Постанова

від 31.10.2024 по справі 380/1579/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/1579/23 пров. № А/857/5398/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військово-медичного клінічного центру Західного регіону на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року, ухвалене суддею Сидор Н.Т. у м.Львові у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 380/1579/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону про визнання дій протиправними, зобов`язання до вчинення дій, стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

27 січня 2023 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - Військово-медичного клінічного центру Західного регіону про визнання дій протиправними, в якому просив:

-визнати протиправною бездіяльність щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням доплати за період із 01.01.2016 по 04.01.2019 індексації грошового забезпечення та усіх щомісячних додаткових грошових винагород;

- зобов`язати здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні позивачу з військової служби з урахуванням доплати з індексації грошового забезпечення за січень 2016 - січень 2019 років, з урахуванням раніше проведених і виплат та із одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004;

- зобов`язати здійснити нарахування та виплату компенсації втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 04.01.2019, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки, а також одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за весь час затримки такої виплати з 01 січня 2016 року по день їх фактичної виплати - відповідно до Закону України про «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-111 та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з і порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44;

- визнати протиправною бездіяльність щодо невидання нового грошового атестату та довідки про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення позивача (надбавок, доплат, підвищень) та премії (за 24 місяці військової служби перед (звільненням) для обчислення пенсії відповідно до ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та абзацу восьмого пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 №393 (зі змінами) із зазначенням індексації грошового забезпечення за 2016 - 2019 роки;

- зобов`язати видати новий грошовий атестат та нову довідку про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення позивачу про розмір грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням з військової служби з урахуванням індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 04.01.2019 для подання її до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою скерування до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для здійснення перерахунку та виплати пенсії з 05.01.2019, направити їх до ІНФОРМАЦІЯ_1 для скерування до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для здійснення перерахунку та виплати пенсії з 05.01.2019;

- стягнути середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки та невиплату (індексації грошового забезпечення за період із 01.01.2016 по день фактичної виплати заборгованості грошової компенсації за невикористані додаткової відпустки як учаснику бойових дій 24.07.2020 та індексації грошового забезпечення - 30.12.2022, з 04.01.2019 по 30.12.2022 (із розрахунку 520, 69 гривень в день за шість місяців) у розмірі 94765, 58 гривень із одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Західного регіону щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, з урахуванням доплати за період із 01.01.2016 по 04.01.2019 індексації грошового забезпечення.

Зобов`язано Військово-медичний клінічний центр Західного регіону здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби ОСОБА_1 з урахуванням доплати з індексації грошового забезпечення за 01.01.2016 по 04.01.2019, з урахуванням раніше проведених і виплат, та із одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.

Зобов`язано Військово-медичний клінічний центр Західного регіону здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 04.01.2019, за весь час затримки такої виплати з 01.01.2016 по день їх фактичної виплати - відповідно до Закону України про «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-111.

Зобов`язано Військово-медичний клінічний центр Західного регіону видати ОСОБА_1 новий грошовий атестат та нову довідку про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням з військової служби, з урахуванням індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 04.01.2019.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.01.2019 №4, ОСОБА_1 з 04.01.2019 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Військова частина НОМЕР_1 перебуває на фінансовому забезпеченні Військово-медичного клінічного центру Західного регіону.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2020 у справі №380/1369/20 визнано протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Західного регіону щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 04 січня 2019 року та зобов`язано Військово-медичний клінічний центр Західного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 04 січня 2019 року.

На виконання вказаного рішення позивачу виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2019 рік у розмірі 31 463, 95 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.06.2022 у справі №380/1648/22 визнано протиправними дії Військово-медичного клінічного центру Західного регіону щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в повному обсязі відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 за період з 01.01.2016 по 04.01.2019 та зобов`язано Військово-медичний клінічний центр Західного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 04.01.2019 в повному обсязі відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням виплачених сум.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2022 у справі №380/1648/22 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2022 року у справі № 380/1648/22 змінено, виклавши абзац третій резолютивної частини цього рішення у такій редакції: «Зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Західного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди: з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року; з 01 березня 2018 року по 04 січня 2019 року в повному обсязі відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням виплачених сум»; в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

На виконання вищевказаного рішення відповідач нарахував та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення у розмірі 82 370,85 грн.

ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про здійснення йому перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування та виплати компенсації втрат доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, одноразової допомоги, видачу нового грошового атестата та нової довідки про розмір грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням.

Бездіяльність відповідача щодо розгляду вказаної заяви зумовила звернення позивача до суду за захистом порушеного права на належні виплати.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції зазначив, що індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців та одноразова грошова допомога при звільненні, і як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. При цьому, нарахування та виплата одноразової грошової допомоги при звільненні та індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Згідно ч. 1ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Право позивача на одноразову допомогу при звільненні відповідачем не заперечується.

Спірним питанням є включення до складу грошового забезпечення військовослужбовців, яке повинно включатися при обрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, індексації грошового забезпечення.

Згідно законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, яка спрямована на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а тому механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

Індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 року у справі № 240/10130/19.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для включення індексації грошового забезпечення до розміру одноразової грошової допомоги при звільненні позивача, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та повторно наголошує, що індексації підлягають усі доходи населення, крім разових.

Щодо права позивача на компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44 при виплаті перерахованої одноразової допомоги (з врахуванням індексації грошового забезпечення) та компенсації втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом168.5 ст. 168 Податкового кодексу Українипередбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу (далі - Порядок №44).

Згідно з п. 1 Порядку №44, цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (грошова компенсація).

Відповідно до п. 2 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.

Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом УкраїниПро податок з доходів фізичних осіб.

Відповідно до пунктів 4 та 5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Системний аналіз наведених вище пунктів 2 - 3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Таким чином, належна до виплати позивачу одноразова грошова допомога при звільненні відноситься до виплат, право на яку позивач набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, тому вищенаведений Порядок в спірному випадку підлягає застосуванню.

Така позиція відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 812/1048/17, згідно з якими механізм щомісячної грошової компенсації сум ПДФО, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми ПДФО за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.

Водночас суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що компенсація втрат доходів, у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення не є частиною грошового забезпечення військовослужбовців, дана виплата має іншу правову природу та фактично являє собою спеціальний вид відповідальності відповідача за несвоєчасну виплату грошового забезпечення та не пов`язана з виконанням позивачем обов`язків військової служби, а відтак і не підпадає під випадки виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, які визначені Порядком №44.

Щодо вимоги позивача про визначення Військово-медичному клінічному центру Західного регіону зобов`язання відповідача видати новий грошовий атестат та нову довідку про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням з військової служби, з урахуванням індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 04.01.2019 слід зазначити таке.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (далі Порядок №3-1) регулює питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 №1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 7 Порядку №3-1 передбачено, що для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються такі грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби.

З наведеного висновується, що саме грошове забезпечення, зазначене в грошовому атестаті та довідці про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення 24 місяці перед звільненням з військової служби є тими документами, на основі яких визначається основний розмір пенсії позивача. Оскільки на виконання рішення суду відповідач виплатив позивачу суму індексації грошового забезпечення, то виникає необхідність у виданні нового грошового атестату та нової довідки про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення 24 місяці перед звільненням з військової служби.

Разом з тим вимоги щодо направлення такої довідки та грошового атестату до ІНФОРМАЦІЯ_1 для скерування до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для здійснення перерахунку та виплати пенсії з 05.01.2019 задоволенню не підлягають у зв`язку з їх передчасністю, оскільки відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні перерахунку пенсії на виконання цього рішення будуть порушені.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.

Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції, що належним способом відновлення порушеного права позивача є визначення відповідачу зобов`язання вчинити кореспондуючі праву позивача дії.

Слід зазначити, що обраний судом першої інстанції спосіб задоволення позовних вимог позивача не буде втручанням в дискреційні повноваження відповідача.

Приймаючи постанову у даній справі за наслідком апеляційного перегляду рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі №380/1579/23 суд апеляційної інстанції керуєтьсяст. 322 КАС України,ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення«Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справіСерявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

З роз`яснень, які наведені в п.13.1 Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», слідує, що у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Оскільки рішення суду в частині відмовлених позовних вимог знаходиться поза межами апеляційного оскарження, рішення суду в цій частині апеляційному перегляду не підлягає.

Відповідно до частини першоїстатті 242 Кодексу адміністративного судочинства Українирішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуальногозакону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимогст. 139 КАС України

Відповідно до пункту 3 частини 1статті 311 Кодексу адміністративного судочинства Україниапеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Керуючись статтями139,242,308,309,311,315,316,321,322,325,328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військово-медичного клінічного центру Західного регіону залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі № 380/1579/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний