії;

визнати протиправними дії відповідача за відмову запросити позивача на розгляд його заяви від 27.06.2017;

зобов`язати відповідача компенсувати йому завдані матеріальні збитки в розмірі 100000 грн та стягнути з відповідача кошти в розмірі 100000 грн;

зобов`язати відповідача компенсувати позивачу моральну шкоду в розмірі 100000 грн та стягнути з відповідача на його користь кошти в розмірі 100000 грн;

зобов`язати відповідача надати позивачу звіт про виконання судового рішення.

Броварський міськрайонний суд Київської області рішенням від 29.07.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2020, позов залишив без розгляду у частині вимог про:

- визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача щодо відмови ОСОБА_2 у переведенні його з пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 2262-XII на пенсію за віком з 16.10.2011 по 25.10.2016 у зв`язку з досягненням пенсійного віку 50 років та 54 років, як інваліду війни ІІ групи та постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії, з урахуванням часу роботи в зоні Чорнобильської АЕС;

- зобов`язання відповідача перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком з 16.10.2011 по 25.10.2016 у зв`язку із досягненням пенсійного віку 50 років та 54 років, встановленого як інваліду війни ІІ групи та постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії відповідно до статей 6, 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та нараховувати йому пенсію за віком + мінімальну пенсію по інвалідності в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком або 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсії за віком + додаткову пенсію, як постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії, виходячи із розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону № 1058-IV, з урахуванням норм міжнародного договору.

Закрив провадження у справі в частині позовних вимог про:

- визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні його з пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 2262-XII на пенсію за віком з 26.10.2016 у зв`язку із досягненням пенсійного віку 50 років та 54 років, як інваліду війни ІІ групи та постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії, з урахуванням часу роботи в зоні Чорнобильської АЕС;

- зобов`язання відповідача перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком з 26.10.2016 у зв`язку з досягненням пенсійного віку 50 років та 54 років, встановленого як інваліду війни ІІ групи та постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії відповідно до статей 6, 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та нараховувати йому пенсію за віком + мінімальну пенсію по інвалідності в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком або 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсії за віком + додаткову пенсію, як постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії, виходячи із розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону № 1058-IV, з урахуванням норм міжнародного договору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 19.10.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справи між суддями визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30.01.2024 справу прийнято до провадження і призначено її до розгляду у порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач є інвалідом війни ІІ групи безстроково, що підтверджується інформацією, зазначеною у посвідченні серії НОМЕР_1 від 04.10.2007, а також постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС ІІІ категорії, як громадянин відселений із території зони безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення у 1990 році, що підтверджується інформацією, зазначеною у посвідченні серії НОМЕР_2 , виданим 07.04.1993.

Позивач перебуває на обліку в Броварському ОУПФУ та отримує пенсію по інвалідності, призначену йому згідно із положеннями статті 22 Закону № 2262-XII, а також додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю відповідно до статті 51 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ).

27.06.2017 ОСОБА_1 звернувся до Броварського ОУПФУ із заявою, у якій просив перевести його на пенсію за віком, як постраждалого від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії, із урахуванням часу його роботи на території радіаційного забруднення з 16.10.2015 (досягнення ним віку 54 років); нараховувати та виплачувати йому відповідно до статей 6, 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статті 22 Закону № 2262-XII та статті 51 Закону № 796-ХІІ пенсію за віком + мінімальну пенсію по інвалідності в розмірі 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсії за віком + додаткову пенсію, як постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону № 1058-IV.

Також позивач просив повідомити його про те, які документи він повинен додати до цієї заяви; розглянути його заяву в найкоротший строк у першочерговому порядку та повідомити його про час і місце розгляду цієї заяви.

У відповідь на зазначене звернення, відповідач листом від 06.07.2017 повідомив заявника про те, що пенсія йому призначена та виплачується згідно із чинним законодавством України, підстави для застосування іншого порядку нарахування пенсії відсутні. Також у листі зазначено, що за матеріалами пенсійної справи, страховий стаж ОСОБА_1 враховано по 29 квітня 1994 року та він складає 15 років 4 місяці 11 днів, а згідно із частиною другою статті 56 Закону № 796-ХІІ, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років.

Вважаючи, що набув право отримувати одночасно три пенсії: пенсію за віком + мінімальну пенсію по інвалідності в розмірі 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсії за віком + додаткову пенсію, як постраждалому від аварії на Чорнобильській АЕС ІІІ категорії, позивач звернувся із цим позовом до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він є інвалідом війни ІІ групи, яка призначена йому безстроково, має право на пільги, встановлені Законом № 796-ХІІ. Також позивач має право на пенсію відповідно до Закону №2262-XII та Закону України «Про пенсійне забезпечення». Окрім того, позивач також відноситься до інвалідів ІІІ групи у зв`язку із чим має право на пільги та переваги, встановлені законодавством СРСР для інвалідів Великої Вітчизняної війни, передбачені міждержавною Угода про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців, яка набрала чинності 27.06.1996.

Також позивач відноситься до постраждалих від аварії на Чорнобильській АЕС ІІІ категорії, був відселений з території зони безумовного (обов`язкового) і гарантованого добровільного відселення у 1990 році, тому набув право на пільги, передбачені Законом № 796-ХІІ.

Рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011, підтвердженим рішенням Вищого адміністративного суду України від 13.03.2013, встановлено, що відповідно до статті 22 Закону № 2262-XII мінімальний розмір пенсії позивача має становити 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсії за віком + додаткова пенсія, як постраждалий від аварії на Чорнобильській АЕС ІІІ категорії.

За таких обставин, позивач наполягає, що набув право отримувати одночасно три пенсії: пенсію за віком + мінімальну пенсію по інвалідності в розмірі 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсії за віком + додаткову пенсію, як постраждалому від аварії на Чорнобильській АЕС ІІІ категорії.

Відповідач не заперечує право позивача на пенсію за віком, натомість стверджує про неможливість нараховування йому пенсії у розмірі меншому аніж 255 % прожиткового мінімуму, посилаючись на постанови Кабінету Міністрів України, які жодного відношення до його пенсії за віком не мають та не є підставою звернення позивача до відповідача.

Враховуючи наведене, позивач вважає протиправними дії Броварського ОУПФУ щодо відмови у задоволенні його заяви від 27.06.2017 про переведення на пенсію за віком та виплати йому трьох пенсій одночасно. Зважаючи на протиправний характер дій відповідача, позивач вважає, що йому повинна бути відшкодована також майнова та моральна шкода в розмірі по 100000 грн.

Відповідач позов не визнав. Стверджує, що відсутні правові підстави для переведення позивача на пенсію за віком, як постраждалого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та виплати йому одночасно трьох пенсій, зокрема: пенсії за віком + мінімальної пенсії по інвалідності в розмірі 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсії за віком + додаткової пенсії, як постраждалому від Чорнобильської катастрофи.

Відповідач зазначив, що за наявними у матеріалах пенсійної справи документами, пенсія ОСОБА_1 виплачується у повному обсязі та своєчасно відповідно до вимог чинного законодавства та ухвалених судами рішень.

Доказів заподіяння майнової та моральної шкоди позивачем не надано, позовні вимоги щодо відшкодування цієї шкоди та їх розмір у позовній заяві нічим необґрунтовані, доказів вини відповідача у завданні шкоди позивачу теж не наведено, а отже відсутні підстави для задоволення цих вимог.

Також відповідач наголосив, що у лютому 2019 року ним спеціально було створено комісію для повторного розгляду звернень ОСОБА_1 , у тому числі і заяви від 27.06.2017 523/Л-01, про що його повідомлено належним чином та запрошено на засідання комісії. 27.02.2019 за особистою участю ОСОБА_1 комісією Броварського ОУПФУ повторно розглянуто вказану вище заяву, про що надано відповідь листом від 27.02.2019 № 2063/02, у якому наведено роз`яснення щодо розміру пенсії позивача та її складових.

Просив закрити провадження у справі в частині позовних про визнання протиправними дій (бездіяльності) Броварського ОУПФУ щодо переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком, як постраждалого від Чорнобильської катастрофи, нарахування та виплату пенсії за віком, пенсії по інвалідності та додаткової пенсії. В іншій частині позову відмовити.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду (неповідомлення його про дату набуття права на пенсію за віком) не можуть вважатися поважними причинами, оскільки доказів того, що відсутність такого повідомлення від Броварського ОУПФУ перешкоджала позивачу звернутися своєчасно до суду із відповідними вимогами ОСОБА_1 не наведено. За таких обставин, позов в частині заявлених позовних вимог по 25.10.2016 залишено без розгляду.

Вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дій (бездіяльності) Броварського ОУПФУ щодо ненадання йому даних про відмову у переведенні на іншу пенсію, ненадання результатів про розміри його пенсійних виплат, які б він міг отримувати при пенсії за віком або пенсії по інвалідності та незазначення відповідачем у цій відповіді згідно із якою статтею Закону № 2262-XII він отримує пенсійні нарахування, та зобов`язання Броварського ОУПФУ здійснити та надати йому результати перерахунку пенсійних виплат у разі отримання пенсії за віком з урахуванням статей 6, 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення» задоволенню не підлягають, оскільки такі вимоги у заяві від 27.06.2017 про переведення на пенсію за віком ОСОБА_1 не ставились. Водночас відповідачем у відповіді на заяву позивача повідомлено про розмір його пенсії та її складові.

Одночасно суди врахували, що у ході розгляду цієї справи, відповідач ініціював повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 27.06.2017 № 523/Л-01, який здійснений за його участі. За таких обставин, суди дійшли висновку, що відповідачем фактично усунені порушення вимог Закону України «Про звернення громадян» при розгляді заяви позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача за відмову запросити позивача на розгляд його заяви від 27.06.2017.

Окрім того, ОСОБА_1 у суді не доведено фактів завдання йому матеріальних збитків у розмірі 100000 грн та моральної шкоди у такому ж розмірі. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження фактів заподіяння позивачу матеріальних збитків і моральної шкоди та обґрунтування їх розміру. Із наданих позивачем медичних документів не вбачається, що виявлені у позивача хвороби знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку із протиправними, на його думку, діями (бездіяльністю) відповідача при розгляді його заяви від 27.06.2017.

Також, з огляду на наявність судового рішення у справі № 361/7517/17, що набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суди дійшли висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання дій (бездіяльності) відповідача протиправними та зобов`язання відповідача перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком з 26.10.2016 у зв`язку із досягненням ним пенсійного віку.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Касаційна скарга позивача обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті.

Скаржник зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції суперечить рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 у справі № 1-11/2018(3830/15), від 27.02.2020 у справі №1-247/2015 (3393/18), а також прийняте без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові 12.11.2019 у справі № 9901/21/19 та Верховного Суду, сформованих у рішенні від 21.01.2019 у справі № 240/4937/18. Судом апеляційної інстанції не забезпечено повного та всебічного розгляду справи за присутністю відповідача, що на думку скаржника, є підставою для скасування оскаржуваного рішення та направлення справи на новий розгляд до апеляційного суду.

Також скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято неуповноваженим судом, позаяк зважаючи на наявність у провадженні судді Дутчака І.М. п`яти інший справ за позовом ОСОБА_1 існує конфлікт інтересів, а отже були обґрунтовані підстави відвестися від розгляду цієї справи. Крім того, за позицією скаржника, наявність у провадженні судді Дутчака І.М. такої кількості справ за позовом ОСОБА_1 свідчить про втручання ним в автоматизовану систему розподілу справ.

Скаржник також зазначив і про порушення строків розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Крім того, з огляду на реорганізацію Броварського ОУПФУ шляхом приєднання до ГУПФУ в Київській області, скаржник вважає, що суд першої інстанції розглянув справу до неіснуючого відповідача.

Щодо закриття частини позовних вимог, то скаржник вважає, що судами не було прийнято до уваги судове рішення у справі № 361/7517/17.

По суті спору скаржник наголосив, що набув право на виплату одночасно трьох пенсій: пенсії за віком + мінімальної пенсії по інвалідності в розмірі 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсії за віком + додаткової пенсії як постраждалому від Чорнобильської катастрофи.

Зазначив, що судовим рішенням у справі № 2а-1322/10 встановлено, що відповідно до статті 22 Закону № 2262-XII мінімальний розмір його пенсії має становити 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсії за віком + додаткова пенсія, як постраждалий від аварії на Чорнобильській АЕС ІІІ категорії.

Своєю чергою, держава не мала права змінювати розмір пенсійних виплат, встановлених судом у справі № 2а-1322/10.

Відповідач вимоги касаційної скарги не визнав. Підтримав висновки судів попередніх інстанцій.

Також 18.01.2024 на адресу Верховного Суду від відповідача надійшли клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку із смертю позивача. У підтвердження зазначених обставин, відповідач долучив свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , видане 04.09.2023.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить з такого.

Фактично, підставою для звернення позивача до суду із цим позовом слугувала його незгода із наданою відповідачем відповіддю на його звернення від 27.06.2017.

Звертаючись у липні 2017 року із цим позовом до суду, ОСОБА_1 заявляв вимоги про визнання протиправними дій (бездіяльності) Броварського ОУПФУ щодо відмови у переведенні його з пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 2262-XII на пенсію за віком з 27.06.2017 у зв`язку із досягненням ним пенсійного віку (54 років), як постраждалого від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії, з урахуванням часу його роботи в зоні відселення Чорнобильської АЕС; зобов`язання відповідача перевести його з 27.06.2017 на пенсію за віком у зв`язку із досягненням пенсійного віку (54 років), нараховувати та виплачувати йому згідно із статтями 6, 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсію за віком + мінімальну пенсію по інвалідності + додаткову пенсію, як постраждалому від аварії на Чорнобильській АЕС ІІІ категорії; зобов`язання відповідача надати йому результати перерахунку пенсійних виплат у разі отримання ним пенсії за віком; відшкодування майнової та моральної шкоди.

При подачі цього позову, у первісній редакції, питання щодо своєчасного звернення позивача до адміністративного суду не вирішувалося, оскільки виходячи із заявлених ним вимог про визнання протиправними дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень та зобов`язання Броварського ОУПФУ вчинити певні дії по переведенню ОСОБА_1 на пенсію за віком з 27.06.2017, відшкодування майнової та моральної шкоди, такі були заявлені в межах встановленого законом строку для звернення до суду.

Водночас згодом позивач позовні вимоги змінив та збільшив термін перерахунку пенсійних виплат, зокрема, просив визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача Броварського ОУПФУ щодо відмови у переведенні його на пенсію за віком, зобов`язання відповідача вчинити певні дії по переведенню на цей вид пенсії та виплату йому пенсії за віком з 16.10.2011 у зв`язку із досягненням ним пенсійного віку 50 та 54 років.

У поданій до суду заяві від 20.02.2018 позивач просив визнати поважними причини пропуску ним строку для звернення до адміністративного суду, посилаючись на те, що при його зверненні 10.09.2015 до Броварського ОУПФУ із заявою про надання інформації щодо набуття ним права на пенсію за віком з 16.10.2015 у зв`язку із досягненням ним пенсійного віку 54 років, відповідач у наданій йому відповіді від 26.10.2015 не повідомив його про дату набуття ним такого права, тому неповідомлення відповідачем дати набуття права на пенсію за віком є поважною причиною пропуску ним строку звернення до суду.

Згідно із частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положення щодо шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду з позовом за захистом порушених прав були встановлені і у частинах першій, другій статті 99 КАС України, у редакції, чинній на момент звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом.

Своєю чергою, наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У справі, що розглядається, колегія суддів погоджується із наданою судами попередніх інстанцій оцінкою посиланням ОСОБА_1 на поважність причин пропуску строку звернення до суду з вимогою щодо переведення його на пенсію за віком з 16.10.2015 через неповідомлення про дату набуття ним такого права, та також приходить до висновку, що така підстава не може вважатися поважною причиною.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для залишення позову без розгляду в частині позовних вимог про:

визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача щодо відмови ОСОБА_2 у переведенні його з пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 2262-XII на пенсію за віком з 16.10.2011 по 25.10.2016 у зв`язку із досягненням пенсійного віку 50 років та 54 років, як інваліду війни ІІ групи та постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії, з урахуванням часу роботи в зоні Чорнобильської АЕС;

зобов`язання відповідача перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком з 16.10.2011 по 25.10.2016 у зв`язку із досягненням пенсійного віку 50 років та 54 років, встановленого як інваліду війни ІІ групи та постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії відповідно до статей 6, 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та нараховувати йому пенсію за віком + мінімальну пенсію по інвалідності в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком або 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсії за віком + додаткову пенсію, як постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії, виходячи із розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону № 1058-IV, з урахуванням норм міжнародного договору.

Також суди попередніх інстанцій установили, що спір між ОСОБА_1 та Броварським ОУПФУ щодо переведення позивача на пенсію за віком був предметом неодноразового судового розгляду (адміністративні справи: №361/336/15-а, №361/1783/17, № 361/5596/17, № 361/7517/17).

Із постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018 у справі № 361/7517/17 суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_1 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області із позовом до Броварського ОУПФУ, у якому серед іншого просив: визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо відмови у переведенні його з пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 2262-XII на пенсію за віком з 26.10.2016 у зв`язку із досягненням ним пенсійного віку 55 років, встановленого для інвалідів війни, та як постраждалому від аварії на Чорнобильській АЕС ІІІ категорії з урахуванням статті 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» всупереч рішення Верховного Суду України від 08.06.2016 у справі № 361/336/15-а; зобов`язати відповідача перевести його з 26.10.2016 на пенсію за віком у зв`язку із досягненням ним пенсійного віку 55 років, встановленого для інвалідів війни, та у зв`язку з досягненням пенсійного віку 54 років, встановленого як постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії, відповідно до статті 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та нарахувати йому пенсію за віком, мінімальну пенсію по інвалідності відповідно до статті 22 Закону № 2262-XII у розмірі 110 % від трьох з половиною розмірів мінімальної пенсії за віком і додаткову пенсію, як постраждалому від аварії на Чорнобильській АЕС ІІІ категорії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною першою статті 28 Закону № 1058-IV, з урахуванням норм міждержавного договору.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018 у справі № 361/7517/17 позов задоволено частково: визнано протиправними дії/бездіяльність Броварського ОУПФУ у Київській області про відмову у переведенні та здійсненні перерахунку ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 2262-XII на пенсію за віком з 26.10.2016 по 10.08.2017 у зв`язку із досягненням пенсійного віку 55 років, встановленого для інвалідів війни, та як постраждалому від ЧАЕС ІІІ категорії, з урахуванням статті 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов`язано Броварське ОУПФУ у Київській області вирішити питання щодо переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком з 26.10.2016 по 10.08.2017 у зв`язку з досягненням пенсійного віку 55 років, встановленого для інвалідів війни, та у зв`язку з досягнення пенсійного віку 54 років, встановленого як постраждалому від ЧАЕС ІІІ категорії, відповідно до статті 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та перерахунку пенсії за віком, мінімальної пенсії по інвалідності відповідно до статті 22 Закону № 2262-XII у розмірі 110% від 3,5 розмірів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону № 1058-IV, додаткової пенсії, як постраждалому від ЧАЕС ІІІ категорії, виходячи з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону №1058-IV; зобов`язано пенсійний орган зарахувати стаж позивачу з часу встановлення інвалідності - 16.09.1983, за виключенням періоду, який вже зараховано до страхового стажу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що заявлені ОСОБА_1 у справі, що розглядається, вимоги про визнання протиправними дій (бездіяльності) Броварського ОУПФУ щодо відмови у переведенні його з пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 2262-XII на пенсію за віком з 16.10.2011 у зв`язку із досягненням ним пенсійного віку 50 років та 54 років, як інваліда війни ІІ групи та постраждалого від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії, з урахуванням часу роботи в зоні Чорнобильської АЕС, та зобов`язання відповідача перевести його з 16.10.2011 на пенсію за віком у зв`язку із досягненням пенсійного віку 50 років та 54 років, встановленого як інваліду війни ІІ групи та постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії відповідно до статей 6, 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення», нараховувати йому пенсію за віком + мінімальну пенсію по інвалідності в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком або 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсії за віком + додаткову пенсію, як постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії, виходячи з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону № 1058-IV, із урахуванням норм міжнародного договору, у частині цих вимог з 26.10.2016 були предметом судового розгляду у справі № 361/7517/17, та є така, що набрала законної сили, постанова суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 238 КАС України є підставою для закриття провадження у даній справі.

Щодо решти позовних вимог, колегія суддів зазначає таке.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 суди встановили, що підставою для звернення із цим позовом до суду було те, що листом від 06.07.2017 за вих. №523/Л-01 Броварським ОУПФУ відмовлено у задоволенні поданої ним заяви від 27.06.2017 про переведення на пенсію за віком, як постраждалого від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії з 16.10.2015 у зв`язку із досягненням 54 років та виплати йому пенсії згідно із статтями 6, 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статті 22 Закону № 2262-XII та статті 51 Закону № 796-ХІІ.

Позивач зокрема зазначив, що у відповіді відсутня інформація про розміри його пенсійних виплат, які б він міг отримувати при пенсії за віком або пенсії по інвалідності у зв`язку із досягненням ним пенсійного віку 50 років та 54 років. Також позивач вважає, що пенсійним органом неналежним чином, із порушенням вимог Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР), було здійснено розгляд його заяви від 27.06.2017.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно із частиною першою статті 15 цього Закону органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

У частинах третій, четвертій статті 15 Закону № 393/96-ВР визначено, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

За приписами статті 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Надаючи правову оцінку у контексті доводів позивача, суди попередніх інстанцій установили, що Броварським ОУПФУ розглянуто заяву ОСОБА_1 від 27.06.2017 у строки, визначені статтею 20 Закону № 393/96-ВР, із наданням вичерпної інформації з поставлених у зверненні питань.

Водночас, оскільки заява ОСОБА_1 від 27.06.2017 не містила вимог щодо надання інформації про розміри його пенсійних виплат, які б він міг отримувати при пенсії за віком або пенсії по інвалідності у зв`язку із досягненням ним пенсійного віку 50 років та 54 років, суди дійшли обґрунтованого висновку, що відповідач не повинен був надавати позивачу таку інформацію.

Суди також встановили, що наказом голови комісії з припинення управління від 21.02.2019 № 15 було створено комісію щодо розгляду звернень ОСОБА_1 , зокрема заяви від 27.06.2017 за вх. № 523/Л-01, та повідомлено останнього про час і місце розгляду звернень - 27.02.2019 о 09.00 год. у приміщенні управління за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією, зазначеною у листі від 21.02.2019 за вих. №1906/02.

Згідно із протоколом повторного розгляду заяв ОСОБА_1 від 27.02.2019, відповідачем у присутності позивача було повторно проведено розгляд його заяви від 27.06.2017 за вх. № 523/Л-01 та надано мотивовані відповіді на зазначені ним у вказаному зверненні питання.

Отже, під час розгляду цієї справи відповідачем самостійно усунуті допущені ним порушення Закону України «Про звернення громадян», у зв`язку із чим суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Броварського ОУПФУ надати відповідь на заяву ОСОБА_1 від 27.06.2017 відповідно до Закону № 393/96-ВР та запросити його на розгляд цієї заяви.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права у тотожних правовідносинах міститься у постанові Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 361/3665/17 (пункти 29 - 31).

У частині вимог ОСОБА_1 щодо відшкодування йому майнової та моральної шкоди, колегія суддів зазначає таке.

У постанові від 06.04.2023 у справі № 200/5144/20-а, Верховний Суд сформулював загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень.

Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У розвиток цих положень, у постанові від 27.11.2019 у справі № 750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем.

Поняття «моральна шкода» є оціночним, комплексним і таким, що потребує дослідження в кожному окремому випадку.

Застосовуючи ці правові висновки в контексті обставин справи, що розглядається, колегія суддів КАС ВС вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині, оскільки позивач не довів і суди не встановили, що його негативні емоції досягли рівня страждань або приниження, які є моральною шкодою, будь-яких доказів на підтвердження факту шкоди та обґрунтування її розміру позивачем не надано.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 29.11.2023 у справі № 810/5763/15.

Щодо доводів касаційної скарги стосовно прийняття судами попередніх інстанцій рішень без урахування висновків у подібних правовідносинах, а саме викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №9901/21/19 та Верховного Суду, сформованих у рішенні від 21.01.2019 у справі №240/4937/18, колегія суддів зазначає таке.

У рішенні Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №240/4937/18, яке скасоване постановою Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020, предметом розгляду були визнання протиправною бездіяльність органу ПФУ щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення в розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, та зобов`язання нарахувати та виплатити вказане підвищення до пенсії, тобто предмет розгляду справи, що розглядається, не є аналогічним обставинам, зазначеним у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 240/4937/18.

У справі № 9901/21/19 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019) правовідносини виникли також за інших фактичних обставин та нормативного регулювання, оскільки предметом спору у вказаній справі було визнання протиправною бездіяльності Президента України - Голови РНБО Порошенка П.О. щодо залишення без задоволення спрямованої на його адресу заяви позивача від 14.11.2018 про здійснення демократичного контролю за діяльністю сектора безпеки і оборони України в сфері національної безпеки і оборони України та зобов`язання Президента України - Голову РНБО здійснити демократичний цивільний контроль за діяльністю Національної поліції України.

Колегія суддів також відхиляє доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що виразилось у розгляді справи за відсутності відповідача, оскільки такий був належним чином повідомлений про розгляд справи та явка його у судове засідання обов`язковою не визнавалася.

Скаржником також не наведено обґрунтованих підстав вважати, що перебування на розгляді у судді Броварського міськрайонного суду Київської області Дутчака І.М. кількох справ за позовом ОСОБА_1 створює конфлікт інтересів чи свідчить про втручання цього судді в автоматизовану систему розподілу справ.

Водночас порушення строків розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій не впливає на правильність їх рішень по суті.

Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено. Касаційна скарга зводиться до переоцінки встановлених судами обставин.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Вирішуючи клопотання відповідача про закриття провадження у зв`язку із смертю позивача (скаржника), колегія суддів зазначає таке.

Згідно із інформацією, зазначеною у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Броварським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 984 від 40.09.2023.

Приписами частини першої статті 354 КАС України унормовано, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Своєю чергою, згідно із пунктом 5 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Водночас частина друга статті 354 КАС України встановлює, що якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті.

Отже, зважаючи на те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і обґрунтованими, а смерть позивача настала після їх ухвалення, підстави для закриття провадження у справі, в силу вимог частини другої статті 354 КАС України, відсутні.

VIІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2020 у справі №361/4447/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

О. П. Стародуб

В. М. Шарапа