Постанова

від 15.11.2007 по справі 8/17-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/17-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 листопада 2007 р.                                                                                    № 8/17-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого      Грейц К.В.,

суддів:Глос О.І., Бакуліної С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу СДП "Укрспец'юст" Міністерства юстиції України

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2007 р.

у справі№8/17-07

господарського суду Дніпропетровської області

за позовомнауково-виробничого приватного підприємства "Союз"

до СДП "Укрспец'юст" Міністерства юстиції України в особі Дніпропетровської філії

третя особа:ВДВС Магдалинівського районного управління юстиції

простягнення 1 480,00 грн.

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:не з'явився

від відповідача:Мегей Г.Г.

від 3-ої особи:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2007 р. у справі №8/17-07 (суддя Дубінін І.Ю.) позов задоволено: стягнуто зі Спеціалізованого державного підприємства "Укрспец'юст" в особі Дніпропетровської філії підприємства на користь Науково-виробничого підприємства "Союз" 1 480,00 грн. збитків, 102,00 грн. витрат на держмито, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2007 р. у справі №8/17-07 (судді: Кузнецова І.Л., Сизько І.А., Чимбар Л.О.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2007 р. у справі №8/17-07 скасовано частково; позов задоволено частково: стягнуто зі Спеціалізованого державного підприємства "Укрспец'юст" в особі Дніпропетровської філії підприємства на користь Науково-виробничого підприємства "Союз" 740 грн. вартості зернонавантажувача ЗПС-100, 51,00 грн. витрат зі сплати держмита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі СДП "Укрспец'юст" Міністерства юстиції України просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2007 р. у справі №8/17-07 частково та прийняти нове рішення, яким стягнути на користь Науково-виробничого підприємства "Союз" зі Спеціалізованого державного підприємства "Укрспец'юст" комісійну винагороду у розмірі 140,60 грн. та стягнути на користь Науково-виробничого підприємства "Союз" з Відділу державної виконавчої служби Магдалинівського районного управління юстиції Дніпропетровської області суму, перераховану у розмірі 599,40 грн. для виконання виконавчого документу, судові витрати покласти на всіх учасників справи порівну, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, оскільки: по-перше, при реалізації спірного майна відповідач діяв на підставі договору про реалізацію майна від 09.02.2004 р. №4040056-23/209, укладеного між ВДВС Магдалинівського РУЮ та СДП "Укрспец'юст", згідно з умовами якого кошти, одержані від реалізації арештованого майна, перераховуються на відповідний рахунок ВДВС (за вирахуванням комісійних), у зв'язку з чим кошти у сумі 599,40 грн. від реалізації арештованого майна СДП "Укрспец'юст" були перераховані на рахунок ВДВС Магдалинівського РУЮ ще у вересні 2004 р.; по-друге, СДП "Укрспец'юст" від реалізації зерновантажника було отримано лише комісійну винагороду у розмірі 140,00 грн., яка і може бути стягнута на користь позивача.

Позивач та третя особа не скористалися своїм процесуальним правом на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

Відповідно до договору №4040056-23/209 про реалізацію арештованого майна, укладеного 09.02.2004 р. Відділом державної виконавчої служби Магдалинівського районного управління юстиції зі Спеціалізованим державним підприємством "Укрспец'юст" на підставі листа Дніпропетровського обласного управління юстиції від 06.02.2004 р. №09-21/193 та заяви відділу Державної виконавчої служби Магдалинівського районного управління юстиції від 09.02.2004 р. №4040055 про реалізацію арештованого майна, яке належить КСП ім.Фрунзе, з метою виконання наказу господарського суду від 19.02.2002 р. у справі №11/127, Дніпропетровською філією Спеціалізованого державного підприємства "Укрспец'юст" 09.09.2004 р. було проведено аукціон з реалізації рухомого майна КСП ім.Фрунзе (проведення якого оформлено протоколом від 09.09.2004 р. №4040056-23/209-3), на якому Науково-ви робничим приватним підприємством "Союз" було придбано зернонавантажувач ЗСП-100 за 740,00 грн.

Реалізація зернонавантажувача ЗПС-100 відділом Державної виконавчої служби здійснювалася в межах виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2002 р. №11/127 про стягнення з КСП ім.Фрунзе на користь ДП ДАК "Хліб України" 57 368,80 грн. З метою виконання зазначеного наказу Державною виконавчою службою було складено акт опису та арешту майна КСП ім.Фрунзе від 12.04.2003 р., за яким майно боржника, в т.ч. і зернонавантажувач ЗПС-100 було передано на відповідальне зберігання представнику боржника (КСП ім.Фрунзе).

Позивач як переможець аукціону перерахував на розрахунковий рахунок відповідача вартість придбаного зернонавантажувача ЗПС-100 у сумі 740,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 10.09.2004 р. №314, однак придбаний зернонавантажувач ЗПС-100 йому переданий не був.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2005 р. у справі №25/62 (яке набрало законної сили) за позовом Науково-виробничого приватного підприємства "Союз" до Спеціалізованого державного підприємства "Укрспец'юст" в особі Дніпропетровської філії підприємства та відділу Державної виконавчої служби Магдалинівського районного управління юстиції про зобов'язання передати позивачу зернонавантажувач та стягнення 5 200,00 грн. встановлено, що в порушення відповідачами Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.07.1999 р. №42/5, зернонавантажувач ЗПС-100 на час проведення аукціону фактично був відсутній в натурі, оскільки був реалізований колективним сільськогосподарським підприємством ім.Фрунзе як металобрухт (вказаним рішенням господарського суду в позові Науково-виробничого приватного підприємства "Союз" було відмовлено).

Вважаючи, що Спеціалізоване державне підприємство "Укрспец'юст" в особі Дніпропетровської філії ввело позивача в оману при продажу зернонавантажувача у зв'язку з відсутністю на момент проведення прилюдних торгів зернонавантажувача ЗПС-100 в натурі і неповідомленням про це покупця, позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 1 480,00 грн. збитків у вигляді подвійної суми, сплаченої позивачем на аукціоні за зернонавантажувач ЗПС-100, на підставі ст. 230 Цивільного кодексу України.

Задовольняючи позов, господарський суд першої інстанції виходив із того, що: по-перше, відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, а рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2005 р. у справі №25/62 (яке набрало законної сили) встановлені факти відсутності зернонавантажувача в натурі на час проведення аукціону у зв'язку з реалізацією зернонавантажувача як металобрухту колективним сільськогосподарським підприємством ім.Фрунзе (якому арештоване майно було передане на зберігання відділом Державної виконавчої служби); по-друге, оскільки відповідач не повідомив позивача про фактичну відсутність арештованого зернонавантажувача на момент проведення аукціону, він навмисно ввів позивача в оману, у зв'язку з чим відповідно до ст. 230 Цивільного кодексу України зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у подвійному розмірі.

Скасовуючи частково рішення господарського суду першої інстанції і задовольняючи позовні вимоги у частині стягнення 740,00 грн. вартості зернонавантажувача ЗПС-100 на підставі ст. 229 Цивільного кодексу України, апеляційний господарський суд виходив із того, що: по-перше, місцезнаходження майна було визначено і в договорі на реалізацію від 09.09.2004 р. №4040056-23/209-3, і в протоколі проведення аукціону від 09.09.2004 р. №4040056-23/209-3 (с.Олександрівка Магдалинівського району (територія КСП ім.Фрунзе)), підписаному і позивачем, що спростовує доводи позивача про навмисне введення його в оману при реалізації на аукціоні зернонавантажувача, у зв'язку з чим господарським судом неправильно застосовано ст. 230 Цивільного кодексу України; по-друге, у випадку, коли інша особа повідомила особі —стороні правочину неправдиві відомості, в т.ч. про предмет правочину, то правочин, вчинений під впливом повідомлених відомостей, може бути визнано недійсним внаслідок помилки на підставі ст. 229 Цивільного кодексу України.

Однак, зазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу.

Інші органи, установи, організації і посадові особи здійснюють виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 6 цього Закону на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Статтею 61 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що реалізація арештованого майна, за винятком майна, вилученого за законом з обігу та зазначеного в частині восьмій статті 55 цього Закону, здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між Державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах.

Відповідно до п. 1.2 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.07.1999 р. №42/5, реалізація  арештованого  майна  здійснюється державним виконавцем  шляхом  його  продажу на комісійних і інших договірних началах та шляхом продажу на  аукціоні.

Відповідно до п. 6.2 зазначеного Порядку, кошти, одержані від реалізації аукціонного майна, з вирахуванням комісійної винагороди, обумовленої договором, перераховуються організатором аукціону на відповідні рахунки виконавчої служби в установленому порядку в термін не пізніше семи банківських днів від для затвердження протоколу.

Отже, чинним законодавством визначено, що реалізація арештованого майна належить до повноважень державного виконавця, тоді як спеціалізовані організації лише організовують та проводять прилюдні торги з реалізації такого майна за договором з державною виконавчою службою.

Організатор прилюдних торгів у даній справі —Спеціалізоване державне підприємство "Укрспец'юст" в особі Дніпропетровської філії діяло на підставі договору №4040056-23/209 про реалізацію арештованого майна, укладеного 09.02.2004 р. відділом Державної виконавчої служби Магдалинівського районного управління юстиції зі Спеціалізованим державним підприємством "Укрспец'юст".

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору, кошти, одержані підприємством від реалізації майна, за відрахуванням комісійної винагороди, перераховуються на відповідний рахунок відділу Державної  виконавчої  служби у тер мін семи банківських днів з дня надходження коштів на рахунок відповідача.

Однак, господарський суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам відповідача про перерахування одержаних від позивача коштів (за винятком комісійної винагороди —140,00 грн., яку він не заперечує повернути) на розрахунковий рахунок відділу Державної  виконавчої  служби згідно з вимогами чинного законодавства і договору, не встановив, чи дійсно одержані від позивача кошти були перераховані відповідачем на розрахунковий рахунок відділу Державної виконавчої служби Магдалинівського районного управління юстиції.

Крім того, слід взяти до уваги, що оскільки відповідно до вимог чинного законодавства примусове виконання рішення суду, в т.ч. обов'язок дотримання процедури виконання рішення покладено на Державну виконавчу службу (а спірне арештоване майно було продано на аукціоні саме на виконання рішення господарського суду за дорученням Державної виконавчої служби), слід вирішити питання  про залучення органу Державної виконавчої служби до участі у справі як відповідача.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що господарський суд апеляційної інстанції, дійшовши правомірного висновку про відсутність підстав для стягнення збитків на підставі ст. 230 Цивільного кодексу України, при прийнятті рішення про стягнення з відповідача на користь позивача вартості зернонавантажувача без будь-якого обґрунтування застосував ст. 229 Цивільного кодексу України, незважаючи на те, що позовні вимоги ґрунтувалися на ст. 230 Цивільного кодексу України у зв'язку із введенням позивача в оману при продажу неіснуючого зернонавантажувача.

Викладене свідчить, про те, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 1115 та ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа —передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу СДП "Укрспец'юст" Міністерства юстиції України на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2007 р. у справі №8/17-07 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2007 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2007 р. у справі №8/17-07 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий                                                                                    К.Грейц

Судді                                                                                                 О.Глос

                                                                                                          С.Бакуліна