ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/4337/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Багай Н.О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
прокуратури - Красножон О. М. (прокурор за посвідченням від 01.03.2023 № 076616)
позивача - Онищенко Т. О. (у порядку самопредставництва),
відповідача-1 - Єрко Н. П. (у порядку самопредставництва),
відповідача-2 - Тарасової І. М. (у порядку самопредставництва), Кірова О. Ф. (адвокат),
третьої особи-1 - Скачка А. А. (у порядку самопредставництва),
третьої особи-2 - не з`явилися,
розглянув касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури
на рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 (суддя Привалов А. І.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 (судді: Демидова А. М. - головуючий, Владимиренко С. В., Кропивна Л. В.)
та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстом"
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 (суддя Привалов А. І.), постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 (судді: Демидова А. М. - головуючий, Владимиренко С. В., Кропивна Л. В.) та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 (судді: Демидова А. М. - головуючий, Владимиренко С. В., Кропивна Л. В.) у справі
за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради
до: 1) Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстом",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:
1) Управління освіти Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації,
2) Спеціальна загальноосвітня школа "Надія" м. Києва,
про визнання недійсним договору оренди майна та повернення нежитлового приміщення.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У березні 2023 року заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - КМР) до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Солом`янська РДА) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстом" (далі - ТОВ "Інтерстом", Товариство) про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва № 15/09/01, укладеного 16.06.2022 між Солом`янською РДА та Товариством; зобов`язання ТОВ "Інтерстом" звільнити нежитлове приміщення комунальної власності територіальної громади міста Києва, розташованого на першому поверсі в будівлі Спеціальної загальноосвітньої школи "Надія" м. Києва (далі - СЗОШ "Надія") за адресою: вул. Академіка Янгеля, 12/2, загальною площею 98,9 м2, вартістю 1 964 370,00 грн та повернути спірне нежитлове приміщення балансоутримувачу - Управлінню освіти Солом`янської РДА.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне приміщення, яке передане в оренду, є частиною нежитлового приміщення, розташованого на першому поверсі СЗОШ "Надія", тобто є майном навчального закладу і не може бути передано в оренду для проведення підприємницької діяльності, не пов`язаної з наданням освітніх послуг, оскільки це суперечить частині 4 статті 80 Закону України "Про освіту". ТОВ "Інтерстом", яке не є закладом освіти та не має ліцензії на надання освітніх послуг, орендуючи спірне приміщення, використовує його у своїй господарській діяльності для надання послуг медичного характеру, тобто в цілях підприємницької діяльності орендаря, а не для цілей, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговування учасників освітнього процесу. Тому, за доводами заступника керівника Київської міської прокуратури, спірний договір укладений з порушенням вимог частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту", у зв`язку з чим його слід визнати недійсним відповідно до положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) як такий, що суперечить актам цивільного законодавства, а орендоване майно відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України має бути повернуто його балансоутримувачу - Управлінню освіти Солом`янської РДА.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Рішення суду мотивовано тим, що укладення сторонами договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передане до сфери управління Солом`янської РДА, здійснено з порушенням положень статті 80 Закону України "Про освіту", у зв`язку з неможливістю передачі в оренду приміщення, яке не використовується для діяльності, пов`язаної з навчально-виховним процесом, що свідчить про недодержання під час укладення договору встановлених статтею 203 ЦК України вимог, а тому є підставою для визнання його недійсним в силу приписів статті 215 ЦК України. Однак вчинені КМР та Солом`янською РДА дії, з огляду на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), є порушенням принципу правової визначеності, передбачуваності (очікуваності) суб`єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає існуючим в суспільстві нормативним приписам, тому звертаючись до Солом`янської РДА із заявою про продовження договору оренди на новий строк, ТОВ "Інтерстом", як добросовісний орендар спірного майна, мало правомірні очікування на його пролонгацію.
Постанову апеляційної інстанції мотивовано тим, що з урахуванням положень законодавства, а також фактичних обставин цього спору, з огляду на те, що спірне приміщення тимчасово не використовується в освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, враховуючи, що послугами, які надаються ТОВ "Інтерстом" у цьому приміщенні, мають можливість користуватись і користуються учасники освітнього процесу, і такі послуги не можуть бути забезпечені безпосередньо закладом освіти, враховуючи, що розміщення стоматології у будівлі СЗОШ "Надія" не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у цьому закладі освіти, що відповідає положенням частині 4 статті 80 Закону України "Про освіту", правові підстави для визнання недійсним оспорюваного договору оренди відсутні. Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції врахувала правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19 та постанові Верховного Суду від 10.09.2021 у справі № 909/207/20, відповідно до якої якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійним суд встановить, що позов пред`явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб`єктний склад учасників справи, суд відмовляє в задоволенні позову із зазначеної підстави.
4. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 стягнуто з Київської міської ради на користь ТОВ "Інтерстом" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн, в іншій частині вимог заяви відмовлено.
Суд першої інстанції, з урахуванням заперечень позивача проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, керуючись внутрішнім переконанням, дійшов висновку про те, що з позивача на користь ТОВ "Інтерстом належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн, і саме цей розмір є співрозмірним відносно обсягу фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
5. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 стягнуто з Київської міської ради на користь ТОВ "Інтерстом" 2 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу, в іншій частині вимог заяви відмовлено.
Суд апеляційної інстанції, з урахуванням заперечень позивача проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, керуючись своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку про те, що покладення витрат на позивача в заявленій ТОВ "Інтерстом" сумі матиме надмірний характер та становитиме для КМР, яка представляє територіальну громаду міста Києва, значний тягар, що суперечить принципам розподілу судових витрат.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
6. У касаційній скарзі прокурор просить рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 скасувати повністю і ухвалити нове рішення, яким позов задовільнити в повному обсязі.
У касаційній скарзі ТОВ "Інтерстом" просить скасувати додаткове рішення повністю, постанову суду апеляційної інстанції в частині залишення без змін додаткового рішення, і ухвалити нове рішення, яким стягнути витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, що у сумі складає 37 500 грн з КМР на рахунок ТОВ "Інтерстом"; скасувати додаткову постанову повністю і ухвалити нове рішення, яким стягнути витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, що у сумі складає 26 250 грн з КМР на рахунок ТОВ "Інтерстом".
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
7. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) прокурор посилається на не врахування правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (статей 19, 53 Конституції України, статей 52, 56, 80 Закону України "Про освіту", статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, статей 10, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", статей 20, 207 Господарського кодексу України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), викладених у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 20.01.2022 у справі № 906/1551/20, від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19, від 05.10.2022 у справі № 908/2757/21, від 08.11.2022 у справі № 917/1090/21, від 17.01.2023 у справі № 902/51/21, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 24.06.2020 у справі № 903/206/19, від 30.11.2021 у справі № 918/569/20, від 20.02.2020 у справі № 297/616/17, від 22.01.2021 у справі № 922/623/20, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 та інших.
На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України ТОВ "Інтерстом" посилається на не врахування правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (частини 5 статті 126 ГПК України), викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
8. ТОВ "Інтерстом" у відзиві на касаційну скаргу прокурора просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.
Інші учасники справи своїм правом на подання відзивів на касаційні скарги не скористались.
Розгляд справи Верховним Судом
9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 910/4337/23 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 23.01.2024.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.01.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Інтерстом" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023, постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 у справі № 910/4337/23 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 23.01.2024.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10. ТОВ "Інтерстом" було орендарем приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Янгеля, 12/2, з 30.11.1998 на підставі договору оренди від 30.11.1998, договору оренди нерухомого майна (нежитлових будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом`янського району міста Києва від 01.04.2009 № 15/09 (на підставі розпорядження Солом`янської РДА від 30.03.2009 № 370), затвердженого заступником голови Солом`янської РДА; договору оренди нерухомого майна (нежитлових будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом`янського району міста Києва від 01.12.2010 № 15/09 (на підставі розпорядження Солом`янської РДА від 30.11.2010 № 370), затвердженого заступником голови Солом`янської РДА; договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 23.04.2019 № 15/09 (на підставі рішення постійної комісії КМР з питань власності та розпорядження Солом`янської РДА від 29.05.2019 № 429).
11. Заявою від 26.11.2021 № 27108/9 ТОВ "Інтерстом" звернулося до відділу з питань майна комунальної власності Солом`янської РДА про продовження строку дії договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 23.04.2019 № 15/09 на 5 років.
12. У листі від 09.12.2021 № 27108/9 (доповнення до заяви договору оренди) ТОВ "Інтерстом" просило відділ з питань майна комунальної власності Солом`янської РДА продовжити строк дії договору оренди від 23.04.2019 № 15/09 на 10 років.
13. У свою чергу, Солом`янська РДА звернулася до голови постійної комісії КМР з питань власності з листом від 21.12.2021 № 108-17492 з проханням розглянути на найближчому засіданні постійної комісії КМР з питань власності питання щодо продовження строку дії договору на 10 років.
14. На засіданні постійної комісії КМР з питань власності, оформленому протоколом від 21.12.2021 № 41/43, вирішено підтримати пропозицію Солом`янської РДА щодо погодження додаткової умови - строк оренди 10 років для продовження на аукціоні договору оренди нежитлових приміщень загальною площею 98,9 м2 на вул. Академіка Янгеля, 12/2.
15. Відповідно до протоколу електронного аукціону від 14.02.2022 № LLP001-UA-20220126-53338 ТОВ "Інтерстом", як єдиного учасника електронного аукціону, визнано переможцем з оренди нежитлового приміщення СЗОШ "Надія", розташованого за адресою: 03151, м. Київ, вул. академіка Янгеля, 12/2, загальною площею 98,9 м2.
16. Розпорядженням Солом`янської РДА від 03.06.2022 № 173 продовжено договір оренди нежитлового приміщення комунальної власності територіальної громади міста Києва, віднесеного до сфери управління Солом`янської РДА, за результатами проведення електронного аукціону на новий строк згідно з додатком, зокрема, з ТОВ "Інтерстом".
17. 16.06.2022 між Солом`янською РДА (орендодавець), ТОВ "Інтерстом" (орендар) та Управлінням освіти Солом`янської РДА (балансоутримувач) укладено договір оренди № 15/09/01 нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передане до сфери управління Солом`янської РДА, за умовами якого:
- орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 Умов (далі - змінювані умови договору, розділ І договору), вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов (пункт 1.1);
- інформація про об`єкт оренди - нерухоме майно: нежитлове приміщення, розташоване за адресою: вул. Академіка Янгеля, 12/2, загальною площею 98,9 м2, розміщене на 1 поверсі, згідно з викопіюванням з поповерхового плану (додаток № 1), що складає невід`ємну частину цього договору (пункт 4.1 Умов);
- цільове призначення майна: розміщення приватного закладу охорони здоров`я, суб`єкту господарювання, що діє на основі приватної власності і проводить господарську діяльність з медичної практики в інших місцях. (пункт 7 Умов);
- строк договору становить 10 років (пункт 12 Умов);
- майно передається в оренду для використання згідно з пунктом 7 Умов (пункт 1.2);
- орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору (пункт 2.1);
- орендар сплачує орендну плату до місцевого бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Умов (або в іншому співвідношенні, визначеному законодавством), щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди (пункт 3.3).
18. На виконання умов договору балансоутримувач передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення, розташоване за адресою: 03057, м. Київ, вул. Академіка Янгеля, 12/2, загальною площею 98,9 м2, розмішене на 1 поверсі, про що складено акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, від 16.06.2022.
19. Предметом спору є вимоги заступника керівника Київської міської прокуратури про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, оскільки ТОВ "Інтерстом" використовує спірне майно не за призначенням, а з метою надання послуг, які не пов`язані безпосередньо з навчальним процесом або з обслуговуванням учасників освітнього процесу, та повернення цього майна балансоутримувачу.
Позиція Верховного Суду
20. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційних скарг не вбачається, з огляду на таке.
22. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
23. У пункті 39 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
24. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладений у пунктах 96, 97, 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
Щодо касаційної скарги прокурора
25. Прокурор, не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, у касаційній скарзі зазначає, що судами не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 20.01.2022 у справі № 906/1551/20, від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19, від 05.10.2022 у справі № 908/2757/21, від 08.11.2022 у справі № 917/1090/21, від 17.01.2023 у справі № 902/51/21, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 24.06.2020 у справі № 903/206/19, від 30.11.2021 у справі № 918/569/20, від 20.02.2020 у справі № 297/616/17, від 22.01.2021 у справі № 922/623/20, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 та інших.
26. Предметом розгляду у справі № 913/204/18 є вимоги про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (регулювання правовідносин частиною 4 статті 80 Закону України "Про освіту", у редакції, що відмінна від редакції такого закону у справі № 910/4337/23).
Відповідно до імперативних вимог частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту" у редакції, чинній з 28.09.2017 до 19.01.2019, тобто на час укладення оспорюваного договору оренди від 24.11.2017 у справі № 913/204/18, об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають використанню не за освітнім призначенням.
З набранням чинності Законом України від 05.09.2017 № 2145-VIII "Про освіту" правове регулювання відносин оренди приміщень навчальних закладів істотно змінилося в бік пом`якшення права орендодавців на передачу відповідних приміщень в оренду.
Зокрема, диспозитивна норма частини 4 статті 80 Закону України від 05.09.2017 № 2145-VIII "Про освіту", як виняток, дозволяє надання в оренду майна об`єктів освіти з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.
Наведене свідчить про відмінність у справах № 913/204/18, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, і № 910/4337/23, яка розглядається, нормативно-правовому регулювання спірних правовідносин, яке (нормативно-правове регулювання) з 19.01.2019 повністю змінилося, що зумовлює зовсім різний зміст спірних орендних правовідносин і виключає застосування під час вирішення цього спору вказаної скаржником правової позиції як нерелевантної в часовому вимірі.
27. Предметом розгляду у справі № 906/1551/20 є вимоги про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, оскільки відповідачі під час укладення оспорюваного договору не дотрималися визначеної у листі Міністерства освіти і науки України від 24.05.2019 № 1/11-4951 умови в частині мінімальної ставки орендної плати, приміщення майстерні ліцею передано в тимчасове користування відповідачу-2 для здійснення торгівлі непродовольчими товарами, що не є пов`язаним із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, що було доведено прокурором під час розгляду цієї справи.
У справі, яка розглядається (№ 910/4337/23), судом апеляційної інстанції було встановлено, що послугами, які надаються ТОВ "Інтерстом" у спірному приміщенні, мають можливість користуватись і користуються учасники освітнього процесу, і такі послуги не можуть бути забезпечені безпосередньо закладом освіти, що відповідає положенням частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту" (у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору оренди).
Наведене свідчить про відмінність фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин у справах № 906/1551/20, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, і № 910/4337/23, яка розглядається.
28. Предметом розгляду у справі № 520/2098/19 є вимоги про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії суб`єкту владних повноважень, оскільки відповідач протиправно не склав та не направив позивачу довідку про розмір його грошового забезпечення, в яку б включались: надбавка за особливості проходження служби (50% від посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років на підставі підпункту 1 пункту 5 Постанови № 704); надбавка за роботу в умовах режимних обмежень (15% від посадового окладу), премія (у розмірі 10% посадового окладу на підпункту 2 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб").
Наведене свідчить про відмінність об`єкта і предмета правового регулювання, підстав позову, фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин, та їх матеріально-правового регулювання, а також умов застосування правових норм у справах № 520/2098/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, і № 910/4337/23, яка розглядається.
29. Предметом розгляду у справі № 908/2757/21 є вимоги про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, яке виключено з переліку об`єктів освіти. Так, свої висновки суди у справі № 908/2757/21 мотивували тим, що приміщення позашкільного закладу освіти передане в оренду суб`єкту господарювання, господарська діяльність якого не пов`язана з наданням послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, що є підставою для визнання недійсним оспорюваного договору та зобов`язання відповідача-3 повернути нежитлові приміщення. Звернувшись із касаційною скаргою, відповідач-3 зазначив про те, що відповідач-3 орендує приміщення, які не входять до складу майна закладу освіти, оскільки немає документу, який би свідчив про передачу цієї площі Позашкільному навчальному закладу "Станція юних техніків", а тому Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, у постанові від 05.10.2022 у справі № 908/2757/21, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, наведеним доводам відповідача- 3 правової оцінки не надали, у сукупності з іншими доказами їх не дослідили, чим припустилися неповного встановлення обставин справи.
Наведене свідчить про відмінність фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин у справах № 908/2757/21, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, і № 910/4337/23, яка розглядається.
30. Предметом розгляду у справі № 917/1090/21 є вимоги про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності. Судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі установлено, що приміщення, яке передано в оренду відповідачу-1 розташоване на першому поверсі студентського гуртожитку і використовується не для проживання здобувачів освіти, а для розміщення перукарні та масажного кабінету. Більше того, судами першої та апеляційної інстанцій було також установлено і те, що внаслідок передання відповідачу-1 частини приміщень гуртожитку для здійснення ним комерційної діяльності відбулося переобладнання державного майна, а саме змінено цільове призначення трьох житлових кімнат, які є необхідними для проживання студентів. З огляду на встановлені у справі № 917/1090/21 обставини суди усіх інстанцій вирішили, що передача в оренду відповідачу-1 житлових приміщень студентського гуртожитку для надання перукарських та масажних послуг має виключно комерційне спрямування і погіршує соціально-побутові умови осіб, які навчаються в навчальному закладі, зокрема, порушує їх право на забезпечення державними гарантіями щодо безоплатного проживання у гуртожитку.
При цьому Верховний Суд у постанові від 08.11.2022 у справі № 917/1090/21, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, зазначив, що Закон України "Про освіту" не містить переліку послуг, які можуть надаватися в орендованих приміщеннях закладів освіти, проте враховуючи загальну спрямованість положень цього Закону, такі послуги повинні мати пов`язаність з навчально-виховним процесом чи його учасниками. Звідси, питання про те, чи пов`язані послуги, які надаються в орендованих приміщеннях з обслуговуванням учасників освітнього процесу суди мають вирішувати виходячи із конкретних обставин справи, однак з обов`язковим урахуванням того, що надання в оренду майна закладів освіти, в тому числі, і для обслуговування учасників освітнього процесу можливе виключно у випадку, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
Наведене свідчить про відмінність фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин у справах № 908/2757/21, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, і № 910/4337/23, яка розглядається.
31. Предметом розгляду у справі № 902/51/21 є вимоги про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та повернення орендованого майна. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі № 902/51/21, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, посилаючись на те, що суди у цій справі встановили використання відповідачем-1 орендованого приміщення для здійснення господарської (підприємницької) діяльності (торгівлі автотоварами), зазначив: "Закон № 2145-VIII передбачив можливість надання майна закладів освіти в оренду, однак з умовами про те, що користування орендованим майном має здійснюватись з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу".
32. Предметом розгляду у справі № 926/1111/15 є вимоги про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, звільнення та повернення земельної ділянки, оскільки оскаржуваним рішенням Чернівецької міської ради безоплатно надано у власність та користування Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив Захисник 37" земельну ділянку площею 0,2500 га, засновники та члени якого (на час створення об`єднання та отримання дозволу на складання проекту відведення) не перебували на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, а отже взагалі не мали права на безкоштовне отримання земельної ділянки для будівництва.
Наведене свідчить про відмінність об`єкта і предмета правового регулювання, підстав позову, фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин, та їх матеріально-правового регулювання, а також умов застосування правових норм у справах № 926/1111/15, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, і № 910/4337/23, яка розглядається.
33. Предметом розгляду у справі № 903/206/19 є вимоги про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та зобов`язання повернути нежитлове приміщення у комунальну власність, оскільки відповідачами недотримано законодавчо визначеної процедури, передбаченої Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", щодо прийняття рішення Нововолинською міською радою №14/11 від 24.02.2017 "Про внесення змін до Програми забезпечення оформлення права власності та процесу приватизації об`єктів комунальної власності міста Нововолинська на 2014-2018 роки", яка передує підписанню договору купівлі-продажу нерухомого майна від 04.07.2017.
Наведене свідчить про відмінність об`єкта і предмета правового регулювання, підстав позову, фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин, та їх матеріально-правового регулювання, а також умов застосування правових норм у справах № 903/206/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, і № 910/4337/23, яка розглядається.
34. Предметом розгляду у справі № 918/569/20 є вимоги про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування щодо об`єкта комунальної власності, що підлягає приватизації, визнання недійсним договору, повернення майна та скасування запису про державну реєстрацію права власності, оскільки рішення органу місцевого самоврядування в частині включення пожежного депо до об`єктів комунального майна, що підлягають приватизації у 2013 році, не відповідає вимогам законодавства.
Наведене свідчить про відмінність об`єкта і предмета правового регулювання, підстав позову, фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин, та їх матеріально-правового регулювання, а також умов застосування правових норм у справах № 918/569/20, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, і № 910/4337/23, яка розглядається.
35. Предметом розгляду у справі № 297/616/17 є вимоги про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність і витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння відповідача на користь держави в особі Кабінету Міністрів України, оскільки прокуратурою встановлено незаконне надання у власність земель лісогосподарського призначення, які не можуть передаватися у приватну власність.
Наведене свідчить про відмінність об`єкта і предмета правового регулювання, підстав позову, фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин, та їх матеріально-правового регулювання, а також умов застосування правових норм у справах № 297/616/17, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, і № 910/4337/23, яка розглядається.
36. Предметом розгляду у справі № 922/623/20 є вимоги про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання договору купівлі-продажу нежитлових будівель недійсним, зобов`язання повернення нежитлових приміщень та скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності, оскільки орган місцевого самоврядування обрав незаконний спосіб приватизації спірного майна шляхом викупу орендарем.
Наведене свідчить про відмінність об`єкта і предмета правового регулювання, підстав позову, фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин, та їх матеріально-правового регулювання, а також умов застосування правових норм у справах № 922/623/20, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, і № 910/4337/23, яка розглядається.
37. Предметом розгляду у справі № 483/448/20 є вимоги про визнання незаконним та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним протоколу земельних торгів, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки, яка розташована у межах прибережної захисної смуги.
Наведене свідчить про відмінність об`єкта і предмета правового регулювання, підстав позову, фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин, та їх матеріально-правового регулювання, а також умов застосування правових норм у справах № 483/448/20, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, і № 910/4337/23, яка розглядається.
38. З огляду на викладене, Суд відхиляє доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування статей 19, 53 Конституції України, статей 52, 56, 80 Закону України "Про освіту", статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, статей 10, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", статей 20, 207 Господарського кодексу України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, викладених у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 20.01.2022 у справі № 906/1551/20, від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19, від 05.10.2022 у справі № 908/2757/21, від 08.11.2022 у справі № 917/1090/21, від 17.01.2023 у справі № 902/51/21, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 24.06.2020 у справі № 903/206/19, від 30.11.2021 у справі № 918/569/20, від 20.02.2020 у справі № 297/616/17, від 22.01.2021 у справі № 922/623/20, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, оскільки у справі, що розглядається, та в наведених скаржником справах суди встановили різні фактичні обставини та прийняли відповідні рішення, що не свідчить про різне застосування одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.
39. Отже, посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 20.01.2022 у справі № 906/1551/20, від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19, від 05.10.2022 у справі № 908/2757/21, від 08.11.2022 у справі № 917/1090/21, від 17.01.2023 у справі № 902/51/21, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 24.06.2020 у справі № 903/206/19, від 30.11.2021 у справі № 918/569/20, від 20.02.2020 у справі № 297/616/17, від 22.01.2021 у справі № 922/623/20, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.
40. Таким чином, Верховний Суд констатує, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.
Щодо касаційної скарги ТОВ "Інтерстом"
41. ТОВ "Інтерстом", не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі зазначає, що судами не враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (частини 5 статті 126 ГПК України), викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
42. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1 статті 126 ГПК України).
Частиною 2 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
43. Як вбачається з установлених судами попередніх інстанцій обставин, ТОВ "Інтерстом" звернулося до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат (на правничу допомогу), в якій просило стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 37 500,00 грн з позивача (КМР) на рахунок ТОВ "Інтерстом".
44. Обґрунтовуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, ТОВ "Інтерстом" послалося на факт оплати наданої адвокатом Кіровим О. Ф. правової допомоги у сумі 37 500,00 грн, що підтверджується договором (угодою) № 14-04 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 14.04.2023, актами про надані послуги за договором № 14-04 про надання правової допомоги від 14.04.2023, від 01.06.2023 та 30.06.2023, платіжними інструкціями від 01.06.2023 № 577259 на суму 35 000,00 грн та від 03.07.2023 № 577279 на суму 2 500,00 грн.
45. Позивач у письмових запереченнях щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, які надійшли до суду першої інстанції 13.07.2023, заперечував проти здійснення такого стягнення і просив суд відмовити повністю у задоволенні заявленої адвокатом відповідача-2 вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 37 500,00 грн, оскільки загальна вартість наданої правової допомоги в сумі 37 500,00 грн є неспіврозмірною із складністю цієї справи та виконаних адвокатом робіт, вартість години адвоката є надто завищеною у порівнянні із середньою ринковою вартістю; стягнення коштів з КМР є надмірним тягарем для територіальної громади міста Києва під час дії воєнного стану.
46. Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
47. У статті 30 цього Закону визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
48. Водночас відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 5 статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).
49. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зроблено висновок, що: "суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами".
