Ухвала

від 01.02.2024 по справі 2-3228/11

СЕЛИДІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-3228/11

Провадження № 6/242/2/24

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

01 лютого 2024 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі Кідрон О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «БМ Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРИНГ», ОСОБА_1 , про заміну сторони виконавчого провадження, видачу виконавчого листа та поновлення строку на його пред`явлення,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» звернулося до суду із даною заявою.

В обґрунтування заяви товариство зазначило, що рішенням Ворошиловського районного суду м.Донецька від 01.11.2011 р. задоволено позов ПАТ «БМ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3/1/201207 від 20.12.2007 р.

26.10.2018 р. між АТ «БМ Банк» та ТОВ «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРИНГ» було укладено Договір про відступлення права вимоги за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором № 3/1/201207 від 20.12.2007 р.

15.02.2022 р. між ТОВ «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРИНГ» та ТОВ «Українська факторингова компанія» було укладено Договір про відступлення права вимоги за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором № 3/1/201207 від 20.12.2007 р., відповідно до якого право грошової вимоги перейшло до ТОВ «Українська факторингова компанія»,у зв`язку з чим просило замінити стягувача на його правонаступника.

Крім того, просило видати дублікат виконавчого листа по справі та поновити строк для звернення їх до виконання, оскільки з відповіді Донецького ВДВС у Донецькому районі Донецької області вбачається, що у зв`язку із захопленням Ворошиловського районного відділу ДВС м.Донецька надати будь-яку інформацію по виконавчим провадженням не можливо.

Дослідивши письмові докази по справі та обґрунтування поданої заяви, судом встановлено наступне.

Ст.. 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень і інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

ПоложеннямиЦПК Українипередбачена можливість видачі по справі лише одного виконавчого листа.

Як встановлено з матеріалів справи, виконавчі листи з приводу стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором за рішенням Донецького апеляційного суду від 26.11.2020 р. не видавались.

Відповідно до ч.1 ст.442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Відповідно до ч. 5ст. 442 ЦПК Україниположення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до положень ч. 3ст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогамист. 76-81 ЦПК Українизасобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Верховним судом в справі №711/10368/2012 від 09.10.2019 сформовано правову позицію, за якою заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України "Про виконавче провадження". Окрім того, зазначено, що сплив строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання не позбавляє права стягувача на його заміну в зобов`язаннях, тому пропуск строку пред`явлення виконавчого листа до виконання не є підставою для відмови в заяві про заміну сторони.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язнні (крім випадків, передбачених ст..515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через воєвиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до ч.1 ст.55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої сторони на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво заміна сторін чи третіх осіб (право попередників) іншою особою (правонаступником) у разі вибуття з процесу суб`єкта спірних чи встановлених судом правовідносин.

При процесуальному правонаступництві має місце перехід процесуальних прав та обов`язків під час процесу від однієї особи, яка була стороною або третьою особою у справі, до іншої, яка не брала участі у справі.

Основою процесуального правонаступництва є наступництво у матеріальних правах та обов`язках. У цивільному праві воно поділяється на універсальне та сингулярне, коли правонаступництво відбувається щодо всіх прав та обов`язків суб`єкта цивільних відносин, а також коли стосується лише певної частини таких прав та обов`язків.

Процесуальне правонаступництво є завжди загальним щодо матеріального. Тобто у цивільному процесі до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки, не може бути половинчастого (часткового) правонаступництва.

Отже, вступаючи у процес, правонаступник має довести своє право на правонаступництво прав та обов`язків конкретного суб`єкта цивільних процесуальних правовідносин.

Зазначені обставини є істотними для висновку про настання чи не настання юридичного факту переходу прав вимоги від первісного кредитора до наступного кредитора.

На підтвердження заявлених вимог заявником не надано доказів на підтвердження оплати повної вартості прав вимоги за кредитним договором (платіжного доручення) на підставі Договору про відступлення прав вимоги, укладеного 15.02.2022 р. між ТОВ «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРИНГ» та ТОВ «Українська факторингова компанія».

Отже, правонаступником не доведено право на наступництво прав та обов`язків конкретного суб`єкта цивільних процесуальних правовідносин відносно боржника ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. На цій стадії боржник вчиняє дії на виконання рішення суду добровільно або під примусом.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі.

Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується виконанням судового рішення або спливом строку пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Заміна сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання виконавчого листа, означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку.

Такі дії можуть порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права. Отже, заміна стягувача його правонаступником після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, що не був поновлений судом, виключає можливість задоволення такої заяви.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17, від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13, від 30 липня 2019 року у справі № 5/128, від 21 серпня 2020 року у справі № 905/2084/14-908/4066/14.

Згідно ч.1 ст.433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Вирішуючи питання щодо можливості поновлення строку пред`явлення виконавчих листів до виконання суд виходить із наступного. За загальним правилом ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням кредитором дій до заміни його правонаступником, переходить до правонаступника, тож правонаступник має довести, що пропуск строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання стався з причин, які є об`єктивно непереборними, і можуть бути визнані судом поважними. Відповідно до статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Згідно положень частини 1 статті 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Вирішуючи питання обґрунтованості наведених заявником підстав для поновлення строку пред`явлення виконавчих листів до виконання та відповідності таких обґрунтувань вимогам процесуального закону, суд звертає увагу на наступне.

Як убачається із усталеної практики Верховного Суду, що склалася з питань поновлення строків пред`явлення виконавчих листів до виконання, поважність причин пропуску строку пред`явлення виконавчого документу до виконання є оціночною категорією і встановлюються у кожному конкретному випадку.

Поважними можна визнати ті причини, які не залежали від волі стягувача. Поважними причинами пропуску строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Аналізуючи викладене вище, оскільки оцінці суду на предмет поважності підлягають причини не пред`явлення стягувачем виконавчих листів до виконання, слід дійти висновку, що поважність причин пропуску строку пред`явлення виконавчих листів до виконання має існувати у межах встановленого законом строку, а не після його закінчення.

Установлений Законом строк для пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання покликаний забезпечити рівність процесуального становища сторін, адже боржник не може необмежений час знаходитися під загрозою процедур примусового виконання судового рішення, тож закон надав суду право продовжити вказаний строк і лише у тому разі, якщо причини пропуску вказаного строку суд визнає поважними. Цивільний процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Причини поважності пропуску строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин та наданих заявником доказів на їх підтвердження. Отже, в кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування заяви про відновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (стаття 262 ЦК України). Сама по собі заміна стягувача у виконавчому проваджені не може бути поважною підставою поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання. Виходячи з норм чинного законодавства, саме на заявника покладається обов`язок доведення поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

При цьому, суд враховує, що як первинний позивач, так і заявник, як правонаступник позивача, є юридичними особами, зокрема спеціальними суб`єктами - фінансовими компаніями, які зобов`язані забезпечити належну організацію роботи всіх своїх підрозділів, у тому числі й щодо контролю за судовими та виконавчими документами під час їх виконання в органах Державної виконавчої служби,

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В обґрунтування вимоги як підставу для поновлення строку зазначено, що первісним стягувачем ТОВ «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРИНГ» вживались дії щодо з`ясування місця перебування виконавчого листа, в матеріалах справи наявні запити до ВДВС від 11.12.2019 р., 01.12.2020 р., 05.08.2021 р., проте відповіді отримані не були. І лише після направлення запиту від 11.07.2023 р. заявником було отримано відповідь про втрату виконавчого листа по справі.

Натомість, з наданих доказів судом встановлено, що строк пред`явлення виконавчих листів до виконання сплив 01.11.2014 р. Заявник звернувся із заявою про його поновлення 14.09.2023 р.

Таким чином, вимога щодо поновлення строку на пред`явлення виконавчих листів до виконання задоволенню не підлягає, оскільки доказів на підтвердження поважності пропуску строку з 02.11.2014 р. не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява не обґрунтована та задоволенню не підлягає.

Керуючисьст. 442 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «БМ Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРОУФ КАПІТАЛ ФАКТОРИНГ», ОСОБА_1 , про заміну сторони виконавчого провадження, видачу виконавчого листа та поновлення строку на його пред`явлення відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя