Постанова

від 21.11.2024 по справі 369/4864/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2024 року м. Київ

Справа № 369/4864/21

Провадження №22-ц/824/9661/2024

Резолютивна частина постанови оголошена 21 листопада 2024 року

Повний текст постанови складено 22 листопада 2024 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

суддя-доповідач Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Желепи В.В.

сторони:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент»

відповідачі Державний реєстратор КП «Бюро державної реєстрації»

Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Івченко Олександр Валерійович,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укргаз»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія управлінню

активами «Парламент», ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданую адвокатом Литвиненко-Коренюк Наталією Леонідівною, на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області, постановлену у складі судді Волчко А.Я. 26 грудня 2023 року,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ТОВ «Брайт Інвестмент» до державного реєстратора КП «Бюро державної реєстрації» Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Івченка О.В., ТОВ «Укргаз», ТОВ «Компанія управлінню активами «Парламент», ОСОБА_1 , третя особа Приватний нотаріус Київського МНО Шевельова В.М., третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення та записів про державну реєстрацію права власності.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області відмовлено задоволенні заяви представника третьої особи ОСОБА_2 - адвоката Литвиненко-Коренюк Н.Л про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ТОВ «Брайт Інвестмент» до державного реєстратора КП «Бюро державної реєстрації» Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Івченка О.В., ТОВ «Укргаз», ТОВ «Компанія управлінню активами «Парламент», ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Приватний нотаріус Київського МНО Шевельова В.М. про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення та записів про державну реєстрацію права власності про забезпечення позову.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_2 адвокат Литвиненко-Коренюк Н.Л. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Зокрема зазначає про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що без заходів забезпечення позову можливість продажу нерухомого майна за відсутності заборони є очевидною, а перехід права власності до інших осіб призведе до втрати можливості позивачем захищати права в обраний ним спосіб в межах поданої позовної заяви та змусить звертатися або з новими вимогами, або вживати заходи для збільшення позовних вимог та залучення нових власників.

У відзиві на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_1 - адвокат Смирнова Н.М. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, зазначаючи, що ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою та законною.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 адвокат Литвиненко-Коренюк Н.Л. підтримала доводи апеляційної скарги із викладених в ній підстав.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Мироненко О.О. проти доводів апеляційної скарги заперечувала.

Інші сторони в судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до наступного висновку.

Встановлено, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області відмовлено в задоволенні заяви представника третьої особи ОСОБА_2 адвоката Литвиненко-Коренюк Н.Л про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ТОВ «Брайт Інвестмент» до державного реєстратора КП «Бюро державної реєстрації» Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Івченка О.В., ТОВ «УКРГАЗ», ТОВ «Компанія управлінню активами «Парламент», ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Приватний нотаріус Київського МНО Шевельова В.М. про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення та записів про державну реєстрацію права власності про забезпечення позову.

Постановляючи оскаржувану ухвалу та відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що предметом вказаного позову є визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення та записів про державну реєстрацію права власності нерухомого майна, а у разі задоволення позову рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, а тому дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Отже, такі заходи забезпечення позову не відповідають змісту порушеного, на думку заявника, права, та не будуть спів мірними із заявленими вимогами.

З даними висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на вимогах процесуального закону.

Відповідно до ч. 1ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст. 150 ЦПК України).

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як убачається з роз`яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлення обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Враховуючи викладене, заходи забезпечення позову застосовуються судом у випадку наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Встановлено, що позивач ТОВ «Брайт Інвестмент» звернувся до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення та записів про державну реєстрацію права власності.

Отже, предметом позову у цій справі є позовні вимоги немайнового характеру про визнання недійсними договору та скасування рішення та записів про державну реєстрацію права власності.

В разі задоволення позову рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову

Доводи апеляційної скарги про те, що за відсутності заборони відбудеться перехід права власності до інших осіб, що призведе до втрати можливості позивачем захищати права в обраний ним спосіб в межах поданої позовної заяви та змусить звертатися або з новими вимогами, або вживати заходи для збільшення позовних вимог та залучення нових власників, не заслуговують на увагу, оскільки доказів на підтвердження вказаних обставин заявник не надає.

Враховуючи викладене, з метою ефективного забезпечення балансу інтересів сторін по справі, колегія суддів вважає, що у суду першої були наявні підстави для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і на законність оскаржуваної ухвали не впливають.

Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Литвиненко-Коренюк Наталією Леонідівною - залишити без задоволення.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 грудня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна