Постанова

від 20.11.2007 по справі 20-5/135

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-5/135

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 листопада 2007 р.                                                                                    № 20-5/135  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Муравйова О.В. –головуючогоПолянського А.Г.Фролової Г.М.

за участю представників:

позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Аметист і К"

на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду

від23.08.2007 року

у справі№ 20-5/135 господарського суду міста Севастополя

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Вінницямолоко"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Аметист і К"

простягнення заборгованості у розмірі 183 406, 84 грн.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2007 року Відкрите акціонерне товариство "Вінницямолоко"  звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аметист і К" про стягнення з відповідача на користь позивача 183 406, 84 грн. заборгованості за отриманий товар.

Позовні   вимоги   обґрунтовані  тим, що у відповідності з умовами договору № 46 від 02.03.2004 року позивачем були надані відповідачу послуги на загальну суму 139 648, 54 грн. та поставлено вершки на загальну суму 183 406, 84 грн. Відповідач провів розрахунки з позивачем частково, на суму 112 991, 15 грн. Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Аметист і К" відмовляється провести остаточний розрахунок з позивачем в добровільному порядку, останній просить стягнути з нього заборгованість в судовому порядку на підставі статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 08.06.2007 року (суддя Євдокимов І.В.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.08.2007 року (судді: Плут В.М. –головуючий, Гоголь Ю.М., Горошко Н.П.) по справі № 20-5/135 господарського суду міста Севастополя позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аметист і К" на користь Відкритого акціонерного товариства "Вінницямолоко" заборгованість в сумі 183 406, 84 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1 834, 07 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118, 00 грн.

Мотивуючи судові рішення господарські суди з посиланням на статті 173, 175, 193 Господарського кодексу України, статті 530, 901, 903 Цивільного кодексу України зазначають про те, що вимоги позивача про стягнення суми боргу обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Не погоджуючиcь з постановою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Аметист і К" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.08.2007 року по справі № 20-5/135 господарського суду міста Севастополя, в якій просить постанову у справі та рішення господарського суду міста Севастополя від 08.06.2007 року по справі № 20-5/135 господарського суду міста Севастополя скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального і процесуального права, зокрема, статті 180 Господарського кодексу України, статей 203, 207, 208, 638, 639 Цивільного кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, заявник зазначає, що господарськими судами не було досліджено всіх письмових доказів, які б свідчили про укладення сторонами угоди на надання послуг.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить рішення та постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України       Вищий  господарський  суд  України  переглядає  за  касаційною   скаргою (поданням)    рішення    місцевого    господарського    суду    та    постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, 02.03.2004 року між Відкритим акціонерним товариством "Вінницямолоко"  в особі структурного підрозділу Козятинського маслозаводу та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аметист і К" укладено договір №46, відповідно до умов якого замовник (відповідач) замовляє, а переробник (позивач) виробляє на давальницьких умовах масло вершкове “Селянське”, масло вершково-рослинне “Подільська Новинка”.

Відповідно до пункту 2.1 договору замовник поставляє переробнику сировину –вершки та рослинний жир для виробництва масла. Замовник несе відповідальність за якість поставлених вершків та рослинного жиру, вони повинні відповідати вимогам діючої технічної документації ТУ 10.16 УССР 70-89 (пункт 2.2 договору).

На виконання зазначеного договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 139648,54 грн.

Крім того, як встановлено судами, Відкрите акціонерне товариство "Вінницямолоко" поставило відповідачу вершки 10% на суму 183406,84 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними: №КО-9819 від 05.05.2004 року, №КО-10320 від 08.06.2004 року, №КО-рн 22040 від 30.09.2004 року, №КО-7688 від 06.03.2004 року, №КО-рн 22031 від 31.08.2004 року, №КО-рн 22033 від 31.07.2004 року, №КО-рн 22009 від 31.07.2004 року, №КО-10402 від 18.06.2004 року.

Як зазначено судом апеляційної інстанції, дана поставка була здійснена з метою виробництва продукції, визначеної договором від 02.03.2004 року №46.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.  

Згідно частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким,  що вчинений у письмовій формі, якщо  його  зміст зафіксований в одному або кількох документах,  у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Враховуючи, що товарно-транспортні накладні, наявні в матеріалах справи, містять найменування продукції, її кількість, ціну, підписані представниками як позивача так і відповідача та скріплені їх печатками, апеляційний суд дійшов висновку, що між сторонами мав місце факт укладання правочину на поставку вершків 10%.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк   (термін)   виконання  якого  визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

26.02.2007 року позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату заборгованості за поставку вершків 10%.

Однак, заборгованість за поставлені вершки у розмірі 183406,84 грн. відповідачем сплачена не була.

Відповідно   до   Роз'яснень   Пленуму   Верховного Суду   України,    викладених пунктах 1, 6 постанови від 29.12.1976 року №11 "Про судове рішення",  рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства   і   всебічно   перевіривши всі обставини справи;   вирішив   справу у відповідності з нормами  матеріального   права,   що  підлягають  застосуванню  до  даних правовідносин, а за їх відсутності —на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Судові рішення цим вимогам не відповідають.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як зазначено судом першої інстанції, з метою виробництва продукції, передбаченої договором, позивач використовував також продукцію власного виробництва, а саме: вершки, яких було поставлено відповідачу на загальну суму 183406,84 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Судом апеляційної інстанції зазначено про те, що, як слідує з пояснень позивача, які наведені в позовній заяві та відзиві на апеляційну скаргу, поставка вершків була здійснена з метою виробництва продукції, визначеної договором від 02.03.2004 року №46. Як зазначено апеляційним господарським судом, умови цього договору не стосуються поставки з боку позивача на користь відповідача такого товару.  

Однак, судами не надано належної оцінки тому, що відповідно до пункту 2.1 договору замовник поставляє переробнику сировину –вершки та рослинний жир для виробництва масла. Замовник несе відповідальність за якість поставлених вершків та рослинного жиру, вони повинні відповідати вимогам діючої технічної документації ТУ 10.16 УССР 70-89 (пункт 2.2 договору).

Переробник зобов'язується приймати сировину, перевірити її якість, в разі невідповідності вимогам діючої технічної документації, негайно поставити до відома замовника (пункт 2.3 договору).

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази поставки відповідачем вершків у якості сировини для виробництва масла.

Також судами не звернуто уваги на те, що відповідач не заперечує проти укладання та виконання позивачем умов договору від 02.03.2004 року №46, однак жодних пояснень щодо виконання умов пунктів 2.1, 2.2 договору відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, судами не з'ясовано чи пов'язані поставки позивачем вершків відповідачу з виконанням умов договору від 02.03.2004 року №46.

Таким чином висновок суду апеляційної інстанції про те, що спірні правовідносини сторін не стосуються вищенаведеного договору, є передчасними та зробленими без з'ясування всіх обставин справи.

Висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до умов вищезазначеного договору, відповідачем була здійснена часткова оплата за надані послуги, що свідчить про те, що він підтвердив свої правовідносини з позивачем щодо оплати наданих останнім послуг, є безпідставним, оскільки надання позивачем послуг відповідачу за договором від 02.03.2004 року №46 на загальну суму 139648,54 грн. не є підставою виникнення позовних вимог.

Відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу України, якщо  подані  сторонами  докази є недостатніми, господарський суд   зобов'язаний  витребувати  від  підприємств  та  організацій незалежно  від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для  вирішення  спору.

Оскільки, відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирання нових доказів або додаткової перевірки доказів, а також враховуючи, що господарськими судами  порушено вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України  щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, справа - передачі на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене, з'ясувати всі обставини справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства, вирішити спір.

Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аметист і К" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 08.06.2007 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.08.2007 року по справі № 20-5/135 господарського суду міста Севастополя скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Головуючий                                                                              О. Муравйов

Судді                                                                                          А. Полянський

                                                                                                   Г. Фролова