Рішення

від 29.07.2019 по справі 361/4447/17

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/4447/17

провадження № 2-а/361/5/19

29.07.2019

РІШЕННЯ

Іменем України

29 липня 2019 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М., за участю секретарів: Пальчак Р.Р., Срібної Ю.О., Коваль О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій (бездіяльності) протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування майнової та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - Броварське ОУПФУ), у якому, враховуючи збільшення позовних вимог (а. с. 1-4, 33-34, 103-105), просив:

1) - визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача Броварського ОУПФУ щодо відмови у переведенні його з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) на пенсію за віком з 16 жовтня 2011 року, у зв`язку з досягненням ним пенсійного віку 50 років та 54 років як інваліда війни ІІ групи та постраждалого від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії, з урахуванням часу роботи в зоні Чорнобильської АЕС;

2) - зобов`язати Броварське ОУПФУ перевести його з 16 жовтня 2011 року на пенсію за віком, у зв`язку з досягненням пенсійного віку 50 років та 54 років, встановленого як інваліду війни ІІ групи та постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії відповідно до ст. ст. 6, 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення» , нараховувати йому пенсію за віком + мінімальну пенсію по інвалідності в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком або 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсії за віком + додаткову пенсію як постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» , із урахуванням норм міжнародного договору;

3) - визнати протиправними дії (бездіяльність) Броварського ОУПФУ щодо ненадання йому даних про відмову в переведенні на іншу пенсію, ненадання результатів про розміри його пенсійних виплат, які б він міг отримувати при пенсії за віком або пенсії по інвалідності та не зазначення відповідачем у відповіді згідно із якою статтею Закону № 2262-XII він отримує пенсійні нарахування, у зв`язку з досягненням пенсійного віку 50 років та 54 років, встановленого як постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії, для інвалідів війни, одноособовій відмові відповідача у переводі його на іншу пенсію, оскільки це виключне право особи на вибір пенсійних виплат, у тому числі на більший чи менший розмір пенсії;

4) - зобов`язати відповідача Броварське ОУПФУ здійснити та надати йому результати перерахунку пенсійних виплат у разі отримання ним пенсії за віком з урахуванням ст. ст. 6, 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення» , виходячи з того, що мінімальний розмір його пенсії згідно із вимогами ст. 22 Закону № 2262-XII має становити 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсії за віком, виходячи із розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» , та як постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії;

5) - визнати протиправними дії відповідача за відмову запросити позивача на розгляд його заяви від 27 червня 2017 року;

6) - зобов`язати Броварське ОУПФУ компенсувати йому завдані матеріальні збитки в розмірі 100000 грн. та стягнути з відповідача кошти в розмірі 100000 грн.;

7) - зобов`язати Броварське ОУПФУ компенсувати йому моральну шкоду в розмірі 100000 грн. та стягнути з відповідача на його користь кошти в розмірі 100000 грн.;

8) - зобов`язати відповідача надати позивачу звіт про виконання судового рішення.

Також ОСОБА_1 просив суд визнати причини пропущення ним строку звернення до суду з вимогами щодо перерахунку пенсійних виплат поважними та поновити йому цей строк, пропущений ним з поважних причин, посилаючись на те, що відповідач Броварське ОУПФУ у відповіді від 26 жовтня 2015 року на його заяву від 20 вересня 2015 року не повідомило його коли він набуде права на пенсію за віком, що є підставою для здійснення перерахунку пенсійних виплат з часу набуття ним права на пенсію за віком з 16 жовтня 2015 року, та поважною причиною пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою (а. с. 37).

В обґрунтування позову зазначав, що він є інвалідом війни ІІ групи, яка призначена йому безстроково, має право на пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , та має право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» , та Закону України «Про пенсійне забезпечення» . Також він відноситься до інвалідів ІІІ групи має право на пільги та переваги встановлені законодавством СРСР для інвалідів Великої Вітчизняної війни, передбачені міждержавною угодою «Угода про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців» , яка набрала чинності 27 червня 1996 року.

Також він відноситься до постраждалих від аварії на Чорнобильській АЕС ІІІ категорії, був відселений з території зони безумовного (обов`язкового) і гарантованого добровільного відселення у 1990 році, тому має право на пільги, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .

27 червня 2017 року він звернувся до Броварського ОУПФУ із заявою, у якій просив перевести його як постраждалого від аварії на Чорнобильській АЕС ІІІ категорії з урахуванням часу роботи на території радіаційного забруднення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 16 жовтня 2015 року, у зв`язку з досягненням ним пенсійного віку 54 років.

Також з урахуванням ст. ст. 6, 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення» , Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» просив виплачувати йому мінімальний розмір пенсії по інвалідності, встановленої для інвалідів війни ІІ групи в розмірі 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсії за віком, виходячи із розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» , а також запросити його на розгляд поданої ним заяви.

У відповіді від 06 липня 2017 року відповідач Броварське ОУПФУ повідомило його про те, що він прирівняний до інвалідів війни ІІ групи та розмір його пенсійної виплати на даний час не може бути меншою 3345,60 грн. (розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений з 01 травня 2017 року, 1312,00 грн. х 255 %).

У цьому листі відповідач не повідомив його про те, яке відношення має дане твердження до переводу його на обрахування пенсійних виплат, зокрема, пенсії за віком та пенсії по інвалідності, та причину відмови запросити його на розгляд поданої ним заяви.

Відповідно до п. 14 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402, орган, що призначає пенсії, розглядає питання про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший приймаються органом, що призначає пенсії, при поданні заявником всіх необхідних документів.

Згідно із п. п. 16, 17 даного Порядку при прийманні документів для призначення пенсії орган, що призначає пенсії: перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; здійснює попередню перевірку змісту і належного оформлення представлених документів; перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження. Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії.

У ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

За змістом ч. 1 ст. 1 1 Закону № 2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку.

Згідно із ст. 29 цього ж Закону мінімальний розмір пенсії особам, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов`язку встановлюється інвалідам I та II груп у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Виходячи з наведених норм закону, наданого законом особі права вибору пенсії, позивач ОСОБА_1 вказує на те, що він має право отримувати три пенсії: пенсію за віком + мінімальну пенсію по інвалідності в розмірі 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсії за віком + додаткову пенсію як постраждалий від аварії на Чорнобильській АЕС ІІІ категорії.

Рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2011 року, підтвердженим рішенням Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2013 року, встановлено, що відповідно до ст. 22 Закону № 2262-XII мінімальний розмір його (позивача) пенсії має становити 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсії за віком + додаткова пенсія як постраждалий від аварії на Чорнобильській АЕС ІІІ категорії.

У своїй відповіді відповідач Броварське ОУПФУ не заперечує право позивача на пенсію за віком, не повідомляє його про ненадання усіх необхідних документів, не зробило жодного перерахунку пенсійних виплат позивача, стверджує лише про неможливість нараховувати йому пенсію меншу 255 % прожиткового мінімуму, посилаючись на постанови Кабінету Міністрів України, які жодного відношення до його пенсії за віком не мають та не є підставою звернення позивача до відповідача.

Враховуючи наведене, позивач ОСОБА_1 вважає дії відповідача Броварського ОУПФУ щодо відмови у задоволенні його заяви від 27 червня 2017 року про переведення на пенсію за віком та виплату йому трьох пенсій одночасно протиправними, у зв`язку з чим йому повинна бути відшкодована також майнова та моральна шкода в розмірі по 100000 грн.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення аналогічні викладеному, просив суд задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача Броварського ОУПФУ ОСОБА_2 А.А., ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у суді позов не визнали, проти задоволення позову заперечували в повному обсязі, посилаючись на те, що дії пенсійного управління ґрунтуються на вимогах законодавства, правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 від 27 червня 2017 року, переведення його на пенсію за віком як постраждалого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та виплати позивачу одночасно трьох пенсій, зокрема: пенсії за віком + мінімальної пенсії по інвалідності в розмірі 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсії за віком + додаткової пенсії як постраждалому від Чорнобильської катастрофи відсутні. За наявними у матеріалах пенсійної справи документами пенсія ОСОБА_1 виплачується відповідно до чинного законодавства та ухвалених судами рішень, вірно і своєчасно. Доказів заподіяння позивачу майнової та моральної шкоди, ОСОБА_1 суду не надано, позовні вимоги щодо відшкодування цієї шкоди та їх розмір у позовній заяві нічим необґрунтовані, доказів вини відповідача у завданні шкоди позивачем теж не наведено, підстави для задоволення цих вимог відсутні.

Більш того, у ході розгляду даної справи Броварським ОУПФУ у лютому 2019 року спеціально було створено комісію для повторного розгляду звернень ОСОБА_1 , у тому числі й заяви від 27 червня 2017 року за вх. 523/Л-01, про що його повідомлено належним чином та запрошено на засідання комісії. 27 лютого 2019 року за участю позивача ОСОБА_1 комісією Броварського ОУПФУ повторно розглянуто вказану вище заяву, про що надано відповідь позивачу листом від 27 лютого 2019 року за вих. № 2063/02, у якій відповідачем надано роз`яснення щодо розміру пенсії позивача та її складових.

Просили суд у частині заявлених ОСОБА_1 вимог, що були предметом судового розгляду, зокрема, про визнання протиправними дій (бездіяльності) Броварського ОУПФУ щодо переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком як постраждалого від Чорнобильської катастрофи, нарахування та виплату пенсії за віком, пенсії по інвалідності та додаткової пенсії, провадження у справі закрити, в іншій частині у задоволенні позову відмовити (а. с. 109-114).

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом війни ІІ групи безстроково, постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС ІІІ категорії як громадянин відселений із території зони безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення у 1990 році, що підтверджується посвідченнями серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 , виданими 04 жовтня 2007 року і 07 квітня 1993 року відповідно. Позивач перебуває на обліку в Броварському ОУПФУ та отримує пенсію по інвалідності, призначену йому згідно із положеннями ст. 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ).

27 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Броварського ОУПФУ із заявою, у якій просив перевести його на пенсію за віком як постраждалого від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії із урахуванням часу його роботи на території радіаційного забруднення з 16 жовтня 2015 року - досягнення ним віку 54 років; нараховувати та виплачувати йому відповідно до ст. ст. 6, 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення» , ст. 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсію за віком + мінімальну пенсію по інвалідності в розмірі 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсії за віком + додаткову пенсію як постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а. с. 6).

Також позивач ОСОБА_1 просив повідомити його про те, які документи він повинен додати до цієї заяви, розглянути його заяву в найкоротший строк у першочерговому порядку та повідомити його про час і місце розгляду цієї заяви.

Листом від 06 липня 2017 року за вих. № 523/Л-01 Броварським ОУПФУ у задоволенні вказаної заяви ОСОБА_1 відмовлено, посилаючись на те, що пенсія позивачу призначена та виплачується згідно із чинним законодавством України, підстави для застосування іншого порядку нарахування пенсії відсутні. Також у даному листі зазначено, що за матеріалами пенсійної справи страховий стаж ОСОБА_1 враховано по 29 квітня 1994 року та він складає 15 років 4 місяці 11 днів, а згідно із ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років.

26 липня 2017 року позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись з отриманою ним відповіддю від 06 липня 2017 року, вважаючи, що розгляд відповідачем Броварським ОУПФУ його заяви від 27 червня 2017 року проведено неналежним чином, з порушенням вимог ст. ст. 15, 18, 20 Закону України «Про звернення громадян» , звернувся до суду з цим адміністративним позовом, посилаючись на те, що він має право отримувати три пенсії: пенсію за віком + мінімальну пенсію по інвалідності в розмірі 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсії за віком + додаткову пенсію як постраждалому від аварії на Чорнобильській АЕС ІІІ категорії.

Ухвалою суду від 28 липня 2017 року провадження у даній справі відкрито.

За змістом п. 10 ч. 1 розділу VII Перехідні положення КАС України, у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно із ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У ч. 2 ст. 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положення щодо шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду з позовом за захистом порушених прав були встановлені у ч. ч. 1, 2 ст. 99 КАС України, у редакції, чинній на момент звернення позивача ОСОБА_1 до суду з цим позовом.

За змістом ч. 4 ст. 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Звертаючись у липні 2017 року до суду з цим позовом, ОСОБА_1 заявляв вимоги про визнання протиправними дій (бездіяльності) Броварського ОУПФУ щодо відмови у переведенні його з пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 2262-XII на пенсію за віком з 27 червня 2017 року, у зв`язку з досягненням ним пенсійного віку 54 років як постраждалого від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії, з урахуванням часу його роботи в зоні відселення Чорнобильської АЕС; зобов`язання відповідача перевести його з 27 червня 2017 року на пенсію за віком, у зв`язку з досягненням пенсійного віку 54 років, нараховувати та виплачувати йому згідно із ст. ст. 6, 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсію за віком + мінімальну пенсію по інвалідності + додаткову пенсію як постраждалому від аварії на Чорнобильській АЕС ІІІ категорії; зобов`язання відповідача надати йому результати перерахунку пенсійних виплат у разі отримання ним пенсії за віком; відшкодування майнової та моральної шкоди (а. с. 1-4).

При подачі ОСОБА_1 до суду даного позову питання щодо своєчасного звернення позивача до адміністративного суду не вирішувалося, оскільки, виходячи із заявлених ним вимог про визнання протиправними дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень та зобов`язання Броварського ОУПФУ вчинити певні дії по переведенню ОСОБА_1 на пенсію за віком з 27 червня 2017 року, відшкодування майнової та моральної шкоди, вони були заявлені в межах встановленого законом строку для звернення до адміністративного суду.

У подальшому позивач ОСОБА_1 зазначені позовні вимоги змінив та збільшив термін перерахунку пенсійних виплат, просив визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача Броварського ОУПФУ щодо відмови у переведенні його на пенсію за віком, зобов`язання відповідача вчинити певні дії по переведенню на цей вид пенсії та виплату йому пенсії за віком з 16 жовтня 2011 року, у зв`язку з досягненням пенсійного віку 50 та 54 років (а. с. 103-105).

У поданій до суду заяві від 20 лютого 2018 року (а. с. 37) позивач ОСОБА_1 просив визнати поважними причини пропуску ним строку для звернення до адміністративного суду, посилаючись на те, що при його зверненні 10 вересня 2015 року до Броварського ОУПФУ із заявою про надання йому інформації щодо набуття ним права на пенсію за віком з 16 жовтня 2015 року, у зв`язку з досягненням ним пенсійного віку 54 років, відповідач у наданій йому відповіді від 26 жовтня 2015 року не повідомив його про дату набуття ним такого права, тому не повідомлення відповідачем дати набуття права на пенсію за віком є поважною причиною пропуску ним строку звернення до суду.

Суд встановив, що спір між ОСОБА_1 та Броварським ОУПФУ щодо переведення позивача на пенсію за віком був предметом неодноразового судового розгляду (адміністративні справи: № 361/336/15-а, № 361/1783/17, № 361/5596/17, № 361/7517/17).

Із доданої відповідачем до матеріалів справи копії постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року в адміністративній справі № 361/7517/17, вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до Броварського ОУПФУ, у якому просив, зокрема, визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо відмови у переведенні його з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за віком з 26 жовтня 2016 року, у зв`язку з досягненням пенсійного віку 55 років, встановленого для інвалідів війни, та як постраждалому від аварії на Чорнобильській АЕС ІІІ категорії з урахуванням ст. 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» , всупереч рішення Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 361/336/15-а; зобов`язати відповідача перевести його з 26 жовтня 2016 року на пенсію за віком, у зв`язку з досягненням ним пенсійного віку 55 років, встановленого для інвалідів війни, та у зв`язку з досягненням пенсійного віку 54 років, встановленого як постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» , та нарахувати пенсію за віком, мінімальну пенсію по інвалідності відповідно до ст. 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та інших осіб» у розмірі 110 % від трьох з половиною розмірів мінімальної пенсії за віком і додаткову пенсію, як постраждалому від аварії на Чорнобильській АЕС ІІІ категорії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» , з урахуванням норм міждержавного договору.

З наведеного вбачається, що заявлені ОСОБА_1 у даному позові вимоги про визнання протиправними дій (бездіяльності) Броварського ОУПФУ щодо відмови у переведенні його з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII на пенсію за віком з 16 жовтня 2011 року, у зв`язку з досягненням ним пенсійного віку 50 років та 54 років як інваліда війни ІІ групи та постраждалого від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії, з урахуванням часу роботи в зоні Чорнобильської АЕС, та зобов`язання відповідача перевести його з 16 жовтня 2011 року на пенсію за віком, у зв`язку з досягненням пенсійного віку 50 років та 54 років, встановленого як інваліду війни ІІ групи та постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії відповідно до ст. ст. 6, 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення» , нараховувати йому пенсію за віком + мінімальну пенсію по інвалідності в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком або 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсії за віком + додаткову пенсію як постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» , із урахуванням норм міжнародного договору, у частині цих вимог з 26 жовтня 2016 року уже були предметом судового розгляду та є така, що набрала законної сили, постанова суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України є підставою для закриття провадження у даній справі.

Що стосується аналогічних вимог про визнання протиправними дій (бездіяльності) Броварського ОУПФУ щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за віком з 16 жовтня 2011 року, у зв`язку з досягненням ним пенсійного віку 50 років та 54 років як інваліда війни ІІ групи та постраждалого від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії, з урахуванням часу роботи в зоні Чорнобильської АЕС, та зобов`язання відповідача перевести його з 16 жовтня 2011 року на пенсію за віком, у зв`язку з досягненням пенсійного віку 50 років та 54 років, встановленого як інваліду війни ІІ групи та постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії, то в цій частині позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду, оскільки поважних причин пропуску строку звернення позивача до адміністративного суду з цими вимогами судом не встановлено.

Посилання ОСОБА_1 на те, що причиною пропуску звернення до суду з вимогою щодо переведення його на пенсію за віком з 16 жовтня 2015 року є не повідомлення відповідача про дату набуття ним такого права, не можуть вважатися поважними причинами цього строку, оскільки доказів того, що відсутність цього повідомлення Броварського ОУПФУ перешкоджала позивачу звернутися своєчасно до суду з відповідними вимогами, ОСОБА_1 не наведено.

За змістом положень ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із позовної заяви ОСОБА_1 видно, що підставою його звернення до суду з цим позовом було те, що листом від 06 липня 2017 року за вих. № 523/Л-01 Броварським ОУПФУ відмовлено у задоволенні поданої позивачем заяви від 27 червня 2017 року про переведення на пенсію за віком як постраждалого від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії з 16 жовтня 2015 року, у зв`язку з досягненням 54 років та виплати йому пенсії згідно із ст. ст. 6, 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення» , ст. 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .

Із зазначеної заяви ОСОБА_1 від 27 червня 2017 року вбачається, що будь-яких вимог щодо надання йому інформації про розміри його пенсійних виплат, які б він міг отримувати при пенсії за віком або пенсії по інвалідності, у зв`язку з досягненням ним пенсійного віку 50 років та 54 років, позивач не заявляв.

Також зі змісту даної заяви ОСОБА_1 видно, що позивач, користуючись пільгами, встановленими для інвалідів війни, просив повідомити його час і місце розгляду заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно із ч. 1 ст. 15 цього Закону органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

У ч. ч. 3, 4 ст. 15 вказаного вище Закону визначено, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

За змістом ст. 18 Закону № 393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; знайомитися з матеріалами перевірки; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 зазначеного Закону органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Суд встановив, що заяву ОСОБА_1 від 27 червня 2017 року Броварським ОУПФУ розглянуто у строки, визначені ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» , та позивачу було надано відповідь на його звернення, що підтверджується листом відповідача від 06 липня 2017 року за вих. № 523/Л-01.

Враховуючи, що заява ОСОБА_1 від 27 червня 2017 року вимог щодо надання інформації про розміри пенсійних виплат позивача, які б він міг отримувати при пенсії за віком або пенсії по інвалідності, у зв`язку з досягненням ним пенсійного віку 50 років та 54 років, заява не містила, тому відповідач Броварське ОУПФУ не повинен був надавати позивачу таку інформацію, оскільки про надання такої інформації позивач у заяві не просив.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дій (бездіяльності) Броварського ОУПФУ щодо ненадання йому даних про відмову в переведенні на іншу пенсію, ненадання результатів про розміри його пенсійних виплат, які б він міг отримувати при пенсії за віком або пенсії по інвалідності та не зазначення відповідачем у цій відповіді згідно із якою статтею Закону № 2262-XII він отримує пенсійні нарахування, та зобов`язання Броварського ОУПФУ здійснити та надати йому результати перерахунку пенсійних виплат у разі отримання пенсії за віком з урахуванням ст. ст. 6, 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення» задоволенню не підлягають, оскільки такі вимоги у заяві від 27 червня 2017 року про переведення на пенсію за віком ОСОБА_1 не ставились, відповідачем у відповіді на заяву позивача повідомлено про розмір його пенсії та її складові.

Щодо вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Броварського ОУПФУ за відмову запросити позивача на розгляд його заяви від 27 червня 2017 року, суд зазначає наступне.

У ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом положень ст. ст. 18, 19 Закону України «Про звернення громадян» громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади має право особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви. Органи державної влади в межах своїх повноважень зобов`язані на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.

Із заяви ОСОБА_1 від 27 червня 2017 року вбачається, що позивач, посилаючись на вимоги ст. ст. 15, 18, 20 Закону України «Про звернення громадян» просив Броварське ОУПФУ повідомити його про час і місце розгляду заяви.

Даних про те, що відповідач повідомляв позивача про час і місце розгляду його заяви, суду не надано, що суперечить приписам ст. ст. 18, 19 Закону № 393/96-ВР.

Разом з тим, суд враховує, що в ході розгляду даної адміністративної справи на підставі ст. 17 КАС України, Закону України «Про звернення громадян» з метою повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що стосуються частини позовних вимог ОСОБА_1 у цій справі, наказом голови комісії з припинення Броварського ОУПФУ від 21 лютого 2019 року за № 15 було створено комісію щодо розгляду звернень ОСОБА_1 , зокрема заяви від 27 червня 2017 року за вх. № 523/Л-01, та повідомлено останнього про час і місце розгляду його звернень 27 лютого 2019 року о 09.00 год. у приміщенні управління за адресою: місто Бровари АДРЕСА_1 області АДРЕСА_2 бульвар Незалежності, буд. 11 АДРЕСА_3 . 23, що підтверджується наданим суду відповідачем листом від 21 лютого 2019 року за вих. № 1906/02 (а. с. 121, 122).

Згідно із протоколом повторного розгляду заяв ОСОБА_1 від 27 лютого 2019 року відповідачем Броварським ОУПФУ повторно в присутності позивача ОСОБА_1 проведено розгляд його заяви від 27 червня 2017 року за вх. № 523/Л-01, головою комісії ОСОБА_5 надано усні та письмові роз`яснення на звернення ОСОБА_1 відповідно до Законів України та постанов Кабінету Міністрів України, на підставі яких позивач отримує пенсію. Комісією надано обґрунтовані відповіді на питання зазначені у зверненнях ОСОБА_1 , у тому числі у вказаній вище заяві, що свідчить про усунення відповідачем самостійно порушень положень ст. ст. 18, 19 Закону України «Про звернення громадян» щодо забезпечення права позивача бути присутнім при розгляді поданої ним заяви.

Листом від 27 лютого 2019 року за вих. № 2063/02 Броварським ОУПФУ повторно надано відповідь ОСОБА_1 на його заяву від 27 червня 2017 року за вх. № 523/Л-01, що свідчить про усунення Броварським ОУПФУ порушень вимог Закону України «Про звернення громадян» та належний розгляд відповідачем вказаної заяви позивача в його присутності.

Виходячи з наведеного, враховуючи, що 27 лютого 2019 року в ході розгляду даної адміністративної справи Броварським ОУПФУ створено комісію, якою здійснено повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 27 червня 2017 року за вх. № 523/Л-01, який проведено в його присутності, суд дійшов висновку, що відповідачем у ході розгляду справи вчинено дії щодо усунення порушень вимог Закону України «Про звернення громадян» при розгляді зазначеної заяви позивача, тому позов у частині визнання протиправними дій відповідача за відмову запросити позивача на розгляд заяви від 27 червня 2017 року задоволенню не підлягає.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов`язання Броварського ОУПФУ відшкодувати матеріальні збитки в розмірі 100000 грн. і моральну шкоду в розмірі 100000 грн. та стягнути з відповідача на його користь вказані суми, суд зазначає наступне.

За змістом ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У ст. ст. 22, 1192 ЦК України передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.

За змістом ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пленум Верховного Суду України в абз. 1 п. 3 постанови № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно із абз. 1 п. 4 цієї постанови Пленуму Верховного Суду України у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Факт заподіяння шкоди доводить позивач.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку' між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (абз. 2 п. 5 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України).

За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, у якій передбачені випадки відшкодування моральної шкоди незалежно від вини органу державної влади, яким її завдано.

Враховуючи приписи ч. ч. 1, 2 ст. 9, ч. ч. 1, 3 ст. 77 КАС України, обов`язок доказування та доведеності перед судом спричинення майнової чи моральної шкоди, їх розміру та інших обставин, покладається на особу, яка подає відповідний позов та заявляє вимоги про стягнення такої шкоди. Докази суду надають учасники справи.

Випадків відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 за відсутності вини державного органу, передбачених ч. 2 ст. 1167 ЦК України, судом не встановлено.

Позивачем ОСОБА_1 у суді не доведено фактів завдання йому матеріальних збитків у розмірі 100000 грн. та моральної шкоди у такому ж розмірі. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження фактів заподіяння позивачу матеріальних збитків і моральної шкоди та обґрунтування їх розміру. Із наданих позивачем медичних документів не вбачається, що виявлені у позивача ОСОБА_1 хвороби знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку із протиправними, на його думку, діями (бездіяльністю) відповідача при розгляді Броварським ОУПФУ його заяви від 27 червня 2017 року.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про відшкодування йому відповідачем Броварським ОУПФУ матеріальних збитків та моральної шкоди задоволенню не підлягають, у зв`язку з недоведеністю їх позивачем у судовому засіданні та не підтвердженням їх належними і достатніми доказами.

Не підлягає задоволенню й вимога ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача надати йому звіт про виконання судового рішення.

У ч. 1 ст. 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 382 КАС України суд може зобов`язати відповідача надати звіт про виконання судового рішення лише у разі постановлення такого рішення на користь позивача та яким суб`єкта владних повноважень цим судовим рішенням зобов`язано вчинити певні дії.

Оскільки у частині вимог ОСОБА_1 провадження у даній справі закрито, у частині вимог залишено без розгляду, а в іншій частині їх залишено без задоволення, слід дійти висновку, що згідно із рішенням суду у цій справі Броварське ОУПФУ не зобов`язано вчиняти будь-які дії на користь ОСОБА_1 , тому підстави покладення на відповідача обов`язку щодо надання звіту позивачеві про виконання судового рішення у цій справі відсутні.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 72, 73, 77, 90, 122, 123, 238, 242 - 246, 382 КАС України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій (бездіяльності) протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування майнової та моральної шкоди залишити без розгляду:

- у частині вимог про визнання протиправними дій (бездіяльності) Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні його з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за віком з 16 жовтня 2011 року по 25 жовтня 2016 року, у зв`язку з досягненням пенсійного віку 50 років та 54 років як інваліду війни ІІ групи та постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії, з урахуванням часу роботи в зоні Чорнобильської АЕС;

- у частині вимог про зобов`язання Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком з 16 жовтня 2011 року по 25 жовтня 2016 року, у зв`язку з досягненням пенсійного віку 50 років та 54 років, встановленого як інваліду війни ІІ групи та постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії відповідно до ст. ст. 6, 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення» , та нараховувати йому пенсію за віком + мінімальну пенсію по інвалідності в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком або 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсії за віком + додаткову пенсію як постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії, виходячи із розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» , з урахуванням норм міжнародного договору.

Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій (бездіяльності) протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування майнової та моральної шкоди закрити:

- у частині вимог про визнання протиправними дій (бездіяльності) Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні його з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за віком з 26 жовтня 2016 року, у зв`язку з досягненням пенсійного віку 50 років та 54 років як інваліду війни ІІ групи та постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії, з урахуванням часу роботи в зоні Чорнобильської АЕС;

- у частині вимог про зобов`язання Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком з 26 жовтня 2016 року, у зв`язку з досягненням пенсійного віку 50 років та 54 років, встановленого як інваліду війни ІІ групи та постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії, відповідно до ст. ст. 6, 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та нараховувати йому пенсію за віком + мінімальну пенсію по інвалідності в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком або 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсії за віком + додаткову пенсію як постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії, виходячи із розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» , з урахуванням норм міжнародного договору.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дутчак І. М.