50. Суд першої інстанції дослідив, що факт отримання ТОВ "Інтерстом" послуг адвоката та понесення ним витрат на правничу допомогу підтверджується матеріалами справи, а саме участю адвоката у судових засіданнях, підготовкою і подачею заяв по суті справи від імені та в інтересах відповідача тощо. Водночас, врахувавши характер правовідносин, що скалися між учасниками справи, складність цієї справи, обсяг наданих адвокатом послуг, врахувавши заперечення позивача, а також принципи розумності судових витрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що понесені ТОВ "Інтерстом" витрати мають бути відшкодовані позивачем частково у сумі 10 000 грн. Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду.
51. 22.11.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшла електронною поштою заява ТОВ "Інтерстом" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу у справі № 910/4337/23, в якій просило стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 26 250,00 грн з КМР (позивач) на рахунок ТОВ "Інтерстом". До заяви додано докази на підтвердження понесення відповідних витрат.
52. 01.12.2023 до Північного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" від КМР надійшли заперечення на заяву ТОВ "Інтерстом" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу у справі № 910/4337/23, за змістом яких:
- загальна вартість наданої правової допомоги в сумі 26 250,00 грн не є співрозмірною із складністю даної справи та виконаними адвокатом роботами, вартість години роботи адвоката є надто завищеною у порівнянні із середньою ринковою вартістю;
- щодо відшкодування витрат на підготовку апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції - у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Інтерстом" судом апеляційної інстанції відмовлено, отже, витрати, пов`язані з її розглядом, покладаються на скаржника;
- будь-яких інших доказів, крім акта від 20.11.2023 № 3 про надані послуги за договором № 14-04, які б підтверджували час, витрачений на виконання відповідних робіт і послуг, чи понесення додаткових витрат заявником у зв`язку із розглядом справи не подано;
- позиція відповідача-2, викладена у відзиві на апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, є тотожна позиції, яку висловлював представник відповідача-2 під час розгляду справи в суді першої інстанції, і яка викладена у відзиві на позовну заяву;
- зазначена в акті про надані послуги кількість часу, витраченого на участь представника відповідача-2 в судових засіданнях, значно перевищена;
- з урахуванням сталої правової позиції учасників справи, витрати на адвоката, які зазначені в заяві, також є непропорційними, необґрунтованими та невиправданими.
53. Дослідивши надані відповідачем-2 докази, оцінивши його витрати з урахуванням усіх аспектів справи, взявши до уваги складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, оскільки правова позиція ТОВ "Інтерстом" вже була сформована до апеляційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії апеляційного перегляду не надано та з матеріалів справи не вбачається, зважаючи на заперечення позивача на заяву відповідача-2 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір заявлених ТОВ "Інтерстом" витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатами роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатами на виконання в суді апеляційної інстанції відповідних робіт (надання послуг), а отже, розмір заявленого до стягнення з позивача у даній справі гонорару є завищеним, а тому понесені ТОВ "Інтерстом" витрати мають бути відшкодовані позивачем частково у сумі 2 000 грн.
54. Доводи ТОВ "Інтерстом", викладені в касаційній скарзі, про те, що ані прокурором, ані КМР не були подані клопотання про зменшення розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката ТОВ "Інтерстом", ані підчас розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, водночас подані позивачем (КМР) до судів попередніх інстанцій заперечення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу не є клопотанням про зменшення розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката ТОВ "Інтерстом", Верховний Суд вважає помилковими, оскільки зазначені заперечення позивача в розумінні частини 5 статті 126 ГПК України є клопотанням про зменшення розміру витрат на правову допомогу.
55. Розглянувши доводи поданої касаційної скарги ТОВ "Інтерстом", колегія суддів вважає, що вони жодним чином наведених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, позаяк зводяться до висловлення незгоди із здійсненною судом оцінкою зібраних у справі доказів, є проханням про їх переоцінку та втручання у виключні повноваження судів попередніх інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
56. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
57. З огляду на те, що наведена прокурором підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора.
58. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
59. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
60. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційних скаргах, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанції, підстав для задоволення касаційних скарг і скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень немає.
Розподіл судових витрат
61. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржників.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 910/4337/23 закрити.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстом" залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023, постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 у справі № 910/4337/23 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 23.01.2024 |
Оприлюднено | 05.02.2024 |
Номер документу | 116731417 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Чумак Ю.Я.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні