Постанова

від 23.01.2024 по справі 910/9745/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/9745/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - Лисенка В. О. (адвоката),

відповідача -Мельника О. В. (адвоката),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 (колегія суддів: Коробенко Г. П. - головуючий, Кравчук Г. А., Козир Т. П.) і рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2023 (суддя Сівакова В. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

до Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи"

про стягнення 137 549 696,25 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" (далі - ДП "КиївГазЕнерджи") про стягнення 137 549 696,25 грн.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що 30.09.2021 між ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" та ДП "КиївГазЕнерджи" укладено рамковий договір купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-КГЕ від 30.09.2021 (далі - рамковий договір), індивідуальний договір № БГр-21/22-КГЕ від 30.09.2021 до рамкового договору (далі - індивідуальний договір), а також додаткові угоди до індивідуального договору № 10-БГр-КГЕ від 30.09.2021, № 11-БГр-КГЕ від 19.10.2021, № 12-БГр-КГЕ від 17.11.2021, № 01-БГр-КГЕ від 13.12.2021, № 02-БГр-КГЕ від 12.01.2022, № 03-Бгр-КГЕ від 14.02.2022, № 04-БГр-КГЕ від 10.03.2022, на підставі яких відповідачу поставлено природний газ у період із жовтня 2021 до квітня 2022 року на загальну суму 949 158 980,00 грн. Згідно з умовами індивідуального договору оплата здійснюється протягом 45 календарних днів, починаючи з дня, наступного за днем закінчення відповідного періоду поставки. Оскільки відповідач із порушенням умов договору не повністю оплатив позивачу за поставлений природний газ, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 106 188 270,57 грн основного боргу, 4 843 652,01 грн пені, 277 424,29 грн інфляційних втрат, 456 485,44 грн 3% річних та 25 783 863,94 грн штрафу.

1.3. Під час судового розгляду позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 136 093 937,20 грн, з яких 79 775 461,82 грн основного боргу, 23 085 534,43 грн пені, 5 898 078,59 грн інфляційних втрат, 1 550 998,42 грн 3% річних та 25 783 863,94 грн штрафу.

1.4. Позивач також подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи довідки від 20.02.2023 № 125/13-722 із зазначенням того, що станом на 20.02.2023 заборгованість відповідача становить 68 510 584,66 грн.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2023, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 у справі № 910/9745/22, позовні вимоги ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" задоволено частково. Провадження у справі в частині стягнення 11 264 877,16 грн основного боргу закрито. Суд стягнув з ДП "КиївГазЕнерджи" на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" 68 510 584, 66 грн - основного боргу, 23 085 534, 43 грн - пені, 25 783 863,94 грн - штрафу, 1 550 998, 42 грн - 3% річних, 5 772 155,11 грн - інфляційних втрат, 867 546,54 грн - витрат зі сплати судового збору.

2.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач, порушуючи умови договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-КГЕ від 30.09.2021, не оплатив отриманий природний газ у визначений договором строк, а тому є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання. Суд першої інстанції зазначив, що довідка АТ "Державний ощадний банк України" від 02.12.2022 № 172, подана відповідачем, та довідка від 20.02.2023 № 125/13-722, подана позивачем, свідчать про те, що відповідач після 22.11.2022 перерахував позивачу кошти за рамковим договором в загальному розмірі 11 264 877,16 грн, тому надані докази свідчать про відсутність предмета спору. Тому суд першої інстанції відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України зазначив, що належить закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 11 264 877,16 грн основного боргу. Оскільки взяті на себе зобов`язання зі сплати поставленого природного газу відповідач не виконав, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню, розмір якої за розрахунком позивача становить 23 085 534,43 грн. Суд першої інстанції встановив, що прострочення з оплати поставленого природного газу мало місце понад 5 (п`ять) робочих днів, тому дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 25 783 863,94 грн штрафу. Суд першої інстанції, здійснивши перевірку нарахування інфляційних втрат, дійшов висновку про обґрунтованість нарахування 5 772 155,11 грн інфляційних втрат та часткове задоволення позовних вимог у цій частині. Щодо іншої частини позовних вимог про стягнення інфляційних втрат суд першої інстанції відмовив у позові, зазначивши, що розрахунок здійснений з порушенням вимог чинного законодавства України - інфляційні втрати нараховані на суми боргу за серпень, вересень та жовтень 2022 року в більшому розмірі.

2.3. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що місцевий господарський суд повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому немає правових підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 і рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2023 у справі № 910/9745/22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 125 923,78 грн, прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 125 923,78 грн, у стягненні яких було відмовлено, - задовольнити.

3.2. ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, від 13.08.2020 у справі № 905/1302/18, щодо застосування статті 625 Цивільного кодексу України, Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, у подібних правовідносинах.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 30.09.2021 між ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" (продавець) та ДП "КиївГазЕнерджи" (відповідач) укладено рамковий договір купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-КГЕ.

4.2. Відповідно до пункту 1.1 рамкового договору цей договір (включаючи усі зміни та доповнення) регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу, що надалі іменується індивідуальний договір. Форма індивідуального договору наведена у додатку 1, що є невід`ємною частиною договору.

4.3. Згідно з пунктом 1.2 рамкового договору індивідуальний договір повинен бути укладений, з урахуванням умов цього договору, у письмовій формі та підписаний уповноваженими представниками сторін, і становить невід`ємну частину цього договору.

4.4. 30.09.2021 між ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" (продавець) та ДП "КиївГазЕнерджи" (покупець) укладено індивідуальний договір № БГр-21/22-КГЕ до рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-КГЕ від 30.09.2021.

4.5. Відповідно до пункту 1.3 рамкового договору умовами індивідуального договору визначається договірна ціна, договірна вартість, договірний обсяг, періоди поставки, порядок оплати, пункт поставки та інші умови, визначені згідно з цим договором. У разі якщо інше не передбачено умовами індивідуального договору, застосовуються положення цього рамкового договору.

4.6. Згідно з умовами пункту 1.4 рамкового договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю природний газ в обсягах та у строки, що погоджені сторонами у відповідному індивідуальному договорі, а покупець зобов`язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені відповідним індивідуальним договором та цим рамковим договором.

4.7. Пунктом 1 індивідуального договору передбачено, що загальний період поставки - товару з 01.10.2021 до 30.04.2022.

4.8. Відповідно до пункту 3 індивідуального договору плановий договірний обсяг газу за загальний період поставки складає 165 340,000 тис. м3 та встановлюється на кожний період поставки в наступних об`ємах: жовтень 2021 - 21 500,000 тис. м3; листопад 2021 - 26 780,000 тис. м3; грудень 2021 - 28 690,000 тис. м3; січень 2022 - 29 000,000 тис. м3; лютий 2022 - 25 050,000 тис. м3; березень 2022 - 19 820,000 тис. м3; квітень 2022 - 14 500,000 тис. м3.

4.9. Продаж природного газу здійснюється за договірною ціною, що встановлюється між продавцем та покупцем на умовах індивідуального договору (пункт 4.2 рамкового договору).

4.10. За змістом пункту 8 індивідуального договору сторони погодили, що договірна вартість газу за загальний період поставки розраховується як добуток договірного обсягу відповідно до укладеної сторонами додаткової угоди та наданої покупцем заявки та договірної ціни, визначеної в пункті 10 індивідуального договору.

4.11. Згідно з пунктом 10 індивідуального договору договірна ціна природного газу, який буде придбаний покупцем на умовах цього індивідуального договору, за загальний період поставки буде становити 7420,00 грн з ПДВ за 1000 м3.

4.12. Суд апеляційної інстанції зазначив, що після укладення договору ціна на природний газ неодноразово коригувалась сторонами, про що укладалися відповідні додаткові угоди.

4.13. Суди попередніх інстанцій установили, що позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 949 158 980,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами комерційними актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2021 № 1_10-БГр-КГЕ про поставку природного газу у жовтні 2021 року в обсязі 15 139,000 тис. м3 на суму 112 331 380,00 грн, від 30.11.2021 № 1_11-БГр-КГЕ про поставку природного газу в листопаді 2021 року в обсязі 16 200,000 тис. м3 на суму 120 204 000,00 грн, від 31.12.2021 № 1_12-БГр-КГЕ про поставку природного газу у грудні 2021 року в обсязі 25 685,000 тис. м3 на суму 190 582 700,00 грн, від 31.01.2022 № 1_01-БГр-КГЕ про поставку природного газу у обсязі 24 165,000 тис. м3 на суму 179 304 300,00 грн, від 28.02.2022 № 1_02-БГр-КГЕ про поставку природного газу в обсязі 17 440,000 тис. м3 на суму 129 404 800,00 грн, від 31.03.2022 № 1_03-БЕр-КЕЕ про поставку природного газу в обсязі 16 185,000 тис. м3 на суму 120 092 700,00 грн, від 30.04.2022 № 1_04-БГр-КГ про поставку природного газу в обсязі 13 105,000 тис. м3 на суму 97 239 100,00 грн.

4.14. Відповідно до пункту 4.4 рамкового договору покупець має здійснити оплату за природний газ на умовах, передбачених індивідуальним договором.

4.15. Пунктом 12 індивідуального договору визначено, що оплата договірної вартості за відповідний період поставки здійснюється покупцем виключно грошовими коштами на банківський рахунок продавця протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів, починаючи з дня, наступного за днем закінчення відповідного періоду поставки.

4.16. Відповідно до пункту 13 індивідуального договору покупець має право здійснити 100% передоплату договірного обсягу природного газу за період поставки, вказаного в додатковій угоді до індивідуального договору, не пізніше ніж за 5 (п`ять) банківських днів до початку такого періоду поставки.

4.17. На виконання пункту 14 індивідуального договору погоджено основні умови договору про договірне списання грошових коштів, що є додатком № 3 до індивідуального договору та рамкового договору, укладених між сторонами.

4.18. Відповідно до пункту 5.2.2 рамкового договору покупець зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату газу.

4.19. Суди попередніх інстанцій установили, що відповідач вартість продукції у визначений строк не сплатив, тому виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої на момент звернення позивача із заявою про зменшення розміру позовних вимог становив 79 775 461,82 грн.

Разом з тим, як зазначили суди, подана відповідачем довідка АТ "Державний ощадний банк України" від 02.12.2022 № 1729 та подана позивачем довідка від 20.02.2023 № 125/13-722 свідчать про те, що відповідач після 22.11.2022 перерахував позивачу кошти за рамковим договором у загальному розмірі 11 264 877,16 грн.

4.20. Згідно з пунктом 6.3 рамкового договору за порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених договором та/або індивідуальним договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5 (п`ять) робочих днів, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% від суми простроченого платежу.

4.21. Спір у цій справі виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу, а також пені, інфляційних втрат, 3% річних та штрафу.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково з огляду на таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів у зв`язку з неналежним виконанням договірних зобов`язань в частині оплати за поставлений товар.

Предметом касаційного оскарження є рішення судів попередніх інстанцій в частині часткової відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 125 923,78 грн.

5.4. Верховний Суд зазначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України).

5.5. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України).

5.6. Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать; цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

5.7. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

5.8. Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

5.9. Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

5.10. Отже, у боржника виникає обов`язок сплатити кредитору, зокрема, суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції у разі прострочення виконання грошового зобов`язання.

5.11. Суд враховує, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (подібний висновок викладений, зокрема, у пункті 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

5.12. У постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 викладено правовий висновок про те, що при розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу.

5.13. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078).

5.14. У постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, зазначено, що нарахування "інфляційних втрат" за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

5.15. При зменшенні суми боргу внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником сума погашення має відніматися не від суми основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці). Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та постановах Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 924/534/19 та від 23.09.2021 у справі № 924/2/21.

5.16. Розглядаючи цю справу, суд першої інстанції зазначив, що оскільки відповідач припустився прострочення зі сплати отриманого природного газу, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України просив суд стягнути з відповідача 5 898 078,59 грн інфляційних втрат.

5.17. Суд першої інстанції, частково задовольняючи вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат, виходив із того, що базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, в якому здійснено платіж. Суд першої інстанції зауважив, що періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому суд першої інстанції зазначив, що індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Суд першої інстанції, здійснивши перевірку нарахування інфляційних втрат, дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про обґрунтованість нарахування 5 772 155,11 грн інфляційних втрат, тому зазначив, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції також зауважив, що в іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України. Суд першої інстанції зазначив, що інфляційні втрати, нараховані на суми боргу за серпень, вересень та жовтень 2022 року в більшому розмірі.

5.18. Суд апеляційної інстанції зауважив, що розрахунок інфляційних втрат має здійснюватися за методикою збільшення суми боргу на індекс інфляції за кожний місяць, при цьому для розрахунку кожного наступного періоду слід зазначати суму боргу, збільшену на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. При цьому зазначив, що суд першої інстанції, перевіряючи розрахунок інфляційних втрат з урахуванням суми боргу, збільшеної на індекс інфляції попереднього місяця, дійшов обґрунтованого висновку щодо обрахунку інфляційних втрат, які належало стягнути.

5.19. Касаційну скаргу з посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, від 13.08.2020 у справі № 905/1302/18, щодо застосування статті 625 Цивільного кодексу України, Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, у подібних правовідносинах.

5.20. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

5.21. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.22. У пункті 39 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

5.23. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96- 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

5.24. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підтвердилися, тому наявні підстави для часткового скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

5.25. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 ухвалена за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" про стягнення коштів. У цій постанові Верховний Суд дійшов таких висновків:

"40. При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003. Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Постанови КМУ №1078).

Отже, при обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.

41. З огляду на таке, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з методикою розрахунку інфляційних збитків відповідно до статті 625 ЦК України, яка передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції)."

У справі № 905/21/19 Верховний Суд, скасовуючи судові рішення в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, зазначив про те, що позивач правильно включав до суми боргу за кожний розрахунковий місяць суму боргу з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, зменшену на суму погашення заборгованості у розрахунковому місяці, проте суди попередніх інстанцій помилково не взяли цього до уваги, тому неправильно обрахували суму інфляційних втрат.

5.26. Скаржник зазначає, що аналогічна правова позиція щодо обрахунку інфляційних втрат викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 905/600/18.

5.27. Верховний Суд установив, що постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 905/600/18 ухвалена за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Макіївкагаз" про стягнення коштів. Скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні інфляційних втрат, Верховний Суд зазначив, що нарахування інфляційних втрат за наступний період обґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

5.28. Постанова Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 905/1302/18 ухвалена за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" про стягнення коштів. У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов такого висновку:

"10.21. Разом з тим, судом апеляційної інстанції у мотивувальній частині постанови не наведено арифметичного розрахунку інфляційних втрат та взагалі не наведено мотивів відхилення позовних вимог щодо стягнення інфляційних у сумі 9 394 810,52 грн, що в свою чергу суперечить положенням статей 236, 238, 282 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом."

У справі № 905/1302/18 Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, виходив із того, що суд апеляційної інстанції не навів у мотивувальній частині рішення правове обґрунтування відхилення доводів сторін, тому при новому розгляді дав вказівку суду зробити належний перерахунок заявлених позивачем інфляційних втрат за спірний період, навівши в постанові арифметичний розрахунок інфляційних втрат із зазначенням у мотивувальній частині постанови суду мотивів прийняття або відхилення кожного аргумента.

5.29. Верховний Суд вважає, що спірні правовідносини у справах № 905/21/19, № 905/600/18, № 905/1302/18 є подібними із правовідносинами у справі № 910/9745/22, що розглядається. У наведених справах суди встановлювали обставини щодо наявності чи відсутності правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення інфляційних втрат, при цьому досліджували порядок нарахування інфляційних втрат.

5.30. У справі № 910/9745/22, що розглядається, суди попередніх інстанцій під час здійснення перерахунку інфляційних втрат не врахували правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Так, вирішуючи спір у частині позовних вимог ТОВ "ГК ""Нафтогаз Трейдинг" про стягнення інфляційних втрат, суди попередніх інстанцій не врахували того, що розрахунок інфляційних втрат повинен здійснюватися за методикою збільшення суми боргу на індекс інфляції за кожний місяць, при цьому для розрахунку кожного наступного періоду повинна бути використана сума боргу, збільшена на індекс інфляції попереднього місяця.

Крім того, суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 905/1302/18, оскільки не навели у судових рішеннях арифметичний розрахунок інфляційних втрат із зазначенням у мотивувальній частині рішень мотивів прийняття або відхилення кожного аргумента.

5.31. З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що при вирішенні цього спору суди попередніх інстанцій не дотрималися вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому судові рішення у справі підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права.

5.32. Проте, вирішуючи спір у цій справі, суди попередніх інстанцій не врахували норм матеріального права, не надали належної оцінки доводам сторін, доказам, наявним у матеріалах справи, що були подані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень, тому висновки цих судів щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 125 923,48 грн є передчасними. Водночас із урахуванням змісту частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу Верховний Суд позбавлений можливості дослідити проведені позивачем нарахування інфляційних втрат відповідача та встановити їх обґрунтованість, чого належним чином не зробили суди попередніх інстанцій.

5.33. Отже, доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку підтвердилися, тому касаційну скаргу ТОВ "ГК ""Нафтогаз Трейдинг" належить задовольнити частково.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судові рішення наведеним вимогам не відповідають.

6.2. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

6.3. Згідно з пунктами 1, 3 частини 3 статті 310 цього ж Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

6.4. Ураховуючи допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалені у справі судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 125 923,48 грн слід скасувати із направленням справи в цій частині на новий розгляд до місцевого господарського суду.

6.5. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2023 у справі № 910/9745/22 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 125 923,48 грн, справу № 910/9745/22 в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак