ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" березня 2024 р. Справа№ 910/8879/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Коротун О.М.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.;
представників сторін:
від позивача: Бондар А.В.;
від відповідача: Соболевська І.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУДВІЛ"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 03.10.2023 (оприлюднено 23.10.2023)
у справі № 910/8879/23 (суддя Ярмак О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА РЕКОНСТРУКЦІЯ"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "ГУДВІЛ"
про стягнення 1 518 372,00 грн
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА РЕКОНСТРУКЦІЯ" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУДВІЛ" з вимогою про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 1 518 372,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що він платіжними інструкціями №№ 4762 від 28.04.2023, 303, 4770 від 02.05.2023 сплатив на користь відповідача грошові кошти у розмірі 1 518 372 грн з призначеннями платежу оплата за арматуру згідно з рах-факт. №№ 4628 від 28.04.2023, 4820 від 02.05.2023. Між сторонами не існувало договірних стосунків. Листами позивач №№ 51, 52 від 03.05.2023 просив повернути помилково направлені кошти. Проте, відповідач помилково отримані кошти не повернув, у зв`язку з чим, позивач звернувся з позовом про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 1 518 372,00 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудвіл" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна реконструкція" 1 518 372,00 грн безпідставно набутих коштів, 22 775, 58 грн судового збору, 60 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач у порушення вимог ст.1212 ЦК України не повернув безпідставно набуті кошти, які підлягали стягненню у розмірі 1 518 372,00 грн, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГУДВІЛ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі № 910/8879/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Апелянт зазначає, що судом не надана оцінка наданим відповідачем доказам, якими підтверджуються досягнення між сторонами домовленостей щодо поставки металопрокату в асортименті, погоджена ціна, здійснена переплата, обумовлені умови поставки. На його думку, досягнута між сторонами домовленість з приводу укладення договору поставки у спрощений спосіб, а тому позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав .
Також скаржник вказує, що суд не дослідив той факт, що листи позивача № 51, 52 про повернення помилково направлених коштів були датовані 03.05.2023, а фактично відправлені відповідачу 12.05.2023, хоча Закон України «Про платіжні послуги» зобов`язує неналежного платника повідомити банківську установу про факт здійснення помилкової операції негайно, не пізніше наступного операційного дня.
Апелянт зауважує, що суд при розгляді справи не дослідив обставини, правові підстави для набуття майна, що є обов`язковою умовою застосування ст. 1212 ЦК України, а саме наявність або відсутність договірних зобов`язань, а послався лише на заяву позивача про помилковість перерахування грошових коштів, незважаючи на те, що у наявності є рахунки та платіжні доручення (3шт) абсолютно ідентичні даним у рахунках, тобто підтверджують намір та волю позивача на придбачння товару.
Скаржник також звертає увагу, що відповідно даних ЄРПН, позивач скористався правом на податковий кредит, чим підтвердив легітимність та наявність правової підстави.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Відповідач своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2023 справу № 910/8879/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8879/23.
27.11.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/8879/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУДВІЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі № 910/8879/23 та призначено розгляд справи на 29.01.2024.
У судовому засіданні 29.01.2024 у розгляді справи № 910/8879/23 оголошено перерву до 26.02.2024.
Судове засідання 26.02.2024 не відбулось у зв`язку із повітряною тривогою.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 перепризначено справу №910/8879/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУДВІЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 на 11.03.2024.
Позиції учасників справи
Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції 11.03.2024 підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просила її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.
Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 11.03.2024 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що позивач платіжними інструкціями № 4762 від 28.04.2023, №303 від 02.05.2023, № 4770 від 02.05.2023 сплатив на користь відповідача грошові кошти у розмірі 1 518 372 грн, а саме:
- 28.04.2023 згідно з платіжною інструкцією №4762 на суму 778 908,00 грн, з призначенням платежу: «оплата за арматуру та дріт в"язальний згідно рах- факт. №4628 від 28.04.2023, у сумі 649090,00 грн., ПДВ - 20 % 129818,00 грн»;
- 02.05.2023 згідно з платіжною інструкцією №4770 на суму 369 732,00 грн, з призначенням платежу: «часткова оплата за арматуру №10 кв.А-400С/500С згідно рах-факт.№ 4820 від 02.05.2023, У сумі 308110,00 грн, ПДВ - 20 % 61622,00 грн»;
- 02.05.2023 згідно з платіжною інструкцією №303 на суму 369732,00 грн, з призначенням платежу: «доплата за арматуру №10 кл.А-400С/500С згідно рах- факт.№4820 від 02.05.2023, в т.ч. ПДВ 20% 61622 грн». Це підтверджується наявними у матеріалах справи копіями вищевказаних платіжних інструкцій.
Доказів укладення в установленому порядку між сторонами договору поставки суду не надано.
12.05.2023 позивач звернувся на адресу відповідача з листами № 51 від 03.05.2023 та № 52 від 03.05.2023, в яких просив повернути помилково перераховані кошти у сумі 778 908,00 грн за рахунком-фактури №4628 від 28.04.2023 згідно платіжного доручення №4762 від 28.04.2023; у сумі 739 464,00 грн за рахунком-фактури №4820 від 02.05.2023 згідно платіжного доручення №303 від 02.05.2023 та за рахунком-фактури №4820 від 02.05.2023 згідно платіжного доручення №4770 від 02.05.2023.
Листи були отримано відповідачем 15.05.2023, проте, вказані листи відповідач залишив поза увагою.
Таким чином позивач вважав, що указані кошти одержані відповідачем безпідставно, у зв`язку з чим, він звернувся з позовом, в якому просив стягути з відповідача безпідставно набуті кошти у розмірі 1 518 372,00 грн.
Межі перегляду справи у суді апеляційної інстанції
Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Так, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов.
По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.
По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.
По-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.
Отже, якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у вигляді розірвання договору.
Відтак, задля застосування до спірних правовідносин у справі ст. 1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити факт наявності або відсутності між сторонами у справі правовідносин, які б свідчили про наявність або відсутність правових підстав для перерахування заявлених до стягнення грошових коштів.
Суд першої інстанції встановив, що позивач платіжними інструкціями № 4762 від 28.04.2023, №303 від 02.05.2023, № 4770 від 02.05.2023 сплатив на користь відповідача грошові кошти у розмірі 1 518 372 грн, а саме:
- 28.04.2023 згідно з платіжною інструкцією №4762 на суму 778 908,00 грн, з призначенням платежу: «оплата за арматуру та дріт в"язальний згідно рах- факт. №4628 від 28.04.2023, у сумі 649090,00 грн., ПДВ - 20 % 129818,00 грн»;
- 02.05.2023 згідно з платіжною інструкцією №4770 на суму 369 732,00 грн, з призначенням платежу: «часткова оплата за арматуру №10 кв.А-400С/500С згідно рах-факт.№ 4820 від 02.05.2023, У сумі 308110,00 грн, ПДВ - 20 % 61622,00 грн»;
- 02.05.2023 згідно з платіжною інструкцією №303 на суму 369732,00 грн, з призначенням платежу: «доплата за арматуру №10 кл.А-400С/500С згідно рах- факт.№4820 від 02.05.2023, в т.ч. ПДВ 20% 61622 грн». Це підтверджується наявними у матеріалах справи копіями вищевказаних платіжних інструкцій.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 ст. 11, частин 1, 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. За положенням частини 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з вимогами частин 1, 8 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи доказів, укладення в установленому порядку між сторонами договору суду не надано.
Посилання відповідача на те, що між сторонами досягнута домовленість з приводу укладення договору поставки у спрощений спосіб є безпідставними, оскільки доказів вчинення дій на виконання такого правочину суду не подано.
12.05.2023 позивач звернувся на адресу відповідача з листами № 51 від 03.05.2023 та № 52 від 03.05.2023, в яких просив повернути помилково перераховані кошти у сумі 778 908,00 грн за рахунком-фактури №4628 від 28.04.2023 згідно платіжного доручення №4762 від 28.04.2023; у сумі 739 464,00 грн за рахунком-фактури №4820 від 02.05.2023 згідно платіжного доручення №303 від 02.05.2023 та за рахунком-фактури №4820 від 02.05.2023 згідно платіжного доручення №4770 від 02.05.2023.
Листи були отримано відповідачем 15.05.2023, що підтверджується матеріалами справи.
Всупереч ст. 74 ГПК України доказів повернення відповідачем одержаних сум суду не надано.
Доказів вручення (направлення) позивачу рахунків №№ 4628 від 28.04.2023, 4820 від 02.05.2023 суду не подано, як і отримання їх позивачем, тому вказані рахунки, на які посилається відповідач, не підтверджують наявності договірних відносин між сторонами. Крім того, вказані рахунки мають посилання на договір № 93/23 від 28.04.2023, доказів укладення якого суду також не надано.
З огляду на вищевикладене, відсутність між сторонами договору свідчить про отримання відповідачем коштів без достатніх правових підстав, тобто безпідставне їх набуття.
Згідно з приписами ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Дані положення застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.
Відповідно до п. 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004, № 22, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю « «БУДІВЕЛЬНА РЕКОНСТРУКЦІЯ» про стягнення з відповідача 1 518 372 грн безпідставно набутих коштів є обґрунтованими та такими , що підлягають задоволенню.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі № 910/8879/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Доводи відповідача, що позивач скористався правом на податковий кредит, чим підтвердив легітимність та наявність правової підстави, відхиляються колегією суддів, оскільки реєстрація податкових накладних не свідчить про виникнення договірних відносин, а є обов`язком відповідно до вимог податкового законодавства.
Разом з тим, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУДВІЛ", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та до уваги судом не приймаються з підстав їх недоведеності та невідповідності фактичним обставинам справи і вимогам закону.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУДВІЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі № 910/8879/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі № 910/8879/23 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГУДВІЛ" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі № 910/8879/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі № 910/8879/23 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 910/8879/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 19.03.2024.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді О.М. Коротун
В.В. Сулім
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 11.03.2024 |
Оприлюднено | 21.03.2024 |
Номер документу | 117750105 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань надання послуг |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Майданевич А.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні