Постанова

від 01.02.2024 по справі 630/677/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 р. Справа № 630/677/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Чалого І.С.

суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Веліток Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 01.12.2023, повний текст складено 01.12.2023, суддя І інстанції Малихін О.О., по справі №630/677/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, головного спеціаліста відділу впровадження систем автоматичної фіксації правопорушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Соколюка Любомира Миколайовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Люботинського міського суду Харківської області з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, Головного спеціаліста відділу впровадження систем автоматичної фіксації правопорушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Соколюка Любомира Миколайовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, в якому просив суд скасувати постанову АА № 00011478 від 17 липня 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу, та провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП закрити.

Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 01.12.2023, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Люботинського міського суду Харківської області від 01.12.2023 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що 10.07.2023 під час перевезення вантажів великоваговим транспортним засобом, в діях позивача був відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною 2 статті 132-1 КУпАП, а саме була відсутня об`єктивна та суб`єктивна сторона правопорушення, так як позивач перевозив вантаж вага якого була в межах норми визначеної пунктом 22.5 ПДР України для його типу транспортного засобу і позивач надав суду належні та допустимі докази, які це підтверджують. Відповідач під час винесення спірної постанови АА №00011478 від 17.07.2023 не врахував, що транспортний засіб за своєю категорією є двовісним автомобілем (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метрів. Вимоги щодо гранично допустимого навантаження щодо визначення загальної маси транспортного засобу для контейнеровозів, які визначені у п. 22.5 ПДР України не були враховані відповідачем. Також зазначив, що суд першої інстанції не встановив вірно суб`єкта правопорушення, та залишив поза увагою доводи позивача про те, що власником транспортного засобу ДАФ д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_2 , а позивач є власником лише причепу марки SCHALLEX д.н.з. НОМЕР_2 . Суд першої інстанції залишив поза увагою доводи позивача в частині невірного визначення категорії та типу транспортного засобу у поєднанні із причепом, що в кінцевому випадку вплинуло на хибне обрахування гранично допустимого ступеню визначення допустимої загальної маси, та одночасно призвело до неповного з`ясування усіх обставин, що мають значення для справи у розумінні п. 1ч. 1 ст. 317 КАС України.

Відповідачі правом на подачу відзиву не скористались.

За приписами ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283,285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку (ч. 1ст. 268 КАС України).

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2ст. 268 КАС України).

У судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3ст. 268 КАС України).

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги оскаржуване рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судовим розглядом, 17 липня 2023 року головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації правопорушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Соколюком Л.М. винесено постанову АА № 00011478 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має зареєстроване місце проживання/перебування на території України.

Відповідно до постанови серії АА №00011478 від 17.07.2023 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, і на нього накладено штраф у розмірі 8500,00 грн.

В оскаржуваній постанові вказано, що ОСОБА_1 14 червня 2023 року о 16-03 год. За адресою Н-11, км 76+702, Дніпропетровська область, допустив рух транспортного засобу DAF, модель XF 95.480, державний номер НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів зазначених п. 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,863% (2,345 тонн) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 : автомобіль марки DAF державний номерний знак НОМЕР_1 є власністю ОСОБА_2 . (а.с. 6)

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 : спеціалізований напівпричіп НПР-контейнеровоз для перевезення контейнерів/сипких вантажів (зернових культур) з можливістю самоскидного розвантаження марки SCHALLEX державний номерний знак НОМЕР_5 є власністю ОСОБА_1 . (а.с.17)

Позивач, не погодившись із постановою відповідача про притягнення до адміністративної відповідальності, звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач допустив порушення законодавства про автомобільний транспорт у вигляді перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, у зв`язку з чим оскаржувана постанова відповідача є правомірною.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, з огляду на таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі по тексту ПДР; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра.

Диспозиція пункту 22.5 Правил дорожнього руху в редакції, чинній на момент фіксації правопорушення, передбачає різні нормативи допустимої фактичної маси транспортних засобів для тягачів з напівпричепом та тягачів з напівпричепом (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра. Також зазначені параметри є відмінними в залежності від кількості осей тягача та контейнеровоза.

Таким чином, визначальними ознаками комбінованого транспортного засобу для цілей визначення параметрів максимальної фактичної маси є: кількість вісей у тягача та напівпричепа, наявність у напівпричепа ознак контейнеровозу, перевезення одного чи більше контейнера або ж змінного кузова при дозволеній максимальній довжині 13,716 метра.

Відповідно до ч.2 ст.132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі про тексту КУпАП), перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Згідно з ч.1 ст.14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Суд першої інстанції помилково залишив поза увагою доводи позивача про те, що під час винесення спірної постанови відповідач невірно визначив суб`єкта відповідальності за адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, з огляду на таке.

Власником транспортного засобу визначеного в постанові серії АА №00011778 від 17.07.2023, DAF XF 95.480 д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_2 , що підтверджено копією свідоутва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Вказана постанова не містить даних щодо марки, моделі, державного номерного знаку причепу-контейнеровоза, приєднаного до сідельного тягача DAF XF 95.480 д.н.з. НОМЕР_1 .

При винесенні постанови відповідач повинен був належним чином встановити суб`єкта відповідальності, і врахувати інформацію про те, що тягач та причем належать різним власникам. Однак з врахуванням того, що відповідач в оскаржуваній постанові взагалі не ідентифікував причіп, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем невірно визначено суб`єкта відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, у розумінні ч. 1 ст. 14-3 КУпАП.

Окрім того, за змістом диспозиції норми ч.2 ст.132-1 КУпАП, для визначення складу адміністративного правопорушення з`ясуванню та перевірці підлягає факт перевищення вагової норми та її відсоток, тобто величини, що підлягає обчисленню шляхом порівняння граничної допустимої фактичної маси типу транспортного засобу з інформацією про фактичну масу транспортного засобу в момент зважування.

Отже, дані вимірювання фактичної маси (ваги) транспортного засобу та фактичного навантаження на осі є визначальними для висновку про наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення.

Згідно зі ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показів свідків.

Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що 14 червня 2023 року о 16-03 год. За адресою Н-11, км 76+702, Дніпропетровська область, ОСОБА_1 допустив рух транспортного засобу DAF, модель XF 95.480, державний номер НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів зазначених п. 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,863% (2,345 тонн) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.132-1 КУпАП.

У вказаній справі позивач заперечує правомірність оскаржуваної постанови також і з мотивів того, що відповідач не врахував факту приєднання до тягача DAF модель XF 95.480, державний номер НОМЕР_1 , спеціалізованого напівпричіпа НПР-контейнеровоза для перевезення контейнерів/сипких вантажів (зернових культур) з можливістю самоскидного розвантаження марки SCHALLEX державний номерний знак НОМЕР_5 , що, у свою чергу, за посиланням позивача, призвело до помилкового обрахунку відсоткового значення перевищення нормативних параметрів, встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху.

Судовим розглядом встановлено, що в якості даних транспортного засобу, рух якого зафіксовано в автоматичному режимі, у постанові від 17.07.2023 серії АА №00011478 зазначено: DAF модель XF 95.480, державний номер НОМЕР_1 .

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, DAF модель XF 95.480, державний номер НОМЕР_1 , э спеціалізованим вантажним сідельним тягачем. (а.с. 6)

Вказана постанова не містить даних щодо марки, моделі, державного номерного знаку причепу-контейнеровоза, приєднаного до сідельного тягача.

Відповідно до фотозображення із копії інформаційного файлу, використаного головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті під час розгляду справи про правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі та винесення постанови від 17.07.2023 серії АА №00011478, 14 червня 2023 року о 16-03 год. За адресою Н-11, км 76+702, Дніпропетровська область, ОСОБА_1 допустив рух транспортного засобу DAF, модель XF 95.480, державний номер НОМЕР_1 , зі спеціалізованим напівпричепом контейнеровозом, із перевищенням нормативних параметрів зазначених п. 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,863% (2,345 тонн) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн, на автоматичному зважувальному комплексі WIM-78 зафіксовано проїзд 5 ти вісного транспортного засобу DAF XF 95.480 державний номерний знак НОМЕР_1 .

З огляду на зазначене, колегія суддів вказує на безпідставне неврахування відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови факту проїзду транспортного засобу DAF XF 95.480 державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом контейнеровозом.

При цьому, оскаржувана постанова не містить виміряних з урахуванням похибки вагових параметрів транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові параметри, встановлені саме для контейнеровозів. Так, згідно з позицією відповідача при обрахунку перевищення нормативних параметрів використано параметри, встановлені пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, саме для транспортних засобів та їх составів - фактична маса - до 40 т.

Разом з тим, з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та причепу, вбачається, що тип причепу - спеціалізований напівпричіп н/пр-контейнеровоз для перевезення контейнерів/сипких вантажів (зернових культур) з можливістю самоскидного розвантаження, отже, згідно п.22.5 ПДР загальна допустима вага перевезення для контейнеровозів 44 т, а тому розрахунки спеціаліста щодо перевищення нормативних параметрів є невірними внаслідок використання невірних вихідних даних.

У Додатку 1 до Інструкції № 512 зазначено формулу розрахунку % перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами:

% перевищення = ((Хфакт - Хнорм - похибка пристрою)/Хнорм)*100%, де:

- Хфакт - фактично зафіксований параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр);

- Хнорм - нормативно дозволений параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр) зазначений відповідно допункту 22.5 ПДР (16 т);

- Похибка пристрою - регламентовано-допустима похибка вимірювального пристрою параметрів габариту або ваги у відсотках відповідно до ДСТУ OIML R 134-1:2010, помножена на Хфакт при розрахунку використовується у натуральних одиницях тонна або міліметр), та становить: для параметру загальної маси ТЗ - 10% від фактичної маси ТЗ.

В оскаржуваній постанові у розділі «Результати автоматичної фіксації транспортного засобу в момент учинення адміністративного правопорушення» зазначені фактичні зафіксовані параметри транспортного засобу: кількість вісей 5 шт., спарені колеса 2 вісь. Також зафіксована загальна маса транспортного засобу 47050 кг, загальна маса транспортного засобу, що виміряна з урахуванням похибки 42345 кг.

Підставляючи наведені дані щодо контейнеровозу у вищевказану формулу, з урахуванням допустимої похибки вимірювання вагового комплексу, склад правопорушення, передбачений ч.2 ст.132-1КУпАП, згідно оскаржуваної постанови відсутній через відсутність перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Колегія суддів враховує, що адміністративне правопорушення, за вчинення якого позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано в автоматичному режимі у Порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 №1174 «Деякі питання фіксації порушень законодавства про автомобільний транспорт».

У той же час, зазначене не обмежує посадову особу Укртрансбезпеки у реалізації повноважень, передбачених пунктом 4 Інструкції № 513, у тому числі щодо встановлення під час опрацювання матеріалів отриманого інформаційного файлу повноти інформації про зафіксований транспортний засіб.

Відповідно до абзацу шостого пункту 2 розділу ІІ Інструкції №512 під час опрацювання інформаційних файлів уповноважена посадова особа оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Доказів того, що відповідач, на виконання п.6 Розділу ІІ Інструкції № 512 скористався своїм правом уточнити необхідні відомості перед винесенням оскаржуваної постанови, у спірному випадку, зокрема власника транспортного засобу (особи в користуванні якої може перебувати даний транспортний засіб), виду причепу позивача, матеріали справи не містять.

Відсутність підстав для застосування у спірних правовідносинах нормативів, встановлених для руху двовісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровозом), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра (42 тони), відповідач обґрунтовує відсутністю у вантажі, що перевозився з огляду на відсутність маркування на ньому, переобладнання напівпричепу та фактичне здійснення перевезення ним, а не контейнеровозом.

Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч.2 ст.317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Що стосується розподілу судових витрат у цій справі, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 6 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно квитанції № 0.0.3147345869.1 від 15.08.2023 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 536,80 грн за подання позовної заяви у справі.

Згідно квитанції №0.0.3351335003.1 від 11.12.2023 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 805,50 грн за подання апеляційної скарги на рішення суду від 01.12.2023.

Загальна сума сплаченого судового збору у цій справі складає 1342,30 грн.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, сплачений судовий збір підлягає стягненню з Державної служби України з безпеки на транспорті, за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Люботинського міського суду Харківської області від 01.12.2023 по справі № 630/677/23 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, Головного спеціаліста відділу впровадження систем автоматичної фіксації правопорушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Соколюка Любомира Миколайовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого у автоматичному режимі серії АА №0001478 від 17.07.2023, щодо ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.132-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги у розмірі 1342,30 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов