Рішення

від 23.01.2024 по справі 916/3471/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3471/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.

за участю представників:

від позивача: адвокат Жуков Д.О.,

від третьої особи: не з`явився,

від відповідача: адвокат Дідорчук І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/3471/23

за позовом: Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (вул. Ямська, № 32, м. Київ, 03038)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (вул. Космонавтів, № 34, м. Одеса, 65078)

до відповідача: Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області (вул. Б. Хмельницького, буд. 3-Д, с. Великий Дальник, Одеський район, Одеська область, 67668)

про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом визнання на них права державної власності та повернення,

ВСТАНОВИВ:

1. Суть спору.

1.1. Державне підприємство "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (надалі ДП ЦСЕНСМ) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області (надалі Великодальницька сільрада), в який, просив суд скасувати рішення державного реєстратора № 66719185 від 09.03.2023 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку 5121081400:01:002:0730 площею 214,2305 га за Великодальницькою сільрадою та визнати (повернути) право державної власності на спірну земельну ділянку за Головним управлінням Держгеокадастру у Одеській області.

1.2. В обґрунтування позову позивач зазначив, що він є державним унітарним комерційним підприємством, що є правонаступником, зокрема, Одеського держекспертцентру у якого на підставі державного акту на праві постійного користування знаходилась земельна ділянка сільськогосподарського призначення кадастровий номер 5121081400:01:002:0730 площею 214,2305 га, яка у квітні 2023 Великодальницькою сільрадою на підставі відповідного рішення була прийнята до комунальної власності без згоді її власника та позивача, як належного землекористувача, чим порушено права позивача.

1.3. В процесі розгляду справи позивач дізнався, що відповідач здійснив поділ спірної земельної ділянки на 19 нових. За таких обставин, позивач вважає, що подальший розгляд поточних позовних вимог є недоцільним, оскільки не призведе до ефективного захисту порушеного права на законного інтересу, а тому подав заяву про зміну предмету позову, в якій із посиланням на сталу практику Верховного Суду, просить суд усунути йому перешкоди у користуванні цими 19-тю земельними ділянками шляхом визнання на них права державної власності та повернення їх Державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

1.4. Отже предметом спору в цій справі є захист права постійного користування позивача, яке він вважає порушеним внаслідок безпідставної реєстрації за відповідачем права власності на спірну земельну ділянку, яка належить до земель державної власності та наступний її поділ на 19 нові земельні ділянки. Водночас відповідач не визнає наявність у позивача права, яке він вважає порушеним та вважає що він отримав у власність спірну ділянку законно.

2. Аргументи учасників справи.

2.1. Аргументи позивача.

2.1.1. Як вказує позивач, він є державним унітарним комерційним підприємством, заснованим 10.10.2011 та входить до сфери управління Фонду державного майна України.

2.1.2. Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 807 від 30.12.2011 є правонаступником державних сортодослідних станцій (ДСДС) та до наказу Міністерства АПК № 210 від 19.04.2012 - реорганізованих державних центрів експертизи сортів рослин, Одеського обласного державного центру експертизи сортів рослин з інспекцією з охорони прав на сорти рослин, зокрема, Одеської області (далі - "Одеський держекспертцентр").

2.1.3. Із посиланням на правонаступництво, позивач зазначає що він є належним землекористувачем земельною ділянкою, яка знаходилась на праві постійного користування у Одеського держекспертцентру, на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5121081400:01:002:0730 площею 214,2305.

2.1.4. Позивач зауважує, що у грудні 2022 йому стало відомо, що низка земельних ділянок позивача була переоформлена на третіх осіб, зокрема, на сільські ради без отримання його дозволу і згоди, зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 5121081400:01:002:0730 рішенням Великодальницької сільради від 05.04.2023 була прийнята до комунальної власності сільради та заплановано проведення її інвентаризації.

2.1.5. Як вказує позивач, з відповіді ГУ Держгеокадастру у Одеській області, йому стало відомо, що ГУ ДЗК у Одеській області спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5121081400:01:002:0730 відповідачу у комунальну власність не передавалась.

2.1.6. Обґрунтовуючи позов позивач звертає увагу на те, що обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 (у справі №1-17/2005) у нього відсутній.

2.1.7. Як зазначає позивач, згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 823/1984/16 відсутність у нього оригіналу акту про право постійного користування спірною земельною ділянкою не вважається достатньою підставою для позбавлення його права землекористування. Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою є документом, який посвідчує наявність такого права. Існування права постійного користування земельною ділянкою не залежить від наявності чи відсутності у нього такого державного акту.

2.1.8. Отже, позивач зазначає, що він законно набув речове право постійного землекористування спірною земельною ділянкою і не позбавлявся його у законному порядку станом на момент звернення із цим позовом.

2.1.9. Натомість, на переконання позивача, набуття відповідачем права комунальної власності на спірну земельну ділянку, здійснене поза законом виключно шляхом доступу до Державного реєстру речових прав.

2.1.10. Із посиланням на норми Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності" позивач стверджує, що передача об`єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням органів, уповноважених управляти державним майном. До переоформлення власником спірної земельної ділянки було Головне управління Держкомзему у Одеській області, яке у відповідності до приписів ч.3 ст.83 Земельного кодексу України рішень (наказів) про передачу спірної земельної ділянки до комунальної власності відповідача не приймало.

2.1.11. Також позивач зауважує, що переоформлення державної власності у комунальну було здійснено на підставі рішення державного реєстратора, який є працівником сільради. Отже, на переконання позивача, відповідач користуючись доступом до Державного реєстру речових прав протиправно перереєстрував на себе державне майно, змінивши при цьому його форму власності на комунальну, зазначивши в якості підстави такої перереєстрації Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", а не наказ та/або акт ГУ Держгеокадастру, який взагалі не приймався.

2.1.12. Позивач звертає увагу на те, що вичерпний перелік підстав для здійснення державної реєстрації прав міститься у статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень", серед яких така підстава, як Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", не снує. Отже, позивач стверджує, що за таких обставин відповідач незаконно привласнив та переоформив спірні земельні ділянки, що має наслідком скасування зазначеного рішення.

2.1.13. Оскільки в процесі розгляду справи, відповідач здійснив поділ спірної земельної ділянки на 19 нових, позивач із посиланням на сталу практику Верховного суду, зокрема, на постанову ВПВС від 20.06.2023 по справі № 554/10517/16-ц, постанову КГС ВС у справі № 554/10517/16-ц від 20.03.2023 та інші, з огляду на закриття розділу у Державному реєстрі речових прав та поземельної книги щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5121081400:01:002:0730 та її поділу на дев`ятнадцять нових земельних ділянок з кадастровими номерами 5121081400:01:002:0797, 5121081400:01:002:0798, 5121081400:01:002:0799, 5121081400:01:002:0800, 5121081400:01:002:0801, 5121081400:01:002:0802, 5121081400:01:002:0803, 5121081400:01:002:0804, 5121081400:01:002:0805, 5121081400:01:002:0806, 5121081400:01:002:0807, 5121081400:01:002:0808, 5121081400:01:002:0809, 5121081400:01:002:0810, 5121081400:01:002:0811, 5121081400:01:002:0812, 5121081400:01:002:0813, 5121081400:01:002:0814, 5121081400:01:002:0815, і зміну власності з державної на комунальну вважає, що належним та ефективним способом захисту його порушеного права буде вимога про усунення йому перешкоди у користуванні шляхом визнання на зазначені 19 земельних ділянок права державної власності та повернення їх Державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

2.2. Аргументи третьої особи.

2.2.1. Ознайомившись зі змістом та вимогами позовної заяви, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області (надалі Головне управління, ГУ ДГК) надало наступні пояснення щодо позовної заяви.

2.2.2. Головне управління зазначає, що воно діє на підставі Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, яке затверджене наказом Держгеокадастру від 23.12.2021 № 603 (із наступними редакціями) (далі - Положення), є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

2.2.3. Відповідно до приписів ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, п.п. 16 п. 4 Положення, ГУ ДЗК відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України на території Одеської області.

2.2.4. Як зазначає Головне управління, згідно з Книгами записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, других примірників державних актів (надалі Книги), станом на 31.12.2012 за позивачем державний акт на право користування спірною земельною ділянкою не зареєстрований.

2.2.5. ГУ ДЗК вказує, що у нього наявний другий примірник державного акту на право користування землею виданий "Беляевскому сортоиспытательному участку село Большой Дальник Украинской Советской Социалистической республики" серії Б № 032871 для "проведения сортоиспытаний сельскохозяйственных культур" (мовою оригіналу) на земельну ділянку площею 218,0 га.

2.2.6. Разом з тим, Головне управління зауважує, що згідно з наявними у нього Книгами станом на 31.12.2012 відсутня інформація щодо реєстрації вищезазначеного державного акту на право користування земельною ділянкою серії Б № 032871.

2.2.7. Як зазначає Головне управління у Державному земельному кадастрі, міститься інформація, що на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель 04.12.2019 була зареєстрована земельна ділянка площею 214,2305 га на території Великодальницької сільської ради з цільовим призначенням - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) та цій земельній ділянці присвоєний кадастровий номер 5121081400:01:002:0730.

2.2.8. Також Головне управління зазначає, що у Державному земельному кадастрі наявна інформація щодо державної реєстрації речового права, а саме: 03.04.2020 зареєстроване право власності за Державою в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, а 06.03.2023 зареєстроване права власності за Великодальницькою сільською радою Одеського району Одеської області.

2.2.9. Окрім того, ГУ ДЗК зазначило, що 22.05.2023 на підставі заяви відповідача про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру на підставі Технічної документації щодо інвентаризації земельної ділянки на території Великодальницької сільської ради державним кадастровим реєстратором були внесені зміни щодо площі спірної земельної ділянки та складу угідь, а 29.05.2023 до Державного земельного кадастру були внесені зміни стосовно адреси земельної ділянки.

2.2.10. Також Головне управління звернуло увагу на те, 24.08.2023 кадастровий номер земельної ділянки 5121081400:01:002:0730 був скасований на підставі "Технічної документації щодо поділу земельної ділянки комунальної власності Великодальницької сільської ради землі запасу за адресою: Великодальницька сільська рада Одеського району Одеської області», яка розроблена ТОВ "Річленд" відповідно до рішення Великодальницької сільської ради № 812-VIII від 07.07.2023 та державним кадастровим реєстратором було здійснено поділ спірної земельної ділянки на 19 (дев`ятнадцять) окремих земельних ділянок з цільовим призначенням - земельні ділянки запасу (земельні ділянки, які не надані у власність або користування громадянами) із кадастровими номерами: 5121081400:01:002:0797, 5121081400:01:002:0798, 5121081400:01:002:0799, 5121081400:01:002:0800, 5121081400:01:002:0801, 5121081400:01:002:0802, 5121081400:01:002:0803, 5121081400:01:002:0804, 5121081400:01:002:0805, 5121081400:01:002:0806, 5121081400:01:002:0807, 5121081400:01:002:0808, 5121081400:01:002:0809, 5121081400:01:002:0810, 5121081400:01:002:0811, 5121081400:01:002:0812, 5121081400:01:002:0813, 5121081400:01:002:0814, 5121081400:01:002:0815.

2.2.11. ГУ ДЗК також визначило, що в Державному земельному кадастрі наявна інформація щодо державної реєстрації речового права на вищезазначені земельні ділянки, а саме, права власності за Великодальницькою сільрадою від 31.08.2023.

2.2.12. Окрім наведеного, Головне управління зауважило, що у зв`язку з набранням чинності з 01.01.2013 Закону України "Про Державний земельний кадастр", постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» та відповідно до статті 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а саме органом державної реєстрації прав.

2.2.13. При цьому ГУ ДЗК звернуло увагу на те, що 27.05.2021 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", яким розділ Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

2.2.14. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

2.3. Аргументи відповідача.

2.3.1. Ознайомившись зі змістом позовної заяви та додатками до неї, а також з заявою про зміну предмету позову, відповідач вважає, що викладені в них доводи та твердження не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а позовні вимоги позивача необґрунтовані, безпідставні та такі, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

2.3.2. Так відповідач зазначає, що його рішенням №608-VIII від 19.07.2022 була надана згода на прийняття спірної земельної ділянки державної власності та об`єктів нерухомого майна, що розміщені на ній до комунальної власності, а саме, земельної ділянки, яка має кадастровий номер: 5121081400:01:002:0730, орієнтовною площею 214,2305 га та об`єктів нерухомого майна, що розміщені на зазначеній земельній ділянці.

2.3.3. Вищезазначене рішення з відповідним супровідним листом було направлено до Фонду державного майна України, ДП "Системні аграрні технології", Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області та Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру.

2.3.4. Відповідач зауважує, що у своїй відповіді ФДМУ повідомив про те, що з метою ідентифікації щодо обліку об`єктів державної власності в Реєстрі, йому необхідні відомості, а саме: інвентарний номер, назва, місцезнаходження об`єкта, код ЄДРПОУ та назва балансоутримувача тощо відповідно до структури даних Реєстру, затвердженої наказом ФДМУ та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 18.07.2013 року №1092/848.

2.3.5. Також ФДМУ повідомив відповідача, що у разі надходження конкретного переліку нерухомого майна, яке пропонується передати у комунальну власність, Фонд його розгляне в межах своїх повноважень відповідно до вимог Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності".

2.3.6. Відповідач зазначає, що відповідно до його рішення №730-VIII від 18.01.2023 "Про звернення Великодальницької сільської ради Одеського району Одеської області до КМУ, ФДМУ, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, ГУ ДГК в Одеській області та до ДП "Системні аграрні технології" щодо прийняття земельної ділянки державної власності та об`єктів нерухомого майна, що розміщені на ній до комунальної власності Великодальницької сільської ради", Великодальницька сільрада вирішила підтримати звернення до вищезазначених суб`єктів.

2.3.7. Як вказує відповідач, у цьому звернені він просив вище зазначених суб`єктів: 1) надати для подальшого використання у роботі загальну наявну інформацію, розпорядником якої є кожний із суб`єктів, щодо: земельної ділянки; об`єктів нерухомого майна, що розміщені на спірній земельній ділянці; 2) надати сільраді для подальшого використання у роботі та з метою ідентифікації об`єктів, загаданих у її зверненні, інформацію, зазначену у листі ФДМУ; 3) розглянути звернення сільради, враховуючи усі додатки до нього, в межах своїх повноважень та надати листи-відповіді у найкоротший термін; 4) сприяти у вирішенні питання щодо прийняття земельної ділянки державної власності та об`єктів нерухомого майна, що розміщені на ній до комунальної власності сільради, а саме: земельної ділянки та об`єктів нерухомого майна, що розміщені на ній.

2.3.8. Окрім наведеного, відповідач вказує, що згідно інформаційно-програмного комплексу "Місцеві бюджети" у період з січня 2021 по лютий 2023 в його базі даних відсутня інформація про будь-якого з платників податків, а саме: Одеську філія ДП "ЦНСЕНСМ", ДП "ЦНСЕНСМ", тобто відповідач зауважує, що жодного виду податків до бюджету Великодальницької сільради не надходило, у тому числі, податок на землю за спірну земельну ділянку.

2.3.9. Також відповідач вказує, що депутатською комісією сільради при огляді спірної земельної ділянки було встановлено, що вона не є обробленою, ні ким не використовується та знаходиться в занедбаному стані, про що комісією складений відповідний акт.

2.3.10. Відповідач також вказує, що на засіданні депутатської постійної комісії до порядку денного були внесені зміни, а саме щодо надання доручення сільраді здійснити реєстрацію права комунальної власності на спірну земельну ділянку, про що депутатами було вирішено схвалити проект відповідного рішення ради.

2.3.11. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що в даних Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку містились відомості що цільове призначення спірної земельної ділянки - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

2.3.12. Відповідач вказує, що для отримання у комунальну власність спірної земельної ділянки він звернувся із запитом до ГУ ДГК у Одеській області, на який була отримана відповідь в якій було зазначено, що згідно наявних Книг записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі станом на 31.12.2012, відсутні відомості щодо реєстрації державного акту на право постійного користування землею, який був виданий Біляївській сортовипробувальній ділянці на земельну ділянку для проведення сортодослідження сільськогосподарський культур загальною площею 218 га.

2.3.13. Крім того, відповідач вказує, що ГУ ДГК в Одеській області проінформувало про зміст п. 24 розділу Х "Перехідних положень" Земельного кодексу України (норма якого набрала чинності 27.05.2021), що земельні ділянки, які вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки та про те, що з дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

2.3.14. А також, відповідач пославшись на п. 3 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України зазначив, що право власності особи припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати особі, тобто, з моменту набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" фактично припинено право власності держави на спірну земельну ділянку.

2.3.15. Також, відповідач звернув увагу на те, що відповідно п.п. "а" п. 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).

2.3.16. Таким чином, на переконання відповідача, земельні ділянки, які могли би перебувати у постійному користуванні позивача, віднесені до земель державної форми власності. Внесення до Державного земельного кадастру відомостей про цільове призначення спірної земельної ділянки як землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), вказують на те, що спірна земельна ділянка є такою, що не надана у власність або у користування, що на думку відповідача, відносить спірну земельну ділянку до земель комунальної власності.

2.3.17. Отже, відповідач зауважує, що після отримання відповіді від ГУ ДЗК про відсутність у нього відомостей щодо реєстрації державного акту на право постійного користування землею Біляївської сортовипробувальної ділянки на спірну земельну ділянку та про те, що землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки, враховуючи факт відсутності зареєстрованого належним чином права постійного користування спірною земельною ділянкою за будь якою іншою особою, враховуючи дані з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на спірну земельну ділянку, про її цільове призначення - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), Великодальницькою сільською радою в межах чинного законодавства щодо децентралізації, у тому числі, у земельній сфері, було прийнято законне рішення №760-VIII від 03.03.2023 про здійснення реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 214,2305 га з кадастровим номером: 5121081400:01:002:0730.

2.3.18. В подальшому, як вказує, відповідач, ним як власником землі, було прийнято рішення №777- VIII про проведення інвентаризації спірної земельної ділянки за результатами якої відбувся поділ земельної ділянки комунальної власності розташованої на території Великодальницької міської ради із земель запасу (земель кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) на 19 окремих земельних ділянок з наступним присвоєнням кадастрових номерів.

2.3.19. Отже, на переконання відповідача, він набув право комунальної власності на спірну земельну ділянку у порядку та спосіб передбачені чинним законодавством України, з метою ефективного використання земель сільськогосподарського призначення та наповнення бюджету, а тому твердження позивача у позовній заяві не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи.

