Ухвала

від 01.02.2024 по справі 916/76/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"01" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/76/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Рога Н. В., розглянув заяву (вх.№2-163/24 від 29.01.2024р.) керівника Чорноморської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі №916/76/24

За позовом:. керівника Чорноморської окружної прокуратури (68004, Одеська обл, м. Чорноморськ, вул. В. Шума, 9/102Н) в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (01135, м. Київ, пр. Берестейський, 14, код ЄДРПОУ 37472062), Південного офісу Держаудитслужби (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 40477150)

До відповідачів: Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672); Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ватра-Південний регіон» (73036, м. Херсон, вул. Перекопська, 169, код ЄДРПОУ 37840186)

про визнання недійсним рішення, договору та стягнення

ВСТАНОВИВ:

Керівник Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Південного офісу Держаудитслужби, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (далі - ДП «МТП «Чорноморськ») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ватра-Південний регіон» (далі ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон») про визнання недійсним рішення тендерного комітету ДП «МТП «Чорноморськ», оформленого протоколом від 31.05.2018р., та договору №18/92-Т від 15.06.2018р., укладеного між ДП «МТП «Чорноморськ» та ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон», а також застосування наслідків недійсності правочину у вигляді стягнення з ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» на користь ДП «МТП «Чорноморськ» 3 671 706 грн 60 коп. , а з ДП «МТП «Чорноморськ» одержаних ним за рішенням суду 3 671 706 грн 60 коп. в дохід держави.

Одночасно з позовом керівник Чорноморської окружної прокуратури подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» у розмірі 3 671 706 грн 60 коп, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.01.2024р. повернуто керівнику Чорноморської окружної прокуратури заяву (вх.№2-33/24 від 04.01.2024р.) про забезпечення позову на підставі ч.7 ст.140 ГПК України.

29 січня 2024р. від керівника Чорноморської окружної прокуратури до суду надійшла заява про забезпечення позову у справі №916/76/24 шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» у розмірі 3 671 706 грн 60 коп., які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

В обгрунтування заяви прокурор зазначив, що ДП «МТП «Чорноморськ» на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель 08.05.2018р. було опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів від № UA-2018-05-08-002541-а щодо предмета закупівлі: світильники, прожектори, ліхтарі за ДК 021:2015:31520000-7- Світильники та освітлююча арматура, очікуваною вартістю 3 780 000 грн без ПДВ. Учасниками торгів зареєструвалися : ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» з ціновою пропозицією 3 671 706 грн 60 коп. з ПДВ та ТОВ «ЛАЙТ СИСТЕМС» з ціновою пропозицією 3 750 000 грн з ПДВ,

Рішенням тендерного комітету ДП «МТП «Чорноморськ», оформленим протоколом засідання від 31.05.2018р., переможцем торгів визначено ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон», тендерна пропозиція якого відповідала кваліфікаційним критеріям, установленим у тендерній документації замовника, у зв`язку із чим із цим товариством вирішено укласти відповідний договір.

15 червня 2018р. між ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» та ДП «МТП «Чорноморськ» укладено договір №18/92-Т на закупівлю товарів вартістю 3 671 706 грн 60 коп. з ПДВ, строком до 31.12.2018р.

Договір сторонами виконано у повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними, за якими ДП «МТП «Чорноморськ» отримало всі товари, передбачені Специфікацією, що є додатком №1 і невід`ємною частиною договору, а також платіжними дорученнями щодо перерахування ДП «МТП «Чорноморськ» на користь ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» коштів у розмірі 3 671 706 грн 60 коп.

Але, у подальшому, рішенням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.12.2021р. за №65/69-р/к у справі №24-02/2021 встановлено, що ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» та ТОВ «ЛАЙТ СИСТЕМС» вчинили порушення, передбачене п.1 ст.50, п.4 ч.2 ст.60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджений дій, які стосуються спотворення результатів торгів закупівлі UA-2018-05-08-002541-а.

Зазначене рішення адміністративної колегії не оскаржувалось учасниками закупівлі.

Прокурор зазначає, що в результаті таких узгоджених дій ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» та ТОВ «ЛАЙТ СИСТЕМС» змагання між зазначеними суб`єктами господарювання під час підготовки та участі у торгах не відбувалося, внаслідок чого замовник був вимушений обрати найкращу запропоновану цінову пропозицію, яка склалася не завдяки економічній конкуренції, а в результаті узгодженої неконкурентної поведінки.

Таким чином, прокурор дійшов висновку про те, що ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон», маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучі та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, узяло участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, знівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого отримало кошти у розмірі 3 671 706 грн 60 коп.

Виходячи з викладеного, прокурор вважає, що наявні підстави для визнання недійсним рішення тендерного комітету ДП «МТП «Чорноморськ», оформленого протоколом від 31.05.2018р., та договору №18/92-Т від 15.06.2018р., укладеного між ДП «МТП «Чорноморськ» та ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон», а також застосування наслідків недійсності правочину у вигляді стягнення з ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» на користь ДП «МТП «Чорноморськ» 3 671 706 грн 60 коп. , а з ДП «МТП «Чорноморськ» одержаних ним за рішенням суду 3 671 706 грн 60 коп. в дохід держави.

Також, прокурор зауважив, що у даному випадку є необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» у межах ціни позову - 3 671 706 грн 60 коп., адже, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань статутний капітал ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» складає лише 1 000 грн, що є значно меншим заявленої позовної вимоги. Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів право власності на нерухоме майно за ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» не зареєстроване.

За таких обставин, прокурор вважає, що у випадку задоволення позовних вимог неможливо буде отримати задоволення за рахунок нерухомого майна відповідача.

Прокурор вважає, що обраний ним спосіб забезпечення позову відповідає предмету спору, його вжиття не зумовлює фактичного вирішення спору по суті та спрямоване на збереження існуючого становища до набрання законної сили судовим рішенням.

Прокурор також зазначив, що з урахуванням обставин справи пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову відсутні, оскільки достатніх підстав вважати, що заходами забезпечення позову позивачу можуть бути спричинені збитки, немає.

У якості нормативного обгрунтування прокурор послався на ст.ст.136, 137 ГПК України.

Відповідач у справі - ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон», проти вжиття заходів забезпечення позову заперечує з підстав, викладених у запереченнях, що надійшли до суду 30.01.2024р.

Зокрема, відповідач зазначає, що заява прокурора є необгрунтованою, адже особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обгрунтувати причини звернення з останньою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову ( позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 09.05.2022р. у справі №924/1277/20).

Як зазначає відповідач, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обгрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви ( позиція Верховного суду, викладена у постановах від 02.04.2019р. у справі №914/2555/18, від 22.11.2021р. у справі №922/827/21, від 05.12.2023р. у справі №908/1884/23 0.

Крім того, ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» вважає, що у заяві про забезпечення позову прокурор посилається лише на припущення про можливе невиконання чи утруднення виконання рішення у майбутньому, але прокурором не доведено вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення (реалізація майна, підготовчі дії до реалізації майна, здійснення дій щодо безпідставного перерахування коштів) виконання судового рішення у випадку задоволення позову.

Також, відповідач зазначає, що суд, вирішуючи питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленої до стягнення суми.

Відповідач також зазначив, що подана прокурором заява про забезпечення позову не містить зустрічного забезпечення, яке направлено на забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Розглянув заяву (вх.№2-33/24 від 04.01.2024р.) керівника Чорноморської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі №916/76/24, Господарський суд Одеської області дійшов наступного висновку.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, вжиття заходів забезпечення позову є правом, а не обов`язком суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Виходячи з загальних положень законодавства, суд вважає за необхідне зауважити, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Вирішуючи питання стосовно необхідності у забезпеченні позову, суд виходить з того, що адекватність заходу до забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з розміром грошових коштів, на які вимагається накладення арешту, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Предметом позову у цій справі є визнання недійсним рішення тендерного комітету ДП «МТП «Чорноморськ» від 31.05.2018р. та договору №18/92-Т від 15.06.2018р., а також застосування наслідків недійсності правочину у вигляді стягнення в дохід держави 3 671 706 грн 60 коп. , тобто вимоги майнового та немайнового характеру.

Отже, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, а тому застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов`язане із предметом позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22.

При цьому, у постановах від 03.03.2023р. у справі №905/448/22, від 06.12.2023р. у справі №917/805/23 , від 11.12.2023р. у справі №904/1934/23, Верховний Суд зазначає, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020р. у справі № 381/4019/18.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» є суб`єктом господарювання, статутний капітал якого становить 1 000 грн, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , що є значно меншим заявленої позовної вимоги. Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів право власності на нерухоме майно за ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» не зареєстроване.

Відповідач у справі не надав до суду доказів того, що він володіє рухомим майном або грошовими коштами, які у випадку задоволення позову прокурора можуть бути направлені на виконання судового рішення, так само як не надав доказів можливого отримання у майбутньому прибутку, за рахунок якого рішення суду може бути виконане.

При цьому, саме відповідач має доводити недоцільність чи не співмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому, обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

У п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004р. № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004 зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003р. № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Слід зауважити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд керується тим, що у випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, поза як це рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012).

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

На підставі зазначеного вище, суд вбачає наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» в розмірі 3 671 706 грн 60 коп., які знаходяться в банківський установах на всіх рахунках відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Щодо посилання відповідача на відсутність зустрічного забезпечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у тексті заяви про забезпечення позову прокурор зауважив, що на його думку, з урахуванням обставин справи, пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову відсутні, оскільки достатніх підстав вважати, що заходами забезпечення позову позивачу можуть бути спричинені збитки, немає.

ТОВ «ТД «Ватра-Південний регіон» не наведено обставин та не надано доказів того, що внаслідок вжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів у розмірі ціни позову, товариству можуть бути спричинені будь-які збитки.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною першою ст.2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.5, 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

За приписами ч.1 ст.144 ГПК України ухвала підлягає негайному виконанню. Частиною 8 ст.140 ГПК України встановлено, що оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також, не перешкоджає подальшому розгляду справи

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з викладеного вище, заява (вх.№2-163/24 від 29.01.2024р.) керівника Чорноморської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі №91676/24 підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 136,137,139, 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву керівника Чорноморської окружної прокуратури (вх.№2-163/24 від 29.01.2024р.) про забезпечення позову у справі №916/76/24 задовольнити.

2. На період розгляду справи накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ватра-Південний регіон» ( 73036, м. Херсон, вул. Перекопська, 169, код ЄДРПОУ 37840186) у розмірі 3 671 706 грн 60 коп., які знаходяться в банківський установах на всіх рахунках відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

За даною ухвалою стягувачем є: Чорноморська окружна прокуратура (68004, Одеська обл, м. Чорноморськ, вул. В. Шума, 9/102Н); Південний офіс Держаудитслужби (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83 , код ЄДРПОУ 40477150); Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України ( 01135, м. Київ, пр. Берестейський, 14, код ЄДРПОУ 37472062 )

За даною ухвалою боржником є: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ватра-Південний регіон» (73036, м. Херсон, вул. Перекопська, 169, код ЄДРПОУ 37840186)

Ухвала підлягає виконанню відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвала може бути пред`явлена до примусового виконання у строк, передбачений ст.12 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).

Повний текст ухвали складено 02.02.2024р.

Суддя Рога Наталія Василівна