Постанова

від 23.04.2024 по справі 916/4360/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/4360/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання І.С. Мисько,

за участю представників сторін:

від позивача: С.П. Піун

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

на рішення Господарського суду Одеської області від 22.01.2024 (суддя Ю.М. Невінгловська, м. Одеса, повний текст складено 01.02.2024)

у справі №916/4360/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

до відповідача: Спеціалізованого Одеського санаторію «САЛЮТ»

про стягнення 759992,85 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Спеціалізованого Одеського санаторію «САЛЮТ», в якій просило стягнути заборгованість у розмірі 759992,85 грн, з яких: 672336,12 грн основного боргу, 74737,38 грн пені, 4484,25 грн - 3% річних та 8435,10 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору №14-2024/22-БО-Т постачання природного газу від 19.12.2022 в частині повної та своєчасної оплати за спожитий природний газ, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у спірній сумі, на яку позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати у зазначеному вище розмірі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.01.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 672336,12 грн, 3% річних у сумі 4484,25 грн, інфляційні втрати у розмірі 8435,10 грн, пеню у розмірі 37368,69 грн, а також 11399,89 грн витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення суд виходив з того, що позивачем цілком правомірно визначено вартість спожитого відповідачем природного газу, яка підлягає сплаті останнім, з огляду на що дійшов висновку про правомірність доводів позивача щодо існування у відповідача невиконаного зобов`язання з оплати за поставлений позивачем природний газ у заявленій позивачем сумі та правомірність нарахування позивачем пені, інфляційних втрат та відсотків річних.

Водночас місцевий господарський суд, з огляду на дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, керуючись частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, врахувавши дію воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії російської федерації проти України, взявши до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, а також з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, зменшив розмір пені на 50% до 37368,69 грн.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Одеської області від 22.01.2024 року у справі №916/4360/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 37368,69 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення пені задовольнити у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

-суд при вирішенні питання про зменшення пені не взяв до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру неустойки, що протирічіть усталеній судовій практиці;

-суд не врахував ступінь виконання зобов`язання відповідачем та поведінку винної сторони, а саме, що відповідач ухилявся від виконання взятих на себе зобов`язань за договором;

-до матеріалів справи відповідач взагалі не надав жодного доказу на пітвердження свого майнового стану, у зв`язку з чим суд не міг дослідити майновий стан відповідача та об`єктивно розглянути питання про зменшення пені;

-заявлена сума пені не є надмірно великою до боргу відповідача, враховуючи процентне співвідношення виконання зобов`язання (лише 11,11 % від вартості природного газу, поставленого протягом дії договору).

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга зареєстрована судом 12.02.2024 за вх.№464/24.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2024.

У зв`язку з тим, що на час надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/4360/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили, ухвалою суду від 20.02.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг на рішення Господарського суду Одеської області від 22.01.2024 у справі №916/4360/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/4360/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

26.12.2024 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/4360/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Одеської області від 22.01.2024 у справі №916/4360/23. Встановлено відповідачу строк до 20.03.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу. Роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 20.03.2024 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення заявникові без розгляду.

Будь-які відзиви, заяви чи клопотання з процесуальних питань до суду апеляційної інстанції не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 розгляд справи №916/4360/23 призначено на 23.04.2024 об 11:00 год.

У судовому засіданні, яке проводилось 23.04.2024 у режимі відеоконференції за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», представник скаржника підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Відповідач про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, проте не скористався своїм правом участі у ньому.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов`язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника відповідача.

Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши представника скаржника, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

Як встановлено судом першої інстанції та неоспорено учасниками справи, 19.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (постачальником) та Спеціалізованим Одеським санаторієм «САЛЮТ» (споживач) укладено договір №14-2024/22-БО-Т постачання природного газу (надалі - договір), згідно із пунктом 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ (далі- газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ), а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 1.4. договору, споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на постачання природного газу між споживачем та Оператором газорозподільної мережі (надалі - оператор ГРМ) та присвоєний оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та оператором газотранспортної системи (надалі - оператор ГТС) та присвоєний Оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об`єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережи).

Положеннями п. 1.5. договору передбачено, що у разі якщо об`єкти споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж, а саме: АТ «Одесагаз», з яким споживач уклав відповідний договір.

Згідно із пунктом 2.1. договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з січня 2023 року по березень 2023 року (включно), в кількості 150,00 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях (далі також - розрахункові періоди) (тис.куб.м.):

-у січні 2023 року 55,0 тис.куб.м.;

-у лютому 2023 року 55,0 тис.куб.м.;

-у березні 2023 року 40,0 тис.куб.м.

Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору (пункт 2.1.1. договору).

Умовами пункту 3.4. договору визначено, що постачальник із застосуванням ресурсів Інформаційної платформи оператора ГТС та споживач здійснюють щоденний моніторинг фактично відібраного споживачем обсягу природного газу. На запит постачальника споживач надає інформацію щодо планового використання газу за розрахунковий період (місяць) в розрізі добових обсягів та до 13:00 поточної доби - оперативну інформацію щодо фактичних обсягів використання газу за минулу добу, планових обсягів використання газу на наступну добу та до 24:00 поточної доби - оперативну інформацію щодо використання газу за поточну добу.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.5. договору).

У пункті 3.5.1. договору сторони погодили, що споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником постачальника (пункт 3.5.2 договору).

Згідно п. 3.5.3. договору, споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

За умовами пункту 3.5.4. договору у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1. цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору.

Звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи оператора ГТС (пункт 3.6. договору).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:

Ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13658,33 грн,

крім того податок на додану вартість за ставкою 20%,

ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ - 16390,00 грн;

крім того, тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м.

Всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89 грн.

Відповідно до пункту 5.1. договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідній розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. пункту 3.5. цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

У пункті 5.3. договору сторони визначили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього Договору. Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1. цього договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди.

Згідно із пунктом 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором.

Положеннями пункту 7.2. договору передбачено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків згідно з цим договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення договору, і сторони не могли передбачити їх (пункт 10.1. договору). Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (пункт 10.2. договору). Сторони зобов`язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства (пункт 10.3. договору). Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України (пункт 10.4. договору).

Даний договір набирає чинності з « 01» січня і діє в частині поставки газу до « 31» березня 2023 р. (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (пункт 13.1. договору).

На виконанням умов договору позивач поставив відповідачу природний газ в об`ємі 40,615 тис.м.куб. на загальну суму 672336,07 грн (з урахуванням вартості транспортування), на підтвердження чого надано копії актів приймання передачі природного газу:

-від 31.01.2023 за січень 2023 року про поставку 18,47700 тис.м.куб. газу всього (з урахуванням вартості транспортування) на суму 305866,16 грн з ПДВ, що підписаний споживачем та постачальником;

-від 28.02.2023 за лютий 2023 року про поставку 10,72900 тис.м.куб. газу всього (з урахуванням вартості транспортування) на суму 177606,65 грн з ПДВ, що підписаний позивачем, як постачальником;

-від 31.03.2023 за березень 2023 року про поставку 11,40900 тис.м.куб. газу всього (з урахуванням вартості транспортування) на суму 188863,31 грн з ПДВ, що підписаний позивачем, як постачальником.

Акти від 28.02.2023 за лютий 2023 року та від 31.03.2023 за березень 2023 року були надіслані позивачем відповідачу шляхом надсилання на електронну адресу споживача, що зазначена у розділі 14 договору.

На підтвердження обсягу спожитого Спеціалізованим Одеським санаторієм «САЛЮТ» газу, позивачем до матеріалів справи надано роздруківки з Інформаційної платформи, згідно яких у лютому 2023 року відповідач спожив - 10729 м.куб. газу, а у березні 2023 року 11409 м.куб.

Позивачем до матеріалів позову також додано лист Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» №16/2-09/34310/2023 від 11.07.2023 з інформацією про надходження коштів на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», з якого вбачається, що за період з 19.12.2022 по 30.06.2023 від Спеціалізованого Одеського санаторію «САЛЮТ» надійшли грошові кошти у сумі 114470,12 грн оплата за газ спожитий у листопаді 2022 року згідно договору №14-1024/21-БО-Т-29.

За період з 19.12.2022 по 30.06.2023 від Спеціалізованого Одеського санаторію «САЛЮТ» на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» за договором №14-2024/22-БО-Т жодних грошових коштів не надходило.

В матеріалах справи міститься лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» від 10.07.2023 за вих. №125/2/3-5842 до Спеціалізованого Одеського санаторію «САЛЮТ» із вимогою щодо підписання актів приймання-передачі природного газу.

Відповіді на вказану вимогу, повернення підписаних уповноваженим представником споживача примірників актів приймання-передачі природного газу, мотивованої відмови від підписання таких актів матеріали справи не містять.

Неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору №14-2024/22-БО-Т постачання природного газу від 19.12.2022 в частині повної та своєчасної оплати за спожитий природний газ стало підставою для звернення позивача до господарського суду про стягнення 672336,07 грн - основного боргу за період з січня 2023 по березень 2023 року; 74737,38 грн пені; 4484,25 грн 3% річних; 8435,10 грн інфляційних витрат.

Позиція суду апеляційної інстанції

Господарський суд Одеської області, встановивши наявність порушення зобов`язання відповідача щодо повної та своєчасної сплати поставленого природного газу, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення основного боргу у заявленому позивачем розмірі та правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат, процентів річних та пені.

Водночас місцевий господарський суд, керуючись частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, зменшив розмір пені на 50% до 37368,69 грн.

У зв`язку з наведеним, позов в частині стягнення основного боргу, інфляційних витрат та процентів річних Господарський суд Одеської області задовольнив у повному обсязі, а позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнив частково.

Скаржник, звертаючись із апеляційною скаргою, не погоджується з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені у зв`язку із зменшенням її розміру.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зважаючи на зміст апеляційної скарги, Південно-західний апеляційний господарський суд здійснює перегляд оскаржуваного рішення в частині зменшення судом першої інстанції розміру суми пені.

Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 Цивільного кодексу України, положення якої надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17.

Тобто, обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але Господарський кодекс України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як Цивільний кодекс України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення.

При цьому Південно-західний апеляційний господарський суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити

У цих висновках Південно-західний апеляційний господарський звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі №199/3152/20 (провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).

У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки колегія суддів виходить з такого.

Положеннями статті 3 Цивільного кодексу України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті Цивільного кодексу України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Верховний Суд неодноразово вказував, що принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 Цивільного кодексу України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У наведених висновках колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (911/2223/20).

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі №904/3551/18).

Разом з тим, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України, стаття 233 Господарського кодексу України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Крім цього категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в статті 551 Цивільного кодексу України та в статті 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Колегія суддів зауважує, що визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

За таких обставин, враховуючи, що головною метою неустойки є стимулювання боржника до належного виконання основного зобов`язання і не лише майновий стан боржника може бути підставою для зменшення штрафних санкцій, враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача, кризову ситуацію, яка склалася в країні внаслідок військової агресії проти України, що призводить до фінансових труднощів усіх підприємств без виключення, беручи до уваги обставини ненадання позивачем доказів погіршення матеріального стану товариства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору, а також беручи до уваги значний розмір пені, заявленого до стягнення позивачем, який є надмірною відповідальністю, що не відповідає правовому призначенню неустойки, та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені до 37368,69 грн.

Верховний Суд у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 вказав, що зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об`єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.

Апеляційний суд вважає, що стягнення пені у розмірі 37368,69 грн від заявленого позивачем розміру (74737,38 грн, нарахованих за невиконання відповідачем зобов`язань зі сплати основного боргу у розмірі 672336,12 грн) є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

Зменшення розміру пені до 37368,69 грн забезпечує дотримання балансу інтересів сторін та принципів розумності, справедливості та пропорційності, оскільки позивач, як кредитор, не позбавляється можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення суми процентів річних та інфляційних втрат у тому розмірі, який відповідно до обставин справи виконує компенсаційну функцію для кредитора, та, в той же час, деякою мірою відновлює майнову сферу боржника.

Визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб`єктивним правом суду, і в даному випадку ним було дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін та враховані обставини справи.

Висновок Господарського суду Одеської області про зменшення пені ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України (зокрема, статей 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України) та відповідає сформованій та сталій судовій практиці.

Висновки суду апеляційної інстанції

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Одеської області про часткове задоволення позову у зв`язку із зменшенням пені, а тому підстав для зміни чи скасування рішення суду колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Одеської області від 22.01.2024 у справі №916/4360/23 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.04.2024.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяС.В. Таран