Рішення

від 07.11.2023 по справі 911/1933/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2023 р. м. Київ Справа № 911/1933/18

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс», Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносалікс», м. Київ

про розірвання договору та стягнення 54809,71 грн.

секретар судового засідання: Самусь В.С.

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносалікс» про розірвання договору зберігання № 444/ТС-17 від 01.04.2017 р. та стягнення 54809,71 грн неустойки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач без дозволу та погодження з позивачем безпідставно провів роботи з капітального будівництва та розпорядився майном, яке передано на зберігання за договором зберігання № 444/ТС-17 від 01.04.2017 р., укладеним між позивачем та відповідачем. У зв`язку із цим позивач, посилаючись на ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, просить суд розірвати договір зберігання № 444/ТС-17 від 01.04.2017 р. Крім того, позивач вказує, що звернувся до відповідача із листом № 217/34-1 від 12.09.2017 р., в якому вимагав повернути майно, передане на зберігання за договором зберігання № 444/ТС-17 від 01.04.2017 р., однак відповідач вказане майно за першою вимогою не повернув. Враховуючи неповернення майна відповідачем за першою вимогою, позивачем на підставі на п. 5.4 договору нараховано 54809,71 грн неустойки.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.09.2018 р. відкрито провадження у даній справі; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання.

03.10.2018 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи разом з переліком питань експерту та відзив на позовну заяву. Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач звертає увагу суду, що в 2016 р. відповідач взяв в оренду у позивача автозаправну станцію з обладнанням та магазином, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Визволителів, 8-А, а також прийняв на зберігання майно ємність для підземного зберігання газу об`ємом 10 мі та три одиниці паливно-роздавальних колонок ПРК: MZ7012-В-2xT20-LED-TM-LPGatm-PP-HZ-SSB-UKR (серії № К 05846, № К 05845, № К 05844). Відповідач зазначає, що за період дії договору оренди виникла необхідність проводити поточний ремонт будівлі АЗС, однак прийняте на зберігання майно заважало орендарю у проведенні ремонтних робіт. Відповідач вважає, що не порушував умов договорів оренди та зберігання, оскільки майно, яке було передано на зберігання, залишилось на АЗС та функціонує за призначенням.

17.10.2018 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначає, що відповідно до умов договору зберігання переданий товар не переходить у власність зберігача, а також зазначає, що зберігач не має права без письмової згоди поклажодавця використовувати товар. Позивач вважає, що здійснення відповідачем капітального будівництва на автозаправній станції позбавило його можливості отримання від відповідача майна, переданого на зберігання, у первісному вигляді та його подальшого використання. Крім того, позивач підтримав клопотання відповідача про призначення будівельно-технічної експертизи та надав свої пропозиції щодо додаткових питань експерту.

17.10.2018 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення, в яких він зазначив, що не погоджується з твердженням позивача про капітальний характер виконаних робіт щодо встановлення майна, переданого за договором зберігання. Крім того, відповідач зазначив, що не заперечує про включення додаткових питань, визначених позивачем, до клопотання про призначення експертизи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.10.2018 р. призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, та зупинено провадження у справі № 911/1933/18 до закінчення експертних досліджень і отримання господарським судом Київської області висновків експертів.

29.06.2023 р. до господарського суду Київської області повернулися матеріали справи № 911/1933/18 разом із супровідним листом № 23935/18-44/23936/18-44 від 16.06.2023 р., до якого Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України додано повідомлення про неможливість надання висновку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2023 р. для розгляду справи визначено суддю Рябцеву О.О.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.07.2023 р. поновлено провадження у справі; призначено підготовче засідання.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.08.2023 р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

28.09.2023 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він зазначив, що 18.12.2018 р. припинена дія договору № 444/ТС-17 від 01.04.2017 р. та вживане майно повернуто власнику, що відображено в актах приймання-передачі від 11.04.2018 р. та 18.12.2018 р. З огляду на викладене, позивач зазначив, що вимога про розірвання договору зберігання № 444/ТС-17 від 01.04.2017 р. є виконаною та з урахуванням зменшення позовних вимог просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 54809,71 грн неустойки за договором зберігання.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено чи зменшено може бути лише розмір вимог майнового характеру.

При зверненні з даним позовом, позивачем заявлено вимоги про розірвання договору та стягнення неустойки, тобто одну вимогу немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру. В заяві про уточнення позовних вимог позивач, з урахуванням зменшення позовних вимог у зв`язку із припиненням спірного договору зберігання, просив суд лише стягнути 54809,71 грн неустойки.

Однак, як зазначалось вище, збільшено чи зменшено може бути лише розмір вимог майнового характеру, а вимога про розірвання договору є вимогою немайнового характеру.

При цьому, позивач мав право відмовитись від позовної вимоги про розірвання договору зберігання № 444/ТС-17 від 01.04.2017 р. на підставі п. 1 ч. 2 ст. 46 та ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, позивачем не подано до суду заяву про відмову від позовної вимоги про розірвання договору зберігання № 444/ТС-17 від 01.04.2017 р.

Отже, судом у даній справі розглядаються позовні вимоги про розірвання договору зберігання № 444/ТС-17 від 01.04.2017 р. та стягнення 54809,71 грн неустойки.

28.09.2023 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача, в якій він просить подальший розгляд справи здійснювати без участі позивача та його представників.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.09.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у підготовчому засіданні 29.08.2023 р. позовні вимоги підтримав, а у підготовчому засіданні 12.09.2023 р. підтримав позовну вимогу про стягнення 54809,71 грн. У підготовче засідання 28.09.2023 р. та у судові засідання 17.10.2023 р. та 07.11.2023 р. представник позивача не з`явився. Проте, як вже зазначалось, 28.09.2023 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача, в якій він просить подальший розгляд справи здійснювати буз участі позивача та його представників, яка судом задоволена.

Представник відповідача у жодне підготовче та судове засідання не з`явився. Відповідач про причини неявки представника суд не повідомив, про дату час та місце проведення підготовчих та судових засідань повідомлений належним чином відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України у порядку, визначеному ГПК України, що підтверджується поштовими поверненнями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень судової кореспонденції на адресу відповідача № 0600032357820, № 0600036421646, № 0600042266938, № 0600045587999, № 0600050038774, № 0600053856710.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

14.07.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техносалікс» (орендар) було укладено договір оренди № 34/АБ-16, відповідно до умов якого орендодавець зобов`язується передати, а орендар прийняти в тимчасове строкове платне володіння та користування цілісні майнові комплекси автозаправні станції з магазинами, в тому числі з обладнанням газоправних пунктів, перелік яких зазначено у додатку № 1 до цього договору, який є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1 додатку № 1 до договору оренди орендодавець надає, а орендар приймає в оренду автозаправні станції («АЗС») та/або автозаправні комплекси («АЗК») з обладнанням та з магазинами з обладнанням, зокрема, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Визволителів, 8а (п.1.32 додатку № 1).

01.04.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» (поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техносалікс» (зберігач) було укладено договір зберігання № 444/ТС-17, в порядку та на умовах якого, згідно відповідних документів, які є невід`ємною частиною цього договору, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання майно, зазначене в додатковій угоді № 1 до даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору переданий на зберігання товар не переходить у власність зберігача.

Згідно з п. 2.1 договору зберігач зобов`язаний: вживати всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання майна в період дії цього договору; зберігати майно окремо від інших речей, з виконанням усіх необхідних умов, які забезпечують збереження майна поклажодавця; нести відповідальність за втрату або ушкодження майна поклажодавця, що знаходиться у зберігача, незалежно від причини ушкодження або втрати, з моменту одержання майна від поклажодавця до закінчення його зберігання; повернути майно поклажодавцю за першою вимогою останнього (п. 2.1.1-2.1.4 договору).

Поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повністю або частково майно, яке знаходиться на зберіганні (п.3.2 договору).

Пунктом 4.1 договору сторони погодили безоплатне зберігання майна.

Відповідно до п. 5.1 договору у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з п. 5.3 договору зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з дати передачі на зберігання і до дати повернення поклажодавцю. У випадку знищення або ушкодження майна, яке зберігається, або його частини, зберігач повинен за свій рахунок повернути поклажодавцю рівну кількість аналогічного майна в належному стані.

Пунктом 5.4 договору сторони узгодили, що у випадку неповернення майна поклажодавцеві за першою вимогою, зберігач повинен виплатити поклажодавцю неустойку у розмірі 0,01 % від вартості майна за кожний день затримки.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 7.1 договору).

Відповідно до п. 7.3 договору зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору.

Додатковою угодою № 1 до договору зберігання № 444/ТС-17 від 01.04.2017 р. сторони узгодили, що поклажодавець передає, а зберігач приймає майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Визволителів, 8-А, а саме: ємність для підземного зберігання газу об`ємом 10 мі у кількості 1 шт. та ПРК: MZ7012-В-2xT20-LED-TM-LPGatm-PP-HZ-SSB-UKR (сер № К 05846, сер № К 05845, сер № К 05844) у кількості 3 шт.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з ч. 1 ст. 944 Цивільного кодексу України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

На виконання умов договору зберігання № 444/ТС-17 від 01.04.2017 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Техносалікс» прийняло на зберігання ємність для підземного зберігання газу об`ємом 10 мі у кількості 1 шт. та ПРК: MZ7012-В-2xT20-LED-TM-LPGatm-PP-HZ-SSB-UKR (сер № К 05846, сер № К 05845, сер № К 05844) у кількості 3 шт., що підтверджується актом приймання-передачі від 01.04.2017 р., який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до цього акта балансова вартість майна становить 2264863,39 грн.

Статтею 938 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Згідно зі статтею 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно зі статтею 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Листом від 12.09.2017 р. № 217/34-1 позивач звернувся до відповідача із вимогою про дострокове розірвання договору зберігання та повернення майна, переданого за цим договором, посилаючись на порушення істотних умов договору відповідачем, оскільки він всупереч умовам договору використав у своїй господарській діяльності прийняте на зберігання майно. Крім того, позивач просить вважати даний лист першою вимогою та у разі невиконання вимог даного листа здійснювати розрахунок розміру неустойки з наступного дня від дати отримання даного листа.

Позивачем не надано до матеріалів справи доказів направлення листа від 12.09.2017 р. № 217/34-1 на адресу відповідача.

Проте відповідач вказаний лист отримав, про що свідчить відповідь від 21.09.2017 № 21-09-17 на лист, в якій відповідач повідомив позивача, що не погоджується з висновками останнього щодо порушення умов договору зберігання та нанесенням збитків. Відповідач зазначив, що обладнання не втрачено, встановлено відповідачем за власні кошти та функціонує за призначенням.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 2.1.4 договору зберігач зобов`язаний повернути майно поклажодавцю за першою вимогою останнього.

Отже, станом на 21.09.2017 р. відповідач отримав вимогу про повернення майна, а тому у нього виникло зобов`язання повернути майно позивачу відповідно до п. 2.1.4 договору та ст. 953 Цивільного кодексу України.

18.12.2018 р., тобто після відкриття провадження у даній справі, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техносалікс» (зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» (поклажодавець) було укладено додаткову угоду про припинення строку дії договору до договору зберігання № 444/ТС-17 від 01.04.2017 р., відповідно до умов якої сторони узгодили, що строк дії договору зберігання № 444/ТС-17 від 01.04.2017 р. припиняється 18.12.2018 р.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди інші умови договору не змінені цією угодою, залишаються чинними у тій редакції, в якій викладені сторонами раніше, та сторони підтверджують її обов`язковість для себе.

Ця угода набирає чинності з дати її підписання і скріплення її печатками сторін, є невід`ємною частиною договору та є обов`язковою для виконання сторонами (п. 3 додаткової угоди).

Відповідно до акта приймання-передачі від 18.12.2018 р., який є невід`ємною частиною договору зберігання № 444/ТС-17 від 01.04.2017 р., зберігач повернув, а поклажодавець прийняв зі строкового безоплатного зберігання вживане майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Визволителів, 8-А, а саме: ємність для підземного зберігання газу об`ємом 10 мі у кількості 1 шт. та ПРК: MZ7012-В-2xT20-LED-TM-LPGatm-PP-HZ-SSB-UKR (сер № К 05846, сер № К 05845, сер № К 05844) у кількості 3 шт.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки договір зберігання № 444/ТС-17 від 01.04.2017 р. є припиненим з 18.12.2018 р., то провадження у справі щодо позовної вимоги про розірвання договору підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 54809,71 грн неустойки, нарахованої відповідно до п. 5.4 договору зберігання, за 242 дні затримки виконання зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 2.1.4 договору зберігач зобов`язаний повернути майно поклажодавцю за першою вимогою останнього.

Як встановлено судом, позивач листом від 12.09.2017 р. № 217/34-1 звернувся до відповідача із вимогою про дострокове розірвання договору зберігання та повернення майна. Даний лист є першою вимогою у розумінні п. 2.1.4 договору та статті 953 Цивільного кодексу України.

Прострочення виконання відповідачем зобов`язання з повернення майна позивачу за договором зберігання почалось 22.09.2017 р.

Пунктом 5.4 договору сторони узгодили, що у випадку неповернення майна поклажодавцеві за першою вимогою, зберігач повинен виплатити поклажодавцю неустойку у розмірі 0,01 % від вартості майна за кожний день затримки.

Відповідно до акта приймання-передачі від 01.04.2017 р., який є невід`ємною частиною договору, балансова вартість майна становить 2264863,39 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до вірного розрахунку здійсненого судом, сума пені, нарахованої за порушення відповідачем зобов`язання з повернення майна за договором зберігання, за загальний період з 22.09.2017 р. по 21.03.2018 р. становить 40994,03 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення неустойки підлягають частковому задоволенню у сумі 40994,03 грн.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не стосуються предмета даного спору.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 231, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техносалікс» (02206, м. Київ, проспект Броварський, 31-33, оф. 4, код 40590881) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» (08130, Київська обл., Бучанський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 2, код 31982734) 40994,03 грн (сорок тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири грн 03 коп.) неустойки та 1317,86 грн (одна тисяча триста сімнадцять грн 86 коп.) судового збору.

2. Провадження у справі в частині розірвання договору зберігання № 444/ТС-17 від 01.04.2017 р. закрити.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 02.02.2024 р.

Суддя О.О. Рябцева