Рішення

від 19.03.2024 по справі 910/9745/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.03.2024Справа № 910/9745/22

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

у справі № 910/9745/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія

"Нафтогаз Трейдинг"

до Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи"

про стягнення 125 923,48 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" про стягнення 137 549 696,25 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що 30.09.2021 між ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" та ДП "КиївГазЕнерджи" укладено рамковий договір купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-КГЕ від 30.09.2021 (далі - рамковий договір), індивідуальний договір № БГр-21/22-КГЕ від 30.09.2021 до рамкового договору (далі - індивідуальний договір), а також додаткові угоди до індивідуального договору № 10-БГр-КГЕ від 30.09.2021, № 11-БГр-КГЕ від 19.10.2021, № 12-БГр-КГЕ від 17.11.2021, № 01-БГр-КГЕ від 13.12.2021, № 02-БГр-КГЕ від 12.01.2022, № 03-Бгр-КГЕ від 14.02.2022, № 04-БГр-КГЕ від 10.03.2022, на підставі яких відповідачу поставлено природний газ у період із жовтня 2021 до квітня 2022 року на загальну суму 949 158 980,00 грн. Згідно з умовами індивідуального договору оплата здійснюється протягом 45 календарних днів, починаючи з дня, наступного за днем закінчення відповідного періоду поставки. Оскільки відповідач із порушенням умов договору не повністю оплатив позивачу за поставлений природний газ, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 106 188 270,57 грн основного боргу, 4 843 652,01 грн пені, 277 424,29 грн інфляційних втрат, 456 485,44 грн 3% річних та 25 783 863,94 грн штрафу.

Під час судового розгляду позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 136 093 937,20 грн, з яких 79 775 461,82 грн основного боргу, 23 085 534,43 грн пені, 5 898 078,59 грн інфляційних втрат, 1 550 998,42 грн 3% річних та 25 783 863,94 грн штрафу.

Позивач також подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи довідки від 20.02.2023 № 125/13-722 із зазначенням того, що станом на 20.02.2023 заборгованість відповідача становить 68 510 584,66 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2023, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 у справі № 910/9745/22, позовні вимоги ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" задоволено частково. Провадження у справі в частині стягнення 11 264 877,16 грн основного боргу закрито. Стягнуто з ДП "КиївГазЕнерджи" на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" 68 510 584, 66 грн - основного боргу, 23 085 534, 43 грн - пені, 25 783 863,94 грн - штрафу, 1 550 998, 42 грн - 3% річних, 5 772 155,11 грн - інфляційних втрат, 867 546,54 грн - витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 23.01.2024 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2023 у справі № 910/9745/22 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 125 923,48 грн, справу № 910/9745/22 в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу № 910/9745/22 передано на розгляд судді Привалову А.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 прийнято справу №910/9745/22 в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 125 923,48 грн до провадження. Приймаючи до уваги малозначність справи, яка розглядається в межах стягнення 125 923,48 грн, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, без повідомлення учасників справи. При цьому, суд зобов`язав позивача надати суду у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали: деталізований розрахунок інфляційних втрат із зазначенням усіх формул та сум, на які проводилися нарахування індексу інфляції письмові обґрунтовані пояснення в частині незгоди з розрахунком суду, який долучено до матеріалів справи. А також запропонував відповідачу подати суду пояснення та контррозрахунок інфляційних втрат, враховуючи постанову Верховного Суду від 23.01.2024.

27.02.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли пояснення на виконання ухвали суду від 12.02.2024.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як встановлено судом, позивач і відповідач мають зареєстровані електронні кабінети у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі відповідно ухвала суду від 30.01.2024 про відкриття провадження у справі в електронному вигляді була доставлена до електронних кабінетів сторін, що підтверджується повідомленнями про доставку електронного листа, залученими до матеріалів справи.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи вважається днем вручення судового рішення. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З огляду на приписи ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається, що 14.02.2024 відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 12.02.2024.

Проте, відповідач жодних пояснень або заперечень в частині заявленої позивачем до стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 125 923,48 грн суду не надав.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

30.09.2021 між ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" (за договором - продавець) та ДП "КиївГазЕнерджи" (за договором - покупець) було укладено рамковий договір купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-КГЕ.

Відповідно до п. 1.1 рамкового договору, договір (включаючи усі зміни та доповнення) регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу, що надалі іменується індивідуальний договір. Форма індивідуального договору, наведена у додатку 1, що є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 1.2 рамкового договору, індивідуальний договір повинен бути укладений, з урахуванням умов цього договору, у письмовій формі та підписаний уповноваженими представниками сторін, і становить невід`ємну частину цього договору.

У п. 1.3 рамкового договору встановлено, що умовами індивідуального договору визначається договірна ціна, договірна вартість, договірний обсяг, періоди поставки, порядок оплати, пункт поставки та інші умови, визначені згідно з цим договором. У разі якщо інше не передбачено умовами індивідуального договору, застосовуються положення цього рамкового договору.

Згідно п. 1.4 рамкового договору, продавець зобов`язується передати у власність покупцю природний газ в обсягах та у строки, що погоджені сторонами у відповідному індивідуальному договорі, а покупець зобов`язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені відповідним індивідуальним договором та цим рамковим договором.

30.09.2021 між ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" (продавець) та ДП "КиївГазЕнерджи" (покупець) укладено індивідуальний договір № БГр-21/22-КГЕ до рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-КГЕ від 30.09.2021.

Пунктом 1 індивідуального договору передбачено, що загальний період поставки - товару з 01.10.2021 до 30.04.2022.

Відповідно до пункту 3 індивідуального договору, плановий договірний обсяг газу за загальний період поставки складає 165 340,000 тис. м3 та встановлюється на кожний період поставки в наступних об`ємах: жовтень 2021 - 21500,000 тис. м3; листопад 2021 - 26780,000 тис. м3; грудень 2021 - 28690,000 тис. м3; січень 2022 - 29000,000 тис. м3; лютий 2022 - 25050,000 тис.м3; березень 2022 - 19820,000 тис. м3; квітень 2022 - 14500,000 тис. м3.

Продаж природного газу здійснюється за договірною ціною, що встановлюється між продавцем та покупцем на умовах індивідуального договору (пункт 4.2 рамкового договору).

За змістом пункту 8 індивідуального договору сторони погодили, що договірна вартість газу за загальний період поставки розраховується як добуток договірного обсягу відповідно до укладеної сторонами додаткової угоди та наданої покупцем заявки та договірної ціни, визначеної в пункті 10 індивідуального договору.

Згідно з пунктом 10 індивідуального договору договірна ціна природного газу, який буде придбаний покупцем на умовах цього індивідуального договору, за загальний період поставки буде становити 7420,00 грн з ПДВ за 1000 м3.

Як вбачається з матеріалів справи, після укладення договору ціна на природний газ неодноразово коригувалась сторонами, про що укладалися відповідні додаткові угоди.

Під час попереднього розгляду справи суд установив, що позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 949 158 980,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами комерційними актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2021 №1_10-БГр-КГЕ про поставку природного газу у жовтні 2021 року в обсязі 15 139,000 тис. м3 на суму 112 331 380,00 грн, від 30.11.2021 № 1_11-БГр-КГЕ про поставку природного газу в листопаді 2021 року в обсязі 16200,000 тис. м3 на суму 120 204 000,00 грн, від 31.12.2021 №1_12-БГр-КГЕ про поставку природного газу у грудні 2021 року в обсязі 25 685,000 тис. м3 на суму 190 582 700,00 грн, від 31.01.2022 № 1_01-БГр-КГЕ про поставку природного газу у обсязі 24 165,000 тис. м3 на суму 179 304 300,00 грн, від 28.02.2022 № 1_02-БГр-КГЕ про поставку природного газу в обсязі 17 440,000 тис. м3 на суму 129 404 800,00 грн, від 31.03.2022 № 1_03-БЕр-КЕЕ про поставку природного газу в обсязі 16 185,000 тис. м3 на суму 120 092 700,00 грн, від 30.04.2022 № 1_04-БГр-КГ про поставку природного газу в обсязі 13 105,000 тис. м3 на суму 97 239 100,00 грн.

Відповідно до пункту 4.4 рамкового договору покупець має здійснити оплату за природний газ на умовах, передбачених індивідуальним договором.

Пунктом 12 індивідуального договору визначено, що оплата договірної вартості за відповідний період поставки здійснюється покупцем виключно грошовими коштами на банківський рахунок продавця протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів, починаючи з дня, наступного за днем закінчення відповідного періоду поставки.

Відповідно до п. 13 індивідуального договору, покупець має право здійснити 100% передоплату договірного обсягу природного газу за період поставки, вказаного в додатковій угоді до індивідуального договору, не пізніше ніж за 5 (п`ять) банківських днів до початку такого періоду поставки.

На виконання п. 14 індивідуального договору погоджено основні умови договору про договірне списання грошових коштів, що є додатком № 3 до індивідуального договору та рамкового договору, укладених між сторонами.

Суди попередніх інстанцій установили, що відповідач вартість продукції у визначений строк не сплатив, тому виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої на момент звернення позивача із заявою про зменшення розміру позовних вимог становив 79 775 461,82 грн.

Згідно з пунктом 6.3 рамкового договору, за порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених договором та/або індивідуальним договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5 (п`ять) робочих днів, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% від суми простроченого платежу.

Отже, спір у даній справі виник, у зв`язку з неналежним виконання відповідачем взятих зобов`язань та виникненням заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу в розмірі 79.775.461,82 грн, за несвоєчасну сплату якої позивачем було нараховано 23.085.534,43 грн пені, 5.898.078,59 грн інфляційних втрат, 1.550.998,42 грн 3% річних та 25.783.863,94 грн штрафу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2023, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 у справі № 910/9745/22, позовні вимоги ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" задоволено частково. Провадження у справі в частині стягнення 11 264 877,16 грн основного боргу закрито. Суд стягнув з ДП "КиївГазЕнерджи" на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" 68 510 584,66 грн - основного боргу, 23 085 534, 43 грн - пені, 25 783 863,94 грн - штрафу, 1 550 998, 42 грн - 3% річних, 5 772 155,11 грн - інфляційних втрат, 867 546,54 грн - витрат зі сплати судового збору.

ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 і рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2023 у справі № 910/9745/22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 125 923,78 грн, прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 125 923,78 грн, у стягненні яких було відмовлено, - задовольнити.

Постановою Верховного Суду від 23.01.2024 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2023 у справі № 910/9745/22 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 125 923,48 грн, справу № 910/9745/22 в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Таким чином, попередніми судовими рішеннями у даній справі встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання та наявності підстав для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/9823/17.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

При цьому, суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 в справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.11.1999 року в справі «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України» від 19.02.2009 та "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).

Отже, обставини, які встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 21.02.2023, що залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2023, в частині порушення відповідачем виконання грошового зобов`язання та стягнення 68 510 584,66 грн - основного боргу, 23 085 534, 43 грн - пені, 25 783 863,94 грн - штрафу, 1 550 998, 42 грн - 3% річних, 5 772 155,11 грн - інфляційних втрат мають преюдиційне значення та повторного доведення не потребують.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у боржника виникає обов`язок сплатити кредитору, зокрема, суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції у разі прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд враховує, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (подібний висновок викладений, зокрема, у пункті 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

У постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 викладено правовий висновок про те, що при розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078).

У постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, зазначено, що нарахування "інфляційних втрат" за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

При зменшенні суми боргу внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником сума погашення має відніматися не від суми основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці). Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та постановах Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 924/534/19 та від 23.09.2021 у справі № 924/2/21.

При цьому, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, ухваленої за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" про стягнення коштів, дійшов таких висновків:

«40. При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003. Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Постанови КМУ №1078).

Отже, при обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.

41. З огляду на таке, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з методикою розрахунку інфляційних збитків відповідно до статті 625 ЦК України, яка передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції)."

У справі № 905/21/19 Верховний Суд, скасовуючи судові рішення в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, зазначив про те, що позивач правильно включав до суми боргу за кожний розрахунковий місяць суму боргу з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, зменшену на суму погашення заборгованості у розрахунковому місяці, проте суди попередніх інстанцій помилково не взяли цього до уваги, тому неправильно обрахували суму інфляційних втрат.

Суд враховує, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (стаття 125 Конституції України, стаття 36 Закону України "Про судоустрій та статус суддів").

Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно із частиною четвертою статті 236 ГПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, вирішуючи питання доцільність врахування висновків Верховного Суду у конкретній справі, судам варто виходити з того, що такі висновки мають бути викладені судовим касаційної інстанції щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні норм процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності потрібно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що правовідносини сторін, які виникли у даній справі є подібними з правовідносинами сторін у справах № 905/21/19, № 905/600/18, № 905/1302/18.

Отже, перевіривши наданий позивачем під час нового розгляду справи розрахунок заявлених до стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд визнає його правомірним та обґрунтованим.

Водночас, відповідач під час нового розгляду справи своїм правом надати відповідні заперечення щодо розміру заявлених позовних вимог не скористався та свій контррозрахунок інфляційних втрат суду не подав.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Приймаючи до уваги встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" про стягнення інфляційних втрат у сумі 125 923,48 грн в повному обсязі, з покладенням на відповідача у цій частині судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242, 333 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" про стягнення інфляційних втрат у сумі 125 923,48 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Київгазенерджи" (01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 4Б, код ЄДРПОУ 39835779) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 42399676) інфляційні втрати у розмірі 125 923 грн 48 коп., судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції 803 грн 46 коп., судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції 4026,00 грн, судовий збір за розгляд справи в суді касаційної інстанції 4294 грн 40 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 19.03.2024.

Суддя А.І. Привалов