Постанова

від 29.01.2024 по справі 910/8879/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2024 р. Справа№ 910/8879/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.

за участю представників сторін:

від позивача: Бондар А.В.;

від відповідача: Соболевська І.В.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА РЕКОНСТРУКЦІЯ"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 року

у справі №910/8879/23 (Суддя Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА РЕКОНСТРУКЦІЯ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гудвіл»

про стягнення 1518372,00 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА РЕКОНСТРУКЦІЯ" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудвіл" про стягнення 1518 372 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані частинами 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, безпідставним одержанням відповідачем коштів та відмовою добровільно повернути їх.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудвіл" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА РЕКОНСТРУКЦІЯ" 1 518 372,00 грн безпідставно набутих коштів, 22 775,58грн. судового збору та 60 000,00 грн витрат на правову допомогу.

31.10.2023 року позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив накласти арешт на квартиру Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудвіл" загальною площею 48,7 м2 за адресою: Київська область, Бучанський район, м. Вишневе, вул. Паркова, 40, кв. 141-А.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 року у справі №910/8879/23 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна реконструкція» про забезпечення позову відмовлено.

Відмовляючи в заяві про забезпечення позову суд вказав, що позивачем в обґрунтування заяви про забезпечення позову не було надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження наявності підстав для забезпечення позову, існування реальної загрози неможливості виконання рішення суду. Посилання заявника на відчуження належного йому нерухомого майна не свідчить про наявність безумовних обставин, що істотно ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна реконструкція» та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з вказаною ухвалою,Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА РЕКОНСТРУКЦІЯ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 у справі №910/8879/23 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву позивача від 30.10.2023 та вжити заходи забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 136-137 Господарського процесуального кодексу України.

Апелянт вважає, що скаржником було наведено достатньо доказів того, що відповідачем вживаються систематичні заходи з виведення нерухомого майна, що свідчить про неможливість виконання рішення суду.

При цьому, за твердженням скаржника, навіть з тексту оскаржуваної ухвали вбачається, що є підстава для забезпечення позову.

Відповідач своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2023 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів: Коротун О.М., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 року витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8879/23, які надійшли на адресу суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА РЕКОНСТРУКЦІЯ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 у справі № 910/8879/23 залишено без руху.

Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА РЕКОНСТРУКЦІЯ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 року у справі №910/8879/23.

Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/98/24 від 15.01.2024 року, у зв`язку перебуванням судді Коротун О.М.на лікарняному, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/8879/23.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2024 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді, Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 року прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУДВІЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 року у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді, Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 року розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА РЕКОНСТРУКЦІЯ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 у справі № 910/8879/23 відкладено на 29.01.2024 року.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 29.01.2023 року підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити в повному обсязі, ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити заяву позивача про забезпечення позову.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції 29.01.2023 року проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив ухвалу сулу першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

31.10.2023 року позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив накласти арешт на квартиру Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудвіл" загальною площею 48,7 м2 за адресою: Київська область, Бучанський район, м. Вишневе, вул. Паркова, 40, кв. 141-А.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявник зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Гудвіл" після прийняття рішення у даній справі почало відчужувати належне йому нерухоме майно, тому невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Частиною 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Положеннями ст.136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться в нього чи інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) або повернення майна чи про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (схожий за змістом висновок сформульовано у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 року справі № 915/870/18, від 05.09.2019 року у справі № 911/527/19, від 23.07.2021 року у справі № 915/1429/20).

Так, як правильно встановлено судом першої інстанції, вказані заявником заходи забезпечення позову не мають зв`язку між обраним заходом забезпечення позову (накладення арешту на майно відповідача ( квартиру )) і предметом розгляду справи (стягнення безпідставно набутих коштів за арматуру згідно рах-факт №№4627 від 28.04.2023 року, 4820 від 02.05.2023 року).

Відповідно до положення ст.ст. 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Тобто, необхідною умовою для забезпечення доказів, є наявність підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений.

Схожа за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.05. 2023 року у справі №910/9677/21.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять, а заявником не було надано належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України доказів підтвердження наявності підстав для забезпечення позову, зокрема, існування реальної загрози неможливості виконання рішення суду.

З огляду на викладене, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що останнім було наведено достатньо доказів того, що відповідачем вживаються систематичні заходи з виведення нерухомого майна, як необґрунтовані та такі, що не підтверджені жодними доказами.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання заявника на відчуження належного йому нерухомого майна не свідчить про наявність безумовних обставин, що істотно ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду, зокрема, заявником не надано доказів відсутності на рахунках боржника грошових коштів для виконання рішення суду тощо.

Твердження скаржника, що скаржник не отримав кошти від продажу майна відповідачем, не спростовує висновків суду, зокрема щодо необґрунтованості та не підтвердження належними доказами відповідної заяви.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необґрунтованість поданої позивачем заяви про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвалу суду прийнята у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав її скасовувати або змінювати не вбачається.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно з ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА РЕКОНСТРУКЦІЯ"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 року у справі №910/8879/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 року у справі №910/8879/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім

Дата складення повного тексту 29.01.2024 року.