Рішення

від 31.01.2024 по справі 380/1579/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2024 рокусправа №380/1579/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військово-медичного клінічного центру Західного регіону про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру І Західного регіону щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням доплати за період із 01.01.2016 по 04.01.2019 індексації грошового забезпечення та усіх щомісячних додаткових грошових винагород;

- зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Західного регіону здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні позивачу з військової служби з урахуванням доплати з індексації грошового забезпечення за січень 2016 - січень 2019 років, з урахуванням раніше проведених і виплат та із одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004;

- зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Західного регіону здійснити нарахування та виплату позивачу компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 04.01.2019, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки, а також одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за весь час затримки такої виплати з 01 січня 2016 року по день їх фактичної виплати - відповідно до Закону України про «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-111 (далі - Закон №2050-111) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з і порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44;

- визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Західного регіону щодо невидання нового грошового атестату та довідки про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення позивача (надбавок, доплат, підвищень) та премії (за 24 місяці військової служби перед (звільненням) для обчислення пенсії відповідно до ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та абзацу восьмого пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 №393 (зі змінами) із зазначенням індексації грошового забезпечення за 2016 - 2019 роки;

- зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Західного регіону видати новий грошовий атестат та нову довідку про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення позивачу про розмір грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням з військової служби з урахуванням індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 04.01.2019 для подання її до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою скерування до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для здійснення перерахунку та виплати пенсії з 05.01.2019, направити їх до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для скерування до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для здійснення перерахунку та виплати пенсії з 05.01.2019;

- стягнути з Військово-медичного клінічного центру Західного регіону на користь позивача середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки та невиплату (індексації грошового забезпечення за період із 01.01.2016 по день фактичної виплати заборгованості грошової компенсації за невикористані додаткової відпустки як учаснику бойових дій 24.07.2020 та індексації грошового забезпечення - 30.12.2022, з 04.01.2019 по 30.12.2022 (із розрахунку 520, 69 гривень в день за шість місяців) у розмірі 94765, 58 гривень із одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , котра перебуває на фінансовому забезпечення Військово-медичного клінічного центру Західного регіону. На виконання рішень суду позивачу виплачено компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та індексацію грошового забезпечення. Позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення йому перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування та виплати компенсації втрат доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, одноразової допомоги, видачу нового грошового атестата та нової довідки про розмір грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням. Бездіяльність відповідача щодо розгляду вказаної заяви зумовила звернення позивача до суду з цим позовом.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою судді від 01.02.2023 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 08.02.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Вказує, що індексація не є виплатою щомісячного характеру, оскільки є періодичною та залежить від певних економічних факторів, а тому врахуванню під час виплати одноразової грошової допомоги не підлягає. Щодо виплати компенсації втрат частини доходів, то стверджує, що у вимогах позивач просить суд нарахувати компенсацію з одноразових виплат грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, а також одноразової грошової допомоги при звільненні. Вказує, що оскільки індексація грошового забезпечення не включається до довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та грошового атестату, то підстав для видачі таких немає. Також заперечує проти стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.01.2019 №4, ОСОБА_1 з 04.01.2019 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Військова частина НОМЕР_1 перебуває на фінансовому забезпеченні Військово-медичного клінічного центру Західного регіону.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2020 у справі №380/1369/20 визнано протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Західного регіону щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 04 січня 2019 року та зобов`язано Військово-медичний клінічний центр Західного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 04 січня 2019 року.

На виконання вказаного рішення позивачу виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 рік у розмірі 31 463, 95 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.06.2022 у справі №380/1648/22 визнано протиправними дії Військово-медичного клінічного центру Західного регіону щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в повному обсязі відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 за період з 01.01.2016 по 04.01.2019 та зобов`язано Військово-медичний клінічний центр Західного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 04.01.2019 в повному обсязі відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням виплачених сум.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2022 у справі №380/1648/22 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2022 року у справі № 380/1648/22 змінено, виклавши абзац третій резолютивної частини цього рішення у такій редакції: «Зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Західного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди: з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року; з 01 березня 2018 року по 04 січня 2019 року в повному обсязі відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням виплачених сум»; в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

На виконання вищевказаного рішення відповідач нарахував та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення у розмірі 82 370,85 грн.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення йому перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування та виплати компенсації втрат доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, одноразової допомоги, видачу нового грошового атестата та нової довідки про розмір грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням.

Бездіяльність відповідача щодо розгляду вказаної заяви зумовила звернення позивача до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі Закон 2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Питання грошового забезпечення військовослужбовців врегульоване ст. 9 Закону №2011-ХІІ.

Частиною 1 цієї статті передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі Порядок №260).

Відповідно до п. 2 Розділу 1 Порядку №260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону №2011-ХІІ, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

З витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.01.2019 №4 вбачається, що позивачу виплачено одноразову грошову допомогу під час звільнення зі служби.

Вирішуючи щодо наявності підстав нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, суд виходить з такого.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 3 липня 1991 року №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон № 1282-XII).

Статтею 1 Закону №1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року (далі - Порядок №1078).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Пунктом 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 11 цього Порядку.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд дійшов висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону №2017-ІІІ, Закону №1282-ХІІ, та Порядку №1078.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №638/9697/17, від 29.04.2020 у справі №240/10130/19.

Зважаючи на наведене, суд вказує, що нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні має проводитись з урахуванням індексації грошового забезпечення у складі грошового забезпечення.

Разом з тим, 31.05.2017 Кабінет Міністрів України посилив соціальний захист військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу, які звільняються зі служби, а також членів їх сімей та вніс зміни до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2017 №375 «Про внесення змін до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового та начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам звільненим зі служби, для відшкодування утриманих сум ПДФО з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Таким чином, суд погоджується з позивачем, що перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні слід проводити з врахуванням п. 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Вирішуючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 04.01.2019, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки, а також одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за весь час затримки такої виплати з 01 січня 2016 року по день їх фактичної виплати - відповідно до Закону України і «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ та Порядку і проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з і порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44, суд виходить з такого.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон №2050-ІІІ).

Відповідно до ст. 1 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За змістом ст. 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян.

Відповідно до ст.3 цього ж Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі ст. 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що у разі несвоєчасної виплати, зокрема, індексації грошового забезпечення, яка є його складовою, провадиться її компенсація відповідно до діючого законодавства.

Використане ж у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Необхідно також врахувати, що Верховний Суд вже викладав правові висновки щодо застосування норм Закону № 2050-ІІІ, зокрема у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11882/19, правовідносини у якій в частині цих позовних вимог є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

Ухвалюючи постанову у справі №240/11882/19 Верховний Суд виходив із аналізу норм Закону № 2050-ІІІ відповідно до статті 2 якого компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - «компенсація») провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).

На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013.

У справі № 240/11882/19 Верховний Суд зауважив, що використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

З покликанням на аналогічні висновки, сформульовані у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року № 21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17 Верховний Суд у справі №240/11882/19 виснував, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Застосовуючи цей висновок у справі №240/11882/19, з урахуванням наявності факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за заявлений період у зв`язку з бездіяльністю власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, Верховний Суд дійшов висновку, що така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Таким чином, ураховуючи наявність факту невиплати відповідачем позивачу індексації грошового забезпечення за період за 01.01.2016 по 04.01.2019, що, як наслідок спричинило невиплату частини грошового доходу з цих дат, суд уважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати.

Разом з тим, вимоги щодо нарахування та виплату позивачу компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки, а також одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, задоволенню не підлягають, оскільки такі мають разовий характер.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44, суд доходить висновку про відсутність підстав для їх задоволення, з огляду на те, що компенсація втрат частини доходів не належить до грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат військовослужбовців, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Також позивач просить визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Західного регіону щодо невидання нового грошового атестату та довідки про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення позивача (надбавок, доплат, підвищень) та премії (за 24 місяці військової служби перед (звільненням) для обчислення пенсії відповідно до ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та абзацу восьмого пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 №393 (зі змінами) із зазначенням індексації грошового забезпечення за 2016 - 2019 роки та зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Західного регіону видати новий грошовий атестат та нову довідку про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення позивачу про розмір грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням з військової служби (з урахуванням індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 04.01.2019 для подання її до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою скерування до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для здійснення перерахунку та виплати пенсії з 05.01.2019, направити їх до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для скерування до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для здійснення перерахунку та виплати пенсії з 05.01.2019.

З цього приводу суд зазначає, що питання включення індексації грошового забезпечення до грошового забезпечення, з якого призначається пенсія колишнім військовослужбовцям неодноразово досліджувалось Верховним Судом.

У постановах від 30.09.2019 у справі №750/9785/16-а, від 09.06.2022 року у справі №822/503/18 Верховний Суд дійшов висновку, що індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною сум, для розрахунку пенсії військовослужбовцям. Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист.

Вказана позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 04.07.2023 у справі №559/1752/17.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (далі Порядок №3-1) регулює питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 №1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 7 Порядку №3-1 передбачено, що для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються такі грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби.

З наведеного висновується, що саме грошове забезпечення, зазначене в грошовому атестаті та довідці про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення 24 місяці перед звільненням з військової служби є тими документами, на основі яких визначається основний розмір пенсії позивача. Оскільки на виконання рішення суду відповідач виплатив позивачу суму індексації грошового забезпечення, то виникає необхідність у виданні нового грошового атестату та нової довідки про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення 24 місяці перед звільненням з військової служби.

Разом з тим вимоги щодо направлення такої довідки та грошового атестату до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для скерування до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для здійснення перерахунку та виплати пенсії з 05.01.2019 задоволенню не підлягають у зв`язку з їх передчасністю, оскільки відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні перерахунку пенсії на виконання цього рішення будуть порушені.

Також позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки та невиплату (індексації грошового забезпечення за період із 01.01.2016 по день фактичної виплати заборгованості грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій 24.07.2020 та індексації грошового забезпечення - 30.12.2022, з 04.01.2019 по 30.12.2022 (із розрахунку 520, 69 гривень в день за шість місяців) у розмірі 94765, 58 гривень із одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з (грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.

Вирішуючи позовні вимоги в цій частині, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) (далі КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частиною першою статті 116 КЗпПУкраїни передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21.11.2011 у справі № 6-60цс11, встановивши, що працівникові в день звільнення не були сплачені всі належні від підприємства суми, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України, стягує на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.

Оскільки спеціальним законодавством, яким врегульовано оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальності роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, за аналогією закону до спірних відносин слід застосувати норми статей 116, 117 Кодексу законів про працю України.

Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.01.2018 у справі № 806/1899/17 та від 31.05.2018 у справі № 823/1023/16.

Водночас щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні суд уважає за необхідне зазначити таке.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 №4-рп/2012 в справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, установлено, що за статтею 47 КЗпП роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Також у вказаному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Суд зазначає, що при задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, порівняно із середнім заробітком, та інших конкретних обставин справи.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 24.10.2011 у справі № 6-39цс11 та у постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 .12.1999 №13, а також постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 524/1714/16-а (К/9901/8793/18) щодо необхідності взяття до уваги таких обставин, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 806/2473/18, від 24 липня 2019 року у справі № 805/3167/18-а.

Отже, у випадку стягнення з відповідача компенсації за час неповного розрахунку при звільненні до такого повного розрахунку неможливо правильно визначити суму такої компенсації на її відповідність наведеним вище критеріям.

Крім того, суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 160/13220/19, згідно з яким невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням. Отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

З огляду на висновок суду щодо необхідності здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні, що свідчить про неповне проведення розрахунку з позивачем, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до правил ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на висновок суду про відмову у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, за подання якої позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн, судовий збір стягнення з відповідача не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до військово-медичного клінічного центру Західного регіону про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Західного регіону щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, з урахуванням доплати за період із 01.01.2016 по 04.01.2019 індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Західного регіону здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби ОСОБА_1 , з урахуванням доплати з індексації грошового забезпечення за 01.01.2016 по 04.01.2019, з урахуванням раніше проведених і виплат, та із одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.

Зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Західного регіону здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 04.01.2019, за весь час затримки такої виплати з 01.01.2016 по день їх фактичної виплати - відповідно до Закону України про «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-111.

Зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Західного регіону видати ОСОБА_1 новий грошовий атестат та нову довідку про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням з військової служби, з урахуванням індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 04.01.2019.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Розподіл судового збору не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач Військово-медичний клінічний центр Західного регіону (79010, м. Львів, вул. Личаківська, 26; код ЄДРПОУ 08160677).

СуддяСидор Наталія Теодозіївна