Рішення

від 31.01.2024 по справі 489/2157/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 489/2157/23

Номер провадження 2/489/123/24

РІШЕННЯ

Іменем України

31 січня 2024 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Ленінського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Миколаївської міської ради (далі відповідач 1), Універсальної Товарної Біржі «Миколаїв-Гарант» (далі відповідач 2), третя особа 1, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 , третя особа 2, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності

встановив

Представник позивача звернувся до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності за позивачем на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 08.09.2001 між ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , яка діяла від свого імені та від імені своєї на той час неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , який діяв за згодою своєї матері ОСОБА_1 , та ОСОБА_6 укладено Договір купівлі-продажу №2-124 відповідно до умов якого ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , яка діяла від свого імені та від імені своєї на той час неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , який діяв за згодою своєї матері ОСОБА_1 , купили в рівних долях (по частці кожен) квартиру АДРЕСА_1 . Даний договір купівлі-продажу було посвідчено на Універсальній Товарній Біржі «Миколаїв-Гарант» та зареєстровано в Комунальному підприємстві «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 18.09.2001 за реєстровим №17264, записано в реєстрову книгу за №97. Договір купівлі-продажу нерухомого майна підписаний сторонами власноручно. На час укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна сторони цього договору ухилились від його нотаріального посвідчення, а на теперішній час визнання такого договору дійсними можливе лише в судовому порядку. ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_7 » ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з реєстрацією шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 .

В позовні заяві зазначено, що позивач звертався до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , але нотаріусом було відмовлено, оскільки квартира набута у власність за біржовим договором. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19.10.2022 у справі №489/7715/21 за ОСОБА_1 визнано право власності в порядку спадкування за законом на частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 , після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 не змогла знайти оригінал Договору купівлі-продажу №2-124 від 08.09.2001. Втрата оригіналу вказаного договору могла статися у зв`язку з тим, що після введення в Україні воєнного стану позивачу та третім особам, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, довелося виїжджали за кордон. Тому, представник позивача та третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, просить: визнати дійсним Договір купівлі-продажу №2-124 від 08.09.2001, укладений на Універсальній Товарній Біржі «Миколаїв-Гарант» та зареєстрований в Комунальному підприємстві «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 18.09.2001 за реєстровим №17264, записаний в реєстрову книгу за №97, відповідно до якого ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , яка діяла від свого імені та від імені своєї на той час неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , який діяв за згодою своєї матері ОСОБА_1 , купили в рівних долях (по частці кожен) квартиру АДРЕСА_1 ; визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 , за співвласниками: ОСОБА_1 2/4 частки, ОСОБА_2 частка; ОСОБА_3 частка.

Треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_8 заявили самостійні вимоги, подавши відповідну заяву та просили визнати за ними право власності по 1/4 частці в кв. АДРЕСА_1 за кожним.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, представник позивача просив розглядати справу без його участі та без участі позивача.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив розглядати справу без його участі.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки до суду не повідомив, відзив до суду не подав.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Представник третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, просив розглядати справу без його участі та без участі третіх осіб.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Центральним районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вбачається, що 03.12.2020 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , змінила прізвище на « ОСОБА_7 » у зв`язку з реєстрацією шлюбу.

Відповідно до копії Договору купівлі-продажу №2-124 від 08.09.2001, укладеного на Універсальній Товарній Біржі «Миколаїв-Гарант», ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , яка діяла від свого імені та від імені своєї на той час неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , який діяв за згодою своєї матері ОСОБА_1 , купили в рівних долях (по частці кожен) квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно з копією реєстраційного посвідчення Комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 18.09.2001 за реєстровим №17264, записано в реєстрову книгу за №97, квартира АДРЕСА_1 , в цілому зареєстрована за: ОСОБА_4 частка, ОСОБА_2 частка; ОСОБА_1 частка; ОСОБА_5 частка.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Інгульським районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

З копії рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19.10.2022 у справі №489/7715/21 (провадження №2/489/793/22) вбачається, що за ОСОБА_1 визнано право власності в порядку спадкування за законом на частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 , після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з копією відповіді Комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 17.04.2023 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 28.12.2012 зареєстроване в КП «ММБТІ» від 18.09.2001 за №17264 за ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 в рівних частках по на підставі Договору купівлі-продажу №2-124 від 08.09.2001, зареєстрованого на Універсальній Товарній Біржі «Миколаїв-Гарант».

Пунктом 2Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Вказаний договір купівлі-продажу нерухомого майна укладено 08.09.2001, тобто під час діїЦивільного кодексу Української РСР 1963 року(далі -ЦК УРСР) статтею 227 якого передбачено нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу жилого будинку, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Недійсний договір не породжує правових наслідків.

Відповідно до ч. 2ст. 15 Закону України «Про товарну біржу»угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Згідно з ч. 2ст. 47 ЦК УРСР та пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», якщо угода, що потребує нотаріального посвідчення виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників, прокурора вправі визнати угоду дійсною.

З огляду на те, що на момент укладення договору купівлі-продажу квартири сторони ухилилися від його нотаріального посвідчення, що на теперішній час перешкоджає позивачу, третім особам, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, реалізувати свої права відносно нерухомого майна, договір виконано повністю, суд вважає, що необхідно визнати дійсним Договір купівлі-продажу №2-124 від 08.09.2001, укладений на Універсальній Товарній Біржі «Миколаїв-Гарант» та зареєстрований в Комунальному підприємстві «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 18.09.2001 за реєстровим №17264, записаний в реєстрову книгу за №97, відповідно до якого ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , яка діяла від свого імені та від імені своєї на той час неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , який діяв за згодою своєї матері ОСОБА_1 , купили в рівних долях (по частці кожен) квартиру АДРЕСА_1 .

В ст. 41 Конституції України зазначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно доч.ч.1,2ст.328Цивільного кодексуУкраїни (далі ЦКУкраїни)право власностінабувається напідставах,що незаборонені законом,зокрема ізправочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В постанові Великої ПалатиВерховного Судуу справі№ 916/1608/18від 19.05.2020зазначено,щовирішуючи спір про визнання права власності на підставістатті 392 цього Кодексу,слід враховувати,що зазмістом вказаноїнорми правасудове рішенняне породжуєправа власності,а лишепідтверджує наявнеу позивачаправо власності,набуте ранішена законнихпідставах,якщо відповідачне визнає,заперечує абооспорює його.Отже,передумовами таматеріальними підставамидля захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що це правило за аналогією закону має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно (зокрема тоді, коли з документа вбачається право власності особи, але не випливає однозначно, що майно є саме нерухомістю), але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою. Якщо така реєстрація здійснена, то належним способом захисту, як зазначено вище, є віндикаційний позов, а не позов про визнання права власності.

Згідно з постановою Верховного Суду у справі № 3/5025/1379/12 (924/681/21) від 14.07.2022 відповідно до положень статті 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, тому суд при вирішенні спору про право власності повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 Цивільного кодексу України.

Суд враховує, що з копій: Договору купівлі-продажу №2-124 від 08.09.2001, укладеного на Універсальній Товарній Біржі «Миколаїв-Гарант»; реєстраційного посвідчення Комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 18.09.2001 за реєстровим №17264, записано в реєстрову книгу за №97; відповіді Комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 17.04.2023 вбачається, що право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстроване за ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 в рівних частках по частці за кожним.

Крім того, рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19.10.2022 у справі №489/7715/21 (провадження №2/489/793/22) за ОСОБА_1 визнано право власності в порядку спадкування за законом на частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 , після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі вище викладеного, враховуючи, що втрачено оригінал документа, який засвідчує право власності - Договору купівлі-продажу №2-124 від 08.09.2001, укладеного на Універсальній Товарній Біржі «Миколаїв-Гарант», суд приходить до висновку, що необхідно: визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 .

Таким чином, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, оскільки на 1/4 частку квартири успадковану після смерті ОСОБА_4 у позивача вже є правовстановлюючий документ у вигляді рішення суду від 19.10.2022 у справі №489/7715/21 (провадження №2/489/793/22), а вимоги про визнання на 1/4 частку у зв`язку з втратою правовстановлюючого документу - біржового договору та вимоги третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.4,19,263-265 ЦПК України, суд

вирішив

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково, а позов третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , які заявляють самостійні вимоги задовольнити.

Визнати дійсним Договір купівлі-продажу №2-124 від 08.09.2001, укладений на Універсальній Товарній Біржі «Миколаїв-Гарант», та зареєстрований в Комунальному підприємстві «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 18.09.2001 за реєстровим №17264, записано в реєстрову книгу за №97, відповідно до якого ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , яка діяла від свого імені та від імені своєї на той час неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , який діяв за згодою своєї матері ОСОБА_1 , купили в рівних долях (по частці кожен) квартиру АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 .

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач 1: Миколаївська міська рада, код ЄДРПОУ 26565573, адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20.

Відповідач 2: Універсальна Товарна Біржа «Миколаїв-Гарант», код ЄДРПОУ 31159475, адреса: 54058, м. Миколаїв, вул. Лазурна, буд. 18А, кв. 73.

Третя особа 1, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 .

Третя особа 2, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 31.01.2024.

Суддя В. В. Кокорєв