Постанова

від 30.01.2024 по справі 902/629/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року Справа № 902/629/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Бучинська Г.Б.

суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Стафійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 15.12.2023 (суддя Міліціанов Р.В., повний текст ухвали складено 20.12.2023)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сакура"

про стягнення 802 469,33 грн.

за участю представників:

позивача - Столярець О.В.

відповідача - Ессе Л.А.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 07.09.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСББ "Сакура" на користь АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 512617,42 грн - основного боргу за Договором № 20/21-5233-ТЕ-1 від 29.09.2020 року, 10467,10 грн - пені, 33 998,52 грн - 3% річних, 203 517,88 грн - інфляційних втрат, 8 192,41 грн - судових витрат зі сплати судового збору. Відмовлено у задоволенні позову АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в частині вимог про стягнення з ОСББ "Сакура" 41 868,41 грн - пені.

Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 вищевказане рішення залишено без змін.

05.12.2023 до Господарського суду Вінницької області від ОСББ "Сакура" надійшла заява про відстрочення та розстрочення виконання рішення суду у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 15.12.2023 у задоволенні заяви ОСББ "Сакура" в частині вимог про відстрочення виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 07.09.2023 року у справі № 902/629/23 на шість місяців до 30.04.2024 року відмовлено. Заяву ОСББ "Сакура" в частині вимог про розстрочення виконання рішення у справі №902/629/23 задоволено частково. Розстрочено виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 07.09.2023 року у справі №902/629/23 про стягнення з ОСББ "Сакура" на користь АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 512 617,42 грн - основного боргу, 10 467,10 грн - пені, 33 998,52 грн - 3% річних, 203 517,88 грн - інфляційних втрат, 8 192,41 грн - судових витрат зі сплати судового збору, згідно наступного графіку: до 07.02.2024 року - 96 099,17 грн; до 07.03.2024 року - 96099,17 грн; до 07.04.2024 року - 96099,17 грн; до 07.05.2024 року - 96 099,17 грн; до 07.06.2024 року - 96099,17 грн; до 07.07.2024 року - 96099,17 грн; до 07.08.2024 року - 96099,17 грн; до 07.09.2024 року - 96099,14 грн.

В обґрунтування ухвали, суд першої інстанції вказав, що обставини, які наведені в заяві ОСББ "Сакура" в якості підстав для відстрочення виконання рішення не підтвердились належними і допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Водночас, враховуючи, що ОСББ "Сакура" є колективним побутовим споживачем комунальних послуг, єдиним джерелом погашення заборгованості якого є збільшення внесків на утримання будинку, та враховуючи надання відповідачем суду докази на підтвердження власних доходів (звіти, реєстри боржників ОСББ "Сакура", виписки про залишки грошових коштів, тощо), суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви про розстрочення виконання рішення відповідно до графіку, зазначеного у оскаржуваній ухвалі.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати в частині задоволення вимог про розстрочення виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 07.09.2023 року у справі №902/629/23.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що доводи, наведені відповідачем у заяві, не є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для розстрочення виконання рішення суду та не доводять неможливість його виконання у даній справі.

Вказує, що судом першої інстанції в основному рішенні було зменшено пеню до 80%, відтак розстрочення виконання рішення суду порушує дотримання балансу інтересів сторін.

Відповідач своїм правом подачу відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст.263 ГПК України не скористався.

Згідно ч.3 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судове засідання, яке відбулось 30.01.2024, представник позивача підтримала свою апеляційну скаргу з викладеними у ній доводами.

Представник відповідача заперечила доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, так як вважає її законною та обґрунтованою.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, обов`язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.

Частиною 1 статті 239 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно ч. 1-5 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Розстрочення означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Враховуючи те, що Господарський процесуальний кодекс України не містить вичерпного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, як і не містить переліку виняткових випадків відстрочки або розстрочки виконання рішення, у кожному конкретному випадку, згідно ст. 86 ГПК України, є оцінкою судом доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Таким чином, обов`язковою умовою надання відстрочення/розстрочення виконання судового рішення є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання такого рішення, які заявник повинен довести відповідно до ст. 74 ГПК України.

Апеляційним судом встановлено, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 07.09.2023, яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного суду, стягнуто з ОСББ "Сакура" на користь АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 512617,42 грн - основного боргу за Договором № 20/21-5233-ТЕ-1 від 29.09.2020 року, 10467,10 грн - пені, 33 998,52 грн - 3% річних, 203 517,88 грн - інфляційних втрат, 8 192,41 грн - судових витрат зі сплати судового збору. В частині стягнення з ОСББ "Сакура" 41 868,41 грн пені відмовлено.

На виконання рішення суду видано судовий наказ від 08.12.2023 у справі №902/629/23.

05.12.2023 року до суду від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сакура" надійшла заява про відстрочення та розстрочення виконання рішення.

В обґрунтування поданої заяви, в частині розстрочення, відповідач зазначав, що останній є не прибутковою організацією, кошти якого складаються виключно з двох складових: внесків платежів співвласників та коштів, отриманих об`єднанням як відшкодування за надані окремим категоріям громадян пільги на оплату житлово-комунальних послуг та призначені житлові субсидії.

Вказував, що ОСББ "Сакура" використовує природний газ, поставлений позивачем на підставі договорів, виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води мешканцям багатоквартирного будинку, так як його співвласники беруть участь в оплаті 100% вартості поставленого газу, який споживається даховою котельнею для задоволення їх власних побутових потреб в опаленні житлових приміщень та гарячої води.

Крім того посилався на те, що в період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, що виключає можливість звернення ОСББ "Сакура" в регресивному порядку до боржників за тепловою енергією.

На підтвердження своїх доводів надав суду першої інстанції звіти про фінансові результати та балансу за 2020, 2021 та 2023 роки, реєстр боржників ОСББ, виписки про залишки грошових коштів на рахунках банку.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду, колегія суддів враховує наступне.

Згідно ст.1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Частинами 2, 4 статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

За змістом ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Згідно ст. 22 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, отримання послуги з управління побутовими відходами, об`єднання за рішенням загальних зборів має право, зокрема, виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що у спірних правовідносинах, що виникли на підставі договору поставки природного газу, ОСББ "Сакура" виступає колективним побутовим споживачем (від імені всіх фізичних осіб співвласників), який згідно ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", укладає договори про надання комунальних послуг для забезпечення та сприяння співвласниками будинку в їх отриманні.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем на підтвердження свого фінансового стану було подано звіти про фінансові результати за 2020, 2021, 2022 роки, з яких вбачається, що чистий прибуток (збиток) ОСББ "Сакура" складав 0 грн.

Згідно з Балансами ОСББ "Сакура" станом 31.12.2020, 31.12.2021 та 31.12.2022 поточні зобов`язання - кредиторська заборгованість на кінець звітного періоду за товари, роботи і послуги за 2020 рік складала 1381,00 грн, за 2021 рік- 2095,3 грн., за 2022 рік - 2178,3 грн.

Також, в матеріалах справи наявні виписки про залишки грошових коштів на рахунках банків станом на 05.12.2023 та реєстр боржників, станом на 01.11.2023, з якого вбачається наявність заборгованості у співвласників багатоквартирного будинку, що в свою чергу, унеможливлює проведення ОСББ "Сакура" необхідних розрахунків у виконання своїх зобов`язань.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що наведені докази та обставини вказують на певну фінансову неспроможність ОСББ "Сакура" своєчасно виконувати взяті на себе зобов`язання та вона пов`язана, з-поміж іншого, особливим статусом відповідача як неприбуткової організації, можливість проведення розрахунку виключно за рахунок здійснення платежів мешканцями будинку, відсутність можливості отримувати прибуток від власної діяльності, а також безпосередній вплив виконання рішення на майнові інтереси фізичних осіб, які є власниками (мешканцями) квартир будинку, споживачами відповідних послуг.

Апеляційний суд не може не вказати і на загальновідомий факт - військовий стан в Україні, під час якого значна частина населення залишила її межі, та наявність внутрішньо переселених осіб, що в сукупності не може не впливати на повноту оплати житлово-комунальних послуг власниками житла.

Водночас, суд приймає до уваги те, що стягнення всієї суми заборгованості без розстрочення платежів може призвести до її збільшення, нарахування виконавчого збору, блокування рахунків боржника, тощо.

Розстрочення виконання судового рішення надасть можливість стабільного (щомісячного) надходження для позивача коштів згідно графіку, наведеному в ухвалі суду, не призвівши, при цьому, до негативних наслідків у вигляді повної неможливості відповідача виконувати свої зобов`язання перед позивачем. При цьому повна неможливість виконувати боржником рішення суду матиме негативний вплив саме для стягувача.

Апеляційний суд критично оцінює доводи апелянта щодо подання відповідачем фінансової звітності за 2020, 2021, 2022 року, оскільки вважає їх належним доказом, що підтверджують незадовільний фінансовий стан ОСББ "Сакура".

Щодо подання реєстру боржників станом на 2023 рік, а не в період 31.10.2020 по 30.04.2021, за який стягнуто заборгованість за рішенням суду, колегія суддів вказує, що обов`язки виконання зобов`язань за рішенням суду в ОСББ "Сакура" виникли з моменту набрання ним законної сили, а не у період, за який стягувалась сума заборгованості за судовим рішенням від 07.09.2023. Відтак, фінансовий стан, як одна з підстав розстрочення виконання рішення суду, має бути оцінений судом станом на 2023 рік.

Разом з тим, апеляційний суд критично оцінює доводи апелянта щодо недотримання принципу рівності сторін, здійснюючи розстрочення виконання рішення.

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 7 жовтня 2003 року в справі Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, тривалість виконання вісім місяців).

При вирішенні питання про надання розстрочки колегія суддів дотримується балансу інтересів як стягувача так і боржника, адже розстрочення виконання рішення надає останньому можливість без суттєвого погіршення майнового стану належним чином виконати рішення суду на користь стягувача.

Відтак, розстрочення виконання рішення суду - це не спосіб уникнути Відповідачем відповідальності, а навпаки організація та створення умов для подальшого виконання рішення суду.

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року в справі "Чижов проти України", заява №6962/02).

Таким чином, враховуючи вищевикладене та те, що питання щодо розстрочення виконання рішення належить до дискреційних повноважень суду, який у свою чергу навів відповідні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про розстрочення виконання рішення на 8 місяців у цій справі, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції задовольняючи відповідну заяву Відповідача допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, або "справедливого балансу" між сторонами, що може бути підставою для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає інші доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі безпідставними, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги, у зв`язку із відмовою в її задоволенні, покладаються на позивача.

Керуючись ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 15.12.2023 у справі №902/629/23 залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "02" лютого 2024 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.