Рішення

від 25.01.2024 по справі 190/2193/23

П'ЯТИХАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 190/2193/23

Провадження №2/190/33/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року м.П"ятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючої судді Кудрявцевої Ю.В.

за участю секретаря Пронської Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Сербін Богдан Олександрович до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про встановлення (надання) права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису),

встановив:

Позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Сербін Б.О., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просить визнати недійсним договір про встановлення (надання) права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) укладений 26.06.2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.06.2023 р., номер іншого речового права 50900153.

Позов обґрунтований тим, що в грудні 2010 року між ОСОБА_1 , як головою СФГ «Лотос» та ОСОБА_4 підписано договір оренди землі кадастровий номер 1224581500:01:003:0023, згідно якого остання передала в оренду земельну ділянку загальною площею 7,090 га строком на 20 років. Зазначений договір 13.12.2010 було зареєстровано в книзі Державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок у Жовтоводському відділі ДРФ Центру ДЗК за №041013801450, тобто договір діє до 13.12.2030 року. Згідно акту про передачу та прийом земельної ділянки, ОСОБА_4 передала вказану земельну ділянку ОСОБА_1 . 12.09.2023 року ОСОБА_1 звернулась до державного реєстратора виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області із заявою про реєстрацію вказаного договору в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, однак їй було відмовлено в проведенні реєстраційних дій, оскільки в Державному реєстрі речових прав 30.06.2023 року зареєстровано інше речове право на земельну ділянку кадастровий номер 1224581500:01:003:0023, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) строком на 49 років. Державну реєстрацію проведено на підставі договору укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Згідно свідоцтва про право на спадщину від 20.07.2017 року, ОСОБА_2 успадкувала земельну ділянку після смерті ОСОБА_4 . Відповідно до п.40 договору оренди землі, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря, не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Тому позивач вважає, що відповідач ОСОБА_2 підписуючи в 2023 році договір емфітевзису з ОСОБА_5 , усвідомлювала що вказана земельна ділянка перебуває в оренді і вона фактично продовжує надавати землю в оренду ОСОБА_1 та строк дії оренди ще не закінчився. Зазначає, що договір оренди земельної ділянки від 2010 року укладений у порядку передбаченому на час такого укладання, та фактично виконувався його сторонами, не скасований в судовому порядку та не втратив чинності іншим шляхом. Таким чином договір емфітевзису від 26.06.2023 року є незаконним в момент вчинення, оскільки оспорюваний правочин укладено у період дії іншого попереднього договору оренди земельної ділянки, строк якого не закінчився.

13.10.2023 року ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; по справі призначено підготовче судове засідання на 13.11.2023 року.

06.11.2023 року відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву, в якому вони просять відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, оскільки вони є безпідставними. На обґрунтування своєї позиції відповідачі зазначають, що не погоджуються з доводами позивача щодо укладання договору оренди землі між нею та ОСОБА_6 , оскільки ані договір оренди, ані акт приймання-передачі земельної ділянки, копії яких долучено до позову, не містять дати укладання та складання. Крім того вказують, що на час вчинення реєстраційних дій щодо реєстрації договору емфітевзису, в Державному реєстрі речових прав та в Державному земельному кадастрі не було жодних обмежень чи обтяжень для вчинення таких реєстраційних дій. Також зазначають, що позивачем не надано жодних доказів, що земельна ділянка, яка є предметом спору, на момент укладання та реєстрації оспорюваного договору емфітевзису, перебувала в оренді. Про існування договору оренди ОСОБА_2 дізналася з позовної заяви і у неї викликає сумнів щодо підписання даного договору її матір`ю. ОСОБА_2 стверджує, що після смерті матері вона жодного разу не отримувала від позивача орендну плату за землю.

11.12.2023 року від представника позивача - адвоката Сербіна Б.О. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що договір оренди землі зареєстровано в книзі Державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок у Жовтоводському відділі ДРФ Центру ДЗК за №041013801450, і на час підписання та реєстрації зазначеного договору законодавство передбачало, що такий договір набирає чинності після його державної реєстрації, тому строк дії договору обраховується не з моменту його укладання, а з моменту його державної реєстрації. Також адвокат Сербін Б.О. вказує на те, що згідно акту про передачу та прийом земельної ділянки ОСОБА_4 в присутності землевпорядника Жовтянської сільської ради, передала земельну ділянку СФГ «Лотос». Крім того адвокат Сербін Б.О. вважає, що судом не мають бути взяті до уваги посилання відповідачів на те, що договір оренди не має дати його укладання, оскільки дана обставина не стосується позовних вимог, так як позивач просить визнати недійсним договір емфітевзису, який укладений 26.06.2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Інших заяв по суті спору від сторін не надходило.

Ухвалою суду від 25.12.2023 року справу призначено до розгляду по суті.

Сторони в судове засідання не з`явились, про місце та час слухання справи сповіщені належним чином, кожен окремо подали клопотання про проведення розгляду справи без їхньої участі. При цьому представник позивача - адвокат Сербін Б.О. позовні вимоги підтримав в повному обсязі і просив їх задовольнити, відповідачі позовні вимоги не визнали та просять відмовити в їх задоволенні.

За правилами ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасникам справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін, за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно договору оренди землі без номеру та дати його укладання (а.с.4-5), - орендодавець ОСОБА_6 надала належну їй земельну ділянку кадастровий номер 1224581500-01-003-0023, яка знаходиться на території Жовтянської сільської ради, - в оренду орендарю СФГ «Лотос» в особі голові ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 20 років.

Згідно акту про передачу і прийом земельної ділянки (а.с.6), - ОСОБА_6 передала належну їй земельну ділянку кадастровий номер 1224581500-01-003-0023, яка знаходиться на території Жовтянської сільської ради, - СФГ «Лотос» в особі голові ОСОБА_1 .

Згідно рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій від 19.09.2023 року (зворотній бік а.с.6), - державним реєстратором прав на нерухоме майно відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою від 12.09.2023 року реєстраційний номер 57017404, оскільки наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме: у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.06.2023 року зареєстровано інше речове право №50900153. право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), строк дії 49 років, дата закінчення дії договору 26.06.2072 року, державну реєстрацію проведено на підставі договору емфітевзису укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.7), - 30.06.2023 року державним реєстратором Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області зареєстровано право користування земельною ділянкою, кадастровий номер 1224581500:01:003:0023 для сільськогосподарських потреб (емфтетевзис), землекористувач - ОСОБА_3 ; власник - ОСОБА_2 , яка набула право власності на вказану земельну ділянку на підставі свідоцтва про право на спадщину, що видане 20.07.2017.

Згідно інформації Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області, наданої на запит адквоката Сербіна Б.О. (а.с.37), - в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі міститься запис про реєстрацію договору оренди землі на 20 років, укладеного між ОСОБА_4 та СФГ «Лотос», кадастровий номер 1224581500:01:003:0023, площею 7,09 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від 13.12.2010 за №041013801560. Також надано витяг з Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, в якому міститься відповідний запис.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України, - передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина перша статті 93 ЗК України).

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

В своїй позовній заяві позивач ОСОБА_1 зазначає, що договір оренди земельної ділянки від 2010 року укладений у порядку, передбаченому на час такого укладення, та фактично виконувався його сторонами.

Однак, жодного доказу фактичного виконання договору оренди землі, зокрема доказу використання позивачем земельної ділянки за призначенням, сплати орендодавцю орендної плати за землю, сплати прибуткового податку тощо, позивачем не надано.

При цьому відповідачі у своєму відзиві вказують на те, що позивачем не надано доказів того, що зазначена земельна ділянка перебувала в оренді, що договір оренди землі та акт приймання-передачі земельної ділянки не містять дати їхнього укладання. Також відповідач ОСОБА_2 стверджує, що після смерті своєї матері вона жодного разу не отримувала плату за землю, не знала що земля перебуває в оренді, оскільки позивач не здійснювала обробіток земельної ділянки. Про наявність договору оренди вона дізналась лише з позовної заяви.

Зазначені аргументи позивачем не спростовано. Натомість у відповіді на відзив представник позивача зазначає про те, що договір оренди землі зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі і згідно договору приймання-передачі земельної ділянки, ОСОБА_4 передала земельну ділянку в оренду СФГ «Лотос». Вважає, що посилання відповідачів на те, що договір оренди не містить дати його укладання, не має братися судом до уваги, оскільки не стосується предмету позову.

Відповідно до ст.203 ЦК України, - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку в порядку спадкування в 2017 році і жодного разу не отримувала орендну плату, що не спростовується позивачем.

Варто зазначити, що позивачем не доведено і того, що договір оренди виконувався стосовно попереднього власника - ОСОБА_4 .

Отже суд вважає що позивачем не доведена та обставина, що договір оренди землі виконувався та беручи до уваги те, що під час реєстрації договору емфітевзису державним реєстратором не встановлена наявність обмежень або обтяжень земельної ділянки, відтак суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 на момент укладання нею договору емфітевзису не була обізнана про те, що існує договір оренди спірної земельної ділянки, а тому під час укладання договору емфітевзису діяла правомірно.

Відповідно до ст.215 ЦПК України, - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Під час розгляду справи судом не встановлено наявність підстав для визнання недійсним договору емфітевзису, укладеного між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

За змістом статті 316 Цивільного кодексу України, право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.317 ЦК України, - власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст.319 ЦК України, - власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 правомірно набула право власності на земельну ділянку та скористалась своїм правом на розпорядження даною земельною ділянкою.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт порушення прав позивача з боку відповідачів, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідачами протягом розгляду справи не заявлялися клопотання про відшкодування понесених ними судових витрат, а відтак суд вважає за можливе понесені ними витрати віднести на їх рахунок.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.128,141,263-265, 280-283 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Сербін Богдан Олександрович до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про встановлення (надання) права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати по справі залишити по фактично понесеним.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони по справі:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 .

Відповідач 1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , проживає: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2 .

Відповідач 2 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 02 лютого 2024 року.

Суддя П`ятихатського районного суду

Дніпропетровської області Ю.В.Кудрявцева