2.3.20. Заперечуючи проти стверджень позивача, що у нього виникло право постійного користування спірною земельною ділянкою як у правонаступника Одеського обласного державного центру експертизи сортів рослин з інспекцією з охорони прав на сорти рослин Одеської області, у якого спірна земельна ділянка знаходилась на праві постійного користування на підставі державного акту на постійне користування земельною ділянкою, відповідач звертає увагу на те, що у наведеному Державному акті постійного користування зазначено, що він виданий Біляївській сортовипробувальній ділянці.

2.3.21. При цьому, відповідач звертає увагу на те, що будь-яких доказів, які б підвереджували той факт, що позивач є правонаступником Біляївської сортовипробувальної ділянки чи що Одеський обласний державний центр експертизи сортів рослин з інспекцією з охорони прав на сорти рослин Одеської області є правонаступником Біляївської сортовипробувальної ділянки позивач до суду не надав. А тому не зрозуміло, яким чином на яких підставах право постійного користування спірною земельною ділянкою виникло у позивача.

2.3.22. Також відповідач вказує, що відповідно до норм ст. 125 Земельного кодексу України право постійного користування не виникло й у Біляївської сортовипробувальної ділянки, оскільки Державний акт на право постійного користування землею, який оформлено Біляївській сортовипробувальній ділянці на земельну ділянку для проведення сортодослідження сільськогосподарський культур загальною площею 218 га, всупереч приписам Земельного кодексу України не містить в собі відомостей щодо його державної реєстрації в ньому відсутній номер реєстрації акту постійного користування, а отже, на переконання відповідача, відсутні докази виникнення права постійного користування спірною земельною ділянкою у Біляївської сортовипробувальної ділянки.

2.3.23. Окрім того, відповідач звертає увагу на те, що є розбіжності у розмірі земельної ділянки, зазначеної у Державному акті постійного користування (218 га) та відомостях, які містяться у державному земельному кадастрі щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером: 5121081400:01:002:0730 (214,2305 га.).

2.3.24. Отже, відповідач із посиланням на висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц та у постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 914/839/18, від 02.09.2020 у справі № 918/194/19, від 15.02.2022 у справі №906/707/19 стверджує, що позивачем не доведено, що він набув право постійного користування у встановленому законодавством порядку, адже відсутня відповідна інформація, як про реєстрацію самого акту постійного користування (взагалі його видачу), так і інформація про перехід права постійного користування від первинного суб`єкта такого права до позивача.

2.3.25. Відповідач також зауважує, що відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №807 від 30.12.2011 було вирішено реорганізувати ряд державних сортодослідних станцій шляхом приєднання до відповідача, проте, серед реорганізованих станцій відсутня Біляївська сортовипробувальна ділянка.

2.3.26. Окрім наведеного, відповідач також зазначає, що Біляївська сортовипробувальна ділянка відсутня у переліку державних центрів експертиз сортів рослин з державними інспекціями з охорони прав на сорти росли, які відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №210 від 19.04.2012 було вирішено реорганізувати.

2.3.27. Також, відповідач звертає увагу на те, що позивачем, який відповідно до наведеного наказу визначений одним з правонаступників реорганізуємих центрів експертиз, не надано розподільчого балансу, доказів проведення інвентаризації майна центрів експертиз, доказів складання та передачі на затвердження до Мінагрополітики України на затвердження акти приймання-передачі майна, майнових прав та обов`язків.

2.3.28. Відповідач зазначає, що у Статуті ДП "ЦСЕНСМ", у переліку реорганізованих юридичних осіб, які приєдналися до позивача, Біляївська сортовипробувальна ділянка відсутня. Тобто, як зазначає відповідач, у Статуті позивача не має жодного посилання на його правонаступництво від Біляївської сортовипробувальної ділянки та майнових прав та обов`язків останньої.

2.3.29. Також відповідач вказує на те, що відсутні докази того, що Український інститут експертизи сортів рослин, який відповідно до наведеного наказу Мінагрополітики України, також є правонаступником реорганізуємих центрів експертиз, була приєднана Біляївська сортовипробувальна ділянка, що унеможливлює встановлення його правонаступництво від Біляївської сортовипробувальної ділянки та майнових прав та обов`язків останньої.

2.3.30. Як вказує відповідач, з отриманих його адвокатом відповідей на адвокатські запити вбачається, що не існувало актів приймання-передачі майна, майнових прав та обов`язків, розподільчих балансів, тощо відповідно до яких позивачу на баланс передавалось право постійного користування спірною земельною ділянкою, а інформація в реєстрах про таку юридичну особу як Біляївська сортовипробувальна ділянка взагалі відсутня.

2.3.31. Щодо відсутності підстав для звернення позивача до суду в інтересах органу державної влади ГУ ДГК у Одеській області, відповідач вказує, що заявлені позивачем вимоги стосуються виключно оскарження права власності відповідача на спірну земельну ділянку. При цьому, як вказує відповідач, позивач підставою для свого позову зазначає наявність в нього права постійного користування на спірну земельну ділянку, що на переконання відповідача, не є тотожним наявності права власності у ГУ ДГК у Одеській області на цю земельну ділянку.

2.3.32. Враховуючи вищевикладене, відповідач зауважує, що позивач звернувся з позовом в інтересах Головного управління Держгеокадастру в Одеській області без наявності жодних на це повноважень або правових підстав, передбачених ГПК України.

2.3.33. Як вказує відповідач, ГУ ДГК у Одеській області є юридичною особою публічного права і згідно до Положення, відповідно до покладених на нього завдань має право на звернення до суду з позовом про конфіскацію земельних ділянок, повернення земельних ділянок, визнання недійсними угод, укладених із порушенням законодавства, тощо. Тобто, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, як юридична особа публічного права має повноваження самостійно звертатись з відповідним позовом у разі порушення інтересів держави. Проте, ГУ ДГК у Одеській області цього не зробило, на переконання відповідача, з підстав відсутності порушених прав останнього.

2.3.34. Окрім наведеного, відповідач вказує, що перебування у комунальній власності земельної ділянки жодним чином не впливає на права і інтереси позивача, адже відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України, юридична особа може мати право постійного користування на земельну ділянку, яке перебуває у комунальній або державній власності. При цьому, форма власності земельної ділянки жодним чином не впливає на суб`єкта постійного користування.

2.3.35. Як зазначає відповідач, ГУ ДГК у Одеській області у своїй відповіді на адвокатський запит відповідача дало чітку відповідь про відсутність будь-якої інформації, яка б вказувала про надання Біляївській сортовипробувальній ділянці с. Великий Дальник права постійного користування на спірну земельну ділянку.

2.3.36. При цьому, відповідач вказує на те, що неможливо застосувати правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у справі №926/3514/22 від 02.08.2023 , на яку посилається позивач, з огляду на відмінність обставин справи, які мали місце в тій справі у порівнянні з цією справою.

2.3.37. Заперечуючи проти аргументів позивача щодо начебто незаконності державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку у зв`язку із відсутністю документів, складених між ГУ ДЗК в Одеській області та Великодальницькою сільрадою про передачу спірної земельної ділянки, що є порушенням ст.117 Земельного кодексу України, відповідач вказує на те, що зазначена позиція позивача суперечить "Перехідним положенням" Земельного кодексу України, які регламентують спрощену процедуру переходу прав на земельні ділянки з державної власності до комунальної власності, якщо вони розташовані за межами населеного пункту, але в межах відповідних територіальних громад.

2.3.38. При цьому відповідач звертає увагу на те, що станом на момент здійснення державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку у Державному земельному кадастрі, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі була відсутня будь-яка інформація про наявність права постійного користування спірною земельною ділянкою, як у позивача, так і у будь яких інших юридичних осіб.

2.3.39. Крім того, відповідач посилається на позицію ГУ ДГК в Одеській області, згідно якої з дня набрання чинності п.24 розділу Х "Перехідних положень" Земельного кодексу України до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними, а земельні ділянки державної власності переходять до комунальної власності без додаткового погодження із ГУ ДГК в Одеській області.

2.3.40. Таким чином, відповідно до приписів Земельного кодексу України землі державної власності, які перебувають за межами населеного пункту, в межах певної територіальної громади (як і в нашому випадку) переходять до земель комунальної власності з моменту здійснення державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки, а не з моменту підписання якихось актів чи прийняття наказів відповідним територіальним органом Держгеокадастру.

2.3.41. На підтвердження свого висновку, відповідач посилається на аналогічний правовий висновок, що міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду у справі №140/4359/21 від 03.11.2022.

3. Процесуальні питання, вирішені судом.

3.1. До канцелярії Господарського суду Одеської області 10.08.2023 надійшла позовна заява ДП "ЦСЕНСМ" (вх. № 3982/23).

3.2. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2023 позовна заява (вх. № 3982/23) була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

3.3. Ухвалою суду від 15.08.2023 позовна заява "ЦСЕНСМ" (вх. № 3982/23 від 10.08.2023) залишена без руху, позивачу наданий строк на усунення недоліків.

3.4. Через систему "Електронний суд" 16.08.2023 до суду від ДП "ЦСЕНСМ" надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 28053/23) разом із доказами їх усунення.

3.5. Ухвалою Господарського суду від 18.08.2023 позовна заява (п.3.1. рішення) була прийнята судом до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/3471/23. Постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11:30 год 14.09.2023.

3.6. Позивач 22.08.2023 звернувся до суду із заявою (вх.№ 2768/23), в якій просив суд дозволити йому участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

3.7. Ухвалою суду від 24.08.2023 заява позивача (вх. № 2768/23) була задоволена.

3.8. Від представника відповідача 13.09.2023 на електронну адресу суду надійшло клопотання, підписане КЕП (вх. № 31733/23), в якому він просив суд надати йому можливість ознайомитись із матеріалами справи та дозволити зняття копій та/або фотокопій матеріалів справи, а також перенести розгляд справи на іншу дату, яке судом було розглянуто та задоволено.

3.9. В підготовчому засіданні 14.09.2023 суд, за результатами розгляду клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ГУ ДГК у Одеській області, постановив протокольну ухвалу якою залучив до участі у справі Головне управління Держгеокадастру в Одеській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача, а також судом була постановлена протокольна ухвала про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 12:20 год 28.09.2023.

3.10. Ухвалою суду від 15.09.2023, постановленою відповідно до ст. 120 ГПК України, третя особа була повідомлена про дату та час наступного підготовчого засідання суду.

3.11. Від відповідача 27.09.2023 до канцелярії суду надійшло клопотання (вх. № 33782/23), в якому він просив суд закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки земельної ділянки, на яку посилається у позові позивач не існує, замість неї створено 19 окремих земельних ділянок. На підтвердження своїх арґументів відповідач надав письмові докази. Клопотання разом з письмовими доказами судом долучене до матеріалів справи.

3.12. Третя особа подала до суду сформовані 27.09.2023 у системі "Електронний суд" свої письмові пояснення (вх. № 33801/23), які судом долучені до матеріалів справи.

3.13. Відповідач того ж дня надав до канцелярії суду Відзив на позовну заяву (вх. № 33816/23) разом із письмовими доказами, які судом долучені до матеріалів справи.

3.14. Представник відповідача 28.09.2023 на електронну адресу суду надіслав клопотання (вх. № 33891/23), підписане КЕП, в якому обґрунтував поважність підстав пропуску строку, просив суд поновити йому строк для приєднання доказів до матеріалів справи та приєднати до матеріалів справи додаткові докази, додані до клопотання.

3.15. Того ж дня через систему "Електронний суд" представник позивача надав суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів,

3.16. У підготовчому засіданні 28.09.2023 суд розглянув клопотання відповідача (п. 3.11. рішення), заслухав думку учасників процесу, клопотання задовольнив частково, у закритті провадження у справі суд відмовив, строк на подання доказів та долучення їх до матеріалів справи задовольнив, про що судом були постановлені протокольні ухвали, а також судом була постановлена протокольна ухвала про перерву в підготовчому засіданні до 12:00 год 10.10.2023.

3.17. Окрім того, того ж дня через систему "Електронний суд", позивач надав до суду заяву про забезпечення позову (вх. № 2-1460/23), в якій позивач просив накласти арешт на 19 новостворених земельних ділянок та заборонити відповідачу вчиняти будь-які правочини, предметом яких є зазначені земельні ділянки.

3.18. Ухвалою суду від 29.09.2023, постановленою відповідно до ст. 120 ГПК України, третя особа була повідомлена про дату та час наступного підготовчого засідання.

3.19. Того ж дня суд, розглянув заяву позивача про забезпечення позову (п.3. 17. рішення) та постановив ухвалу, якою заяву повернув заявнику.

3.20. Позивач 29.09. 2023 через систему "Електронний суд" надав клопотання про залишення без розгляду відзиву на позов (вх. № 34188/23).

3.21. На електронну адресу суду від відповідача 09.10.2023, підписані КЕП, надійшли пояснення на клопотання позивача про залишення відзиву на позов без розгляду (вх.№ 5417/23), в яких відповідач з наданням відповідного обґрунтування, просить суд у задоволені клопотання позивача (п.3.20. рішення) відмовити.

3.22. Від відповідача 09.10.2023 на електронну адресу суду, підписане КЕП, надійшло клопотання (вх. № 35453/23), в якому він просив суд поновити строк для подання доказів до матеріалів справи та долучити до матеріалів справи додаткові докази.

3.23. Також цього дня через систему "Електронний суд" позивач надав заяву про зміну предмету позову (вх. №35491/23), відповідно до якої просив суд здійснювати розгляд справи з огляду на нові позовні вимоги та усунути перешкоди ДП "ЦСЕНСМ" у користуванні земельними ділянками 5121081400:01:002:0797, 5121081400:01:002:0798, 5121081400:01:002:0799, 5121081400:01:002:0800, 5121081400:01:002:0801, 5121081400:01:002:0802, 5121081400:01:002:0803, 5121081400:01:002:0804, 5121081400:01:002:0805, 5121081400:01:002:0806, 5121081400:01:002:0807, 5121081400:01:002:0808, 5121081400:01:002:0809, 5121081400:01:002:0810, 5121081400:01:002:0811, 5121081400:01:002:0812, 5121081400:01:002:0813, 5121081400:01:002:0814, 5121081400:01:002:0815, шляхом визнання на них права державної власності та повернення їх Державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області. Заява судом прийнята до розгляду.

3.24. У підготовчому засіданні 10.10.2023 судом після обговорення з учасниками справи була задоволена заява відповідача про поновлення йому строку на подання доказів (п.3.22. рішення), докази долучені до матеріалів справи та заява позивача про зміну предмету позову (п.3.23. рішення) про що судом були постановлені протокольні ухвали, а також судом була постановлена протокольна ухвала про перерву в підготовчому засіданні до 12:40 год 14.11.2023.

2.25. Ухвалою суду від 12.10.2023, постановленою відповідно до ст. 120 ГПК України, третя особа була повідомлена про дату та час наступного підготовчого засідання суду.

3.26. Відповідач через систему "Електронний суд" 17.10.2023 та через канцелярію суду надав відзив на заяву про зміну предмету позову (вх. № 36992/23, 36892/32) разом із додатками, який судом долучений до матеріалів справи.

3.27. Через систему "Електронний суд" 13.11.2023 від позивача надійшло клопотання (вх. № 41083/23), в якому він просив поновити йому строк на подання доказів та долучити їх до матеріалів справи.

3.28. Відповідач 14.11.2023 через систему "Електронний суд" подав додаткові пояснення на заяву позивача про зміну предмету позову (п. 3.23. рішення), в яких просив суд залишити заяву без руху, у зв`язку з недоплатою судового збору та відмовити позивачу у прийнятті до розгляду його заяви про зміну предмету позову, у зв`язку із порушенням приписів ст. 46 ГПК України, а також заперечення проти клопотання позивача про залучення доказів (п. 3.27. рішення) та повернути його позивачу.

3.29. У підготовчому засіданні 14.11.2023 судом було розглянуто клопотання позивача (3.27. рішення) та задоволено, також судом були долучені до матеріалів справи додаткові пояснення відповідача (п. 3.28. рішення) про що судом були проголошені відповідні протокольні ухвали, також суд запропонував третій особі надати для огляду в судовому засіданні Державний акт на право постійного користування спірною земельною ділянкою, після чого була постановлена протокольна ухвала про перерву у підготовчому засіданні до 11:10 год 23.11.2023.

3.30. Відповідач через систему "Електронний суд" 16.11.2023 знов подав заяву з процесуальних питань (вх. №41778/23) про залишення заяви позивача про зміну предмету позову без руху та заяву з процесуальних питань (вх.№ 41790/23) про відмову у прийнятті до розгляду заяви позивача про зміну предмету позову, які судом долучені до матеріалів справи.

3.31. Того ж дня позивач через систему "Електронний суд" надав заперечення (вх. № № 41792/23, 41794/23) на заяви відповідача з процесуальних питань (вх. №№41778/23, 41790/23), які судом долучені до матеріалів справи.

3.32. У підготовчому засіданні 23.11.2023 судом був оглянутий оригінал наданого ГУ ДЗК в Одеській області Державного акту на право користування землею, розглянуті заяви відповідача з процесуальних питань (п. 3.30.) та протокольною ухвалою суд у їх задоволені відмовив. Після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, судом була проголошена протокольна ухвала про закриття підготовчого провадження та про призначення справи до судового розгляду по суті на 14:00 год 12.12.2023.

3.33. Судове засідання, призначене судом на 14:00 год 12.12.2023 не відбулося у зв`язку з введенням особливих умов роботи установи суду, що сталося внаслідок хакерської атаки, з огляду на що у період з 30.11.2023 до 07.12.2023 комп`ютерна мережа суду була відключена та здійснювалось відновлення бази даних Автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" на іншому серверному обладнанні.

3.34. Після відновленням роботи КП "Діловодство спеціалізованого суду" судом 13.12.2023 була постановлена ухвала про призначення судового засідання на 10:00 год 26.12.2023.

3.35. У зв`язку із неможливістю завершити розгляд справи по суті у засіданні 26.12.2023, судом була постановлена протокольна ухвала про перерву у розгляді справи по суті до 09:20 год 16.01.2024 та призначення резервної дати на 10:30 год 23.01.2023.

3.36. В процесі розгляду справи всі подані учасниками справи клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

3.37. Під час розгляду справи по суті сторони виступили із вступними промовами, Судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи.

3.38. Позивач у своїй вступній промові та судових дебатах заявлені позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи свою позицію доводами та аргументами, викладеними у заявах по суті спору та наданими суду доказами.

3.39. Відповідач у своїй вступній промові та судових дебатах проти позовних вимог заперечував, просив суд у задоволені позову відмовити повністю, обґрунтовуючи свою позицію доводами та аргументами, викладеними у заявах по суті спору та наданими суду доказами.

3.40. Третя особа виступила із вступною промовою та у судових дебатах, просила суд врахувати її позицію з урахуванням наданих письмових та усних пояснень.

3.41. Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.

3.42. В судовому засіданні, 23.01.2024 Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України, по виходу з нарадчої кімнати, проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

4.Фактичні обставини, встановлені судом.

4.1. У 1977 був складений та підписаний головою виконкому Біляївської районної (міської) ради депутатів трудящих та головним (старшим) інженером-землевпорядником Державний акт на право користування землею серії В № 032871 (т.с.1, а.с. 38, 39), в якому зазначено що він виданий Біляївській сортовипробувальній дільниці с. Великий Дальник за якою, як землекористувачем, закріплюється в безстрокове і безплатне користування 218,0 га землі в межах згідно з планом землекористування, земля надана для проведення сортовипробувань сільськогосподарських культур.

4.2. Як зазначено у плані землекористування Біляївської сортовипробувальної дільниці надана земля складалась з двох земельних ділянок площами 216,0 га та 2,0 га (т.с.1, а.с.39 зворотній бік).

4.3. Відомості про реєстрацію Державного акту у Книзі записів державних актів на право користування землею у Державному акті відсутні.

4.4. Міністерством аграрної політики та продовольства України (надалі - Мінагрополітики України ) 30.12.2011 був виданий наказ за № 807, відповідно до якого було вирішено реорганізувати державні сортодослідні станції, зокрема, в Одеській області вирішено реорганізувати:

Березівську державну сортодослідну станцію (код ЄДРПОУ 34712493, с. Шевченкове, Березівський р-н);

Ізмаїльську державну сортодослідну станцію (код ЄДРПОУ 32877299, с. Утконосівка, Ізмаїльський р-н);

Південну державну сортодослідну станцію (код ЄДРПОУ 04742773, с. Мирони, Балтський р-н);

Кілійську державну сортодослідну станцію (код ЄДРПОУ 33509706, м. Кілія);

Рисосіючу державну сортодослідну станцію (код ЄДРПОУ 33509769, м. Кілія) шляхом приєднання до ДП "ЦСЕНСМ", який визнано їх правонаступником (т.с. 1, а.с 13-15).

4.5. В подальшому, Мінагрополітики та продовольства України 19.04.2012 був виданий наказ за № 210, відповідно до якого було вирішено провести реорганізацію шляхом поділу обласних Державних центрів експертизи рослин з державною інспекцією охорони прав на сорти рослин, зокрема, Одеський обласний державний центр експертизи рослин з Державною інспекцією охорони прав на сорти рослин Одеської області (код ЄДРПОУ 00490062, с. Великий Дальник, Біляївський р-н Одеської області) (т.с.1, а.с 34,35).

4.6. Відповідно до зазначеного наказу було вирішено приєднати частини майнових прав та обов`язків реорганізованих державних центрів експертизи згідно розподільчих балансів до Українського інституту експертизи сортів рослин (код ЄДРПОУ 00488332) (надалі Інститут) та Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу" (код ЄДРПОУ 37884028) (п.2 наказу); визначити Інститут та Центр правонаступниками майнових прав і обов`язків зазначених у наказі реорганізованих Державних центрів експертизи у відповідних частинах згідно з розподільчими балансами (п.3. наказу); головам комісій з реорганізації забезпечити, зокрема: проведення інвентаризації майна, майнових прав та обов`язків, що знаходяться на балансі реорганізуємих Державних центрів експертизи та здійснити їх передачу на баланс Інституту та Центру у відповідних частках (п.8.2.), подати до Мінагрополітики України на затвердження акти приймання-передачі майна, майнових прав та обов`язків (п.8.3.).

4.7. На підставі розпорядження КМУ № 1010-р від 12.08.2020 "По передачу об`єктів державної власності до сфери управління ФДМУ" єдиний майновий комплекс Одеського обласного державного центру експертизи сортів рослин з державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Одеської області за актом приймання-передачі від 20.12.2020 був переданий до сфери управління ФДМУ (т.с.1, а.с.3-42).

4.8. У зазначеному акті приймання-передачі визначено, зокрема, що відомості про нерухоме майно, земельні ділянки переданого єдиного майнового комплексу відсутні (п.1 наказу), за Одеським обласним державним центром експертизи сортів рослин з державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Одеської області не зареєстроване жодне нерухоме майно (п. 2 акту). До акту приймання-передачі додаються (п.5), зокрема, відомості про нерухоме державне майно (Форма № 2б(д)) на одному аркуші в одному екземплярі (пп.3).

4.9. Наказом ФДМУ від 02.11.2021 за № 1971 був затверджений у новій редакції Статут Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу" (т.с.1,а.с. 16-33).

4.10. У пункті 1.3. Статуту ДП "ЦСЕНСМ" зазначено, що відповідно до наказу Мінагрополітики України від 30.12.2011 № 807, підприємство є правонаступником майнових прав і обов`язків реорганізованих шляхом приєднання до підприємства юридичних осіб, визначених у п.п.1.3.1. 1.3.67. Статуту, зокрема, Південної державної сортодослідної станції (код ЄДРПОУ 04742773, с. Мирони, Балтський р-н, Одеська обл.) (п.п.1.3.52. Статуту).

4.11. Пунктом 1.4. Статуту визначено, що відповідно до наказу Мінагрополітики України від 19.04.20212 № 210, підприємство є правонаступником реорганізованих шляхом поділу державних центрів експертизи, визначених у п.1.4.1.-1.4.25. Статуту, зокрема, Одеського обласного державного центру експертизи сортів рослин з державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Одеської області (код ЄДРПОУ 00490062, с. Великий Дальник, Біляївський р-н, Одеська обл.) (п.п.1.4.15. Статуту).

4.12. Відповідно до п.7.2. Статуту майно підприємства складають основні засоби та фонди,…, інші оборотні та необоротні активи…, вартість яких обліковується та відображається в балансі підприємства або враховується в інших, передбачених законодавством формах обліку майна підприємства.

4.13. Передача майна підприємству оформляється відповідним актом приймання-передачі (п.7.3. Статуту).

4.14. На виконання наказів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 21.02.2019№ 59 та від 13.05.2019 № 129 на території Одеської області протягом 2019 були проведені роботи з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, в тому числі на території Великодальницької сільради.

4.15. Наказом ГУ ДЗК в Одеській області від 09.12.2019 за № 15-9704/13-19-СГ (т.с.1, а.с. 36) було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Великодальницької сільради Біляївського району Одеської області загальною площею 254,1642 га в складі якої були матеріали на земельну ділянку з кадастровим номером 5121081400:01:002:0730 (т.с.1, а.с.167,168).

4.16. Відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру 04.12.2019 земельна ділянка з кадастровим номером 5121081400:01:002:0730 загальною площею 214,2305 га зареєстрована на праві державної власності.

4.17. Державним реєстратором Управління містобудування, землевпорядкування та комунального майна Біляївської міської ради Одеської області 03.04.2020 було зареєстровано право державної власності в особі ГУ ДЗК в Одеській області на земельну ділянку з кадастровим номером 5121081400:01:002:0730, площею 214,2305 га (т.с.1, а.с. 40,41).

4.18. Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку станом на 24.08.2022 (т.с.1, а.с.37), цільове призначення вищезазначеної земельної ділянки землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або у користування громадянам чи юридичним особам), категорія земель землі сільськогосподарського призначення, вид використання землі запасу, форма власності державна, місце розташування земельної ділянки Одеська обл., Біляївський район, Великодальницька сільрада.

4.19. Своїм рішенням від 19.07.2022 за № 608-VІІІ Великодальницька сільрада погодила прийняття земельної ділянки державної власності (орієнтовною площею 214,2305 га, кадастровий номер 5121081400:01:002:0730) та об`єктів нерухомого майна, що розміщені на ній до комунальної власності Великодальницької сільради.

4.20. В подальшому, а саме 05.08.2022, Великодальницька сільрада з супровідними листами (т.с.1, а.с.154-157) направила до ФДМУ, Державної служби України з питань геодезії, картографії, та кадастру ГУ ДЗК в Одеській області, ДП "Системні аграрні технології" копію свого рішення від 19.07.2022 за № 608- VІІІ для розгляду по суті.

4.21. Листом від 30.08.2022 за № 10-24-1/704 ФДМУ у відповідь на лист Великодальницької сільради (т.с.1, а.с. 154) зазначив, що для ідентифікації щодо обліку об`єктів державної власності а Реєстрі, йому необхідні додаткові відомості щодо конкретних об`єктів нерухомого майна державної власності що пропонується для передачі у комунальну власність, після чого Фонд розгляне у межах свої повноважень (т.с.1, а.с 158).

4.22. Своїм рішенням № 730-VІІІ від 18.01.2023 (т.с.1, а.с 158) Великодальницька сільрада погодила звернення до відповідних державних органів та підприємств щодо прийняття земельної ділянки державної власності та об`єктів нерухомого майна, що розміщені на ній до комунальної власності ради (т.с.1, а.с 160).

4.23. Рішенням постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, екології, благоустрою та надзвичайних ситуацій депутатів Великодальницької сільської ради, оформленим протоколом № 2 від 21.02.2023 були затверджені проекти рішень сільради, зокрема, про надання доручення Великодальницькій сільраді щодо здійснення реєстрації прав комунальної власності на земельні ділянки, в тому числі й на земельну ділянку з кадастровим номером 5121081400:01:002:0730 площею 214,2305 га (т.с.2, а.с. 161).

4.24. Великодальницька сільрада листом від 21.02.2023 за № 320 звернулась до ГУ ДГК в Одеській області, в якому із посиланням на норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" № 1423-ІХ від28.04.2021, свої рішення № 608-VІІІ від 19.07.2022, № 730-VІІІ від 18.01.2023, просила передати земельну ділянку з кадастровим номером 5121081400:01:002:0730, площею 214,2305 га до комунальної власності сільради (т.с.2, а.с.162).

4.25. Листом від 02.03.2023 за № 18-15-0.3-764/2-33 ГУ ДГК в Одеській області зазначило, що згідно з наявною у Управління інформацією фактичним користувачем вказаної земельної ділянки є Одеська філія Українського інституту експертизи сортів рослин, згідно з наявних в управлінні Книг записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі станом на 31.12.2012 відсутні будь-які відомості щодо реєстрації державного акту на право користування землею, який видано Біляївській сортовипробувальній ділянці на земельну ділянку для проведення сортодосліджень сільськогосподарських культур загальною площею 218 га, а також із посиланням на положення п.24 розділу Х "Перехідних положень" ЗК України, поінформувало про те, що земельні ділянки, які вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, місць відповідно до наведених положень ЗК України і право власності на які зареєстроване у Держреєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. А також про те, що з дня набрання чинності п.24 розділу Х "Перехідних положень" ЗК України до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи державної влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними (т.с. 1, а.с. 167, 168).

4.26. Рішенням № 760-VІІІ від 18.01.2023 депутати зобов`язали Великодальницьку сільраду, зокрема, вжити заходів щодо реєстрації права комунальної власності земельної ділянки з кадастровим номером 5121081400:01:002:0730, площею 214,2305 га та провести реєстрацію у держреєстратора право комунальної власності на зазначену земельну ділянку (т.с.1, а.с. 169).

4.27. Рішенням № 777-VІІІ від 05.04.2023 Великодальницька сільрада затвердила проведення інвентаризації земельної ділянки з кадастровим номером 5121081400:01:002:0730 належної до комунальної власності територіальної громади (т.с.1, а.с.170).

4.28. Державним реєстратором прав на нерухоме майно Яськівської сільської ради Одеського району Одеської області 09.03.2023 прийнято рішення № 66719185 про проведення державної реєстрації речових прав комунальної власності Великодальницької сільради на земельну ділянку з кадастровим номером 5121081400:01:002:0730, площею 214,2305 га, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно були внесені відповідні відомості (рнонм 2067278251210) (т.с.1, а.с. 40, 41).

4.29. У відповідь на запит адвоката ДП "ЦСЕНСМ" ГУ ДЗК в Одеській області листом від 09.05.2023 за 3 29-15-0.82-1811/2-23 повідомило, що згідно наявної інформації відомості щодо зареєстрованого державного акту на право користування земельною ділянкою від 22.03.1977, серії Б № 032871 у нього відсутні, земельна ділянка з кадастровим номером 5121081400:01:002:0730 Великодальницькій сільраді у комунальну власність не передавалась (т.с.1, а.с. 72).

4.30. Великодальницька сільрада 07.07.2023 своїм рішенням за № 812- VІІІ надала згоду на поділ земельної ділянки 5121081400:01:002:0730 та розробку технічної документації із землеустрою щодо її поділу (т.с.1, а.с.109, 110).

4.31. На підставі рішень державного реєстратора від 05.09.2023 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені відомості про реєстрацію за Великодальницькою сільрадою речових прав на 16 новостворені земельні ділянки (т.с.1, а.с. 111-128).

4.32. ФДМУ листом від 27.09.2023 за № 10-72-24982 на запит адвоката Великодальницької сільради повідомив, що до акту приймання-передачі від 20.12.2019 (п.4.7. рішення) не надавались копії, затверджені Мінагрополітики та продовольства України, передавальних актів приймання-передачі майна, майнових прав та обов`язків, складених на виконання наказів Мінагрополітики та продовольства України № 807 від 30.12.2011 та № 210 від 19.04.2012, про передачу майна, майнових прав та обов`язків, які знаходились на балансі Біляївської сортовипробувальної ділянки за адресою: с. Великий Дальник Біляївський район, Одеська обл. та Одеського обласного державного центру експертизи сортів рослин з державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Одеської області за адресою: с. Великий Дальник Біляївський район, Одеська обл. на баланс ДП "ЦСЕНСМ" та додатків до актів інвентарні описи основних засобів (т.с. 1, а.с. 190, 191).

4.33. Мінекономіки України у своєму листі від 03.10.2023 за № 2802-12/53153-7 у відповідь на адвокатський запит представника Великодальницької сільради, зазначило що на момент передачі цілісного майнового комплексу Одеського обласного державного центру експертизи сортів рослин з державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Одеської області (код ЄДРПОУ 00490062) із сфери управління Мінагрополітики та продовольства України до сфери управління Мінекономіки (акт приймання-передачі від 22.10.2019) інформація щодо будь-якого майна на балансі Одеського обласного державного центру експертизи в акті приймання-передачі була відсутня, документи (передавальний акт) щодо передачі майна, майнових прав та обов`язків від Одеського обласного державного центру експертизи до ДП "ЦСЕНСМ" до Мінекономіки України не додавалися. Інформація та документи щодо акту приймання-передачі майна (передавального акту) майнових прав та обов`язків Біляївської сортовипробувальної ділянки на баланс ДП "ЦСЕНСМ", складених на виконання наказів Мінагрополітики та продовольства України № 807 від 30.12.2011 та № 210 від 19.04.2012 у Мінекономіки України відсутня (т.с.2, а.с 34, 35).

4.34. Відповідно до листа ФДМУ № 10-62-29236 від 09.11.2023 у Єдиному реєстрі об`єктів державної власності щодо державного майна наявні відомості що за Одеською філією ДП "ЦСЕНСМ" станом на 05.05.2022 обліковується земельна ділянка за адресою: Одеська обл, Біляївський р-н,, с. Великий Дальник, площею 218 га (т.с.2, а.с. 171,172).

4.35. Як вказує позивач, відповідач своїми діями щодо оформлення комунальної власності на спірну земельну ділянку та подальший її поділ на 19 нових земельних ділянок, порушує його права як належного землекористувача спірною земельною ділянкою, яка знаходиться у нього на праві постійного користування, що й зумовило звернення позивача до Господарського суду з відповідним позовом.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

5.1. Як зазначено в Конституції України - кожному гарантується право на судовий захист (ст. 55 Конституції).

5.2. Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

5.3. Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

5.4. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

5.5. Відповідно до частини першої ст. 4 ГПК України право на звернення до Господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

5.6. Частинами 2 та 3 вищезазначеної статті ГПК України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

5.7. Звернення особи до Господарського суду з позовною заявою є засобом захисту порушеного оспорюваного або невизнаного права та охоронюваних законом інтересів.

5.8. Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України право на судовий захист особа, звертаючись до суду, вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право чи охоронюваний інтерес та його спосіб захисту.

5.9. Отже, суд зазначає, що позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) є предмет позову та підстава позову.

5.10. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить постановити судове рішення. Вона безпосередньо пов`язана із спірними правовідносинами та суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

5.11. Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

5.12. Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

5.13. Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права заявника, про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими обґрунтовані заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

5.14. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи №912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи №910/11511/18.

5.15. Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.018 у справі №925/1265/16).

5.16. При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

5.17. Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

5.18. У статтях 2, 5 ГПК України закріплений принцип ефективності захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, відповідно до якого застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто, цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

5.19. Суд акцентує увагу на тому, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

5.20. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №242/68/19, яку суд вважає за необхідне застосувати відповідно до положень частини четвертої статті 236, статті 300 ГПК України, зокрема, щодо принципів судового розгляду при вирішенні судом спорів.

5.21. Отже, у спорах щодо захисту прав на землю у визначенні предмета позову, як способу захисту права та законного інтересу, слід враховувати положення спеціальної норми статті 152 ЗК України, а також статті 2 та 5 ГПК України.

5.22. З огляду на встановлені статтею 152 ЗК України способи захисту прав на земельні ділянки та визначені статтями 2, 5 ГПК України вимоги щодо ефективності способу захисту права і законного інтересу, позивач у спорі про захист прав (законного інтересу) на земельну ділянку може пред`явити будь - яку позовну вимогу, а суд може захистити порушене право (законний інтерес) у заявлений спосіб за умови, що такий спосіб захисту прав (законного інтересу) на земельну ділянку, обраний позивачем, відновлює (захищає) порушене право (законний інтерес) позивача або нівелює негативні для нього наслідки у зв`язку з порушенням права (законного інтересу), тобто, є ефективним способом захисту і виключає у подальшому необхідність пред`явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права (законного інтересу).

5.23. У справі, що розглядається в якості підстав заявлених вимог позивач зазначає про те, що він як правонаступник від реорганізованих державних підприємств отримав спірну земельну ділянку на праві постійного користування, отже в силу закону він є титульним володільцем цієї спірної земельної ділянки, а тому оформлення відповідачем права комунальної власності на земельну ділянку та наступний її поділ на 19 окремих ділянок, порушують права позивача на належне землекористування, що суперечить приписам земельного законодавства. Обґрунтовуючи підстави заявленого позову, позивач посилається на приписи ч. 2,3, 5 статті 83 та на ст. 117 ЗК України та на ст. 388, 391 ЦК України.

5.24. Як вказує у позові позивач обраний ним спосіб захисту спрямовано на відновлення його прав володіння об`єктом права власності держави земельною ділянкою, яка перебуває у володінні органу місцевого самоврядування, і щодо якого цей орган, не маючи, на думку позивача, на це відповідних повноважень, здійснив розпорядчі дії, наслідком яких стало вибуття спірної земельної ділянки із власності Держави в особі ГУ ДГК в Одеській області та з законного користування позивача.

Вирішуючи спір суд дійшов до наступних висновків.

Щодо законності набуття права власності на землю відповідачем.

5.25. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

5.26. Стаття 3 Цивільного кодексу України встановлює, що загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

5.27. Згідно зі ст. 4 ЦК України актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

5.28. Відповідно до п.1, 4 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

5.29. Стаття 13 ЦК України визначає, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

5.30. Відповідно до ст. 170 ЦК України Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

5.31. Згідно з приписами ст. 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

5.32. Згідно зі ст. 178 ЦК України, об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи. Види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

5.33. Частина 1 ст. 316 Цивільного кодексу України встановлює, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

5.34. Відповідно частині один ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

5.35. За приписами ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

5.36. Частина перша ст.321 ЦК України визначає, що право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

5.37. Стаття 328 ЦК України встановлює, що право власності набувається з підстав, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

5.38. Відповідно до приписів ст. 329 ЦК України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

5.39. Згідно ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

5.40. Приписами ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

5.41. Статтею 12 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

5.42. Згідно ч. 1 та ч. 2 ст.78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

5.43. Приписами частини першої ст. 791 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

5.44. Частина друга зазначеної статті визначає, що формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом.

5.45. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (ч. 3 ст. 791 ЗК України), а земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч. 4 ст. 791 ЗК України).

5.46. Згідно ч. 8 ст. 791 ЗК України у разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

5.47. Пунктом 9 зазначеної статті ЗК України визначено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (п.10 ст. 791 ЗК України).

5.48. Відповідно до статті 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю, зокрема, є: територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

5.50. Згідно частин п`ятої статті 83 ЗК України, територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі: а) передачі їм земель державної власності; б) відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; г) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; ґ) виникнення інших підстав, передбачених законом.

5.51. Частинами 1, 2 статті 84 Земельного кодексу України унормовано, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

5.52. Згідно підпункту пункту 24 Розділу Х "Прикінцеві положення" ЗК України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

5.53. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

5.54. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

5.55. Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

5.56. З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

5.57. Згідно частині 4 статті 122 ЗК України, підпункту 17 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затвердженого наказом Держгеокадастру № 603 від 23.12.2021, ГУ ДГК в Одеській області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених ЗК України на території Одеської області.

5.58. Як встановлено судом, на виконання наказів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 21.02.2019 № 59 та від 13.05.2019 № 129 на території Одеської області протягом 2019 були проведені роботи з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, в тому числі на території Великодальницької сільради, за результатами яких була затверджена технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Великодальницької сільради Біляївського району Одеської області загальною площею 254,1642 га, в складі якої були матеріали на земельну ділянку з кадастровим номером 5121081400:01:002:0730 (Наказ ГУ ДЗК в Одеській області від 09.12.2019 за № 15-9704/13-19-СГ (т.с.1, а.с. 36).

5.59. В подальшому на підставі рішення державного реєстратора 03.04.2020, на земельну ділянку з кадастровим номером 5121081400:01:002:0730, площею 214,2305 га було зареєстровано право державної власності в особі ГУ ДЗК в Одеській області про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені відповідні відомості.

5.60. Також, з матеріалів справи вбачається, що до Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку також були внесені відомості про спірну земельну ділянку, цільове призначення якої землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або у користування громадянам чи юридичним особам), категорія земель землі сільськогосподарського призначення, вид використання землі запасу, форма власності державна, місце розташування земельної ділянки Одеська обл., Біляївський район, Великодальницька сільрада.

5.61. Інші записи щодо будь-яких прав третіх осіб на спірну земельну ділянку у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на момент реєстрації права комунальної власності відповідачем не містяться.

5.62. В процесі розгляду справи судом встановлено, що спірна земельна ділянка на час набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 №1423-ІХ була сформована як об`єкт цивільних прав, перебувала у державній власності, не відносилась до земель, перелічених у п.п. а-е п.24 Розділу Х "Перехідні положення" ЗК України, а тому з урахуванням приписів ч.2 ст. 78 ЗК України, суд дійшов висновку, що відповідач відповідно до приписів п.п. ґ ч. 5 ст. 83 ЗК України набув право комунальної власності на спірну земельну ділянку в силу прямої норми закону з моменту державної реєстрації свого права.

5.63. З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку, що порядок набуття права власності на землю, передбачений п.п. а ч. 5 ст. 83 ЗК України, на який посилається у позові позивач, не може бути застосований до порядку набуття Великодальницькою сільрадою права власності на спірну земельну ділянку, а тому й відсутня була потреба у прийнятті ГУ ДГК в Одеській області, як представником власника спірної земельної ділянки, будь-якого розпорядчого рішення (наказу) про передачу у комунальну власність відповідачу означеної земельної ділянки.

5.64. Натомість, суд зауважує, що як зазначено у п. 24 Розділу Х "Перехідні положення" ЗК України з дня набрання ним чинності до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, ГУ ДГК в Одеській області як орган виконавчої влади, що здійснював розпорядження такими земельними ділянками, не має права здійснювати розпорядження ними.

5.65. Отже, виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що відповідач мав всі законні підстави та повноваження щодо оформлення права комунальної власності на спірну земельну ділянку державної власності, рішення сільради прийнято у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

5.66. Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку що перехід вищевказаних земель державної власності у комунальну власність відбувся відповідно до приписів законодавства України, при цьому порушення інтересів держави в особі ГУ ДГК в Одеські області судом не встановлено.

Щодо порушення прав позивача:

5.67. Відповідно до приписів ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

5.68. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст.391 ЦК України).

5.69. Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

5.70. Статтею 395 ЦК України визначено, що речовими правами на чуже майно, зокрема, є 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

5.71. Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (ст. 396 ЦК України).

5.72. Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

5.73. Частина 1 статті 92 Земельного кодексу України визначає, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

5.74. У відповідності до ч. 2 ст. 1481 ЗК України у разі переходу права власності на земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні, від держави до територіальної громади або від територіальної громади до держави до набувача земельної ділянки переходять права та обов`язки власника земельної ділянки за правовідносинами постійного користування нею.

5.75. Згідно з частиною першою статті 125, частиною першою статті 126 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

5.76. Згідно з частиною першою статті 125, частиною першою статті 126 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

5.77. Стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.

5.78. Тобто, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

5.79. Така позиція відповідає висновку, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005.

5.80. Таким чином предметом розгляду цієї справи, є встановлення наявності права постійного користування у позивача, отриманого в порядку правонаступництва.

5.81. В ході розгляду даної справи судом встановлено, що у 1977 виконкомом Біляївської районної (міської) Ради депутатів трудящих був складений та підписаний Державний акт на право користування землею серії В № 032871, відповідно до якого за Біляївською сортовипробувальною дільницею закріплюється на праві безстрокового та безплатного користування 218 га землі в межах, згідно з планом користування для проведення сортовипробувань сільськогосподарських культур.

5.82. Стаття 13 Земельного кодексу Української РСР в редакції від 08.07.1977 (чинній на час оформлення державного акту Біляївській сортовипробувальній ділянці) визначала, що земля в Українській РСР надається в користування, зокрема, колгоспам, радгоспам, іншим сільськогосподарським державним, кооперативним, громадським підприємствам, організаціям і установам; промисловим, транспортним, іншим несільськогосподарським державним, кооперативним, громадським підприємствам, організаціям і установам. У випадках, передбачених законодавством Союзу РСР, земля може надаватися в користування і іншим організаціям та особам.

5.83. Відповідно до приписів ст. 14 ЗК Української РСР колгоспам, радгоспам, іншим державним, кооперативним, громадським підприємствам, організаціям, установам і громадянам СРСР земля надається в безплатне користування.

5.84. Стаття 15 ЗК Української РСР визначала, що земля надається в безстрокове або тимчасове користування. Безстроковим (постійним) визнається землекористування без заздалегідь встановленого строку.

5.85. Стаття 16 ЗК Української РСР встановлювала, що надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад депутатів трудящих в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР. У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею.

5.86. У відповідності до приписів ст. 20 ЗК Української РСР відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР.

5.87. Статтею 21 ЗК Української РСР унормовано, що видача документів на право користування землею колгоспам, радгоспам, іншим підприємствам, організаціям і установам провадиться виконавчими комітетами районних (міських) Рад депутатів трудящих, незалежно від того, на підставі рішення якого виконавчо-розпорядчого органу державної влади надана земельна ділянка.

5.88. Згідно із ст. 22 ЗК Української РСР приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, забороняється.

5.89. Отже, для встановлення факту правонаступництва позивача на спірну земельну ділянку, суду слід встановити, по перше, наявність правосуб`єктності у Біляївської сортовипробувальної дільниці, по-друге, наявності правонаступництва між Біляївською сортовипробувальною дільницею та позивачем.

5.90. Так судом встановлено, (https://nubip.edu.ua/sites/default/files/u167/9595_n-up_document_95.pdf) що у 1923 Наркомземом України засновано Всеукраїнську спілку з насінництва, в складі якої була створена і Українська сортовипробувальна мережа (Укрсортмережа).

5.91. Пізніше, Постановами Раднаркома СРСР 1937 № 585, № 1018 та № 1132 держсортмережа була реорганізована в єдину загальносоюзну систему, яка включала в себе Державну комісію по сортовипробуванню зернових культур, її інспекторів в республіках, краях і областях, а також мережу держсортодільниць.

5.92. У відповідності до постанови Ради Міністрів СРСР від 27.03.1953 № 920 Державну комісію по сортовипробуванню зернових, олійних культур і трав перетворили в Державну комісію по сортовипробуванню сільськогосподарських культур при Міністерстві сільського господарства і заготовок СРСР.

5.93. Згідно з наказом Міністерства сільського господарства СРСР № 159 від 22.06.1953 створена Інспектура Держкомісії по сортовипробуванню сільськогосподарських культур по УРСР.

5.94. Згідно з Постановою Ради Міністрів Української РСР від 18.11.1989 № 286 Інспектуру реорганізовано в Державну комісію України по випробуванню та охороні сортів рослин. Метою створення Держкомісії було забезпечення державного управління формуванням сортових ресурсів України та охорони прав селекціонерів.

5.95. Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2002 № 714 "Про утворення Державної служби з охорони прав на сорти рослин та Українського інституту експертизи сортів рослин" (із змінами, внесеними згідно з Постановами КМУ № 464 від 13.05.2009, № 346 від 28.03.2011 Держкомісія була реорганізована в Державну службу з охорони прав на сорти рослин, а Державний центр сертифікації, ідентифікації та якості сортів рослин Державної комісії по випробуванню та охороні сортів рослин" реорганізований в Український інститут експертизи сортів рослин, який був підпорядкований новоутвореній Державній службі з охорони прав на сорти рослин.

5.96. На підставі постанови КМУ від 28.03.2011 № 346 Державну службу з охорони прав на сорти рослин було ліквідовано (п. 36 Переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність).

5.97. Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що Біляївська сортовипробувальна дільниця не була окремою юридичною особою, а в процесі численних реорганізацій увійшла до складу Українського інституту експертизи сортів рослин на правах структурного підрозділу без права юридичної особи. Позивачем у встановленому законом порядку не надано суду доказів протилежного.

5.98. Як вбачається з наказу Мінагрополітики та продовольства України від 30.12.2011 №807 "Про реорганізацію державних сортодослідних станцій", було вирішено реорганізувати державні сортодослідні станції, шляхом їх приєднання до ДП "ЦСЕНСМ" із визначенням останнього правонаступником майнових прав і обов`язків, наведених у наказі, державних сортодослідних станцій.

5.99. Судом з матеріалів справи також встановлено, що у складі реорганізованих державних сортодослідних станцій, що знаходилися в Одеській області відсутня будь-яка державна сортодослідна станція у Біляївському районі Одеської області, у користуванні якої перебувала земельна ділянка.

5.100. Також судом встановлено, що в процесі реорганізації шляхом поділу державних центрів експертизи сортів рослин з державною інспекцією охорони прав на сорти рослин, яка відбувалась на підставі наказу Мінагрополітики та продовольства України від 19.04.2012 № 210, до складу державних центрів експертизи, що підлягали реорганізації в Одеській області, був включений Одеський обласний державний центр експертизи (с. Великий Дальник, Біляївський р-н Одеська обл.).

5.101. Як вбачається зі Статуту ДП "ЦСЕНСМ", він є правонаступником, зокрема, Одеського обласного державного центру експертизи (с. Великий Дальник, Біляївський р-н Одеська обл.).

5.102. Проте, вищезазначеним наказом від 19.04.2012 № 210 також встановлено, що правонаступником майнових прав і обов`язків реорганізуємих державних центрів експертизи разом із ДП "ЦСЕНСМ" визначений Український інститут експертизи сортів рослин у відповідних частинах згідно з розподільчими балансами, які повинні були складені головами комісій з реорганізації на підставі проведення інвентаризації майна, майнових прав та обов`язків, що знаходяться на балансі реорганізуємих Державних центрів експертизи та здійснити їх передачу на баланс Інституту та Центру у відповідних частках і подати до Мінагрополітики України на затвердження акти приймання-передачі майна, майнових прав та обов`язків.

5.103. Як вбачається з акту приймання-передачі від 20.12.2020, складеного на виконання розпорядження КМУ № 1010-р від 12.08.2020 в процесі передачі єдиного майнового комплексу Одеського обласного державного центру експертизи сортів рослин з державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Одеської області до сфери управління ФДМУ в ньому зазначено, що відомості про нерухоме майно, земельні ділянки переданого єдиного майнового комплексу відсутні (п.1 наказу), що за Одеським обласним державним центром експертизи не зареєстроване жодне нерухоме майно (п. 2 акту), що підтверджується наданою до акту довідкою Форма № 2б(д) про відомості про нерухоме державне майно.

5.104. Позивач не надав суду належних та допустимих доказів як отримання ним спірної земельної ділянки в порядку правонаступництва, а саме, розподільчих балансів, актів приймання-передачі, які відповідно до наказів Мінагрополітики та продовольства України від 30.12.2011 №807 та від 19.04.2012 № 210 повинні були складатись комісіями з реорганізації та доказів надання їх Міністерству, так і доказів виникнення права користування спірною земельною ділянкою відповідно до вимог законодавства Української РСР чинного законодавства України у державних сортодослідних станцій та центрів експертизи сортів рослин з державною інспекцією охорони прав на сорти рослин, зокрема, Одеського обласного державного центру експертизи сортів рослин з державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Одеської області.

5.105. Окрім того, судом встановлено, що відповідно до відомостей, які містяться у Державному земельному кадастрі, спірна земельна на момент набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 №1423-ІХ, перебувала у державній власності в особі ГУ ДГК в Одеській області, рахувалась як землі сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або у користування громадянам чи юридичним особам), розташована у межах Великодальницької сільради.

5.106. З листа ГУ ДГК в Одеській області від 02.03.2023 за № 18-15-0.3-764/2-33 судом встановлено наступне: фактичним користувачем спірної земельної ділянки є Одеська філія Українського інституту експертизи сортів рослин; що станом на 31.12.2012 в Головному управлінні відсутні будь-які відомості щодо реєстрації Державного акту на право користування землею, який видано Біляївській сортовипробувальній ділянці на земельну ділянку для проведення сортодосліджень сільськогосподарських культур загальною площею 218 га; що з дня набрання чинності п.24 розділу Х "Перехідних положень" ЗК України до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи державної влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

5.107. Таким чином, судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що позивачем у встановленому процесуальним законом порядку не доведено його правонаступництво на спірну земельну ділянку від Біляївської сортовипробувальної дільниці або від державних сортодослідних станцій, що знаходились в Одеській області, або від Одеського обласного державного центру експертизи сортів рослин з державною інспекцією з охорони прав на сорти рослин Одеської області, а отже належними та допустимими доказами, позивачем не підтверджена наявність у нього права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5121081400:01:002:0730, площею 214,2305 га, яка знаходиться на території Великодальницької сільради.

5.108. Отже, виходячи з наведеного, враховуючи відсутність будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження отримання позивачем спірної земельної ділянки у користування в порядку правонаступництва, суд вважає, що діями відповідача не порушені права позивача, що є підставою для відмови у задоволені позовних вимог.

5.109. Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

5.110. Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

5.111. Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

5.112. У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

5.113. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

5.114. При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

5.115. Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

5.116. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

5.117. Суд також звертає увагу, що із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

5.118. Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

5.119. Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.120. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

5.121. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

5.122. Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

5.123. Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

5.124. Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

5.125. З урахуванням неведеного, суд не приймає в якості належного обґрунтування позову позивачем, його посилання на практику Верховного Суду, оскільки обставини та докази у справі що розглядається та справах, на які посилається позивач не є тотожними, окрім того, суд враховує правові висновки, викладені КЦС ВС у постанові від 06.11.2023 № 725/8953/21 відповідно до яких у кожній справі суд має сам вирішувати яку позицію ВС слід застосовувати з урахуванням конкретних обставин справи та відповідних доказів.

5.126. Також суд відхиляє посилання позивача на приписи ст. 83, 116, 141 ЗК України та на ст. 391 ЦК України та Закону України "Про передачу об`єктів державної та комунальної власності", оскільки зазначені норми ЗК України та ЦК України регулюють права власника земельної ділянки, а позивач не є таким, а норми зазначеного Закону регулюють питання передачі нерухомих об`єктів права державної та комунальної власності.

5.127. Інші доводи та арґументи позивача не спростовують висновків до яких дійшов суд під час розгляду цієї справи.

5.128. В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доказам, доводам та арґументам учасників справи, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

5.129. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

5.130. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів").

5.131. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

5.132. Суд також бере до уваги позицію ЄСПЛ, зазначену у п.58. рішення ЄСПЛ у справі "Серявін та інші проти України" в якому зазначено, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навивши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

5.133. Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

5.134. Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, не обґрунтовані і не підлягають задоволенню.

5.135. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

5.136. Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

5.137. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

5.138. Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

5.139. З огляду на вище викладене, у зв`язку численними повітряними тривогами та вимушеним зупиненням роботи КП "Діловодство спеціалізованого суду" до 08.12.2023 згідно з наказом керівника апарата суду №56 від 30.11.2023, суд з огляду на вищезазначені обставини розглянув справу № 916/1653/22 у розумний строк.

5.140. Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.У задоволені позову відмовити повністю.

2.Судові витрати по справі № 916/3471/23 покласти на Державне підприємство "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (вул. Ямська, № 32, м. Київ, 03038, код ЄДРПОУ 37884028).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Повний текст рішення складено 02 лютого 2024 р.

Суддя О.В. Цісельський