Рішення

від 22.01.2024 по справі 916/4360/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4360/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

секретар судового засідання: Курко Ю.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Піун С.П.;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676);

до відповідача: Спеціалізованого Одеського санаторію "САЛЮТ" (65058, Одеська обл., місто Одеса, вул. Академічна, будинок 28; код ЄДРПОУ 24539732);

про стягнення 759 992,85 грн,-

1. Суть спору.

06.10.2023 від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№ 4919/23 від 06.10.2023) до відповідача - Спеціалізованого Одеського санаторію "САЛЮТ", в якій позивач просить суд стягнути із відповідача заборгованість у розмірі 759 992,85 грн, з яких: 672 336,12 грн основного боргу, 74 737,38 грн пені, 4484,25 грн 3% річних та 8435,10 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем укладеного між сторонами договору №14-2024/22-БО-Т постачання природного газу в частині отриманого природного газу у період з січня по березень 2023 року.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 10.10.2023 було відкрито провадження у справі у справі №916/4360/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.11.2023.

12.10.2023 до суду від ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 36147/23).

У судовому засіданні 06.11.2023 суд ухвалою у протокольній формі відклав підготовче провадження на 27.11.2023.

17.11.2023 до суду від ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 42022/23).

У судовому засіданні 27.11.2023 суд оголосив протокольну ухвалу в порядку п.3 ч.2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження у справі №916/4360/23 та призначення справи до розгляду по суті в засіданні суду на 14.12.2023.

Судове засідання 14.12.2023, не відбулось у зв`язку з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду та здійсненням рандомної спам-розсилки фішингових повідомлень з вірусами серед державних установ, підприємств, установ, організацій і громадян, з огляду на що у період з 30.11.2023 до 07.12.2023 комп`ютерна мережа суду була відключена та здійснювалось відновлення бази даних Автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" на іншому серверному обладнанні.

Наказом "Про введення особливого режиму роботи Господарського суду Одеської області" №46 від 07.12.2023 відновлено розгляд справ у судових засіданнях з 15.12.2023, секторам суддів та відділам Господарського суду Одеської області, окрім залів судових засідань, відновлено роботу в КП "ДСС" та електронній комп`ютерній мережі суду з 08.12.2023.

Ухвалою суду від 14.12.2023 було призначено розгляд справи на 22.01.2024.

05.01.2024 до суду від ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 624/24).

Відповідач у судове засідання 22.01.2024 не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, однак був повідомлений про місце, дату та час судового засіданні шляхом направлення ухвал суду на юридичну адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 65058, Одеська обл., місто Одеса, вул.Академічна, будинок 28, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані поштові повідомлення про вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі від 10.10.2023 (т. 1 а.с. 66), ухвали суду від 07.11.2023 (т. 1 а.с. 75), ухвали суду від 27.11.2023 (т. 1 а.с. 84), ухвали суду від 14.12.2023 (т. 1 а.с. 85).

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У судовому засіданні 22.01.2024, за участю представника позивача, судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та відкладено складення повного рішення на строк, визначений ч.6 ст. 233 Господарським процесуальним кодексом України.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Доводи ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг.

Між ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг та Спеціалізованим Одеським санаторієм "САЛЮТ" 19.12.2022 укладено договір № 14-2024/22-БО-Т постачання природного газу.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору, він передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 672 336,12 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, що надані згідно додатку до цього позову.

Позивач звертає увагу, що відповідно до пункту 5.1 Договору, оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Однак позивач стверджує, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 Договору.

Так на думку позивача, сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за Договором складає 672 336,12 грн.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного борту відповідача перед позивачем за Договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 74 737,38 грн, 3% річних у розмірі 4484,25 грн та інфляційні втрати у розмірі 8435,10 грн.

3.2. Доводи Спеціалізованого Одеського санаторію "САЛЮТ".

Відповідач своїм процесуальним правом, передбаченим ст.165 ГПК України, на подання відзиву не скористався.

4. Обставини справи, встановлені судом.

19.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (постачальник) та Спеціалізованим Одеським санаторієм "САЛЮТ" (споживач) укладено Договір №14-2024/22-БО-Т постачання природного газу (Договір), згідно п. 1.1 якого, постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ (далі- газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ), а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 1.4. Договору, споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього Договору у споживача є в наявності укладений договір на постачання природного газу між споживачем та Оператором газорозподільної мережі (надалі - Оператор ГРМ) та присвоєний Оператором ГРМ персональний ЕІС-код га/або укладений договір транспортування природного газу між Споживачем та Оператором газотранспортної системи (надалі - Оператор ГТС) та присвоєний Оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об`єкти Споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережи).

Положеннями п. 1.5. Договору передбачено, що у разі якщо об`єкти споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим Договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж, а саме: АТ «ОДЕСАГАЗ», з яким споживач уклав відповідний договір.

Згідно п. 2.1. Договору, постачальник передає споживачу на умовах цього Договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з січня 2023 року по березень 2023 року (включно), в кількості 150,00 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях (далі також - розрахункові періоди) (тис.куб.м.):

- у січні 2023 55,0 тис.куб.м.;

- у лютому 2023 55,0 тис.куб.м.;

- у березні 2023 40,0 тис.куб.м.

Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим Договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії Договору (п. 2.1.1. Договору).

Відповідно до п. 3.4. Договору, постачальник із застосуванням ресурсів Інформаційної платформи Оператора ГТС та споживач здійснюють щоденний моніторинг фактично відібраного споживачем обсягу природного газу.

На запит Постачальника Споживач надає інформацію щодо планового використання газу за розрахунковий період (місяць) в розрізі добових обсягів та до 13:00 поточної доби - оперативну інформацію щодо фактичних обсягів використання газу за минулу добу, планових обсягів використання газу на наступну добу та до 24:00 поточної доби - оперативну інформацію щодо використання газу за поточну добу.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.5. Договору).

У п. 3.5.1. Договору сторони погодили, що споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

Відповідно до п. 3.5.2. Договору, на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником постачальника.

Згідно п. 3.5.3. Договору, споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

За умовами п. 3.5.4. Договору, у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача па Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора 1 ТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору.

У п. 3.6. Договору сторони погодили, що звірка фактично використаного обсягу газу за цим Договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС.

Згідно п. 4.1. Договору, ціна та порядок зміни ціни на природний газ. який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином:

Ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,33 гри.,

крім того податок на додану вартість за ставкою 20%.

ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ - 16 390,00 гри;

крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 гри. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 гри., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м.

Всього ціна газу за 1000 куб. їм з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89 грн.

Згідно у п. 5.1. Договору, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідній"! розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.

Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

У п. 5.3. Договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього Договору.

Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього Договору.

Кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати Споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові період.

Згідно п. 7.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором.

Відповідно до положень п. 7.2. Договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За умовами п. 10.1. Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків згідно з цим Договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення Договору, і сторони не могли передбачити їх.

У п. 10.2. Договору сторони погодили, щострок виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Згідно п. 10.3. Договору, сторони зобов`язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства.

Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України (10.4. Договору).

Відповідно до п. 13.1. Договору, він набирає чинності з « 01» січня і діє в частині поставки газу до « 31» березня 2023 р. (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.

На виконанням умов Договору позивач поставив відповідачу природний газ в об`ємі 40,615 тис.м.куб. на загальну суму 672 336,07 грн (з урахуванням вартості транспортування), на підтвердження чого до суду надано копію акти приймання передачі природного газу:

- від 31.01.2023 за січень 2023 року про поставку 18,47700 тис.м.куб. газу всього (з урахуванням вартості транспортування) на суму 305 866,16 грн з ПДВ, що підписаний споживачем та постачальником;

- від 28.02.2023 за лютий 2023 року про поставку 10,72900 тис.м.куб. газу всього (з урахуванням вартості транспортування) на суму 177 606,65 грн з ПДВ, що підписаний ТОВ ГК Нафтогаз Трейдинг, як постачальником;

- від 31.03.2023 за березень 2023 року про поставку 11,40900 тис.м.куб. газу всього (з урахуванням вартості транспортування) на суму 188 863,31 грн з ПДВ, що підписаний ТОВ ГК Нафтогаз Трейдинг, як постачальником.

Позивачем акти від 28.02.2023 за лютий 2023 року та від 31.03.2023 за березень 2023 року були виставлені відповідачу шляхом надсилання на електронну адресу споживача, що зазначена у розділі 14 Договору.

Водночас, на підтвердження обсягу спожитого Спеціалізованим Одеським санаторієм "САЛЮТ" газу, позивачем до матеріалів справи надано роздруківки з Інформаційної платформи, згідно яких у лютому 2023 року відповідач спожив - 10 729 м.куб. газу, а у березні 2023 року 11409 м.куб.

Позивачем до матеріалів позову також додано лист Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» № 16/2-09/34310/2023 від 11.07.2023 з інформацією про надходження коштів на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг, з якого вбачається, що за період з 19.12.2022 по 30.06.2023 від Спеціалізованого Одеського санаторію "САЛЮТ" надійшли грошові кошти у сумі 114470,12 грн оплата за газ спожитий у листопаді 2022 року, згідно Договору №14-1024/21-БО-Т-29.

Отже від Спеціалізованого Одеського санаторію "САЛЮТ" за період з 19.12.2022 по 30.06.2023 за Договором №14-2024/22-БО-Т на рахунок ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг жодних грошових коштів не надходило.

10.07.2023 ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг за допомогою поштового зв`язку звернулось до Спеціалізованого Одеського санаторію "САЛЮТ" із вимогою щодо підписання актів приймання-передачі природного газу за вих. № 125/2/3-5842 від 06.07.2023, до якої було додано акти приймання-передачі природного газу за лютий 2023 року та березень 2023 року у 2 примірниках.

Відповіді на вказану вимогу, повернення підписаних уповноваженим представником споживача примірників актів приймання-передачі природного газу, мотивованої відмови від підписання таких актів матеріали справи не містять.

Так, відсутність оплати вартості поставного природнього газу і стало підставою для нарахування Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг пені, 3% річних та інфляційних втрат, а також для звернення до господарського суду із даним позовом.

5. Позиція суду.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України зарахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, уклавши Договір №14-2024/22-БО-Т постачання природного газу сторони за цим Договором набули певних зобов`язань, які мали виконувати виходячи з положень законодавства та умов Договору.

За приписами до ст.193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з січня 2023 по березень 2023 позивач поставив відповідачу природний газ в об`ємі 40,615 тис.м.куб. на загальну суму 672 336,07 грн (з урахуванням вартості транспортування), а саме:

- у січні 2023 року позивачем поставлено 18,47700 тис.м.куб. газу всього (з урахуванням вартості транспортування) на суму 305 866,16 грн з ПДВ;

- у лютому 2023 року позивачем поставлено 10,72900 тис.м.куб. газу всього (з урахуванням вартості транспортування) на суму 177 606,65 грн з ПДВ;

- у березні 2023 року позивачем поставлено 11,40900 тис.м.куб. газу всього (з урахуванням вартості транспортування) на суму 188 863,31 грн з ПДВ.

Крім того відповідачем не надано доказів на спростування факту поставки, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем належним чином виконано свої обов`язки за Договором.

Проте, матеріали справи не місять доказів виконання відповідачем умов Договору № 14-2024/22-БО-Т в частині повної та своєчасної оплати за спожитий газ, чим порушено умови господарського зобов`язання, згідно п. 5.1. Договору.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Між тим у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази оплати спожитого Спеціалізованим Одеським санаторієм "САЛЮТ" природнього газу на загальну суму 672 336,12 грн, на підставі чого суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови Договору № №14-2024/22-БО-Т та не здійснив оплату отриманого природнього газу у повному розмірі і у визначений строк, з огляду на що, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення основної суми заборгованості у розмірі 672 336,12 грн обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат, суд зазначає наступне:

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч.1,2 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України.

Так за ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Варто зауважити, що передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, інфляційні втрати і 3% річних за своєю правовою природою не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №908/639/18, від 05.07.2018 у справі №905/978/17, від 11.05.2018 у справі №922/3087/17 та від 26.04.2018 у справі №910/11857/17).

Проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц та підтверджені постановою ВП ВС від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 14.01.2020 по справі №924/532/19 та від 05.07.2019 по справі № 905/600/18.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

При перевірці здійсненого позивачем розрахунку 3% річних в сумі 4484,25 грн та інфляційних втрат у сумі 8435,10 грн, за вибрані позивачем періоди, судом встановлено їх обґрунтованість та арифметичну правильність.

Стосовно вимог позивача про стягнення пені у розмірі 74 737,38 грн, господарський суд зазначає наступне:

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.1 ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до п. 6.2. Договору, в разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу/інших платежів споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Перевіривши наданий позивачем разом із позовною заявою розрахунок пені у розмірі 74 737,38 грн, суд вважає його правильним та обґрунтованим.

За положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьому неустойка, виходячи з приписів ст.ст. 546, 549 ЦК України та ст. 230 ГК України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Правовий аналіз названих статей ЦК і ГК свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Поряд з цим суд враховує, що 24.02.2022 р. Указом Президента України №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні введено воєнний стан, який наразі триває.

Поряд з цим, суд також вважає за необхідне відзначити, що зменшення судом розміру неустойки, враховуючи положення ст.219 Господарського кодексу України, яка регулює межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, свідчить про те, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, та жодним чином не є звільненням його від відповідальності.

Оцінюючи можливість зменшення суми пені та штрафу, суд враховує, що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій саме відповідача, не надано.

З урахуванням викладеного у сукупності, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії Російської Федерації проти України, а також приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, господарський суд, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, вважає справедливим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, зменшення розміру нарахованої пені на 50% до 37 368,69 грн.

На думку суду, стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. При цьому суд також враховує, що стягнення інфляційних втрат та 3% річних, також певною мірою компенсує негативні наслідки, викликані простроченням сплати відповідачем суми заборгованості.

Між тим, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, однак підлягають частковому задоволенню, у зв`язку зі зменшенням суми пені.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 11 399,89 грн, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача без урахування зменшеного розміру пені.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 130, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Спеціалізованого Одеського санаторію "САЛЮТ" (65058, Одеська обл., місто Одеса, вул. Академічна, будинок 28; код ЄДРПОУ 24539732) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676) основний борг у розмірі 672 336/шістсот сімдесят дві тисячі триста тридцять шість/грн 12 коп., три проценти річних у сумі 4484/чотири тисячі чотириста вісімдесят чотири/грн 25 коп., інфляційні втрати у розмірі 8435/вісім тисяч чотириста тридцять п`ять/грн 10 коп., пеню у розмірі 37 368/тридцять сім тисяч триста шістдесят вісім/грн 69 коп., а також 11 399/одинадцять тисяч триста дев`яносто дев`ять/грн 89 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 01 лютого 2024 року.

Суддя Ю.М. Невінгловська