Постанова

від 01.02.2024 по справі 127/21075/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/21075/20

Провадження № 22-ц/801/37/2024

Категорія: 71

Головуючий у суді 1-ї інстанції Волошин С. В.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 рокуСправа № 127/21075/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя доповідач),

суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькій області Управління державної реєстрації Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , подану його представником адвокатом Татарченком Костянтином Володимировичем, на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2021 року, ухвалене у складі судді Волошина С. В. в м. Вінниця, дата складання повного рішення 06 травня 2021 року,

в с т а н о в и в :

У вересні 2020 року ОСОБА_1 подала позов до ОСОБА_2 , за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькій області Управління державної реєстрації Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання батьківства

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком дитини зазначений ОСОБА_4 на підставі її заяви як матері у відповідності до ч.1 ст. 135 СК України. На момент народження дитини ОСОБА_1 перебувала у стосунках з ОСОБА_2 . Позивачка, дізнавшись про вагітність повідомила відповідача, однак стосунки між ними були припинені. Ніякої допомоги під час вагітності та після народження дитини відповідач також не надавав. На даний час дитина проживає з позивачкою і знаходиться на її повному утриманні.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2021 року позов задоволено: визнано ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ухвалено внести зміни до актового запису №98, складеного 10.06.2020 року Вінницьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказавши в графі батько: « ОСОБА_2 , громадянин України». Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 840,80 гривень судового збору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що запис про батька дитини зроблено на підставі ч. 1 ст. 135 СК України за вказівкою матері, відповідач ухилився від проведення судової генетичної експертизи, тому з урахуванням положень статті 109 ЦПК України, взявши до уваги показання свідків, особисту переписку у месенджерах, з якої вбачається, що відповідач визнавав батьківство дитини, суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 вересня 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення відмовлено.

Не погодившись із заочним рішенням суду першої інстанції, 04 жовтня 2023 року ОСОБА_2 , діючи через свого представника адвоката Татарченка К. В., подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, та відмовити у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував ту обставину, що відповідач тривалий час не проживав за місцем своєї реєстрації, а його мати, заперечує отримання будь-якої кореспонденції на його ім`я, зазначає, що у позовній заяві зазначені недостовірні відомості щодо його контактів і наголошує, що у поштовому повідомленні від 19.03.2021 року (а.с. 87) відсутній його підпис, він не знав про призначення експертизи. Стверджує, що не підтримував довготривалі стосунки з позивачкою, які могли б мати наслідком народження дитини. У зв`язку з викладеним просить скасувати оскаржуване рішення і відмовити у задоволенні позову.

26 жовтня 2023 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 адвокат Задарко Ю. М. подала відзив від імені своєї довірительки, в якому наголошує, що відповідачем безпідставно заперечують докази подані позивачем. Вказує, що судом у відповідності до ст. 128 ЦПК України судові повістки та уся кореспонденція надсилались ОСОБА_2 за останнім місцем реєстрації, яку отримувала його матір. Звертає увагу, що відповідач знав про наявність дитини та рішення суду стосовно встановлення факту батьківства.

Одночасно із поданням відзиву позивач з урахуванням предмету спору заявила клопотання про призначення молекулярно-генетичну експертизу для встановлення походження дитини.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16 листопада 2023 року по справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу та зупинене провадження(а. с. 15 16, т.2).

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15.01.2024 року провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду на 01.02.2024 року о 14 год. 20 хв.

В судове засідання апеляційного суду 01.02.204 року представник ОСОБА_2 на його представник адвокат Татарченко К. В. не з`явився: причини неявки ОСОБА_2 суду не відомі, від адвоката надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку із його зайнятістю в судовому засіданні в Уманському міськрайонному суді Черкаської області, яке судом було відхилене з тих підстав, що хоча причина неявки є поважною, проте участь сторони в апеляційному суді є необов`язковою, свої пояснення сторони надали апеляційному суду в судовому засіданні, яке відбулося 16.11.2023 року.

Представник позивача адвокат Задарко Ю. М. в судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційній скарзі, просила врахувати, що відповідач не з`явився для проведення експертизи, яку призначав і суд першої інстанції, і апеляційний суд.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про день та час судового розгляду повідомлений належним чином.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення в повній мірі відповідає вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

По справі встановлено наступні обставини:

-ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач ОСОБА_1 народила доньку ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження останньої серії НОМЕР_1 , виданого 10.06.2020 року Вінницьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), батьком дитини записаний ОСОБА_4 (актовий запис №98) (а.с.6, т.1);

-відомості про батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в м, внесені до реєстру відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, зі слів матері, що вбачається з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження (а.с.7, т.1).

-Згідно довідки № 356, виданої квартальним комітетом «Царина» 15.09.2020 року, ОСОБА_1 проживає з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Дитина перебуває на утриманні матері (а.с.10, т.1).

-Ухвалою суду від 16.11.2020 року призначено в справі судову молекулярно - генетичну експертизу (експертизу ДНК) з метою встановлення походження дитини позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відповідача у справі ОСОБА_2 (встановлення його батьківства). Проведення експертизи доручено судовим експертам Вінницького НДЕКЦ МВС України (а.с.42-44, т.1);

-Згідно повідомлення Вінницького НДЕКЦ МВС України про неможливість проведення експертизи №СЕ/19/102-20/17679-Б від 10.02.2021 р., для відбору біологічних зразків з`явилися лише ОСОБА_1 та дитина ОСОБА_3 , ОСОБА_2 для відбору експериментальних зразків двічі не з`явився (а.с.72, т.1);

-Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16 листопада 2023 року по справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу та зупинене провадження(а. с. 15 16, т.2);

-Згідно повідомлення Вінницького НДЕКЦ МВС України про неможливість проведення експертизи №СЕ/19/102-23/20413-БД від 09.01.2024 р., для відбору біологічних зразків з`явилися лише ОСОБА_1 та дитина ОСОБА_3 , ОСОБА_2 для відбору експериментальних зразків двічі не з`явився (а.с.42-44, т.2).

Між сторонами виник спір з приводу визнання батьківства.

Оскільки розгляд справи за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, якщо такий учасник обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою, є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції (пункт 3 частини 3 статті 376 ЦПК України), апеляційний суд насамперед оцінює доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не повідомлявся судом належним чином та не знав про існування справи, адже він тривалий час не проживав за місцем своєї реєстрації, а його мати, заперечує отримання будь-якої кореспонденції на його ім`я, у поштовому повідомленні від 19.03.2021 року (а.с. 87 т.1) відсутній його підпис, тому він не знав про призначення експертизи.

Про судові засідання у справі, вчинення процесуальної дії суд повідомляє учасників справи судовими повістками(стаття 128 ЦПК України), порядок вручення яких врегульовано статтею 130- ЦПК України, у відповідності до частини 3 якої, якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.

В справі що розглядається, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 23, т.1), на зазначену адресу суд направляв відповідачеві ухвалу про відкриття провадження у справі, судову повістку про виклик на 16.11.2020 р. та копію позовної заяви з додатками, яка була вручена його матері, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 30, 37, т.1), на цю ж адресу йому було направлено ухвалу про призначення експертизи (а.с. 45, т.1) та повідомлено про необхідність з`явитися в експертну установу 11.01.2021 року (а.с. 61, т.1), надіслано телефонограму його матері, так як з ним зв`язок був відсутній (а.с.68, т.1). Судові повістки на засідання 13.04.2021 та на 05.05.2021 отримані матір`ю відповідача (а.с.89, 96, т.1). Окрім наведеного, особисто ним отримано лист про призначення експертизи у справі, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення особисто 19.03.2021 (а.с.87. т.1).

Відтак, з огляду на приписи ст. 130 ЦПК України, ОСОБА_2 був повідомлений судом першої інстанції про судові засідання та вчинені процесуальні дії.

Посилання ОСОБА_2 на те, що на рекомендованому повідомленні про вручення від 19.03.2021 року (а.с. 87, т.1) відсутній його особистий підпис, не є свідченням того, що він не отримував це повідомлення, виходячи з наступного:

Правила надання послуг поштового зв`язку (далі - Правила), затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, передбачають порядок вручення рекомендованих поштових відправлень.

У пункті 99 Правил зазначено, що рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, … які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень (крім зазначених в абзаці четвертому пункту 93 цих Правил), поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім`ї за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв`язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками.

У пункті 106 Правил передбачено, що під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв`язку на підставі пред`явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище.

На бланку повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою "Вручити особисто", внутрішнього рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" одержувач розписується та зазначає прізвище.

Відповідні дані на бланку повідомлення про вручення також зазначаються про особу, уповноважену на одержання внутрішнього рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", адресованого юридичній особі або фізичній особі за місцем роботи.

Бланк повідомлення про вручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" повертається за зворотною адресою у першочерговому порядку.

З наведених норм можна дійти висновку, що загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення про вручення його прізвище. Цей запис вносить працівник поштового зв`язку.

Натомість для вручення поштового відправлення з позначкою "Вручити особисто" або "Судова повістка" на бланку повідомлення розписується та зазначає прізвище одержувач (а не працівник поштового зв`язку).

Апеляційний суд відзначає, що повідомлення про вручення 19.03.2021 року не містить позначки «Судова повістка» або «вручити особисто» (є лише позначка « лист експер»), а тому особистого підпису та прізвища одержувача на бланку повідомлення про вручення поштового відправлення не вимагало. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №222/1402/16-а.

Таким чином, перевірка документів, що посвідчують особу адресата (фізичну особу), особу, яка одержує поштове відправлення замість такого адресата, родинні зв`язки з адресатом, а також належне оформлення повідомлення про вручення поштового відправлення покладено на працівників поштового зв`язку. Добросовісне виконання працівниками «Укрпошти» своїх службових обов`язків у даному випадку презюмується, а відповідачем ОСОБА_5 не надано належних та допустимих доказів протилежного (наприклад, такі, як квитки про виїзд з території міста чи країни або інші докази, які свідчать про відсутність отримувача чи його матері за адресою, вказаною в повідомленні про вручення поштового повідомлення). Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 13 березня 2019 року у справі №639/4278/16-а.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Каракуця проти України" (заява №18986/06; пункт 57 рішення) Суд неодноразово визначав, що це є обов`язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (див. між іншого, Teuschler v. Germany, № 47636/99; Sukhorubchenko v. Russia, № 69315/01, § 48; Gurzhyy v. Ukraine, № 326/03.

Подібна позиція цього суду викладена, також у рішеннях у справах "Олександр Шевченко проти України" (Case of Aleksandr Shevchenko v. Ukraine, заява № 8371/02, пункт 27, та "Трух проти України" (ухвала) (Trukh v. Ukraine, заява № 50966/99, де суд наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення відповідача про розгляд справи та призначення судом першої інстанції експертизи спростовуються наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення відповідачу та його матері (в тому числі і повідомлення від 19.03.2021 на а.с. 87, т.1) та є достовірним доказом обізнаності відповідача про розгляд справи у суді та про призначення судової експертизи.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що через недовготривалі зв`язки із позивачкою відповідач не може бути батьком дитини, а позов є недоведеним, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до частини другоїстатті 125 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Частиною першоюстатті 126 СК Українипередбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з частинами першою, другою, четвертоюстатті 128 СК Україниза відсутності заяви, право на подання якої встановленостаттею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно доЦПК України. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першоїстатті 135 цього Кодексу.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положеньЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другоїстатті 128 СК Україниможливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Згідно зістаттею 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частинами першою, шостоюстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частини 7 та ч. 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції послався на сукупність доказів, які підтверджують обґрунтованість позовних вимог.

Так, судом першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та які підтвердили, що народженню у позивачки доньки ОСОБА_9 передували близькі стосунки її з відповідачем, відповідач визнавав факт батьківства щодо дитини, яка народжена позивачкою. Крім того, суд дав оцінку особистій переписці позивача з відповідачем, з якої вбачається обізнаність останнього про вагітність позивачки та в якій вінне заперечує своє батьківство щодо дитини (а.с.49-54, т.1). Суд першої інстанції також дав вірну оцінку тій обставині, що відповідач ухилився від проведення молекулярно-генетичної експертизи

Згідно з частиною четвертою, пунктами 3-5 частини п`ятоїстатті 12 ЦПК Україникожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У частині першійстатті 44 ЦПК Українипередбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини першоїстатті 109 ЦПК Україниу разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Суд першої інстанції правильно виснував, що нез`явлення відповідача до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи свідчить про його небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивача про його батьківство щодо дитини. Судом першої інстанції вжито належних процесуальних заходів з метою проведення судової молекулярно-генетичної експертизи (експертизи ДНК) та забезпечення участі відповідача у її проведенні.

Відповідач не довів наявність поважних підстав, які перешкоджали йому з`явитися до експертної установи для забору відповідних зразків. Вказані дії та бездіяльність відповідача, що призвели до неможливості проведення експертизи, надали суду першої інстанції можливість визнати факт, який відповідачем заперечується, та встановити, з урахуванням інших доказів (пояснень свідків, переписки позивача з відповідачем у месенджері), факт походження дитини від відповідача.

Окрім того апеляційний суд акцентує, що стверджуючи про необізнаність з призначенням судом першої інстанції експертизи, з чим він пов`язує те, що він не прибув для її проведення, відповідач не порушував таке клопотання перед судом апеляційної інстанції, а його представник в судовому засіданні апеляційного суду 16.11.2023 року, в якому вирішувалося питання призначення експертизи за клопотанням сторони позивача, заперечував проти її проведення, стверджуючи, що відповідач не зобов`язаний доводити, що він не є батьком дитини позивачки.

Разом з тим, апеляційним судом, з метою забезпечення принципу змагальності, було ухвалою від 16.11.2023 року призначено судову молекулярно-генетичну експертизу (а.с.15-16, т.2), про таке призначення експертизи було достеменно відомо відповідачеві, так як в судовому засіданні в режимі відеоконференції брав участь його представник адвокат Татарченко К. В., відповідач ОСОБА_2 отримав копію ухвали про призначення експертизи 05.12.2023 р. , про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 48, т. 2), надалі за клопотанням експерта апеляційний суд повідомляв про необхідність з`явитися для відібрання зразків як відповідача ОСОБА_2 , так і його представника адвоката Татарченка К. В., проте від відповідача повертались неврученими такі повідомлення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», (а. с.29, 35, т. 2). Причому апеляційний суд зазначає, що повідомлення надсилалися на адресу, яку зазначив представник відповідача в апеляційній скарзі як адресу фактичного проживання (а.с.211, т.1), інформації про зміну адреси апеляційному суду не повідомлялося.

Отже, апеляційний суд розцінює таку поведінку відповідача як ухилення від проведення експертизи та небажання встановити походження дитини.

Відтак апеляційний суд виснує, що, перевіривши наявні у справі докази у їх сукупності, суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач визнавав своє батьківство, вірно розцінив факт ухилення відповідача від проведення експертизи як факт для підтвердження того, що дитина походить від нього, а тому визнання ОСОБА_5 батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідає інтересам малолітньої дитини. Відповідач ОСОБА_5 , заперечуючи проти визнання його батьком малолітньої дитини, подавши апеляційну скаргу через свого представника, не навів жодних переконливих доказів на спростування доводів позивачки та висновків суду першої інстанції.

Апеляційна скарга містить посилання на недотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, але у ній відсутні конкретні аргументи, які б свідчили про неповне з`ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення по суті, а також про невідповідність висновків суду обставинам справи, чи аргументи, які є безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відтак апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, тому подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін як таке, що постановлене за повного та всебічного з`ясування обставин що мають значення по справі, з вірною оцінкою доказів та правильним застосуванням норм матеріального права, які регулюють дані правовідносини (стаття 375 ЦПК України).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції (п. в ч. 1 ст. 382 ЦПК України), та виходячи з положень статті 141 ЦПК України, з урахуванням того, що подана апеляційна скарги не підлягає до задоволення, понесені судові витрати ОСОБА_2 слід залишити за ним, доказів понесення судових витрат в апеляційній інстанції іншими учасниками справи матеріали справи не містять.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану його представником адвокатом Татарченком Костянтином Володимировичем, залишити без задоволення.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 травня 2021 року залишити без змін.

Судові витрати ОСОБА_2 , понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, залишити за ним.

Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї прийняттята може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді О. Ю. Береговий

О. С. Панасюк