Постанова

від 25.01.2024 по справі 635/8680/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року

м. Харків

справа № 635/8680/20

провадження № 22-ц/818/53/24

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Тітченко О.В.

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2

третя особа - Служба у справах дітей Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 11 травня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначала, що 10 листопада 2015 року вона взяла шлюб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя народилась дитина ОСОБА_4 . Спільне життя з чоловіком не склалось, це проявлялось в тому, що він перестав її поважати, не проявляв до неї інтересу, між ними постійно виникали сварки, стресові та конфліктні ситуації, ініціатором яких був відповідач. Крім того, чоловік неодноразово спричиняв їй тілесні ушкодження, що і стало підставою для звернення до суду із заявою про розірвання шлюбу. В теперішній час вона проживає у належному її чооловіку в будинку за адресою АДРЕСА_2 .. В будинку також проживають його батьки. Після розірвання шлюбу позивач разом з дитиною планує переїхати у квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 . Службою у справах дітей Конотопської міської ради Сумської області 09.01.2020 був складений «Акт обстеження умов проживання» вищезазначеної квартири, згідно якого вона оснащена необхідними меблями та побутовою технікою, повністю придатна для проживання дитини, в квартирі зроблено ремонт, достатньо місця для відпочинку дитини та проведення дозвілля. У вищезазначеній квартирі проживає її мати, ОСОБА_5 , яка допомагає у вихованні дитини. У неї дуже теплі стосунки з онуком і він дуже прив`язаний до бабусі. Тож наявні максимально сприятливі умови для комфортного проживання дитини. Крім того, позивач вказує, що після сварок, які чинить відповідач, дитина стає знервована, у сина бувають істерики, хлопчика тяжко заспокоїти. Тому вважає, що подальше проживання сина з відповідачем може негативно вплинути на психічний стан дитини. За таких умов позивач вважає, що їх малолітньому сину буде краще та безпечніше проживати з нею окремо від батька. Вона має постійний дохід,не має шкідливих звичок, за місцем проживання характеризуєся позитивно. Позивач добре відноситься і намагається максимально приділяти увагу вихованню та всебічному розвитку дитини та може створити належні умови для морального, духовного та фізичного розвитку дитини.

22 лютого 2021 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком за адресою: АДРЕСА_2 .

В обгрунтування позову зазначав, що сторони перебувають у шлюбі з 10 листопада 2015 року. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований та постійно проживає за місцем реєстрації батька по АДРЕСА_2 . Сімейне життя у сторін не склалося, відповідачка неодноразово без повідомлення причин залишала сім`ю, проживала за своїм місцем реєстрації, не приділяла достатньо уваги чоловіку, вихованню дитини, залишала дитину під час хвороби на батька тощо. На теперішній час в провадженні Харківського районного суду Харківської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. В січні 2021 року ОСОБА_1 , не пояснюючи причин, під приводом придбання молока, пішла з дому, забравши з собою дитину та не повідомивши чоловіку про свої плани та наміри. Після спливу приблизно 5 годин, позивач викликав поліцію, оскільки дружина з дитиною додому не повернулася, зв`язок з нею обірвався. З`ясувавши, що позивач поїхала з дитиною за місцем своєї реєстрації в Сумську область, позивач за зустрічним позовом поїхав за дитиною. Дружина з її матір`ю всіляко перешкоджали позивачу побачитись з дитиною, не давали доступу до сина, не пускали в будинок. Проте батьку вдалося забрати сина та повернутися разом з ним додому, а дружина залишилась проживати за місцем реєстрації в Сумській області. З цього часу дитина продовжує проживати з батьком за місцем реєстрації. Сторони у справі не дійшли згоди щодо місця проживання малолітнього сина, тому відповідач за зустрічним позовом неодноразово намагалася без згоди батька змінити постійне місце проживання сина, бажає проживати з дитиною в м. Контоп Сумської області. Проте місце проживання малолітнього сина має бути визначено з батьком, тому що з народження до теперішнього часу дитина постійно проживає разом з батьком, дідусем та бабусею з боку батька в АДРЕСА_2 . Позивач має постійне місце роботи, стабільний щомісячний дохід, позитивно характеризується за місцем роботи та за місцем проживання, не перебуває на обліку наркологічного та психоневрологічного диспансерах. Батько з народження сина опікувався матеріальним забезпеченням дитини, слідкував за його станом здоров`я, разом з дитиною відвідував заклад охорони здоров`я, отримував медичні рекомендації щодо стану здоров`я малолітнього. ОСОБА_2 позовом створив для проживання та розвитку сина належні житлово-побутові умови, дитина має окрему облаштовану всім необхідним кімнату з належними санітарно-гігієнічними умовами. Режим роботи позивача за зустрічним позовом дозволяють йому приділяти достатньо часу та уваги вихованню дитини.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 11.05.2023 позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з його матір`ю ОСОБА_1 .У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення скасувати, та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовити, а вимоги за зустрічним позовом задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що судом не було взято до уваги, що малолітній ОСОБА_4 з народження до теперішнього часу малолітній постійно проживає разом з батьком, дідусею та бабусею з боку батька в АДРЕСА_2 , має приязні стосунки з родиною батька, друзів за місцем проживання, відвідує школу. В той час, як позивачка ОСОБА_1 проживає окремо від сина з січня 2021 року і лише у серпні 2022 року була зареєстрована як внутрішньо-переміщена особа за адресою місцяпроживання відповідача та дитини. Суд дійшов до помилкового висновку про те, що позивачка з березня 2022 року проживає разом із сином, сплачує комунальні послуги, приймає активну участь у вихованні та матеріальному забезпеченні сина - закупає продукти харчування, необхідні речі, готує їжу, організує його дозвілля, тому на даний час необхідність у стягненні з неї аліментів перестала існувати. Вказані обставини нічим не підтверджені, зазначені зі слів позивачки. Одночасно з цим суд не прийняв до уваги, що в матеріалах справи міститься копія рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 09 лютого 2023 року про відмову у позові ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів на неповнолітнього ОСОБА_4 . Також суд першої інстанції не дослідив поданий 10 лютого 2022 року флеш-носій з відеозаписом камер внутрішнього зовнішнього спостереження супермаркету «АТБ» по пр. Гагаріна, 164 в м. Харкові, що підтвердужє факт неправомірної поведінки ОСОБА_1 , яка за допомогою невідомих осіб, із застосуванням фізичного насилля, проти волі малолітнього сина витягла дитину з приміщення супермаркету та намагалася посадити у транспортний засіб під керуванням невідомого чоловіка. Апелянт наголосив, що изначаючи місце проживання дитини з матір`ю суд не перевірив де саме має намір проживати ОСОБА_1 разом з дитиною, чи створені там умови для проживання дитини, чи буде відповідати найкращим інтересам дитини зміна звичного для неї середовища тощо. Згідно висновку психолога від 07.06.2023 № 01-28/123, малолітній ОСОБА_4 вважає, що батько заробляє гроші та дає все необхідне, коли батько на роботі - дитиною опікуються дідусь та бабуся. ОСОБА_6 розповів, що у нього є своя кімната, іграшки, проживати з татом весело та добре. Також, хлопчик розповів, що більш прихильний до батька, не бажає змінювати місце проживання та у нього є тривожні спогади про те як мама намагалася примусово забрати його до себе.

У відзиві на на апеляційну скаргу від 21.08.2023 ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін. Посилалсь на те, що суд повно та всебічно встановив обставини у справі та ухвалив рішення, що відповідає інтересам дитини та вимогам закону.

Заслухавши суддю-доповідача, посянення сторін у справі та їх представників, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано 10 листопада 2015 року Виконавчим комітетом Хорошевської селищної ради Харківського району Харківської області, актовий заспи №8, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 , виданим Виконавчим комітетом Хорошевської селищної ради Харківського району Харківської області 10 листопада 2015 року.

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, актовий запис №07, серія НОМЕР_2 , виданим Виконавчим комітетом Хорошевської селищної ради Харківського району Харківської області 15 лютого 2017 року.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 02 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено. Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 10 листопада 2015 року Виконавчим комітетом Хорошівської селищної ради Харківського району Харківської області, актовий запис №08 розірвано.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 16 квітня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені. Припинено з 07 січня 2020 року стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в рорзмірі частини його заробітку, щомісячно, але не менше 50% пррожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 25 листопада 2019 року до досягнення сином повноліття на підставі судового наказу, виданого Конотопським міскрайонним судом Сумської області 02 грулдня 2019 року у цивільній справі №577/5447/19.

Судовим наказом Харківського районного суду Харківської області від 09.11.2021 в справі №635/7607/21 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28 вересня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно даних акту обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_1 , проведеного на підставі заяви ОСОБА_8 встановлено, що у квартирі умови для проживання добрі, в квартирі чисто, прибрано, затишно. Крватира оснащена н6еобхідними меблями та технікою в достатній кількості. Продукти харчування в наявності в необхідній кількості. В квартирі зроблено ремонт. Для виховання та розвитку дитини створені умови, є місце для відпочинку, проведення дозвілля, в наявності одяг, взуття, іграшки, засоби гігієни, постіль в наявності та в достатній кількості.

Відповідно до акту обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_4 , проведеного на підставі заяви ОСОБА_8 встановлено, що для виховання та розвитку дитини створені умови, є окрема кімната, обладнана місцем для відпочинку дитини, зберігання речей, місце для навчання в наявності, іграшки в наявності та в достатній кількості. За цією адресою проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , стосунки, традиції сімї дружні, довірливі.

За змістом акту обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_2 проведеного на підставі заяви ОСОБА_8 для виховання дитини створені такі умови: облаштоване місце для відпочинку і сна, є місце для ігор та розвитку, в наявності розвиваючі ігри, книжки, компьютер.

Згідно висновоку Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Безлюдівської селищної ради від 12.07.2021, затвердженого рішенням виконавчого комітету Безлюдівської селищної ради № 362 від 13.07.2021 доцільно встановити порядок спілкування ОСОБА_1 з сином ОСОБА_4 , з 13 по 28 число кожного місяця, без участі батька, за адресою проживання матері АДРЕСА_1 , починаючи з липня 2021 року на час розгляду у суді справи про визначення місця проживання дитини.

Висновком Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області №381 від 04.08.2021 встановлено, що ОСОБА_2 , ігноруючи рішення Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Безлюдівської селищної ради від 12.07.2021, норми законодавства України та особисті права ОСОБА_1 і ОСОБА_4 в частині вільного спілкування матері та дитини, 13.07 2021 відмовився надати можливість ОСОБА_1 разом з сином поїхати до м. Конотопа. Не надав матері можливості зустрітися та навіть побачитися з сином. З приводу цих обставин поліцією було складено протокол та направлено листа до служби у справах дітей Безлюдівської селищної ради для реагування. Службою у справах дітей Безлюдівської селищної ради було проведено обстеження умов проживання дитини ОСОБА_4 , про що складено відповідний акт. Також, було запропоновано ОСОБА_2 надати пояснення щодо подій 13.07.2021. ОСОБА_2 в своїх пояснення не заперечував проти того, що він відмовився надати дозвіл на спілкування та від`їзд сина з дружиною до м. Конотоп. На засідання Комісії 03.08.2021 прибули ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , кожен з яких вважає, що дитина, ОСОБА_4 , 2017 року народження має проживати з ним. Під час засідання Комісії ОСОБА_2 в категоричній формі відмовився виконати рішення про встановлення порядку спілкування та заявив, що ніякі рішення Безлюдівської селищної ради виконувати не збирається до винесення Харківським районним судом рішення у справі про визначення місця проживання ОСОБА_4 . Мати, ОСОБА_1 .. Крім того повідомив, що якщо його дружина, ОСОБА_1 бажає проживати разом з дитиною, малолітнім ОСОБА_9 , 2017 року народження, вона має змогу це зробити, переїхавши за адресою: АДРЕСА_2 , де проживатиме разом з ОСОБА_2 та його батьками. ОСОБА_1 від даної пропозиції відмовилась, так як вважає подружнє життя разом ОСОБА_2 в одному будинку з батьками чоловіка не можливим. Комісія вирішила попередити ОСОБА_2 про адміністративну відповідальність за невиконання рішень органу місцевого самоврядування. За результатами розгляду комісія вирішила за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_9 , 2017 року народження з матір`ю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Із наданих суду матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 мала місце роботи: Фермерське господарство «ОСОБА_10», з 10.01.2020 посада - директор (керівник) малого підприємства сільськогосподарського; ТОВ «АГРАРНА ФІРМА «ХЛАБОДАР»», з 22.02.2021 посада - бухгалтерка за сумісництвом). Характеристика позитивна.

Даними довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Санвей СТ» №06/02-2023 від 06 лютого 2023 року підтверджується, що ОСОБА_1 працює в ТОВ на посаді бухгалтер з 01 грудня 2022 року по теперішній час.

Згідно даних довідки ( або довідок?) Комунального некомерційного підприємства Конотопської міської ради Конотопської центральної районної лікарні Доросла полікліника №14 від 08.01.2020 вбачаєтьбся, що ОСОБА_1 на «Д» обліку у лікаря нарколога не перебуває, 08.01.2020 пройшла психіатричний огляд. На «Д» обліку психіатричному обліку не перебуває.

ОСОБА_2 з 11.08.2020 працює на об`єкті ПАТ «Філіп Морріс Україна» у Спільному українсько- нідерландському підприємстві у формі ТОВ «Група 4 секурітас ЛТД» на посаді - охоронець. Характеристика за місцем проживання та роботи позитивна. Згідно сертифікату про проходження профілактичного наркологічного огляду від 04.08.2022 ОСОБА_2 ознак наркологічних захворювань не виявлено.

З медичної довідки про проходження обовязкових попереднього та періодичного психіатричного оглядів від 04.08.2022 вбачається, що ОСОБА_2 психіатричних протипоказань до виконання обовязків зі спецзасобами індивідуального захисту не виявлено.

Відповідно до актів оцінки потреб сім`ї ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 (акт оцінки потреб КУ «ЦНСП Безлюдівської селищної ради» № 4/21 від 11.02.2021, наданий до служби у справах дітей Безлюдівської селищної ради 20.07.2021р.) та сім`ї ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_4 (акт оцінки потреб № 176 від 26.07.2021 р. Конотопського міського центру соціальних служб) - обидва з батьків спроможні виконувати обов`язки з виховання дитини.

ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_10 , 1950 року народження (батько ОСОБА_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 належить земельна ділянка площею 0,0314 га, у тому числі за земельним угіддям - рілля 0,0314 га, що знаходиться по АДРЕСА_4 , що підтверджуєжться копією свідоцтва про спадщину за заповітом, реєстровий №497.

Також ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_10 , 1950 року народження (батько ОСОБА_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 належить земельна ділянка площею 0,2500 га, у тому числі за земельними угіддями - малоповерхова забудова 0,1409 га, рілля 0,1091, що знаходиться по АДРЕСА_4 , що підтверджуєжться копією свідоцтва про спадщину за заповітом, реєстровий №496.

Крім того, ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_10 , 1950 року народження (батько ОСОБА_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 належить житловий будинок з господарчо-побутовими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_4 , що підтверджуєжться копією свідоцтва про спадщину за заповітом, реєстровий №495.

Також ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на житло від 16.04.1996 належить квартира, розташована за адресою АДРЕСА_1 . Квартира приватизована згійдно з Законом «Про приватизацію державного житлового фонду».

Рішенням Конотопського міскрайонного суду Сумської області від 23 березня 2020 року визнано за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , право довічного успадковуваного володіння земельними ділянками, площею 37,7 га та 12,3 га, яке належало ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 на підставі державного акту на право довічного успадкованого володіння землею № 005692, виданого Гружчанською сільською радою 25 березня 1993 року.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору.

Міжнародні та національні норми права не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) викладено висновок про те, що положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, встановлюють, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей».

У статтях 12, 81 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

За результатами оцінки наданих сторонами у справі доказів, колегія суддів дійшла висновку, що сторони у справі є здоровими, працездатними людьми зі стабільним прибутком. Сторони не заперечували, та з матеріалів справи не вбачається, що хтось із батьків дитини зловживає алкогольними чи наркотичним засобами, має залежності, що можуть негативно вплинути на розвиток, безпеку та здоров`я малолітньої дитини. Обидва з батьків цікавляться життям сина ОСОБА_6 та приймають у ній участь у його вихованні.

Відповідно до частин першої, другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини.

Колегією суддів у судовому засіданні 11.01.2024 у присутності представника органу опіки а піклування був допитаній малолітній ОСОБА_11 , року народження, який повідомив, що однаково сильно любить обох батьків та бажає проживати разом із мамою і батьком. Будинок в якому він проживає вважає своїм домом, має в ньому власну кімнату та всі умови для проживання. Зазначив, що не хоче їхати жити з мамою до м.Конотоп і боїться того що мама його вкраде. Він має достатньо уваги з боку родини тата - своїх бабусі та дідуся. Бабуся готує йому іжу та допомагає у побуті. Мама та тато працюють і приходять до дому у ввечері. Він відвідує школу онлайн та робить з татом всі уроки, гуляє у дворі будинку та з татом.

Колегія суддів уважає, що за однакового ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, наявності у кожного з них матеріальної можливості забезпечити сину належні умови існування та однакової прихильності дитини до кожного, думка дитини щодо місця свого проживання має бути врахована, але не є обов» язковою.

Вирішуючи спір, враховуючи наведені норми матеріального права, у повному обсязі, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд першої інстанції дійшов висновку про визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Апеляційний суд погоджується із таким висновками судів з огляду на таке.

Колегія суддів зауважує, що сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків. Дитина є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів.

Матеріли справи та пояснення сторін підтверджують, що між сторонами у справі є неприязні відносини, що виражаються у загальній недовірі та відтсуності порозуміння з приводу виховання та розвитку дитини, дитина з народження проживає в будинку батька, який має на сина великий вплив.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_8 посянила, та ОСОБА_2 не заперечував, що вона погодилась проживати разом з відповідачем в одному у будинку з метою збереження психоемоційного зв`язку із сином, але в супереч вимог Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Безлюдівської селищної ради від 12.07.2021, затвердженого рішенням виконавчого комітету Безлюдівської селищної ради № 362 від 13.07.2021 вона не має можливості не те, що поїхати до м.Конотоп, за місцем свого проживання, а навіть просто погуляти з дитиною за двором без присутності батька.

Визначаючи місце проживання дитини, надавши належну оцінку усім обставинам справи, а саме, тому, що і батьком і мамою створено належні умови для виховання та розвитку дитини, обоє з батьків приділяють увагу, підтримку та люблять дитину, суд, виходячи із найкращих інтересів дитини, дійшов обґрунтованих висновків про визначення місця проживання дитини з ОСОБА_1 .

Наявність підстав для визначення місця проживання малолітнього сина сторін з матір`ю пов`язується також із тим, що батько, хоча й належним чином займається вихованням та утриманням дитини, проте, перешкоджаючи ОСОБА_1 у спілкуванні із сином, позбавляє її як належної опіки і виховання з боку матері, так і порушує їхнє право на прямі контакти, що суперечить найкращим інтересам дитини. Про здійснення порушень прав ОСОБА_1 на зустрічі з дитиною свідчать докази, що містяться у матеріалах справи, зокрема висновком Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області №381 від 04.08.2021

Батько дитини, який безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того, з ким дитина буде проживати.

Виходячи із обставин цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини та викладені вище висновки та батьком дитини створені умови за яких дитина стала вразливою до будь - якого спілкування з матір`ю. Суд, визначаючи місце проживання малолітньої дитини сторін у цій справі з матір`ю, дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначене буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, сприятиме повноцінному її вихованню та розвитку.

На час ухвалення оскаржуваного рішення судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання дитини з батьком буде мати більш позитивний вплив на дитину, ніж визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене апеляціну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 належить залишити без задоволення, а рішення суду -залишити без змін.

Питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» не вирішувалося.

Керуючись ст. 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 11 травня 2023 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31 січня 2024 року.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук