Ухвала

від 26.12.2023 по справі 369/4864/21

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/4864/21

Провадження №2/369/542/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Волчко А.Я.

за участю секретаря судового засідання Ведмеденко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника третьої особи, ОСОБА_1 - адвоката Литвиненко-Коренюк Наталі про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до державного реєстратора КП «Бюро державної реєстрації» Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Івченка Олександра Валерійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРГАЗ», ТОВ «Компанія управлінню активами «Парламент», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_1 , Приватний нотаріус Київського МНО Шевельова Валентина Михайлівна про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення та записів про державну реєстрацію права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідачів державного реєстратора КП «Бюро державної реєстрації» Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Івченка Олександра Валерійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРГАЗ», ТОВ «Компанія управлінню активами «Парламент», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_1 , Приватний нотаріус Київського МНО Шевельова Валентина Михайлівна про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення та записів про державну реєстрацію права власності.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2021 року вказані матеріали цивільної справи № 369/4864/21 надійшли до провадження судді Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.05.2021 року (суддя Волчко А.Я.) позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

25.09.2023 до суду представником третьої особи адвокатом Литвиненко-Коренюк Н.Л. подано заяву про забезпечення позову, в якій вона просить забезпечити позов шляхом: накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування зазначеної заяви представник третьої особи посилається на те, що за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна стало відомо, що власником квартири, загальною площею 85,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно значиться ОСОБА_2 (далі за текстом - Відповідач-4).

Отже, квартира, яка б мала перейти у власність ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 повністю виконані умови договору участі у будівництві об`єкта нерухомості, яким є квартира загальною площею 85,7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Водночас позивачу стало відомо, що право власності на зазначене нерухоме майно, всупереч умовам Договору, було відчужене . Відповідачем 1 12.04.2019 було зареєстровано право власності на квартиру за Відповідачем 2, РНОКПП: НОМЕР_1 , індексний номер рішення: 46444217 від 12.04.2019 року, запис про проведену держреєстрацію 31154224.

В подальшому 22.06.2020 укладено договір купівлі-продажу з Відповідачем 3, а наступного дня укладено Договір купівлі-продажу з Відповідачем 4.

Беручи до уваги той факт, що право власності на квартиру переходило від одного відповідача до іншого три рази, Відповідачі ігнорують судові засідання, що дає підстави вважати про реальну загрозу ще однієї зміни права власності задля ускладнення справи, зазначений вид та спосіб забезпечення позову безпосередньо пов`язаний з предметом спору, спрямований на захист та збалансованість інтересів сторін.

Розглянувши заяву, всебічно та повно дослідивши доводи представника, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст.150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, в тому числі забороною вчиняти певні дії.

Виходячи з зазначених норм чинного законодавства України, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утрудненнявиконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Отже, при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не мотивував, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.

У статті 150ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, заборона вчиняти певні дії. Відповідно до частини третьої статті 150ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Предметом вказаного позову є визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення та записів про державну реєстрацію права власності нерухомого майна.

А тому в разі задоволення позову рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Отже, такі заходи забезпечення позову не відповідають змісту порушеного, на думку заявника, права, та не будуть спів мірними із заявленими вимогами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20.

На підставі вище викладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 149-153, 258, 260 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника третьої особи ОСОБА_1 - адвоката Литвиненко-Коренюк Наталі про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до державного реєстратора КП «Бюро державної реєстрації» Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Івченка Олександра Валерійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРГАЗ», ТОВ «Компанія управлінню активами «Парламент», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_1 , Приватний нотаріус Київського МНО Шевельова Валентина Михайлівна про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення та записів про державну реєстрацію права власності про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя Андрій ВОЛЧКО