Постанова

від 08.05.2024 по справі 635/8680/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня2024 року

м. Київ

справа № 635/8680/20

провадження № 61-3031св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ;

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ;

третя особа - служба у справах дітей Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Деркача Станіслава Анатолійовича - на рішення Харківського районного суду Харківської області від 11 травня 2023 року у складі судді Назаренко О. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 25 січня 2024 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю.,Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом доОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю.

Позовна заява обґрунтована тим, що з 10 листопада 2015 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_3 .

Спільне життя з чоловіком не склалось, між ними постійно виникали сварки, конфліктні ситуації, ініціатором яких був відповідач. Відповідач неодноразово спричиняв їй тілесні ушкодження, що стало підставою для звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу.

Вказувала, що на цей час вона разом з дитиною проживає у належному відповідачу будинку за адресою: АДРЕСА_1 разом з його батьками, проте після розірвання шлюбу планує переїхати з дитиною у належну їй квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Службою у справах дітей Конотопської міської ради Сумської області 09 січня 2020 року складений акт обстеження умов проживання вказаної квартири, згідно якого квартира обладнана необхідними меблями та побутовою технікою, повністю придатна для проживання дитини, в квартирі зроблено ремонт, достатньо місця для відпочинку дитини та проведення дозвілля. Крім того, у цій квартирі проживає її мати - ОСОБА_4 , яка допомагатиме у вихованні дитини. У бабусі теплі стосунки з онуком, він дуже до неї прив`язаний, тож наявні максимально сприятливі умови для комфортного проживання дитини.

Стверджувала, що після сварок, які чинить відповідач, дитина стає знервованою, у сина бувають істерики, його важко заспокоїти, тому вважала, що подальше проживання сина з відповідачем може негативно вплинути на психічний стан дитини, їх малолітньому сину буде краще та безпечніше проживати з нею окремо від батька.

Вказувала, що має постійний дохід, не має шкідливих звичок, за місцем проживання характеризується позитивно. Намагається максимально приділяти увагу вихованню та всебічному розвитку сина та може створити належні умови для його морального, духовного та фізичного розвитку.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею за адресою: АДРЕСА_2 .

У лютому 2021 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - служба у справах дітей Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що 10 листопада 2015 року між ним та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_3 . Дитина зареєстрована та постійно проживає за його місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Сімейне життя з ОСОБА_1 не склалося, відповідачка неодноразово без повідомлення причин залишала сім`ю і дитину, навіть під час хвороби, проживала за своїм місцем реєстрації, не приділяла достатньої уваги вихованню дитини.

У січні 2021 року ОСОБА_1 вказавши, що йде до магазину, пішла з дому, забравши з собою дитину. Після спливу 5 годин він викликав поліцію, оскільки дружина з дитиною додому не повернулися, зв`язок з нею обірвався. З`ясувалося, що ОСОБА_1 з дитиною поїхала за місцем своєї реєстрації в Сумську область. Разом зі своєю матір`ю вона всіляко перешкоджала йому побачитись з дитиною, не пускала в будинок, проте йому вдалося забрати сина та повернутися разом з ним додому і з цього часу дитина постійно проживає з ним.

Вказував, що відповідачка, бажаючи проживати з дитиною в м. Конотоп Сумської області, неодноразово намагалася без його згоди змінити постійне місце проживання дитини, але він вважає, що місце проживання малолітнього сина має бути визначено разом з ним, оскільки з народження по цей час дитина постійно проживає з ним, дідусем та бабусею у смт Хорошеве Харківської області. Він має постійне місце роботи, стабільний щомісячний дохід, позитивно характеризується за місцем роботи та за місцем проживання, не перебуває на обліку наркологічного та психоневрологічного диспансерах, з народження опікується сином та матеріально забезпечує, слідкує за його станом здоров`я, створив для проживання та розвитку дитини належні житлово-побутові умови, дитина має окрему облаштовану всім необхідним кімнату з належними санітарно-гігієнічними умовами. Режим роботи дозволяє приділяти достатньо часу та уваги вихованню дитини.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просив суд визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 11 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 25 січня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Суди виходили із того, що обома батьками створено належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини, проте визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю буде відповідати якнайкращим інтересам дитини.

Судами враховано, що між сторонами у справі склалися неприязні стосунки, що виражаються у загальній недовірі та відсутності порозуміння з приводу виховання та розвитку дитини, дитина з народження проживає в будинку батька за адресою: АДРЕСА_1 , який має на сина великий вплив.

ОСОБА_1 погодилась проживати разом з відповідачем в одному будинку лише з метою збереження психоемоційного зв`язку із сином, оскільки батько дитини не виконує рішення комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області від 13 липня 2021 року щодо встановлення порядку спілкування матері з сином, перешкоджає її зустрічам з дитиною, вона навіть не може погуляти з дитиною без присутності батька. Перешкоджаючи ОСОБА_1 у спілкуванні із сином, відповідач позбавляє дитину опіки і вихованню з боку матері, порушує їхнє право на прямі контакти, що не відповідає найкращим інтересам дитини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Деркач С. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Харківського районного суду Харківської області від 11 травня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 25 січня 2024 року й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 761/29693/19, від 02 лютого 2022 року у справі № 529/1190/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також посилається на не дослідження судами зібраних у справі доказів та не надання їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2024 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 635/8680/20 із Харківського районного суду Харківської області.

У квітні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, не надали належної оцінки доказам та дійшли помилкового висновку про визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Суди не взяли до уваги, що з початку ведення бойових дій на території України ОСОБА_1 фактично проживає разом з сином та колишнім чоловіком у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що спростовує висновки судів про чинення батьком перешкод у спілкуванні матері з сином.

Крім того, суди не дослідили надані докази, а саме: відеозапис камер внутрішнього зовнішнього спостереження супермаркету АТБ по пр. Гагаріна, 164 у м. Харкові від 21 січня 2022 року, який свідчить саме про неправомірну поведінку ОСОБА_1 , яка із застосуванням фізичного сили витягла сина з приміщення супермаркету та проти його волі намагалася посадити у транспортний засіб під керуванням невідомої особи.

Суди безпідставно посилались на невиконання ОСОБА_2 рішення комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області від 13 липня 2021 року щодо встановлення порядку спілкування матері з сином та залишили поза увагою ті обставини, що на цей час на розгляді в суді перебуває справа № 635/7142/21 за позовом ОСОБА_2 до Безлюдівської сільської ради Харківського району Харківської області про визнання незаконним та скасування вказаного рішення, а також справа № 635/9388/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа -Безлюдівська селищна рада Харківського району Харківської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі матері у вихованні дитини. За вказаних обставин, на думку заявника, рішення комісії з питань захисту прав дитини від 13 липня 2021 року втратило обов`язковість виконання та носить рекомендаційний характер.

Крім того, суди не надали належної оцінки висновку психолога від 07 червня 2023 року № 01-28/123, згідно якого дитина більш прихильна до батька, не бажає змінювати місце проживання; не врахували думку дитини, яка бажає проживати з батьком у його будинку і зміна місця проживання дитини спричинитиме порушення стійких, усталених зв`язків дитини з оточенням і звичним середовищем, що не буде відповідати найкращим інтересам дитини.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2024 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Звертає увагу на те, що висновок психолога від 07 червня 2023 року № 01-28/123, на який посилається заявник в касаційній скарзі, є недопустимим доказом, оскільки був наданий вже після розгляду справи в суді першої інстанції; допит дитини відбувався в учбовому закладі, у якому дитина не була оформлена, без згоди та відома матері та за певними визначеними адвокатом Лаєвською М. Л. питаннями. За фактом порушень та перевищення повноважень директором та співробітниками учбового закладу до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини була подана скарга та в результаті проведеної компетентними органами перевірки були встановлені певні порушення практичним психологом під час бесіди з малолітнім ОСОБА_3 .

Просила касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10 листопада 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб (а. с. 17, т. 1), який рішенням Харківського районного суду Харківської області від 02 листопада 2021 року у справі № 635/8677/20 розірвано.

У шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 18, т. 1).

Дитина зареєстрована та фактично проживає за адресою реєстрації батька: АДРЕСА_1 (а. с. 85, т. 1).

ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , але фактично проживає з дитиною за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом, виданих 17 травня 2018 року приватним нотаріусом Конотопського міського нотаріального округу Вороною Г. І., після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , належать: житловий будинок з господарчо-побутовими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_4 ; земельні ділянки, площею 0, 0314 га, у тому числі за земельним угіддям - рілля 0, 0314 га; площею 0, 2500 га, у тому числі за земельними угіддями - малоповерхова забудова 0, 1409 га, рілля 0, 1091 га, що знаходяться по АДРЕСА_4 (а. с. 40, 41, 42, т. 1).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 16 квітня 1996 року, ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_5 (а. с. 43, т. 1).

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 23 березня 2020 року у справі 577/786/20 визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , право довічного успадковуваного володіння земельними ділянками, площею 37, 7 га та 12, 3 га, яке належало спадкодавцю на підставі державного акту на право довічного успадкованого володіння землею № 005692, виданого Гружчанською сільською радою 25 березня 1993 року (а. с. 59-61, т. 1).

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 16 квітня 2020 року у справі № 577/910/20 припинено з 07 січня 2020 року стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини його заробітку, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 25 листопада 2019 року до досягнення сином повноліття на підставі судового наказу, виданого Конотопським міськрайонним судом Сумської області 02 грудня 2019 року у справі № 577/5447/19 (а. с. 98-100, т. 1).

Судовим наказом Харківського районного суду Харківської області від 09 листопада 2021 року у справі № 635/7607/21 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28 вересня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно акту обстеження умов проживання від 09 січня 2020 року, складеного комісією служби у справах дітей Конотопської міської ради Сумської області, на підставі заяви ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_5 , умови для проживання добрі, в квартирі чисто, прибрано, затишно. Квартира обладнана необхідними меблями та технікою в достатній кількості. Продукти харчування в наявності в необхідній кількості. В квартирі зроблено ремонт. Для виховання та розвитку дитини створені умови, є місце для відпочинку, проведення дозвілля, в наявності одяг, взуття, іграшки, засоби гігієни, постіль в достатній кількості (а. с. 45, т. 1).

Згідно акту обстеження умов проживання від 22 червня 2021 року, складеного комісією служби у справах дітей Конотопської міської ради Сумської області, на підставі заяви ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 , для виховання та розвитку дитини створені умови, є окрема кімната, обладнана місцем для відпочинку дитини, зберігання речей, є місце для навчання, іграшки в достатній кількості. У вказаному будинку проживають ОСОБА_1 та її мати ОСОБА_4 . Стосунки сім`ї дружні, довірливі (а. с. 129-130, т. 2).

Згідно акту обстеження умов проживання від 11 лютого 2021 року, складеного на підставі заяви ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 для виховання дитини створені такі умови: облаштоване місце для відпочинку і сну, є місце для ігор та розвитку, в наявності розвиваючі ігри, книжки, комп`ютер (а. с. 87, т. 1).

Відповідно до актів оцінки потреб сім`ї ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (акт оцінки потреб КУ «ЦНСП Безлюдівської селищної ради» № 4/21 від 11 лютого 2021 року, наданий до служби у справах дітей Безлюдівської селищної ради 20 липня 2021 року) та сім`ї ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 (акт оцінки потреб № 176 від 26 липня 2021 року Конотопського міського центру соціальних служб), - обидва з батьків спроможні виконувати обов`язки з виховання дитини.

Згідно висновку комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Безлюдівської селищної ради від 12 липня 2021 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету Безлюдівської селищної ради від 13 липня 2021 року № 362, встановлено порядок спілкування ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 13 по 28 число кожного місяця, без участі батька, за адресою проживання матері: АДРЕСА_5 , починаючи з липня 2021 року на час розгляду у суді справи про визначення місця проживання дитини (а. с. 191, 192, т. 2).

Відповідно до висновку Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області від 04 серпня 2021 року № 381, комісія вважала за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_6 , 2017 року народження, з матір`ю ОСОБА_1 . У висновку зазначено, що ОСОБА_2 , ігноруючи рішення комісії з питань захисту прав дитини про встановлення порядку спілкування матері з сином, норми законодавства України та особисті права ОСОБА_1 і ОСОБА_3 в частині вільного спілкування матері та дитини, 13 липня 2021 року відмовився надати можливість ОСОБА_1 разом з сином поїхати до м. Конотопа, не надав матері можливості зустрітися та навіть побачитися з сином. ОСОБА_2 в своїх поясненнях не заперечував вказані обставини. З приводу цих обставин поліцією було складено протокол та направлено лист до служби у справах дітей Безлюдівської селищної ради для реагування. На засідання комісії 03 серпня 2021 року були присутні ОСОБА_2 , ОСОБА_1 і кожен з них вважав, що дитина, ОСОБА_3 , 2017 року народження має проживати з ним. Під час засідання комісії ОСОБА_2 в категоричній формі відмовився виконати рішення про встановлення порядку спілкування та заявив, що ніякі рішення Безлюдівської селищної ради виконувати не збирається до винесення судом рішення у справі про визначення місця проживання дитини. Крім того ОСОБА_2 повідомив, що якщо ОСОБА_1 бажає проживати разом з дитиною, він не заперечує проти її переїзду у його будинок за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 від цієї пропозиції відмовилась, оскільки вважала подружнє з ОСОБА_2 життя в одному будинку з його батьками неможливим. Комісія вирішила попередити ОСОБА_2 про адміністративну відповідальність за невиконання рішень органу місцевого самоврядування (а. с. 168, 169-171, т. 2).

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 працювала у фермерському господарстві « ОСОБА_5 » з 10 січня 2020 року на посаді директора (керівника) малого сільськогосподарського підприємства; у приватному підприємстві «Українська виноробна компанія» з 13 лютого 2020 року по 19 січня 2021 року на посаді бухгалтера, з 23 лютого 2021 року у ТОВ «Аграрна фірма «Хлібодар» на посаді бухгалтера за сумісництвом (а. с. 34, 35, 37, т. 1; а. с. 37, т. 2). Характеристика позитивна.

Згідно з довідкою товариства з обмеженою відповідальністю «Санвей СТ» від 06 лютого 2023 року № 06/02-2023, ОСОБА_1 з 01 грудня 2022 року по цей час працює у товаристві на посаді бухгалтера.

Згідно з довідками комунального некомерційного підприємства «Конотопська центральна районна лікарня» Конотопської міської ради від 08 січня 2020 року, ОСОБА_1 на «Д» обліку у лікаря нарколога не перебуває, на «Д» психіатричному обліку не перебуває (а. с. 65, 66, т. 1).

ОСОБА_2 з 11 серпня 2020 року працює на об`єкті ПАТ «Філіп Морріс Україна» у спільному українсько-нідерландському підприємстві у формі ТОВ «Група 4 Секурітас ЛТД» на посаді охоронця. Характеристика за місцем роботи позитивна (а. с. 92, т. 1).

Згідно з медичною довідкою про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричного оглядів від 04 серпня 2022 року, ОСОБА_2 психіатричних протипоказань до виконання обов`язків зі спецзасобами індивідуального захисту не має (а. с. 91, т. 1).

Згідно з сертифікатом про проходження профілактичного наркологічного огляду від 04 серпня 2022 року, ознак наркологічних захворювань у ОСОБА_2 не виявлено (а. с. 90, т. 1).

В суді апеляційної інстанції 11 січня 2024 року у присутності представника органу опіки та піклування малолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надав пояснення, вказавши, що однаково сильно любить обох батьків та бажає проживати разом із мамою і батьком. Будинок, в якому він проживає, вважає своїм домом, має в ньому власну кімнату та всі умови для проживання. Зазначив, що не хоче їхати жити з мамою до м. Конотоп і боїться того, що мама його вкраде. Він має достатньо уваги з боку родини тата - бабусі та дідуся. Бабуся готує йому їжу та допомагає у побуті. Мама та тато працюють і приходять до дому у ввечері. Він відвідує школу онлайн та робить з татом всі уроки.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Деркача С. А. задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У відповідності до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

У відповідності до частини другої статті 54 СК України усі найважливіші питання життя сім`ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Дружина, чоловік мають право противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім`ї.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (частина перша статті 160 СК України).

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати інтереси батьків.

Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (зокрема, постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 вказано, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування.

При вирішенні спорів про визначення місця проживання дитини суди враховують спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; стосунки між дитиною і батьками в минулому; бажання батьків бути опікунами; збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання, школу, друзів; бажання дитини; безпекові питання. Органам державної влади слід враховувати чи страждатиме дитина через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки одного з батьків.

Таким чином, обставини, встановлені у результаті детальної та поглибленої оцінки конкретної сімейної ситуації та фактори фактичного, емоційного, психологічного, матеріального та медичного характеру приводять правила щодо визначення місця проживання малолітньої дитини судом в дію.

У цій справі судами встановлено, що батьки мають належні житлові умови, доходи, мають бажання виховувати сина.

Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і має гарантувати захист прав дитини.

Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; клопотати про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, бути поінформованою про можливі наслідки реалізації своїх думок та про можливі наслідки будь-якого рішення (статті 3, 4 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року).

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати інтересам дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»).

Думка дитини може бути висловлена у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.

Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17).

При оцінці пояснень дитини необхідно враховувати її вік на момент опитування, рівень розвитку та психологічні особливості, притаманні відповідному віку.

Думка дитини, яка не досягла віку 14 років, при вирішенні спору про визначення її місця проживання не може розглядатися судом, як право вето, разом із тим ухвалення судом рішення всупереч думці дитини має бути належним чином мотивоване в першу чергу інтересами дитини.

Із пояснень малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наданих в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції 11 січня 2024 року, якому на час надання пояснень виповнилось шість років, встановлено, що дитина однаково сильно любить обох батьків та бажає проживати разом із мамою і батьком. Будинок, в якому він проживає, вважає своїм домом, має в ньому власну кімнату та всі умови для проживання. Зазначав, що не бажає їхати жити з мамою до м. Конотоп.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17 про те що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що дитина з народження проживає в будинку батька за адресою: АДРЕСА_1 , який має на сина великий вплив.

Суди попередніх інстанцій вважали, що хоча ОСОБА_2 належним чином займається вихованням та утриманням сина, намагається створити для нього якнайкращі умови проживання, проте одночасно із цим створює перешкоди у спілкуванні матері з дитиною, не бажає йти на компроміс для того, щоб знайти взаєморозуміння в питаннях виховання дитини.

При цьому суди дійшли висновку, що ОСОБА_2 своєю неналежною поведінкою порушує права як ОСОБА_1 на участь у вихованні дитини, так і права дитини на спілкування з нею, оскільки незважаючи на встановлений висновком комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Безлюдівської селищної ради від 12 липня 2021 року, затверджений рішенням виконавчого комітету Безлюдівської селищної ради від 13 липня 2021 року № 362, порядок спілкування матері з сином, а саме: з 13 по 28 число кожного місяця, без участі батька, за адресою проживання матері: АДРЕСА_5 , ОСОБА_2 не виконував вказане рішення, що вказує на те, що він здійснює свої батьківські права всупереч інтересам дитини, яка потребує любові обох батьків. Обмеживши дитину у спілкуванні з матір`ю, не бажаючи вирішувати спільно з нею за участі органу опіки та піклування питання виховання дитини, тим самим відповідач створює умови, за яких втрачається зв`язок матері з дитиною, дитина знаходиться під повним контролем і впливом батька.

Судами надано належну оцінку висновку Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області, затвердженому рішенням виконавчого комітету Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області від 04 серпня 2021 року № 381, у якому комісія вважала за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_6 , 2017 року народження, з матір`ю ОСОБА_1 . При цьому комісією були враховані обставини невиконання ОСОБА_2 вищевказаного рішення щодо визначення порядку спілкування матері з дитиною та попереджено останнього про адміністративну відповідальність за невиконання рішень органу місцевого самоврядування.

Встановивши, що і батьком, і матір`ю створено належні умови для виховання та розвитку дитини, і батько і матір характеризуються позитивно, працюють та мають стабільний дохід, врахувавши інтереси малолітньої дитини, психологічний стан та особливості фізичного розвитку, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на її виховання і обов`язком батьків діяти в інтересах дитини, взявши до уваги висновок органу опіки і піклування про доцільність визначення місця проживання дитини з матір`ю, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Визначаючи місце проживання дитини з матір`ю, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, взявши до уваги вік дитини та поведінку кожного з батьків, суди надали першочергове значення саме найкращим інтересам дитини.

Суди правильно вказали про те, що батько дитини, який безсумнівно відіграє важливу роль у її житті та розвитку, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я, стан розвитку дитини, незалежно від того, з ким вона буде проживати.

Верховний Суд також розглянув доцільність застосування моделі спільної фізичної опіки над дитиною (почергового проживання з кожним із батьків за відповідним графіком), на можливість якої раніше неодноразово вказував у своїх постановах, зокрема від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20 та від 14 грудня 2022 року у справі № 742/2571/21, від 04 жовтня 2023 року в справі № 208/4667/20.

Під час вирішення питання щодо можливості встановлення спільної фізичної опіки, суди окрім загальних обставин, мають також враховувати: бажання кожного з батьків, щоб дитина проживала разом з ним, згоду на участь у її вихованні та піклуванні; наявність у обох батьків сталих відносин з дитиною та бажання останньої спілкуватися з обома батьками; відсутність обставин, зазначених у частині другій статті 161 СК України, а також інших обставин, що можуть становити загрозу інтересам дитини; наявність у кожного з батьків часу та можливості, що дозволяє належним чином опікуватися дитиною; місце проживання кожного з батьків, що знаходиться не далеко від звичайного місця проживання дитини (сформованих місць життєвих інтересів дитини) тощо.

У справі, що переглядається в касаційному порядку, незважаючи на те, що батьки позитивно характеризуються, висловлюють бажання в однаковій мірі піклуватися про дитину, мають час та можливість належним чином опікуватися дитиною, Верховний Суд не може залишити поза увагою проживання батьків у різних областях України (мати - у Сумській області, батько - у Харківській області), а тому, з урахуванням цих обставин, віку дитини, якій на момент перегляду справи касаційним судом виповнилось сім років, Верховний Суд констатує, що за обставин цієї справи застосування спільної фізичної опіки є недоцільним та не буде відповідати найкращим інтересам дитини.

Верховний Суд звертає увагу, що визначення місця проживання дитини з матір`ю та зміна місця проживання не призведе до критичних змін у житті дитини, залежно від обставин, які можуть виникнути у житті дитини та батьків, місце проживання малолітнього ОСОБА_3 може бути змінено в подальшому, як за рішенням суду так і за згодою самих батьків з урахуванням думки дитини, у тому числі із застосуванням моделі спільної фізичної опіки над дитиною (почергового проживання з кожним із батьків за відповідним графіком).

Разом з тим, визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю не повинно негативно впливати на її взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дітей з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків, що мають усвідомлювати обидва з батьків, спір між якими вирішено судом.

Верховний Суд підкреслює необхідність налагодження батьками співпраці з метою забезпечення належного контакту між кожним із них з дитиною, встановлення можливості спілкування та спільного проведення часу.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені в постановах у постановах Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 761/29693/19, від 02 лютого 2022 року у справі № 529/1190/18 є безпідставним, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах, а фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Деркача Станіслава Анатолійовича - залишити без задоволення.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 11 травня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 25 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович