Постанова

від 31.01.2024 по справі 520/5232/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року

м. Київ

справа № 520/5232/21

адміністративне провадження № К/9901/48134/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів - Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області (далі - ГУ Держпраці у Харківській області) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 1 липня 2021 року у складі судді Шевченко О.В. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Присяжнюк О.В. (головуючий), суддів: Любчич Л.В., Спаскіна О.А. у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобуд-1» (далі -Товариство) до ГУ Держпраці в Одеській області про скасування припису та постанови, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. Позивач звернувся до суду з позовом у якому просив:

- скасувати припис ГУ Держпраці у Харківській області про усунення виявлених порушень №ХК28193/599/АВ/П від 12 лютого 2021 року;

- скасувати постанову ГУ Держпраці у Харківській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ХК28193/599/АВ/ТД-ФС від 16 лютого 2021 року, якою накладено штраф на Товариство у розмірі 660 000 грн.

2. Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 1 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року, позов задовольнив.

2.1 Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач не довів правомірності винесення ним оскаржуваних припису про усунення виявлених порушень та постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

3. Судами попередніх інстанцій встановлено:

3.1 ГУ Держпраці у Харківській області проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці Товариства з 5 по 12 лютого 2021 року за адресою: м. Харків, вул. Університетська, буд. 24-1 та вул. Університетська, буд. 26. За результатами перевірки складено акт № ХК28193/599/АВ від 12 лютого 2021 року, висновками якого встановлено, що Товариством порушено вимоги частини третьої статті 24 КЗпП України, оскільки 5 лютого 2021 року 11 працівників допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

3.2 На підставі висновків вищевказаного акта перевірки відповідачем складено припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю № ХК28193/599/АВ/П від 12 лютого 2021 року, яким відповідач зобов`язав керівника підприємства усунути виявлені порушення частини третьої статті 24 КЗпП України та надано строк для усунення порушень до 12 березня 2021 року.

3.3 За результатами розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування № ХК28193/599/АВ від 12 лютого 2021 року щодо виявлених порушень Товариства, посадовими особами ГУ Держпраці у Харківській області прийнято постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ХК28193/599/АВ/ТД-ФС від 16 лютого 2021 року, якою накладено на позивача штраф у розмірі 660 000 грн за порушення частини третьої статті 24 КЗпП України.

3.4 Уважаючи припис та постанову відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених прав.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

4. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ Держпраці у Харківській області звернулося із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

4.1 На її обґрунтування відповідач посилається на те, суд апеляційної інстанції ухвалив рішення без урахування висновку щодо застосування статті 21 КЗпП України, а також статті 73 КАС України у подібних відносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 2 липня 2020 року, 2 червня, 18 листопада 2021 року (справи №№240/391/19, 260/613/19, 0540/7665/18-а, відповідно).

5. Позивач відзив на касаційну скаргу не подав.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

6. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 КАС України, згідно яких Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8. Згідно із частиною четвертою статті 2 Закону України від 5 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V), заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

9. Відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону № 877-V, зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

10. Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

11. Згідно із пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

12. Відповідно до пункту 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

13. Згідно із Положенням про Головне управління Держпраці у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 3 серпня 2018 року № 84 (далі - Положення), ГУ Держпраці у Харківській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

14. Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення № 84, ГУ Держпраці у Харківській області здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

15. Постановою Кабінету Міністрів України № 823 від 21 серпня 2019 року затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №823).

16. Згідно із пунктом 2 Порядку №823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

17. Відповідно до пункту 19 Порядку №823, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) (далі - акт), і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення.

18. Згідно із пунктом 20 Порядку №823, акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

19. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

20. Постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок № 509).

21. Згідно із пунктом 2 Порядку № 509, однією з підстав для накладення штрафів є акт про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

22. Відповідно до частини другої статті 2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

23. Згідно із частиною першою статті 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

24. Відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

25. Згідно із підпунктом 162.1.3. пункту 162.1. статті 162 Податкового кодексу України, платником податку на доходи фізичних осіб є податковий агент.

26. Відповідно до підпунктів 168.1.1. - 168.1.4 пункту 168.1. статті 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

27. Згідно із пунктами 1 та 3 розділу ІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 13 січня 2015 року № 4 (далі - Порядок; у редакції чинній на час виникнення спірних відносин), розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) з розбивкою по місяцях звітного кварталу протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий Розрахунок за календарний рік не подається. Розрахунок подається до контролюючих органів за основним місцем обліку. Розрахунок подається платником, зокрема, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

28. Відповідно до пункту 1 розділу IV вищевказаного Порядку, додаток 1 до Розрахунку «Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам» (далі - Д1) призначений для щоквартального формування платниками єдиного внеску щодо кожної застрахованої особи відомостей про суми нарахованої їй заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) у розрізі місяців звітного кварталу.

29. Пунктом 171.1 статті 171 Податкового кодексу України передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

30. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач наклав на позивача штраф у розмірі 660 000 грн (11 х 6000 грн = 660 000 грн) на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України та Порядку №509, за те, що 5 лютого 2021 року керівником Товариства допущено до роботи без укладання трудового договору наступних працівників: ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11

Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області листом № 2000-0505-20011 від 9 лютого 2021 року надало ГУ Держпраці у Харківській області інформацію щодо відображення станом на 9 лютого 2021 року нарахування заробітної плати за липень - грудень 2020 року по наступним працівникам Товариства: ОСОБА_1 - нарахування заробітної плати з вересня по грудень 2020 року, повідомлення про прийняття на роботу від 10 вересня 2020 року; ОСОБА_2 - нарахування заробітної плати з серпня по грудень 2020 року, повідомлення про прийняття на роботу від 3 серпня 2020 року; ОСОБА_6 - нарахування заробітної плати з вересня по грудень 2020 року, повідомлення про прийняття на роботу від 14 вересня 2020 року; ОСОБА_7 - нарахування заробітної плати з вересня по грудень 2020 року; ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - нарахування заробітної плати з липня по грудень 2020 року; ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 - у звітах немає, повідомлення про прийняття на роботу відсутнє.

Згідно акта перевірки №ХК28193/599/АВ від 12 лютого 2021 року, під час проведення інспекційного відвідування 5 лютого 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , при виконанні будівельних робіт інспекторами праці опитано та зафіксовано на засіб відеотехніки працівників - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , при виконанні роботи на ТОВ "Енергобуд-1", які усно пояснили, що працюють у Товаристві .

Також встановлено, що між Товариством та ТОВ «Буденерго-Харків» укладено договір підряду №1101 від 11 січня 2021 року, відповідно до якого ТОВ «Буденерго-Харків» зобов`язується виконати роботи з реконструкції нежитлової будівлі літ. «А-2» під функціональну будівлю по АДРЕСА_3 .

Згідно із повідомленнями про прийняття на роботу, ОСОБА_3 (наказ № 9-К від 5 листопада 2019 року), ОСОБА_5 (наказ № 10-К від 5 листопада 2019 року) є найманими працівниками ТОВ «Буденерго-Харків».

ОСОБА_12 (наказ №75-К від 24 вересня 2018 року), ОСОБА_9 (наказ № 47-К від 10 липня 2020 року), ОСОБА_10 (наказ № 49-К від 10 липня 2020 року), ОСОБА_11 (наказ №48-К від 10 липня 2020 року), ОСОБА_7 (наказ № 50-К від 10 липня 2020 року) є найманими працівниками Товариства.

Вказані повідомлення про прийняття працівників на роботу направлені до контролюючого органу, що підтверджується відмітками на повідомленнях та сформованими податковим органом квитанціями №2 від 24 вересня 2018 року, 10 липня 2020 року.

Доказів того, що на час проведення перевірки вказані працівники звільнені, відповідач до суду не надав.

Крім того, Товариство у відповідності до вимог Правил сформувало та подало до контролюючого органу податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, за звітний І квартал 2021 року від 6 травня 2021 року разом із відомостями про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам, а саме: ОСОБА_9 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_1

6 травня 2021 року вищевказаний податковий розрахунок прийнятий ГУ ДПС в Харківській області (Основ`янський район м. Харкова) за реєстраційним №9112814211, що підтверджується вищевказаною квитанцією, копія якої знаходиться в матеріалах справи.

31. Таким чином, станом на час проведення перевірки позивачем надані всі документи, які свідчать про те, що ОСОБА_3 , ОСОБА_5 є найманими працівниками ТОВ «Буденерго-Харків», з яким Товариство уклало договір підряду, а інші працівники є найманими працівниками Товариства. Тому відсутні підстави вважати, що позивач допустив працівників до роботи порушивши частину третю статті 24 КЗпП України.

32. Щодо посилань скаржника на постанови Верховного Суду від 2 липня 2020 року, 2 червня, 18 листопада 2021 року (справи №№240/391/19, 260/613/19, 0540/7665/18-а, відповідно), то вони ухвалені за інших підстав, тому не можуть бути прийняті до уваги.

Так, Верховний Суд у постанові від 2 червня 2021 року (справа №260/613/19) зазначив, що оскільки чинним на момент виникнення спірних відносин законодавством передбачено, що суб`єкт господарювання отримує дозвіл на виконання конкретних видів робіт фізична особа-підприємець (роботодавець), то роботи підвищеної небезпеки, визначені таким дозволом, можуть виконуватись виключно працівниками такого роботодавця, а не особами, що надають послуги за цивільно-правовими договорами, за умови відсутності у них дозволів на виконання таких робіт.

У постанові від 2 липня 2020 року (справа №№260/613/19) Верховний Суд зробив висновок, що угоди, укладені позивачем з фізичними особами не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом праці, мали триваючий характер, не закінчувалися фактом надання послуги, вказані особи підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку, що є характерним для трудових функцій.

33. За таких обставин Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відсутні підстави для винесення припису та застосування до Товариства штрафу в розмірі 660 000 грн, у зв`язку з чим припис та постанова відповідача є необґрунтованими та підлягають скасуванню оскільки відповідач не довів порушення позивачем вимог статей 21, 24 КЗпП України.

34. За змістом частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

35. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами першої та апеляційної інстанцій рішень, а тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 139, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держпраці в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2020 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді: Я.О. Берназюк Н.В. Коваленко